Суть проблеми гуманізації економічної освіти з глобалістських позицій найбільш точно можна сформулювати словами відомого філософа-софіста Стародавньої Греції Протагора: "Людина є міра всім речам". В зв'язку з тим, що вища школа не встигає адаптувати свої програми до бурхливих змін в економічному, політичному та соціальному житті, вона повинна шукати такі джерела знань, які впливають на зміни в людській істоті.
Фундатор Римського клубу А.Печчей відмічав, що саме в людини містяться джерела всіх наших проблем, в ній зосереджені всі наші прагнення і сподівання, всі початки і звершення, і основа всіх наших надій. І якщо ми бажаємо відчувати глобальність усього існуючого на світі, то в центрі цього повинна стати цільна людська особа і її потенції.
Трансформація людської істоти повинна базуватись на принцах "нового гуманізму", який складається з таких компонентів:
1) почуття глобальності, яке пов’язує в єдине ціле людину, людство та всі інші елементи і фактори світової системи;
2)любов до справедливості, яка повинна стати основою усіх соціальних перетворень і подальшого розвитку людського суспільства;
3) боротьба за свободу людини, відмова від будь-якого насильства, яке сьогодні є основним злом, яке слід перемогти.
На основі принципів "нового гуманізму" А.Печчей визначає шість стартових цілей для людства. Ці цілі пов’язані з "зовнішніми межами" планети, “внутрішніми межами" самої людини, її культурною спадщиною, навколишнім середовищем, яке вона повинна зберігати, комплексною "виробничою системою", реорганізація якої конче необхідна.
Перша ціль випливає з необхідності визнання "зовнішніх меж" розвитку людства; друга ціль пов'язана з фізичними і психологічними можливостями людини; третя ціль спрямована на захист і збереження культурної спадщини як ключового моменту людського прогресу; четверта ціль повинна сприяти формуванню світової єдності людства у рамках концепції "розумного розміщення національного суверенітету" /мабуть і наш шлях до цієї мети пролягає через здобуття розумного національного суверенітету України; п’ята ціль людства вимагатиме проведення значних будівельних робіт, які хіба що можна порівняти з тими, що проводили останні п'ятдесят поколінь; шоста ціль визначається як необхідність реорганізації існуючої економічної системи відповідно до потреб світового суспільства.
Величезні можливості людства, його виробничих сил, науки і техніки пов'язані з моральною пригніченістю людини у світі машин, втратою гуманності і почуттів до природні. Свого часу відомий англійський вчений і письменник Ч.Сноу протиставив два типи культури сучасного суспільства - технічну і гуманітарну, показав безодню, яка розділяє їх. Підкреслюючи однобокість представників цих культур, він закликав до боротьби проти диктату національно-технічного начала над духовними аспектами людського життя, до об’єднання зусиль представників творчої інтелігенції в ім’я ідеалів гуманізму.
За роки, що пройшли з часу появи книги Ч.Сноу "Дві культури", з'явилось немало всіляких моралістичних закликів і проектів "перебудови мислення людства", "гуманістичної переорієнтації технічного прогресу", "духовної революції", "духовного відродження нації" і т.п. Вони стали невідмінною складовою частиною сучасної футурології і соціології техніки, зокрема більшості останніх проектів Римського клубу.
Основною рушійною силою суспільства є людина. Техніка, раціональні сфери буття існують не самі по собі і не можуть бути "добрими" чи "злими". Такими їх робить людина, і саме вона несе моральну відповідальність за наслідки науково-технічного прогресу, за негативні результати дії комерціалізації культури, духовного життя, переходу країни до ринкової економіки. Система і структура "гуманізованої" техніки та економіки повинні виводитись з потреб людини, заради якої цей прогрес і існує. Ще Кант говорив, що людину не має необхідності закликати до моральної поведінки в межах категоричного імперативу. Вона буде в нормальному суспільстві діяти морально через те, що це для неї найбільш корисно. Академік М.Моісеєв вважає, що кантівську "максиму" /"поводься з іншими так, як би ти хотів, щоб поводились з тобою"/ слід доповнити економічним імперативом /"поводься з природою так, як би ти хотів, щоб вона поводилась з тобою /.
Почуття глобальності у студентів економічних вузів повинно формуватись з допомогою філософських, культурологічних та екологічних знань.
Питання для самоконтролю:
1.Методологія як пропедевтика для відшукування ефективних методів творчості. Рівні методології та умови їх застосування.
2.Назвіть основні типи методів пізнання та розкрийте можливості їх використання в соціально-економічних дослідженнях.
3.Назвіть специфічні методи для соціально-економічних досліджень, дайте їм функціональну оцінку як методом творчості.
4.Експериментально -досліджувані методи, можливості пошуку творчих результатів.
5.Метод піднесення від абстрактного до конкретного.
6.Метод поєднання логічного з історичним.
7.Метод аналогії /в тому числі історичних подій/ у творчому дослідженні.
8.Робоча гіпотеза як вихідний пункт для соціально-економічного дослідження.
9.Мислений експеримент як метод пошуку і встановлення вірогідності творчого теоретичного результату.
10.Методи формалізації /математизації/ як необхідна умова найбільш ефективного розгляду експериментального матеріалу, надання йому необхідної теоретичної форми.
11.Конкретні соціологічні дослідження, їх специфіка і форми.
12.Методи соціально-економічного прогнозування.
13.В чому принципова різниця відношення до підприємництва православної, протестантської, ісламської та буддистської релігій?
14.На якій релігійній аскезі народилися капіталістичні відносини до праці, до підприємства?
Філософський словник: методологія, методи пізнання, філософська методологія, мораль і економіка.
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ
ДО ІСПИТУ З ФІЛОСОФІЇ План
І.Філософія, її призначення, зміст та функції у суспільстві.
2.Поняття світогляду, його структура, сутність та історичні типи /міфологія, релігія, філософія/.
3.Сутність питання філософського світогляду, його функції та роль у суспільстві.
4.Основне питання філософії та специфіка його розв’язання в історії філософії.
5.Філософські школи стародавньої Індії /брахманізм, чарвака, войшешика/.
6.Філософія стародавнього Китаю /даосизм, конфуціанство/.
7.Особливості античної філософії Греції та Риму, її основні філософські школи та напрями.
8.Проблеми космоцентризму та діалектики у філософії Фалеса, Геракліта, Платона і Арістотеля.
9.Вчення про буття та пізнання, людину і суспільство у філософії Платона.
10.Вчення про буття та пізнання, проблема людини і суспільства у філософії Арістотеля.
11.Філософія середньовічного суспільства. Боротьба між реалізмом та номіналізмом.
12.Філософське вчення Фоми Аквінського /томізм/.
13.Філософія епохи Відродження, її антропоцентричний та гуманістичний характер.
14.Натурфілософія епохи Відродження /М.Кузанський, Дж.Бруно, М.Коперник, Г. Галілей/.
15.Соціальні та культурно-наукові передумови формування філософії Нового часу, її особливості.
16.Філософські погляди Ф.Бекона, його місце в розробці концепції емпіризму та індуктивного методу пізнання.
17.Проблема сутності буття та пізнання в філософських вченнях Декарта та Локка.
18.Проблема сутності буття та пізнання в філософських вченнях Б.Спінози та І.Лейбніца.
19.Проблема людини в філософії просвітництва /Ж.Ж.Руссо, Ф.Вольтер та ін/.
20.Французький матеріалізм, його тлумачення людини та суспільства /Гольбах, Дідро, Ламетрі, Гельвецій/.
21.Філософські погляди Канта, його вчення про пізнання та етичні погляди.
22.Після кантівський німецький ідеалізм /Фіхте, Шеллінг/.
23.Філософські погляди Гегеля, його діалектика та суперечність між методом і системою.
24.Антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха.
25.Формування і розвиток марксистської філософії як становлення концепції матеріалістичної діалектики та діалектико-матеріалістичного розуміння світу.
26.К.Маркс про подолання відчуження праці та гуманістична критика "казарменого комунізму".
27.Розвиток Ф.Енгельсом ідей матеріалізму та діалектики.
28.Розвиток В.І.Леніним марксистської філософії з проблем діалектики, гносеології та теорії суспільного розвитку.
29.Філософська думка Київської Русі та вплив на її формування філософії Візантії /Дамаскін, Ілларіон, Мономах/.
30.Філософські погляди Феофана Прокоповича.
31.Філософські погляди Григорія Сковороди.
32.Соціально-філософські погляди Т.Шевченка, І.Франка,
М.Драгоманова, М.Грушевського та їхня роль у формуванні національної свідомості українського народу.
33.Проблема моральності, "соборності", людства і космологізму у філософії В.Соловйова, П.Флоренського, М.Бердяева.
34.Сутність філософії неопозитивізму, її гносеологічні корені.
35.Філософія неотомізму.
36.Філософія екзистенціалізму, розуміння нею сутності та існування людини.
37.Буття, його сутність та форми існування. Поняття суспільного буття.
38.Науково-філософське вчення про матерію, рух, простір і час як форми її існування.
39.Сутність діалектики і її принципи. Діалектика як система категорій та законів.
40.Діалектика якісних та кількісних змін. Види стрибків, їхнє місце і роль в переході до нової якості.
41.Суперечність як єдність і боротьба протилежностей - джерело руху і розвитку. Види суперечностей.
42.Закон заперечення заперечення. Циклічність та поступальність змін.
43.Одиничне та загальне, їхній взаємозв’язок.
44.Явище і сутність, діалектика їхнього взаємозв'язку.
45.Частина і ціле, принцип цілісності.
46.Форма і зміст, діалектика їхнього взаємозв'язку.
47.Система, елемент, структура. Принцип системності.
48.Причинні зв'язки, їхній характер і види. Протилежність діалек-тичного та метафізичного розуміння детермінізму.
49.Випадковість і необхідність, можливість і дійсність. Види можливостей.
50.Поняття природи, його філософське осмислення. Природне та штучне середовище життя людини.
51.Взаємодія людини і природи. Екологічна проблема. Її наукові, соціально-філософські та етико -гуманістичні аспекти.
52.Природа, сутність та призначення людини, її біопсихосоціальна цілісність.
53.Праця, як центральний фактор антропосоціогенезу.
54.Практика як специфічно людський засіб ставлення до світу, її структура, форми і функції.
55.Поняття свідомості, її структури. Свідомість як форма регуляції поведінки людей.
56.Мислення і мова. Природна і штучна мова.
57.Пізнання як особливий від діяльності, його структура та соціально-історична обумовленість. Суб’єкт та об'єкт пізнання.
58.Наукове пізнання, його специфічні ознаки: рівні та форми організації і знання.
59.Наука, її сутність та соціальні функції. Свобода наукового пошуку та соціальна відповідальність вченого.
60.Специфіка та роль чуттєвого і раціонального пізнання, їхні форми і єдність. Сенсуалізм і раціоналізм.
61.Поняття істини, її об'єктивність, абсолютність, відносність та конкретність.
62.Сутність практики як критерію істини, її абсолютність та відносність. Форми практики.
63.Специфіка соціального пізнання та його критерії істини.
64.Емпіричний рівень наукового пізнання та його методи.
65.Теоретичний рівень наукового пізнання та його методи.
66.Загальнологічні методи пізнання.
67.Методи побудови наукової теорії.
68.Специфіка суспільства як соціальної форми руху матерії. Відмінність законів суспільства від законів природи.
69.Поняття суспільно-економічної формації, її структура та місце в розумінні розвитку суспільства.
70.Спосіб матеріального виробництва, його структура. Людина як суб’єкт, мета і засіб виробництва.
71.Базис і надбудова, їхня структура та взаємозв'язок. Співвідношення політики та економіки.
72.Поняття соціальної структури суспільства. Місце класів та націй в його розвитку.
73.Поняття політичної системи суспільства. Місце і роль держави, політичних партій та організацій в розвитку суспільства.
74.Сутність держави, її функцій, типи та форми правління.
75.Потреби, рефлекси і цінності як основні рушійні сили соціального розвитку.
76.Роль народу та історичної особи в розвитку суспільства. Волюнтаризм та фаталізм в історії.
77.Поняття суверенітету та побудова правової незалежної держави.
78.Поняття "індивід", "індивідуальність", "особа". Типи взаємо-відношень між особою та суспільством.
79.Соціальні революції, їхній характер, рушійні сили та типи. Революція і реформа.
80.Цінності та їхня роль у суспільстві. Свобода та справедливість як загальнолюдські цінності.
81.Суспільна свідомість, її структура, форми та роль в суспільстві .
82.Суспільна та індивідуальна свідомість, діалектика їхнього взаємозв'язку.
83.Політична свідомість, її взаємозв'язок з "масовою" свідомістю.
84.Право і правосвідомість, її взаємозв'язок з "масовою" свідомістю.
85.Морально-етична свідомість, її роль у формуванні особи та культури суспільства.
86.Естетична свідомість та мистецтво, їхні функції в суспільстві.
87.Релігійна та атеїстична свідомість.
88.Буденна та теоретична свідомість суспільства, психологія та ідеологія. Їхні місце та роль у розвитку суспільства.
89.Сутність соціального прогресу, його критерії та типи. Історія як прогрес свободи.
90.Природні передумови виникнення та існування людини. Людина як результат біосоціокультурного генезу.
91.Різноманітність історичного процесу та форми його єдності.
92.Проблема життя і смерті. Життя як цінність.
93.Співвідношення понять: розвиток, прогрес, регрес. Відмінність діалектичного розуміння розвитку від метафізичного.
94.Філософське поняття культури, її структура та основні функції.
95.Культура як міра і спосіб існування розвитку людини.
96.Культура і цивілізація. Сучасна цивілізація, її особливості і суперечності, шляхи їх подолання.
97.Нації та національні відносини в суспільстві.
98.Діалектика розвитку культури.
99.Діалектика класово-національного і загальнолюдського в розв'я-занні глобальних проблем сучасності.
100.Діалектичні закономірності як форми зв'язку.
101.Роль Києво-Могилянської академії у розвитку духовної культури слов'янських народів.