Специфіка філософії яскравіше проявляється через співставлення із світоглядом, наукою та релігією.
Співставлєння філософії зі світоглядом стас необхідним. Світогляд — це притаманні кожній людині широкі уявлення про себе та світ, в якому вона живе. Але за змістом цих уявлень між філософією та світоглядом є дві суттєві різниці:
а) філософія теоретична, а світогляд — практичний;
б) філософія універсальна, а світогляд — Індивідуальний.
Простіше кажучи, філософія — це погляд однієїлюдини на проблеми усього людства, зсвітогляд — це особистісний погляд на особисті проблеми.
Близькість між світоглядом і філософієюполягає в тому, що філософія є особливим (теоретичним) типом світогляду, йога змістовним «ядром».
Подібність філософії та науки— в їх універсалізмі. Наука теж прагне описати всю різноманітність, явищ природи і життя суспільства в кількох теоріях і формулах, а для релігії Бог виступає абсолютним, вічним, ідеальним первинним початком світу, в пошуках якого бачить свою найпершу задачу філософія.
У наші дні самостійне існування філософії і науки дозволяє визначити між ними такі відмінності:
—Філософські концепції закони, теорії не такі загальнозначущі та універсальні, як висновки науки.
—Філософія не займається безпосередньо відкриттям законів, а сприяє їх відкриттю, обґрунтовує і узагальнює їх.
—Наука вважає себе об'єктивною, тобто намагається розкрити природу такою, якою вона є насправді, філософія ж суб'єктивна, оскільки неможлива без емоційно забарвленого,
особистісного компонента — самого філософа.
Різниця між філософією та релігієюполягає в тому, що перша заснована на знаннях, завжди критична до власних інтелектуальних здобутків, а друга спирається на релігійну віру, тобто на прийняття істини без жодних раціональних підстав. Відносини між філософією, релігією та наукою змінювалися зі змінами культурних епох в історії людської цивілізації.
У первісному суспільствіпровідною формою духовної діяльності людини постає релігія. Філософія виникає через тисячі років потому і одним із своїх джерел має релігійні міфи про походження світу та людини.
Античність. Філософія, що тільки-но виникла містила в собі зачатки всіх наук. Цінність самої філософії вбачалася в тому, що на основі цих знань вона була покликана запропонувати гармонійний спосіб життя з навколишнім світом, іншими людьми і собою. Початок разподіпу філософії і науки пов'язують з ім'ям великого давньогрецького мислителя Аристотеля. Поширення філософії і науки відбулося за предметом і методом. Конкретні науки почали освоювали свій предмет — окремі царини природи і суспільство, виробляти дослідні та математичні методи їх дослідження, філософія бачила своїм предметом створення цілісного образу світу звичним для неї методом абстрактних умовиводів.
У середні вікиголовне місце посідала релігія. Філософії було відведене місце «служниці теології», покликаної раціонально трактувати і доводити релігійні істини, ще нижче знаходилися конкретні науки, які прирівнювали до мистецтва.
У Новий часрозвиток суспільства став можливий завдяки науковим відкриттям, тому наука проголосила свою першість зі словами: «Фізик, бійся метафізики (тобто філософії)!» Тривала подальша спеціалізація окремих наук (спершу природничих, а з XIX ст. — гуманітарних), розпочалася секуляризація — витіснення релігії з усіх сфер суспільного життя.
У сучасному світістверджується модель співпраці між філософією, наукою та релігією як однаково потрібних людині та суспільству для задоволення різних духовних потреб. Доказомцього є поширення синтетичних утворень з ознаками кожної з них —релігійної філософії, філософії науки і релігії тощо.
Можна сказати, що «філософія — це нічийна земля між наукою та релігією» (Б. Рассел). Філософія містить в собі риси як науки, так і релігії, але завжди залишається самодостатньою, унікальною сферою духовної діяльності людини.