рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Між патристикою і схоластикою

Між патристикою і схоластикою - раздел Философия, ФІЛОСОФІЯ. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ Ми Вже Зверталися До Проблеми Історичного Початку Середньовіччя, Зокрема Про ...

Ми вже зверталися до проблеми історичного початку Середньовіччя, зокрема про те, що історія середніх віків розпочинається з падіння Західної Римської імперії. Незважаючи на те, що енергетика античності вичерпувала себе, духовні надбання попередньої епохи знаходили своє відображення в морально-етичних засадах християнства. Духовна культура християнства потребувала певної системи в опануванні значного пласту нових знань, а відтак і системи їх передачі. У суспільстві потрібні були школи. Зародившись при монастирях, вони стали відігравати значну роль в утвердженні християнства, поширенні знань і освіти. Разом із тим у Європі були створені й школи певної філософської спрямованості. Саме в цьому параграфі ми розглянемо філософську схоластику.

Поняття “схоластика” є похідним від слова “школа”. Схоластика є типом релігійної філософії, що характеризується панівним становищем теології, або богослов’я (науки про Бога), серед усіх інших форм пізнання.Основним предметом аналізу в її межах були богословські проблеми: Бог і Бог як Трійця.

Проте схоластика не виникла сама собою, її появу підготували філософи. Серед них можна назвати Северина Боеція(бл. 480–525). Він був сином родовитого римського сенатора. Упродовж 25 років Боецій обіймав найвищі державні посади (з 510 р. – консул; з 522 р. – наставник посад) при дворі короля остготів, які отримав завдяки своїй винятковій обдарованості, розуму та енциклопедичним знанням. Проте вони не врятували його, унаслідок доносу філософа було заарештовано, а згодом страчено.

Найосвіченіша людина свого часу, глибокий знавець грецької філософії та науки, Боецій мав надзвичайний вплив на культуру й філософську традицію в час між патристикою і схоластикою.

Філософ зумів адаптувати систему освіти, що утворилася за часів пізньої античності, до нових історичних і культурно-духовних потреб. Антична освіта серед своїх надбань мала піфагорійський союз, педагогічний досвід софістів, академію Платона, лікей Арісто-теля, мусейон Птолемея, досвід вивчення “семи вільних мистецтв”, що розподілялися на дві частини: трівіум, який уключав граматику,

риторику і діалектику (логіку), та квадрівіум – арифметика, музика, геометрія та астрономія. Вивчення цього досвіду в сукупності з працями античних філософів допомогли Боецію в удосконаленні тогочасної освіти. Та й сам він чимало переклав із філософської класики та написав праці з астрономії, геометри, механіки, логіки.

У теологічних трактатах Боецій звертається до фундаментальних положень християнського віровчення, зокрема Божественної Трійці, яка є єдиною, але водночас іпостасно розподіленою. Бог – чиста форма, тільки форма, що водночас виступає як повнота і буття. Як абсолютна форма вона найпрекрасніша й наймогутніша за всі речі, бо залежить від чогось іншого (наприклад, від “якості” матеріалу втілення). Вона дійсно єдина і в неї немає ніякої множинності, бо в ній немає нічого іншого, крім того, що вона є... Отже, Благо, Справедливість, Могутність, Мудрість, Краса... – є абсолютні та необхідні грані Єдності, що і є Бог. Іпостасі (Отець, Син, Святий Дух) тотожні своєю божественністю, проте й відмінні енергією відношення.

Трактат Боеція –“Розрада філософією* був написаний у в’язниці, перед стратою. Ця праця стала однією зтих, яка найбільше читалась упродовж усього Середньовіччя. Відчуваючи, що життя може завершитися, Боецій звертається до одвічних питань: Як слід ставитися до мінливості долі, дарунків примхливої Фортуни? У чому постає справжнє щастя людини, що є найвищим благом? Завдячуючи чому людина може зберегти духовну свободу й незалежність у світі, де панує необхідність?

Відповіді на ці запитання Боецій шукає, звертаючись до філософії. Вона спрямовує його думку в річище християнської релігії, де основою світової гармонії є Божественний Розум, або Провидіння. За його взірцем будується світ. А все, що від Провидіння отримує поштовх, здійснюється через долю, або фортуну. Людина вчиться розрізняти вічні та ймовірні цінності, робити світ вибір. Чим ближче людина до Бога, до божественної ідеї, тим менший вплив примх долі вона відчуває на собі.

Боецій у цьому творі постає як зрілий християнин, який розуміє та цінує доробок античної філософії. Його внесок у розвиток шкільної освіти та філософії заклав підґрунтя філософської схоластики.

В історії схоластики вирізняють три етапи: рання, зріла і пізня.

Рання схоластика (ІХ-ХИ ст.) стоїть на ґрунті взаємопроникнення науки, філософії та богослов’я. Вона спирається на платонізм і неоплатонізм, вивчає і систематизує філософські здобутки патристики. Саме в цей період було сформовано схоластику як провідний

філософський і педагогічний метод у зв’язку з осмисленням специфічної цінності та специфічних результатів діяльності розуму та у зв’язку з дискусією про універсали (латин, universalis – загальний), тобто природу загальних понять. Спрямування до стародавнього тексту і поняття як основної одиниці тексту знайшло вираження вборотьбі реалізму та номіналізму як основних напрямів у схоластиці. Реалісти і номіналісти сперечалися про природу універсалій – загальних понять. Реалісти (пізньолатин. realis – речовинний) стверджували, що універсали існують реально в самій структурі буття до одиничних речей у думці Бога. Номіналісти (латин. потіпа – назви, імена) стверджували, що універсали існують як імена, тобто після одиничних речей у думці людини як результат абстрагування розуму. Сучасне мовознавство підтверджує правомірність такого підходу: відомо, що людина спочатку навчилася виробляти загальні уявлення, а вже пізніше – загальні поняття. Реалісти утверджували буттєве існування універсалій, номіналісти – пізнавальне. Ця проблема безпосередньо пов’язана з богоцент-ризмом Середньовіччя: за суперечкою про природу універсалій стоїть питання про існування Бога. З тим, що Бог – це загальне поняття, погодяться всі, але чи є за цим поняттям справжня реальність, чи це тільки порожній звук – ось у чому розходяться віруючі та невіруючі люди. Критичність людської думки є такою, що навіть у тотально релігійну епоху вона здійснює замах на святая святих: на ідею існування Бога. У суперечці реалістів іноміналістів останні були виразниками матеріалістичної тенденції, оскільки в концепції номіналістів у системі координат “окремі речі і їх поняття” річпервинна відносно поняття.

Середньовічні схоласти, чаклуючи над стародавніми текстами йспіввідносячи біблейські істини з душею людини, прагнули формувати духовний стрижень особистості. Наявність наперед відомих істин свідчить про догматизм. Чи можлива в такому контексті творчість? Біблейський текст багатозначний, символічний і сакральний (латин. Sacer – священний, такий, що відноситься до релігійного культу). Саме ці властивості тексту дають можливість розвивати творчість на трьох рівнях. На етимологічному (грец. etymologia – основне значення слова) рівні досліджується центральне поняття тексту. На семантичному (грец. semanticos – той, що позначає – смислова сторона мови) рівні здійснюється аналіз окремої смислової одиниці тексту, що виражає його зміст. На концептуальному (латин, conceptus – думка, уявлення) рівні, що допускає найбільшу міру свободи творчості, системно досліджується багато-аспектний зміст тексту. Так у середньовічній культурі зароджується

герменевтика (грец. hermeneutike – роз’яснюю, витлумачую) – мистецтво тлумачення – традиція і способи витлумачення багатозначних текстів, один з актуальних напрямів сучасної філософії.

Осередком найвідоміших “граматичних студій” уважалася Шартрська школа, одним із головних завдань якої було вирішення проблеми “слова” (імені) і “речі”, через яку її представники намагалися вирішувати всі інші питання. Отже, не випадково Іоанн Солсберійський – вихованець цієї школи – наголошував, що “граматика є колискою будь-якої філософії”. Видатними представниками цієї школи були брати Бернарі Т’єррі Шартрські, Гільйом де Конш.

Інша відома філософська школа була сформована на базі гуртка прихильників філософії, які цікавилися схоластикою, вільними мистецтвами і навіть науками, хоча й вважали, що пізнавальні зусилля людини можуть бути реалізовані винятково у сфері містичного пізнання Бога. Цей гурток утворився в абатстві Св. Віктора на околиці Парижа. Його засновником був Гільйоміз Шампо, а видатними представниками Гуго Сен-Вікторськийта Рішар Сен-Вікторський.

Зріла схоластика (XIII ст.) характеризується остаточним розмежуванням науки і філософії (особливо натурфілософії) від теології, а також поширенням і впливом учення Арістотеля. Формується філософія великих орденів, особливо францисканського й домініканського. Це час завершених релігійно-філософських систем. Серед них системи Томи Аквінського, Іоанна Дунса Скота, Роджера Бекона.Зріла схоластика розробила і внесла у філософську скарбницю докази буття Бога, божественного творіння; запропонувала шляхи вирішення проблеми універсалій, співвідношення віри і розуму. Це був час великих філософсько-теологічних енциклопедій.

Пізня схоластика (XIV-XV ст.) характеризується раціоналістичною систематизацією теологічного знання (внаслідок якої схоластика отримала негативний зміст), подальшим формуванням природознавчого та натурфілософського мислення, виробленням логіки та метафізики ірраціоналістич-ного спрямування, схоластика з релігійного боку перетворилася на історію

томізму. Найвпливовішими представниками пізньої схоластики були: Альберт Саксонський, Іоанн Бурідан, Вільям Оккам.

Найвидатнішим філософом періоду розквіту схоластики й епохи Середньовіччя був італійський релігійний мислитель Тома (Фома) Аквінський(1225–1274). У латинській мові його ім’я звучить як Томас, тому вчення одержало назву томізм. Тепер воно в оновленому вигляді є філософською основою католицизму й одним із напрямів сучасної філософії і має назву неотомізм (тобто відновлене в нових умовах учення Томи Аквінського).

Вихідним принципом Томи Аквінського було божественне одкровення: для власного порятунку людині необхідно знати те, що вона може отримати від божественного одкровення.

Релігійна істина, за словами мислителя, не може бути вражена філософією, у суто життєвому, практично-моральному ставленні любов до Бога важливіша за пізнання Бога.

Аквінський розглядав Бога як першопричину і кінцеву ціль сущого, як “чисту форму”, “чисту актуальність”. Згідно з його ученням, матерія лише приймає змінюючі одна одну форми, “чиста потенційність”, оскільки тільки завдяки формі річ є річчю певного роду і виду.

Посилаючись на пізнього Арістотеля, Тома Аквінський канонізував християнське розуміння взаємовідношення, ідеального й матеріального як взаємовідношення початкового принципу форми (“принципу порядку”) зхистким і невстановленим принципом матерії (“найслабшим видом буття”). Злиття першопринципу форми і матерії породжує, на його переконання, світ індивідуальних явищ.

Християнство, що формувалося, а отже, і схоластика не могли оминути питання тлумачення свого ставлення до матерії, адже третя іпостась верховного абсолютного божества – Ісус Христос – постав, за Біблією, в образі людини, тобто поєднав і божественну (ідеальну), і людську (матеріально-тілесну) природу. Так матерія отримала в схоластиці часткове “виправдання”. Зазначене розкриває основний зміст поглядів Томи Аквінського на буття.

У трактуванні філософа індивідуальність людини – особистіс-на єдність душі та тіла, саме душа має життєдайну силу людського організму. Душа нематеріальна і самосуща: вона – субстанція, що набуває своєї повноти лише в єдності з тілом. Душа завжди має уні-кально-особистісний характер. Особистість, за філософом, є “найбільш благородна” в усій розумній природі.

Найважливішою ідеєю в етиці мислителя є концепція, згідно з якою блаженство є кінцевою метою людських устремлінь. Воно міститься в найпрекраснішій людській діяльності – у діяльності теоретичного розуму, у пізнанні істини, у пізнанні абсолютної істини, тобто Бога. Основу доброчесної поведінки людей становить природний закон, що вимагає здійснення блага, уникнення зла.

Тома Аквінський, так само як і Святий Августин, звертав увагу на проблеми суспільства та держави. Він виходив із того, що людина за своєю природою – істота суспільна.

Головна ж мета державної влади – сприяти загальному благу, зберігати в суспільстві мир і справедливість, допомагати людям вести доброчесний спосіб життя і мати необхідні для цього блага.

Починаючи з XIV ст. і донині вчення Томи Аквінського визнається католицькою церквою як панівний напрям філософського світогляду (у 1323 р. Тома Аквінський був зарахований до лику святих).

Філософія Томи Аквінського хоча й мала значний вплив, але не всі сучасники поділяли його погляди. До них належить професор Оксфордського університету Роджер Бекон(1214–1292), який зробив значний унесок у розиток філософії та природознавства.

Бекон закликав подолати перепони у свідомості людей на шляху до пізнання. Цими перепонами, на його думку, були: приклад дрібного й негідного авторитету, постійні звички, думка незнаючого натовпу і прикриття власного незнання показною мудрістю. Від цієї “смертоносної чуми” походять усі біди людського роду, оскільки залишаються непізнаними таємниці всіх наук і мистецтв. Відкинувши догми, засновані на запобіганні перед авторитетами й схоластичними догмами, він рішуче закликав досліджувати природу за допомогою доказів. Метою всіх наук він уважав збільшення панування людини над природою.

Іоанн Дуне Скот(бл. 1265–1308) уродженець Шотландії. Як і Р. Бекон, викладав в Оксфордському, а пізніше в Паризькому університеті. Він критикував і Тому Аквінського, і Р. Бекона. Головним питанням для нього було відношення богослов’я і філософії, віри і знання. Вчений уважав, що предметом теології є Бог, а предметом філософії – буття. Ідеї Скота були спрямовані проти раціонального знання про Бога.

 

Рішуче критикував схоластику англійський філософ і викладач Оксфордського університету Вільям Оккам (1300–1349). Він увійшов до історії як рішучий противник панування церкви над державою, виступав за чіткий розподіл сфер випливу держави і церкви.

Отже, філософи пізнього Середньовіччя торували дорогу для розвитку науки, філософії і суспільства, що сприяло підготовці ґрунту, на якому зросла епоха Відродження.

Г^апитанняі1^ . 1) авдання

1. Послідовником якого античного філософа був Тома Аквінський? У чому це виявлялося?

2. Як трактував Тома Аквінський індивідуальність людини?

3. Яка роль, згідно з поглядами філософа, відводилася відчуттям та інтелекту в пізнанні?

4. Як мислитель обґрунтовував твердження про те, що між розумом і вірою не повинно бути суперечностей?

5. Як Тома Аквінський теологізував учення Арістотеля про матерію і форму?

) апам’ятайте
( Ф”

Патристика, гностицизм, схоластика, віра, знання, теологія, Бог, неотомізм, теоцентризм.

V/загальнення

Початок середньовічної філософії поєднують з падінням Західної Римської імперії (476). В ідейному сенсі це був період неподільного панування в Європі християнської релігії, яка сформувалася в римській провінції Іудеї та швидко поширилася по всій імперії, здобувши величезну кількість прихильників і послідовників. У ранньому Середньовіччі закладається основна наскрізна проблема цієї епохи: співвідношення віри і знання. Періоди філософії епохи Середньовіччя:

1) період апологетики і патристики (III–V ст.). Святий Августин;

2) схоластичний період (V-XV ст.). Тома Аквінський.

Розділ V

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ФІЛОСОФІЯ. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

ВСТУП ДО ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ... Філософія не є наукою не є навіть наукою про сутність а є творчим усвідомленням духом сенсу людського існування...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Між патристикою і схоластикою

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ФІЛОСОФІЯ. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ
  Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів (профільний рівень) Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Київ

Огнев’юк В., Утюж І.
Філософія. Історія філософії: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. (профільний рівень). – К.: Грамота, 2010. – 256 с : іл.   ISBN 978–966–349–269–8  

Дорогі десятикласники!
Ви перші, кому пощастило вчитися в школі, гімназії, ліцеї або колегіумі за тим профілем, який свідомо обрали, ідучи дорогою пізнання та визначаючись із пріоритетами на майбутнє. Здобуваючи загальну

Що таке філософія?
Якщо хочете зрозуміти сутність будь-якого слова, необхідно дослідити його походження. Багато слів, якими ми користуємося, народилися в Стародавній Греції. Не є винятком і слово “філософія”. Воно ут

Наука є знанням, що народжується шляхом вільного особистого пошуку істини заради неї самої, має логічне обґрунтування та приведене в систему.
Проте фізика, хімія, біологія, як і багато інших наук, як ви вже знаєте, вивчають специфічні явища і процеси, що не є всезагальними. Кожна наука – лише маленький уривок великої книги знання, а всі

Міфологія – колиска філософії
Упродовж останніх трьох тисяч років люди філософствували. Все, що ввійшло до скарбниці філософської думки за цей час, називається історією філософії.Щоб зрозуміти філософію, необхі

Мудрість ведичної ночі. Давня індійська філософія
Уважається, що відлік історії сучасної цивілізації розпочався приблизно 10 тис. років тому на території Стародавнього Сходу, яка охоплювала величезний регіон від Єгипту до Японії. Основою світогляд

Чотири істини буддизму
Однією з найвідоміших неведичних індійських філософій є буддизм (від санскр. Будда – пробуджений, або просвітлений). Створення цього вчення пов’язане з легендою про п

Усунення власних бажань називається аскетизмом і є шляхом правильного життя в буддистському вченні.
Четверта істина – про шлях до припинення страждань – стверджує, що правильна життєва дорога та, що веде до нірвани. Це серединний шлях, який керується трьома основними принципами –

Нь-Ян-ці. Філософія китайського народу
У центрі китайського села Інь-Янь, історія якого сягає глибини тисячоліть, є мальовниче озеро з однойменною назвою, що нагадує давній символ, у якому поєднуються дві взаємодіючі протилежності. Зобр

Лаоцзи. Осягнення шляху. Даосизм
Китайський філософ Лаоцзи, за переказами, народився в 604 р. до н. е., а прожив 160 або навіть 200 років. За однією легендою, він здійснив самозародження, створивши тіло власної матері – н

Конфуціанство
Однією з основних систем китайської філософії було і залишається донині конфуціанство. Його творець – філософ КунЦю (551–479 pp. до н. е.) (Кун Фуцзи – вель

АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
Якби всім одне і те ж здавалося прекрасним і мудрим, то не було б серед людей ворожої суперечки. Піррон якого філософствування. Закономірно, що кожна люди

Пошук першооснови.Мілетці та Піфагор
Першою філософською школою, у якій об’єдналися грецькі мислителі, була мілетська, що отримала назву від назви міста Мілет – грецької колонії на узбережжі Малої Азії. її засновником став один

Суперечки про природу буття
Філософ Геракліт Ефеський (бл. 544–480 pp. до н. е.) походив із царського роду. Він відмовився успадкувати престол на користь свого брата, афінського архона Кодра, але постійно носив пурпуровий одя

Скільки існує істин? Софісти і Сократ
У V ст. до н. е. в багатьох містах Стародавньої Греції була встановлена демократична форма політичного життя. Це означає, що на різні державні посади людей не призначали, а вибирали шляхом народног

Речовина без ідеї – ніщо”. Платон і Арістотель
Знаменитим учнем Сократа був філософ Платон Афінський(427–347 pp. до н. е.). Справжнє його ім’я – Арістокл, а додане – Платон, з яким він увійшов в історію, – прізвисько, яке перек

Як можна досягти щастя? Епікурейці, стоїки, скептики, кініки
У 334 р. до н. е. грецьке військо на чолі з Александром Македонським вирушило в похід, який тривав дев’ять років. Тоді греки завоювали, чи еллінізували, Схід. Епоха, що розпочалася з того часу, наз

Філософія Святого Августина
Предтечами Святого Августина була значна когорта філософів післянікейської патристики та латинської богословської школи, яка сприяла відтворенню неоплатонічних філософських ідей у філософії христия

ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
Як неможливо двічі ввійти в одну річку і, більше того, як кажуть, навіть і один раз, так неможливо двічі поіме-нувати одну і ту ж складну річ; більше того – поки ЇЇ іменують, вона вже інша.

ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА
Тільки в генія для висловлення нової думки є нове слово. Г. Гейне § 20. Пафос розуму і науки Епоха Відродження стала провісником Нового часу – епохи, яка охоплює в

Природжені ідеї, або “Значення духу досвід не покриє”. Рене Декарт
Якщо Френсіс Бекон розробляв метод емпіричного дослідження природи, то французький філософ і вчений Рене Декарт(1596–1650) запропонував поставити на перше місце розум. Для того щоб

Дійсність – потік відчуттів. Готфрід Лейбніц, Джордж Берклі, Девід Юм
Раціоналістична лінія Р. Декарта була продовжена в ученні німецького філософа Готфріда Вільгельма Лейбніца(1646–1716), який також стверджував наявність у людській свідомості природ

НІМЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ
Обов’язок стосовно себе полягає в тому, щоб людина дотримувалася людської гідності в самій собі. /. Кант § 25. З’ясування можливостей розуму Філософія Нового часу

Не пояснювати світ, а змінювати його”. Марксизм
Значною подією в історії філософської і громадської думки XIX ст. було виникнення марксизму. Духовна спадщина, залишена німецькими мислителями Карлом Марксом(1818–1883) і Ф

Матеріалізмі називається суспільно-економічною формацією.
Таких формацій відповідно до філософії марксизму п’ять: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і соціалістична (комуністична). Підкреслюючи наявність в історії об’єктив

Наприкінці ХІХ-ХХ ст.
/загальнення Німецька філософія Нового часу підбиває підсумок розвитку філософи другої половини XVIII – першої половини XIX ст. До цієї філософської течії віднесемо вчення І. Канта, Г.

Філософія на роздоріжжі. Посткласична європейська філософія ХІХ-ХХ ст. Артур Шопенгауер, Фрідріх Ніцше, Огюст Конт
Посткласична європейська філософія XIX – початку XX ст. постає внаслідок критики класичної філософії, насамперед німецької. Класичні рішення основних філософських проблем відкидаються або змінюютьс

ЗО. Філософія XX століття. Феноменологія, буття людини, прагматизм і психоаналіз
Наприкінці XIX – на початку XX ст. зароджується новий напрям філософії – феноменологія. Сучасна феноменологія пов’язана з концепцією Едмунда Гуссерля(1859–1

Гайдеггер(1889–1976) і Ганс Гадамер
(1900–2002). Ганс Гадамер, учень Гайдеггера, уважав, що основне завдання філософії – це практика тлумачення й осмислення тексту. Текст у його розумінні – це не сторінки книжки, це власне к

Любомудріе”. Філософія Київської Русі
З давніх-давен український народ був високорозвиненим етносом, про що свідчать протошумерська писемність давнього святилища Кам’яна Могила XII–III тис. до н.е., висока трипільська культура VI-Ш тис

Божественна мудрість. Українська філософія XIV-XVI ст.
Українська філософія XIV-XVI ст. представлена єресями, гуманістичними напрямами, діяльністю релігійно-національних братств. Єресі (від грец. hairesis – особливе

Intermezzo”), а то й смерть як спокута за втрачену гармонію (“Тіні забутих предків”).
Внутрішньою глибокою індивідуальністю визначалася також творчість таких мислителів, як М. Бердяев(1874–1948), Л. Шестов(1866–1938), В. Зеньковський

Українська філософія XX століття
Уся велич, трагізм і суперечливість української філософії XX ст. виявилася в постатях Михайла Грушевського та Володимира Вин-ниченка. Значну роль у філософському осягненні історії відіграл

Любомудріє, філософія серця, божественна мудрість, єресі,братства, теософія, пантеїзм, слов’янська проблема, державність, культурне відродження.
/ загальнення О о - < З давніх-давен український народ був високорозвиненим етносом, про що свідчать пам’ятки українського народу, такі як “Веле

В. ШИНКАРУК СВІТОГЛЯД І ФІЛОСОФІЯ
(Фрагмент) ...Світогляд є однією із суспільно вироблених форм відображення дійсності у свідомості людини. Його відмінна риса полягає в тому, що він відображає дійсність у її цілісно

Е. КАССИРЕР МІФ ТА РЕЛІГІЯ
(Фрагмент) ...Світ міфу – це драматичний світ, світ діянь, енергій, конфліктуючих сил. У кожному явищі природи він убачає колізію цих сил. Міфічне світосприйняття завжди переповнене

СЛАВЕТНИХ ФІЛОСОФІВ
(Фрагмент) ...Справді суще у Всесвіті є атоми і порожнеча, решта існує лише в загальній уяві. Існує безкінечна множина світів, що виникають і гинуть. Ніщо не виникає з неіснуючого,

КАТЕГОРІЇ ФІЛОСОФІЇ, ЇХ ЗМІСТІ ФУНКЦІЇ
Глава п’ята [Сутність] (Фрагмент) Сутність, названа так у найбільш основному, первинному й безумовному значенні, – це те, де не говориться ні про який пред

Р. ДЕКАРТ МЕТАФІЗИЧНІ РОЗМИСЛИ
(Фрагмент) Ось уже якийсь час як я спостеріг, що з раннього дитинства сприйняв як істинні чимало суджень, а те, що надалі вибудував на таких хибних принципах, могло бути лише сумнів

Г. В. Ф. ГЕГЕЛЬ НАУКА ЛОГІКИ
(Фрагмент) Саме буття, а також і наступні визначення (не тільки буття, а й логічні визначення взагалі), можна розглядати як визначення абсолютного, як метафізичні визначення Бога; а

ДУМКИ ПРО СМЕРТЬ ТА БЕЗСМЕРТЯ
(Фрагмент) Тепер головне питання про те, як примирити попередню суперечність між потойбічним та поцейбічним, щоб людство одностайно, усім серцем зосередилося на собі, на своєму світ

К. МАРКС ДО КРИТИКИ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
(Фрагмент) Я розглядаю систему буржуазної економіки в такому порядку: капітал, земельна власність, наймана праця, держава, зовнішня торгівля, світовий ринок. Під першими трьома рубр

Добро і зло. Хороше і дурне
(Фрагмент) ...Судження “добро” веде свій початок не від тих, для кого робиться “добро”! Навпаки, самі “добрі”, тобто знатні, могутні, високопоставлені, й ті, хто благородно мислить,

МИТРОПОЛИТ ІЛАРІОН СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ
(Фрагмент) Благословен Господь Бог Ізраїлев, Бог християнський, що відвідав і порятував людей своїх (Лк. 1 : 68), що не відмовився від створінь своїх остаточно під вла

ДО ХРИСТИЯНСЬКОЇ ДОБРОНРАВНОСТІ
(Фрагмент) Хвала ж блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним. Немає солодшого для людини і немає потрібнішого, як щастя; немає і легшого за це. Хв

ЧИ МАЄ ІСТОРІЯ ЯКИЙ-НЕБУДЬ СЕНС?
(Фрагмент) ...На поставлене запитання я відповідаю: “Історія сенсу не має”... Як більшість людей використовують термін “історія”? (Я маю на увазі те розуміння терміна “істо

ЦАРСТВО ДУХУ І ЦАРСТВО КЕСАРЯ
(Фрагмент) Людина вкладає в історію творчу силу і робить це з ентузіазмом. Історія не хоче знати людину, користується нею як матеріалом для нелюдського будівництва, має свою нелюдсь

Розділ II. СХІДНА ФІЛОСОФІЯ ‘. 17
§ 3. Мудрість ведичної ночі. Давня індійська філософія 18 § 4. Настика – заперечення сакральності Вед 25 § 5. Чотири істини буддизму 28 § 6. Інь-Ян-ці. Філософія китайськ

Розділ VI. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ І ДОБИ
ПРОСВІТНИЦТВА 115 § 20. Пафос розуму і науки 116 § 21. Теорія суспільного договору і натуралізм 120 § 22. Природжені ідеї, або “Значення духу досвід не п

Сторія філософії
(профільний рівень) Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Редактори Н. Забаштанс

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги