Фiлософськi аспекти взаємовiдносин людини i природи в умовах глобальноi екологiчноi кризи

ПРИКАРПАТСЬКИЙУН ВЕРСИТЕТ м. Василя Стефаникакафедраф лософ РЕФЕРАТ НА ТЕМУ Ф ЛОСОФСЬК АСПЕКТИ ВЗА МОВ ДНОСИН ЛЮДИНИ ПРИРОДИ ВУМОВАХ ГЛОБАЛЬНО ЕКОЛОГ ЧНО КРИЗИ.Роботу виконала Шуневич О. С. вано-Франк вськ1999ЗМ СТ. ВСТУП. 2 РОЗД Л 5 Передумови формування глобально еколог чно кризи. РОЗД Л 11 Сутн сть сучасно еколог чно кризита негативний вплив на природу цив л зац ю. РОЗД Л 16 Пошуки шлях в виходу з еколог чно кризи. ВИСНОВКИ. 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30 Л ТЕРАТУРИ. ВСТУП. Ф лософ я забезпечу культур самоп знання, а людському життю смислов ор нтири.

Справедливо вважа ться, що стинна ф лософ я духовною кв нтесенц ю епохи, живою душею культури. Звичайно, соц альн джерела соц альне значення ф лософських вчень залежать в д тих соц альнихформ, що викликають х до життя. Хоч всесв тня ф лософ я, по сут, оберта ться навколо в чних проблем. До х числа належить проблема вза мов дносин Людини Природи, яка в нин шн й переломний момент людсько стор набула, на жаль, траг чного звучання. Серед численних соц ально значущих проблем, що встали перед народами на пороз третьоготисячол ття, головне м сце зайняла проблема виживання Людства всього живого наЗемл. Людському буттю загрожу самознищення.

Ця обставина, як еколог чн, науково-техн чн нш моменти, неодноразово нтерпретувалися мислителями самих р зних св тогляднихор нтац й. Людина стала, як вважав президент Римського клубу А. Печче, самдля себе ах ллесовою п ятою, в н точка в дл ку, в ньому вс початки к нц 13,315 . З його точки зору важливо зрозум тистан, в якому опинилася людина.

Чому його дорога призвела до катастрофи? Чи щечас звернути з не, а якщо, то куди? Який шлях вибрати? Яким ц нностям надатиперевагу? Т негативн для природи само людини насл дки антропогенно д яльност, що виявились в останн роки, примушують пильн ше вдивитися в систему еколог чнихвза мов дносин, замислитися над проблемою х гармон зац. Чому мова повинна йтисаме про гармон ю людини з природою, недостатньо говорити, наприклад, т льки про х дн сть? Справа в тому, що внасл док сво об ктивно д алектичност суперечлива дн сть людини з природою ма м сце на тих етапах х вза мов дносин, коли ц в дносинизагострен, як, наприклад, в цей час. Разом з тим потреба виходу з справжнього кризовогостану виклика необх дн сть становлення особливо форми дност людини природи, яка забезпечила б це. Такою гармон я людини з природою.

Таким чином, еколог чн потребитакож давн, як потреби людини в ж, одягу, житл т. д. На протяз вс попередньо стор х задоволення в дбувалося автоматично люди були переконан, що пов трям, водою грунтом вони забезпечен в достатку на вс часи. Протверез ння наступилолише дек лька десятир ч назад, коли в зв язку з наростанням загрози еколог чно кризи став все гостр шим в дчуватися деф цит чистого пов тря, води грунт в. Сьогодн вс м ясно, що здорове навколишн середовище не менш значуще, н ж матер альн духовн потреби.

Було б великою помилкою вважати, наче б з еколог чною кризою можна справитисяза допомогою лише економ чних заход в. Еколог чнакриза зумовлена стр лками, що направлялирух нашо технократично цив л зац до конкретних ц нностей категор й, без коректуванняяких не можна приступити до радикальних зм н. При переор нтац категор й поняттяприроди повинне стати центральним, так що саме в дношення людини до природи буде накшим, н ж було до цього.

Важливо зрозум ти прийняти нов ц нн сн ор нтири, смислов установки, створити новий образ людини в противагу людиноспоживачу людинигуманно по в дношенню до самого себе природи.

Без ц глобально ф лософсько перебудови в дносин в систем Людина Природа вс заходи економ чного, еколог чного, науково-техн чного характеру будуть мати лише приватне значення не зможуть статиск льки-небудь серйозною перешкодою на шляху еколог чно катастрофи, що насува ться. К нцевий висновок фах вц в, що займаються ц ю проблемою, досить жорстокий Або вона людина повинна зм нитися, або й призначенозникнути з лиця Земл 13,316 .Метою дано роботи розглядсаме ф лософських аспект в вза мов дносин Людини Природи в умовах еколог чно катастрофи, що насува ться, шлях в можливостейформування т ново системи ц нностей, за допомогою яко можна буде запоб гтисповзанню Людства до власно загибел. Треба зазначити, що проблемаця, незважаючи на всю актуальн сть, далеко не нова. Питання про в дпов дальн стьРозуму перед природою було поставлене ще в XIX ст. теч ю так званих рос йськихкосмист в, розвинене в роботах Федорова,Вернадського нших. У XIX ст по м р загостренняеколог чно ситуац, у вир шення проблеми гармон чних вза мов дносин Людини Природивтягувалася все б льша к льк сть ф лософ в вчених. Виникли нав ть нов галуз знань ф лософ я еколог, соц оприроднича стор я, народжен на стику природних гуман тарних дисципл н, що було викликано масштабн стю р знопланов стю проблеми. При п дготовц дано роботибули використан досл дження рос йських заруб жних вчених, таких як Федоров Н.Н Кульп н Е.С Пант н В.И Мо се в Н.Н Гиренок Ф.И Лось В.А Кравченко Ш.И. Гор Е.Л Хесле В Форрестер, Пече А Тоффлер О. нш. Завданнями дано роботи 1. Розглянути сучасний станвза мов дносин Людина Природа Цив л зац я основн вузли етично-ф лософських протир ч в н й на сучасному етап сусп льногорозвитку.2. Осв тити основн шляхивиходу з глобально кризи, що пропонувалися ф лософами вченими XIX-XX ст. хреальне сп вв днесення з еколог чною ситуац ю, що склалася. 3. Показати роль м сце еколог чноговиховання в загальному контекст еколог чно проблеми. РОЗД Л I ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯГЛОБАЛЬНО ЕКОЛОГ ЧНО КРИЗИ. Проблема вза мов дносин всистем Людина Природа Цив л зац я належитьдо в чних ф лософських проблем.

Не заглиблюючись дуже далеко в стор ю становлення розвитку, зазначимо однак, що перш еколог чн кризи локального характеру булив дом ще в давнин були т ю основою, яка служила наочною люстрац ю житт во важливост дано проблеми. Людина, як все живена Земл, нев дд льна в д б осфери, яка необх дним природним чинником його снування. Природапредпосылка природна основа житт д яльност людей, причому повноц нна хжитт д яльн сть можлива т льки в адекватних природних умовах.

Людина може снуватилише в досить певних вельми вузьких рамках навколишнього природного середовища, в дпов дних б олог чним особливостям його орган зму. В н в дчува потребу в томуеколог чному середовищ, в якому проходила еволюц я людства протягом вс його стор. Як в дм ча Н.Н.Мо се в, розвиток сусп льства поза б осферою це нонсенс!Можлив сть снування сусп льства може бути гарантована т льки в контекст розвиткуб осфери, те т льки у в дносно вузькому д апазон параметр в. Знання цьогод апазону житт ва необх дн сть людей.

Звичайно, кожна людина волод можлив стю пристосовуватися до умов природного середовища, що зм нюються в певн й м р, нового длянього середовища мешкання. Дж. Уайнер зазнача, що Вс представники видуHomo Sapiens здатн виявити необх дну пластичн сть реакц й у в дпов дь на зм нузовн шн х умов 6,8 . Однак при вс й х широт моб льност, адаптац йн можливост людського орган змуне безмежн. Коли швидк сть зм ни навколишнього природного Середовища перевищу пристосувальницьк можливост орган зму людини, тод наступають патолог чн явища, як ведуть, зрештою, до загибел людей.

У зв язку з цим виника наст йна потребасп вв днесення темп в зм ни навколишнього середовища з адаптац йними можливостямилюдини людсько популяц, визначення допустимих меж х впливу на б осферу виходячиз допустимих кордон в зм ни. Людство як жива речовина нерозривно пов язане з матер альноенергетичними процесами певно геолог чно оболонки Земл з б осферою, п дкреслював Вернадський.

Воно не може ф зичнобути в д не незалежним жодно секунди 1,299 . накше кажучи, людина як б осоц альна стота для повноц нно житт д яльност розвитку потребу не т льки як сно соц ально середи, але в природному середовищ певно якост. Це означа, що нар вн з матер альними духовними потребами об ктивно снують потреби еколог чн, вся сукупн сть якихуражена б олог чною орган зац ю людини.

Еколог чн потреби особливий вид сусп льнихпотреб.

Людина потребу певно якост природного середовища його мешкання. Лишепри збереженн належно якост таких фундаментальних умов снування людей як пов тря, вода грунт можливе х повноц нне життя.

Руйнування хоч би одного з цих житт воважливих компонент в навколишнього середовища призвело б до загибел життя на Земл. Людство почало усв домлюватисвою нев д мну причетн сть до природи ще за стародавн х час в. Показовою тут таособист сть арха чно св домост, яку французький вчений Л.Лев -Брюль називав лог кою партиципац причетност. Зг дно з нею надприродн сили, природа, людина елементами диного косм чного порядку, неперервним полемнайр зноб чн ших вза мод й та залежностей М фолог чна св дом сть переповненав дчуттям особливо пов язаност, залежност або нав ть тотожност макрокосму й м крокосму, природи людини Ототожнення косм чного людськогов дбивало не ст льки нерозвинут сть арха чного св тов дчуття, ск льки йогоеколог чну чутлив сть 14,316 .Будучи по сут нев д мноючастиною Природи, Людство в сво х в дносинах з нею пройшло ряд етап в в д повногообожнювання поклон ння природним силам до де повно безумовно влади людининад природою.

Катастроф чн насл дки останньо ми повною м рою пожина мо сьогодн. В дносиниЛюдини Природи в XX ст. стали сво р дним центром, в якому сходяться зав язуютьсяв один вузол р зноман тн аспекти економ чного, сусп льного культурного життялюдей. Як в дм ча Ф.Гиренок, сучасн й людин треба усв домити той факт, що для не нема прив лейованогом сця н в природ, н в космос 4,3 .Природа сусп льство завжди знаходилися в дност, в як й вони залишаться доти, поки будуть снувати Земля Людина. в ц й вза мод природи сусп льства навколишн природне середовище як необх дна природна передумова основа людсько стор загаломн коли не залишалося т льки лише пасивною стороною, що в дчува пост йний впливз боку сусп льства. Вона завжди впливала продовжу впливати певним чином на вс сторони людсько д яльност, на самий процес сусп льного життя, на соц альний прогресвзагал, спов льнюючи або прискорюючи його, причому його роль в р зних рег онах в р зн сторичн епохи була р зна. Так, на зор розвитку людсько цив л зац, коли люди задовольнялися переважно привласненнямготових продукт в, сусп льство знаходилося в абсолютн й залежност в д зовн шньо середи. Под бно стаду тварин, перв сн люди п сля виснаження харчових ресурс в водному м сц перем щалися в нше, де було досить природних кошт в для снування. накше кажучи, виснаження природних ресурс в, деградац я природи вели до певнихсоц альних зм н м грац населення.

Надал, по м р розвитку продуктивних сил, залежн сть сусп льства в д природи пост йно зменшувалась, людина все б льше виходилаз-п д влади стих йних сил. Але ця незалежн сть людини в д природи виявилася люзорною, оск льки нтенсивний вплив на навколишн середовище веде до р зкого пог ршення умовйого снування, тобто до еколог чного дискомфорту.

Б льш того, наростання еколог чнихнебезпек ставить п д питання саме снування земно цив л зац, збереження обитемостипланети Земля. Все це св дчить про те, що в процес в дособлення людини в д природи залежн сть його в д не не слабшала, а навпаки, зростала.

Соц альний прогрес мав м сце в стор лише внасл док того, що пост йно в дтворювалося еколог чне середовище. в наш дн нтереси забезпеченнямайбутнього роду людського змушують людей все б льше рахуватися з законами функц онування розвитку б осфери.

Однак д алектика вза мод сусп льства природи виявля ться в тому, що не т льки навколишн середовище вплива на сусп льство, але людинав процес житт д яльност наклада незгладимий в дбиток на природу.

Як зазначалиК.Маркс Ф.Енгельс, стор ю можна розглядати з двох стор н, можна розд литина стор ю природи стор ю людей.

Однак обидв ц сторони нерозривно пов язан доти, поки снують люди, стор я природи стор я людей вза мно обумовлюють один одну. 2,16 .Ще за час в античност середньов ччя вплив сусп льства на навколишн середовище був вельми стотним, щоприводило до локальних еколог чних криз, внасл док яких п д п сками пустель виявлялисяпохованими ру ни колись кв тучих цив л зац й. Так, одною з причин загибел державимай, ц видатно цив л зац, було виснаження земель через застосування п дс чно-вогнево системи землеробства.

Локальн або рег ональн еколог чн кризи, мали м сце увс епохи розвитку людського сусп льства. стор в дом досить велик еколог чн лиха, зумовлен господарською д яльн стю людини, в т далек часи, коли густотанаселення в кра нах, що зазнали цих б д, по нин шн х м рках, була н кчемно малою, а промисловост в сучасному розум нн не було зовс м. Досить пригадати сумнийдосв д Месопотам Грец, де огрядн пасовища були вибит худобою, або земл Л вана, де спустошення було викликано вирубкою л ванського кедра.

У XX ст. еколог чн проблеми переросли в загальну еколог чну кризу планетарного масштабу багато в чому завдяки тому, що саме в цей пер од людина сталаактивною стороною вза мод в систем людина природа сво ми непродуманими д ями р зко порушила баланс еколог чно р вноваги.

Загаломдо XXст. активною стороною вза мод була, як правило, природа. Зм ни кл мату, природн катакл змм б льше впливали на життя людей, н ж житт д яльн сть останн х на природу. З того часу, як людина порушила закон природно еволюц, вийшла з-п д п дкорення йому, знайшла шлях розвитку, в дм нний в д шляху розвитку ншихживих орган зм в, почина ться соц оприроднича стор я стор я вза мов дносин двохсуверенних початк в сусп льства природи. Загалом можна вид лити наступн етапи вза мод природи сусп льства 4 1. До сторичний доцив л зац йний, коли ма м сце неусв домлена сп впраця, а протистояння носить неантогон стичнийхарактер 2. сторичний цив л зац йний, сучасний. Для цього етапу характерн наростання конфронтац йних, антагон стичнихв дносин м ж природою сусп льством виробляюча д яльн сть, яка веде до знищенняприродного середовища мешкання, швидко зм ни природного ландшафту антропогенним, поступове усв домлення згубност конфронтац йних в дносин.3. Пост сторичний, постцив л зац йний майбутн й. Передбача наявн сть альтернативи або еколог чна катастрофа планетарногомасштабу, або повна перебудова ф лософсько основи вза мов дносин Природи Людини. Останн й шлях буде предметом розгляду II частини дано роботи. РОЗД Л I СУТН СТЬ СУЧАСНО ЕКОЛОГ ЧНО КРИЗИ ТА НЕГАТИВНИЙВПЛИВ НА ПРИРОДУ ЦИВ Л ЗАЦ Ю. На даному етап ми ма мо цив л зац ютехнократичного типу, основн пр оритети яко нац лен на подальше розширення владинад природою без урахування можливих негативних насл дк в систему Людина Природа, в як й стр лки р зко зм щен у б к перетворюючо д яльност людини.

З епохи В дродження, коли людина була поставленав центр св тобудови, а Природа низвержена до служ ння, повол складався тип технократичногомислення. З зародженням промислово революц та ндустр ал зму складалася в дпов днасукупн сть уявлень про м сце роль людини в природ сусп льств. Поступово найб льшрозвинен науков уявлення ф зичних наук, особливо механ ки, лягли в основу не т лькиф зично картини св ту, але стали ядром св тогляду.

Цей механ стичний св тоглядбув, передус м, антропоцентричним.

В н фактичнодопускав вседозволен сть людсько д яльност в природ. У той же час, будучи сутомехан стичним, в н фактично гнорував етичний аспект в соц альн й еколог чн йпрактиц. Людина, що засво ла св тоглядн уявлення ндустр ально епохи, схематично-механ стичноуявляла соб соц ально- сторичний процес сусп льного соц оприродного розвитку, х еволюц ю вона оц нювала з точки зору к льк сних трансформац й, забуваючи проможлив сть як сних зм н. Догматичн сть механ стичногосв тогляду стримувала пошуки нових п дход в до осмислення теор практики вза мод природи сусп льства, а консервац я ндустр ального типу розвитку сусп льства, в свою чергу, обумовлювала живуч сть старих св тоглядних ор нтир в. Ф лософськеобгрунтування ц системи в спрощеному вар ант, таке Людина в б льшост розгляда ться як позаприроднийоб кт, Природа як неживий склад ресурс в багатств, як можна повинно використатив дпов дно до вол бажання Людини. ншими словами, паралельно посиленню тискуна природне середовище йшло формування в дпов дно ф лософ п дкорення природи. Стало вважатися як би само собою що розум ться, що людина цар природи можезм нювати сво середовище мешкання, як й заманеться.

Под бний агресивно-споживчийантропоцентризм склада св тоглядну п двалину еколог чно кризи.

Зараз, наприк нц стор ччя, в повн й м р виявилися вс явн та мн вади под бно позиц, н ц ювавшиту ситуац ю, в як й виявилося Людство. люз я, що вдасться домогтися остаточно перемоги над природою, можлива т льки при забутт того факту, що сама людина частинаприроди, знищення природи означа тим самим ф зичну духовну загибель людини. Дисгармон я в дносин м ж Людиною Природою, частково викликана наркотопод бною звичкою споживати все б льше б льшеприродних ресурс в, сьогодн виявилася в сер криз, кожна з яких характеризу тьсядедал б льш руйн вним з ткненням цив л зац природи.

Як вже говорилося вище, ран ше вс загрози навколишньому середовищу мали локальний рег ональний характер, але сьогодн вони придбали стратег чний розмах. Озонова д ра над Антарктидою зменшенняозонового шара на вс х широтах, парниковий ефект, а також можливе знищення тогокл матичного балансу, який робить нашу Землю придатною для життя все це говоритьпро те, що протир ччя м ж людиною природою, м ж природою цив л зац ю стаютьвсе сильн шим. Переможний х д рац онал стичногоставлення до природи, нещодавно ще так пом тний в сучасному природознавств техн ц, може обернутися безпрецедентним поневоленням людини. Адже людина, будучи стотоют лесною, також природою, його панування над природою означа панування надлюдиною, спочатку над ншим, а пот м над самим собою. Д алектика техн ки поляга в наступному з одного боку, вона доводить перевагу людини над природою, вона заснованана здатност людини бачити реч не такими, як вони в х природному контекст, тим самим робити х придатними для сво х ц лей. Але з ншого боку так само зрозум ло, що техн ка сприя найшвидшому, як екстенсивному, так нтенсивному задоволеннюпотреб, причому насамперед потреб природних.

Технократична цив л зац я, зв льняючилюдину в д влади природи, одночасно знову прив язу його до не, бо техн ка створю нов потреби, а саме метапотреби, тобто потреби в певному техн чно опосередкованомуспособ задоволення самих потреб.

Залежн сть людини в д цив л зац виявля тьсятакож у вигляд проблем продовольства, сировини, енерг нших так званих глобальнихпроблем. З ясувалося, що ресурси можуть бути вичерпан, що для цив л зац нема м цно опори, якщо вона руйну структуру б осфери, несе в соб моральну деградац ю людини.

Людине можуть припинити зм нювати природу, але вони можуть повинн припинити зм нювати необдумано безв дпов дально, не враховуючи вимог еколог чних закон в. Т лькив тому випадку, якщо д яльн сть людей буде в дпов дати об ктивним вимогам цих закон в, а не йти всупереч м, зм на природи людиною стане способом збереження, а не руйнування. Невиправдане зм щення ф лософських акцент в всистем Людина Природа призводить до того, що, спотворюючи природу, навколишн середовище, людина спотворю свою власну людськуприроду.

Вчен вважають, що зростання числа душевних захворювань самогубств увсьому св т пов язане з насильством над навколишн м середовищем.

Сп лкування зприродою в змоз зняти стреси, напруження, надихнути людину на творч сть. Сп лкуванняж з зн веченим середовищем пригноблю людину, збуджу руйн вн мпульси, шкодитьф зичному псих чному здоров ю. Зараз вже ясно, що спос б життя, який вимага всеб льшо к лькост ресурс в планети, що не в дновляються, безперспективний що руйнування середовища ведеза собою деградац ю людини, як ф зичну, так духовну, виклика безповоротн зм нив його генотип. В цьому зв зку показовим те, що сучасна еколог чна ситуац я складаласяв ход д яльност людей, направлено на задоволення х зростаючих потреб.

Под бнаантропоцентрична стратег я перетворення природного середовища, зм ни окремих елемент вприродного оточення без урахування системно орган зац природи загалом призвелидо зм н ряду чинник в, як в сво й сукупност знижують як сть природного середовища, викликають необх дн сть все б льшо витрати сил, кошт в, ресурс в для х нейтрал зац. Зрештою, трапилося наступне прагнучи досягненнянайближчих ц лей, людина в результат отримала насл дки, як не бажала як часомд аметрально протилежн оч куваним здатн перекреслити вс досягнут позитивн результати.

Загроза глобально еколог чно кризи св дчить про вичерпання можливостей саморегуляц б осфери в умовах зростання нтенсивност людсько д яльност в природ. Землю не можна розглядати як щось в докремлене в д людсько цив л зац. Людство лише частина ц лого звертаючи св й погляд на природу, ми зверта мо йогона самих себе. якщо ми не зрозум мо, що людина, будучи частиною природи, ма на весь навколишн й св т могутн й зростаючий вплив, що людина, така ж природнасила, як в три припливи, ми не зможемо побачити усв домити вс небезпеки нашихнеск нченних зусиль вивести Землю з р вноваги. Якщо в минулому, незважаючина безповоротн зм ни навколишнього середовища, що в дбувалися на локальному аборег ональному р внях, природа сама справляласяз промисловими та ншими в дходами, як поступали в б осферу, оск льки х загальнийоб м не перевершував зд бност до самоочищення, то в цей час, коли загальнийобсяг забруднення природи стотно перевищу зд бност до самоочищення самов дновлення, вона вже не в змоз справитися з наростаючими антропогенними перевантаженнями.

Узв язку з цим людство вимушено взяти на себе в дпов дальн сть за збереження природногосередовища мешкання житт придатним.

Виникла гостра потреба в забезпеченн здоровогожитт вого середовища для нин шнього майбутнього покол нь силами само людини. Роздуми про день наступнийстають нагальною потребою сусп льства. Технократична цив л зац я опинилася на р здор жж, передбачуваний виб р не можна назвати багатим або подальше проходження шляхомдестаб л зац руйнування до глобально еколог чно катастрофи, або принциповоновий шлях розвитку, заснований на абсолютно нших етично-ф лософських принципах, на де р внопраного сп в снування Людини Природи.

Проблема ф лософських аспект в у вза мов дносинах Людина Природа Цив л зац я надзвичайно обширною багатоплановою. Метою даного розд лу було висв тити основн з них, охарактеризувавшиситуац ю, в як й виявилося людство внасл док невиправдано р зкого зм щення ц нн снихор нтир в загального розбалансування в дносин в найскладн ш й систем Людина Природа. Основн ф лософськ позиц з даного питання, проекти виходу з кризи, що пропонуються вченими ф лософами XIX-XX ст можливост альтернативних шлях в розвитку будуть розглядатися внаступному розд л роботи.

РОЗД Л II ПОШУКИ ШЛЯХ В ВИХОДУ З ЕКОЛОГ ЧНО КРИЗИ. Отже, етично-ф лософськ принципитехнократично цив л зац, нац лен на подальше все б льше зб льшення влади Людининад Природою, виявилися неспроможними.

Людство сто ть перед вибором, результатомякого вир шення питання про його власне виживання про подальший розвиток.

Мовайде про виб р шляху. З самих суворих розрахунк вми сьогодн вже зна мо, що н як безв дходн технолог нш природоохоронн д при вс й х абсолютн й житт в й необх дност сам по соб не здатн вир шити проблемурят вного вза мов дношення Людини Природи.

Треба, ймов рно, набагато б льше. Принин шн й незбалансованост виробництва споживання з природними циклами б осферипод бн заходи допоможуть лише виграти деякий час для б льш радикально перебудовивс системи загалом, в найб льш й м р людсько св домост. Отже, шлях названий це перебудовапередус м людсько св домост щодо природи, розробка принципово нових засад вза мод Людини Природи, принципово нший шлях розвитку цив л зац. А до тако перебудовине можна приступити без досить ц л сно ф лософсько концепц того, що ми назива мом сцем Людини у Всесв т. Не маючи можливост розглянутив дан й робот основн етапи еволюц ф лософських погляд в на цю проблему, ми зупинимосяна основних спробах вир шення в XIX ст як мають опосередковану проекц ю на день сьогодн шн й. XIX по праву можна назвати стол ттям видатних наукових в дкритт в. Створення еволюц йно теор Дарв на привнесло в б олог ю, також як в механ ку ф зику, де руху розвитку.

Саме в середин XIX стол ття, тобто в той час, колистворювалася теор я походження вид в, був встановлений другий початок термодинам ки, розум ння його значення для ф зики сп впало з затвердженням дарв н зму. У IIпол. XIXст. сталося очевидне розмежування наук на точн, природн сусп льн . вс ц дисципл ни розвивалися окремо.

Вважалося, що кожна з 3-х сфер нашого св ту сну кожна сама по соб , , принаймн, п дкоря тьсясво м власним законам.

Однак в тому ж XIXст. почали формуватися нш тенденц. Вони йшли, головним чином, в д ф лософ рел г йного мислення.

Ще Кант звернув увагу на суперечн сть в т й картин св ту, яка склалася до XVIIIст. Космос, Всесв т сам по соб феномен людини сампо соб. У так й постановц дуже багато чого виявилося за кадром наукового мислення. Ще б льш р зко сказав про це. Одо вський вропейський рац онал зм п дв в нас до схованок стини, але в дкрити в н х не зможе 11,3 . ось в Рос у II пол. XIXст. виника сво р дний умонастр й, званий тепер рос йським космизмом.

Ця теч я, яка в ф лософ була представлена ц лим рядом блискучих розум в, таких, як. Кире вський, Вл. Соловьев, Н.Федоров, П.Флоренський, Н.Лосський а в л тератур Л.Толстим, Ф.Досто вським.

Воно не було школою в суворомунауковому розум нн цього слова. Це був сам умонастр й широких к л рос йсько демократично нтел генц. Ось його основн меж - Людина основна частинаПрироди - Людину Природу не требапротиставляти одне одному а розглядати х треба в дност - Людина все, що оточу -це частки диного, Ц лого - в дпов дальн сть Розуму перед Природою. До теч рос йського космизму були близьк багато досл дник в вчених К. Циолковський,Д. Менделе в, . Сеченов н Незважаючи на всю строкат сть ц теч думки, саме в рамках зародилося розум ння неминучост протир ч м ж Розумом Природою, м ж Людиною навколишн м середовищем.

Разом з ним прийшло розум ння в дпов дальност Розуму за в дшукання шлях в його дозволу того, що ц протир ччя можуть одногоразу призвести людство до катастрофи. Виникли де вдосконалення етичного початку, створення деякого нового св тового правопорядку, актуальн сть якого зросла в нашчас на фон гранд озних досягнень природних наук, техн ки технолог й. Новий правопорядок нова моральна основа людського сусп льства необх дн умови подальшого розвиткуцив л зац, усього людського роду. За 80 рок в до Печче Форрестера, людей, безперечно, ц кавих, Н.Федоров писав Отже, св т йде до к нця, а людинасво ю д яльн стю нав ть сприя наближенню к нця, бо цив л зац я що експлуату, ане поновлю, не може мати ншого результату, кр м прискорення к нця. 3,301 . Урозум нн Федорова влада над природою зовс м не тотожна встановленню п дкоренняприроди Ф.Бекона.

Вона означа таку здатн сть втручатися в природний х д природних сусп льних процес в, яка забезпечить людству його майбуття. ншими словами, потр бнене сл пе п дкорення обставинам констатац я факт в, а спроби конструктивного вир шеннявиникаючих кол з й труднощ в, спроби зрозум ти той загальнопланетарний порядок, який необх дний для продовження стор цив л зац. Саме загальнопланетарний, боб осфера сусп льство це дине ц ле, н як локальн заходи щодо порятунку тогоабо ншого не можуть дати задов льного результату. Тв р Н.Федорова, який був процитований, так назива ться Ф лософ я сп льно справи. Його загалом можнарозглядати як одне з дейних джерел сучасно системи погляд в про коеволюц ю сусп льства природу.

Незважаючи на рел г йний характер твору, основний його зм ст це пошукконструктивного порядку у вза мов дносинах людини навколишнього середовища.

Владанад природою в розум нн Федорова, це, по сут, коеволюц я б осфери людини. Але для забезпечення потр бн нов знання нова моральн сть ось основний мотивфедор вських роб т всього того напрямку думки, який ми назива мо рос йським космизмом.

Сучасне ставлення до ц теч взагал, до вчення Федорова, зокрема, далеко не однозначно. Рядвчених ф лософ в вважали под бн де не б льш н ж утоп ю, як жодним чином неможуть бути вт лен в реальному житт. Однак треба зазначити, що анал з под бнихвчень з точки зору т льки виключно рац онал стично, спроба укласти де рос йськогокосмизма в прокрустово ложе рац ональногоп дходу не виправдовують себе спочатку.

Незважаючи на уявний утопизм рел г йнийхарактер, теч я рос йського космизма м стить в соб ряд досить ц кавих дей стосовноумов сучасного сусп льства. Ц де треба критично осмислювати й розвивати. Незважаючи на появу уявленьпро дн сть Природи Людини, х вза мообумовленост, ц два св ти в св домост вчених XIX ст. ще не були вза мопов язаними.

Такою зв язуючою ланкою позначилосявчення про ноосферу, яке почало формуватися В. .Вернадським на початку нин шньогостор ччя. До 1900 р. ним був п дсумований досв д багатор чних досл джень. У результат виникла нова наукова дисципл на б огеох м я. У книз з такою ж назвою Вернадськийрозвернув широку програму еволюц б осфери з моменту виникнення до цього часу. Створення б ох м природно поставило нове питання питання про м сце Людини вц й картин загальнопланетарного розвитку.

Вернадський дав на нього в дпов дь. Вже в перш роки XIXст. в н почав говорити про те, що вплив Людини на навколишнюприроду росте так швидко, що не за горами той час, коли в н перетвориться в основнугеологостворюючу силу. , як насл док, в н обов язково повинен буде прийняти на себе в дпов дальн сть за майбутн йрозвиток природи. Розвиток навколишнього середовища розвиток сусп льства станутьнерозривними. Б осфера перейде одного разу в сферу розуму ноосферу. Станетьсявелике об днання, внасл док якого розвиток планети зробиться направленим що направля тьсясилою розуму. З терм ном ноосфера не все просто нема однозначного йоготлумачення.

Загалом так прийнято називати частину б осфери, яка опиня ться п д впливомлюдини перетворю ться нею. З цього деяк автори роблять висновок, що перех д б осферив ноосферу означа лише поступове осво ння людиною б осфери. Однак треба зазначити, що под бна трансформац я поняття не правом рною. Ноосфера Вернадського це такийстан б осфери, коли розвиток в дбува ться ц леспрямовано, коли Розум ма можлив стьнаправити розвиток б осфери в нтересах Людини, майбутнього. З цього лог чно вит ка наступне положення Вернадського про автоеволюц ю Людини.

Важливим шляхом розвиткулюдини шлях його саморозвитку. Розширюючи заглиблюючи б осферу, розсуваючи меж п знаного св ту, людина сама неск нченно розвива ться удосконалю ться. У ншомувипадку склалася б тупикова ситуац я досягши меж закладених можливостей, людствозупинилося б в сво му розвитку, а зупинившись загинуло.

Це положення Вернадськогопро можливост необх дн сть саморозвитку людини також важливою частиною йоговчення про ноосферу. Неминуч сть дестаб л зац б осфери за рахунок виробництва чужих природ з днань геох м чних реакц й, щопороджуються ними, констатував учень В. .Вернадського академ к А.Е.Ферсман. Внасл док усв домлення того, що глобальний характервпливу людсько д яльност на природне середовище став сумною реальн стю, було визнано, що вплив антропогенних чинник в, на природу, який не контролю ться, досяг порога самозахисту, виникла дея св домого управл ння еволюц ю б осфери Н. В. Тимофеев-Ресовский,Н. Н. Воронцов, А. В. Яблоков, Н. В. Лазорев, Д. Бернал нш Для вир шення протир ч техн чного прогресу стали створюватися програмипрактичних д й, таких, як програми Римський клуб , Global change , Геосфера б осфера нш. Кожна з цих програм, незалежно в д початкових посилок, з ткнулася з проблемоюсп вв дношення еволюц природного середовища людсько культури. Сучасн ф лософи отрималив спадщину багатопланов розробки ф лософського ставлення Людини сусп льства доприроди.

Але сама р знопланов сть проблеми не дозволя зупинятися лише на вивченн окремих стор н. Розгляд ситуац, що склалася в комплекс вс х складових, пошуки комплексних виход в з не. Такою задача, що сто ть сьогодн, в к нц XX стол ття, перед сучасними ф лософами вченими. Отже, на пороз III тисячол ттялюдство шука г дну в дпов дь на еколог чнийвиклик, що виник перед цив л зац ю XX ст Якщо в 70-х роках йшло усв домленняспециф ки вза мов дносин сусп льства природи в умовах НТР, а в 80-х роках виробляласятактика пом якшення соц альноеколог чно ситуац гас ння гострих еколог чнихпожеж локального рег онального масштабу, то в 90-х роках людство повинне, щобеколог чно вижити, розробити приступити до активно реал зац дино глобально стратег загальносв тового розвитку, який забезпечу як сть навколишнього середовищадля цив л зац XXI ст. Це тим б льше важливе, щоу вс часи вза мов дносини м ж людиною природою були одним з найважлив ших чинник в, що визначають статус цив л зац в стор людства, духовний кл мат епохи. кожнаепоха додавала н бито св й штрих в нтерпретац ю еколог чно проблеми, в спробивиявлення використання ефективних шлях в вир шення.

Де ж вих д з ситуац, коли, в дриваючись в дприроди в процес свого техн чного, наукового або духовного розвитку, цив л зац ядосягне небезпечно меж повного розриву з нею. На рахунок цього сну масар зних точок зору. Картез анський п дх д до в дносин в систем Людина Природа дозволив людству вважати, що в дчужен сть в д Земл да право бачити в н й лишенеживу сукупн сть копалин, багатств, як ми в льн експлуатувати, як захочемо. Це кор нна помилка сприйняття привела нас до сьогодн шньо кризи. Не менш небезпечна нша, полярна позиц я так званих глибоких еколог в, як говорять про людство в терм нах хвороби.

Зг дно з х поглядами, люди це патогени, свого роду в руси, вигляд глобального рака, загрозливого самому снуванню земл. Спос б л кування один стерти людство з лиця Земл . накше кажучи, вони вважають, що св т, уражений раком, рак цей сама людина 15,24 .Отже, на сьогодн сну безл чдумок в д апологетики вседозволеност до рецепт в тотального знищення людства длявиживання Земл. Однак це крайн точки зору, пошук в дпов дей на хвилююч питаннясучасност, очевидно, лежить десь посередин. Сьогодн вже ясно, що на порядку денномунаст йно встало питання про якомога б льш широку еколог зац ю сусп льно св домост. Еколог зац я сусп льно св домост включа в себе формування еколог чно св домост як самост йну форму сусп льно св домост, а також внесення еколог чного аспектуу вс нш форми пол тичну правову св дом сть, мораль, мистецтво, ф лософ ю т.д. р вн теоретичне повсякденне, масова св дом сть, деолог я сусп льнапсихолог я сусп льно св домост. Еколог чна св дом сть найважлив шийкомпонент еколог чно культури, що об дну вс види результати матер ально духовно д яльност людей, направлено на досягнення оптимально вза мод сусп льства природи, на еколог зац ю матер ального духовного життя сусп льства. Потреба в формуванн еколог чно культури як вир шального чинника в гармон зац в дносин сусп льства природи ста в цей час все б льш актуальною.

Еколог чна культура, в дм ча П.Проскур н, повинна стати у нас справою державною.

Доки ця культура не буде доведена до в домакожного з нас, доти корист не буде. 6,54 .Першорядну роль в формуванн високо еколог чно культури гра еколог чна осв та виховання. Метою еколог чного виховання осв ти ц леспрямоване формування у кожно людини на вс х етапах його життя глибоких м цних еколог чних знань, ц л сних уявлень про б осферу, розум ння орган чноговза мозв язку дност людства навколишнього середовища, рол природи в житт сусп льства людини, необх дност значущост охорони рац онального використанняресурс в, виховання особисто в дпов дальност за стан навколишнього середовища. К нцева мета тако осв типоляга в тому, щоб надати населенню можлив сть зрозум ти складний характер навколишньогосередовища необх дн сть для вс х кра н розвиватися таким чином, щоб це узгоджувалосяз навколишн м середовищем.

Под бна осв та повинна також сприяти усв домленню людствомеконом чно, пол тично еколог чно вза мозалежност сучасного св ту, з тим щобп двищити почуття в дпов дальност вс х кра н, що стане передумовою для розв язаннясерйозних проблем навколишнього середовища на глобальному р вн. Ц каво простежити, як розширилосяпроблемне поле ф лософ еколог. На початку це були постановки питань про необх дн стьрегуляц, що перетворю д яльн сть людини, про меж зростання виробництва, заснованогона споживанн природи, як все розширюються.

Вже в 70-х роках в роботах Римського клубу були досить ч тко визначен сценар можливо еколог чно катастрофи, до яко поступово неухильно наближа ться сучаснацив л зац я. Вих д пропонувався на шляху обмеження речовинного-енергетичного споживанняприроди м н м зац шк дливих викид в, що критично порушу динам чну р вновагуб осфери. деалами були проголошен перех д до еколог чно чистих технолог й, в дмовав д технократичного ставлення до природи людини. Але в зв язку з цим виникновий комплекс проблем, що стосуються умов, можливостей шлях в реал зац цього деалу.

Чи можливе обмеження споживання природнихресурс в при демограф чному тиску, що зб льшу ться? Як сп вв дносяться де свободи, демократ, принципиринково економ ки з вимогами обмеження безперервного зростання виробництва споживання?Як повинна зм нитися структура ц нностей технократично цив л зац, яка дос ор нту тьсяна розширення масштаб в перетворення природи? Як нов етичн мперативи правов норми повинн бути вироблен, щоб забезпечити еколог чне виживання людства? Сучасн досл дження глобально кризи виявили його природу як кризи машинно стад цив л зац, що поставила, однак, п д загрозу снування людства взагал. Ймов рно, перш н ж приступатидо вироблення нових етичних мператив в норм вза мов дносин людини з природою, необх дно, образно кажучи, розчистити м м сце, критично переглянувши проанал зувавшиколишн тобто сучасн догми еколог чно св домост . це також одним з завданьф лософ на даному етап. Не претендуючи на вичерпну характеристику, можна вид литинаступн найважлив ш догми сучасно масово еколог чно св домост. Догма 1. Першочерговим завданням збереження природи.

Однак диним радикальним способом збереження природи булоб знищення людства.

Сво ю матер ально виробничою д яльн стю людина перетворю природу, тобто зм ню, не заради ц кавост, а внасл док сут свого буття.

Зм на, а не збереження, способом житт д яльност людини. нша справа, що людина для п дтримкинормальних умов снування повинна пост йно компенсувати св й дестаб л зуючий впливна природу ншими перетвореннями.

Першочергове завдання людства це забезпеченнястаб льност свого розвитку, динам чно р вноваги системи Природа Сусп льство. Причому, по м р свогорозвитку людина вимушена все б льше брати на себе управл ння станом природи, оск льки природн сили вже не можуть компенсувати антропогенний вплив. Догма 2. Еколог чн проблеми породження сучасного св ту, ще в недавньомуминулому в дносини з природою були гармон йними.

Це розум ння породжу деал зац юминулого житт вого укладу, лежить в основ лозунга назад до природи. Причина виникненняц догми некритичне ставлення до стор, слабке знання реальних факт в. Людство протягом всього свого снування стикалося б льш або менш усп шно вир шувалоеколог чн проблеми.

В дм нн сть нашого пер оду стор в тому, що ц проблеми набулиглобального характеру. Догма 3. У майбутньому можнаповн стю вир шити еколог чн проблеми.

Ця оптим стична позиц я сформувалася п двпливом реклами досягнень НТП, його потенц йних можливостей.

При цьому випуска тьсяз уваги, що всяке досягнення техн ки нар вн з корисним ефектом да поб чний, еколог чний вплив якого спочатку непередбачуваний.

Наприклад, нав ть найб льш чистаенергетика сонячна да поб чний продукт у вигляд теплового забруднення, томутакож ма еколог чн меж свого розвитку. Висновок руйнування догмеколог чно св домост, формування наукововив реного еколог чного мператива в мисленн кожного людинонеобх дною умовою виживання людства.

Все вище сказане, по сут, означа постановку проблеми про необх дн сть як сно нового типу цив л зац йногорозвитку, який повинен прийти на зм ну сучасн й цив л зац подальшу розробкувсепланетарно стратег його реал зац. Не зата тися в оч куванн, в дмовившисьв д вс х досягнень НТП, не повернутися до природи в прим тивному значенн цьогозаклику, а п днятися на як сно новий р вень вза мов дносин природи сусп льства, забезпечити х стаб льн сть, ур вноважений вза морозвиток.

Проблеми. Проблеми. Проблеми. Вони торкаються нтерес в людства як диного ц лого. Визнання еколог чного нтересупр оритетним перед пол тичним, економ чним в йськовим в дпов да загальнолюдськимц нностям, тобто вищим ц нностям життя культури. Так еколог я орган чно пов язу ться з моральн стю захист природи, захист навколишнього середовища з гуманн стю. Давн й принцип ах мси, як принципблагогов ння перед життям, виявля ться визначальною основою у вза мов дносинах Людини,Сусп льства Природи як середовища мешкання людей.

ВИСНОВКИ. Сформулю мо тепер деяк основн висновки, до яких можна прийти внасл док анал зу вищевикладеного матер алу. Головнийз них поляга в тому, що подолання снуючих еколог чних труднощ в в принцип можливе. Воно вит ка як з анал зу стор вза мов дносин людини природи, так з потенц йсучасного етапу цих вза мов дносин, можливостей науки, техн ки, культури в широкомузначенн цього слова. Однак, для подолання снуючих еколог чних труднощ в це другий висновок необх дн стотн зм нив напрямках розвитку науки техн ки реформування снуючих дисципл н глобально еколог нш розробка нових метод в п дход в до досл дження вза мов дносинлюдини природи т.п а також виробництва управл ння. Гармон зац я вза мов дносинлюдини природи ц нна не т льки у власне еколог чному значенн. Вона важлива також для розв язання нших проблем.

Еколог чно виправдан р шення в той же час соц ально позитивними, ост льки, оск льки сама людина сусп льство загалом частиною природи в широкому значенн слова.

Завдання гармон зац в дноситьсядо тих ще далеких етап в розвитку вза мод людини з природою, коли в противагунин шньому глибокому конфл кту з природою буде створена реальна основа для дност людини з природою. Але ми не ма мо права нехтувати нав ть в ддаленою перспективою, залишати без уваги заради нев дкладних сьогодн шн х проблем. тут що сказатиф лософу. В н, в противагу колишн м деям боротьби з природою може висувати якщоне програми гармон зац в дносин з вс ма живими стотами на земл, то щонайменшепродуман деали етично зр лих, духовно осмислених в дносин з св том ф лософ яздатна внести чималий внесок в п дготовку нтелектуально психолог чного кл матудля прийняття вт лення таких деал в, стимулювати творчий пошук безконфл ктнихформ вза мод з природою поступового пом якшення снуючих жорстких установокпо в дношенню до природи.

Широта р знопланов стьпорушено проблеми, а також обмежен сть обсягу дано роботи не дозволили провестианал з вс х стор н. Однак внасл док загального огляду р зноман тних позиц й думок, як прямо або непрямо зач пають ф лософськ аспекти вза мов дносин людини природи, видно, що подальша розробка стратег розвитку в дносин в дан й систем, визначення м сця Людини у Всесв т одним з найважлив ших завдань сучасност . н якими нап взаходами це завдання вир шити неможливо. Modus vivendi, або спос б снування сусп льства природи, в деал повинен бути таким, щоб негативний впливприроди на сусп льство сусп льства на природу був м н мальним, що не порушу ст йкост обох систем.

Основн принципи стаб льних в дносин стосуються повед нки людини по сво й сут не можуть бути н чим ншим, кр м мператив в, або, зг дно В. .Далю, наказ в до неодм нного виконання.

Якщо сусп льство керу ться екоф льними мперативами, то це гарант ю еколог чно р вноваги основистаб льност природи сусп льства. стор ясв тово цив л зац вчить, що вих д з еколог чно кризи поляга в тому, щоб творчов дпов сти на виклик сучасно ситуац докор нно зм нити сусп льно-виробничу технолог ю основн форми вза мов дносин людини природи.

Основним св тоглядним принципом вза мов дносинлюдини природи повинен стати принцип гармон людини природи як двох в дносносамост йних частин дино системи, що розвиваються кожна по сво х законах, але як в той же час внутр шньо нерозривно пов язан. У ф лософському в дношенн майбутн це, зрештою, вразливе сьогодення, що розвива ться. Отже, нин шн нестерпн темпи розвитку тим, що можна назвати сво р дним зловживанням, перенесеним в майбутн, яке з подесятереною силою в д б ться на наших нащадках. Тим же, хто виправдову знищенняприроди необх дн стю п двищення добробуту сусп льства, необх дно пам ятати, що вдосконаленняособистост неможливе за рахунок природи, а повинно супроводжуватись вдосконаленнямсамо природи. Визначаючи подальшу стратег юрозвитку людства цив л зац, нов етично-ф лософськ пр оритети у вза мов дносинахз природою, потр бно пам ятати, що б осфера снувала до появи на Земл людини, може снувати без не. Але людина без б осфери снувати не може це акс ома. Значить, виконання принципу сп льного розвитку, забезпечення коеволюц б осфери сусп льствавимага в д людини певно регламентац в сво х д ях, визначених обмежень. Чи буде здатне наше сусп льствопоставити св й розвиток в певн рамки, п дпорядкувати його тим чи ншим умовам еколог чного мператива ? В дпов дь на це питання зможе дати т льки стор я.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Л ТЕРАТУРИ. Н. 5.Гор Л.Земля на чаше весов М 1993.6.ЖибульИ.Я. Экологические потребности сущность, динамика, перспективы М 1991.7.Ист... М 1993.10.Лось В.А.Взаимоотношения общества и природы М 199011.Моисеев...