Хоча філософія претендує на вирішення вічних питань, які завжди цікавили людину, сама вона не є вічним способом їх розгляду. Філософія виникає тільки в середині І тис. до н. е. До того часу панувала міфологія.
За сучасними уявленнями, міфологія (від давньогрецьк. «міф» — «переказ») - це низка вигаданих історій, покликаних водночас розважати і приховувати незнання справжніх причин явищ.
Міфологія— система поглядів, заснована не на теоретичних доказах і міркуваннях, о на емоційно-художньому переживанні навколишнього світу.
Основні риси міфологічної свідомості:
1.Конкретно-чуттєвий характер, особисте ставлення до природи, сприйняття її як живої, мислячої істоти. Простіше кажучи, людина емоційно відчувала світ як одушевлене «ТИ», як своєрідного людського двійника,
2.Міфологічна свідомість була заснована не на пояснювальному і узагальнюючому, а на описовому та індивідуалізованому підході до подій, явищ, процесів : замість того, щоб роздумувати про сутність явищ первісна людина про іт просто розповідала.
3.Егоцентризм ~ переживання найближчої до людини дійсності як всього світу загалом. Від цієї особливості міфології до нашого часу збереглося майже підсвідоме вороже ставлення до всього, що не вкладається в наші звичні із дитинства уявлення.
4.Художня образність — перенесення на світ в процесі його пояснення рис самої людини чи суспільства, так що, наприклад, історія виникнення світу розповідалася як походження сім'ї богів.
5.Некритичність до змісту міфологічних оповідань. Будь-які вигадки про події чи героїв не підлягали сумніву та сприймалися як реальні; одні і ті ж самі міфологічні сюжети переповідалися у різних версіях, які сприймалися з однаковою зацікавленістю.