Форми методи флософ

Форми методи флософ.

Насамперед необхдно чтко визначитися з змстом понять форма та метод.

Философский энциклопедический словарь пропону м таке тлумачення Форма лат. forma передусм зовншнй обрис, зовншнй вигляд предмета, зовншнй вираз якогось змсту. А також внутршня будова, структура, визначений такий, що визнача, порядок предмета або порядок перебгу процесу на вдмну вд його аморфного матералу матер, змсту або вмсту.

З ц вдмннстю пов язано флософське поняття форми, що вдгра важливу роль у логц, теор пзнання, онтолог, етиц, естетиц, флософ природи стор 7,489 Метод вд грецьк. methodos шлях, дослдження, простеження спосб досягнення певно мети, сукупнсть прийомв або операцй практичного або теоретичного освоння дйсност. В област науки метод шлях пзнання, який дослдник проклада до свого предмету, керуючись свою гпотезою 7, 266. Одним з перших в стор флософ поняття форма запровадив Платон.

Вн застосовував слово форма у значенн, близькому до поняття дея, тобто позначав ним загальне, незмнне справд суще, що прообразом мнливих ндивдуальних явищ. У флософ Арстотеля форма одним з двох найважливших понять поряд з поняттям матеря. На його думку, всяка конкретна рч складаться з матер та форми. Саме форма як активним фактором, завдяки якому рч ста дйсною causa formalis, так метою процесу становлення causa finalis.

Дане розумння форми розвинув за часв середньовччя Фома Аквнський. Вн вважав, що сутнсть снування речей виникають з форми, душа формою тла, чист духовн субстанц це вддлен вд матер форми, а Бог чиста форма actus purus. .Кант видляв форми споглядання простр час та форми мислення категор. В нього ц поняття означали вже не об ктивн умови буття, а необхдн умови досвду пзнання, що лежать у людському розум. Проте, коли йдеться про форми флософ, маються на уваз, ймоврно, так умовно розокремлен сторичн типи флософських зань, як матералзм та деалзм. Як вдомо, впродовж семи в Захднй Укран близько п яти десятирч панування в нашому суспльств комунстично парт флософя була жорстко пдпорядкована тоталтарнй деолог леннзму найбльш непримиренного вдгалуження марксизму.

За марксистською традицию, основне питання флософ формулювалося в такому вигляд що первинно матеря чи свдомсть За вдповддю на це питання всю свтову флософю подляли на дв форми матералзм та деалзм. Прибчники матералзму виходили з визнання первинност матер, природи, об ктивно реальност, вважаючи свдомсть лише властивстю матер.

За версю, прийнятою в радянськй флософ, у свому розвитку флософський матералзм пройшов ряд стотних етапв вд навного в давнину, через механстичний метафзичний до вищо форми далектичного матералзму 4, 29. деалстами прокомунстичн флософи називали тих, хто, на противагу матералстам, вважа первинним дух, свдомсть розглядали матерю, природу як дещо вторинне, похдне. Радянська флософя плямувала деалзм усх часв як теоретичне збочення, перекручення, зпсуту глку на всесвтньо- сторичному дерев флософсько думки. деалстичну форму флософ подляють на два розгалуження об ктивний та суб ктивний деалзм. об ктивн деалсти, починаючи вд давнх закнчуючи сучасними, визнають снування реального свту поза людиною, але вважають, що в пдмурку його лежить розум Платон, Гегель и др. З точки зору суб ктивного деалзму об ктивний свт, незалежний вд людини, не сну, вн не що нше, як породження суб ктивних пзнавальних властивостей людини, вдчуттв, сприйняття 4,29-30. За сучасних умов доводиться визнати, що таке жорстке протиставлення двох форм флософ, м яко кажучи, перебльшенням.

По-перше, в поглядах багатьох флософв минулого були так чи накше присутн матералстичн, деалстичн тенденц.

По-друге, в дйсност головною проблемою для бльшост флософв було питання про вдносини людини свту, а не пошук первинного вторинного у свт. На окрему увагу заслугову питання про методи флософ. Знову-таки, в комунстичнй флософськй традиц видлялися два протилежн загальн методи пзнання далектика метафзика.

В радянськй лтератур далектику звичайно характеризували як вчення про становлення, рух розвиток навколишнього свту, про взамозв язки предметв процесв цього свту вдповдно метод, який, спираючись на це вчення, пдходить до пзнання свту як плинно, мнливо, пластично структури 5,24. .В.Бичко заперечу таке розумння далектики, вважаючи його некритичним запозиченням гегелвсько де об ктивност далектики5,24. На його думку далектика суто духовним утворенням, корниться в людському дус й тому суб ективний, а точнше екзистенцальний приналежний екзистенц людському снуванню феномен 5,24. Варто зауважити, що саме так сприймали далектику Сократ Платон, неоплатонки, Псевдо-Донсй Ареопагт нмецьк мстики 15-17 ст. Першим почав тлумачити далектику як об ктивне, а не суб ективне явище Гегель, але й у нього вона залишилася духовним феноменом, бо об ктивним вн вважав самий дух. Тльки Енгельс вднс поняття далектика до матерального буття.

Протилежним щодо далектики методом флософ радянськ флософи вважали метафзику.

Радянський Краткий словарь по философии визнача саме так, посилаючись на Гегеля, який вважав метафзичним мислення, що оперу однобчними, застиглими поняттями, визначеннями. 3,180.Цей же словник стверджу, що метафзика або заперечу змну, розвиток, або зводить х до простого кльксного зменшення збльшення, гноруючи яксн перетворення речей 3,180. Якщо антагонстичне протиставлення двох методв як двох форм флософ залишити в минулому, то бльш вдалою вигляда запропонована в курс лекцй за ред. .В.Бичка альтернатива двох способв флософствування софйного та епстемного.

Перший пдхд поста в прагненн до мудрост. Така нацленсть на постйний пошук а не на якийсь певний, завершений у свой принциповй конечност результат ставить людину в ситуацю постйного перебування вч-на-вч з клькома варантами вдповд а не з одню, дино можливою в цьому головна сутнсна риса зазначеного пдходу, що виража специфчно людську вдкритсть множинному свту можливостейДругий спосб флософствування тлумачить флософю вже як науку про суще тому, зрозумло, вбача головне завдання в осягненн стини.

Отут корениться догматичний, антидалектичний спосб флософствування 5,25-26. Таким чином людиномрнсть, тобто принципова увага до сучасно флософ. Це знаходить вияв в предмет флософ, в вдмнност вд науки, у фрмах та методах флософ. Список використано лтератури. 1. Арцишевський Р.А. Свт людина.

К. Перун,1997. 2. Князв В.М. Флософя. К. МАУП,1997. 3. Краткий словарь по ффилософииПод общ. Ре. И.В.Блауберга, И.К.Пантина. 4-е изд. М. Политиздат, 1982. 4. Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. М. Политиздат, 1988. 5. Флософя. Курс лекцй Навч. посбник Бичко. В Табачковський В.Г Горак Г та н. 2-е вид. К. Либдь, 1994. 6. Флософя Навч. посбник. Ф.Надольний, В.П.Андрущенко, .В.Бойченко, В.П.Розумний та н. За ред. .Ф.Надольного. К. Вкар, 1997. 7. Философский энциклопедический словарь.

М. ИНФРА-М, 1998. 576 с.