рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ЗО. Філософія XX століття. Феноменологія, буття людини, прагматизм і психоаналіз

ЗО. Філософія XX століття. Феноменологія, буття людини, прагматизм і психоаналіз - раздел Философия, ФІЛОСОФІЯ. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ Наприкінці Xix – На Початку Xx Ст. Зароджується Новий Напрям Філософії – ...

Наприкінці XIX – на початку XX ст. зароджується новий напрям філософії – феноменологія. Сучасна феноменологія пов’язана з концепцією Едмунда Гуссерля(1859–1938), що розробив основні принципи феноменологічної філософії. До нього феноменологію розуміли як описове дослідження, яке повинне передувати будь-якому поясненню явища, що цікавить дослідників. Гуссерль уперше розглянув феноменологію як нову філософію з властивим їй новим, феноменологічним методом, фундаментом наявної науки.

Основні цілі феноменології – побудувати науку про науку, науковчення і розкрити життєвий світ, світ повсякденного життя як основу всього пізнання, зокрема наукового. Гуссерль уважав, що розпочинати вивчення життєвого світу і науки потрібно з дослідження свідомості, тому що реальність доступна людям тільки через неї. Важлива не сама реальність, а те, як вона сприймається й осмислюється людиною. Свідомість повинна вивчатися не як засіб дослідження світу, а як основний предмет філософії. Тоді закономірно постають такі запитання: що є свідомість і чим вона відрізняється від того. Що не є свідомістю?

Феноменологи прагнуть виокремити “чисту”, тобто допредметну, досимволічну свідомість, або “суб’єктивний потік”, і визначити його особливості. Роблять вони це тому, що свідомість – дуже складне утворення з різними функціями. Визначивши “чисту” свідомість, ми зрозуміємо суть свідомості взагалі. Головна її характеристика – це постійна спрямованість на предмети. Така “наївна” спрямованість свідомості на зовнішні предмети називається інтенційністю.Свідомість завжди інтенційна, тобто спрямована на що-небудь.

У своїй діяльності, як теоретичній, так і практичній, людина “наївна”, тобто не бачить тих сенсів, які сама вносить в усвідомлювані нею предмети. Вона вважає, що пізнає об’єкти як щось незалежне від свідомості (своєї та інших людей), але насправді це не об’єкти, а предмети (те, що переді мною). Інакше кажучи, це об’єкти, у які вносяться певні сенси, або “олюднені об’єкти”, тобто дані у свідомості. Важливо розрізняти ці сенси свідомості (“чиста” свідомість) і те, що поза нею, тобто власне об’єкти. До всіх наук і теорій

існує життєвий світ (життєсвіт) – наївне повсякденне життя, яке і є джерелом усіх теорій і понять науки. Життєвий світ (життєсвіт) – фундаментальна передумова культури і цивілізації. Він наповнений сенсами свідомості, через які ми сприймаємо об’єкти буття. Проте трагедія полягає саме в тому, що ми цього не розуміємо. Ми” думаємо, що досліджуємо первинне буття поза свідомістю, а наслравді досліджуємо вторинні утворення життєсвіту і з них черпаємо поняття науки. Завдання феноменології – показати, як народилися вторинні утворення цього світу.

Щоб зрозуміти розвиток понять і розкрити природу дійсної, “чистої” свідомості, треба перейти від розгляду конкретних предметів до аналізу їх чистої суті. Для цього ми вдаємося до способі/ епохе – такої операції думки, коли увага вченого спрямована не на предмет, а на те, як він відображений у нашій свідомості. Предмет ніби залишається осторонь, а на перший план виходить стан свідомості. Сфера, де усвідомлюється предмет, – “чиста” свідомість, тобто очищена від догм, схем і стереотипів мислення, а головне – від спроб знайти основу свідомості в тому, що не є нею. “Чиста” свідомість, звільнена від усіх людських установок, що передує досвіду, стає доступною розумінню за допомогою редукції – розумової операції, яка дає змогу спочатку перейти від розгляду предметів до осмислення їх “чистої” суті способом епохе, а потім перейти до осягнення фундаменту всього сущого – “абсолютного “Я””.

Виявляється, що свідомість у чистому вигляді – “абсолютне “Я”” (яке одночасно є центром потоку свідомості людини) – немовби конструює світ, уносячи в нього сенси. Всі види реальності, з якими має справу людина, пояснюються з актів свідомості. Об’єктивної реальності, що існує зовні та незалежно від свідомості, немає. А свідомість пояснюється із самої себе, виявляє себе як феномен. Гуссерль, Брентано, Гайдеггер, Мерло-Понті та інші основоположники феноменології розуміли, що це нова наука про свідомість, новий початок у філософії, який відображає певний рубіж – перехід від конструктивізму й ірраціоналізму до можливості дослідження, рефлексії, нескінченно різноманітних видів людського досвіду. Методи феноменології справили великий вплив на розвиток філософії у XX ст., зокрема на розвиток екзистенціалізму, герменевтики, аналітичної філософії.

Екзистенціалізм як напрям сучасної думки виник на початку 20-х років XIX ст. в Німеччині та Франції.

Дати визначення екзистенціалізму досить складно через величезну кількість філософських проблем, які він порушує, створюючи

 

можливість його широкого тлумачення. Прийнято розрізняти релігійний екзистенціалізм (Ясперс, Марсель, Бердяев, Жердин, Бубёр) і атеїстичний (Сартр, Камю, Мерло-Понті, Гайдеггер). У новітніх енциклопедіях можна зустріти поділ на екзистенціальну онтологію (М. Гайдеггер), екзистенціальне осяяння (К. Ясперс) і екзистенціалізм (Ж.-П. Сартр). Іноді цей напрям класифікують за країнами – французький, німецький, український тощо. Існують й інші підходи до визначення екзистенціалізму як доктрини та її систематизації. Розглянемо концептуальний підхід.

Для всіх учень екзистенціалістів характерне переконання в тому, що єдиною справжньою дійсністю є буття людської особи. Воно – початок і кінець будь-якого знання, насамперед філософського. Людина спочатку існує, думає, відчуває, живе, а потім уже визначає себе у світі. Вона сама визначає свою суть. Суть людини треба шукати не поза нею (як, наприклад, марксизм шукає її у виробничих відносинах, а томізм – у божественному визначенні). Вона не є якимось ідеальним образом – прототипом, який має “вічні”, людські, або антропологічні, якості. Суть людини визначається нею самою, бо вона хоче бути саме такою, а не іншою. Людина прагне до своєї індивідуальної мети, вона творить себе, вибирає своє життя.

Особистість не може домагатися здійснення будь-яких “загальних цілей”. Проте в реальному житті людина це робить найчастіше, наприклад бореться за справедливість або за екологічну чистоту. Це відбувається через те, що людина ототожнює себе із “загальною метою”, знімаючи тим самим із себе відповідальність за власний вибір, їй здається, що світ раціональний, що в ньому діють якісь загальні закони, що в розвиткові світу, історії, культури є якийсь сенс. Насправді, як уважають екзистенціалісти, її оточує абсурдний, чужий> безглуздий світ, і таким є все людське життя. До того ж, найімовірніше, це і є єдиний світ, і після смерті нікого не чекає замогильна подяка. Справжня людина на відміну від звичайної не ховається за міражами і вигадками “надіндивідуального буття”. Вона розуміє, що повністю відповідальна за свої вчинки і, ризикуючи, приймає рішення.

Буття людини – це драма. Свідомість людини вільна, її воля визначає її життєвий шлях. Свій власний вибір і визначає суть буття окремої особи. Це не означає, що людина у своєму виборі абсолютно вільна від суспільства. Навпаки, її існування можливе тільки в рамках колективного “спільного буття”, і конкретна людина спілкується тільки з конкретними людьми. Проте вона самотня у своїх відчуттях, перебуває в порожнечі. В спілкуванні з іншою людиною вона або підпорядковує її волю собі, або сама підкоряється її волі

(або “кат”, або “жертва”). Зрозуміло, що в описаній ситуації немає ніякої об’єктивної істини. Істин багато – стільки, скільки людей. Істина – це суб’єктивність, її можна знайти, досліджуючи свої переживання. Для живої людини єдиною дійсністю є власна етична дійсність, а справжня реальність – це внутрішнє рішення. Існуючий об’єктивний світ у свідомості кожної людини – свій і лише свій. Світ змінюється, коли ми вносимо дію в його інертність, хаотичність. Світ перетворюється, коли ми його усвідомлюємо крізь призму своєї волі, своїх цілей. У цьому сенсі людина перетворює світ, додає йому значущості.

Прагматизм – філософія справи, дії, учення.Виник у 70-х роках XIX ст. в США. Засновниками прагматизму булі відомі філософи – Чарлз Сандерс Пірс(1839–1914); Вільям Джеме(1842–1910), Джон Дьюї(1859–1952). Ці мислителі звернули увагу на ту обставину, що ефективність наукової теорії не сполучається з її істинністю. Більше того, дії людини можуть бути успішними і на основі помилкових теорій, особливо політичних, культурологічних, філософських. Інший факт, що привернув їхню увагу, полягав у тому, що потреби й інтереси людини багато в чому визначають її пізнання. Інакше кажучи, теоретичне знання ніколи не розвивається незалежно від потреб та інтересів людини і людства.

Виходячи з цих положень, Ч. Пірс у праці “Що таке прагматизм?” писав про два основні стани свідомості та пізнання, а саме: стан нерішучості – невизначеності, неспокою, дратівливості, неможливості діяти і стан віри – ясності, визначеності, задоволення, спокою, готовності діяти в ім’я того, у що віриш.

Людина, за Пірсом, завжди прагне до віри як до більш позитивного стану духу, що спонукає до дії. Перехід від сумніву до віри і є “дослідження”. Висновки Пірса прості – ми зацікавлені в прийнятному стані віри, отже, і наше пізнання зацікавлено у вірі, а тому – і в істинності, бо істина – це те, у що я вірю. Отже, емоції, бажання, пристрасті людини не усунені з науки. Вона не містить об’єктивних істин, оскільки істина завжди пов’язана з вірою. Наука – це колективна віра в істині своєї епохи. Наука немовби “примушує” нас вірити у свої догми-істини. У чому ж тоді її цінність для людства? Наука корисна для людини, вона забезпечує досягнення практичної мети. Істини науки перевіряються і підтверджуються практикою. Якщо істини здатні забезпечити, розширити інтереси людини, то

 

177 *

вони корисні. Звідси знамените твердження: “Істина – те, що корисно”, що дало підставу до поєднання прагматизму з практицизмом (прагненням до успіху, що реабілітує “ділків”).

Розвиваючи положення Пірса, Джеме і Дьюї дійшли висновку, що істина – це оцінювальна категорія. Якщо якась наукова ідея здатна вести крізь життєвий хаос, допомагає людині жити, це – істинна ідея. Якщо ідея здатна завести в безвихідь, створює труднощі, заважає жити – це хибна ідея. Авторитети тут не потрібні, будь-яка ідея перевіряється практикою. Розум людини відбирає ідеї для використання в житті на благо людині й людству. Знання людини визнане волею, яка керує знанням, визначає мету, організовує досвід, вибирає засоби для досягнення мети.

Наука – це інструмент для здійснення інтересів людей, поставлених ними цілей. Людина, будучи істотою діяльною, творить реальність і те, що називають істиною. Відтак наука не має якихось “своїх”, “особливих” цінностей. Цінності мають поліпшувати реальне життя і вносити сенс у соціальний досвід. Прагнення прагматичної філософії поставити в центр пізнання, у центр науки не природу, а людину, її особисту, емоційну сферу, визначило гуманістичну спрямованість цього вчення.

Метод, розроблений Зигмундом Фрейдом(1856–1939) для лікування психічних захворювань, називається психоаналізом. Інше значення терміна – теорія, що пояснює роль несвідомого в житті людини і суспільства. З 20-х років XX ст. спочатку в Австрії, а потім в інших країнах Європи та в Америці розробляється психоаналітична філософія. Найви-датніші послідовники 3. Фрейда – Альфред Адлер(1870–1937), Карл Густав Юнг (1875–1961), Ерік Фромм(1900–1980).

Класична психоаналітична доктрина Фрейда припускала вивчення прихованих основ душі людини. її представники вважали, що величезну роль у житті людини та суспільства відіграє несвідоме – сфера потягів, інстинктів,

неусвідомлених уявлень. Несвідоме складається передусім із: сексуальних інстинктів – лібідо (3. Фрейд); інстинкту переваги над іншими людьми, який дає можливість компенсувати відчуття неповноцінності (А. Адлер); “архетипів” колективного несвідомого, тобто безособових образів, подібних у всіх людей снів, образів і т. п. (К. Юнг); “первинних позивів” життя і смерті, агресивних комплексів, комплексів самоти тощо (Е. Фромм). Увесь цей складний пласт несвідомого, будучи витісненим за поріг свідомості, зумовлює більшість психічних дій людини (у культурі, мистецтві, політиці, науці тощо).

Відтак дії людини набувають ірраціонального забарвлення через те, що вона не керує своїм підсвідомим, яке впливає на свідомі вчинки, ставлення до інших людей, до суспільства тощо. Несвідоме може бути джерелом як творчих, так і руйнівних тенденцій у суспільні стві.” Згідно із цим ученням, не тільки більшість дій людини, а й усі історичні, культурні явища залежать від глибинних, підсвідомих потягів, комплексів, які “сублімуються”, тобто перетворюються на духовну діяльність, насамперед у сферах релігії, мистецтва, філософії. Існує антагонізм між природним початком людини (сексуальними й агресивними імпульсами) і культурою з її ідеалами та нормами, що суперечать бажанням, які йдуть від несвідомого. Культура, заснована на відмовлянні від задоволення бажань, зменшує щастя людини і збільшує в неї відчуття провини, тривоги через неможливість реалізувати бажання. Методологія психоаналізу вимагала при пізнанні явищ соціуму виходити з позицій несвідомих механізмів, що взято за основу феноменів релігії, мистецтва, науки, політики, моралі.

j jc

1)”~ -

Є

) апитання і )авдання

1. Розкрийте зміст словосполучення філософія життя.

2. Які ідеї XX ст. конкурують зі старою класичною філософською системою?

3. Що є несвідомим у вченні 3. Фрейда? Як співвідносяться свідомість і несвідоме з його точки зору?

4. Що таке психоаналіз? Який його основний принцип?

5. Як екзистенціалізм передбачає осягнення суті індивідуального існування?

6. Подумайте, у чому суть принципу екзистенціалізму.

7. Проаналізуйте філософію прагматизму. В чому її суть?

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ФІЛОСОФІЯ. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

ВСТУП ДО ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ... Філософія не є наукою не є навіть наукою про сутність а є творчим усвідомленням духом сенсу людського існування...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ЗО. Філософія XX століття. Феноменологія, буття людини, прагматизм і психоаналіз

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ФІЛОСОФІЯ. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ
  Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів (профільний рівень) Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Київ

Огнев’юк В., Утюж І.
Філософія. Історія філософії: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. (профільний рівень). – К.: Грамота, 2010. – 256 с : іл.   ISBN 978–966–349–269–8  

Дорогі десятикласники!
Ви перші, кому пощастило вчитися в школі, гімназії, ліцеї або колегіумі за тим профілем, який свідомо обрали, ідучи дорогою пізнання та визначаючись із пріоритетами на майбутнє. Здобуваючи загальну

Що таке філософія?
Якщо хочете зрозуміти сутність будь-якого слова, необхідно дослідити його походження. Багато слів, якими ми користуємося, народилися в Стародавній Греції. Не є винятком і слово “філософія”. Воно ут

Наука є знанням, що народжується шляхом вільного особистого пошуку істини заради неї самої, має логічне обґрунтування та приведене в систему.
Проте фізика, хімія, біологія, як і багато інших наук, як ви вже знаєте, вивчають специфічні явища і процеси, що не є всезагальними. Кожна наука – лише маленький уривок великої книги знання, а всі

Міфологія – колиска філософії
Упродовж останніх трьох тисяч років люди філософствували. Все, що ввійшло до скарбниці філософської думки за цей час, називається історією філософії.Щоб зрозуміти філософію, необхі

Мудрість ведичної ночі. Давня індійська філософія
Уважається, що відлік історії сучасної цивілізації розпочався приблизно 10 тис. років тому на території Стародавнього Сходу, яка охоплювала величезний регіон від Єгипту до Японії. Основою світогляд

Чотири істини буддизму
Однією з найвідоміших неведичних індійських філософій є буддизм (від санскр. Будда – пробуджений, або просвітлений). Створення цього вчення пов’язане з легендою про п

Усунення власних бажань називається аскетизмом і є шляхом правильного життя в буддистському вченні.
Четверта істина – про шлях до припинення страждань – стверджує, що правильна життєва дорога та, що веде до нірвани. Це серединний шлях, який керується трьома основними принципами –

Нь-Ян-ці. Філософія китайського народу
У центрі китайського села Інь-Янь, історія якого сягає глибини тисячоліть, є мальовниче озеро з однойменною назвою, що нагадує давній символ, у якому поєднуються дві взаємодіючі протилежності. Зобр

Лаоцзи. Осягнення шляху. Даосизм
Китайський філософ Лаоцзи, за переказами, народився в 604 р. до н. е., а прожив 160 або навіть 200 років. За однією легендою, він здійснив самозародження, створивши тіло власної матері – н

Конфуціанство
Однією з основних систем китайської філософії було і залишається донині конфуціанство. Його творець – філософ КунЦю (551–479 pp. до н. е.) (Кун Фуцзи – вель

АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
Якби всім одне і те ж здавалося прекрасним і мудрим, то не було б серед людей ворожої суперечки. Піррон якого філософствування. Закономірно, що кожна люди

Пошук першооснови.Мілетці та Піфагор
Першою філософською школою, у якій об’єдналися грецькі мислителі, була мілетська, що отримала назву від назви міста Мілет – грецької колонії на узбережжі Малої Азії. її засновником став один

Суперечки про природу буття
Філософ Геракліт Ефеський (бл. 544–480 pp. до н. е.) походив із царського роду. Він відмовився успадкувати престол на користь свого брата, афінського архона Кодра, але постійно носив пурпуровий одя

Скільки існує істин? Софісти і Сократ
У V ст. до н. е. в багатьох містах Стародавньої Греції була встановлена демократична форма політичного життя. Це означає, що на різні державні посади людей не призначали, а вибирали шляхом народног

Речовина без ідеї – ніщо”. Платон і Арістотель
Знаменитим учнем Сократа був філософ Платон Афінський(427–347 pp. до н. е.). Справжнє його ім’я – Арістокл, а додане – Платон, з яким він увійшов в історію, – прізвисько, яке перек

Як можна досягти щастя? Епікурейці, стоїки, скептики, кініки
У 334 р. до н. е. грецьке військо на чолі з Александром Македонським вирушило в похід, який тривав дев’ять років. Тоді греки завоювали, чи еллінізували, Схід. Епоха, що розпочалася з того часу, наз

Філософія Святого Августина
Предтечами Святого Августина була значна когорта філософів післянікейської патристики та латинської богословської школи, яка сприяла відтворенню неоплатонічних філософських ідей у філософії христия

Між патристикою і схоластикою
Ми вже зверталися до проблеми історичного початку Середньовіччя, зокрема про те, що історія середніх віків розпочинається з падіння Західної Римської імперії. Незважаючи на те, що енергетика античн

ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
Як неможливо двічі ввійти в одну річку і, більше того, як кажуть, навіть і один раз, так неможливо двічі поіме-нувати одну і ту ж складну річ; більше того – поки ЇЇ іменують, вона вже інша.

ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА
Тільки в генія для висловлення нової думки є нове слово. Г. Гейне § 20. Пафос розуму і науки Епоха Відродження стала провісником Нового часу – епохи, яка охоплює в

Природжені ідеї, або “Значення духу досвід не покриє”. Рене Декарт
Якщо Френсіс Бекон розробляв метод емпіричного дослідження природи, то французький філософ і вчений Рене Декарт(1596–1650) запропонував поставити на перше місце розум. Для того щоб

Дійсність – потік відчуттів. Готфрід Лейбніц, Джордж Берклі, Девід Юм
Раціоналістична лінія Р. Декарта була продовжена в ученні німецького філософа Готфріда Вільгельма Лейбніца(1646–1716), який також стверджував наявність у людській свідомості природ

НІМЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ
Обов’язок стосовно себе полягає в тому, щоб людина дотримувалася людської гідності в самій собі. /. Кант § 25. З’ясування можливостей розуму Філософія Нового часу

Не пояснювати світ, а змінювати його”. Марксизм
Значною подією в історії філософської і громадської думки XIX ст. було виникнення марксизму. Духовна спадщина, залишена німецькими мислителями Карлом Марксом(1818–1883) і Ф

Матеріалізмі називається суспільно-економічною формацією.
Таких формацій відповідно до філософії марксизму п’ять: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і соціалістична (комуністична). Підкреслюючи наявність в історії об’єктив

Наприкінці ХІХ-ХХ ст.
/загальнення Німецька філософія Нового часу підбиває підсумок розвитку філософи другої половини XVIII – першої половини XIX ст. До цієї філософської течії віднесемо вчення І. Канта, Г.

Філософія на роздоріжжі. Посткласична європейська філософія ХІХ-ХХ ст. Артур Шопенгауер, Фрідріх Ніцше, Огюст Конт
Посткласична європейська філософія XIX – початку XX ст. постає внаслідок критики класичної філософії, насамперед німецької. Класичні рішення основних філософських проблем відкидаються або змінюютьс

Гайдеггер(1889–1976) і Ганс Гадамер
(1900–2002). Ганс Гадамер, учень Гайдеггера, уважав, що основне завдання філософії – це практика тлумачення й осмислення тексту. Текст у його розумінні – це не сторінки книжки, це власне к

Любомудріе”. Філософія Київської Русі
З давніх-давен український народ був високорозвиненим етносом, про що свідчать протошумерська писемність давнього святилища Кам’яна Могила XII–III тис. до н.е., висока трипільська культура VI-Ш тис

Божественна мудрість. Українська філософія XIV-XVI ст.
Українська філософія XIV-XVI ст. представлена єресями, гуманістичними напрямами, діяльністю релігійно-національних братств. Єресі (від грец. hairesis – особливе

Intermezzo”), а то й смерть як спокута за втрачену гармонію (“Тіні забутих предків”).
Внутрішньою глибокою індивідуальністю визначалася також творчість таких мислителів, як М. Бердяев(1874–1948), Л. Шестов(1866–1938), В. Зеньковський

Українська філософія XX століття
Уся велич, трагізм і суперечливість української філософії XX ст. виявилася в постатях Михайла Грушевського та Володимира Вин-ниченка. Значну роль у філософському осягненні історії відіграл

Любомудріє, філософія серця, божественна мудрість, єресі,братства, теософія, пантеїзм, слов’янська проблема, державність, культурне відродження.
/ загальнення О о - < З давніх-давен український народ був високорозвиненим етносом, про що свідчать пам’ятки українського народу, такі як “Веле

В. ШИНКАРУК СВІТОГЛЯД І ФІЛОСОФІЯ
(Фрагмент) ...Світогляд є однією із суспільно вироблених форм відображення дійсності у свідомості людини. Його відмінна риса полягає в тому, що він відображає дійсність у її цілісно

Е. КАССИРЕР МІФ ТА РЕЛІГІЯ
(Фрагмент) ...Світ міфу – це драматичний світ, світ діянь, енергій, конфліктуючих сил. У кожному явищі природи він убачає колізію цих сил. Міфічне світосприйняття завжди переповнене

СЛАВЕТНИХ ФІЛОСОФІВ
(Фрагмент) ...Справді суще у Всесвіті є атоми і порожнеча, решта існує лише в загальній уяві. Існує безкінечна множина світів, що виникають і гинуть. Ніщо не виникає з неіснуючого,

КАТЕГОРІЇ ФІЛОСОФІЇ, ЇХ ЗМІСТІ ФУНКЦІЇ
Глава п’ята [Сутність] (Фрагмент) Сутність, названа так у найбільш основному, первинному й безумовному значенні, – це те, де не говориться ні про який пред

Р. ДЕКАРТ МЕТАФІЗИЧНІ РОЗМИСЛИ
(Фрагмент) Ось уже якийсь час як я спостеріг, що з раннього дитинства сприйняв як істинні чимало суджень, а те, що надалі вибудував на таких хибних принципах, могло бути лише сумнів

Г. В. Ф. ГЕГЕЛЬ НАУКА ЛОГІКИ
(Фрагмент) Саме буття, а також і наступні визначення (не тільки буття, а й логічні визначення взагалі), можна розглядати як визначення абсолютного, як метафізичні визначення Бога; а

ДУМКИ ПРО СМЕРТЬ ТА БЕЗСМЕРТЯ
(Фрагмент) Тепер головне питання про те, як примирити попередню суперечність між потойбічним та поцейбічним, щоб людство одностайно, усім серцем зосередилося на собі, на своєму світ

К. МАРКС ДО КРИТИКИ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
(Фрагмент) Я розглядаю систему буржуазної економіки в такому порядку: капітал, земельна власність, наймана праця, держава, зовнішня торгівля, світовий ринок. Під першими трьома рубр

Добро і зло. Хороше і дурне
(Фрагмент) ...Судження “добро” веде свій початок не від тих, для кого робиться “добро”! Навпаки, самі “добрі”, тобто знатні, могутні, високопоставлені, й ті, хто благородно мислить,

МИТРОПОЛИТ ІЛАРІОН СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ
(Фрагмент) Благословен Господь Бог Ізраїлев, Бог християнський, що відвідав і порятував людей своїх (Лк. 1 : 68), що не відмовився від створінь своїх остаточно під вла

ДО ХРИСТИЯНСЬКОЇ ДОБРОНРАВНОСТІ
(Фрагмент) Хвала ж блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним. Немає солодшого для людини і немає потрібнішого, як щастя; немає і легшого за це. Хв

ЧИ МАЄ ІСТОРІЯ ЯКИЙ-НЕБУДЬ СЕНС?
(Фрагмент) ...На поставлене запитання я відповідаю: “Історія сенсу не має”... Як більшість людей використовують термін “історія”? (Я маю на увазі те розуміння терміна “істо

ЦАРСТВО ДУХУ І ЦАРСТВО КЕСАРЯ
(Фрагмент) Людина вкладає в історію творчу силу і робить це з ентузіазмом. Історія не хоче знати людину, користується нею як матеріалом для нелюдського будівництва, має свою нелюдсь

Розділ II. СХІДНА ФІЛОСОФІЯ ‘. 17
§ 3. Мудрість ведичної ночі. Давня індійська філософія 18 § 4. Настика – заперечення сакральності Вед 25 § 5. Чотири істини буддизму 28 § 6. Інь-Ян-ці. Філософія китайськ

Розділ VI. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ І ДОБИ
ПРОСВІТНИЦТВА 115 § 20. Пафос розуму і науки 116 § 21. Теорія суспільного договору і натуралізм 120 § 22. Природжені ідеї, або “Значення духу досвід не п

Сторія філософії
(профільний рівень) Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Редактори Н. Забаштанс

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги