Закони розвитку буття План - раздел Философия, Предмет філософії. Історія філософії Поняття Діалектики В Історії Філософії Використовувалось У Різних Значеннях. ...
Поняття діалектики в історії філософії використовувалось у різних значеннях. Сократ розглядав діалектику як мистецтво виявлення істини шляхом зіткнення протилежних думок, спосіб ведення бесіди /звідси і назва - від грецьк. діалего - веду бесіду, полеміку /. За Гегелем діалектика - це своєрідний і єдино правильний метод пізнання.
Виникла діалектика в Старогрецькій культурі із самого почату набула високого інтелектуального рейтингу, бо мистецтво полеміки, доказу, переконання вимагає від співрозмовників великої майстерності, підготовки.
Античні діалектики / Зенон, Геракліт / вважали, що світ безперервно рухається, змінюється, але вони не розуміли суті розвитку як виникнення нового необоротного.
У філософів різних часів і епох - від античних до класиків німецької філософії було дуже багато справедливих здогадок про діалектику. Але діалектика в її концептуальній формі виникла в культурі пізніше. У вигляді стрункої теоретичної системи вона вперше була представлена у вченні Гегеля, хоча і в суб’єктивно - ідеалістичній формі.
Саме як система діалектика являє собою єдність принципів, законів і категорій. Крім цього слід розрізняти два види діалектики - об'єктивну, яка існує і діє в самих речах, і суб'єктивну, яка існує в людському мисленні, як відображення об'єктивної діалектики. Тому діалектика виконує дві основні функції - світоглядну /все змінюється і рухається/ та методологічну, тобто вчить, як ми повинні підходити до пізнання світу /розглядати все з точки зору руху, зміни, стрибків - на відміну від метафізики, яка розглядав все сталим, незмінним. Інертним /.
Принципи діалектики - вихідні, об'єктивні за змістом ідеї, які відображають найзагальніші закономірності предмета теорії і водночас виконують методологічну функцію в її побудові.
До основних принципів діалектики належать:
- принцип розвитку,
- принцип об’єктивності;
- принцип детермінації;
- принцип відображення;
- принцип взаємозв’язку.
Філософія вивчає універсальні зв’язки. вони становлять предмет діалектики, а формою їх пізнання, фіксації виступають категорії діалектики. В категоріях фіксується знання, риси, відношення, які властиві всьому буттю. Категорії діалектики формуються на відповідних етапах історичного розвитку суспільства. В категоріях діалектики тісно зв'язане об'єктивне знання про відповідну форму зв’язку явищ з формою думки, завдяки якій осягається і обмірковується цей зв'язок.
Серед різноманітних зв'язків реального світу філософське пізнання виділило різні типи їх існування .
І. Універсальні зв’язки буття, до яких належать такі:
категорії діалектики:
І.Одиничне і загальне та проміжноособливе.
2.Явище і сутність.
3.Діалектичні закономірності як форма зв’язку.
ІІ. Структурні зв’язки буття:
І.Частина і ціле принцип цілісності.
2.Форма і зміст.
3.Система елемент структура .Принцип системності.
ІІІ. Зв’язки детермінації:
І.Причинні зв’язки.
2.Необхідність і випадковість.
3. Можливість і дійсність.
4. Концепція детермінізму і її протилежність - індетермінізм.
До основних діалектичних законів належать:
1/ закон взаємного переходу кількісних і якісних змін;
2/ закон єдності і боротьби протилежностей;
3/ закон заперечення заперечення.
Розглянемо кожен закон окремо. Вивчення закону взаємного переходу кількісних і якісних змін необхідно починати з визначення таких понять як якість, кількість,міра.
Якість - це внутрішня визначеність предметів і явищ. Якість взагалі є тотожна з буттям визначеність. Дещо, завдяки своїй якості, є те, чим воно є і, втрачаючи свою якість, воно перестав бути тим, що воно є /Гегель/.
Якості об’єктивні. Якість виявляє себе через властивість.
Різниця між ними відносна.
Кількість - це зовнішня визначеність буття, яка вже не є тотожною з буттям. Чистою кількісною визначеністю є число, яке практично не пов'язане з якістю. Незважаючи на це кількість і якість між собою взаємопов'язані, гармонійно поєднані. Єдність кількості і якості виражається в категорії міри. Міра показує межу, в якій предмети залишаються якісно визначені.
Перехід від одного якісного стану до іншого відбувається завдяки певним кількісним змінам. До певної міри кількісні зміни не ведуть до виникнення нової якості. Іде поступове, безперервне збільшення цінності. Безперервне накопичення кількості зупиняється, коли міра вичерпує себе і виникає нова якість.
Перехід від кількісних змін до нових якісних відбувається завдяки стрибкам. Стрибки розрізняють за:
- характером;
- масштабністю;
- змістом;
- формою їхньогопрояву та ін.
Характер стрибка обумовлюється специфікою розвитку предмета. За масштабом стрибки можуть бути довгими і короткими, охоплювати цілі епохи і незначні історичні відрізки. За змістом - це перехід в середині предмета, перехід одного якісного стану предмета до іншого. За формою прояву стрибки можуть бути швидкими /типу вибуху/ та повільними.Основний зміст цього закону полягає в тому, що перехід від однієї якості предмета до іншої здійснюється не стихійно, а закономірно в межах своєї міри. Визначивши таку міру, можна передбачити характер стрибка, його тип і відповідно зреагувати на нього.
Закон єдності і боротьби протилежностей - є однимз основнихзаконів діалектики, який визначає внутрішнє джерело руху і розвитку в природі, суспільстві та пізнанні.
Причини руху і розвитку криються у внутрішніх суперечностях, притаманних процесам і явищам об’єктивної дійсності - боротьбі протилежностей. Кожний предмет, явище, процес є суперечливою єдністю протилежностей, які взаємно переходять одна в одну, перебувають у стані єдності й боротьби. Єдність, збіг протилежностей означте, що вони взаємопороджують і взаємозумовлюють одна одну, одна без одної не існують. Боротьба протилежностей означає, що протилежності не лише взаємозумовлюють, а й взаємовиключають одна одну, і, взаємодіючи, стикується між собою, вступають у взаємоборотьбу, яка може набирати різних форм. Боротьба протилежностей веде зрештою до розв'язання суперечності, яка є переходом до нового якісного стану. Нові явища, що виникають, набувають нових притаманних їм суперечностей, які і є рушійною силою їхнього розвитку. Боротьба протилежностей приводить до розвитку, під яким ми розуміємо зміни» що пов’язані з оновленням системи, її внутрішніми структурними і функціональними змінами, перетворення їх в дещо інше, нове, в напрямі ускладнення.
Для розвитку характерна інтегративність /накопичення нових ознак на основі синтезу старих /. Саме розвиток є нескінченним і парадоксальним. Вище присутнє в нижчому у вигляді можливості /в хімізмі є можливість виникнення живого, в живому - людини /. Можливість не є небуття, це потенційне буття. В світі ніщо не виникає в силу тільки можливості, все виникає в силу об'єктивної необхідності. В суспільстві перехід від нижчих форм існування до вищих називається прогресом. Прогрес має місце там, де підвищується рівень організації системи, її цілісності, пристосованості до середовища, функціональна і структурна ефективність, генетична пластичність з високим рівнем наступного розвитку.
Закон заперечення заперечення - є також одним з основних законів діалектики, який відображає поступальність, спадкоємність, а також специфічну діалектичну форму розвитку предметів і явищ об'єктивної дійсності. Схематично діалектичні заперечення можна показати так:
ТЕЗА АНТИТЕЗА
СИНТЕЗ
Теза - така форма думки /судження/ в якій щось стверджується. Антитеза - заперечення тези і перетворення її на свою протилежність.
Синтез - в свою чергу заперечує антитезу, стає вихідним моментом наступного руху і об'єднує в собі риси двох попередніх ступенів, повторюючи їх на вищому рівні.
Діалектичне заперечення передбачає не тільки зв'язок,але й перехід від одного стану до іншого, що розвивається на вищій основі.
Діалектичне заперечення виступає насамперед як зумовлене суперечливістю самого предмета, як внутрішня неминучість його якісного перетворення. Все реальне має свої внутрішні суперечності, які наростають, загострюються і зрештою досягають такого стану, коли розвиток предмета стає неможливим без їхнього розв'язання. Процес розвитку відношення протилежностей у рамках певної суперечності мав свої етапи:
1/ вихідний стан об'єкта;
2/ роздвоєння єдиного розгортання протилежностей, перетворення об'єкта на свою протилежність /тобто перше заперечення вихідного стану/; 3/ розв'язання суперечності, перетворення цієї протилежності на свою протилежність /друге заперечення роздвоєного стану/, що являє собою нібито повернення до вихідного. В цьому процесі кожний з етапів виступає запереченням попереднього, а весь процес - запереченням заперечення.
Діалектичне заперечення означає не просто знищення чи механічне відкидання старої якості, а тільки її подолання, зняття, яке включає момент внутрішнього зв'язку зі старим, утримання та збереження позитивного змісту старої якості і тим самим становить умову подальшого розвитку, можливості нового заперечення. Сутністю закону заперечення заперечення є відображення напряму і форми процесу розвитку в цілому, а також напряму і форми розвитку внутрішніх етапів окремого циклу розвитку явища. Він відбиває спадкоємність як характерну рису процесу розвитку, бо в кожному новому ступені розвитку зберігається то позитивне, що було на передніх стадіях розвитку у вихідному пункті та в його запереченні. Водночас кожний новий ступінь розвитку являє собою не просте, механічне поєднання позитивного змісту попередніх стадій розвитку, а виступає як діалектична єдність, в якій переборюються однобічності попередніх стадій розвитку і стверджується більш багатий і всебічний зміст, відбувається перехід у вищу фазу розвитку. Закон заперечення заперечення відображає вихідний характер розвитку, поступовість руху; розвиток, який ніби повторює пройдені вже ступені,. але повторює їх інакше, на вищій базі. Ця форма зумовлена особливостями зв'язку міх етапами в розвитку явища, що виступають як стадії руху внутрішніх суперечностей від їхнього зародження до розв'язання. Остання стадія, стадія розв’язання суперечностей, перебуває в такому зв'язку з вихідною, що вона є ніби поверненням до неї, поверненням старого, але повторенням на новій вищій основі,
В об'єктивній дійсності закон заперечення заперечення діє не в чистому вигляді, а прокладає собі шлях через безліч випадковостей. Багатосистемність предметів і явищ вимагає конкретного підходу до аналізу різних умов, суперечностей, тенденцій.
Питання для самоконтролю:
1.Порівняйте поняття "світ", "Всесвіт", "існування", "сутність", "буття", "реальність", "об’єктивна реальність", "дійсність"; в чому їхня схожість і відмінність.
2.Назвіть основні форми буття і дайте їм відповідну характеристику.
3.Що таке матерія? Назвіть її основні види і властивості.
4.Чи є коректним твердження про те, що матерія "виникла" раніше свідомості?
5.Назвіть основні типи, види і форми руху матерії.
6.Що таке простір і час? Що їх об’єднує і розрізнює?
7.Про що говорить використання в науці "чотирьох вимірного або повимірного простору"?
8.В чому сутність принципу монізму, які є його різновиди?
9.Сутність дуалізму та філософського плюралізму.
10.Вчому полягає гуманістична сутність вихідних категорій філософії.
11.Поняття свідомості та характеристика її основних функцій.
12.Діалектико-матеріалістичне та ідеалістичне розуміння природи і сутності свідомості.
13.Генетична передумова виникнення свідомості.
14.Поняття відображення, його рівні і типи.
15.Розрізнення понять "свідомість" і "психіка", сутність людської психіки.
16.Процес мислення як результат співвідношення матеріального і ідеального.
17.Соціальні фактори виникнення свідомості. Роль праці і мови в її формуванні.
18.Активний, творчий характер свідомості, шляхи його викорис-
тання.
19.Принципи діалектики.
20.Закони діалектики.
21.Категорії діалектики.
Філософський словник: буття, сутність, існування, матерія, рух, простір і час, монізм, дуалізм, плюралізм, свідомість, самосвідомість, психіка, відображення, творчість, мова, знання, інформація, цілепокладання, матеріальне та ідеальне, діалектика, метафізика, категорії діалектики /бажано їх знайти по їх окремим назвам/, якість і кількість,перехід кількісних змін у якісні, єдність і боротьба протилежностей, заперечення, заперечення заперечення, суперечність.
Блок Історія філософії... Тема Предмет філософії Поняття філософії її вивчення в системі вищої освіти...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Закони розвитку буття План
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Тема 1. Предмет філософії План
Вивчення даної теми здійснюємо за таким планом:
1. Поняття філософії, її вивчення в системі вищої освіти.
2. Поняття та типи світогляду.
3. Предме
Поняття та типи світогляду План
Для того, щоб зрозуміти значення філософії та її функцій, потрібно розглянути структуру відношення людини до світу в цілому. Можна виділити
такі форми освоєння світу людиною:
Основні питання, методи і функції філософії План
Основне питання філософії має різне вирішення: матеріалістичне, ідеалістичне, моністичне, дуалістичне, плюралістичне. Потрібно зазначити, що в рамках основного питання філософії по-різному в
Сторія філософії як наука та принципи її періодизації План
Філософію можна краще зрозуміти якщо вивчити її історію. Розглядаючи питання про періодизацію історії філософії, слід звернути увагу на принципи періодизації. В їх основі лежить розум
Давньоіндійська філософія План
Перші філософські школи і течії виникають у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст. до. н. е. в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї та Греції. Передмови виник
Антична філософія План
Історія античної філософії охоплює більше тисячі років. В її розвитку виділяють три основні періоди.
Перший - період ранньогрецької філософії - охоплює епоху від виникнення ф
Рання грецька філософія. План
Досократики. Родоначальником ранньогрецької філософії був Фалес /близько 624-547 р. до н.е./ - представник мілетської школи, його небезпідставно вважають першим астрономом. Він вираху
Онійська філософія План
/Фалес, Геракліт та ін./ шукає основу буття в матеріальних елементах природи /воді, вогкі/ і тому тяжіє до матеріалістичної відповіді на основне питання філософії. Одночасно поряд з матеріалістични
Елейська школа. План
Представників цієї школи називали елеатами. Це Ксенофан /565-473 рр. до н.е./, Парменід /кін. УІ-У ст. до н.е./, Зенон Блейський /490-430 рр. до н.е./.
Ксенофан поставив питання про почато
Тема 3. Філософія середньовіччя План
Вивчення даної теми здійснюється за таким планом:
Загальна характеристика філософії середньовіччя, основні етапи її розвитку.
Основні напрями в середньовіч
Діалектика епохи Відродження План
Процес формування нової буржуазної культури супроводжувався принциповою зміною світоглядних орієнтирів. Але на ранніх своїх етапах процес цей набуває своєрідної перехідної, компромісної форми. Бурж
Натурфілософія епохи Відродження План
Вчення про природу. Пантеїзм. В епоху Відродження філософія знову звертається до вивчення природи. Але з розумінні природи, як і в тлумаченні людини в цей період, філософія
Реформація , її ідеї План
Ренесансні гуманістичні ідеї спершу не викликали негативної реакції з боку офіційних представників католицької церкви. Ситуація різко змінюється
після того, як у ХVІ ст. Відродження оберта
Характеристика діяльності основних філософів цієї епохи План
Далі слід детально ознайомитись з поглядами видатних філософів цього часу.
Ф.Бекон /1561-1626 рр./ - родоначальник нової форми англійського матеріалізму і всієї тогочасної експерименталь
Філософія Просвітництва та метафізичний матеріалізм План
Просвітництво - культурно-історичний термін /вперше використали Вольтер і Гердер/, що відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанні розуму для суспільн
Французький матеріалізм ХVІІІ ст. План
Французький матеріалізмХVІІІ століття має багато спільного з філософією Просвітництва, але йому властиві й відмінні риси. Насамперед його відрізняє одностайно матеріалістична спрямованість в
Тема 5. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ План
Вивчення цього розділу рекомендується організувати за наступним планом:
1.Загальна характеристика епохи і необхідність розробки класичної німецької філософії.
2
Теорія пізнання та етичні погляди І.Канта План
Родоначальником німецької класичної філософії був Іммануіл Кант /1724-1804 рр./. Його теоретична діяльність поділяється на два періоди. Перший період закінчується 60-
Теорія пізнання та етичні погляди І.Канта План
Родоначальником німецької класичної філософії був Іммануіл Кант /1724-1804 рр./. Його теоретична діяльність поділяється на два періоди. Перший період закінчується 60-
Суб’єктивний ідеалізм та діалектика у філософії Й.Фіхте План
Й.Фіхте /1762-1814 рр./. Спираючись на суб'єктивно-ідеалістичний принцип тотожності буття і мислення, приписуючи здатність до руху тільки духу, Фіхте, характеризує процес його са
Тема 6. Історія філософії України План
Роботу над даною темою слід будувати за таким планом:
1.Особливості формування філософської думки в культурі Київської Русі. Філософські, етичні та соціально-політ
Quot;Філософія серця" Григорія Сковороди План
Григорій Савич Сковорода /1722-1794 рр./ - видатний філософ, поет, просвітитель-гуманіст,який здобув освіту в Київо-Могилянській Академії. Його філософські твори можна поділити на
Тема 7. Тенденції розвитку сучасної філософії План
Вивчення даної досить складної і розгалуженої теми найкраще проводити за окремими філософськими напрямами:
1.Загальна оцінка і відмінні риси сучасної філософії, ета
Діалектичний і історичний матеріалізм План
Марксистська філософія, безумовно, важливий етап в розвитку світової філософії. В процесі самостійної роботи доцільно ознайомитись з біографічними моментами життя та діяльності Карла М
Позитивізм і неопозитивізм План
В історії позитивізму є три періоди розвитку.
Перший, початковий позитивізм, представниками якого були О.Конт, Спенсер, Михайловський. Програма початкового позитивізму зводилася до
Філософія життя План
Філософія життя /її представники - Ф.Ніцше, В.Дільтей, А.Бергсон, О.Шпенглер та ін./. Це філософський напрям, який розглядає все суще як форму прояву життя, як деяку реальність, що не е тото
Філософська антропологія План
Філософська антропологія - напрям в філософії, якій претендує на теоретичне обгрунтування сучасного знання про годину. Проблема людини була поставлена ще в староіндійській та античній філос
Герменевтика План
Герменевтика /фундатор - В.Дільтей/.
Кожна формальна система має багато інтерпретацій, пояснень. Мова як знакова система будь-якої природи, є однією з таких систем.
Мова ск
Структуралізм План
Структуралізм виник як напрям в зв'язку з переходом гуманітарних наук від описово-емпіричного до абстрактно-теоретичного методу дослідження: моделювання, формалізації і математизації досяг
Екзистенціалізм План
Екзистенціалізм виник на початку XX ст. в Німеччині, Франції, Італії, набувши великого впливу в усьому світі, особливо серед інтелігенції. У джерел цієї філософії був С.Керкегор /1813-1855
Неотомізм План
Неотомізм. Головними представниками цього напряму є Марітен, Жільсон, Бохенський. Неотомізм відроджує і модернізує теїстичне вчення Ф.Аквінського, поєднуючи його з філософськими системами Канта,
Рраціоналізм План
Ірраціоналізм - філософське вчення, яке відстоює обмеженість раціонального пізнання, протиставляючи йому інтуїцію, віру, інстинкт, волю як основні види пізнання. Це вчення спрямоване проти
Фрейдизм та не фрейдизм План
Картина розвитку сучасної філософії буде неповною, якщо ми не назвемо і такий напрям, як фрейдизм та неофрейдизм, що розглядають людину з точки зору психоаналізу, розробленій в основному на
Висновки План
Підбиваючи підсумки по всій темі, слід зробити висновок про багатогранність і багатопроблемність сучасної філософії, її гуманістичну спрямованість.
Питання для самоконтрол
Проблема систематизації основних галузей філософії План
Як було визначено в темі №1, філософія є різновид світогляду, предметом якого є загальне в системі "людина-світ". До даної системи включаються такі відношення: онтологічні, гносеологічні,
Тема 9. Онтологія План
Вивчення даної теми здійснюємо за таким планом:
1. Сутність, проблеми і основні форми буття.
2. Буття матеріального. Сутність матерії.
3. Основні форми існування матерії.
Основні форми існування матерії План
Невід’ємним атрибутом матерії є рух. З точки зору філософії дух - це не просто пересування, переміна місць, а будь-яка зміна предмета взагалі. Кожному структурному рівню матерії, цілі
Проблема єдності світу План
Практикою, наукою в тому числі і філософією доведено, що простір, час, рух і матерія нерозривно поєднані і взаємозв'язані. Але існує й метафізична точка зору на простір, час і матерію. Ньютон, напр
Свідомість як відображення буття План
" Свідомість - це найкраща, притаманна тільки людям і зв’язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові
Тема 10. Гносеологія План
Вивчення даної теми здійснюємо за таким планом:
1. Природа і призначення процесу пізнання.
2. Практика як основа і рушійна сила пізнання.
3. Пізна
Практика як основа і рушійна сила пізнання План
Пізнання носить суспільний характер, який обумовлюється працею і мовою. Пізнання відображає реальну дійсність не прямо, а опосередковано - через матеріально-практичну діяльність. Практика породжує
Основні види План
Пізнання відображає дійсність в формі образів. Образ - є форма і продукт суб'єктивного, ідеального відображення об’єктивної реальності в свідомості людини. Образи за своїм змістом відповідаю
Поняття істини, її види, шляхи досягнення План
Істина є правильне відображення суб'єктом об'єктивної дійсності, підтверджене практикою. Протилежним їй поняттям є хибна думка. Хибна думка - це зміст свідомості, який не відповідає р
Специфіка наукового пізнання План
Наукове пізнання. При вивченні даної теми особливу увагу слід звернути на особливості наукового пізнання як їх вищої форми.
Наукове пізнання - це такий рівень функціон
Поняття науки, її види і функції План
Наука є системою понять про дійсність і має на меті дослідження на основі певних методів пізнання об'єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення, для передбачення і перетворенн
Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання План
Розрізняють емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання.
Емпіричний /гр. - досвід/ - це такий рівень знання, зміст якого в основному одержано з досвіду /зі спостережен
Тема 11. Соціальна філософія План
Вивчення даної теми здійснюємо за таким планом:
1.Поняття суспільства.
2.Матеріалістичний та ідеалістичний підходи до розуміння суспільства.
3.Соц
Поняття суспільства План
Перш за все ми звертаємо увагу на багатозначність поняття "суспільство". Існує концепція, що суспільство - це частина природи, яка відокремилась і тому продовжує жити і розвиватись
Соціальна антропологія про людину План
Поняття людини означає людину взагалі, тобто включає сукупність всіх властивостей та атрибутів людини. Будучи абстракцією це поняття має два реальних втілення - окрема людина та людство в цілому. К
Закони суспільства, їхній характер і особливості План
Важливим є питання про характер і зміст законів суспільного розвитку. Виходячи з того, що суспільне життя має дуже складний, динамічний і необоротний характер, деякі філософи /особливо ідеалістично
Поняття суспільно-економічної формації та її структура План
Для історико-філософського вивчення процесу розвитку суспільства К.Маркса була введена така важлива категорія, як суспільно-економічна формація /СЕФ/. Вона виражає тип суспільства, що характеризуєт
Поняття суспільно-економічної формації та її структура План
Для історико-філософського вивчення процесу розвитку суспільства К.Маркса була введена така важлива категорія, як суспільно-економічна формація /СЕФ/. Вона виражає тип суспільства, що характеризуєт
Методології та стилі мислення План
На кожному етапі розвитку наукових досліджень діє система усталених принципів мислення /парадигм/ та певний стиль мислення, який треба враховувати. Для часів дії класичного періоду в стилі мислення
Рівні методологій План
Методологія не є суцільною наукою і має прошарковий характер. Найбільш загальний характер має філософська методологія. Її альтернативні підходи - метафізика й діалектика. Там, де справа йде про ста
Основні методи наукового пізнання План
Усі існуючі методи можна умовно поділити на три групи:
1) філософські /діалектика й метафізика/;
2) загальнонаукові /індукція, дедукція, аналіз і синтез, абстрагування, ідеалізаці
Християнська мораль і господарська діяльність.
Релігія як світогляд та ідеологія є істотною складовою частиною світової культури і, отже вона не може стояти осторонь від певної трактовки господарської і підприємницької діяльності людини, яку во
Проблема гуманізації економічної освіти План
Суть проблеми гуманізації економічної освіти з глобалістських позицій найбільш точно можна сформулювати словами відомого філософа-софіста Стародавньої Греції Протагора: "Людина є міра в
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
ТЕЗА АНТИТЕЗА
Новости и инфо для студентов