рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

З дисципліни Основи філософських знань Бухгалтерський облік

З дисципліни Основи філософських знань Бухгалтерський облік - раздел Философия, Міністерство Освіти І Науки України Мелітопольськ...

Міністерство освіти і науки України

Мелітопольський державний

Промислово-економічний технікум

 

 

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

з дисципліни “Основи філософських знань”

Для студентів спеціальності 5.03050901

“Бухгалтерський облік”

Викладач ­­­­­­­­­­­­­­­­­ ­­ Т.Л. Шопова

Затверджено

На засіданні ЦК № 1

Протокол № ___

Від “__” _________ 20_ р.

Голова ЦК

Т.В. Сердюк

20__

 

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І ГУМАНІСТИЧНИЙ ЗМІСТ ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ТЕМА “ВСТУП ФІЛОСОФІЯ, ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ”

ТЕМА “ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ”.

ТЕМА “ФІЛОСОФІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ”

ТЕМА “ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ”

ТЕМА “ФІЛОСОФІЯ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ”

ТЕМА “ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА В УКРАЇНІ”

 

РОЗДІЛ ІІ ОНТОЛОГІЯ І ГНОСЕОЛОГІЯ

ТЕМА “ПРОБЛЕМА БУТТЯ У ФІЛОСОФІЇ"

ТЕМА “ДУХОВНИЙ ВИМІР ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ”

ТЕМА “ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКОГО ВЧЕННЯ ПРО РОЗВИТОК”

ТЕМА “ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

 

РОЗДІЛ ІІІ СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

ТЕМА “ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ СУСПІЛЬСТВА”

ТЕМА “ФІЛОСОФСЬКА КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДИНИ”

ТЕМА “ЦІННОСТІ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА”

 

ЗАВДАННЯ ТЕМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ (МОДУЛЬ 1, МОДУЛЬ 2, МОДУЛЬ 3)

 

РОЗДІЛ 1

План 1. Дофілософські світогляди і картини світу.

Дофілософські світогляди і картини світу.

Поняття світогляду.

Світогляд являє собою сукупність переважних у той чи інший період історії гранично загальних поглядів на світ і людину в їх складних… Історія духовного розвитку людства знає кілька основних типів світогляду:…

Міфологічні світогляди.

Чи відійшли міфи і міфологічна форма світогляду в минуле? Чи не залишилися сліди міфотворчості в сучасній свідомості і культурі? У наш «освічений»…

Релігійний світогляд.

Релігія, релігійна свідомість і релігійне відношення людини до світу залишилися незмінними. Протягом історії людства вони, як інші утворення…

Дофілософське мислення і філософія.

По відношенню до філософського світогляду філософські світоглядні форми й історично і логічно виявляються їх необхідною, природною підставою.… Взаємовідношення філософії і релігії в історії культури не було однозначним. У… Подібні за своїм характером з релігією проблеми пояснення світу і впливу на свідомість і поведінку людей вирішує…

Філософія як світогляд.

Філософське знання, як і всяке теоретичне знання, розвивається, збагачується все новим змістом. При цьому зберігається наступність пізнаного. Але… Найперша ознака бездуховності - самовдоволення. Філософія - це завжди критика,…  

Специфіка філософського знання.

Специфічна особливість філософії полягає в тому, що вона виступає синтезуючою формою пізнання. Філософія як особливий спосіб духовного освоєння… Суспільна єдність світу знаходить своє вираження в загальних законах його… Органічне поєднання в філософії двох початків - науково-теоретичного і практично-духовного - визначає специфіку її як…

Основне питання філософії і його дві сторони.

Філософія - це навчання про сутність світу і про людину. Споконвічний рубіж філософії - це система відносин «світ - людина». Для філософії… Перша сторона - це питання про те, що є первинним і визначальним: свідомість… Друга сторона – чи спроможне наше мислення пізнавати дійсний світ, чи можемо ми в наших уявленнях і поняттях про…

Матеріалізм та ідеалізм - основні філософські напрямки.

Ідеалізм є такий тип і такий спосіб філософствування, що активну, творчу роль у світі відводить винятково духовному початку, лише за ним визнаючи… Матеріалізм є, у кінцевому рахунку, переконаність свідомості, яка пізнає, у її… Форми матеріалізму й ідеалізму різноманітні. Розрізняють об'єктивний і суб'єктивний ідеалізм, метафізичний, вульгарний…

Дуалізм.

Визначеною спробою зближення, компромісу між ними можна вважати дуалізм - філософське вчення про існування двох незалежних друг від друга початків: матеріального і духовного. Типовим прикладом такого роду поглядів були філософські побудови Декарта, Канта. Однак дуалізм не можна назвати «третьою лінією» у філософії. Дуалізм - лише різновид ідеалізму, оскільки, як і ідеалізм у цілому, визнає незалежність, невиводимість духу з матерії (природної і соціальної).

 

Гносеологія.

Агностицизм заперечує (цілком чи частково) принципову можливість пізнання об'єктивного світу, виявлення його закономірностей і збагнення об'єктивної… Скептицизм не заперечує пізнаванність світу, але або сумнівається в можливості… У наш час, як і в попередні століття, філософія усе ще залишається елітарною формою культури. І все-таки з розвитком…

Дискусійні питання

Словник

 

Розглянуті у попередніх розділах питання з необхідністю привели до низки висновків, серед яких чільне місце посідає думка про те, що людська діяльність, спрямована в кінцево­му підсумку на перетворення світу згідно з потребами й інте­ресами людини, неможлива без творення нею загальної і цілісної картини світу, де головною дійовою особою є вона сама. Ця картина світу визначається як світогляд.

Поняття світогляду

Такий висновок зобов'язує нас до розгляду природи, сут­ності, структури й особливостей розвитку поняття "світогляд". Часто під світоглядом розуміють сукупність поглядів, уявлень, знань, понять… При цьому розрізняють світогляд у широкому розумінні цього слова і у вузькому. Світогляд у широкому розумінні –…

Догматизм – спосіб осягнення світу, тип мислення, за якого те чи інше вчення або положення сприймається як остаточна, вічна істина, догма і застосовується без урахування конкретних змін у розвитку тих чи інших явищ.

Протилежним догматизму є скептицизм.

Скептицизм – це світоглядна концепція, що піддає сумніву можливість творення адекватного образу об'єк­тивно існуючого світу.

Дійсно, догматичний підхід у світоглядному освоєнні дій­сності зумовлює жорстко, принципово і виважено визначати явища у світовому порядку, творити… Щодо скептицизму потрібно підкреслити, що доміную­чий у ньому сумнів дає змогу… Проте скептицизм у крайньому своєму прояві може відбу­тись, і часто це робить, як засіб невпевненості, песимізму і…

Мораль і світогляд

Досвід і мудрість як принципи формування і розвитку світоглядної культури з необхідністю ведуть людину до сфе­ри моралі. Мораль – це сфера… Мораль є найдієвішим визначником світоглядної культу­ри. Зародження моралі… Проте не можна сказати, що у первісному суспільстві роз­вивалися лише позитивні моральні якості людини. Там…

Мистецтво і світогляд

Світоглядні орієнтири людини і суспільства мають також мистецьки окреслений характер. Мистецтво – це відображення людиною світу в ху­дожніх образах, естетичне… Загальноприйнятим вважається положення, що мистец­тво зародилося у первісному суспільстві доби пізнього палео­літу.…

Визначення рівня світоглядного впливу живопису за­лежить від глибини і правдивості зображення дійсності, майстерності застосування художніх і технічних засобів та ідейно-емоційного духу живописного твору.

Глибин зародження первісного суспільства сягає такий вид мистецтва, як графіка.

Графіка – це специфічне зображення людиною реаль­них предметів чи задуму за допомогою таких засобів, як лінія, штрих і пляма у взаємодії з незайманим тлом. За технікою виконання графіку поділяють на рисунок тверди­ми матеріалами (олівець, вуглина, крейда, пастель, сангіна), малюнок – рідкими (чорнило, туш, акварель, соус) та дру­ковану графіку (гравюра, літографія, офорт тощо). Графіка має багато жанрових різновидів. Найголовнішими з них є: станкова графіка – твори самостійного значення, які не­рідко становлять цикли, серії, об'єднані спільними темами; книжкова – ілюстрації, зовнішні та внутрішні оздоби (віньєтки, заставки, ініціали тощо), шрифт; журнальна і газетна; ужиткова графіка – поштові марки, етикетки та малюнки на упаковці товарів, фірмові й фабричні знаки, екслібриси, дипломи, грамоти тощо; плакат (політичний, рекламний, видовищний). Масовість, яка досягається тиражуванням інформації, здатність оперативно відгу­куватися на події та явища сучасності зумовлюють важливість світоглядного значення графіки.

У первісному суспільстві зароджується й такий вид мис­тецтва, як архітектура. Архітектура – мистецтвостворення будинків і споруд, а також їхніх комплексів, які формують просторове середовище для життя та діяль­ності людей.

Головні засоби створення художнього образу в архітек­турі – формування простору й архітектоніка, а також симет­рія і асиметрія, контрасти, ритм, пропорції, масштаб. Ці за­соби доповнюються різними прийомами обробки поверхні спо­руди, які надають архітектурі пластичності, фактури, кольо­ру. Архітектура виконує світоглядну функцію разом із інши­ми видами мистецтва. Виконання архітектурою цієї функції виявляється в тому, що вона, з одного боку, розкриває загальнолюдське у стилі і характері, організації умов людського життя, з іншого – показує своєрідність на­ціональних рис, побут і духовну культуру різних народів.

У народів різних континентів ще в первісному суспіль­стві зародилась і була поширена скульптура як один із ба­гатьох видів мистецтва.

Скульптура – вид мистецтва, основним засобом ху­дожньої виразності якого є співвідношення обсягових форм у реальному просторі. Скульптурне мистецтво вміло використовує закономірності пропорційності та ритму з ура­хуванням освітлення. Скульптурні твори виконують із твер­дих або пластичних матеріалів — виліплюють з глини або пластиліну, висікають з граніту і мармуру, вирізають з дере­ва, виливають із бронзи, чавуну, виколочують та карбують з нержавіючої сталі, міді, алюмінію. Об'єктом скульптурного зображення є людина, іноді тварина. Основними видами скульптури є кругла скульптура ірельєф. Кругла скульп­тура (статуя, напівфігура, бюст, скульптурна група) розра­хована на круговий огляд. У рельєфі опукле зображення ви­ступає з площини, що становить основу твору. Завдяки цьо­му скульптор у рельєфі має більше, ніж у круглій скульп­турі, можливостей вільно групувати постаті та відтворювати елементи пейзажного і архітектурного середовища. Залежно від того, наскільки високо виступає зображення над фоном, розрізняють барельєф, горельєф іконтррельєф. Своєрід­ним різновидом рельєфу є медаль. За призначенням скульп­туру поділяють на монументальну (пам'ятник, надгробок), монументально-декоративну (фонтан, каріатида, маскарон тощо) та станкову (скульптура в музеях, на виставках, в інтер'єрі громадських, державних та особистих будівель). Окремим різновидом станкової скульптури є скульптура ма­лих форм (статуетки людей, тварин тощо).

Скульптура відіграє важливу світоглядну роль, оскільки сприяє формуванню ідеалів, дає змогу людині побачити себе збоку.

Серед основних складових декоративного мистецтва чільне місце належить декоративно-ужитковому та оформлювальному мистецтву.

Декоративно-ужиткове мистецтво – це таке явище, що охоплює ряд галузей творчості, пов'язаних зі створен­ням художніх виробів для побуту. Твори декоративно-ужиткового мистецтва поділяють за призначенням (різнома­нітне начиння, меблі, тканини, знаряддя праці, одяг, при­краси), за матеріалом (текстиль, метал, кераміка, фарфор, скло, дерево, фаянс), за технікою виконання (різьблення ху­дожнє, розпис декоративний, вишивка, вибійка, литво ху­дожнє, карбування, інтарсія). Декоративно-ужиткове мис­тецтво розв'язує водночас практично-світоглядні завдання, воно сприяє художній організації предметного середовища, яке відповідає естетичним запитам людини. Твори декора­тивно-ужиткового мистецтва є надбанням матеріальної куль­тури тієї епохи, за якої вони створюються, й тісно пов'язані з її звичаями, національними та етнічними особливостями, соціальними відносинами. Естетичної цінності виробів де­коративно-ужиткового мистецтва, доцільності й виразності їхньої форми досягається конструктивними й пластичними можливостями матеріалу, різноманітністю прийомів його обробки. Складовою декоративно-ужиткового мистецтва є елементи декору. Декоративно-ужиткове мистецтво, ви­никнувши на ранній стадії розвитку людського суспіль­ства, протягом багатьох століть було і залишається нині однією з мистецьких засад формування і розвитку естетичного смаку людини, орієнтованого на красу сві­тогляду.

Суттєву роль у формуванні світоглядно-мистецького ба­чення дійсності відіграє фольклор (народна творчість). На сучасному рівні світоглядної культури фольклор роз­глядається, з одного боку, як народна поетична твор­чість, з іншого – як сукупність народних традицій, по­глядів, звичаїв, обрядів, вірувань, що набули художньо-творчого мистецького оформлення.

Оскільки з фольклором пов'язане виникнення багатьох ви­дів мистецтва, то, віддавши шану цьому мистецькому джере­лу, підкреслимо, що без нього неможлива поява на світ та­ких потужних видів мистецтва, про які йтиметься далі.

Специфічним різновидом творчої діяльності й спілкуван­ня людей є музика – вид мистецтва, який відображає світ у художніх звукових образах. Вона відображає почут­тя, думки, процеси, що переймають внутрішній світ люди­ни, становлення і розвиток цього світу. Змістом музики є втілений у музичних образах ідейно-художній задум компо­зитора, результат емоційного відображення, перетворення й естетичної оцінки явищ об'єктивної дійсності у свідомості музиканта. Музика не може, як слово, виражати конкретні почуття і наочно, як образотворче мистецтво, зображувати зміст, їй притаманні розвиток, перетворення і зіткнення уза­гальнених образів – емоцій, що в людській свідомості може асоціюватися з динамікою психологічних і соціальних про­цесів, явищ природи. Образні системи музики дають змогу втілювати поняття, що визначають світоглядні ідеї. Для кон­кретизації ідей своїх творів композитори вдаються до синте­зу музики зі словом, сценічною дією, танцем, зображенням. Однією з визначальних рис музики як мистецтва самовира­ження є возвеличення й оспівування позитивного, прекрас­ного в людині. Музика має велике пізнавальне, виховне, організуюче значення в житті суспільства. Як важливий засіб світоглядного виховання людини вона формує ес­тетичні смаки та ідеали, розкриває емоційну чут­ливість, відчуття прекрасного. Музика здатна збуджува­ти співпереживання, впливати на сферу почуттів, інтелект людини, її поведінку. Музику брали і беруть на своє озброєн­ня всі соціальні системи і сили. Найвидатніші музичні звершення пов'язані з передови­ми гуманістичними ідеями певної епохи і загальнолюдськи­ми ідеалами.

Історично складалися типові музичні форми – двочастинна, тричастинна, період, варіації, рондо, сонатна форма, фуга та ін. Музична діяльність має три основні різновиди – творчість, виконавство й сприйняття. Якщо компонування й виконання відбуваються одночасно, – це імпровізація.

Музику можна диференціювати за різними ознаками: за авторством – народна, самодіяльна, професійна; за харак­тером змісту – лірична, епічна, драматична, героїчна, тра­гічна, комічна тощо; так звана серйозна і легка музика; за виконавським призначенням – музика вокально-інструмен­тальна; в іншому аспекті – сольна, ансамблева, оркестрова, зорова, мішана, камерна, симфонічна, механічна, яку вико­нують на механічних та електромузичних інструментах; за синтезом з іншими видами мистецтв та зі словом – музика театральна, хореографічна, кіномузика, музика програмна інструментальна, а також мелодекламація; за життєвими функціями – музика прикладна, побутова, обрядова, що об'єднує жанри – пісенний (гімн, колискова, серенада та ін.), танцювальний (менует, вальс, гопак, козачок та ін.), мар­шовий (стройовий, церемоніальний і жалобний марш); за кількістю голосів – одноголосна і багатоголосна музика; за системою ладогармонійного мислення – тональна і атональ­на музика; за стилями – історичний, регіональний, націо­нальний, груповий, індивідуальний. З основних різновидів музики історично склалися музичні жанри: вокальні й вокально-інструментальна – пісня (лірична, жартівлива, тру­дова, масова, історична, революційна, військова тощо), дума, романс; хорові твори (поема, сюїта, фантазія, кантата, ора­торія), опера (так звана серйозна, комічна, епічна, героїчна, народна музична драма тощо), оперета, музична комедія, мюзикл; інструментальні – танець, марш, елегія, ноктюрн, скерцо, увертюра, сюїта, соната, симфонія, симфонічна пое­ма, рапсодія тощо.

Музика є предметом дослідження окремої галузі мистецтво­знавства – музикознавства. Наше завдання – ознайомити в загальних рисах із музикою як потужним мистецьким факто­ром формування високого рівня світоглядної культури людини. Родову сутність мистецтва особливо яскраво демонструє театр – вид мистецтва, який відображає світ у худож­ньо-сценічних образах. Театральне мистецтво є своєрідним проявом світоглядної культури, засобом естетичного та ідей­ного виховання людини і суспільства. Театр відображає особ­ливості становлення людини, її душевний стан, ідеали і су­перечності суспільства.

Театр – це просторово-часове, синтетичне, водночас ав­торське і виконавське мистецтво. Основою драматичного теат­ру є література, передусім драматургія, музичного театру – музика. Драматургія набуває сценічних форм за допомогою акторського мистецтва, засобами сценографії та костюмів ство­рює середовище, де відбувається дія, і режисерського мистец­тва, що забезпечує єдність задуму, художню і стильову ці­лісність вистави. Сучасний театр використовує окремі елемен­ти кіномистецтва, телебачення, радіо, здобутки новітньої тех­ніки. Одним із важливих принципів театру є умовність – пев­на невідповідність зовнішніх рис сценічної дії життєвим пер­шоосновам, що досягається використанням засобів метафорич­ності, символіки, гротеску, гіперболи, фантастики. Своєрід­ність театру полягає в тому, що дія на сцені, незважаючи на попередню її підготовку, відбувається щоразу безпосередньо перед глядачем.

Між актором і глядачем встановлюється взаємозв'язок. Завдяки цьому театр справляє особливий емоційний вплив. Безпосередність сприйняття театрального твору робить гля­дача свідком і немовби співучасником дії.

Театр як вид мистецтва поділяють на види: драматичний, музичний театр (опера, балет), музично-драматичний (поєднує ознаки музичного і драматичного театрів), оперета; театр ля­льок, тіньовий театр, пантоміма; до них примикає театр од­ного актора. Види театру мають різноманітні структурні ва­ріанти, жанрові модифікації. Так, драматичний театр ставить трагедію, комедію, драму тощо. Драма буває соціальна, сімей­но-побутова, психологічна, камерна, історична, лірична тощо. Комедію поділяють на соціальну, сатиричну, побутову, лірич­ну, комедію характерів або ситуацій, водевіль, фарс та ін. Деякі театри мають жанрову спеціалізацію (театр сатири, ко­медії, водевілю, малих форм) або орієнтуються на певне коло глядачів (театр молодіжний, юного глядача). Театр належить до видовищних мистецтв, куди, зокрема, входять цирк, ма­сові видовища, кіномистецтво, телевізійне мистецтво.

Кіномистецтво – вид мистецтва, який засобами кіне­матографічної техніки, оперуючи рухомим зображенням і звуком, відтворює світ у художніх та художньо-доку­ментальних образах.

Мистецтво кіно виникло наприкінці XIX ст. Більшість дослідників кіно пов'язує його виникнення з французькими винахідниками братами Люм'єр, які в 1895 р. продемонст­рували перші фільми. Проте ще в 1893 р. механік Одеського університету Й. Тимченко (за участю професора М. Любимо-ва) сконструював кінознімальний та кінопроекційний апа­рати, а в 1896 р. у Харкові А. Федецький зняв кілька корот­кометражних картин.

Кіномистецтво, синтезуючи і вбираючи художній досвід літератури, театрального й образотворчого мистецтва, музики і переломлюючи його через свої особливості та специфіку, во­лодіє власними зображувально-відображувальними засобами, з-поміж яких головними є фотографічна природа зображен­ня, рухомого в часі, та монтаж. Доступність фільмів широ­ким масам, особливий ефект достовірності екранного зоб­раження, інформативність визначають соціальні функції і світоглядне значення кіномистецтва, яке справляє ве­личезний ідейно-художній вплив на формування поглядів та переконань, естетичних смаків і почуттів людей.

Виділяють чотири основні види кіномистецтва: художнє (ігрове) кіно, яке засобами виконавської майстерності втілює твори кінодраматургії, документальне кіно, мультипліка­ційне і науково-популярне кіно. Кожен із видів має свої особ­ливості і завдання. Жанри художнього кіно на ранніх стадіях його розвитку мали відносно чітке розмежування: мело­драма, пригодницький, комічний фільми та ін. З розвитком кіно його жанри (кінороман, кінодрама та ін.) видозміню­ються, для них характерна тенденція до взаємопроникнен­ня. У сучасному кіномистецтві існують кінокомедія, вестерн, детектив та інші жанри.

Нині найбільш відомим і поширеним є телевізійне мис­тецтво – вид мистецтва, що відтворює світ за допо­могою телебачення. Телебачення – передавання на від­стань зображень рухомих і нерухомих об'єктів за допомогою електричних сигналів, що поширюються каналами зв'язку.

Термін "телевізійне мистецтво" вживається переважно в значенні "художнє телебачення". На відміну від інформацій­ного, науково-популярного і навчального телебачення теле­візійне мистецтво відображає життя в художньо-образній формі, розкриває характери людей. Телевізійне мистецтво виникло на стику інших видів мистецтва (кіно, театр, літера­тура, образотворче мистецтво, музика). Воно не тільки успад­кувало їхні основні зображувально-відображувальні засоби, а й створило свої, специфічні – максимальне наближення до зображуваних подій, монтаж образотворчого і звукового матеріалів, пряме звернення ведучого або учасників теле­візійної передачі до глядачів і завдяки сталості аудиторії циклічність і серійність передач тощо.

У процесі розвитку та становлення сформувалися основні жанри телевізійного мистецтва: драматичні або музичні ви­стави, концерт, повість, розповідь, телевізійний портрет, відеокліп, телефільм.

Набуло поширення радіо мистецтво – різновид сло­весно-звукового мистецтва, яке виникло з розвитком технічних засобів радіо. До поняття "радіомистецтво" вхо­дять літературні, театральні, музично-сценічні твори, які з використанням творчих прийомів і технічних засобів радіо­мовлення набувають нових художньо-образних якостей і нових особливостей естетичного впливу. Специфіка радіомистецтва – невидимість того, що відбувається у радіовиставі та в інших літературних формах, які використовує радіо. Художній образ у ньому поєднує в собі численні звукові ком­поненти. Особливого значення набувають звучання актор­ського слова, а також багатоманітні звуки дійсності, музика, акустичні ефекти. Радіомистецтво вимагає від актора досто­вірної, психологічно глибокої гри з тонкими голосовими нюансами, характер якої залежить від змісту образу, від його тлумачення, а також від жанру твору. Радіомистецтво, по­тужно виражаючи почуття і думки у словесних діях героїв переважно в роздумах, монологах, діалогах тощо, є важливим засобом формування світогляду людини.

Потужним засобом художньо-образного освоєння люди­ною світу є фото мистецтво – різновид творчості, суть якого полягає у використанні відображу вальних можли­востей фотографії. Розрізняють документальне фотомистецтво, художню фотографію та ужиткове фотомистецтво. Первісно у фотомистецтві переважало так зване пікторальне фото (тобто таке, що імітувало живопис), яке пізніше отримало назви "художня фотографія". Фотомистецтво ста­ло одним із засобів формування світогляду, оскільки являє собою безцінний фактичний матеріал, без якого для людини світ не є таким виразно зримим і осяжним.

Серед сучасних видів мистецтва особливе місце посідає дизайн. Ця особливість визначається передусім тим, що ди­зайн – це художнє конструювання. Як творча проектно-конструкторська діяльність, дизайн покликаний вдоскона­лювати предметне середовище, що оточує людину. Це вдос­коналення веде не лише до розробки естетичних властивос­тей промислових виробів, а й до розв'язання ряду соціаль­них проблем. Світоглядний фактор дизайну виявляєть­ся у прагненні людини свідомо моделювати візуальні й функціональні елементи середовища з урахуванням спе­цифіки промислового виробництва.

Виклад матеріалу про співвідношення мистецтва і світо­гляду буде неповним, якщо не згадати величезну мистецьку силу художньої літератури. Проте мистецько-літератур­ний аспект світоглядної культури слід залишити за літера­турознавством.

Сторичність світогляду

Моральний і мистецький аспекти формування і розвитку світогляду показують, що відношення "людина – світ" у своєму прояві має конкретний,… Зрозуміти сутність і природу цього поняття дає змогу ба­чення людиною таких… Отже, історія – це досить складний і суперечливий, об'єк­тивно існуючий та думкою людини окреслений шлях розвит­ку…

Міфологія як світогляд

Коли на рівні звичайного (буденного) світогляду мова за­ходить про міфи і міфологію, то передусім в уяві постають прадавні казки і легенди, перекази… Однак насправді це не так. Міф (у перекладі з давньогрецької – сказання, леген­да) – це алегорична розповідь про особливий характер діяльності…

Загальна характеристика релігійного світогляду

Надзвичайно цікавим і своєрідним проявом світоглядної культури є картина світу, яку творить релігійне орієнтована свідомість людини. Релігійний світогляд (релігія) був і залишається одним із найвпливовіших… Перш ніж дати відповіді на це питання, потрібно визна­читися з поняттям релігії, її сутністю та історією.

Особливості наукового світогляду

Значним кроком в історії розвитку світоглядної культури людства стала наука, або науковий підхід до аналізу, по­яснення і характеристики відношення… Наука як світоглядний феномен має кілька визначень. По-перше, наука – це система, означена як знаннями про ту чи іншу сферу об'єктивної дійсності, так і людською…

Філософія і світогляд

Коли мова заходить про прогрес світоглядної культури, то його завжди пов'язують із філософією, адже вона є одним із видатних надбань людської… Буденною свідомістю філософія досить часто розгляда­ється як щось досить… Людина з необхідністю вступає у сферу філософських роздумів, бо повсякчас намагається знайти відповідь на те вічне, що…

Філософія та життя.

Перша частина матеріалу цієї теми вивчається в лекції "Філософія як специфічний тип знання", студент повинен звернути увагу і засвоїти…

Місце філософії в самопізнанні людини.

Якби філософія (філософствування) не торкалася потаємних струн душі, не виражала найвищі суспільні інтереси, не було б ні Платона, ні Аристотеля, ні… Давньогрецький філософ Аристотель (ІV ст. до н.е.) наголошував, що від… Філософські питання - у чому вони? Філософські питання - це питання не про об'єкти (природні чи створені людьми), а…

Філософія і наука. Функції філософії.

Серед філософів були, однак, прибічники й зовсім інших уявлень: якомога більше й різкіше віддалити філософію від науки, або навіть протипоставити ці… Потаємна мета філософії - вивести людину зі сфери повсякденності, захопити її… - гносеологічній;

Питання для обговорення

2. Структура світогляду. 3. Історичні типи світогляду та філософії.  

Сторичні типи філософії та філософствування

При вивченні цієї теми студент повинен мати уявлення про становлення, розвиток та основні напрямки світового філософського процесу, орієнтуватися в… Вивчення теми починається з ознайомлення з теоретичними питаннями, які…

Сторія філософії, її періодизація.

Філософія чимось нагадує мистецтво, говорив Й. Шеллінг. У філософії дуже важливий авторитет мислення, вона формує світосприйняття й світогляд… Які критерії періодизації історії філософії? Різні філософи по-різному… Зараз загальноприйнятий критерій періодизації руху філософської думки, як і в часи Гегеля співвіднесений з відомими в…

Питання і вправи.

Рівень.

1. Що таке світогляд? Чи всі люди мають світогляд?

2. Які основні риси міфологічного світогляду? Релігійного?

3. Що такий філософський світогляд? Чим він відрізняється від релігійного і міфологічного світогляду?

4. Чи можливі «чисто наукові» світогляди?

5. Чи може філософія змінити світ? Яким чином?

6. Що таке матеріалізм? Ідеалізм? Дуалізм?

7. Які особливості агностицизму?

8. Що таке скептицизм?

Рівень.

2. Чи мають місце прояви дофілософського способу мислення зараз, у цивілізованому світі, у Вашому власному мисленні? 3. Чому міфи і легенди про богів і героїв не мають особистого автора, а… 4. Чому єгипетська і вавілонська математика, що виникла на основі вирішення практичних задач, так і не стала наукою, а…

Тема рефератів.

1. Поняття світогляду.

2. Філософія і релігія.

3. Філософія і політика.

4. Особистість філософа (філософія як спосіб життя).

 

Література.

1. Введение в философию. В 2 ч. Ч. 1. - М, 1989. Гл. 1.

2. Ильянсов Э.В. Философия и культура. - М., 1991.

3. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. - М., 1990.

4. Мир философии. Ч. 1. С. 10-12, 86-88.

5. Ортега-и-Гассет. Что такое философия? - М., 1991.

6. Семинарские занятия по философии. - М., 1991. Т. 1.

7. Философия: учебник для высших учебных заведений. - Ростов н/Д.: «Феникс», 1997.

8. Філософія: Навчальний посібник. — Київ: Вікар, 1997. ч.1.

Що прочитати?

 

Арський Ф.Н. В країні міфів. – К., 1971.

Біблія. – Видання об'єднання біблійних товариств, 1980 (та ін. роки).

Огородник І.В., Огородник В.В. Історія філософської дум­ки в Україні. – К., 1999.

Онопрієнко В.І. Історія української науки XIX-XX сто­літь. – К., 1998.

Світогляд і духовна культура. – К., 1993.

Філософія: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Надольного. – К., 1999.

 

Запитання для самоконтролю

1. Яке найбільш прийнятне визначення світогляду? 2. Який структурний вибір світогляду вам до вподоби? 3. У чому полягає сутність мудрості?

Дискусійні питання

1. Який світогляд найефективніший у сьогоденні? 2. Співвідношення понять "світогляд" і "ідеологія". 3. У чому проглядається взірець світоглядної культури в сучасних умовах?

Словник

Абстракція– мислене відкидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою спрощення, виділення тих сторін, зв'язків, що зацікавили… Аксіома – незаперечна істина, що не потребує доведень. Актуальний– той, що важливий у даний момент і має реальне значення та функцію у даному висловлюванні і дії.

ТЕМА “ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ”.

План.

1. Особливості та фундаментальні проблеми античної філософії.

2. Характерні риси античних філософських вчень.

Особливості та фундаментальні проблеми античної філософії.

Саме так розуміючи філософію, римський мислитель Цицерон скаже, що "не любити філософію все одно, що не любити власну матір". Тобто… Етапи античної філософії. Традиційно виділяють: Ранню класику (натуралісти, досократики). Головні проблеми - "Фізис" та "Космос", його будова;

Характерні риси античних філософських вчень.

Для греків природа виступає головним абсолютом, вона створена богами, боги самі становлять частину природи та уособлюють основні природні стихії.… Номос - це розумні настанови, прийняті всіма мешканцями міста, його… Полісний характер грецького життя пояснює довіру греків до розуму, теорії, а поклоніння безособовому абсолюту…

Сторико-філософський процес

Теми рефератів

2. Філософія елеатів. 3. "Ідеальна держава" Платона та сучасність. 4. Поняття душі в філософії Аристотеля та сучасність.

Картка №2

Антична філософія

Картка № 3

Антична філософія

Починаючи вивчення філософії середньовічної Європи та західноєвропейського Ренесансу, студентам слід звернути увагу на такі теоретичні питання:   ТЕМА “ФІЛОСОФІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ”

Філософія середньовічної Європи.

Основні проблеми філософії в цей час мали неповторний колорит. Чи створений світ Богом чи існує одвіку? Яке місце людини в світі? Як поєднується… Скорочено специфіку типу філософствування середньовіччя можна визначити в… 1. Їй був властивий Біблейський традиціоналізм і ретроспективність. Біблія вважалася "книгою книг",…

Гуманістичний характер філософії епохи Відродження.

Сама назва епохи говорить про відродження інтересу до античної філософії та культури, в яких починають вбачати зразок для сучасності. Ідеалом знання… Тому казати, що етап Відродження пов'язаний тільки з античною спадщиною,… Виникла нова система цінностей, де на першому місці стоїть людина й природа, а потім релігія з її проблемами. Людина -…

Семінарське заняття. “Особливості та головні проблеми філософії середньовічної Європи та епохи Відродження”.

 

Питання для обговорення

1. Духовна орієнтація середньовічної філософії.

2 Філософія раннього та пізнього Ренесансу.

 

Питання для контролю та самоконтролю

1. Як розрізнити етапи патріотки та схоластики в середньовічній філософії?

2. Чому Августин Блаженний вважається в історії середньовічної патристики найбільш значущим філософом?

3. У чому суть проблеми номіналізму та реалізму?

4. У чому суть нового розуміння відношення віри та розуму, філософії та теології в ученні Фоми Аквінського?

5. У чому полягає новизна основних ідей та тенденцій Ренесансу.

 

Питання, для дискусії та роздумів

2. Чи погоджуєтеся ви з твердженням Августина, що "людина є розумною душею, що користується земним тілом?" 3. Назвіть "плюси та мінуси" "дитини" філософії…  

Картка № 4

Середньовічна філософія

Картка № 5.

Філософія епохи Відродження.

ТЕМА “ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ”

План

1. Суттєві риси та принципи німецької класичної філософії.

2. Філософія Канта, Фіхте, Шеллінга.

3. Вчення Г.Гегеля

4. Філософська система Л.А. Фейєрбаха.

 

 

Суттєві риси та принципи німецької класичної філософії.

Враховуючи ці основні риси німецької класичної філософії, можна виділити також і основні проблеми дослідження яких перебуває в центрі уваги цього… Студентам доцільно виявити, що для побудови своїх філософських систем…  

Філософія Канта, Фіхте, Шеллінга.

Кант підносить гносеологію до рівня основного елемента теоретичної філософії. Її предметом має бути на думку Канта, дослідження пізнавальної… Слід виявити, що в критичний період Кант створює філософські праці, які стали… Кант визначає філософію як науку про відношення будь-якого знання до суттєвих цілей людського розуму. Філософія, з…

Вчення Г.Гегеля

Далі необхідно звернути увагу на те, що вихідним пунктом філософської концепції Гегеля є тотожність Буття та мислення. Ця тотожність, гадає Гегель,… При цьому Гегель розглядає мислення (абсолютну ідею) не як нерухому, незмінну… Слід виявити, що ці три етапи сформувались у Гегеля в самостійні складові частини його філософської системи: логіку,…

Філософська система Л.А. Фейєрбаха.

У філософському розвитку Фейєрбаха розрізняють два періоди, перший, коли він певною мірою дотримувався філософських поглядів Гегеля і його… При подальшому розгляді філософії Фейєрбаха студенти повинні знати, що… Отже метод Фейєрбаха привів його до висновку, що ключ до розуміння релігії слід шукати в природі людини, в її…

Питання для обговорення

2. Філософське обґрунтування Нової картини світу.   Питання для контролю та самоконтролю.

Література

1. Антология мировой философии. В 4 т. - т. 2. - М.: Политиздат, 1969-1972.- 432 с.

2. Бекон Ф. Новый Органон\ Соч: В 2 т. - М.: Просвещение, 1972.

3. Введение в философию. В 2 ч. – ч. 1. - М.: Политиздат, 1989.-367с.

4. Декарт Р. Рассуждение о методе\ Избр. Произв.: В 2 т. -т. 1. - М.: Политиздат, 1989,- 389 с.

5. Лейбниц Г. Монадология \ Соч.: В 4 т. - М.: Политиздат, 1982.

6. Мир философии. Книга для чтения в 2 ч. - М.: Политиздат, 1991,- 672 с.

7. Нарский И.С. Западноевропейская философия XVII в. -М.: Политиздат, 1974.- 287 с.

8. Соколов В.В. Европейская философия ХVІ-ХVII вв. -М.: Политиздат, 1984,-235с.

 

Перевір себе

 

Картка №6.

Філософія Нового часу

План. 1. Некласична філософія кінця XIX - поч.ХХ ст. 2. Екзистенціальна філософія та її різновиди.

Некласична філософія кінця XIX - поч.ХХ ст.

Аналізуючи сучасний стан світової філософії, слід мати на увазі, що в існуючих концепціях знайшли специфічне відображення, по-перше, суперечності… Сучасна філософія характеризується наявністю великої кількості різноманітних… Сучасність у філософії має свій внутрішній масштаб. Зазвичай початком сучасного етапу вважають кінець XIX ст., коли…

Екзистенціальна філософія та її різновиди.

Джерела екзистенціалізму у вченні Сьорена К'єркегора (1813-1855), який перший сформулював поняття "екзистенція", - "внутрішнє"… Слід відзначити, що в наш час екзистенціалізм є найбільш впливовим напрямком… Студенти повинні зрозуміти і засвоїти, що екзистенціалізм є філософським вираженням глибини потрясінь, які спіткали…

Питання для контролю та самоконтролю

1. Що є джерелом сучасного неопозитивізму та постпозитивізму?

2. Виділить логіко-філософські школи неопозитивізму.

3. Визначте основні риси неопозитивізму.

4. Визначте специфічні риси постпозитивізму.

5. Що є критичний раціоналізм?

6. Що є герменевтика?

 

Питання для самостійного вивчення

1. Еволюція релігійної філософи XX ст.

2. Продовжить заповнення таблиці "Історико-філософський процес".

 

Теми рефератів

1. Структуралізм у гуманітарному пізнанні.

2. Проблема раціонального та ірраціонального у філософії XX ст.

3. Загальне та особливе у неопозитивізмі і постпозитизізмі.

 

Література

1. Антология мировой философии. В 4 т. - т. 4. - М, 1969 -1972.-672с.

2. Зарубіжна філософія XX ст. - К.: Вища школа, 1993.-455 с,

3. Малахов В.С. До характеристики герменевтики як способу філософствування\ Філос.і соц.думка.- 1991.-№ 6

4. Маритен Ж. Философ в мире. -М.: Гнозис, 1994,- 420 с.

5. Мир философии. В 2 т. - т. 1, - М.: Политиздат, 1991. 464с.

6. Современная западная философия. Словарь. - М.: Наука 1991.. 578с.

7. Современная западная философия. Хрестоматия. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.- 496 с.

8. Сучасна філософія Франції \Філос.і соціол.думка. -1995. - № 5-6.

9. Філософія. Підручник3а ред І.Ф.Надольного, - К. Вікар, 1997,-620с.

10. Яроцький П.Л. Соціальна доктрина католицизму \ Філос.і.соціол. думка. - 1992. - №12

 

Перевір себе

 

Картка № 7.

Сучасна західна філософія.

Картка № 8.

Сучасна західна філософія.

ТЕМА “ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА В УКРАЇНІ” План. 1. Особливості типу української філософської парадигми від давніх часів до ХVII ст.

Особливості типу української філософської парадигми від давніх часів до ХVII ст.

Виникнення філософської думки в Україні пов'язане насамперед з появою такої історичної спільності людей, як український народ. Але кожен народ… Представлена у "Велесовій книзі" характерологія українського народу… Філософський світогляд, поданий у "Велесовій книзі", показує, що український народ вірить передусім у свої…

Філософія Г. Сковороди і Т. Шевченка

Беручи до уваги досвід минулих наукових досліджень, не заперечуючи, а органічно переосмислюючи досвід та знання попередників, зробимо спробу… Міркування щодо цієї проблематики у Сковороди мають релігійно-філософський… Не втративши авторитету проповідника та вчителя. Сковорода, прагнучи навчити як власним прикладом, так і словом,…

Філософія України ХІХ-поч.ХХ ст.

О.Потебня першим із українських філософів дав глибокий і всебічний аналіз проблеми взаємозв'язку мови і мислення. Він показав, що мислення… Перш за все, студенти повинні уяснити, що Потебня був не тільки мовознавцем, а… Одним із визначених українських філософів минулого століття був П.Д. Юркевич (1827-1874).

Питання для контролю та самоконтролю

1. Визначте передфілософські уявлення давніх слов'ян.

2. Яку роль грало християнство у становленні філософії Київської Русі?

3. Як розумілися людина та її сутність у культурі Київської Русі?

4. В чому полягають морально-етичні уявлення в Київській Русі?

5. Визначте загальні особливості філософської культури Київської Русі.

 

Питання для дискусії та міркування.

З якого часу слід починати відлік історії української філософії і чому? 2. Спадщину діячів культури Київської Русі як перший етап історії філософії… 3. У чому на Вашу думку, полягає відмінність філософського світорозуміння київських книжників від поглядів філософів…

Питання для самостійного вивчення

1. Міфоепічний світогляд праукраїнського етносу (ІХ-ХІ ст.).

2. Філософський характер "Велесової книги".

 

Теми рефератів

1. Філософські мотиви "Слова о полку Ігоревім".

2. Основні риси філософських пошуків у Київської Русі.

 

Література

1. Абрамович Дм. Києво-Печерський Патерик. - К.: Основи, 1994,-576с.

2. Іларіон. Слово про Закон і Благодать // Історія філософії України. Хрестоматія. - К.: Либідь, 1993.- 410 с. і 3. "Повість временних літ". - К.: Либідь, 1990.- 312с.

4. Памятники литературы Древней Руси XI - XII в. - М.: Просвещение, 1978.- 270 с.

5. Памятники литературы Древней Руси ХII в. - М.: Просвещение, 1980.- §3 с.

6. Памятники литературы Древней Руси XIII в. - М.: Просвещение, 1981,-120с.

7. Булашев Г. Український народ в своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К.: Наукова думка, 1992.-210с.

8. Бычков В.В. Эстетическое сознание Киевской Руси. -М., 1988.

9. Горский В.С. Философскиє идеи в культуре Киевской Руси. - К.: Наукова думка, 1988.- 89 с.

10. Горський В.С. Нариси з історії філософської культури Київської Русі. - К.: Наукова думка, 1993 -138 с.

11. Горський В.С. Святі Київської Русі. - К.: Наукова думка, 1994,-97с.

12. Замалеев А.Ф., Зац В. А. Мыслители Киевской Руси. -К.: Наукова думка, 1981.- 159 с,

13. Костомаров М. Слов'янська міфологія. - К.: Генеза, 1994.-153с.

14. Попович М. Мировоззрение древних славян. - К.: Наукова думка, 1985.- 210 с.

15. Сочинський В. Чужинці про Україну. -К.: Либідь, 1992.

 

Перевір себе.

Картка №9

Семінарське заняття “Гуманістичні та реформаційні ідеї у філософській думці України (к.ХV-XVII ст.)   Питання для обговорення.

Питання для контролю і самоконтролю

2. Що є неоплатонізм, "ареопагітики" та ісихазм? 3. Який внесок зробили у розвиток гуманістичних ідей Ю.Дрогобич, М.Русин,… 4. Хто такі полемісти?

Питання для самостійного вивчення

1. Внесок в розвиток філософії Києво-Могилянської Академії.

2. Філософська культура українського бароко.

 

Теми рефератів

2. Філософські ідеї діячів Острозького культурно-освітнього центру. 3. Філософські погляди І Вишенського. 4. Філософія у братських школах.

Перевір себе

 

Філософія в Україні ХV-ХVІІ ст.

РОЗДІЛ ІІ ОНТОЛОГІЯ І ГНОСЕОЛОГІЯ

ТЕМА “ПРОБЛЕМА БУТТЯ У ФІЛОСОФІЇ”

З нічого ніколи не може виникнути щось.

Меліс (V в. до н.е.)

План

1. Категорія буття, її зміст і специфіка.

2. Категорія матерії.

3. Рух як спосіб існування матерії.

4. Простір і час як форми існування матерії.

Що прочитати?

Запитання для самоконтролю

Дискусійні питання

Категорія буття.

Однією з актуальних проблем філософії була і залишається проблема філософського розуміння світу і ролі людини в ньому. Сутність філософського розуміння світу розкривається через зміст таких фундаментальних категорій як «буття», «матерія», «свідомість». Особливості трактування цих понять визначають специфіку тих чи інших філософських концепцій світу. Центральне місце у філософських вченнях минулого і сучасності займає категорія буття.

Античні мислителі про буття.

Парменид (VI в. до н.е.) розділяє світ на дві частини: першу - мінливу, тимчасову, текучу. Вона сприймається органами чуття людини; другу - вічну,… Геракліт (VI - V в. до н.е.) стверджував, що буття є таким, що безупинно стає,… Демокрит (V в. до н.е.) ототожнює буття з простим. Під простим він розуміє атом, як найменшу, неподільну фізичну…

Уявлення про буття в XVII - XVIII в.в.

Буття розглядається матеріалізмом як фізична реальність, що протистоїть людині. Буття ототожнюється з природою. Сама природа трактується як складний… Обмеженість даної точки зору була розкрита в німецькій класичній філософії.…

Діалектичний матеріалізм.

Під категорією буття в діалектичному матеріалізмі позначається все те, що існує: це і буття речей, і людини, буття свідомості людини і буття суспільства. Інакше кажучи, буття охоплює собою як матеріальне, так і інше. Світ, таким чином, з'являється перед нами як сукупна реальність, єдність природи і людини, матеріального і людського духу.

Розуміння буття в ХХ в.

Категорія матерії.

 

Поняття матерії одне з фундаментальних понять у філософії і природознавстві. У кожну історичну епоху зміст поняття матерії визначався рівнем розвитку наукового знання про світ.

Античні мислителі про матерію.

У давньогрецькій філософії складається і релігійно-ідеалістичне розуміння матерії. Так, Платон стверджував, що істинною субстанцією, першопричиною…

Уявлення про матерію в XVII - XVIII в.в.

У поглядах на матерію переважають атомістичні уявлення. Матерія визначається як сукупність об'єктивно існуючих, почуттєво сприйманих тіл. Вона…

Фізичний ідеалізм» про матерію.

Діалектичний матеріалізм про матерію.

Серед численних властивостей матерії є такі, без яких вона не може існувати. Такі властивості називаються атрибутами. До них відносяться рух,…

Рух як спосіб існування матерії.

Поняття руху.

Рух є внутрішньо властивий матерії атрибут (атрибут - необхідна, істотна, невід'ємна властивість об'єкта). Рух, як і матерія, вічний і нестворений.… Ідеалізм заперечує об'єктивність і матеріальність руху. Він розглядає рух або… Існування будь-якого матеріального об'єкта можливо тільки завдяки взаємодії утворюючих його елементів. Крім…

Рух і спокій.

Рух і розвиток.

Виділяють два різновиди процесів розвитку. Перший - це процеси якісних перетворень, що не виходить за рамки відповідного виду матерії, визначеного… Другий - процеси переходу від одного рівня до іншого. У неживій природі… Другий різновид розвитку можна ілюструвати переходом від одного рівня матерії до іншого: перехід від неорганічної…

Форми руху матерії.

Простір і час як форми існування матерії.

Поняття простору і часу.

Задамося питанням, який зміст категорій «простір» і «час». У своїй діяльності ми виявляємо особливості структурної організації світу:… Поняття простору має сенс лише остільки, оскільки сама матерія диференційована, структурована. Якби світ не мав…

Субстанціональна концепція простору і часу.

Простір може бути заповнено матерією, але може існувати і без неї. Час «тече» як би самостійно сам по собі, поза зв'язком з матеріальними явищами. … Підкреслюючи незалежність простору і часу від властивостей матеріальних тіл і…  

Реляційна теорія простору і часу.

Простір, на думку Лейбница, характеризує порядок розташування тіл, а час - послідовність зміни їхнього стану. Відповідно до даної концепції простір,… Отже, простір і час не існують поза і незалежно від матерії, вони являють… Найважливішою властивістю простору і часу є їхня об'єктивність. Дана точка зору протиставляється поглядам суб'єктивних…

Суб'єктивні ідеалісти

Підкреслюють залежність простору і часу від свідомості людини, розглядають їх як властиві людині способи сприйняття світу. Так, наприклад, Кант розглядає простір і час як априродні, тобто додосвідні, уроджені властивості людської свідомості, як чисті форми, за допомогою яких людина сприймає явища дійсності. На думку Маху, простір і час являють собою упорядковані системи рядів відчуттів людини.

 

Абсолютність і відносність простору і часу.

Абсолютність простору і часу полягає в тому, що вони є загальними і необхідними формами існування матерії, що немає і бути не може матеріальних явищ… Нові аспекти залежності просторово-часових характеристик від матеріальних…  

Властивості простору і часу.

На відміну від простору час однорозмірний і необоротний. Він «тече» від минулого через сьогодення до майбутнього. Сучасна наука постійно розширює і поглиблює наші уявлення про простір і час. …  

Ий рівень.

2. Як розумів буття Платон? 3. Як розуміли буття в ХVІІ-ХVІІІ в.в.? 4. Що таке онтологія?

Ий рівень

а) Простір і час - «форми людської свідомості». б) Простір і час - «не прості форми явищ, а корінні умови буття». в) Простір і час - «суть способи, якими ми сприймаємо речі».

Й рівень.

1. Ми говоримо, що існують реальні предмети: камені, дерева, тварини і т.п. Але ідеальні об'єкти, наприклад, геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник) теж існують. Є чи розходження в існуванні тих і інших об'єктів?

2. Чи можна сказати, що математичний трикутник і намальований (на землі, на дошці і т.п.) трикутник існують однаковим чином?

3. Чому бога не можна назвати матеріальним предметом, хоча він, як стверджує релігія, існує незалежно від свідомості людей?

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Соціальна форма руху матерії, її специфіка і сутність.

2. Всесвіт і нескінченність.

3. Мислителі минулого про буття і матерію.

 

ЛІТЕРАТУРА

2. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. Ч II: Гл. V,VI 3. Виц Б.Б. Демокрит. - М.: Мысль, 1979. 4. Демокрит в его фрагментах и свидетельствах древности. Под ред. и с комм. Т.К. Баммеля. — М., 1935.

Відображення як загальна властивість матерії.

Свідомість є надзвичайно складним і своєрідним предметом вивчення. Таємничі властивості людської психіки часом породжують дуже сумнівні гіпотези. … Якими би дивними властивостями ні володіла наша свідомість, вона не…

Поняття відображення і форми відображення

В міру ускладнення організації матерії і появи життя на Землі в найпростіших організмів (амеба, інфузорія туфелька та ін.). а також рослин… Пройшли багато мільйонів років, перш ніж з'явилася здатність відчуття, за… Вищою формою відображення на рівні тваринного світу є сприйняття, що дозволяє охопити об'єкт у його цілісності і…

Поняття свідомості.

«Ядром» свідомості, способом його існування є знання. Свідомість належить суб'єкту, людині, а не навколишньому світу. Але змістом…

Самосвідомість - найважливіша відмінність психіки людини від психіки самих розвитих представників тваринного світу

Завдяки самосвідомості людина усвідомлює себе як індивідуальну реальність, окрему від природи й інших людей. Вона стає існуючою не тільки для інших,… Не можна відмовити тваринам в тому, що вони щось «знають», тобто мають… І ще. Самосвідомість не є монолог свідомості із самою собою. Це скоріше діалог особистості зі своїм досвідом.

Виникнення свідомості. Суспільно-історична сутність свідомості.

 

Свідомість людини могла виникнути тільки на рівні суспільства, а здатність людини мислити - лише при вступі його у взаємозв'язок з іншими людьми, з виникненням суспільних відносин і оволодінням світом культури.

Свідомість і праця.

Зачатки праці характерні для австралопітеків, праця ж стала відмітною ознакою в пітекантропів і синантропів - перших людей на землі, що поклали… Обсяг мозку змінювався в такий спосіб: шимпанзе - 600; пітекантроп - синантроп…

Рука і свідомість.

 

Свідомість і суспільство.

Разом з виникненням праці формувалася людина і людське суспільство. Колективна праця припускає співробітництво людей і тим самим хоча б елементарний поділ трудових дій між його учасниками: цей поділ можливий лише в тому випадку, якщо учасники якось осмислюють зв'язок своїх дій з діями інших членів колективу і з кінцевою метою дій (відмінність поводження тварин і діяльності людини в темі «Людина»).

Свідомість і мова.

Сутність мови виявляється в її двоєдиній функції: служити засобом спілкування і знаряддям мислення. Мова - це діяльність, сам процес спілкування, обмін думками, почуттями,… Мова - це система змістовних, значимих форм. Людина може виражати свої думки найрізноманітнішими засобами: музичними…

Свідомість і мозок.

Серед численних таємниць природи, над розгадкою яких працює сучасна наука, мабуть, однією із самих складних є головний мозок - найтонший нервовий апарат, що представляє собою найвищу форму організованої матерії у відомій нам частини всесвіту.

 

Загальне уявлення про зв'язок свідомості і мозку.

Уже давньогрецький лікар і анатом Алкмеон висунув положення про головний мозок як орган життя і діяльності душі. Гіппократ говорив, що люди повинні… Існування психіки неможливо поза матерією функціонуючого мозку. Від рівня…  

Структура мозку і свідомості.

1) концепція строгої локалізації психічних явищ; 2) точка зору, відповідно до якої мозок функціонує як єдине ціле. Аргументи в захист першої концепції такі.

Кібернетика і свідомість.

Знання механізму мислення, а також самого «апарата» мислення (людського мозку) має в наші дні особливе науково-технічне значення. Воно надає людині… Н. Вінер у 1948 р. сформулював основні ідеї, і принципи цієї науки. У наш час… При вивченні питання про співвідношення свідомості і кібернетики необхідно пам'ятати, що людський мозок - це вищий…

Матеріальне й ідеальне.

 

Рішення проблеми свідомості чітко простежується в «лінії Платона» (ідеалізм) і «лінії Демокрита» (матеріалізм).

Філософські ідеї про сутність свідомості.

Суб'єктивно - ідеалістичне розуміння сутності свідомості, наприклад, у махізмі, виражалося в ототожненні матерії зі свідомістю: є тільки свідомість,… Досить поширені і погляди дуалістів, що визнавали існування двох рівноправних… Метафізичний матеріалізм завжди виступав проти ідеалізму і релігії. Вони думали, що мислення людини здатне виконувати…

Вульгарний матеріалізм про свідомість.

 

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ.

Відображення і його форми; психіка і свідомість; мозок і його діяльність; праця і мова; самосвідомість; ідеальне; образ.

 

ПИТАННЯ І ВПРАВИ.

 

Рівень.

1. Що таке відображення? Назвіть рівень відображення в неживій і живій матерії.

2. Назвіть умови формування свідомості?

3. Як розуміється свідомість у: а) метафізичному матеріалізмі; б) об'єктивному ідеалізмі; в) суб'єктивному ідеалізмі.

 

Рівень.

2. Чи може машина «мислити»? У чому відмінність її роботи від діяльності людського мозку? 3. Чи вірно висловлення Ешбі: «Розумною варто вважати систему, здатну виконати… 4. Назвіть основну причину якісної відмінності свідомості людей від психіки тварин.

Рівень.

2. Чи впливають ідеальні образи нашої свідомості на практичну діяльність людини? 3. Яку роль у формуванні людської свідомості грає мова? Чи можлива людська… 4. Чи можлива свідомість у сліпоглухонемих людей?

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Емоції і воля як елементи свідомості.

2. Проблема свідомості у філософії французького матеріалізму.

3. Вульгарний матеріалізм історія і сучасність.

4. Свідомість і кібернетика.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Винер Н. Творец и робот. - М., 1966.

2. А.Г. Спирнин. Основы философии. - Гл. IV.

3. Семинарские занятия по философии. Тема 5.

4. Введение в философию: Учебник для вузов. В.2 ч. Ч.2/ Фролов И.Т., Араб-Оглы Э.А., Ареорьева Г.С. и др. - М.: Политиздат, 1989. Гл. XI.

5. Мир философии: Книга для чтения. - Ч.1. М.: Политиздат, 1991.

6. Філософія: Навчальний посібник. — Тема 6.

 

 

ТЕМА “ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”.

1. Пізнання як предмет філософського аналізу. 2. Співвідношення почуттєвого і раціонального пізнання 3. Істина й омана.

Пізнання як предмет філософського аналізу.

Теорія пізнання (гносеологія) досліджує різні сторони, закономірності і принципи пізнавальної, діяльності людини. Пізнання є сукупність процесів, завдяки яким людина одержує, переробляє і використовує знання про світ і про себе, саму [3. 653-656].

Сторія питання.

Гегель вважав, що світ пізнаваний у силу розгортання і розкриття внутрішніх протиріч процесу пізнання [3, 632-633]. Метафізичний матеріалізм виходить з первинності матеріального світу; людина… Послідовне подолання труднощів вирішення питання про пізнаванність світу спирається на:

Відображення - найважливіше поняття діалектико-матеріалістичної гносеології.

Творча діяльність пізнання ґрунтується на об'єктивній основі, взятій з реальної дійсності, від якої вона повинна бути відірвана. Цей зв'язок… Пізнання копіює, відображає об'єкт, але пізнання - це не проста копія…  

Активність суб'єкта в процесі відображення об'єкта.

Доцільність, цілеспрямованість пізнання складає не зовнішню його сторону, а істотний момент, без якого власне кажучи немає пізнання як духовної… Здається парадоксальним, що суб'єктивні цілі приводять до об'єктивного у… Людина - активний початок у процесі пізнання, що у силу цього здобуває суб'єктивний характер. Але ця суб'єктивність не…

Дність пізнання і практики.

Пізнання, як уже говорилося, є ідеальне відношення до дійсності, суб'єктивний образ її. Практика, на відміну від пізнання, є чуттєво-предметна… Інтенсивні темпи розвитку наукового знання створюють умови його випередження…  

Співвідношення почуттєвого і раціонального пізнання.

 

Процес пізнання відбувається як перехід від уловлювання зовнішніх, лежачих на поверхні властивостей і відносин, які фіксуються в явищі, до збагнення внутрішніх, відносно стійких зв'язків, що виражають загальне і дають розуміння сутності. Перше ми одержуємо на рівні почуттєвого пізнання, друге - на рівні раціонального пізнання.

 

Почуттєве пізнання і його форми.

Відчуття - це найпростіші почуттєві образи, відображення у свідомості окремих якостей, властивостей, сторін матеріальних предметів і явищ (кольору,… Відчуття і сприйняття виникають у результаті безпосереднього (прямого) впливу… Відчуття, сприйняття, уявлення є суб'єктивними образами об'єктивного світу. Вони об'єктивні за змістом (тому що…

Раціональне пізнання і його форми.

Латинське слово «абстрактний» означає відвернений. Людина відволікається від конкретного почуттєвого різноманіття окремих властивостей, предметів і… Поняття - це така форма мислення, в якій відбиваються найбільш загальні,… Але в процесі пізнання людина не обмежується констатацією загального, їй важливо установити зв'язок, відносини між…

Стина й омана.

Істина й омана є основними протилежними характеристиками відношення пізнавального образа, людських знань до об'єкта. Істинним є образ, що…  

Об'єктивна істина.

Концепції істини суб'єктивного й об'єктивного ідеалізму протилежні одна одній. Суб'єктивний ідеалізм зміст істини виводить із суб'єкта, а…  

Стина як процес.

Зовсім повне, точне, усебічне, вичерпне знання про яке-небудь явище називають абсолютною істиною. Часто запитують, чи можна досягти і сформулювати… Таким чином, відносна й абсолютна істини - це лише різні рівні або форми,…  

Стина й омана.

Навряд чи можна встановити, скільки моментів істинного міститься в теорії, що приймається наукою за істину. Її істинні моменти можуть бути знайдені… Залишається тільки один шлях - виявити якісне розходження між істиною й… Омана - протилежний істині процес руху мислення, що йде по шляху перекрученого, спотвореного відображення дійсності; у…

М. Вебер

Наука як об'єктивне і предметне знання.

Поняття науки.

Наука є діяльність з одержання нового знання і результат цієї діяльності - сума отриманих до даного моменту наукових знань, що утворюють у… Безпосередні цілі науки - опис, пояснення і пророкування процесів і явищ чи… Функція науки є вироблення і теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність.

Відмінність науки від мистецтва.

Становлення науки.

Елементи логічної структури науки.

На сучасному етапі в структурі науки виділяють такі елементи: 1) підстави, 2) закони, 3) основні поняття, 4) теорії, 5) ідеї.

Методи наукового знання.

Загальнологічні методи пізнання.

Аналіз - це розчленовування цілісного предмета на складові частини (сторони, ознаки, властивості) з метою їхнього усебічного вивчення. Синтез - це з'єднання виділених частин (сторін, ознак, властивостей) предмета… Аналіз і синтез - найбільш прості і разом з тим універсальні прийоми пізнання, що лежать у фундаменті людського…

Наукові методи емпіричного дослідження.

 

Наукові методи теоретичного дослідження.

Розвиту теорію можна побудувати, використовуючи аксіоматичний метод. Уперше цей метод був використаний у геометрії Евкліда. Метод припускає, що… До наукових методів теоретичного дослідження відноситься метод сходження від…

Етика науки.

У науці, як у будь-якій сфері людської діяльності, діють етичні норми, що визначають, що припустимо, а що неприпустимо для вченого. У нормах… У повсякденному житті непросто відразу ж оцінити отримане знання як істину… Р. Мертон спробував усвідомити етичні цінності наукової діяльності. У результаті він вивів 4 основні цінності:…

Соціальна відповідальність ученого.

Принцип свободи наукового пошуку сьогодні також повинний розглядатися в контексті далеко неоднозначних наслідків розвитку науки, з якими… ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: наука, теорія, ідея, аналіз, синтез, індукція, дедукція, експеримент, біоетика, сцієнтизм.

Рівень.

1. Що таке пізнання?

2. Що таке відображення?

3. Назвіть форми відображення.

4. Визначите поняття «інформація».

5. Дайте визначення поняттям: відчуття, сприйняття, уявлення.

6. Визначите категорії: поняття, судження, умовивід.

7. Що таке істина? Об'єктивна істина? Абсолютна істина?

8. Що така омана? Чим відрізняються поняття неправда й омана?

9. Чим відрізняється омана від помилки?

Рівень.

1. Агностик заперечує об'єктивну істину. Чи означає це, що він не визнає науки?

2. Чим пояснити, що не тільки в минулому, але і тепер багато філософів стоять на позиціях агностицизму?

3. Як змінюється гносеологічна позиція, якщо ми відчуття будемо розглядати не як образи, а як символи речей зовнішнього світу?

4. Чи перевіряються на практиці істини математики?

5. Чи можна оцінювати теорії з погляду зручності?

Рівень.

2. Чи можна вважати, що природничі науки весь свій зміст одержали з зовнішнього світу, що вони за своїм походженням цілком об'єктивні? 3. Які факти в ході історичного розвитку знання змусили ввести поняття… 4. Істина конкретна. Чи означає це, що абстракції не потрібні?

Рівень.

1. Дайте визначення науки.

2. Коли виникла наука як форма людської діяльності? Як соціальний організм?

3. Назвіть основні елементи логічної структури науки.

4. Перелічите загальнологічні методи пізнання.

5. Що таке біоетика?

6. Визначите поняття «сцієнтизм».

Рівень.

1. Дайте оцінку поглядів М Вебера на: а) співвідношення науки і мистецтва; б) особливість наукової діяльності; в) роль науки і мистецтва для особистого життя людини.

2. Порівняєте абстрагування й узагальнення як логічні методи пізнання.

3. Поясните, чому саме в XX в. розвивається сцієнтизм.

 

Рівень.

1. Дайте характеристику історичного і логічного методу пізнання. Які задачі може вирішити дослідник, спираючи на ці методи пізнання.

2. Які логічні методи пізнання застосував Гегель у роботі «Хто мислить абстрактно?» [2. Т. 1, 521-525].

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ.

1. Виникнення науки, історичні етапи її розвитку.

2. Наука як феномен культури.

3. Наука і глобальні проблеми сучасності.

ЛІТЕРАТУРА

2. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов /А.Н. ССР, Ин-т философии; Общ., ред. и вступ. статья А.Ф. Лосева. - М.:… 3. Капнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. - М.: Мысль, 1974.… 4. Марксистско-ленинская философия. Курс лекций /Г.А. Заиченко. И.И. Кальной, И.Т. Костюк и др.; Под ред. В.Н.…

Загальна характеристика діалектики.

Античні філософи про діалектику.

У древній Греції високо цінувалося уміння доводити, переконувати, обґрунтовувати свою правоту в судових справах, під час обговорення державних справ… Платон, узагальнивши досвід Сократа, представив діалектику як метод аналізу і… Мистецтво діалогу Платон називав маєвтикою (повивальне мистецтво), тому що вважав, що діалог допомагає народженню…

Гегель про діалектику.

У найбільш повному виді діалектика була розроблена Гегелем. Гегель створив струнку теоретичну систему. Постійний рух, зміну філософ знаходив у…

Діалектика Маркса.

Діалектика Гегеля перетерпіла певні зміни в навчанні Маркса. Маркс застосував діалектику Гегеля до аналізу суспільства, його економічних відносин з позицій матеріалізму. Результатом цієї роботи став «Капітал». І для свого часу це була унікальна робота. Підсумком стало формування матеріалістичної діалектики.

 

Діалектика - саме багате, всебічне і глибоке вчення про загальний, універсальний зв'язок і розвиток.

Принцип - основне, вихідне, наріжне положення якого-небудь навчання, свідомо і послідовно використовуване в пізнанні і практиці. Принципи діалектики універсального і загального зв'язку і принцип розвитку;… Принцип зв'язку - взаємозумовленість існування явищ, розділених у просторі і (чи) у часі; одне з найважливіших…

Альтернативи діалектики.

Різновидом метафізики є догматизм. Він заперечує насамперед принцип розвитку. Головна ознака догматизму - відмовлення від визнання залежності істини… Софістика - це свідоме використання для обґрунтування і доказу тих чи інших… Еклектика - це поєднання різних, найчастіше протилежних поглядів, ідей, принципів, теорій. Вона, на відміну від…

Категорії діалектики.

 

Поняття категорії.

Для діалектики характерне формування парних категорій, що відбивають «полярні» сторони цілісних явищ, процесів. До них відносяться категорії… Категорії формуються на певних ступінях історичного розвитку суспільства. В…  

Одиничне і загальне.

Діалектика єдиного і загального виявляється в їх нерозривному зв'язку. Загальне не існує само по собі в «чистому» виді. Воно нерозривно зв'язано з… Діалектика одиничного і загального відбивається в мові, що має могутню… Методи узагальнення й індивідуалізації широко застосовуються в науці і практиці. Так, використання загальних законів,…

Частина і ціле.

 

Форма і зміст.

Уявлення про упорядкованість буття складалися ще в древніх філософських вченнях. (вчення про гармонію - Піфагор, ідеї світового порядку - стоїки). Їх можна вважати першими спробами системного мислення. Поняттям, за допомогою якого в античному світі осмислювалася упорядкованість світу, служило також, крім частини і цілого, поняття форми. Воно узагальнено виражало способи існування різних видів буття (їх будова, втілення, перетворення). Форма, починаючи з Аристотеля, розумілася як організуючий фактор буття. Оформленість протиставлялася безформному, пов'язувалася з організованістю, стійкістю, спільністю, упорядкованістю. Аристотель, слідом за Платоном, розумів форму як активну силу; ця сила організує матерію - за аналогією із ситуаціями людської творчості. На думку Аристотеля, буття стає доступним раціональному пізнанню в тій мері й остільки, оскільки воно організовано, оформлено.

Гегель пов'язував з поняттям форми визначеність предмета, з яких би складових вона не складалася. Він обґрунтував нерозривний діалектичний зв'язок форми і змісту.

Під змістом розуміють сукупність різних елементів і їхніх взаємодій, що визначають основний тип, характер того чи іншого предмета, явища, процесу. Форма - принцип упорядкованості, спосіб існування того чи іншого змісту. Для виробництва - це організація праці, для художнього твору - його композиція і т.д. Зміст і форма - поняття діалектичні. Вони виражають різні, але нерозривно зв'язані аспекти того самого предмета: зміст оформлений, а форма змістовна, - пояснив Гегель. Форма більш консервативна, чим зміст. У процесі розвитку форми застарівають, стають гальмуючим фактором. У формі предмети «затвердівають», щоб потім знову «розплавитися». Існує цілий ряд наук, спеціально вивчаючих різні форми: геоморфологія, морфологія рослин і тварин, структурна лінгвістика й ін. Просторові форми об'єктів спеціально вивчаються в геометрії, кристалографії. У науці успішно застосовується метод формалізації знання. Він являє собою переклад змістовних фрагментів знання на штучну символічну чи формульну мову. Цей метод дуже ефективний у строгих, точних науках.

 

Елементи і структура.

Система - упорядкована множина взаємозалежних елементів, що має структуру й організацію. Елемент - нерозкладний далі (у даній системі, при даному розгляді) компонент… Структура - відносно стійкий спосіб (закон) зв'язку елементів того чи іншого складного цілого. Структура відбиває…

Принцип системності.

Основні принципи системного дослідження: принцип цілісності, що розкривається через поняття зв'язку, особливо системоутворюючі зв'язки. Різні типи… Характер упорядкованості, її спрямованість характеризують організацію…  

Принцип детермінізму.

Практичний досвід, спостереження, наукові дослідження показували, що в багатьох випадках удається встановити джерело змін, що відбуваються у світі -… Причинні зв'язки можуть бути прямими чи опосередкованими. Чим глибше люди… В міру розвитку причинного аналізу стали розрізняти причини головні і другорядні, прямі і непрямі. Крім того, слід при…

Закон.

 

Поняття закону.

У системі об'єктивного ідеалізму закон трактується як вираження світового розуму, втіленого в природі і суспільстві. З погляду суб'єктивного… Закони можуть бути частками, що діють в обмеженій області і вивчаються…

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін характеризує внутрішній «механізм» руху і розвитку речей, показує, з чого починаються їхні зміни… Якість. Світ різноманітний і з'являється перед людиною як безліч предметів,… «Визначеність як ізольована сама по собі, як суща визначеність, є якість - щось зовсім просте безпосереднє» [2, 172].…

Закон єдності і боротьби протилежностей.

Тотожність. Відношення речі до самої себе називається тотожністю. Тотожність є рівність, однаковість, збіг сторін, властивостей речей і явищ.… Розходження - це таке відношення речі до самої себе і до інших речей, у якому… Протилежність є один із двох моментів конкретної єдності, що “борються” і які є сторонами протиріччя.

Закон заперечення заперечення.

Будь-яке матеріальне явище не може виникнути з нічого, не може також перетворитися в абсолютне ніщо. Нова якість завжди виникає на основі старого,… Закон заперечення характеризує напрямок розвитку, єдності поступальності і… У матеріалістичній діалектиці закон заперечення заперечення розглядається як закон розвитку природи, суспільства і…

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

Ий рівень.

2. Дайте визначення поняттям «закон», «категорія». 3. Які форми діалектики Вам відомі? 4. Визначите зміст категорій «якість», «кількість», «міра», «стрибок».

Ий рівень.

2. У чому принципова відмінність діалектики від метафізики? 3 Чим пояснити що, з другої половини XIX століття, особливо в XX столітті,… 4. Покажіть, що софістика й еклектика є проявом метафізичного методу мислення.

Нй рівень.

2. У чому виражається суб'єктивістський підхід до протиріч? Які методи вирішення протиріч пропонує такий підхід? 3. Порівняєте поняття: критика і самокритика; критика і критиканство. 4. Чи можна передбачати майбутні протиріччя?

ЛІТЕРАТУРА.

2. Гегель. Наука логики. М., Политиздат. - 1970. - Т. 1. 3. Мир философии. Книга для чтения. К. 1-Раздел 3. С. 286-293; 310-313;… 4. Семинарские занятия по философии: - Учебн.-метод. пособие. - М.: Высшая шк., 1991. - С. 82-119.

РОЗДІЛ ІІІ СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

  План 1 Феномен людини та основні тлумачення її походження.

Дискусійні питання

  Нині, коли ми вступили у третє тисячоліття, зростає інте­рес до проблем…  

Феномен людини та основні тлумачення її походження

Пошук відповідей на ці та інші "вічні" питання відбито у численних міфах народів світу, в релігійних книгах, науко­вих працях та… Людина — унікальне творіння у Всесвіті. Вона непояснен­на, незбагненна,… Називаючи ті чи інші якості людини, видатні мислителі доходять висновку, що з-поміж них є визначальні, принци­пово…

Роль природно-історичного середовища і спадковості у формуванні та розвитку людини

Розглядаючи проблему людини, потрібно завжди врахову­вати як фактор спадковості, так і роль середовища, під впли­вом якого формується людина як… Отже, людина, як і будь-яка інша жива істота, має своє середовище існування —… Різні місця на Землі є більшою чи меншою мірою спри­ятливими для людини. Наприклад, вплив благодатного для організму…

Природні, соціокультурні та духовні виміри людського життя

Визначення людини як особливої істоти дає уявлення про неї як про суперечливу єдність природного, соціального та духовного (варто додати — і… Природне у людині виявляється у морфологічних, гене­тичних явищах, а також у… Природне начало в людині (а до нього належать також особливості нейрофізіологічних процесів, що є основою людського…

Сутність людини та сенс людського життя

Будь-який феномен може бути осмислений неоднознач­не — або через його порівняння з іншими сутностями чи яви­щами, або через розкриття його власної… Релігія розглядає як вищу цінність Бога. Тому таємни­ця людини у цій системі… Тут простежується прагнення людини не лише пізнати власну сутність, а передусім прилучитися до вищої сут­ності - Бога.…

Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя

Духовні прагнення, ідеали, принципи, норми моралі на­лежать не стільки до сфери дії інтересів, скільки до сфери цінностей. Стимули і причини… На перший план тут виступає вже не те, що безумовно необхідне, без чого не… Отже, цінності - це поняття, яким широко послугову­ються у філософії для акцентування на людському, соціаль­ному та…

Поняття творчості, свободи і відповідальності

Серед загальнолюдських цінностей одне з чільних місць посідає феномен творчості. Кожна людина здійснює пошук ідеального, прекрасного, оскільки кожна… За своїми засадами творчість – соціальний феномен. Тварини не творять, вони… Творчість визначається як "продуктивна людська діяль­ність, яка породжує щось нове, якого раніше ніколи не…

Повнота життя і щастя

Від самооцінки людиною свого життя залежить розумін­ня нею його повноти, а саме розуміння –від уміння цінува­ти кожну мить, сповнюючи життя… Чим розвиненішою є людина, чим ширше коло її інте­ресів та вмінь, чим… Нерідко ми оцінюємо життя людини, його якість згідно з тим, чим вона володіє у житті, що вона має. І при цьому…

Поняття культури

Отже, слово культура – одне з найбільш популярних у роздумах про вічні людські проблеми. Вивченням культури займаються багато наук – історія,… Але надалі це слово почало вживатися і в іншому, пере­носному значенні –… Принагідне слід звернути увагу, що ще в античному ро­зумінні поняття культури більшою мірою вказувало на вміння і…

Матеріальна та духовна культура

Як органічно випливає з попереднього матеріалу, загаль­ноприйнятим є розмежування культури на матеріальну та духовну. Кожна з них, узята окремо,… У загальнокультурному розвитку людського суспільства одним із основних… Відомо, що у процесі своєї діяльності люди створюють матеріальне багатство суспільства, яке включає в себе як засоби…

Культура і цивілізація

Поняття "цивілізація" (від латинського civuilis – гро­мадський, державний) з'явилося в середині XVIII ст. і часто вживалося з поняттям… Поняттям "цивілізація" активно користувались фран­цузькі… К. Маркс та Ф. Енгельс пов'язували з поняттям "цивілі­зація" техніко-технологічні та організаційні…

Сторичність культури. Спадкоємність, традиції і новаторство в культурі

Реальністю культури є й те, що вона виявляє себе істо­рично. Поза історією говорити про розгортання культури неможливо. Адже принцип… Формуючи, розвиваючи людину, культура завжди є само-творчістю, результатом… Саме тому попередні досягнення культури не відрізані від сучасності неперехідними межами. Вони у своїх неминущих…

Традиції – елементи соціальної і культурної спад­щини, що передаються з покоління в покоління й зберіга­ються в суспільстві протягом тривалого часу.

Нехтування традиціями порушує наступність у розвитку культури, призводить до втрат цінних досягнень людства. Водночас сліпе схиляння перед традицією… Процес діяльності у сфері культури завжди реалізується через свободу, власний… У перших традиції є пануючими. Культурні взірці сприй­маються в "першоствореному" вигляді. Зміни в межах…

Культура особистості

Звернення того чи іншого народу до цивілізаційних за­гальнолюдських засад неможливе поза розвитком культури особистості. Культура особистості – ще один суттєвий аспект ро­зуміння культури. Цим… Культура особистості як цілісне утворення визначається глибиною, широтою та мірою освоєння й засвоєння нею…

Культура, гуманізм, прогрес

Термін "гуманізм", "гуманістичний" виник в епоху Від­родження і спочатку означав "людське", "світське"… Отже, гуманістичний характер культури визначається її здатністю забезпечувати… У XX ст. зародились суспільні рухи, в яких боротьба з соціальним злом надихалась ідеалом любові і супротивники не…

Що прочитати?

Андреев ЮА. Три кита здоровья.– М., 1991. Барді А.Ф. Загадковий світ людини. – К., 1988. Жизнь после смерти. – М., 1991.

Запитання для самоконтролю

1. Як розуміти тезу, що людина є більше, ніж вона про себе знає? 2. Як можна довести або спростувати думку про те, що людина – космічний… 3. Що таке соціальне середовище і яка його роль у фор­муванні людини?

Дискусійні питання

1. Французький художник Гоген одну зі своїх картин назвав так: "Звідкіля ми? Хто ми? Куди йдемо?" Які світо­глядні питання містяться у цій… 2. Як ви розумієте народну мудрість: "Молода людина ще "буде",… 3. Чи можна, на вашу думку, вимірювати життя люди­ни тільки прожитими роками?

Словник

Гіпотетичне— можливе, гадане, правдоподібне; сумнів­не, домислене, припущене (від гіпотези — наукового положення, висновку, що пояснює ті чи інші… Егоїзм— морально-етичний принцип, за яким людина віддає перевагу власним… Емпіризм- напрям у філософії, який єдиним джерелом пізнання вважає чуттєве сприймання (тобто свідчення орга­нів чуття…

Дегуманізація– втрата культурою гуманістичних начал, перетворення її на ворожу для людини силу. Протилежна гуманізації.

Дискомфорт– незручність, відсутність належних умов, потрібних для нормальної життєдіяльності людини, виконан­ня нею певної роботи. Протилежність комфорту.

Експонат– предмет для огляду в музеї або на виставці.

Еталон– мірило, зразок для порівнювання з чим-небудь.

Звичай– форма соціальної регуляції діяльності людей, успадкована з минулого і звична для людей; наслідування взірців минулого. За його допомогою передається соціальний і культурний досвід від покоління до покоління.

Локальний– місцевий, той, що не виходить за визначені межі; локальна культура, локальна цивілізація.

Обряд – сукупність установлених звичаєм дій, пов'яза­них із побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. Інколи – синонім ритуалу, традиції.

Примітивний– який перебуває на низькому або почат­ковому ступені розвитку (примітивна культура). Те, що є спрощеним, нерозвинутим, початковим.

Регіон– територія, яка характеризується комплексом притаманних їй ознак (у даному випадку – культурних).

Ритуал– вироблений звичаєм, встановлений порядок здійснення чогось, форма соціальної поведінки людини, на­приклад, шлюбні ритуали, різні в різних культурах. Відіграє значну роль у спілкуванні людей у побуті, в офіційних відно­синах. Особлива його роль у традиційних суспільствах.

Самодіяльність– особистий почин, творча ініціатива в якій-небудь справі, активна самостійна діяльність.

Символ– умовне позначення будь-якого предмета, по­няття або явища, наприклад, речові символи, образні, гра­фічні (у хімії, фізиці, математиці тощо). Символ віри – стис­лий виклад догматів якоїсь релігії, який не потребує доведен­ня, сприймається на віру.

Шаблон– зразок, узятий для наслідування.

Шок – стан пригніченості, розгубленості.

 

ТЕМА “ ФІЛОСОФСЬКА КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДИНИ”

 

План

1 Поняття “дух”, “душа”, “духовність”. Співвідношення духовного і тілесного.

2 Почуття, інтелект, воля. Ідеал в житті людини

3 Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність.

4 Правда, хиба, істина – їхня єдність та відмінність між ними. Прихильність як прояв духовності.

5 Віра, надія, любов як духовно-практичні виміри людини.

6 Прекрасне і потворне.

7 Добро і зло – вінець духовності.

Що прочитати?

Запитання для самоконтролю

Дискусійні питання

Словник

 

Проблема духовності була, є й буде однією з центральних у світоглядній культурі людства. Вічним джерелом цієї пробле­ми є нестримне прагнення кожної людини визначитися з ос­новами своєї діяльності, показати те, чому завдячує люди­на, роблячи той чи інший крок у своєму житті. Це визначен­ня органічно пов'язане з аналізом сутності та співвідношення таких понять, як "дух", "душа", "духовність".

 

Поняття "дух", "душа", "духовність". Співвідношення духовного і тілесного

Загальноприйнятим вважається те, що своєрідна інтер­претація поняття "дух" започаткувалася ще у міфології. Дійсно, численні міфи стародавніх суспільств розповіда­ють про існування… Отже, поняття "дух" ("духи") у міфології виникає як не­обхідність означення питання про те, що чи…

Дух – це об'єктивно існуюче, надіндивідуапьне нача­ло, здатне спрямовувати діяльність людини і суспільства.

Душа – індивідуалізований дух, суб'єктивно існуюче начало.

Духовність – це все те у світі, що є реальним кермани­чем життя людини і суспільства. При цьому слід мати на увазі, що духовність – єдність об'єктивного і… Розглядаючи сучасну театральну прем'єру (наприклад, балет "Спартак") можемо констатувати, що на сцені немає…

Тілесне – це природно організоване в людині.

Духовне – душевно організована соціальна визначе­ність людини.

Аналізуючи факти, що дають змогу виявити особливі озна­ки людського способу буття, слід сказати про те, що, на відміну від тварини, дії тіла якої… Тому, розглядаючи різновиди людської життєдіяльності, можна виділити факти… Для того щоб розглядати духовне і тілесне без містифі­кації, необхідно послідовно звертатися саме до тієї сфери…

Почуття, інтелект, воля. Ідеали в житті людини

Здатність людини реалізовуватися духовно зумовлює зміни уявлень людини, до яких насамперед належать плани май­бутньої діяльності. Саме ці уявні… Оскільки здатність ставати новою обставиною дійсності повинна мати… Часто плутають поняття "почуття" й "емоція". Вони не тотожні між собою, оскільки основою емоцій є…

Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність

Основою відношення людини до світу є визнана суспіль­ством значущість ряду предметів та подій, що слугують пев­ними суспільними взірцями, мірами,… Уявлення про гідність, честь, добро, совість, красу зміс­товно змінюються… Поняттям "гідність" визначається ставлення лю­дини до самої себе і суспільства до неї як до визнаної…

Поняттям "совість" визначається почуття й усвідом­лення людиною (людністю) відповідальності за свою пове­дінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством.

Ця риса допомагає людині контролювати виконання своїх обов'язків перед суспільством і самою собою, що суспільством визнається як показник досконалості та самодостатності. Самооцінний характер совісті виявляється у почутті мораль­ного задоволення своїми вчинками або почутті сорому за них. Наявність феномену совісті засвідчує певний рівень інтелек­туальної досконалості особи, бо здатність перейматися дум­ками та почуттями інших людей – це те, що існує лише як духовне, а не матеріальне.

Наявність совісті безпосередньо виявляється через усві­домлення почуття свободи і відповідальності людини щодо вчиненого нею перед суспільством (самою собою як суспіль­ною істотою), яке обумовлюється суспільними нормами і правилами, що стали власними переконаннями.

Як взірець виявлення честі, совісті та гідності народна уява створила образ героя (окрема особистість, група людей, певна спільнота), неодмінно сильного, мужнього, красиво­го, який перебирає на себе більшу, ніж інші, міру відпові­дальності, володіє гострим відчуттям нагальних потреб сво­го часу, здатен завдяки своїм інтелектуальним, фізичним, морально-психологічним якостям істотно впливати на пере­біг подій. Героїчне буття людини є системою взаємозумовлених духовних, вольових і діяльно-практичних засад, єдністю ідеалів, переконань, моральних особливостей (переконаність, упевненість, почуття обов'язку, хоробрість, відвага, вміння у вирішальний момент мобілізувати вольові зусилля), єдніс­тю замислу, намірів, мотивів і діяльності. Такі взірці розви­вають уяву окремих індивідів, створюють образ певного став­лення суспільства до конкретних вчинків.

Суспільний простір прояву честі, совісті та гідності над­звичайно широкий: сфера політики, науки (експерименталь­но-дослідницька діяльність), виробництво тощо. Кожна істо­рична епоха створила своїх героїв – носіїв честі, совісті та гідності, образи яких відбилися в народній (фольклорній) культурі.

Гідність, честь і совість як поняття, через які люди усві­домлюють свою суспільну сутність, спираються на загальне поняття "порядність", яким визначається ставлення до ін­ших людей в цілому.

Порядність – це почуття і усвідомлення людиною (людністю) причетності та відповідальності стосовно долі інших людей.

У кожному конкретному випадку це поняття визначає зміст певних вчинків через протиставлення порядності і не­порядності. При цьому критеріями слугують суспільні нор­ми оцінки людських дій. Порядна людина є безпосереднім носієм та суб'єктом загальних суспільних цінностей – доб­ра, краси, правди, виявляє себе гідною, достойною, чесною. Як правило, людську порядність вбачають у конкретних по­зитивних вчинках: відповідальності за долю інших людей, особистій причетності до суспільного життя.

Основою порядності людини є її здатність усвідомлювати суспільство як непересічну умову свого існування, тобто най­вищу цінність життя. Тому людська порядність обов'язково відбиває життєву, творчу позицію особи – безпосереднього суб'єкта суспільного життя. І навпаки, непорядна людина являє собою руйнівну силу і для суспільства, і для самої себе.

Зрозуміло, далеко не кожна людина досягла такого інте­лектуального розвитку, що спроможна розуміти та відчувати суспільство як головну умову свого буття. Порядність здебіль­шого пов'язана з певним рівнем розвитку розумових здібно­стей, бо потребує уявлення про таку причину власного буття, яку можна усвідомити лише за допомогою мислення. Достатній рівень розвитку мислення та розумових здібностей для осягнення властивостей буття визначають як інтелігентність.

Нтелігентність – це рівень інтелектуальності лю­дини (спільноти), що виявляється у її поведінці.

Слід зазначити, що інтелігентністю позначають не лише поведінку окремих людей, а й діяльність колективів, партій, народів, націй, держав. Завдяки… Найвищі духовні вимоги суспільства людина засвоює в процесі взаємодії з іншими… В історії філософії, етиці, літературі відбито притаманні різним епохам феномени порядності, честі, совісті, гідності,…

Правда – це почуття і усвідомлення людиною будь-якого знання (істини чи хиби) як істини.

Незважаючи на суб'єктивне джерело формування, прав­да – це знання про стан речей, до якого небайдужа люди­на і з огляду на який вона будує образ… Зазначимо, що поряд із процесом перетворення істини на правду (виникнення… Рух від правди до втілення бажаного у дійсності може супроводжуватися втратою гостроти протистояння бажаного і…

Віра, надія, любов як духовно-практичні виміри, людини

Загальноприйнятим і простим є твердження, що людина не може жити без віри. Насамперед віру тлумачать як упев­неність людини в існуванні якого-небудь… Віра – це почуття і усвідомлення певного ідеалу як вищої сутності, до якої у… Залежно від обставин розрізняють такі види віри. Наївна, буденна віра – впевненість в існуванні навколишнього світу,…

Прекрасне і потворне

Наші уявлення про прекрасне і потворне зумовлюються передусім світоглядними принципами. Це уявлення еволю­ціонує в контексті соціально-культурних… Прекрасне – це почуття й усвідомлення людиною того, що здатне приносити їй… Єднання частин у таке ціле, у якому виявляється прекрас­не, називають гармонією. Переживання образу краси, есте­тична…

Як духовність потворне – це почуття і усвідомлен­ня людиною того, що здатне принести чи принесло лю­дям відразу.

Переживання гармонії (чи її відсутності) через прекрас­не і потворне в житті людини виконує функцію найперших (а тому засадничих) форм її духовної… Тому сучасна людина має бажання (досить поширене) та можливість залежно від… Існує окрема філософська наука про прекрасне – есте­тика. З позицій естетики як особливої науки, прекрасне – це…

Добро і зло – вінець духовності

За різних обставин кожна людина визначає (оцінює) кон­кретне ставлення оточення до себе та своє ставлення до близь­ких і знайомих. Найпоширенішим… Як суспільна цінність добро реалізується в соціальній злагоді, громадському… Добро, як правило, визначають як нормативно-оціночне явище духовності, яке в загальній формі визначає те, що має бути…

Добро – це почуття й усвідомлення людиною своєї здатності творити благо.

Зло – це почуття і усвідомлення людиною своєї здат­ності робити шкоду.

Уявлення про добро і зло упродовж століть змінювалися. Ці зміни спричинені об'єктивним розвитком взаємин між людьми, мінливістю суспільних… Були вчення, які пояснювали зло існуванням "темного начала". Однак… Отже, добро і зло слід розуміти як об'єктивні визначення певних подій, вчинків, які можуть бути конкретними…

Що прочитати?

Енциклопедія про все на світі. – К., 1999. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К. Чмут – К., 1999. Психологія: Підручник для вузів / Ю.Л. Трофімов – К., 1999.

Запитання для самоконтролю

1. Яка відмінність між поняттями "дух" і "душа"? 2. Духовність: варіанти визначення. 3. Визначте поняття "тілесність".

Дискусійні питання

1. Духовність – потойбічний чи соціальний феномен? 2. Тілесність людини: природа і сутність. 3. Інтелектуальні здібності людини: межа і безмежність.

Словник

Авторитет– загальновизнане значення, вплив, поваж­ність особи, організації, колективу, теорії тощо. Герой– видатна своїми здібностями і діяльністю люди­на, що виявляє відвагу,… Гріх– поганий, непорядний вчинок.

– Конец работы –

Используемые теги: дисципліни, основи, філософських, знань, Бухгалтерський, Облік0.107

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: З дисципліни Основи філософських знань Бухгалтерський облік

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Конспект лекцій з дисципліни Фінансовий облік комерційно-економічних дисциплін Тема 1. Основи побудови фінансового обліку
Конспект лекцій з дисципліни Фінансовий облік...

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН з навчальної дисципліни Основи філософських знань 4. Гуманістичний характер філософії епохи Відродження
В С Т У П Динамічні процеси сучасного суперечливого світу ставлять кожну людину в складні умови соціального життя Зростаюча напруга пов язана зі зміною...

З дисципліни Економіка підприємства 5.03050901 Бухгалтерський облік
Державний вищий навчальний заклад... Миколаївський політехнічний коледж... Затверджую Заступник директора...

КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни Метою дисципліни Маркетингова цінова політика є формування теоретичних знань та практичних навичок щодо розробки і реалізації маркетингової цінової політики підприємства. Лекція №1. Тема. КОНЦЕПЦІЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ
Полтавський національний технічний університет... імені Юрія Кондратюка... Кафедра маркетингу...

Основи філософських знань
Хмельницького кооперативного торговельно економічного інституту... Основи філософських знань...

НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Методичні вказівки до вивчення нормативної дисципліни дисципліни Безпека життєдіяльності
Національний транспортний університет... Кафедра екології та безпеки життєдіяльності...

Ізюмська О.М. Методичні вказівки та завдання для практичних занять і самостійної роботи з дисципліни "Облік ЗЕД" для студентів спеціальності "Облік і аудит"
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Кафедра бухгалтерського обліку...

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З дисципліни «Бухгалтерський облік (загальна теорія)»
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Нститут бізнесу економіки та інформаційних... Просянюк Ніна Олександрівна...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни Економічна і соціальна географія світу Конспект лекцій з дисципліни Економічна і соціальна географія світу розроблений викладачем 1 категорії Рибаченко І.М. Затверджений на засіданні циклової комісії загальноосвітніх дисциплін
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ Верстатоінструментальний технікум... НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ... ХПІ...

З ДИСЦИПЛІНИ БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК
ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ... МИКОЛОЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ... ІМ АД МАКАРОВА...

0.037
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам