Форми територіальної організації продуктивних сил.

Територіальна організація виробництва — це система просторових форм організації господарства, які забезпечують виробничий процес. У територіальній структурі країни виділяються різні просторові форми організації продуктивних сил, які є цілісними і відносно самостійними частинами господарства країни.

Основні форми територіальної організації продуктивних сил:

Ü промисловий пункт, велике сільськогосподарське виробництво чи елементарний АПК;

Ü промисловий центр, або сільськогосподарський адміністративний район;

Ü промисловий вузол;

Ü ТВК обласного масштабу;

Ü ТВК економічного району.

Первинною ланкою територіальної організації господарства є промисловий пункт, велике сільськогосподарське виробництво або елементарний АПК. Для комплексів такого роду характерні відносно невелика розгалуженість господарської структури, незначні обсяги виробництва і, як правило, незначна площа і чисельність населення. Промисловий пункт звичайно включає одне невелике промислове підприємство, найчастіше місцевого значення, і обслуговуючі галузі господарства, масштаби розвитку, яких визначаються місцевими потребами у тих видах продукції та послуг, які практично неможливо або недоцільно розміщувати у інших місцях.

Первинна господарська ланка у сільській місцевості є великим сільськогосподарським підприємством, або групою фермерських господарств з центральною садибою і обслуговуючими галузями господарства. Поширеним є суміщене формування промислового центру і первинної сільськогосподарської ланки з утворенням АПК. Мова йде не лише про тісну кооперацію сільськогосподарських і промислових підприємств (наприклад, молочні ферми і молокозаводи), але і про створення сільськогосподарських підприємств на промисловій основі (по відгодівлі худоби, тепличні господарства).

У якості комплексу більш високого рангу виступає промисловий центр, а у сільському господарстві — адміністративний район. Вони відзначаються більш високими масштабами господарської діяльності, хоча в основному господарські функції лишаються такими ж. Разом з тим значну роль тут починають відігравати загальні функції управління життям суспільства у межах даної території, розширюється коло обслуговуючих видів господарської діяльності. ТВК рангу промислового центру — це найчастіше досить крупне територіальне утворення. Звичайно він представлений містом середньої величини або навіть великим містом з крупними підприємствами міжрайонного значення, розгалуженою сіткою обслуговуючих підприємств виробничої і соціальної сфери. В Україні з 447 міст переважно промислові функції мали понад 240 (за даними 1996 р.).

Наступною ланкою ієрархічної послідовності є промисловий вузол. Цей термін не можна назвати вдалим, якщо врахувати, що він відбиває інтегральне господарське територіальне утворення. По суті мова йде не про промисловий вузол у прямому смислі слова, а про внутрішньо обласний інтегральний район, який об’єднує всі галузі господарства.

Промисловий вузол — це локалізоване виробничо-територіальне поєднання, де при взаємній близькості підприємства об’єднані між собою тісними виробничими і технологічними зв’язками, спільністю транспортно-географічного положення, спільними системами інфраструктури і населених місць з метою найбільш ефективного використання матеріальних і трудових ресурсів, задоволення попиту в товарах і послугах, забезпечення високої конкурентноздатності. Він охоплює два, три поселення, розміщені на відстані, що доступна для щоденних трудових поїздок населення. В Україні формуються понад 70 промислових вузлів. Найбільшими з них є: з переважним розвиток вугільної, машинобудівної, хімічної промисловості (Донбас); металургійні (Донбас, Придніпров’я); хімічні і нафтохімічні з розвитком машинобудування (Донбас, Прикарпаття) та ін.

У вузлах, профіль яких визначають такі галузі промисловості, як металургія, нафтохімія і хімія, лісопереробка, характерна дуже висока концентрація виробництва з розвинутим комбінуванням і кооперуванням. Це пояснюється ефективністю агрегатів більшої потужності, наявністю значної кількості відходів і попутних продуктів та доцільністю їх переробки на місці. Концентрація цих виробництв стримується екологічним фактором.

ТВК обласного масштабу є основним утворенням, у рамках якого здійснюється безпосереднє регулювання усіма сторонами суспільства, координація діяльності на значній території різних господарських організацій. Поки що незнайдені шляхи ефективного поєднання і координації діяльності підприємств в рамках обласного ТВК.

Наступне місце у ієрархічній послідовності ТО ТВК займає економічний район. У рамках економічних районів доцільно вирішувати найважливіші проблеми розвитку економіки країни, міжрайонного поділу праці, принципові питання поділу господарських функцій між комплексами меншого масштабу.