Філософська антропологія ХХ століття. - раздел Философия, ФІЛОСОФІЯ Як Особливий Напрям Досліджень, Що Цілеспрямовано Вивчають Проблему Суті І Ст...
Як особливий напрям досліджень, що цілеспрямовано вивчають проблему суті і структури суті людини, філософська антропологія виникла в 20-х роках ХХ століття. Це було обумовлено пильним інтересом філософської думки до питання про критерії, що визначають, що є істинно вирішальним в людській поведінці, і які з конфліктуючих протилежностей в дихотомії природа/соціум) входять в поняття її суті і людського потенціалу.
Одним з родоначальників сучасної філософської антропології був відомий німецький мислитель Макс Шелер (1874-1928). У ряді своїх робіт („До ідеї людини”, „Становище людини в космосі”) він констатує кризовість розвитку сучасної йому західноєвропейської культури і намагається знайти та показати вихід з цього стану. Криза суспільства, соціальні суперечності і інші колізії для М. Шелера - прояв кризи людини. М. Шелер пише, що людина ніколи не була такою "проблематичною" як в XX столітті. Основну причину такого становища людини він бачить в існуючому розмежуванні його вивчення різними, малопов'язаними один з одним, напрямами антропологічної думки: теологічному, філософському, природничо-науковому. Так, теологічна антропологія дає уявлення про людину цілком в світлі іудейсько-християнських традицій. Філософський різновид антропології максимально сконцентрований на уявленні про самосвідомість людини, а природничо-наукова антропологія (всі галузі природознавства і генетична психологія) дають лише уявлення про людину як достатньо пізній підсумок розвитку Землі, як істоту, що відрізняється від попередніх їй форм в тваринному світі тільки ступенем складності поєднання енергій і здібностей, які вже зустрічаються в нижчій, порівняно з людською, природі.
У зв'язку з цим Шелер вважав за необхідне створення такої наукової системи людинознання - філософської антропології, яка могла б з'єднати конкретне вивчення різних сфер буття людини з цілісним філософським його осмисленням. Протягом історії, вважав Шелер, філософія виробляла певні погляди на людину з точки зору тієї чи іншої культурної домінанти. Шелер виділяє п’ять типів саморозуміння людини.
1. Заданий Біблією, людина тут – гріховна істота.
2. Перший тип нерідко пов’язується з ідеєю логосу, божественного розуму і людини як істоти розумної, homo sapiens. Це людина давніх греків.
3. Тип, заданий наукою, людина тут постає як людина, що робить, діє, перетворює, homo faber. Для натуралізму, позитивізму людина відрізняється від тварин лише кількісно, за ступенем розвитку мозку, але ніяк не сутнісно.
4. Антропологічний песимізм. Тут людина позбавляється надії на спасіння та спокутування гріхів, підкреслюється антивітальність людини, її прагнення до заперечення життя. Світ людини – це світ, в якому не діють закони природного добору, людина виявляється «глухим кутом» життя, а її розум виступає як «хвороба» (Ніцше).
5. Тип, якому притаманний атеїзм та індивідуалізм. Щоб людина стала вільною, їй не потрібен Бог чи його замінник у вигляді телеологічної наукової картини світу. Якщо є остання, то зникає свобода людини. Якщо ж світ є хаотичним за своєю суттю, то людина стає відповідальною за свої вчинки (екзистенціалізм).
Завдання філософської антропології, вважає М. Шелер, показати як із структури людського буття витікають всі звершення і справи людини: мова, держава, наука, міфи, ідеї тощо. М. Шелер формулює предмет філософської антропології Із його точки зору, філософська антропологія - це наука про суть і структуру суті людини. Для М. Шелера первинною в системі «людина-суспільство» є людина як центр, в якому перетинаються його різні зв'язки зі світом. Він намагається знайти і визначити суть цього центру - персонального буття людини, зрозуміти одиничність (унікальність), самовизначуваність (свободу) і саморегуляцію (цілісність) людини як центру світу. При цьому справжнім персональним буттям особистості, де має місце і одиничність, і самовизначуваність, і саморегуляція, із його точки зору, виступає любов (любляче буття).
Антагонізм особи і суспільства, так само як і саморозірваність особи визначають шелерівське уявлення про людину як істоти, в якій перетинаються дві її сфери (атрибути): "порив" - вітальне ядро (це потяги, афекти людини, тобто все, що несе собою природне, органічне в житті) і "дух", як єдність того, що іменують розумом і переживаннями (це доброта, любов, розкаяння, шанування - все те, що є свобода, відчуженість від примусу).
М. Шелер вважав, що якість, яка робить людину людиною, знаходиться поза життям в широкому сенсі цього слова. На думку М. Шелера, - це дух. Дух протистоїть всьому, бо дух надприродній, він походить від Бога. Інакше кажучи, людина у Шелера - це духовна істота, пов'язана з Богом. Завдяки слову вмістилище Божественного духу перетворюється на надбання індивідуальної свідомості.
Одним із засновників філософської антропології поряд із Шелером виступає Гельмут Плесснер («Ступені органічного та людина», «Сміх та плач») (1892-1985). Він поставив за мету виявити базисну структуру людського буття. На відміну від рослин та тварин, писав філософ, людина здатна зайняти дистанцію по відношенню до себе, тобто, усвідомити себе як «я в тілі» та як «я». З «я» співвідноситься будь-яка предметність навколишнього світу, однак тому-то воно не дано саме собі як предмет, воно необ’єктивоване. Тому людина і постійно прихована сама від себе, знаходиться неминуче поза центром свого переживання. Тому існування людини носить характер «екс-центричності». Ця позиціональність задає способи реалізації людського існування. Основні форми відношення людини до буття визначаються трьома основними законами.
1. «Закон природної штучності». Людина повинна зробити себе такою, яка вона є. Людина не може існувати без норм, культури, тому штучність для неї така ж природна, як і її біологічна організація.
2.Закон «опосередкованої безпосередності». У своїй свідомості людина володіє прямим і безпосереднім відношенням до речей, яке саме опосередковане, оскільки людина не тільки розчиняється в цьому відношенні, а володіє дистанцією до нього. Цей закон визначає і характер експресивності людини. Так, Плесснер досліджував такі форми самовираження людини, як сміх та плач.
3. «Закон утопічного місця». В силу своєї екс-центричності людина відчуває власну невкоріненість. Досвід подібної невкоріненості, на думку Плесснера, означає визнання мізерності буття всього світу. Утопічне місце, знаходження в „ніщо” не залишають людину в спокої, постійно ставлять під сумнів буття та абсолютні основи світу. Тому людині не дано володіти знанням, що позбавлене сумнівів.
Філософська антропологія дала початок багатьом напрямкам антропологічних досліджень ХХ століття. Біологічна, або натуралістична методологія вивчення людини займає видне місце в сучасній філософській антропології. Даний підхід характеризується тим, що при розгляді родової суті людини гіпостазуються закономірності властивої їй поведінки, що складаються виключно в процесі філогенезу. Натуралізм слідує двом основним положенням: 1. Людство є живий вид, якісно гомогенний з рештою біологічних видів, але який має усвідомлену самоорганізацію. 2. Людство є вид, в природі якого закладений конфлікт між початком самоорганізації (недавно придбаною свідомістю і соціальністю) і базисним несвідомо-вітальним началом.
Одним з найавторитетніших прихильників даного підходу був відомий німецький філософ Арнольд Гелен (1904-l976). Гелен в своїй філософії виходить з положення, що людина - це тварина, біологічна неспеціалізованість якої робить її «збитковою істотою», тому що вона (на відміну від інших тварин) погано оснащена інстинктами і не може вести суто природне існування, а інтелект і спосіб життя обумовлені тілесно-анатомічно.
Збитковість оголошується джерелом людської активності, яка є компенсацією початкової біологічної неповноцінності людини. Саме культура компенсує, вважає А. Гелен, природні недоліки людини. Мотиви ж людської поведінки упираються в біологічні механізми Найважливішу роль в них, на думку Гелена, грають інстинкти агресивності і взаємності. Оскільки людина через свою збитковість є нестабільною істотою, то за природою вона незмінно ворожа іншій людині. Культура (держава, сім׳я, мораль та інші соціальні інститути) знімає надлишок спонукань людини, частково нейтралізуючи цю ворожість людини до інших людей.
На думку Гелена, життя людських спільнот регулюється декількома основними інстинктами (соціальними регуляторами). Ці інстинкти є і у тварин, і у людей, вони піддаються об’єктивному біологічному опису. А. Гелен виділяє три основні регулятори-інстинкти
- інстинкт турботи про потомство;
- інстинкт захоплення перед квітучим життям і співчуття перед життям, що гине;
- інстинкт безпеки.
