Проектна графіка

Історичні аспекти

Проектна графіка виникла в галузі архітектури: двомірними зображеннями користувалися в глибокій давнині. В Давньому Єгипті рисування та креслення були включені в коло предметів загальноосвітньої школи. Рисунки і барельєфи єгиптян були як зображення вже існувавши побудов і предметів.

Ремісник в ті часи суміщав в одній особі і проектувальника і виробника речі, тому не було самого поняття проект речі в нашому розумінні цього слова.

Із зображенням проектних предметів ми починаємо знайомитись з часів Відродження. Цілий ряд рисунків (більше перспективних), ескізні нариси різних машин та пристосувань залишив після себе Леонардо да Вінчі. Це були вже проекти в дійсності.

Особливий інтерес являє спадщина великого майстра німецького Відродження Альбрехта Дюрера. Він був універсальним проектувальником: зберіглися його ескізи костюмів для придворних, проекти ювелірних прикрас, фонтанів, кубків, меблі, карет; проектував він і цілі свята: убранство процесій, тріумфальні арки. Він використовував робочі зарисовки – кроки або нариси. Сам Дюрер не міг виготовляти предмети, а виступав тільки як проектувальник. Він також використовував на кресленнях тонову заливку аквареллю. Його “парадні” проекти мали більш закінчений характер і були доступні до розуміння, легко сприймались і непрофесіоналами.

Тільки в галузі архітектури відокремлення проекту від його втілення сприяло появі проектної графіки, що тісно пов’язана була з образотворчим мистецтвом. В Російському мистецтві допетровської епохи зображення будівель в плані іконописних традицій і були пов’язані із світорозумінням людини тієї епохи, відношенням до зорової протилежності представленню знанням. Предмети зображувались незалежно від того проектувались вони один на другий чи ні, а розміщувались один над іншим, як в іконописі.

Проектна графіка після петровської пори була пов’язана з усім культурним життям Росії. Крім зображень архітектурних об’єктів ми зустрічаємо проекти фонтанів, ваз, тріумфальних арок, планування садів і парків і т.д. Не дивлячись на їх утилітарне під час призначення (гідроспоруди або артилерійські пушки) на кресленні незмінно присутні художнє начало. Для більшості з них характерна закінчена композиція, яку прикрашають вишукані написи, що заключні в вітіюваті картуші. Саме зображення виконують на фоні пейзажу, стилізованих, дерев, домів, вписаного рельєфу місцевості.

Техніка виконання традиційна. Це як правило, рисунок або креслення пером, тонований тушшю і ілюмінований аквареллю. Використовувались і інші матеріали: перспективи феєрверків, де потрібні були контрастні кольорові зображення, які виконувались гуашшю, рисунки для виготовлення барельєфів – санчіного.

Технікою виконання цих креслень володіли не тільки архітектори і художники, рисувальник феєрверків, учні воєнно-інженерних шкіл, бомбардири. Це свідчить про високу культуру того часу.

В середині XVIII ст. виник особливий вид графічного або живописного мистецтва.

Видатним майстром цього був італійський художник і архітектор Джованні Баттіста Пиранезі, який створив декілька серій тематичних архітектурних композицій, які не призначені для реального здійснення.

Особливо плодовитим був для проектної графіки період класицизму.

Крім перспективних зображень, художній характер набули і ортогональні проекції. Рельєфна моделіровка архітектурних об’ємів, чіткий розподіл і диференціація просторових планів доповнювались пейзажем і зображенням людей. Проектні аркуші передавали не тільки архітектурне оточення, а вводили глядача в реальне середовище, засобами графіки зодчі розкривали емоційний зміст своїх задумів.

Так креслення Тома де Томона, повні чудового романтичного пафосу, завжди можна відрізнити від листів Камерного, вишуканого Вороніхіна. Також неповторні твори Камерона і Бренна, Баженова і Козакова.

Особливої уваги заслуговують ескізи. Чудові роботи Вороніхіна в період проектування внутрішнього вбрання палацу в Павловські: це меблі, посуд, інші предмети, виконані пером із заливної туші.

Із середини минулого століття різко розмежувалися проектування і реальне будівництво, а також розмежувались архітектурне і інженерне проектування.

Особливістю проектної графіки на той період була жорстокість і геометричність контурів, скрупульозна проробка форми.

Індивідуальний відтінок набув першоступеневе значення в період “модерна” хоча загальний стильовий характер просліджувався і тоді достатньо чітко.

З’явився новий спосіб подачі проекту, який стає більш рисованим, ніж накресленим. Вертикальні і горизонтальні лінії проводилися від руки, креслення злегка підфарбовувався аквареллю чи тушшю.

Характерною графікою відрізнялися розповсюджені тоді проекти в дусі російської давнини. Це роботи Щуеєіва, Малютіна і інших.

Період конструктивізму вніс нові тенденції як в проектування, так і в способи передачі проектної думки. До цих часів відносять і початок художнього конструювання в Західній Європі і нашій країні (тоді СРСР). Розповсюдженими стають аксонометричні зображення, що дають об’ємну інформацію про зовнішню форму предмету. Графіка відрізнялась контрастами білого з чорним, підкресленням площин, затемненням їх країв і сильними рефлексами.

В кінці 20-30 рр. в архітектурі було прийнято ескізування вугіллям, з’явилися гуаш та сангіна. Листи І.Фоміна з кобальтовим небом і червоно-коричневими архітектурними об’ємами, динамічні гуаші К.Мельникова, чудові червоно-чорно-золоті на фоні дерева креслення І.Леонідова увійшли в історію архітектурного проектування. В деяких сучасних роботах ми бачимо ці відтінки в проектних працях.

Далі був період зміни образотворчих засобів і засобів виразу проектної думки. Відродилася культура традиційних матеріалів – китайської туші та акварелі. Мова сучасної проектної графіки багата. Але архітектурна графіка є первинною для дизайнерської і часто була предметом наслідування. Тому поділяючи галузь художнього конструювання, відмітимо її характерні, особливі риси, що відрізняють її від архітектурної.

Так, в архітектурі ми маємо справу із заданим конкретним середовищем, ситуацією, з оточенням. Архітектурний об’єм не тільки вписується в це середовище, але й сам може надати йому певну емоційну забарвленість. Предмет дизайну, як правило, не домінує в оточуючому середовищі, а скоріше підкорений йому.

Емоційний вплив архітектури більш сильний, ніж від любого окремого предмета. Предмет дизайну може переміщуватись і тому не має певного фона.

Об’єкт проектування дизайну не порівнюється з архітектурним об’ємом і реальними величинами. Тому архітектурний проект виконується в мілкому масштабі 1:100, 1:200, 1:500; дизайнівськи проекти 1:1, 1:2, 1:5, 1:10. Мілкі масштаби використовують для проектування лінії верстатів, територій, виробничих інтер’єрів.

В збільшеному масштабі ми показуємо предмет зблизька. Суттєва різниця в матеріалі: архітектура оперує головним чином цеглою, деревиною, залізобетоном, оздоблювальними матеріалами.

В художньому конструюванні частіше за все використовують метал і пластмасу, тому тут велике значення має засіб оздоблення поверхні одного і того матеріалу, варіанти його фактури і фарбування.

Не дивлячись на історичні зміни графіки та макетування, можно прослідкувати належні їм загальні принципи.

Технологія виконання креслень на різних стадіях проектування, по суті одна і таж. Суттєво розподіл графіки за ознакою того, чи є вона засобом пошуку, ескізування чи виражає закінчену проектну ідею. В першому випадку графіка як і макетування виступає як засоби творчого пошуку, в другому, як підсумок цього ж пошуку.

В першому випадку графіка і макетування розраховані на сприйняття самим автором, проектувальником, в другому – також і споживачем, глядачами.