Ренесансні гуманістичні ідеї спершу не викликали негативної реакції з боку офіційних представників католицької церкви. Ситуація різко змінюється
після того, як у ХVІ ст. Відродження обертається феноменом Реформації.
М.Лютер (1483-1548) піддав критиці офіційну католицьку доктрину. Його позиція виходила з ідей містичного пантеїзму Майстера Екхарта, августиансько-платонічних уподобань та ренесансного критицизму Еразма Роттердамського. М.Лютер закликав повернутися до первісної "чистоти" християнського вчення, відкинути всі пізніші нашарування у вигляді панських бул і декретів. Висуваючи тезу про загальне "священство", він робив непотрібним духовенство, пропонуючи "прямий", індивідуальний шлях кожного віруючого до Бога. М.Лютер наполягає на ірраціональному характері релігійного знання, роблячи тим самим принципово неправомірною будь-яку спробу "світської" його критики. Він переклав Біблію німецькою мовою, зробивши тим самим її зміст ближчим і зрозумілішим основній масі віруючих німців. Реформа М.Лютера позбавила церкву політичного панування, підпорядкувала її світській владі.
Ж.Кальвін (1509-1564) був автором іншого, більш радикального варіанту Реформації. Від лютеранства кальвінізм відрізнявся більш категоричним містицизмом та ірраціоналізмом. Як вчив Ж.Кальвін, Христос своєю жертвою на хресті обрав до спасіння не все людство, а лише якусь його певну частину. Причому критерії "обраності" цілком ірраціональні. Тому, як він каже, "званих багато, а обраних мало". Проте саме внаслідок ірраціонального характеру божественного вибору обранцем може вважати себе кожний.
Реформація за своїм ідейним змістом була типово ренесансним феноменом. Водночас вона істотно відрізняється від гуманістичної традиції Відродження репресивними заходами Контрреформації. Лютеранський монізм у своєму запереченні автономії людської істоти, її свободи збігається з натуралістичним монізмом пізнього Відродження, який так само заперечує автономію людського єства. Недаремно своє продовження лютеранський монізм, який утверджував існування одного Бога і божественної природи, знаходить у німецькому ідеалістичному монізмі ХІХ ст., а натуралістичний монізм - у матеріалістичному механічного світогляду Нового часу.
Питання для самоконтролю:
1.Які дві ідеї лежать в основі християнського монотеїзму?
2.Що таке креаціоналізм?
3.Яким чином вирішується проблема людини у християнському віруванні?
4.В чому полягає "боротьба" між номіналізмом та реалізмом?
5.Яким чином вирішується проблема пізнання в середньовічній філософії?
6.В чому полягає вчення Ф.Аквінського та яке його історичне значення?
7.Що таке схоластика?
8.Яким було ставлення до природи у період Середньовіччя?
9.Що таке Герменевтика?
10.В чому полягає сутність томізму?
11.Що таке секуляризація і яка її сутність?
12.В чому сутність антропоцентризму?
13.В чому полягає сакральний характер діяльності людини в епоху Відродження?
14.Що таке пантеїзм? Як він поєднується з матеріалізмом та атеїзмом?
15.Яке значення Ренесансу в історії людства?
16.Яке значення для науки і світогляду мало вчення геліоцентризм.
17.Що таке Реформація?
18.Що таке Контрреформація?
19.В чому сутність матеріалістичного монізму?
20.В чому сутність натуралістичного монізму?
21.Дайте визначення особистості та індивідуальності? В чому полягає схожість та розбіжність цих понять?
22.В чому полягає вчення про діалектику М.Кузанського?
Філософський словник: секуляризація, антропоцентризм, гуманізм, пантеїзм, геліоцентризм, креаціонізм, монотеїзм, схоластика, томізм, номіналізм, реалізм, реформація, Ренесанс, контрреформація.