Культура, гуманізм, прогрес - раздел Философия, З дисципліни Основи філософських знань Бухгалтерський облік
Термін "гуманізм", "гуманістичний" Виник В Епоху Відр...
Термін "гуманізм", "гуманістичний" виник в епоху Відродження і спочатку означав "людське", "світське" знання (studia humana) на противагу офіційному "університетському", освяченому церквою, "божественному" знанню (studia divina). Отже, гуманістами були просто представники світського, нецерковного знання. Проте минуло небагато часу, і термін "гуманізм" набув значно ширшого значення, ніж просто світське знання. Оскільки в центрі уваги гуманістів Відродження була людина, причому "співрівна" Богові людина-творець, то терміном "гуманізм" почали називати вчення, в якому головне місце посідає людина як найвища цінність, обстоюються права людини на земне щастя, вільний вияв і всебічний розвиток її розуму, почуттів, здібностей та здатностей, на повагу свободи і гідності.
Отже, гуманістичний характер культури визначається її здатністю забезпечувати всебічний розвиток здібностей та сутнісних сил людини, самореалізацію та самоутвердження людини як особистості, повне розкриття її можливостей, реалізацію свободи людини в усіх сферах життєдіяльності. Звичайно це залежить не лише від культури як такої, а й від самої людини, оскільки вони (культура і людина) завжди органічно взаємопов'язані і не існують одна без одної. Проте позаяк культура характеризується історичністю, то і прояви її гуманістичності теж зумовлюються рівнем історичного розвитку людської діяльності як основи розвитку і культури, і людини. Водночас на всіх історичних етапах свого існування – від виникнення і до наших днів, культура спрямована на розвиток та удосконалення людини. Більше того, гуманістичний характер культури виявляється уже в тому, що поза нею людина взагалі не могла б існувати як людина. Тому не випадково все настійніше сьогодні видатні мислителі наголошують на тому, що подальший розвиток людства і його існування залежать від розвитку культури, культивування людяності, любові до всього живого, утвердження в усіх сферах життєдіяльності ідеалів і цінностей гуманізму. Інакше не може бути мови не лише про соціально-культурний прогрес людини і людства, а й про їхнє існування взагалі. «Не випадково у XX ст. подальший прогрес людства майже всі мислителі пов'язували з прогресом культури та її гуманістичних засад – правди, добра, краси, любові.
У XX ст. зародились суспільні рухи, в яких боротьба з соціальним злом надихалась ідеалом любові і супротивники не розглядались як вороги. Тут слід згадати насамперед боротьбу індійського народу за національне визволення під керівництвом Мохандаса Карамчанда Ганді та боротьбу американських негрів за громадянські права під керівництвом Мартіна Лютера Кінга. В обох випадках боротьба велась так, щоб у ворогах (відповідно — в англійських колонізаторах і в білих расистах) віднайти друзів. Організовуючи громадянську непокору, М. Ганді підкреслював, що вона не є виразом злостивості щодо уряду, а М. Л. Кінг наголошував, що відчуваючи відразу до расової ненависті, все ж слід любити тих, хто за нею стоїть.
Створене М. Ганді соціально-політичне і релігійно-філософське вчення незастосування й неприйняття насильства як засобу боротьби за справедливість, як засобу прогресу отримало назву "гандизму" й набуло значного впливу і поширення у світі. За М. Ганді, суть суспільного прогресу в цілому і культурного прогресу зокрема полягає у свідомому і добровільному обмеженні матеріальних потреб, у моральному самовдосконаленні людини.
Заповідь любові до ворогів часто розглядають лише як мрію. Проте слід мати на увазі, що якщо ми ставимо за мету подолати ворожнечу між людьми і шукаємо шляхів перетворення ворогів на друзів, то іншого шляху, крім шляху любові, не існує. Саме на цьому наголошували М. Ганді, М. Л. Кінг, Л.М. Толстой. Те саме стверджував, за легендою, і Ісус Христос. Саме любов до ворогів підносить людину, наголошують ці мислителі. Шлях любові надзвичайно важкий, але якщо не любов, не духовне єднання, то ненависть та насильство. Насильством можна досягти багато чого: зруйнувати міста, держави, цивілізації, підірвати планету, але лише одного воно не може здійснити за будь-яких умов – перетворити ворога на друга.
Ще в XIX – на початку XX ст. Лев Миколайович Толстой проголошував любов єдиним моральнісним і вищим основоположним законом життя. Для моральнісного світу, підкреслював Л.Толстой, закон любові є так само обов'язковим і безумовним, як для світу природи закон тяжіння. Закон любові – це вічний ідеал.
Головну роль на цьому шляху, на думку Л. Толстого, відіграє четверта заповідь: "Не чини опору злу насильством", що забороняє насильство. Гуманіст наголошував, що насильство не може бути благом ні за яких обставин, ніколи. До насильства не можна звертатися навіть тоді, коли тебе б'ють і завдають тобі шкоди. Не тільки на добро, а й на зло слід відповідати добром.
Чому саме ненасильство, непротивлення злу насильством є головною ідеєю, тією висотою, перед якою стоїть людина на безкінечному шлях її морального сходження до досконалості?
Насильство є протилежністю любові. Л. Толстой дав принаймні три взаємопов'язані між собою визначення насильства. По-перше, це ототожнення насильства зі вбивством чи загрозою вбивства. По-друге, насильство розглядається як зовнішній примус людини до чого-небудь. Потреба у зовнішньому примусі з'являється тоді, коли між людьми немає внутрішньої злагоди. І третє, найважливіше, визначення насильства полягає в тому, що чинити насильство — означає робити те, чого не хоче той, стосовно кого чинять насильство. У такому розумінні насильство збігається зі злом і є прямо протилежним любові. Любити – означає чинити так, як хоче інший, підпорядковувати свою волю волі іншого. Чинити насильство – означає робити так, як хочу я, підпорядковувати чужу волю своїй.
Центральний статус заповіді ненасильства, непротивлення злу насильством пов'язаний з тим, що вона окреслює межу царства зла. Непротивлення – це значно більше, ніж просто відмова від насильства. Воно має також позитивний моральнісний зміст – визнання життя кожної людини священним. Непротивлення злу насильством і означає насамперед визначення безумовної святості людського життя. Життя людини священне – священне не тлінним тілом, а безсмертною душею. Непротивлення злу насильством, відмова від насильства переносить вирішення конфлікту в глибину людської душі. Відмовляючись чинити опір злу насильством, людина спрямовує свою активність до сфери внутрішнього морального самовдосконалення, визнає, що вона не може засуджувати чи виправдовувати інших. Вона владна лише над своєю власною душею, втручання ж у душевне життя інших людей забороняється.
На культивуванні людяності, активізації людського духу, піднесенні значення моральних цінностей у культурі наголошував також німецько-французький мислитель-гуманіст Альберт Швейцер (1875—1965).
Він шукав таку елементарну форму моралі, яка б не піддавалась викривленням і яку не можна було б порушувати з чистою совістю. Він знайшов її в принципі благоговіння перед життям. Тільки визнання святості життя в усіх його формах і проявах надає моральності людській діяльності, гарантує гармонійний розвиток культури та узгоджене життя в суспільстві.
Втілюючи своє вчення в дійсність, А. Швейцер, будучи в тридцять років уже визнаним теологом і перспективним філософом, органістом і відомим у Європі музикознавцем, на підході до вершин слави вирішив усе заразом змінити: поміняти Європу на Африку, професійну працю на служіння стражденним, кар'єру вченого і музиканта на скромну долю лікаря, ясне щасливе майбутнє на невизначену життєву перспективу з неймовірними труднощами та непередбачуваними небезпеками.
Ми також вважаємо, що характерною особливістю особистості та способу життя має бути подвижництво, служіння людям, коли людина стає поруч з тим, хто потребує допомоги. Адже програма прямої дії, безпосереднього служіння людям має загальний характер. Усіх людей, незалежно від їхнього становища, етика благоговіння перед життям націлює виявляти зацікавленість до всіх людей та їхньої долі й віддавати своє людське тепло тим, хто його потребує.
Запропоноване рішення можна сформулювати так: цивілізацію слід поставити на службу милосердній любові, пам'ятаючи, що любов має органічний зв'язок із волею до життя. Адже людина виявляє особливе, дійсно людське – благоговійне – ставлення до життя. В усвідомлюючої, мислячої людини воля до життя доходить до злагоди з собою, і така само-узгодженість досягається в діяльності, що спрямовується благоговінням перед життям. Тоді добром є все, що слугує збереженню і розвитку життя, а злом – усе, що нищить життя, руйнує його, шкодить йому.
Зриваючи квітку, людина творить зло, рятуючи поранену тварину – добро. Це так просто, так елементарно. Саме цю самоочевидність, що виявляється у кожному акті людської поведінки, ми можемо вважати важливим здобутком у розумінні взаємозв'язку культури, гуманізму і прогресу.
Все темы данного раздела:
РОЗДІЛ 1
ТЕМА “ВСТУП. ФІЛОСОФІЯ, ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ”
План
1. Дофілософські світогляди і картини світу.
2. Філософія як світогляд.
3. Мат
Поняття світогляду.
Філософія - світоглядна форма свідомості. Однак не всякий світогляд можна назвати філософським. Насамперед, необхідно відзначити, що світогляд – це соціально-історичний феномен, що виник з появою л
Міфологічні світогляди.
Кожний, хто знайомий з міфами Древньої Греції або з міфами інших народів, знає, що протягом сотень і тисяч років люди жили як би в особливому світі мрій і фантазій. Ці вірування і уявлення грали в
Релігійний світогляд.
З надр ще не розчленованої, не диференційованої суспільної свідомості розвився релігійний світогляд. Як і міфологія, релігія звертається до фантазії і почуттів. Це можуть бути дуже високі почуття л
Дофілософське мислення і філософія.
Релігія ближче до філософії, чим міфологія. Погляд у вічність, ціннісне сприйняття життя, пошук вищих цілей і змістів притаманні усім формам свідомості. Однак є і розходження. Релігія - свідомість
Філософія як світогляд.
2.1. У масовій свідомості філософія нерідко представляється чимось дуже далеким від реального життя. Філософствування в такому розумінні - це просторікувате, туманне міркування, іс
Специфіка філософського знання.
Міцним фундаментом філософії є розуміння світу і людини з позицій розуму і знань. Виникає філософія на основі потреби в такому розумінні світу, що дозволило б визначитися людині в цьому світі. Поло
Основне питання філософії і його дві сторони.
Філософія - це навчання про сутність світу і про людину. Споконвічний рубіж філософії - це система відносин «світ - людина». Для філософії принципово важливо не роздільний розгляд ц
Матеріалізм та ідеалізм - основні філософські напрямки.
Протилежні рішення першої сторони розділяють філософів на два основних напрямки: матеріалізм і ідеалізм.
Ідеалізм є такий тип і такий спосіб філософствування, що активну, творчу роль у сві
Гносеологія.
Протилежні рішення другої сторони поділяють філософів на тих, хто визнає пізнаванність світу, відповідність образів свідомості явищам дійсності, і тих хто, заперечує це. Останній напрямок одержав н
Поняття світогляду
Такий висновок зобов'язує нас до розгляду природи, сутності, структури й особливостей розвитку поняття "світогляд".
Часто під світоглядом розуміють сукупн
Поняття світогляду
Такий висновок зобов'язує нас до розгляду природи, сутності, структури й особливостей розвитку поняття "світогляд".
Часто під світоглядом розуміють сукупн
Мораль і світогляд
Досвід і мудрість як принципи формування і розвитку світоглядної культури з необхідністю ведуть людину до сфери моралі. Мораль – це сфера соціального, що існує як систем
Мистецтво і світогляд
Світоглядні орієнтири людини і суспільства мають також мистецьки окреслений характер.
Мистецтво – це відображення людиною світу в художніх образах, естетичне освоє
Скульптура відіграє важливу світоглядну роль, оскільки сприяє формуванню ідеалів, дає змогу людині побачити себе збоку.
До найдавніших видів мистецтва належить і декоративне мистецтво – широка галузь мистецтва, пов'язана з естетично-художнім формуванням матеріального середовища, що створюєт
Сторичність світогляду
Моральний і мистецький аспекти формування і розвитку світогляду показують, що відношення "людина – світ" у своєму прояві має конкретний, всеохоплюючий, просторово-часовий
Міфологія як світогляд
Коли на рівні звичайного (буденного) світогляду мова заходить про міфи і міфологію, то передусім в уяві постають прадавні казки і легенди, перекази і думи, в яких поетично, наївно
Загальна характеристика релігійного світогляду
Надзвичайно цікавим і своєрідним проявом світоглядної культури є картина світу, яку творить релігійне орієнтована свідомість людини.
Релігійний світогляд (релігія) був і за
Особливості наукового світогляду
Значним кроком в історії розвитку світоглядної культури людства стала наука, або науковий підхід до аналізу, пояснення і характеристики відношення "люд
Філософія і світогляд
Коли мова заходить про прогрес світоглядної культури, то його завжди пов'язують із філософією, адже вона є одним із видатних надбань людської цивілізації, жи
Філософія та життя.
В процесі вивчення цієї теми студенту необхідно з'ясувати місце філософії в самопізнанні людини та в пізнанні світу в цілому, визначити функції світогляду та мислення, знати основні теми і типи філ
Місце філософії в самопізнанні людини.
Видатний філософ Кант (XVIII ст.) вважав філософію "природною схильністю душі", бо не хлібом єдиним жива людина, вона прагне іноді подивитися на зірки, піднятися над повсякденністю, погля
Філософія і наука. Функції філософії.
Філософія виникла раніше за науку. За своїм походженням вона - донаукова форма свідомості. З виникненням науки, особливо науки досвідної та математичної (XVII ст.), повстало й реальне питання про в
Питання для обговорення
1. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
2. Структура світогляду.
3. Історичні типи світогляду та філософії.
Питання для контролю та с
Сторичні типи філософії та філософствування
Тема займає значне місце в навчальному курсі і розглядається на 4 лекціях та 4 семінарських заняттях, ряд проблем в межах цієї теми виноситься на самостійне вивчення.
При вивченні цієї тем
Сторія філософії, її періодизація.
Чому історія філософії вивчається в курсі сучасної філософії? Дійсно, багато наук при їх засвоєнні, вивченні студентами не потребують розгляду своєї історії. Наприклад, щоб бути хорошим сучасним фі
Рівень.
1. У якій формі людина усвідомлювала навколишній світ і своє власне життя до виникнення філософії?
2. Чи мають місце прояви дофілософського способу мислення зараз, у цивілізованому світі,
Запитання для самоконтролю
1. Яке найбільш прийнятне визначення світогляду?
2. Який структурний вибір світогляду вам до вподоби?
3. У чому полягає сутність мудрості?
4. Що є основою
Дискусійні питання
1. Який світогляд найефективніший у сьогоденні?
2. Співвідношення понять "світогляд" і "ідеологія".
3. У чому проглядається взірець світоглядно
Словник
Абсолютизувати– робити щось безумовним, самодостатнім.
Абстракція– мислене відкидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою спрощення,
Особливості та фундаментальні проблеми античної філософії.
У чому полягають особливості античної філософії та які її фундаментальні проблеми? Антична філософія - це філософія давніх греків та давніх римлян. Вона існувала з 6 ст. до н.е. по 6 ст. н. е., бли
Характерні риси античних філософських вчень.
Антична філософія являє собою сукупність вчень, що розвинулися з VI ст. до н.е. до VI ст. н.е. Як правило, початок її пов'язують з ім'ям Фалеса Мілетського (625-547 р.р.), а кінець - з декретом рим
Сторико-філософський процес
Критерії типологізації (засади)
Філософи
Гносеологічне
Гносеологічне (пізнання)
Ставлення
Теми рефератів
1. Філософія Мілетської школи.
2. Філософія елеатів.
3. "Ідеальна держава" Платона та сучасність.
4. Поняття душі в філософії Аристотеля та сучасність.
Антична філософія
1. Основні етапи античної філософії.
2. Основні проблеми античної філософії.
3. Хто такі натуралісти?
4. Хто такі софісти?
5. Головний предмет філософських роздумі
Антична філософія
1. Засновник ідеалістичної філософії.
2. Головне філософське відкриття Платона.
3. Головне призначення філософії за Платаном.
4. Представник філософського "реал
Філософія середньовічної Європи.
Середньовічна європейська філософія - надзвичайно важливий змістовний та тривалий етап в історії філософії, пов'язаний передусім з християнством. Головна відмінність середньовічного мислення поляга
Гуманістичний характер філософії епохи Відродження.
"Ренесанс" або "Відродження" - важливий етап в історії філософії, Ренесанс в Європі (передусім в Італії) займає період з 14 по 16 ст.
Сама назва епохи говорить про відр
Питання, для дискусії та роздумів
1. Як відповідали на питання про сполучення свободи волі людини та божественної необхідності філософи середньовіччя і як на це питання відповідаєте ви?
2. Чи погоджуєтеся ви з твердженням
Середньовічна філософія
1. Основні етапи середньовічної філософії.
2. Представники "схоластики".
3. Представники "патристики".
4. Головний напрямок "патристики"
Філософія епохи Відродження.
1. Головна особливість філософії Ренесансу.
2. Особливість ренесансної культури та філософії ренесансу.
3. Особливість філософії знання епохи Відродження.
4. Автори
Суттєві риси та принципи німецької класичної філософії.
При розгляді першого питання студентам слід звернути увагу, що німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філософії, що охоплює напружений, дуже яскравий за своїми р
Філософія Канта, Фіхте, Шеллінга.
При вже безпосередньому вивчення конкретних представників філософської думки німецької класичної філософії необхідно вказати, що родоначальником німецької класичної філософії вважається Іммануїл Ка
Вчення Г.Гегеля
Студентам необхідно знати, що вчення Г.В.Ф.Гегеля є вищим досягненням німецької класичної філософії. Воно характеризується виключною широтою та глибиною змісту, важливістю та багатогранністю постав
Філософська система Л.А. Фейєрбаха.
Студентам слід звернути увагу на те, що філософська система Фейєрбаха закінчує період німецької класичної філософії. Вона є нетрадиційною як у самій постановці проблем, так і в їх вирішенні, і в ць
Питання для обговорення
1. Проблеми знання, методу у філософії Новогочасу.
2. Філософське обґрунтування Нової картини світу.
Питання для контролю та самоконтролю.
1. В чом
Філософія Нового часу
1. Суттєві риси філософії Нового часу.
2. Головні філософські напрямки Нового часу.
3. Головна риса емпіризму.
4. Представники емпіризму.
5. Головний метод пізнанн
Некласична філософія кінця XIX - поч.ХХ ст.
Студентам необхідно досконало висвітлити і показати, що філософія сьогодні є засобом критичного аналізу, усвідомлення найзначніших, універсальних процесів і проблем, від яких залежить розвиток суча
Екзистенціальна філософія та її різновиди.
Студенти мають визначити особливості екзистенціальної філософії та виявити, що однією з провідних течій суспільної думки XXст. є екзистенціальна філософія, що на перший план висунула ідею абсолютно
Сучасна західна філософія.
1. Особливості сучасної світової філософії.
2. Основні напрямки сучасної філософії.
3. Різновиди екзистенціалізму.
4. Представники екзистенціалізму.
5. Представник
Сучасна західна філософія.
Визначте філософські напрямки:
1. Герменевтика
2. Модернізм
3. Неопозитивізм
4. Неотомізм
5. Неофрейдизм
1. Напрямок, що передбачає пріоритет науков
Особливості типу української філософської парадигми від давніх часів до ХVII ст.
При розгляді першого питання студентам слід звернути особливу увагу на те, що національна культура стає всесвітньо відомою тільки тоді, коли набуті цінності стають надбанням усього людства. Приклад
Філософія Г. Сковороди і Т. Шевченка
Чільне місце при розгляді українських філософів займає вихованець Києво-Могилянської академії Г.С.Сковорода (1722-1794). Студенти повинні звернути увагу, що він є родоначальником української класич
Філософія України ХІХ-поч.ХХ ст.
Студенти мають знати, що значний вплив на розвиток філософії в Україні мала творчість українського вченого зі світовим ім'ям, визнаного фахівця в галузі загального мовознавства, фонетики, граматики
Питання для дискусії та міркування.
1. Чому міфологічні уявлення давніх слов'ян про граничні підстави людського буття вчені відносять до передісторії філософії, а погляд на ці самі питання у пам'ятках культури Київської Русі аналізує
Картка №9
1. Характерна риса міфологічної свідомості.
2. Характер уявлень про людину у давньоукраїнській літературі.
3. Особливість давньоукраїнсько
Питання для контролю і самоконтролю
1. Визначте передренесансні ідеї в філософській культурі України кінця XV ст.
2. Що є неоплатонізм, "ареопагітики" та ісихазм?
3. Який внесок зробили у розвиток г
Теми рефератів
1. Гурток київських книжників.
2. Філософські ідеї діячів Острозького культурно-освітнього центру.
3. Філософські погляди І Вишенського.
4. Філософія у братських ш
Філософія в Україні ХV-ХVІІ ст.
1. Головна проблема неоплатонізму.
2. Головне завдання гуртка київських книжників.
3. Київські книжники.
4. Представники Острозького культурно-освітнього осередку.
Античні мислителі про буття.
Перші філософські концепції буття були запропоновані Парменидом, Гераклітом, Демокритом, Платоном, Аристотелем.
Парменид (VI в. до н.е.) розділяє світ на дві частини: першу - мінливу, тимч
Уявлення про буття в XVII - XVIII в.в.
Нові концепції буття формуються в XVII-XVIII в.в. у період бурхливого розвитку науки, техніки і матеріального виробництва.
Буття розглядається матеріалізмом як фізична реальність, що проти
Розуміння буття в ХХ в.
У різних напрямках сучасного ідеалізму сутність буття розкривається, виходячи з аналізу станів тримання свідомості. Це чітко проглядається в неокантіанстві, неопозитивізмі, екзистенціалізмі і т.д.
Античні мислителі про матерію.
Первісні уявлення про матерію виникли вже в далекій давнині. Спираючись на повсякденний досвід спостереження, древні матеріалісти висловлювали припущення про те, що всі явища навколишнього світу ма
Уявлення про матерію в XVII - XVIII в.в.
У XVII - XVIII в.в. складається нове розуміння матерії. У цей період від філософії відбруньковуються й одержують розвиток як самостійні галузі математичні, природні і суспільні сфери знання. Найбіл
Фізичний ідеалізм» про матерію.
Більшість учених другої половини XIX в. стояли на позиціях метафізичного матеріалізму. Обмеженість поглядів стала очевидною для вчених - натуралістів на рубежі XIX -XX століть, коли почалася револю
Діалектичний матеріалізм про матерію.
Неспроможність тверджень махізму і своє розуміння матерії дав В.І. Ленін. Він визначив матерію як філософську категорію, що позначає об'єктивну реальність, що існує поза і незалежно від людини і її
Поняття руху.
Способом існування матерії є рух.
Рух є внутрішньо властивий матерії атрибут (атрибут - необхідна, істотна, невід'ємна властивість об'єкта). Рух, як і матерія, вічний і нестворений. Рух є
Рух і спокій.
Рух внутрішньо суперечливий. Він абсолютний і відносний. Рух абсолютний, як абсолютна сама матерія. У повсякденному мисленні рух, як правило, ототожнюється з переміщенням у просторі. А через те, що
Рух і розвиток.
Процеси, пов'язані з перетворенням якості предметів, з появою нових якісних станів, характеризуються як розвиток. Процес розвитку - це завжди перехід однієї якості в іншу, спрямоване формування нов
Форми руху матерії.
Кожному структурному рівню матерії відповідає своя форма руху матерії: механічна, фізична, хімічна, біологічна, соціальна. Форми руху матерії взаємозалежні. Так механічний рух обумовлений глибинним
Поняття простору і часу.
Для повсякденних-життєвих уявлень простір і час - щось звичне, відоме і навіть якоюсь мірою очевидне. Але це далеко не так.
Задамося питанням, який зміст категорій «простір» і «час».
Субстанціональна концепція простору і часу.
Ідея субстанціонального простору і часу міститься в поглядах Демокрита. Ньютон (1643 – 1727 р.р.) розвив цю ідею, що стала основою метафізичного матеріалізму. Відповідно до цієї концепції, простір
Реляційна теорія простору і часу.
Основи цієї концепції заклали Аристотель і Лейбниц. На відміну від Ньютона, Лейбниц (1646 - 1716 р.р.) розглядає простір і час не як особливі субстанціональні сутності, а як форми існування матерії
Абсолютність і відносність простору і часу.
До найважливіших властивостей простору і часу варто віднести їх абсолютність і відносність.
Абсолютність простору і часу полягає в тому, що вони є загальними і необхідними формами існуванн
Властивості простору і часу.
Простір і час характеризуються також рядом властивостей, спільних для усіх відомих структурних рівнів матерії. Властивостями простору є його тривимірність і оборотність. Положення будь-якого об'єкт
Ий рівень.
1. Як розумів буття Парменид?
2. Як розумів буття Платон?
3. Як розуміли буття в ХVІІ-ХVІІІ в.в.?
4. Що таке онтологія?
5. Що таке субстанція?
6. Як роз
Ий рівень
1. Визначите, до яких філософських напрямків можна віднести наступні судження:
а) Простір і час - «форми людської свідомості».
б) Простір і час - «не прості форми явищ, а корінні
ЛІТЕРАТУРА
1. Асмус В.Ф. Античная философия. - Учеб. пособие. Изд. 2-е, доп. - М., «Высшая школа», 1976.
2. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. Ч II: Гл. V,VI
3. Виц Б.Б. Демокри
Відображення як загальна властивість матерії.
Категорія свідомості дозволяє розкрити дивну здатність людини - відтворювати у своїх ідеальних образах об'єкти і властивості навколишнього світу, їх взаємозв'язки і взаємодії.
Свідомість є
Поняття відображення і форми відображення
З найпростішою формою відображення ми зустрічаємося в неорганічному світі (провідник нагрівається і подовжується, якщо він включений в електричний ланцюг). Це пасивне відображення. Воно здійснюєтьс
Поняття свідомості.
Свідомість - вища форма відображення дійсного світу, властива тільки людині. Вона зв'язана з членороздільною мовою, логічними узагальненнями, абстрактними поняттями.
«Ядром» свідомості, сп
Самосвідомість - найважливіша відмінність психіки людини від психіки самих розвитих представників тваринного світу
Самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого положення в суспільстві. Якщо свідомість є знання про інше, то самосвідомість - знан
Свідомість і праця.
Процес становлення людини і її свідомості був процесом розкладання інстинктивної основи психіки тварин. Він відбувався під впливом праці і мови.
Зачатки праці характерні для австралопітекі
Рука і свідомість.
Мозок як орган свідомості розвивався разом з рукою як органом праці. Саме рука як «сприймаючий» орган давала повчальні уроки іншим органам почуттів, наприклад, оку. Активна рука вчила голову думати
Свідомість і мова.
Формування свідомості людини неможливо без мови. Мова така сама древня, як і свідомість. Людська мова відірвалася разом зі свідомістю від своєї ситуативності. Звичайно, тварини теж уміють повідомит
Свідомість і мова.
Формування свідомості людини неможливо без мови. Мова така сама древня, як і свідомість. Людська мова відірвалася разом зі свідомістю від своєї ситуативності. Звичайно, тварини теж уміють повідомит
Структура мозку і свідомості.
Вчення про мозок пройшло тривалу історію. Виділяються дві основні тенденції:
1) концепція строгої локалізації психічних явищ;
2) точка зору, відповідно до якої мозок функціонує як
Кібернетика і свідомість.
Знання механізму мислення, а також самого «апарата» мислення (людського мозку) має в наші дні особливе науково-технічне значення. Воно надає людині можливість моделювати певні розум
Філософські ідеї про сутність свідомості.
Прихильники об'єктивного ідеалізму розглядають свідомість, дух, ідею як єдину вірну реальність, активну настільки, що вона здатна виступати творцем (деміургом) дійсності.
Суб'єктивно - іде
Вульгарний матеріалізм про свідомість.
Деякі представники філософії і природознавства (К. Фогт, Л. Блюхер, Я. Молешотт та ін.) прагнули назвати думку матеріальною. Вони думали, що свідомість є різновид речовини, зводили свідомість до її
Рівень.
1. Чи можна зрозуміти природу людської свідомості, вивчаючи тільки людський мозок?
2. Чи може машина «мислити»? У чому відмінність її роботи від діяльності людського мозку?
3. Чи
Рівень.
1. Свідомість, говоримо ми, ідеальна, вторинна стосовно матерії. Чи означає це, що свідомість не робить впливу на матеріальний світ?
2. Чи впливають ідеальні образи нашої свідомості на пра
ТЕМА “ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”.
План
1. Пізнання як предмет філософського аналізу.
2. Співвідношення почуттєвого і раціонального пізнання
3. Істина й омана.
4. Наука як об'єктивне і пред
Сторія питання.
Філософське вирішення питання про пізнаванність світу і його законів історично мінялося. У ньому відбивався рівень знань про світ, накопичений окремими науками на кожному історичному етапі. Нерозви
Відображення - найважливіше поняття діалектико-матеріалістичної гносеології.
Пізнання є моментом матеріальної взаємодії суб'єкта й об'єкта. У силу цього воно одночасно є й об'єктивним і суб'єктивним. Пізнання тотожне об'єкту, тому що у своєму змісті повинно збігатися з ним.
Відображення - найважливіше поняття діалектико-матеріалістичної гносеології.
Пізнання є моментом матеріальної взаємодії суб'єкта й об'єкта. У силу цього воно одночасно є й об'єктивним і суб'єктивним. Пізнання тотожне об'єкту, тому що у своєму змісті повинно збігатися з ним.
Дність пізнання і практики.
Розглядаючи третю умову, що допомагає перебороти труднощі в розумінні пізнання, слід звернутися до практики, як методологічної основи, на підставі якої формується і розвивається діалектико-матеріал
Почуттєве пізнання і його форми.
Почуттєве пізнання є пізнання, що здійснюється за допомогою органів почуттів. Почуттєве пізнання здійснюється в трьох основних формах: відчуття, сприйняття, уявлення.
Відчуття - це найпрос
Раціональне пізнання і його форми.
Почуттєве пізнання є першою і необхідною ступінню пізнання, але воно не дає можливості зрозуміти внутрішню сутність предметів, явищ, розкрити закономірності, ними керуючі. Цю задачу людина вирішує,
Стина й омана.
Істина й омана є основними протилежними характеристиками відношення пізнавального образа, людських знань до об'єкта. Істинним є образ, що відповідає, адекватний відбиваному об'єкту.
Стина й омана.
Істина й омана є основними протилежними характеристиками відношення пізнавального образа, людських знань до об'єкта. Істинним є образ, що відповідає, адекватний відбиваному об'єкту.
Стина як процес.
Форму вираження об'єктивної істини, що залежить від конкретних історичних умов, що характеризує ступінь її точності, строгості і повноти, яка досягнута на даному рівні пізнання, називають відносною
Стина й омана.
Істина, як і все інше, у чистому виді існує тільки в абстракції, а кожен дійсний процес руху пізнання означає рух від неістинного до істинного, і він не вільний від моментів ілюзорності, оман. Будь
Поняття науки.
Наука є основна форма людського пізнання. У задачу філософського розуміння світу входить формування уявлень про те, що таке наука, як вона побудована, як розвивається, що вона може, а що їй недосту
Відмінність науки від мистецтва.
Як уже було сказано, наука прагне до логічного, об'єктивного знання, до «мислення в поняттях». Мистецтво ж часто відносять до «мислення в образах». Це розходження в способах мислення зовсім не озна
Становлення науки.
Окремі елементи наукового знання почали формуватися в древніх суспільствах (Єгипет, Індія, Китай). Виникнення науки відносять до 6 в. до н.е., коли склалися перші теоретичні системи в Древній Греці
Елементи логічної структури науки.
Наука як система знання має свою структуру. Зміст науки в період її виникнення складали геніальні здогади, фантастичні уявлення, деякі факти. З того моменту, як із синкретичного (цілісного) знання
Загальнологічні методи пізнання.
Для того щоб пізнати предмет, його необхідно спочатку розчленувати (думкою чи практично) на складові частини, а потім, вивчивши їх, знову об'єднати і скласти досить глибоке знання про нього. Ця мет
Наукові методи емпіричного дослідження.
Найважливіший метод емпіричного дослідження - спостереження. Спостереження є цілеспрямоване сприйняття явищ дійсності, у ході якого ми одержуємо знання про зовнішні сторони, властивості, відносини
Наукові методи теоретичного дослідження.
Сучасна наука все більше проникає в структуру об'єктивних явищ, широко використовуючи при цьому такий прийом теоретичного мислення як формалізація. Формалізація є побудова абстрактно-математичної м
Етика науки.
У науці, як у будь-якій сфері людської діяльності, діють етичні норми, що визначають, що припустимо, а що неприпустимо для вченого. У нормах наукової етики знаходять своє втілення з
Соціальна відповідальність ученого.
Проблема соціальної відповідальності вченого має глибокі історичні корені. Широко відомі слова біблійного проповідника Еклесіаста: «... у великій мудрості багато суму; і хто множить пізнання, множи
Рівень.
1. Виправте таке висловлення: тільки успіх може відрізнити пізнання від омани.
2. Чи можна вважати, що природничі науки весь свій зміст одержали з зовнішнього світу, що вони за своїм поход
ЛІТЕРАТУРА
1. Введение в философию: Учебник для вузов. В.2ч. Ч.II. Гл. 12.
2. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов /А.Н. ССР, Ин-т философии; Общ., ред. и вступ. стать
Античні філософи про діалектику.
Поняття «діалектика» означало в грецькій мові мистецтво вести бесіду, міркувати. В історії філософії зміст поняття змінювався і розвивався.
У древній Греції високо цінувалося уміння доводи
Гегель про діалектику.
Згодом стало ясно, що вести діалог можна не тільки в живій суперечці, але і з людьми, що жили задовго до нас або знаходяться далеко. Можливий діалог епох, культур. Так був зроблений висновок про те
Гегель про діалектику.
Згодом стало ясно, що вести діалог можна не тільки в живій суперечці, але і з людьми, що жили задовго до нас або знаходяться далеко. Можливий діалог епох, культур. Так був зроблений висновок про те
Альтернативи діалектики.
Альтернативами діалектики виступають метафізика і релятивізм. Метафізика є однобічність, абстрактність, абсолютність того чи іншого моменту в складі цілого при розгляді різних проблем, явищ і проце
Поняття категорії.
Філософські категорії - це поняття, що відбивають загальні, універсальні зв'язки предметів і процесів дійсності.
Для діалектики характерне формування парних категорій, що відбивають «поляр
Одиничне і загальне.
Одиничне характеризує окремий предмет, явище, процес, що відрізняється від інших процесів. Загальне - об'єктивно існуючу подібність характеристик одиничних предметів. Пізнання світу з погляду співв
Частина і ціле.
Важливе місце у філософському світорозумінні здавна посідали питання «будови» світобудови. З чого усе складається і на що перетворюються речі при їхньому руйнуванні? Чи утворюють численні і різнома
Елементи і структура.
Поняття системи. Ідея системності формувалася поступово. Вагомий внесок у її розвиток внесла німецька ідеалістична філософія. Відповідно до Канта - наука - не агрегат, а система, у якій ціле - чітк
Принцип системності.
Як системний можна розглядати будь-який об'єкт. Але не до всіх об'єктів доцільно застосовувати принципи і методи системного підходу. Системний підхід потрібний там, де системні «ефекти» виражені до
Принцип детермінізму.
Відповідно до цього принципу, реальні природні, суспільні, психічні явища і процеси детерміновані, тобто виникають, розвиваються і знищуються закономірно, у результаті дії певних причин, обумовлені
Поняття закону.
Визначені необхідні зв'язки чи відносини називаються законами. Закон є те, що неминуче виявляється при відповідних умовах. Наприклад, закон вартості, що виражає обумовленість ціни товару суспільно
Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
Розглядаючи становлення і розвиток об'єктивного світу, ми неминуче зіштовхуємося з питаннями: який механізм розвитку, які причини, джерела розвитку? Які тенденції розвитку?
Закон взаємного
Закон єдності і боротьби протилежностей.
Розвиток здійснюється шляхом взаємного переходу кількісних і якісних змін. Але що є причиною, джерелом розвитку? На це питання відповідає закон єдності і боротьби протилежностей. Кожна річ є внутрі
Закон заперечення заперечення.
Закон єдності і боротьби протилежностей органічно зв'язаний із законом заперечення заперечення. Особливість даного закону діалектики полягає в тому, що він визначає напрямок, форму, способи й істор
Ий рівень.
1. Що означає термін «діалектика»? Яке його походження?
2. Дайте визначення поняттям «закон», «категорія».
3. Які форми діалектики Вам відомі?
4. Визначите зміст категорі
Ий рівень.
1. Що означає термін «метафізика»? Яке його походження?
2. У чому принципова відмінність діалектики від метафізики?
3 Чим пояснити що, з другої половини XIX століття, особливо в X
Нй рівень.
1. У чому різниця між діалектичним і метафізичним розумінням джерел розвитку?
2. У чому виражається суб'єктивістський підхід до протиріч? Які методи вирішення протиріч пропонує такий підхі
ЛІТЕРАТУРА.
1. Введение в философию: Учебник для вузов. В.2ч. Ч.П. Гл. 7.
2. Гегель. Наука логики. М., Политиздат. - 1970. - Т. 1.
3. Мир философии. Книга для чтения. К. 1-Раздел 3. С. 286-29
РОЗДІЛ ІІІ СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ
ТЕМА “ЦІННОСТІ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА”
План
1 Феномен людини та основні тлумачення її походження.
2 Роль природно-історичног
Дискусійні питання
Словник
Нині, коли ми вступили у третє тисячоліття, зростає інтерес до проблем людини. Ким є людина? Чи можна вважати її унікальним творінням на Землі? Чому на відм
Феномен людини та основні тлумачення її походження
Пошук відповідей на ці та інші "вічні" питання відбито у численних міфах народів світу, в релігійних книгах, наукових працях та філософських текстах різних епох. Вивчаючи
Роль природно-історичного середовища і спадковості у формуванні та розвитку людини
Розглядаючи проблему людини, потрібно завжди враховувати як фактор спадковості, так і роль середовища, під впливом якого формується людина як природно-соціальна істота. Кожен з на
Природні, соціокультурні та духовні виміри людського життя
Визначення людини як особливої істоти дає уявлення про неї як про суперечливу єдність природного, соціального та духовного (варто додати — і душевного). Спробуємо розглянути це пита
Сутність людини та сенс людського життя
Будь-який феномен може бути осмислений неоднозначне — або через його порівняння з іншими сутностями чи явищами, або через розкриття його власної унікальної природи. Феномен людини
Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя
Духовні прагнення, ідеали, принципи, норми моралі належать не стільки до сфери дії інтересів, скільки до сфери цінностей. Стимули і причини людської діяльно
Поняття творчості, свободи і відповідальності
Серед загальнолюдських цінностей одне з чільних місць посідає феномен творчості. Кожна людина здійснює пошук ідеального, прекрасного, оскільки кожна людина прагне (хоча й по-своєму)
Повнота життя і щастя
Від самооцінки людиною свого життя залежить розуміння нею його повноти, а саме розуміння –від уміння цінувати кожну мить, сповнюючи життя діяльністю, роздумами, враженнями.
Поняття культури
Отже, слово культура – одне з найбільш популярних у роздумах про вічні людські проблеми. Вивченням культури займаються багато наук – історія, археологія, соціологі
Матеріальна та духовна культура
Як органічно випливає з попереднього матеріалу, загальноприйнятим є розмежування культури на матеріальну та духовну. Кожна з них, узята окремо, виражає поняття культури
Культура і цивілізація
Поняття "цивілізація" (від латинського civuilis – громадський, державний) з'явилося в середині XVIII ст. і часто вживалося з поняттям "культура" як його синонім для п
Сторичність культури. Спадкоємність, традиції і новаторство в культурі
Реальністю культури є й те, що вона виявляє себе історично. Поза історією говорити про розгортання культури неможливо. Адже принцип конкретно-історичного підходу, про який ішлося вище, повною м
Традиції – елементи соціальної і культурної спадщини, що передаються з покоління в покоління й зберігаються в суспільстві протягом тривалого часу.
Традиції існують у всіх формах духовної культури. Можна говорити про наукові, релігійні, моральні, національні, трудові, побутові та інші традиції. Завдяки їм розвивається суспільство, оскільки м
Культура особистості
Звернення того чи іншого народу до цивілізаційних загальнолюдських засад неможливе поза розвитком культури особистості.
Культура особистості – ще один суттє
Що прочитати?
Андреев ЮА. Три кита здоровья.– М., 1991.
Барді А.Ф. Загадковий світ людини. – К., 1988.
Жизнь после смерти. – М., 1991.
Новіков Б.В.
Запитання для самоконтролю
1. Як розуміти тезу, що людина є більше, ніж вона про себе знає?
2. Як можна довести або спростувати думку про те, що людина – космічний феномен?
3. Що таке соціал
Дискусійні питання
1. Французький художник Гоген одну зі своїх картин назвав так: "Звідкіля ми? Хто ми? Куди йдемо?" Які світоглядні питання містяться у цій назві?
2. Як ви розуміє
Словник
Абсолют— вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту. Відображає повну і завершену досконалість якоїсь речі, явища. Найчастіше властивості абсолюту приписуються Богу, духу,
Поняття "дух", "душа", "духовність". Співвідношення духовного і тілесного
Загальноприйнятим вважається те, що своєрідна інтерпретація поняття "дух" започаткувалася ще у міфології.
Дійсно, численні міфи стародавніх суспільств розповіда
Поняття "дух", "душа", "духовність". Співвідношення духовного і тілесного
Загальноприйнятим вважається те, що своєрідна інтерпретація поняття "дух" започаткувалася ще у міфології.
Дійсно, численні міфи стародавніх суспільств розповіда
Духовне – душевно організована соціальна визначеність людини.
При цьому підкреслимо доцільність такого тлумачення тільки при такому визначенні поняття "тіло": тіло – це форма існування тілесного.
Аналізуючи факти, що даю
Почуття, інтелект, воля. Ідеали в житті людини
Здатність людини реалізовуватися духовно зумовлює зміни уявлень людини, до яких насамперед належать плани майбутньої діяльності. Саме ці уявні плани майбутніх дій ціле-спрямовують
Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність
Основою відношення людини до світу є визнана суспільством значущість ряду предметів та подій, що слугують певними суспільними взірцями, мірами, вимогами, ідеалами. До цього ряду н
Інтелігентність – це рівень інтелектуальності людини (спільноти), що виявляється у її поведінці.
Інтелігентність є однією з невід'ємних складових умов духовності людини, її повноцінного духовного життя.
Слід зазначити, що інтелігентністю позначають не лише поведінку окремих людей, а й
Правда – це почуття і усвідомлення людиною будь-якого знання (істини чи хиби) як істини.
Щодо уявлень про об'єктивну дійсність згідно з людськими ідеалами, то саме людина є ніби критерієм оцінок притаманного об'єктивній дійсності. Тому такі оцінки не можуть бути визнані об'єктивною і
Віра, надія, любов як духовно-практичні виміри, людини
Загальноприйнятим і простим є твердження, що людина не може жити без віри. Насамперед віру тлумачать як упевненість людини в існуванні якого-небудь явища, визнання його
Прекрасне і потворне
Наші уявлення про прекрасне і потворне зумовлюються передусім світоглядними принципами. Це уявлення еволюціонує в контексті соціально-культурних обставин, у духовній атмосфері пев
Як духовність потворне – це почуття і усвідомлення людиною того, що здатне принести чи принесло людям відразу.
Зв'язок краси з ціннісною орієнтацією людини було помічено ще нашими пращурами. Тому гармонія завжди визнавалася благом, а здатність виявляти її цілеспрямовано виховувалася через формування почу
Добро і зло – вінець духовності
За різних обставин кожна людина визначає (оцінює) конкретне ставлення оточення до себе та своє ставлення до близьких і знайомих. Найпоширенішим мірилом такої "оцінки" є
Добро – це почуття й усвідомлення людиною своєї здатності творити благо.
Поняття "зло" у загальній формі означає те, що є негативним, справляє руйнівний вплив на людину у її природних і суспільних проявах. Існує таке зло, як зло фізичне (біль, хвороба, еколо
Зло – це почуття і усвідомлення людиною своєї здатності робити шкоду.
Слід зазначити, що добро і зло можуть бути двома протилежними властивостями одного й того самого явища. Наприклад, вчення про мікросвіт і його застосування в енергетиці – це добро, а загроза тер
Що прочитати?
Бородай Ю.М. От фантазии к реальности. – М., 1995.
Енциклопедія про все на світі. – К., 1999.
Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К. Чмут – К., 1999.
Запитання для самоконтролю
1. Яка відмінність між поняттями "дух" і "душа"?
2. Духовність: варіанти визначення.
3. Визначте поняття "тілесність".
4. Ін
Дискусійні питання
1. Духовність – потойбічний чи соціальний феномен?
2. Тілесність людини: природа і сутність.
3. Інтелектуальні здібності людини: межа і безмежність.
4. Ві
Словник
Авторитет– загальновизнане значення, вплив, поважність особи, організації, колективу, теорії тощо.
Герой– видатна своїми здібностями і ді
Новости и инфо для студентов