В результаті дії цих інстинктів у людини формується три етоси (форми) біологічного походження, які зумовлюють солідарність або конфліктність суспільного життя людей Так, наприклад, з інстинкту турботи про потомство з’являється ідеологія гуманізму, а з інстинкту захоплення і співчуття перед життям – ідеологія споживача. З інстинкту (потреби) безпеки виникає держава, формується етика "закону і порядку".
Таким чином, у філософсько-антропологічній теорії А. Гелена можна бачити як "біологічна збитковість" людини виступає базовою структурою її індивідуального та соціального життя.
Загалом же філософська антропологія ХХ століття виявила унікальний факт: будучи центром усі запитувань та рефлексій, до сих пір не було сформовано єдиного синтетичного погляду на людину. Різноманітність філософсько-антропологічних поглядів показали складність та суперечливість людської істоти, її принципову невизначеність та відкритість до філософського та наукового осмислення.
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Філософська антропологія ХХ століття.
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
ФІЛОСОФІЯ
Автор:
Воронюк О. Л., кандидат філософських наук, голова циклової методичної комісії соціально-економічних дисциплін Житомирського базового фармацевт
Передмова
Гуманізація науки та інтеграція гуманітарного знання в умовах глобалізації та фундаментальної нестабільності суспільно-історичних процесів ставить перед дисциплінами гуманітарного ц
Світогляд, його структура та історичні типи.
Людина є соціоприродною істотою, єдністю біологічного та духовного начал. Тому вона вкорінена в життя не лише тілом, а й духом. Людина не просто біологічно функціонує («виживає») у
Філософія як специфічний тип світогляду.
Сам термін «філософія» має давньогрецьке коріння і походить від двох слів – «філео» - «любов» та «софія» – «мудрість», тобто, «філософія» означає «любов до мудрості». Вперше цей тер
Філософія та медицина.
Будучи загальним полем будь-якого знання, філософія виступає основою теоретичної медицини. Вона ставить перед собою ряд фундаментальних для наук про людину проблем:
· що є
Філософія Стародавньої Індії.
Наприкінці ІІ – на початку І тисячоліття нашої ери провідною філософсько-релігійною течією стародавньої Індії був брахманізм – світогляд арійських племен, що був викладений у
Філософія Стародавнього Китаю.
Поява та розвиток філософських вчень Китаю датується VІ – ІІІ ст. до н.е. У цей період відбувався процес об’єднання дрібних царств в одну могутню державу, тому філософська думка тог
Загальні особливості філософії Середньовіччя.
Філософія Середньовіччя, зберігши деякі елементи античної філософії, по-новому розгорнула коло проблем, спираючись на християнський світогляд, що утверджувався в тогочасній Європі.
Середньовічні патристика та схоластика.
Філософія отців церкви, або патристика сформувалась разом із становленням християнства у Західній та Східній Європі. Держави, що утворились на території зруйнованої Римської
Філософія епохи Відродження.
Епоха Відродження знаменується розвитком промисловості, торгівлі, мореплавання, військової справи, тобто розвитком матеріального виробництва, а отже, розвитком техніки, природознавс
Емпіризм та раціоналізм. Проблема методу.
Першим філософом Нового часу вважається англійський філософ Френсіс Бекон (1561 – 1626) “Новий Органон”, “Про гідність і примноження наук”. За Беконом, головне покликання філ
Просвітництво як базова стратегія філософії Нового Часу.
Епоха модерну, зародившись з доби Відродження, свого філософського апогею досягла в Просвітництві, з яким модерн часто ототожнюють. Саме Просвітництво стало тим проектом переходу ві
Французький матеріалізм ХVІІІ століття.
Безпосередньо з Просвітництва та сцієнтистської орієнтації модерну виріс французький матеріалізм, який вперше чітко висунув та обґрунтував фундаментальну для європейської філософії
Філософія як антропологія: Людвіг Фейєрбах.
Німецька класична філософія є апогеєм філософії модерну, її вершиною та її завершенням. Саме представники цього історичного етапу розвитку філософії радикалізували та довели до межі те коло проблем
Теорія пізнання та етика Іммануїла Канта.
Іммануїл Кант (1724 – 1804) – найвидатніший філософ XVIII ст., родоначальник німецької класичної філософії. Філософія І. Канта є своєрідною системою “критик”, у яких досліджуються головні зд
Науковчення» Йогана Готліба Фіхте.
Йоганн Готліб Фіхте (1762 – 1814). Автор праць “Про поняття науковчення, або так званої філософії”, “Основи загального науковчення”, «Про призначення людини». Філософію Фіхте можна охарактер
Об’єктивний ідеалізм Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля.
Філософія Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля («Феноменологія духу», «Філософія природи», «Енциклопедія філософських наук») (1770-1831) знаменує собою поворот в історії філософ
Філософія як антропологія: Людвіг Фейєрбах.
Філософія Людвіга Андреаса Фейєрбаха (1804-1872) («До критики філософії Гегеля», «Сутність християнства») – це закінчення класичної німецької філософії та окреслення проблематики некласичної
Екзистенціальна філософія С. К’єркегора.
Не менш радикальним противником гегелівського ідеалізму був датський теолог Сьорен К’єркегор (1813-1855) («Страх і трепет», «Або-Або», «Хвороба до смерті»). Головний аргумент, що протиставля
Філософія марксизму.
Філософія марксизму формується у 30-40 і рр. ХІХ століття і пов’язується з іменами К.Маркса та Ф.Енгельса. Маючи своїм джерелом німецьку класичну філософію (зокрема, філософію та діалектику Гегеля,
Фрідріх Ніцше та кінець модерну.
Філософія Фрідріха Ніцше (1844-1900) («По той бік добра і зла», «Так казав Заратустра», «Антихристиянин») є знаковою з точки зору процесу завершення модерну. Для Ніцше філософія, починаючи з платон
Становлення та розвиток психоаналізу.
З. Фрейд – засновник психоаналізу. Психоаналіз є одним із варіантів посткласичної філософії, в якій знайшла відображення криза філософії модерну.
Мова йде, передусім,
Екзистенціалізм: загальна характеристика.
Екзистенціалізм, або філософія існування - одна з найпопулярніших і впливовіших течій сучасної думки. Екзистенціалізм сформувався в першій половині XX століття і, як і психоаналіз, відобразив трагі
Філософська герменевтика.
Герменевтика – дисципліна, що займається проблемами інтерпретації та розуміння. Сама назва походить від імені давньогрецького бога Гермеса, який розтлумачував смертним волю богів. Філософськ
Структуралізм.
Загальна характеристика. Структуралізм як філософський напрям бере свій початок від 30-х років ХХ століття, коли він починає оформлюватись у мовознавстві. В цей час великої популярності набу
Постмодернізм як стан сучасного філософського знання.
Сам термін «постмодерн» з'явився ще у 60-ті роки для позначення новацій у архітектурі, літературі й мистецтві, а також у технологічній, соціально-економічній, політичній сферах.
Поняття онтології. Проблема субстанції.
Однією з основних галузей філософського знання виступає онтологія (з гр. «онтос» - суще, «логос» - слово, закон, вчення). Тобто, онтологія – галузь філософського знання, що досліджує найз
Буття як філософська категорія. Основні форми буття.
Категорія буття є найзагальнішою категорією філософії і охоплює собою суще у всіх його проявах, властивостях і можливостях. В цьому контексті перед онтологією стоїть завдання виявити та описати осн
Рух як атрибут буття. Рух та розвиток.
Проблема співіснування єдиного та множинного виводить на два важливих поняття онтології – руху та розвитку. Філософія здавна запитувала про характер буття – органи чуття говорять нам про його плинн
Проблема детермінізму в філософії.
Загальність руху та розвитку виводить на ще одну проблему онтології – проблему причинності. Якщо все знаходить в русі та безперервній зміні, чи значить це, що світ знаходиться у від
Простір і час як форми буття.
Формою, в якій нам даний світ, наше «Я» та «Я» інших людей, виступає простір та час. Без них онтологічна проблематика не могла б навіть бути поставлена.
У філософії та науці існували різно
Поняття, основні категорії гносеології.
Поруч із одвічним філософським питанням – що є буття? – існує й інше – що є істина? Невипадково ці питання пов’язані між собою, адже пізнання навколишнього світу, як і самопізнання – основне завдан
Основні форми пізнання.
Процес пізнання відбувається на двох основних рівнях, на кожному з яких присутні певні форми пізнання – чуттєве та раціональне пізнання.
Чуттєве пізнання – це пізнання на основі органів чу
Поняття, ознаки, види істини. Критерії істини.
Проблема істини складає серцевину гносеологічної проблематики. Суперечливість та складність даної проблеми робить неможливим дати єдино вірне визначення істини та її критеріїв.
В класичній
Наука як основна форма пізнання.
В процесі пізнання людство виробило специфічну сферу духовно-практичної діяльності, яка за мету ставить отримання істинного знання. Це наука. З філософської точки зору наука розглядається в трьох а
Специфіка медичного пізнання.
Специфіка медичного пізнання проявляється передусім в широкому колі проблем, які ставить перед собою медицина. Широта її пізнавальних запитів поширюється від молекулярного рівня мор
Поняття та основні принципи діалектики.
Однією з основних функцій філософії є методологічна функція – філософія виступає як загальна методологія окремих наук; філософія постачає їх найзагальнішими методами пізнання, які конкретизуються в
Основні закони діалектики та їх застосування в медицині.
Ядро матеріалістичної діалектики – закони, адже саме виявлення законів (сталих, повторюваних зав’язків між предметами, явищами та подіями дійсності) і є завданням науки. Закони діалектики дають від
Характеристика основних категорій діалектики.
Категорії діалектики – найзагальніші поняття, що відображають в своєму змісті закономірності розвитку дійсності. Окрім цього, в них знаходить відображення стан розвитку знання про с
Основні підходи до вирішення проблеми свідомості у філософії.
Однією з найбільших проблем філософії та науки на протязі усієї її історії є проблема свідомості, її походження, статусу, специфіки, природи. Цю проблематику зумовила якісна відмінність від інших я
Роль процесу відображення у процесі формування свідомості.
Згідно концепції відображення, свідомість є властивістю високоорганізованої матерії - головного мозку людини. Виникнувши в результаті тривалої еволюції живого, мозок людини є вінцем
Структура свідомості та її функції.
Будучи складним інтегральним феноменом, свідомість можна структурувати за різноманітними ознаками.
1. За носієм: індивідуальна та колективна. Відношення між ними суп
Людина як біосоціальна істота. Поняття та типи особистості.
Однією з вирішальних дихотомій, що характеризують людину, є дихотомія біологічне/соціальне. Як тіло, як біологічний механізм людина вкорінена в природу, однак в повному смислі вона
Суспільство як предмет філософського осмислення.
Найвищою формою організації живого, складною суперсистемою із багатоманіттям типів зв’язків виступає суспільство. Багатогранність та складність даного феномена підтверджується тим, що суспільство є
Типи суспільств.
Розглядаючи суспільство в контексті історичного розвитку, сьогодні доцільно говорити про три типи суспільств – традиційне, індустріальне (модерн), постіндустріальне (постмодерн). Та
Суспільне виробництво.
Суспільне виробництво – форма взаємодії суспільства і природи, що спрямована на перетворення предметів природи і створення матеріальних і духовних продуктів відповідно до інтересів та потреб люд
Філософське осмислення історії. Моделі історичного процесу.
Хронологічне розгортання часу та зміна структурних елементів суспільства ставить перед філософією проблему історії. Дана проблематика, як і в інших галузях філософського знання, кон
Проблема суб’єкта суспільно-історичного процесу.
У соціальній філософії та філософії історії одним із основних питань є питання суб’єкта суспільно-історичного розвитку. Простіше кажучи: хто творить історію реально? Такими суб’єкта
Проблема здоров’я та хвороби у філософії та медицині.
Як базова категорія медицини, здоров’я завжди було в центрі медичного дискурсу усіх епох. Антична епоха розглядала здоров’я в контексті найвищого блага античного світорозуміння – кр
Медична етика, її принципи. Біоетика.
Під етикою у філософії розуміють дисципліну, предметом вивчення якої є мораль. Враховуючи специфічний статус та роль медика в суспільстві, етичні принципи його діяльності стають нар
Евтаназія як головна проблема сучасної біоетики.
Швидкий розвиток реаніматології та анестезіології призвів до розмивання понять «життя» та «смерть», і, поєднавшись із гуманізацією медицини, зростання ролі пацієнта та його прав у м
Медицина Стародавньої Індії та Китаю.
Основним джерелом індійської медицини виступає ведична література, в якій загалом знаходяться дані з 27 наук. Найважливішими письмовими джерелами, що стосуються медицини, були Аюрведа і Самх
Становлення та розвиток античної медицини.
Загалом, антична медицина, як і філософія, відрізняється від східної, більшою схильністю до науковості, споглядальності, вилученні з медицини надприродних явищ, проблем та сутностей
Медицина доби Середньовіччя та Відродження.
Розвиток медицини в Середньовіччі позначений боротьбою двох суперечливих тенденцій – тенденцією до накопичення емпіричних (досвідних знань), а, відповідно, відходом від умоглядних о
Медицина в епоху Нового Часу.
Раціоналізація та сцієнтизація знання, що виступає як один з фундаментів техногенної цивілізації, в епоху Нового Часу стали провідною тенденцією в розвитку науки, в тому числі й у м
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов