КОНСПЕКТ лекцій з дисципліни: Страхові послуги

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОРЛІВСЬКИЙ АВТОТРАНСПОРТНИЙ ТЕХНІКУМ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

„ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

 

КОНСПЕКТ

 

лекцій з дисципліни: «Страхові послуги» і

за спеціальністю 5.03050801 і

«Фінанси і кредит» і

 

Склав викладач: Демяненко В.О.

Конспект розглянутий та схвалений

на засіданні циклової комісії

економічних дисциплін

Протокол № від 2012 р.1

Голова комісії Н.О. Чубовська

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП.. 5

Тема лекції: Сутність, принципи і класифікація страхування.. 7

1. Необхідність страхового захисту від ризикових обставин. 7

2. Історія виникнення та розвитку страхування. 13

3. Основні терміни та поняття страхування. 19

4. Місце страхування в системі економічних категорій та його функції 24

5. Принципи страхування. 27

Питання для самоконтролю.. 30

Тема лекції: класифікація страхування.. 32

2. Класифікація страхування за формами здійснення. 44 Питання для самоконтролю.. 51 Тема лекції: державне регулювання страхової діяльності. 53

ВСТУП

 

Страхування – це стратегічний сегмент економіки, оскільки воно дає змогу суттєво знизити навантаження на витратну частину бюджетів різних рівнів; сприяє соціально-економічній стабільності в суспільстві, тому що є важливим елементом соціального захисту населення; оптимізує діяльність суб'єктів економіки за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів; забезпечує компенсацію збитків, завданих юридичним і фізичним особам у результаті настання несприятливих подій; є джерелом внутрішніх довгострокових інвестицій в економіку країни.

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб'єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з'ясування суті страхової діяльності, погляди адекватних певних умов, методів та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.

Разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма господарюючими суб'єктами зростає ймовірність виникнення непередбачених ускладнень, підвищується гнучкість на усіх рівнях. Зростання ринку у всіх сферах людського життя та господарської діяльності обумовлює охоплення більшої кількості суб'єктів страхування з метою зменшення можливих витрат.

Страхування у ринковій економіці ґрунтується на попередньому створенні страхових (резервних) фондів із страхових внесків суб'єктів для відшкодування збитків потерпілим учасникам та на розвиток страхових компаній. Отже, страхування – це спосіб захисту майнових інтересів юридичних осіб від стихійного лиха, непередбачених випадків.

Виникнення страхової справи допомагає підприємцям у своїх постачальників, споживачів або посередників в умовах ринку передбачати ризик втрати свого капіталу із-за своєї необачної поведінки. Працівники в умовах ринку можуть втратити роботу, здоров'я, працездатність, свої заощадження, майно та інше.

Під час вивчення курсу "Страхові послуги" студент повинен набути необхідних знань, навичок умінь з тим, щоб далі їх застосовувати у практичній роботі.

Мета даних завдань − оволодіти навичками страхової роботи, усвідомити теорію страхування з точки зору вмісту в ній позитивних висновків для економічної практики.

Володіння знаннями основ страхування в сучасних умовах має важливе значення, оскільки допомагає зробити правильний вибір ділового партнера, забезпечити підвищення фінансової стійкості власного бізнесу, самостійно розробити програми зниження ризиків, що виникають у процесі здійснення підприємницької діяльності.

Дисципліна «Страхові послуги» охоплює питання економіки страхування, теоретичні опори розвитку ринку страхових послуг, анатомію перестрахування та його елементи тощо.

Основними категоріями курсу, які має засвоїти студент, є:

- страхова справа;

- страхування;

- класифікація у страхуванні;

- регулювання страхової діяльності;

- страховий ринок;

- методи та системи страхування;

- основні види страхування.

Предмет дисципліни – організація страхування майнових інтересів юридичних і фізичних осіб; теоретичне дослідження відносин, що виникають у процесі формування, розподілу та використання страхових фондів.

Мета дисципліни – надання знань щодо страхового захисту майнових інтересів юридичний і фізичних осіб на випадок настання ризикових ситуацій, організації страхового ринку та страхових компаній.

Завдання дисципліни– вивчення сутності й ролі страхування, організації та розвитку страхового ринку, державного регулювання страхової діяльності; набуття вмінь аналізувати ринок страхових послуг, оцінювати фінансову стійкість страхових компаній.

Конспект лекцій містить матеріал, який докладно, у логічній послідовності розкриває зміст основних тем курсу. Основою для їх висвітлення стала наявна базова література (підручники, посібники). Метою конспекту лекцій є розкриття основних підходів щодо ефективної організації і керування страховою діяльністю на базі визначення основних категорій та параметрів їх взаємодії, які представлені у текстовому, табличному, формалізованому та графічному вигляді.

Структура опорного конспекту лекцій сприятиме майбутнім фахівцям в галузі фінансів, бухгалтерського обліку та економіки освоїти теоретичний матеріал та орієнтуватися в питаннях організації та функціонування страхового бізнесу в Україні.

 

Лекція №1

Тема лекції: Сутність, принципи і класифікація страхування

 

План лекції

 

1. Необхідність страхового захисту від ризикових обставин

2. Історія виникнення та розвитку страхування

3. Основні терміни та поняття страхування

4. Місце страхування в системі економічних категорій та його функції

5. Принципи страхування

 

Необхідність страхового захисту від ризикових обставин

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів:природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний. У країнах з розвиненим ринковим господарством страхування є одним із…

Історія виникнення та розвитку страхування

Страхування як історична категорія відображає певні економічні від­носини, які виникли та існували за стародавніх часів. Так, початки страхової… В епоху рабовласництва існували угоди з приводу захисту нерухомого майна,… За часів Римської імперії імператором Клавдієм була створена система гарантій за втрати римських купців від морської…

Основні терміни та поняття страхування

Об'єктами страхування згідно ст. 4. Закону України “Про страхування” можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України,… 1) з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника… 2) з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

Суб’єкти страхових правовідносин

Страховиками в Україні є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою… Здійснення страхової діяльності в Україні безпосередньо іноземними… Зазначимо, що при створенні страховика-резидента або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд…

Місце страхування в системі економічних категорій та його функції

Страхування – галузь специфічна, несхожа на інші. Для того, щоб уникнути подвійних тлумачень, необхідно звернутися до ст. 1 Закону України «Про… Дещо по-іншому трактують це поняття сучасні вітчизняні теоретики страхової… Оскільки друге визначення містить значну кількість глибоких змістовних понять (обсяг відповідальності, резерви,…

Страхування є економічною категорією,яка обумовлена рухом грошової форми вартості при формуванні та використанні відповідних цільових фондів (страхових резервів) у процесі розподілу та перерозподілу грошових доходів і нагромаджень. Розглянемо її ознаки.

1. Наявність страхового ризику, без якого страхування втрачає сенс.

2. Відносини грошового перерозподілу,які пов’язані, з одного боку, з формуванням страхових резервів за допомогою страхових пла­тежів, з іншого – із відшкодуванням з них збитку потерпілим.

3. Формування страхового співтовариства безпосередньо зі страхувальників означає право отримання відшкодування лише страхувальниками, які сплатили страхові платежі саме в цій страховій організації та сформували цільовий страховий грошовий фонд.

4. Замкнутий розподіл збитку в просторі та часіпоказує, що сформовані страхові резерви призначено тільки для відшкодування збитків визначеному колу страхувальників, які можуть знаходитися у межах певної території та отримати відшкодування протягом визначеного часу.

5. Поєднання індивідуальних і колективних страхових інтересів означає зацікавленість у відсутності будь-яких збитків як в індиві­дуальних страхувальників, так і у певних груп людей, підприємств і суспільства в цілому.

6. Зворотність страхових платежівозначає повернення страхувальникам грошей у випадку настання страхової події. Ця ознака уподібнює страхування до категорії кредиту, але страхувальник не кредитує страховика, оскільки він купуєстраховий захист.

7. Самоокупність страхової діяльності характеризуєздатність страхової організації покривати свої витрати з надання страхового захисту в певному обсязі за рахунок обґрунтованих розмірів страхових внесків і виваженої політики розміщення тимчасово вільних грошових коштів.

Економічній сутності страхування відповідають його специфічні функції, що виражають суспільне значення цієї категорії, і до яких можна віднести:

формування спеціалізованого страхового фонду;

відшкодування збитку й особисте матеріальне забезпечення громадян;

попередження страхових випадків і зменшення розміру збитків.

1. Функція формування спеціалізованого страхового фонду є характерною для страхової діяльності, тому що для забезпечення відшкодування заподіяного збитку внаслідок страхового випадку необхідно сконцентрувати кошти та сформувати їх у достатньому обсязі. Страхові резерви, що формуються, повинні надавати можливість не тільки здійснювати виплати страхувальникам, які зазнали збитків у поточному періоді, але й передбачити це на майбутнє.

Ця функція забезпечує стабільність страхування та гарантію виплат відшкодувань.

2. Функція відшкодування збитку й особистого матеріального забезпечення громадян є також характерною саме для цієї економічної категорії. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у формуванні страхових резервів, забезпечені страховим захистом здоров’я, майна та широкого кола ризиків. Відшкодування збитку здійснюється за договорами страхування.

Ця функція містить елементи заощадження, але заощаджувальний характер у страхуванні притаманний тільки довгостроковим його видам.

3. Функція попередження страхових випадків і зменшення розміру збитків спрямована на фінансування заходів щодо зменшення страхового ризику за рахунок частини коштів страхових резервів. Здійснення цієї функції передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансування їх для запобігання недопущення або зменшення наслідків страхових випадків, а її економічна сутність полягає в тому, що сама страхова компанія об’єктивно зацікавлена у попередженні їх настання.

Рисунок 1.1 Функції страхування

Принципи страхування

майновий інтерес; найвищий ступінь довіри сторін; причинно-наслідковий зв’язок;

Література

1. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996р. №86/96 (із змінами, внесеними згідно із Законами ... № 2745-ІІІ від 4 жовтня 2001р. )

2. Базилевич В. Д. Базилевич К. С. Страхова справа / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. − К.: Знання, 1997. − 216 с. (с. 9-29).

3. Гинзбург А. И. Страхование. 2-е узд / А. И. Гинзбург. − СПб.: Питер, 2006. − 208 с.: ил. − (Серия «Краткий курс»). (с.5−16)

4. Ефимов С.Л. Энциклопедический словарь: Экономика и страхование. — М.: Церих—ПЭЛ, 1996. — 528 с.

5. Заруба О. Д. Основи страхування: Навч. посібник / О. Д. Заруба. − К.: УФІМБ, 1995. − 180 с. (с. 10−19)

6. Основы страховой деятельности: Учебник/Отв. ред. проф. Т.А. Федоровой. - М.:БЕК, 2001. - 768с.

7. Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Колдмина, В.В. Шахова − М.: Финансы и статистика, 1991. − 336 с. (с. 9−31)

8. Страхование от А до Я. Книга для страхователей./ Под ред. Л.И. Корчевской, К.Е. Турбиной. — М.: ИНФРА-М, 1996. - 624 с.

9. Страхування: Підручник /Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С.Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп.- К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

10. Шахов В.В. Страхование: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 1997. - 311с.

 

 

Питання для самоконтролю

 

1. Розкрийте зміст поняття “страхування”

2. Які основні складові страхового інтересу та в чому полягає їх сутність?

3. Які вимоги встановлені до страхової компанії, при її створені в Україні?

4. Хто може бути застрахованою особою в Україні і чому?

5. Які відмінності в призначені вигодобувача для різних видів страхування?

6. Що визначає плату за страхування?

7. Розкрийте сутність загальних принципів здійснення страхової діяльності.

8. Поясніть зміст й основне призначення класичних принципів страхування.

9. Яку роль виконує страхування в розвитку сучасних суспільних соціально-економічних відносин?

10. У чому полягає основна мета страхування?

11. Назвіть етапи еволюційного розвитку страхування в Україні.

12. Охарактеризуйте форми страхового захисту.

13. Які функції виконує страхування?

14. Перелічіть основні ознаки страхового захисту.

15. Визначення терміну “страхування” з правової та економічної точки зору.

16. У чому полягає основне призначення страхових фондів?

17. Хто відноситься до суб'єктів страхових правовідносин?

18. Пояснити взаємозв’язок об’єкта страхування з страховим інтересом.

19. Перерахувати основні способи здійснення страхування та основні етапи їх історичного розвитку.

20. На прикладах життєвого досвіду довести необхідність страхового захисту.

21. Визначити за яких обставин і в якій формі виникло страхування.

22. Використавши навчальну літературу, визначити, в якій країні та коли виникло страхування життя.

23. Перерахувати та розкрити зміст принципів страхування.

24. Визначити, у чому виявляється взаємозв’язок понять “предмет страхування”, “об’єкт страхування”, “майновий інтерес”.

25. Надати приклади ролі страхування у сучасній економіці.

 

 

Лекція №2

Тема лекції: класифікація страхування

 

План лекції

 

1. Поняття і ознаки класифікації страхування, її наукове та практичне значення

2. Класифікація страхування за формами здійснення

3. Види страхування, їх класифікація

 

Поняття і ознаки класифікації страхування, її наукове та практичне значення

Страхування —поняття, що потребує дослідження з різних точок зору. Це стає можливим завдяки існуванню різних підходів до класифікації страхування. … Термін класифікація походить від лат. clasis, що означає “розряд, клас”, та… Для збору, групування, узагальнення інформації про ці об’єкти, ризики, які їм загрожують, з метою упорядкування…

Українська класифікація видів страхування дещо відрізняється від класифікації ЄС (в Україні не розширено та не виокремлено види довгострокового страхування життя, необхідна чітка дефініція видів страхування), але її перевага полягає в тому, що вона дозволяє розвивати бізнес по законодавчо однаково визначеним напрямкам вітчизняним страховими компаніями з іноземними, в особливості в операціях по перестрахуванню.

Класифікацію згідно з вимогами внутрішнього законодавства України Держфінпослуг (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг) використовує з метою ліцензування.

Таблиця 2.2 Класифікація страхування за економічними та юридичними ознаками

№ п/п	Ознака класифікації	Характеристика ознаки	Класифікація страхування
Економічні ознаки
	Спеціалізація страховика	має значення для орга­ні­зації фінансів страховика, розміщення страхових резервів, для оподаткування	страхування життя; загальні види страху­вання (особисте, майнове, відповідальності)
	Рід небезпек	Розуміють перелік страхових ризиків, що супроводжують конкретну діяльність страхувальника	виділення видів страху­вання за діяльністю страховика (морське, авіаційне тощо); виділення видів за класифікацією ризиків (фінансових, екологічних, ядерних тощо)
	Статус страхувальника	Використовується для поділу страхових послуг, що обслуговують інтереси громадян та інтереси юридичних осіб; стосується здебільшого майнового страхування та відповідальності	страхування фізичних осіб (майна, здоров’я, життя, працездатності, відповідаль­ності); страхування юридичних осіб (майна, відповідаль­ності)
	Статус страховика	Використовується для забезпечення державного регулювання страхової діяльності	комерційне страхування (акціонерні товариства); взаємне (товариства взаємного страхування); 3) державне (страхування експортних кредитів)
Юридичні ознаки
	За міжнародними нормами	Виділення класів страхування згідно з директивами ЄС	7 класів довгострокового страхування; 18 класів загального страхування
	Згідно з вимогами внутрішнього законодавства	Виділення конкретних видів страхування за ризиками та об’єктами	33 види обов’язкового страхування; 22 види добровільного страхування
	Форма проведення страхування	Характеризує спосіб залучення у страхові відносини	обов’язкове; добровільне

 

В практичній діяльності страховиками використовується наступна класифікація страхування: 1) за галузями; 2) за підгалузями; 3) за формою : добровільне та обов'язкове страхування.

Рисунок 2.8. Нетрадиційні види страхування

 

Класифікація страхування за формами здійснення

Більшу частину договорів страхування укладають на основі вільного волевиявлення сторін: страхувальник не зобов’язаний укладати договір страхування,… Поява таких обов’язків можлива тільки у випадках, передбачених законодавством,…     Форми страхування         …

Перелік видів добровільного страхування наведено у ст.6 Закону України «Про страхування».

Обов’язкове страхування здійснюється на основі відповідних законодавчих актів, в яких визначено: · об’єкти, які підлягають страхуванню; · обсяг страхової відповідальності;

ЛІТЕРАТУРА

2. Про страхування. Закон України // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – с. 19 3. Страховий ринок України в 2010 році: Статистичний довідник. – К.: 2011,… 4. Штеф’юк Парасковія. Страхування життя – додаткове джерело інвестицій // Україна – Бізнес, № 16, 21 квітня 1999…

Лекція №3

Тема лекції: державне регулювання страхової діяльності

 

План лекції

 

1. Необхідність, мета та значення державного регулювання страхової діяльності

2. Правове забезпечення страхування

3. Органи нагляду за страховою діяльністю та їх функції

4. Ліцензування страхової діяльності

 

Необхідність, мета та значення державного регулювання страхової діяльності

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом (Державною комісією з регулювання ринків фінансових… Державне регулювання спрямоване на: – забезпечення формування і розвиток ефективно функціонуючого ринку страхових послуг;

Правове забезпечення страхування

Правове регулювання страхового ринку може здійснюватися держав­ними органами (державно-правове регулювання) і окремими інститутами… Державно-правове та інституційно-правове регулювання відносин у страхуванні… Система законодавства щодо регулювання страхової діяльності перед­бачає наявність загального законодавства,…

Органи нагляду за страховою діяльністю та їх функції

У зв’язку з демонополізацією страхування в Україні органи державної влади й управління не здійснюють безпосереднє керівництво страховою діяльністю.… Кожна держава з ринковою економікою має незалежний спеціалізований орган з… Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Державною комісією з регулювання ринків…

Ліцензування страхової діяльності

Ліцензія — документ, який підтверджує право на проведення конкрет­них видів страхування (перестрахування) при дотриманні правил страхо­вої… В Україні під ліцензованою страховою діяльністю розуміють діяльність страхових… Вимоги до ліцензування страхової діяльності містяться в Законі України “Про страхування” зі змінами й доповненнями та…

Література

1. Анисимов В. М. Развитие страховой медицины — путь к реформированию здравоохранения // Финансы. — 1995. — № 5.

2. Арцимович І.М. На страховому ринку період “каламутної води”. // Україна – Бізнес, № 10, 22 березня 2000 р.

3. Дюжиков Е. Ф. Контроль за деятельностью страховщика по заключению договоров страхования // Финансы. — 1995. — № 2.

4. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» // Урядовий кур’єр. − 2001. − 7 листопада.

5. Закон України «Про страхування»// Урядовий кур’єр. — 1996. — 18 квітня (із змінами, внесеними згідно із Законами: № 306/97 — ВР від 4.06.97; № 589/97 — ВР від 21.10.97; № 684/97 — ВР від 3.12.97).

6. Законодавство України про страхування // Збірник нормативних актів. − К.: Атіка, 199. − 464 с.

7. Зуева Анжела. Без контроля государства в этом году остались страховые компании. Покупая страховой полис, будьте осторожны // Бизнес, № 11, 15 марта 1999 г.

8. Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України. Умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням: Затв. Наказом Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю // Урядовий кур’єр. —1996. — 19 травня.

9. Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків. // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 266 – 268.

10. Положення про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших, ніж страхування життя. // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 398 – 400.

11. Воблый К. Г. Основы экономии страхования. – Москва: Ника, 1993. – 228 с. (с. 89-97)

12. Гинзбург А. И. Страхование. 2-е узд / А. И. Гинзбург. − СПб.: Питер, 2006. − 208 с.: ил. − (Серия «Краткий курс»). (с. 133-150)

13. Ефимов С. Л. Организация управления страховой компанией: теория, практика, зарубежный опыт. — М.: Рос. юрид. издат. дом, 1995.

14. Європейський досвід страхової діяльності і вдосконалення її кадрового забезпечення. Професійні дискусії педагогів і практиків Сходу і Заходу /Матеріали Міжнар. конф. 17—18 жовтня 1996. — К.: КДЕУ, 1996.

15. Журавлев Ю. М. Страхование и перестрахование (Теория и практика) / Ю. М. Журавлев, И. Г. Секерж . − М.: Анкил, 1993. . − 115 с. (с. 36−41)

16. Законодавство України про страхування. − К.: Юрінкон, 1997. − 250 с.

17. Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Колдмина, В.В. Шахова − М.: Финансы и статистика, 1991. − 336 с. (с. 156−168)

18. Страхование от А до Я (книга для страхователей) / Под ред. Л. И. Корчевской, К. Е. Турбиной. — М.: Инфра-М, 1996.

19. Страхування: Підручник / Керівник автор. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. — К.: КНЕУ, 1998.

20. Сухов В. А. Государственное регулирование финансовой устойчивости страховиков. — М.: Анкил, 1995.

21. Шахов В. В. Введение в страхование: экономический аспект. — М.: Финансы и статистика, 1992.

22. Шиминова М. Я. Страхование: история, действующее законодательство, перспективы. — М.: Наука, 1989.

Питання для самоконтролю

 

1. У чому полягає державна політика у страхуванні?

2. Назвіть існуючі нормативно-правові акти в галузі страхування.

3. Перелічіть органи державного нагляду за страховою діяльністю.

4. Охарактеризуйте функції, які виконують органи нагляду за страховою діяльністю.

5. Назвіть основні вимоги держави до діяльності страховиків.

6. Які права та обов’язки органу страхового нагляду?

7. Які документи необхідні для ліцензування страховиків?

8. Яким чином здійснюють контроль за діяльністю страховиків?

9. В чому проявляється необхідність державного регулювання страховою діяльністю?

10. Які методи використовуються при держаному регулюванні страховою діяльністю?

11. Визначити основні напрямки державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні.

12. В чому полягає особливість страхових правовідносин?

13. Перерахуйте основні ознаки, за якими страхове право можна віднести до різновиду зобов’язального права.

14. Які складові входять в структуру страхового законодавства України?

15. Розкрийте структуру і зміст Закону України “Про страхування”.

16. Який орган центральної виконавчої влади здійснює нагляд за страховою діяльністю? В чому полягають його основні функції?

17. Розкрийте основний зміст процедури ліцензування страхової діяльності.

18. Які напрямки впливу міжнародних норм на державне регулювання страхової діяльності в Україні? Оцініть відповідність чинного стану державного регулювання страховою діяльністю в Україні вимогами Асоціації IAIS.

 

 

 

Лекція №4

Тема лекції: «Страхові ризики та їх оцінювання»

План лекції

 

1. Поняття ризику та його основні характеристики

2. Види ризиків та їх класифікація

3. Тарифна ставка

4. Оцінка ризику й визначення доцільності його страхування

Поняття ризику та його основні характеристики

Поняття ризику пов’язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку… Зауважимо, що поряд із суто науковим визначенням ризику існують інтуїтивні,… · ризик як «дамоклів меч»;

Види ризиків та їх класифікація

Класифікація ризиків розуміє їх розподіл на конкретні групи по визначених ознаках. Ефективність організації керування ризиків багато в чому визначається…

Тарифна ставка

Виникнення страхових випадків і суми збитків від них не можна передбачити в нормативному порядку. Якщо ж взяти окремий проміжок часу, визначену… Для визначення розміру страхового фонду, який формують за рахунок страхових… Тарифна ставка чи страховий тариф – це:

Оцінка ризику й визначення доцільності його страхування

При якісній оцінці визначають можливі види ризику, а також чинники, що впливають на рівень ризику при виконанні визначеного виду діяльності.… За допомогою статистичного методу оцінки ризику на основі розрахунку… Експертний аналіз може бути реалізований шляхом опрацювання думок досвідчених підприємців і спеціалістів. При…

Література

 

1. Про страхування. Закон України // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – (с. 21)

2. Клапків М. С. Методи ідентифікації фінансових ризиків // Фінанси України, 2000, № 1, с. 40-43

3. Пасенченко Я. Втрати від пожеж в Україні дуже занижені // Финансовые услуги, 1998, № 7 – 8, с. 46.

4. Александров А.А. Страхование. – Москва: Приоритет, 1998. – 186 с. (с. 6-16)

5. Базилевич В. Д. Базилевич К. С. Страхова справа / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. − К.: Знання, 1997. − 216 с. (с. 157-163)

6. Бланд Дэвид. Страхование: Принципы и практика. – Москва: Финансы и статистика, 1998. – 416 с. (с. 26-61).

7. Боков В. В. Предпринимательские риски и хеджирование в отечественной и зарубежной экономике: Учеб. Пособие / В. В. Боков, П. В. Забелин, В. Г. Федцов. − М.: ПРИОР, 1999. − 128 с. (с. 19-29)

8. Борисова В.А., Огаренко О.В. Організаційно-економічний механізм страхування. – Суми: Довкілля, 2001. – 194 с.

9. Василишин Р.Д., Кашенко О.Л., Борисова В.А. Економічні основи страхування // За ред. д.е.н., проф. А.В. Чупіса. – Суми: Довкілля, 2001. – 412 с.

10. Воблый К. Г. Основы экономии страхования. – Москва: Ника, 1993. – 228 с. (с. 62-72).

11. Вовчак О.Д. Страхування: Навч. пособник. 2-ге вид. – Львів: Новий світ, 2005. – 480 с.

12. Гинзбург А. И. Страхование. 2-е узд / А. И. Гинзбург. − СПб.: Питер, 2006. − 208 с.: ил. − (Серия «Краткий курс»). (с. 25-35)

13. Заруба О. Д. Основи страхування. Посібник . – К.: УФІМБ, 1995. – 180 с. (с. 30-35)

14. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 321 с. (с. 12-19, с. 258-263)

15. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. 2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 392 с.

16. Райхер В. К. Общественно – исторические типы страхования. – Москва: Юнис, 1992. – 282 с. (с. 5-6)

17. Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Колдмина, В.В. Шахова − М.: Финансы и статистика, 1991. − 336 с. (с. 55-71)

18. Смирнов В. В. Страховая защита от рисков при реализации продукции по базисам поставки. – Москва: Атика, 1997. – 232 с. (с. 45-57).

19. Страхування: Підручник/Керівник авт. кол. інаук.ред. С.С.Осадець. -К.: КНЕУ, -2002.-599с.

Питання для самоконтролю

 

1. Надати характеристику ризику та його класифікацію.

2. Поясніть поняття «ризик» в страхуванні

3. Особливості визначення ризику в страхуванні.

4. Надати характеристику етапам управління ризиком.

5. Методика оцінки ризику і визначення доцільності його страхування.

6. В чому різниця між страховим випадком і подією, яка нанесла шкоду ?

7. Як проявляється взаємозв’язок ризикових обставин зі страховим випадком ?

8. Привести загальну характеристику стихійного лиха та катастрофи.

9. Назвати три основні типа імовірності появи непевної події.

10. Як поділяються ризики за походженням ?

 

Лекція №5

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: « Страховий ринок»

 

План лекції

1. Страховий ринок та його структура

2. Роль страхових посередників у розвитку страхового ринку

3. Об’єднання страховиків та їх функції

 

 

Страховий ринок та його структура

Поняття “страховий ринок” поєднує в собі дві неоднозначні категорії, а саме – “ринок” і “страхування”. Підринком розуміють певні економічні… Використовуючи ці два поняття, можна сформулювати підходи до визначення… Ø це сфера економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист;

Організаційна структура страхового рин­ку

2) Спілки, асоціації, пули. 3) Товариства взаємного страхуван­ня 4)Страхові агенти та страхові

Роль страхових посередників у розвитку страхового ринку

Діяльність страхових агентів і страхових брокерів є подібною, але вони мають різний юридичний статус.

Функції посередників

Страховий агент або страховий брокердопомагає страховику уникнути складних переговорів зі страхувальником, який у більшості випадків не ознайомлений з елементарними поняттями страхової справи та не готовий безпосередньо вести переговори зі страховиком.

 

 

Об’єднання страховиків та їх функції

Найбільшим із них є Ліга страхових організацій України (ЛСОУ), створена на добровільних засадах з метою формування розвиненого страхового ринку,… Ліга має статус юридичної особи, діяльність якої здій­снюється у таких… Ø розробка проектів законодавчих і нормативних актів з питань страхування;

Література

1. Гинзбург А. И. Страхование. 2-е узд / А. И. Гинзбург. − СПб.: Питер, 2006. − 208 с.: ил. − (Серия «Краткий курс») ( с.36-83)

2. Зубец А. Н. Страховой маркетинг / А.Н. Заруба. − М.: Анкил, 1998. − 254 с.

3. Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Колдмина, В.В. Шахова − М.: Финансы и статистика, 1991. − 336 с. ( с. 32-85).

4. Ткаченко Н. В. Страхування. Практикум: Навч. посіб / Н. В. Ткаченко. − К.: Ліра-К, 2007. − 270 с. (с. 133-146)

 

 

Питання для самоконтролю

 

1. Охарактеризуйте внутрішнє і зовнішнє оточення страхового ринку.

2. Перелічіть принципи розвитку національного страхового ринку.

3. Що є договором страхування в Україні?

4. Які права і обов’язки сторін під час укладання страхового договору?

5. У чому полягають обов’язки страховика та страхувальника.

6. Назвіть проблеми страхового ринку України.

7. Назвіть об’єктивні передумови розвитку страхового ринку

8. Назвіть обов’язкові умови функціонування страхового ринку?

9. Перелічіть основні функції страхового ринку?

10. Надати загальну характеристику страховому ринку.

11. Що утворює інфраструктура страхового ринку?

12. На базі яких законодавчих актів створювався страховий ринок на Україні?

13. Чим відрізняються права і обов’язки страхового агента і страхового брокера ?

14. Перерахувати основні принципи та напрямки розповсюдження страхових продуктів.

15. Які основні тенденції в розвитку сучасних страхових ринків ?

16. Передумови розвитку та існування страхового ринку.

17. Основні складові страхового ринку.

18. Страхові посередники на страховому ринку.

19. Характеристика посередників страхового ринку.

20. Призначення інфраструктури страхового ринку та її складові.

21. Яку функцію виконує інфраструктура страхового ринку?

22. Вплив зовнішнього середовища на розвиток страхування.

23. Які основні показники характеризують рівень розвитку страхової галузі на сучасному етапі?

24. У чому відмінність правового статусу страхового брокера та страхового агента?

25. Яким чином регулюється діяльність страхових агентів і брокерів в Україні?

26. Основні шляхи розвитку національного страхового ринку.

27. Основні етапи розвитку страхового ринку в Україні.

28. Особливості діяльності аварійного комісара та сюрвейєра.

29. За чиїм дорученням діє сюрвейєр?

 

 

Лекція №6

Тема лекції: «СТрахові послуги та особливості їх реалізації »

План лекції

 

1. Страхова послуга та особливості її продажу

 

Страхова послуга та особливості її продажу

Згідно цивільного законодавства (Ст. 901 Цивільного кодексу України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за… Поняття “страхова послуга” тісно пов’язане з поняттям “страховий продукт”, що… Виходячи з приведеного аналізу, можемо дати наступне визначення страхового продукту.

Література

 

1. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996р. №86/96 (із змінами, внесеними згідно із Законами ... № 2745-ІІІ від 4 жовтня 2001р. ).

2. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. М.: Гардарика, 1998. – 296 с.

3. Залетов А.Н. Страхование в Украине / Под редакцией д.э.н. Слюсаренко О.О. – К.: Международная агенция “ВееZone”, 2002. – 452с.

4. Зубец А.Н. Страховой маркетинг в России: Практическое пособие. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. - 344с.

5. Страхование от А до Я. Книга для страхователей./ Под ред. Л.И. Корчевской, К.Е. Турбиной. — М.: ИНФРА-М, 1996. - 624 с.

6. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець, д-р. екон. наук, проф.- К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

7. Положення про моторне (транспортне) страхове бюро. // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 442 – 445.

8. Положення про авіаційне страхове бюро. // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 447 – 450.

9. Положення про морське страхове бюро. // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. - С. 450 – 453.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що таке страхова послуга?

2. Дати визначення основних та додаткових послуг?

3. Що таке страховий продукт?

4. Назвіть специфічні ознаки страхових продуктів?

5. Що таке активізація?

6. Типи каналів збуту страхової продукції?

7. Назвіть вимоги законодавства до продажу страхових послуг

 

 

Лекція №7

Тема лекції: «ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ТА ВЕДЕННЯ СТРАХОВОЇ УГОДИ »

План лекції

 

1. Договір страхування

2. Умови договору страхування

3. Процедура підготовки та укладання договору

Договір страхування

 

Між страховиком і страхувальником у письмовій формі укладається до­говір страхування, в силу якого страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку виконати страхові виплати страхувальнику або іншій особі, на користь якої було укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплатити страхові внески у встановлені строки.

Договір страхування — це угода двох або кількох осіб, яка спрямована на встановлення, зміну або розірвання між ними правових зв’язків (прав і обов’язків).

Такий договір виконує дві основні функції. По-перше, це — юридичний факт, з яким норми права пов’язують виникнення (а також зміни і припинення) зобов’язань. Відповідні зобов’язання, оскільки вони виникають на підставі договору, називаються договірними. Кожне зобов’язання відбиває певні правовідносини. Це означає, що договір як угода сторін є юридичним фактом, на підставі якого виникають договірні зобов’язання і правові відносини.

По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв’язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв’язок його учасників.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про страхування”» договір страхування є письмовою угодою між страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або відшкодувати збиток у межах страхової суми страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Зміст договору як юридичного факту визначається сукупністю його умов. Визначення змісту договору має велике практичне значення, оскільки від цього залежать особливості виникнення прав і обов’язків, можливість належного виконання зобов’язань.

Факт укладення договору страхування може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Отже, законодавство тлумачить страховий поліс лише як можливий доказ факту укладення договору страхування, до того ж із доданням правил… Як передбачено цивільним законодавством, договір вважається укладеним, якщо… Основними важливими елементами договору страхування є:

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

При укладанні та виконанні договору страхування слід керуватися таким положеннями Закону України “Про страхування”: 1. Договір страхування є письмовою угодою між страховиком і страхувальником,… Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів…

Умови договору страхування

Умови договору страхування можуть бути істотними і неістотними. Істотні умови складають основу договору страхування. Істотні умови, відповідно… Згідно чинного законодавства (ст. 982 Цивільного кодексу України) істотними умовами договору страхування є:

Процедура підготовки та укладання договору

 

Порядок укладання договору визначається цивільним законодавством, зокрема Законом України «Про страхування». Існують дві стадії у процесі укладання договору: 1) пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини — оферта; 2) одер­жання і прийняття пропозиції іншою стороною — акцепт, що вказує на згоду останньої укласти договір на умовах, закладених у пропозиції.

Питання про правову характеристику — оферту — не може розглядатися без урахування теоретичних положень, розроблених наукою, та постанов цивільного законодавства.

Пропозиція щодо укладання договору може визначатись як оферта, якщо вона відповідає ряду необхідних ознак, зокрема, з оферти має випливати волевиявлення щодо укладання договору, а не просто наводитися інформація про можливість укладання договору. Оферта має бути адресована конкретній особі.

Законодавче визначення оферти і перелік ознак, яким вона має відповідати, передбачено в цивільному законодавстві. Згідно з ним пропозиція щодо укладання договору одній або кільком конкретним особам є офертою, якщо вона достатньо визначена і відбиває намір особи, яка внесла пропозицію, вважати себе пов’язаною договором у разі її прийняття (акцепту). Пропозиція вважається достатньо визначеною, якщо в ній зазначені істотні умови договору або порядок його визначення.

Законодавство розрізняє порядок укладання договорів залежно від пропозиції, зробленої однією зі сторін з визначенням строків для відповіді або без їх визначення.

Коли пропозиції укласти договір зроблено із вказівкою строку для відповіді, момент укладення договору встановлюється залежно від того, в усній чи письмовій формі подано пропозицію. У першому випадку договір визначається укладеним, якщо інша сторона терміново повідомила особу, яка внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції.

В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо повідомлення про прийняття пропозиції одержано до строку, встановленого законодавством, а якщо такий строк не встановлений, — у межах необхідного для цього часу.

До форми договору страхування застосовують загальні правила, установлені для форми угоди.

Якщо згідно із законодавством або угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, то він може бути укладений складанням одного документа, підписаного сторонами, обміну листами, телетайпограмами і т. ін., а також підписаний стороною, яка їх надсилає.

Законодавство передбачає, що для укладання договору страхувальник подає страховикові письмову заяву встановленої форми або іншим способом повідомляє про свій намір укласти договір страхування.

Для письмового визнання договору страхування необхідна не тільки письмова заява страхувальника, а й письмова згода страхової організації на укладання такого договору, підтвердженням якої є страхове свідоцтво (страховий поліс), видане страховиком.

Згідно з чинним в Україні законодавством усі спори за договорами, у тому числі й за договорами страхування, підлягають вирішенню в суді.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення терміну дії;

2) виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені в договорі терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим у разі, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня висунення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору;

4) ліквідації страхувальника — юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності за винят­ком випадків, передбачених статтями 21—23 Закону «Про страхування»;

5) ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов’язана повідомити іншу не пізніш як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, здійснених за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком положень договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі дострокового припинення договору страхування не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі.

Правові наслідки, пов’язані з достроковим розірванням договору, визнаються залежно від того, допущені чи ні будь-якою зі сторін порушення правил страхування. Так, у разі дострокового припинення договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому внески за відкиданням певних витрат на ведення справи. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком правил страхування, страхові внески повертаються страхувальникові за відкиданням витрат на ведення справи.

При укладанні договорів страхування Законом України «Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування”» передбачено особливі умови врегулювання відмови у питаннях, пов’язаних з виплатою страхових сум (страхового відшкодування), причому підставою для відмови страховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування) може бути таке:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку, у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником — громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у виплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком у термін, не більший від передбаченого правилами страхування, та повідомляється страхувальникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика щодо виплати страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Договір страхування вважається недійсним з часу його укладання у випадках, передбачених цивільним законодавством України. Крім того, відповідно до цього Закону договір страхування визнається недійсним також у разі:

1) коли його укладено після страхового випадку;

2) коли об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

 

Література

 

1. Про страхування. Закон України // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999.

2. Базилевич В. Страховий ринок України. – К.: Товариство ”Знання”, 1998. – 444 с.

3. Заруба О. Д. Основи страхування. Посібник . – К.: УФІМБ, 1995. – 180 с.

4. Страхування: Підручник // Кер. авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. – К.: КНЕУ, 1998. – 528 с.

 

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що таке страховий договір

2. Основні елементи договору страхування?

3. Основні фактории, що визначають можливість страхових виплат?

4. В якій формі укдадається страховий договір?

5. При яких випадках договір страхування може бути визнаний недійсним?

6. За яких підстав договір страхування припяняє свою чинність?

7. Які умови договору страхування Ви знаєте, які умови є істотними?

8. Що таке андеррайтинг?

9. Перерахуйте обов´язки страхувальника та страховика за договором страхування?

10. Назвіть етапи проходження страхової угоди?

Лекція №8

Тема лекції: «СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ»

План лекції

 

1. Особисте страхування в Україні

2. Страхування життя і його основні види

3. Страхування пенсій (ренти)

Особисте страхування в Україні

Початок розвитку сучасних видів особистого страхування пов’язують з розвитком морського страхування. В Європі з кінця ХVII ст. - початку XVIII ст.… Особисте страхування – це дуже давній інститут. Воно відоме ще древнім… В Італії ще в роки середньовіччя були установи, які за певний внесок бідних батьків при народженні дівчинки давали…

Страхування життя і його основні види

Страхування життя оформляється договором, по якому одна із сторін, страховик, бере на себе зобов'язання за допомогою одержання їм страхових премій,… ПІДСКАЗКИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ПРИ СТРАХУВАННІ ЖИТТЯ: 1. Придивіться до вартості страховки

Страхування життя здійснюється на добровільній або обов'язковій основі.

- смерть страхувальника (застрахованої особи); - тимчасова і постійна втрата працездатності; - закінчення трудової діяльності в зв'язку з виходом на пенсію за віком;

Література

 

1. Борисова В.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – Суми: Довкілля, 2004. – 408 с.

2. Василишин Р.Д., Кашенко О.Л., Борисова В.А. Економічні основи страхування // За ред. д.е.н., проф. А.В. Чупіса. – Суми: Довкілля, 2001. – 412 с.

3. Вовчак О.Д. Страхування: Навч. пособник. 2-ге вид. – Львів: Новий світ, 2005. – 480 с.

4. Гаманкова О.О. Страхування: Навч.-метод.посіб./ О.О.Гаманкова, Т.М.Артюх, С.В.Горянська.-К.: КНЕУ, 2000.-120с.

5. Гинзбург А. И. Страхование. 2-е узд / А. И. Гинзбург. − СПб.: Питер, 2006. − 208 с.: ил. − (Серия «Краткий курс») (с. 255-272).

6. Говорушко Т.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

7. Ефимов С. Л. Деловая практика страхового агента и брокера / С. Л. Ефимов. − М: Страховой полис, 1996. − 416 с (с. 79-91)

8. Осадець В. Д. Страхування: Посібник / В.Д. Осадець. − К.: Товариство «Знання», КОО, 1997. − 426 с.

9. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. 2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 392 с.

10. Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Колдмина, В.В. Шахова − М.: Финансы и статистика, 1991. − 336 с. (с. 181−195)

11. Страхування: Підручник/Керівник авт. кол. інаук.ред. С.С.Осадець. -К.: КНЕУ, -2002.-599с.

12. Страхування: теорія та практика: навчально-методичних посібник / Н. М. Внукова, В. І. Успаленко, Л. В. Временко. − Харків.: Бурун книга, 2004. − 376 с.

13. Ткаченко Н.В. Страхування. Навч. посібник. – К.: Ліра-К, 2007. – 376 с

 

Питання для самоконтролю

 

1. Назвіть основні види страхування життя.

2. У чому перевага змішаного страхування життя.

3. У чому полягає специфіка страхування до одруження?

4. Договори страхування рент і пенсій, їх особливості?

5. Що є об’єктом та предметом особистого страхування?

6. Що належить до специфічних рис особистого страхування?

7. Назвіть види особистого страхування?

8. Дайте класифікацію особистого страхування?

9. Які види страхування життя Ви знаєте?

10. Дати характеристику тимчасового страхування?

 

Лекція №9

Тема лекції: « МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ»

План лекції

 

1. Медичне страхування

2. Страхування на випадок хвороби

3. Страхування від нещасних випадків

 

Медичне страхування

Медичне страхування (безперервне страхування здоров’я) - це підгалузь особистого страхування, де об’єктами страхування є майнові інтереси, пов’язані… У США фінансування охорони здоров’я базується майже виключно на платній… Принцип обов’язкового медичного страхування діє, наприклад у Франції, Канаді, Німеччині, Нідерландах. В Ізраїлі і…

Страхування на випадок хвороби

Страхування на випадок хвороби - це підгалузь особистого страхування, де об’єктами страхування є майнові інтереси, пов’язані із витратами на… Суб’єктами страхових відносин є страховик, страхувальник, застрахована особа,… Страхові ризики та страхові випадки. Страховим ризиком є ймовірне захворювання застрахованої особи однією з хвороб з…

Страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків - це підгалузь особистого страхування, де об’єктами страхування є майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям… Суб’єктами страхових відносин є страховик, страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач, спадкоємець.

Література

 

1. Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.97 р.

2. Захаревич Н. Інтерв’ю з головою правління НАСК “Оранта” Володимиром Бондарем // Україна – Бізнес, № 35, 6 жовтня 1999 р.

3. Кондрюк С. Страхування на випадок безробіття: новий міф соціальноорієнтованої ринкової економіки // Україна – Бізнес, № 17 – 18, 10 травня 2000 р.

4. Лєлєва Любов. Запровадження програми медичного страхування – шлях до вирішення однієї з соціальних програм міста // Оріана, 1999, 15 травня.

5. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 № 16/98-ВР.

6. Писарєв О. Настав час грунтовно взятися за пенсійне страхування // Україна – Бізнес, № 42 – 43, 17 листопада 1999 р.

7. Писарєв О. Фактори необхідності пенсійного страхування // Україна – Бізнес, № 39, 27 жовтня 1999 р.

8. Плешков А., Орлова И. Перспективы развития рынка страхования жизни // Страховое ревю, 2000, № 2 (70), с. 30 – 37.

9. Повітряний кодекс України. // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 61 – 62.

10. Про міліцію. Закон України // Законодавство України про страхування. Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 65.

11. Про прокуратуру. Закон України // Законодавство України про страхування. Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 73.

12. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей. Закон України // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 74.

13. Про страхування. Закон України // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 18-20.

14. Про туризм. Закон України. // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 95.

15. Про статус суддів. Закон України. // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 78.

16. Страхові компанії України в першому півріччі 2000 р: цифри і факти. // Україна – Бізнес, № 36 – 37, 6 – 13 вересня, 13 – 20 вересня 2000 р.

17. Тригуб Н. Ми можемо суттєво впливати на законодавчі органи // Україна – Бізнес, № 11, 29 березня 2000 р.

18. Штеф’юк Парасковія. Страхування життя – додаткове джерело інвестицій // Україна – Бізнес, № 16, 21 квітня 1999 р.

19. Штеф’юк Танасій. Страхування життя – джерело коштів для інвестицій // Україна – Бізнес № 18, 19 травня 1999 р.

20. Александров А.А. Страхование. – Москва: Приоритет, 1998. – 186 с. (с. 10-47, с. 96-145)

21. Борисова В.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – Суми: Довкілля, 2004. – 408 с.

22. Василишин Р.Д., Кашенко О.Л., Борисова В.А. Економічні основи страхування // За ред. д.е.н., проф. А.В. Чупіса. – Суми: Довкілля, 2001. – 412с

23. Вовчак О.Д. Страхування: Навч. пособник. 2-ге вид. – Львів: Новий світ, 2005. – 480 с.

24. Гаманкова О.О. Страхування: Навч.-метод.посіб./ О.О.Гаманкова, Т.М.Артюх, С.В.Горянська.-К.: КНЕУ, 2000.-120с.

25. Гинзбург А. И. Страхование. 2-е узд / А. И. Гинзбург. − СПб.: Питер, 2006. − 208 с.: ил. − (Серия «Краткий курс») (с. 255-272).

26. Говорушко Т.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

27. Залетов А.Н. Страхование в Украине / Под редакцией д.э.н. Слюсаренко О.О. – К.: Международная агенция “ВееZone”, 2002. – 452с.

28. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 321 с. (с. 94-112)

29. Иванова Н. Г, Медицинское страхование: Учеб. Пособие / Н.Г. Иванова. − С. Пб.: Изд-во ун-та экономики и финансов, 1992. − 24 с.

30. Кагаловская Э.Т. Страхование жизни: тарифы взносов. — М.: Анкил, 2000. — 232с.

31. Кутуков В.Б. Основы финансовой и страховой математики: Методы расчета кредитных, инвестиционных, пенсионных и страховых схем. - М.: Дело, 1998. - 304с.

32. Лисицын Ю.П., Стародубов В.И., Савельева Е.Н. Меди­цинское страхование. — М.: Медицина, 1995. — 142 с.

33. Методика формування резервів по страхуванню життя. Затверджено наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 23 липня 1997 року № 46.

34. Миронов А.А., Таранов А. М., Чейда А.А. Медицинское страхование. — М.: Наука, 1994. —312 с.

35. Осадець В. Д. Страхування: Посібник / В.Д. Осадець. − К.: Товариство «Знання», КОО, 1997. − 426 с

36. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. 2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 392 с.

37. Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посібник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. - 400с.

38. Саркисов С.Э. Личное страхование. — М.: ФиС, 1996. — 96 с.

39. Семенков А.В., Чернов Ф.Ю. Медицинское страхование. – М.: Финстатинформ, 1996. – 128 с.

40. Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Колдмина, В.В. Шахова − М.: Финансы и статистика, 1991. − 336 с. (с. 181−195)

41. Социальное и личное страхование. Опыт страхового рынка ФРГ. - М.: Анкил, 1996. - 122 с.

42. Страхование жизни на примере Швейцарии. — М.: Ан­кил, 1994. — 80с.

43. Страхування: Підручник // Кер. авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. – К.: КНЕУ, 1998. – 528 с. (с. 104-123)

44. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець.- Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

45. Страхування: теорія та практика: навчально-методичних посібник / Н. М. Внукова, В. І. Успаленко, Л. В. Временко. − Харків.: Бурун книга, 2004. − 376 с.

46. Страхование от А до Я / Под ред. Л. И. Корчевской, К. Е. Турбиной. — М.: ИНФРА, 1996. — (С. 540—541)

47. Ткаченко Н.В. Страхування. Навч. посібник. – К.: Ліра-К, 2007. – 376 с.

48. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги: Навч.-метод. посіб. - К.: ІЕУГП, 2000. - 268 с.

 

Питання для самоконтролю

1. Хто є суб’єктами страхування на випадок хвороби?

2. Що таке страховий випадок?

3. Хто не може бути застрахованою особою?

4. Що таке страхування від нещасних випадків?

5. Що відноситься до видів добровільного страхування від нещасних випадків?

6. Що відноситься до обов’язкових видів страхування від нещасних випадків?

7. Що відноситься до типових Програм медичного страхування?

8. Перерахуйте основні категорії особистого страхування.

9. Наведіть класифікацію різновидів особистого страхування.

10. Наведіть основні засади страхування життя.

11. Розкрити сутність комбінованого страхування життя (строкове, довічне, на дожиття, з виплатою).

12. Опишіть особливості здійснення пенсійного страхування.

13. В чому проявляються спільні та відмінні риси страхування ренти та пенсій.

14. Наведіть основні засади страхування від нещасних випадків, його добровільні та обов’язкові види.

15. Розкрити особливості здійснення страхування здоров’я на випадок хвороби.

16. Опишіть сутність медичного безперервного страхування здоров’я та його відмінність від страхування здоров’я на випадок хвороби.

17. У чому полягає спільність та відмінність страхування життя у разі смерті і страхуванням від нещасних випадків?

18. В якій формі здійснюється страхування життя?

19. Назвіть основні різновиди захисного страхування життя. Який ризик не передбачається ними?

20. Як укладаються і виконуються договори нагромаджу вального страхування життя?

21. Назвіть відомі вам види медичного страхування. Чим вони відрізняються від страхування від нещасних випадків?

22. Чим безперервне страхування відрізняється від страхування здоров’я на випадок хвороби?

23. Назвіть основні різновиди захисного страхування життя. Який ризик не передбачається ними?

24. Назвіть обов’язкові види страхування від нещасних випадків.

25. На яку страхову суму страхуються пасажири на всіх видах транспорту, крім авіаційного?

26. Назвіть програми добровільного медичного страхування, які діють в Україні?

27. Зазначте особливості здійснення страхування від нещасних випадків на транспорті.

28. Визначте місце та роль убезпечення життя в пенсійній реформі України.

29. Визначте, які з видів особистого страхування вкрай необхідні для ваших родичів, знайомих.

30. Проаналізуйте стан розвитку особового страхування в Україні за останні три роки.

31. Визначте проблеми та перспективи розвитку страхування життя в Україні (з обов’язковим посиланням на статистичний матеріал).

32. Проаналізуйте стан розвитку медичного страхування в Україні.

33. Дайте визначення особистого страхування.

34. Чим відрізняються окремі види особистого страхування?

35. Що є підставою для страхових виплат в особистому страхуванні?

36. Порядок і умови обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

37. Хто може виступати страхувальником при страхуванні від нещасних випадків?

38. Якими можуть бути наслідки нещасних випадків?

39. Страхування дітей і школярів від нещасних випадків.

40. Чим страхування від’їжджаючих за кордон відрізняється від страхування від нещасних випадків?

41. Яка основна мета медичного страхування?

42. Хто є одержувачем страхової суми при медичному страхуванні?

43. Чим відрізняється обов’язкове медичне страхування від добровільного страхування?

44. Які медичні послуги можуть надаватися застрахованій особі?

45. Від яких факторів залежить страхова сума при добровільному медичному страхуванні?

46. Чим обумовлений перелік медичних послуг, що надаються застрахованим громадянам страховими компаніями?

47. Проблеми впровадження в Україні обов’язкового медичного страхування.

48. Що вам відомо про службу “assistans”?

49. Якою є основна мета страхування життя?

50. Якими показниками характеризується сучасний стан страхування життя в Україні?

51. Які є страхові випадки, передбачені при страхуванні життя?

52. Який мінімальний строк страхування життя визначений зараз в Україні?

53. Який ризик обов’язково вказується при укладанні договору страхування життя?

54. Які можливі варіанти додаткового пенсійного забезпечення?

55. Що розуміють під поняттям “рента”?

56. Хто є одержувачем страхової суми при страхуванні ренти?

57. При яких умовах не виплачується страхова сума?

58. Назвіть різновиди страхування ренти та їх призначення.

59. Поняття особистого страхування та його класифікація.

60. Дати характеристику страхуванню життя.

61. Дати характеристику страхуванню від нещасних випадків.

62. Дати характеристику медичному страхуванню.

63. Обов’язкове медичне страхування в Україні: “за” і “проти”.

64. На які страхові групи можна поділити страхування життя ?

65. Назвіть ризики, які беруть на себе страхові компанії під час дії договору страхування про страхування життя.

66. Які дані потрібно використовувати при складані таблиці смертності ?

 

 

Лекція №10

Тема лекції: «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ»

 

План лекції

1. Сільськогосподарське страхування

2. Добровільне страхування врожаю та посівів

3. Страхування врожаю на підставі індексу врожайності або індексу погоди

 

Сільськогосподарське страхування

Страхування сільськогосподарських підприємств характеризується комплексністю. Сільське господарство — одна з найдавніших, найважливіших і найбільш… Об'єкти страхування майна сільськогосподарських підприємств поділяють на такі основні групи:

Договір страхування укладається, як правило, на 1 рік.

Сільськогосподарське страхування є одним з порівняно нових різновидів страхування, розвиток якого пов’язаний з страхування від пожеж урожаїв… За чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування… Кооперативним і фермерським господарствам було надано можливість самостійно вирішувати питання про доцільність…

Проілюструємо порядок розрахунків страхових платежів та виплати страхового відшкодування на умовному прикладі.

Страхова сума становить 389,760 грн (268,800 ´ 70 : 100). Правління НАСК «Оранта» визначило страховий тариф зі страхування озимої… Нехай у поточному році урожай озимої пшениці становить 3552 ц, цукрових буряків — 25400 ц, зелених кормів — 8200 ц.…

Добровільне страхування врожаю та посівів

На сьогоднішній день ліцензій на страхування агроризиків мають біля 60 страхових компаній. Приведемо приклад НАСК «Оранта», яка є лідером на ринку… HACK “Оранта” пропонує комплексне страхування, яке включає такі страхові… G страхування врожаю сільськогосподарських культур від втрат унас­лідок дії природних та інших ризиків;

Проілюструємо порядок розрахунків страхових платежів та випла­ти страхового відшкодування на умовному прикладі.

Середньорічна врожайність озимої пшениці за останні 5 років ста­новила 32 ц/га. Погоджена зі страховиком ціна центнера основної продукції — 28 грн.… Через незвичайні для даної місцевості морози в господарстві пов­ністю загинули…

Послідовність розв'язування може бути така.

Визначається фактична середня врожайність пшениці в роз­рахунку на гектар засіяної площі. Вона становить 11,1ц (3552 : 320).

Кількісна втрата врожаю пшениці з гектара—20,9 ц (32 - 11,1).

Втрата вартості врожаю пшениці з гектара— 585 грн. (20,9 х 28).

Вартість утраченого врожаю озимої пшениці з усієї площі — 187200 грн. (585х320).

Вартість урожаю культур, посіяних і підсіяних на площі загиб­лих і пошкоджених посівів озимої пшениці, усього 139300 грн., у тому числі вартість цукрових буряків — 127000 грн. (25400 х 5), зелених кормів — 12300 грн. (8200 х 1,5).

Сума втрат пшениці за мінусом вартості отриманого врожаю цук­рових буряків та зелених кормів — 47900 грн. (187200 - 139300).

Сума чистих втрат в розрахунку на один гектар — 150 грн. (47900 : 320). Сума втрат на застраховану площу озимої пшениці — 45000 грн. (150х300).

Частка фактично сплачених страхових платежів серед усіх нара­хованих, термін сплати яких минув, — 70,1% (14211 - 4250) : (14211 х х 100). Сума збитків на застрахованій площі з урахуванням коефіцієн­та фактичної сплати страхових платежів дорівнює 31545 грн. (45000 х х70,1 : 100).

Сума страхового відшкодування, що має бути перерахована страхувальникові, становить 22081 грн. (31545 х 70 : 100).

Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається так: вста­новлюють середню страхову суму за одну голову тварини за догово­ром страхування і…  

Страхування врожаю на підставі індексу врожайності або індексу погоди

Страхування врожаю на підставі індексу врожайності або індексу погоди в значній мірі відрізняється від традиційних методик, побудованих на різниці… Індекс погоди – це показник відхилень метеорологічних показників… В HACK “Оранта” предметом такого страхування є врожай сільськогосподарських культур, а також багаторічних насаджень…

Література

1. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996р. №86/96 (із змінами, внесеними згідно із Законами ... № 2745-ІІІ від 4 жовтня 2001р. ).

2. Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів/За редакцією П.Д.Біленчука, О.Ф.Філонюка, І.В. Яковенка. - Київ: Атіка, 1999. - 464с.

3. Залетов А.Н. Страхование в Украине / Под редакцией д.э.н. Слюсаренко О.О. – К.: Международная агенция “ВееZone”, 2002. – 452с.

4. Залєтов О.М. Страхування/За редакцією д.е.н. О.О.Слюсаренко. – К.: Міжнародна агенція “ВееZone”, 2003. – 320с.

5. Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 1998. - 321с.

6. Основы страховой деятельности: Учебник/Отв. ред. проф. Т.А. Федоровой. - М.:БЕК, 2001. - 768с.

7. Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільсько­госпо­дарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. №1000.

8. Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003р. №590.

9. Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посібник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. - 400с.

10. Страховое дело:Учебник / Под ред. проф. Рейтмана Л.И. - М.: РоСТо, 1992. - 526 с.

11. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець.- Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

12. Шихов А.К. Страхование: Учеб. пос. для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 431 с.

 

Питання для самоконтролю

 

1.На які групи поділяють об’єкти страхування майна сільськогосподарських підприємств?

2. Які найбільш типові ризики передбачаються договорами страхування:

1) врожаю;

2) тварин;

3.В чому полягає різниця між збитком і страховим відшкодуванням?

4.Які існують методики визначення збитку зі страхування врожаю?

5. Чим зумовлені особливості страхування врожаю і тварин?

6. На який випадок здійснюється страхування тварин?

7. Що є предметом страхування в сільськогосподарському страхуванні?

8. Дати визначення «індекс погоди»?

9. Дати визначення «індекс врожайності»

10. Дати визначення поняттю «страхування врожаю»

 

 

Лекція №11

Тема лекції: «АВТОТРАНСПОРТНЕ СТРАХУВАННЯ»

План лекції

 

1. Страхування транспортних засобів

 

 

Страхування транспортних засобів

Небезпеки, що супроводжують транспортну діяльність, впливають на транспортний засіб, вантаж (багаж), водіїв і пасажирів, третіх осіб. Історично… Оскільки в практиці транспортного страхування достатньо широко застосовується… По існуючій в Україні класифікації видів страхування, що ліцензуються, виділяють такі види майнового страхування…

До наземного транспорту відноситься автомобільний та залізнодорожний. Найбільш поширеним видом страхування на них є добровільне страхування корпусів транспортних засобів,зокремакорпусів автомашин (автокаско).

Договори страхування автокаско укладаються, як правило на один рік. Найбільш типовим ризиком є знищення, пошкодження або втрата транспортного засобу внаслідок:

1) дорожньо-транспортного випадку (ДТВ);

2) викрадення (угон);

3) протиправних дій третіх осіб;

4) вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ.

Укладення договору на усі три ризики називається «повним каско», на один або два – «частковим каско».

Машина перед страхуванням обов'язково оглядається спеціалістом страхової компанії (андеррайтером) з метою оцінити її стан, вартість, і визначити страховий тариф. Останній залежить від кількості ризиків, типу і марки машини, терміну її експлуатації та вартос­ті, а також тривалості стажу водія.

Страхові випадки. Цей вид страхування покриває збитки аварійного характеру, тобто такі, що виникли несподівано й непередбачено, призвівши до ремонту чи заміни застрахованого майна.

Машини страхуються від пошкодження чи знищення з таких причин:

· помилки в конструкціях та розрахунках, помилки під час монтажу, дефекти лиття та матеріалу;

· помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність, злий намір;

· дії відцентрової сили;

· коротке замикання та інші електричні ризики;

· нестача води в парогенераторах;

· фізичний вибух;

· буря, мороз, льодохід.

Винятки. Страхове відшкодування не виплачується, якщо шкоду майну завдано з таких причин:

· воєнні чи подібні до них події, усі види громадського безладдя, а також дії страйкарів чи робітників і службовців, що підпадають під локаут;

· намір чи груба необережність страхувальника або його пред­ставника;

· ризики, страхування яких передбачено іншими видами страхування (наприклад, вогонь, блискавка, вибух, спричинений хімічною реакцією, крадіжка, злом та крадіжка зі зломом);

· затоплення, повінь, землетрус, просідання ґрунту, зсув;

· дії наземних, водних та повітряних транспортних засобів;

· спрацювання внаслідок звичайного використання чи експлуатації, а також дія кавітації, ерозії, корозії та накипу;

· помилки або несправності, що існували на момент укладання договору страхування і про які страхувальник знав чи мав знати;

· помилки чи недостачі, за які несе відповідальність постачальник (у рамкам гарантійних зобов’язань).

Страхова сума. Страхова сума у страхуванні машин завжди встановлюється відповідно до нової відновлювальної вартості машин, яка містить вартість нової машини, митний збір, а також витрати на транспорт та монтаж. Це пов’язано з тим, що страхувальникові відшкодовуються всі витрати на ремонт без урахування фактичного зносу. Якщо змінюється страхова вартість, наприклад за рахунок підвищення цін, то страхувальник зобов’язаний повідомити про це страховика, щоб уникнути неповного страхування.

Страхова премія. Ставки премій у страхуванні машин визначаються окремо за кожним типом машин. Порівняно з іншими видами страхування (наприклад, із вогневим страхуванням), премії можуть здаватися високими, що зумовлюється підвищеною частотою страхових випадків у цій галузі.

Умовою укладення договору страхування, особливо на престижні та дорогі машини, є наявність протиугонних засобів і сигналізації. В ряді випадків у договори вносяться обмеження відповідальності за ви­крадення автомашини зі стоянки, котра не охороняється. Дуже часто до договору страхування вимагаються кольорові фото, зроблені з різних боків машини.

Страхова сума встановлюється на підставі згоди сторін, але не вище її дійсної вартості.

Дуже часто страхові компанії застосо­вують підвищувальні коефіцієнти за вік водія і знижувальні – за водіння без аварій протягом двох років при умові страхування в одній і тій же компанії. Мінімальна кількість корегуючих коефіцієнтів – 1-2, мак­симальна – до 10. Сумарний страховий тариф за повним каско в Україні коливається від 4-5 до 10-12 відсотків. На українському страховому ринку, страхові компанії застосовують переважно безумовну франшизу в розмі­рі від 0,2 до 15 відсотків, встановлюючи її до окремих ризиків.

Збиток визначається в розмірі вартості ремонту транспортного засо­бу. Підставою для цього є довідки з ДАІ про випадок, фотографії пош­кодженого засобу, а також кошторис вартості ремонту та пов'язаних з ним витрат (втрата товарного вигляду, перефарбування та ін.). Визначення вартості матеріального збитку здійснюється на підставі Методики товарознавчої експертизи дорожніх транспортних засобів. У зв'язку зі значною трудомісткістю визначення збитків в останні роки для цього використовується комп'ютеризована система Audatex.

На страховому ринку часто пропонуються страхові продукти з різними страховими програмами.

Страхування може здійснюватися за повною або пропорційною відповідальністю на підставі дійсної вартості транспортного засобу. Якщо автомашина страхується за пропорційною системою, мінімальна величина відповідальності компанії повинна становити не менше 50 відсотків вартості транспортного засобу. Договори страхування укладаються, як правило, на один рік, хоч не виключається і більший тер­мін дії договору, який відповідає терміну дії кредитної угоди. Програми передбачають однаковий набір ризиків, до яких відносяться знищення, пошкодження або втрата транспортного засобу унаслідок дорожньо-транспортного випадку, викрадення (угону), протиправних дій третіх осіб та інших випадкових подій. До останніх відносяться стихійні лиха, град, пожежа унаслідок удару блискавки, вибух, падіння на транспортний засіб інших предметів. Програмами враховується або не враховується зноше­ність транспортного засобу віком до 5 років, відсутні обмеження щодо зберігання транспортного засобу в нічний період, передбачається його використання на підставі довіреності, не вимагається довідка з ДАІ про дорожньо-транспортний випадок, якщо пошкоджені тільки фари, перед­нє, заднє або бокове скло. Програми відрізняються тарифами, величи­нами франшизи та витратами на транспортування пошкодженої автома­шини. Тарифи встановлюються у відсотках від страхової суми і залежать лише від вартості автомашини та програми.

Легкові автомашини страхуються віком до 8-10 років та вантажні автомашини віком до 10-15 років.За ризиком «Викрадення» («Угон») переважно страхуються лише автомашини, обладнані протиугонними пристроями та охоронною сигналізацією. Не підлягають страхуванню автомашини зі значними механічними та корозійними пошкодженнями, стан яких не відповідає вимогам стандартів та правил технічної експлуатації, канатно-тросовий транспорт, транспортні засоби, які обслуговують аеропорти та аеродроми, а також транспортні засоби, спеціалізовані на перевезенні вибухонебезпечних речовин, хімікатів та речовин у газоподібному чи скрапленому стані та речовин під тиском.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо транспортний засіб був втрачений, знищений або пошкоджений унаслідок вчинення навмис­ного злочину або був знаряддям злочину, в умовах воєнних дій чи заходів або їх наслідків, унаслідок проявів громадянської війни, народних заво­рушень або конфіскацій, прямого чи непрямого впливу атомного вибуху, радіації чи радіоактивного випромінювання, управління транспортним засобом в аварійному стані, в стані алкогольного, токсичного або нарко­тичного сп'яніння, не підпорядкування представникам органів державної влади, перевезення транспортного засобу як вантажу, буксирування транспортного засобу з порушенням правил дорожнього руху та будь-якого його використання не за призначенням відповідно до технічних умов експлуатації, визначених заводом-виробником.

При настанні страхового випадку, страхувальник повинен негайно повідомити про це Держа­вну автомобільну інспекцію (ДАІ) та не пізніше двох робочих днів – страхову компанію або її філію. Повідомлення про випадок будь-якими засобами зв'язку у письмовій формі в страхову компанію теж повинно бути поданим протягом двох днів. Після повідомлення страхувальник повинен представити пошкоджену автомашину для огляду, на підставі якого страховик складає Акт огляду. В деяких випадках здійснюється експертиза транспортного засобу (детальний огляд з перевіркою причин випадку і величин пошкоджень).

Документами на виплату є заява про виплату, договір страхування та пакет документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб, настання страхового випадку та величину збитків. Особа, яка управляла транспортним засобом у момент випадку, підтверджує це свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, правами водія, який керував транспортним засобом у момент випадку та документом, що засвідчує його особу. Настання випадку підтверджується документами ДАІ або судового органу з описом місця, часу, причин, обставин і наслідків випадку. Якщо автомашина була пошкоджена стихійним явищем, дода­ється довідка метеорологічної служби або Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. Величина збитків визначається на підставі акту огляду або акту експертизи, висновку аварійного комісара страхо­вика або спеціаліста – автотоварознавця експертної установи, деталізованих розрахунків ремонтного підприємства, якщо ремонт на ньому здійснювався за згодою страхової компанії.

В випадку викрадення транспортного засобу додатково додаються довідки, постанови, рішення, вироки, видані органами внутрішніх справ, суду або прокуратури, які підтверджують місце, час, причини, обставини і наслідки викрадення, опис транспортного засобу та норми закону, згідно якого порушена кримінальна справа за ознаками крадіжки, грабежу або розбою, усі оригінальні комплекти ключів та пультів управління протиугинними і охоронними пристроями та засобами.

Величина страхового відшкодування визначається з врахуванням обсягу відповідальності страхової компанії, величини франшизи та інших умов згідно договору страхування. Відшкодування зменшується або і не виплачується, якщо страхувальник:

− не заявив при укладенні договору про водіння автомашини водієм зі стажем менше трьох років або передав машину для водіння довіре­ній особі;

− несвоєчасно повідомив про страховий випадок без поважних при­чин;

− здійснив ремонт пошкодженого транспортного засобу на ремонтно­му підприємстві без узгодження зі страховиком.

До страхового відшкодування не включається вартість робіт для усунення пошкоджень, які існували до випадку, з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу, робіт, пов'язаних з переобладнанням транспортного засобу, витрат на паливно-мастильні, миючі та фільтруючі матеріали, заправні технологічні рідини і гази та гальмівні колодки.

Якщо в результаті випадку мала місце повна фактична або конструктивна загибель транспортного засобу, або коли вартість відновлювального ремонту перевищує 70-80 відсотків його дійсної вартості, виплата відшкодування здійснюється на умовах «повна загибель» за одним з двох варіантів.

У випадку викрадення транспортного засобу 30-40-50 відсотків страхового відшкодування виплачується на підставі копії постанови про відкриття кримінальної справи, а решта (за винятком безумовної франшизи) виплачується після закінчення розслідування за умови, що актами органів дізнання, досудового слідства чи судом достовірно встановлено факт ная­вності злочину та достовірно встановлено обставини, які виключають вину страхувальника чи його зацікавленість у здійсненні злочину. Підставою для виплати в цьому випадку є документ про припинення або про зупинення кримінальної справи, довідка органів досудового слідства про притягнення до відповідальності обвинуваченої особи або про винесення обвинуваль­ного вироку та передачу справи до суду.

Після отримання усіх необхідних документів рішення про виплату відшкодування приймаються протягом 10-15 робочих днів. Виплата відшкодування здійснюється протягом 5 чи 10-денного терміну.

Страхування вантажівналежить до найдавніших видів страхуван­ня. Воно розпочалося в середні віки на морському транспорті, де вантаж отримав загальну назву «карго».

Вантажі перевозяться водним (морським і річковим), назем­ним (автомобільним, залізничним і трубопровідним) та повітряним транспортом. Найбільшого по­ширення страхування набуло на водному, автомобільному і авіаційному транс­порті.

Незалежно від виду транспорту страхування вантажів здійснюється в добровільній формі.

При перевезеннях вантажів в межах України страхові суми встановлюються не вище вартості вантажів. Страхові тарифи залежать від виду транспорту, виду вантажу, тари і упакування, маршруту перевезення, іно­ді – віддалі перевезення і вартості вантажу.

Страхові тарифи знаходяться в межах від 0,1 до 2 відсотків вартості ван­тажу. В окремих випадках за страхування вантажів, які швидко псуються, застосовуються тарифи величиною від 3,5 до 6,3 відсотка.

Причини страхового випадку встановлюються на підставі актів експерт­них комісій. У випадку дії стихійних сил природи обов'язковою є наявність довідок гідрометеорологічних бюро. Збитки визначаються за величиною пошкоджень вантажу.

Величину збитків визначають такі фахівці, як – аварійні комісари. Збитки при морських перевезен­нях визначаються залежно від того, яка аварія трапилась – загальна чи окрема.

Величина збитків може збільшуватися на витрати, пов'язані з рятуванням вантажу.

Особливістю страхування вантажів є термін дії договорів. Вони можуть укладатися на окремі партії вантажів (разові договори тривалістю від 1-2 до 10-15 днів) і на усю продукцію, відвантажувану продавцем чи виробником (генеральні договори на квартал, півроку або рік), тобто на рейс і на термін.

Страхування вантажів - захист майнових інтересів власників вантажів або осіб, що несуть матеріальну відповідальність за вантаж.

Учасниками перевезення є:

1) відправник (вантажовідправник) - фізична або юридична особа, що відправляє приналежний йому вантаж із пункту відправлення в пункт призначення;

2) одержувач - фізична або юридична особа, що має право одержати цей вантаж у пункті призначення;

3) перевізник - фізична або юридична особа (транспортна організація), що володіє транспортним засобом або орендує його.

4) експедитор - юридична особа, що забезпечує координацію і взаємодію всіх сторін, залучених у перевезення, здійснення перевалочних операцій і інших послуг, пов'язаних із договором перевезення.

Міжнародні поставки вантажів здійснюються на основі «Правил ІМСОТЕРМS-2010».

Договори транспортного страхування вантажів укладаються: 1) із відповідальністю за всі ризики; 2) із відповідальністю за часткову аварію (відшкодовуються збитки від повної загибелі усього або частини вантажу); 3) без відповідальності за ушкодження, крім випадків аварії.

Страхові премії диференціюють за видами транспортування і типам страхової відповідальності. Вони залежать від місця перебування вантажу під час перевезення водяним транспортом (у трюмі або на палубі), а також інших умов перевезення (дальності, напрямку і району плавання, конструкції, віку і стану транспортних засобів). Для торгових судів ставки різняться в залежності від їхньої спеціалізації (танкери, лісовози, зерновози, контейнеровози).

Особлива увага в договорі приділяється періоду страхування (тимчасовий ліміт дії страхового покриття на одне перевезення) і поширенню відповідальності на окремі транспортні операції, при яких ризик ушкодження або втрати товару може зростати: навантаження, розвантаження, проміжне збереження.

Норми природної втрати вантажу в процесі транспортування звичайно використовується для визначення франшизи.

Страхування фрахту, тобто плата за перевезення вантажу має свою специфіку, оскільки воно в інтересах як перевізника (судновласника), що не одержить фрахти у випадку недоставляння вантажу (загибелі судна), так і вантажовласника, який повинний буде оплатити фрахт при доставці вантажу, навіть якщо він ушкоджений.

У практику часто використовуються генеральні поліси терміном на один рік. Генеральний поліс скорочує адміністративні витрати на ведення справ, спрощує розрахунки по оплаті страхової премії, і оформляється лише для страхувальника, що має тверді замовлення, щодо установленого обороту і номенклатури вантажів і може надати графік постачань або зразковий місячний оборот, підтверджуючи їх документально.

При настанні страхового випадку, страхувальник зобов'язаний протягом доби повідомити про нього страховику, який у свою чергу, не пізніше чим через три дні після одержання відповідних документів повинний приступити до упорядкування страхового акта і визначенню збитку.

 

Література

 

1. Автострахование: теория, практика и за зарубежный опыт: Специальное приложение к журналу «Финансы». − М.: Финансы, 1995. − 225 с.

2. Бирюков Б. М. Страхование автомобіля / Б. М. Бирюков. − М.: ПРИОР, 1999. − 128 с.

3. Борисова В.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – Суми: Довкілля, 2004. – 408 с.

4. Борисова В.А., Огаренко О.В. Організаційно-економічний механізм страхування. – Суми: Довкілля, 2001. – 194 с.

5. Василишин Р.Д., Кашенко О.Л., Борисова В.А. Економічні основи страхування // За ред. д.е.н., проф. А.В. Чупіса. – Суми: Довкілля, 2001. – 412 с.

6. Вовчак О.Д. Страхування: Навч. пособник. 2-ге вид. – Львів: Новий світ, 2005. – 480 с.

7. Гаманкова О.О. Страхування: Навч.-метод.посіб./ О.О.Гаманкова, Т.М.Артюх, С.В.Горянська.-К.: КНЕУ, 2000.-120с.

8. Говорушко Т.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

9. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. 2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 392 с

10. Страхування: Підручник/Керівник авт. кол. інаук.ред. С.С.Осадець. -К.: КНЕУ, -2002.-599с.

11. Ткаченко Н.В. Страхування. Навч. посібник. – К.: Ліра-К, 2007. – 376 с.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Які транспортні засоби приймаються на страхування?

2. Від чого проводиться страхування автомашин?

3. Дати визначення поняття «повне страхування»

4. З яких причин від пошкодження чи знищення машини страхують?

5. На якій строк страхуються легкові та вантажні автомашини?

6. При яких умовах не виплачувається страхове відшкодування?

7. Дати визначення поняття «страхування вантажів»?

8. Хто є учасниками перевезення?

Лекція №12

Тема лекції: «СТРАХУВАННЯ МАЙНА І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ГРОМАДЯН»

План лекції

 

1. Страхування майна юридичних осіб

2. Страхування майна громадян

3. Страхування технічних ризиків

 

 

Страхування майна юридичних осіб

Одним із найстаріших інститутів страхування є майнове страхування. Про нього згадується ще задовго до нашої ери, коли виникло натуральне… Майнове страхування є формою захисту від ризиків, що загрожують майну чи групі… Майнове страхування − це галузь страхування, де об’єктами є майнові інтереси страхувальника, пов’язані із…

Страхування майна громадян

Страхування майна громадян поширюється на самостійні види страхування: 1) особистого автомобільного транспорту; 2) житлових помешкань (квартири); 3)… Майно громадян ділиться по ступеню його важливості на дві категорії: 1)… Численність об'єктів страхування зумовлює наявність великої кіль­кості подій, у разі яких виплачується відшкодування.…

Страхування технічних ризиків

Страхування технічних ризиків поширюється на складні і дорогі промислові технології, створення і використання яких сполучено з ризиком виникнення… Виділяють декілька самостійних видів страхування: будівельно-монтажне… Страхувальниками можуть бути:

Література

 

1. Борисова В.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – Суми: Довкілля, 2004. – 408 с.

2. Борисова В.А., Огаренко О.В. Організаційно-економічний механізм страхування. – Суми: Довкілля, 2001. – 194 с.

3. Василишин Р.Д., Кашенко О.Л., Борисова В.А. Економічні основи страхування // За ред. д.е.н., проф. А.В. Чупіса. – Суми: Довкілля, 2001. – 412 с.

4. Вовчак О.Д. Страхування: Навч. пособник. 2-ге вид. – Львів: Новий світ, 2005. – 480 с.

5. Гаманкова О.О. Страхування: Навч.-метод.посіб./ О.О.Гаманкова, Т.М.Артюх, С.В.Горянська.-К.: КНЕУ, 2000.-120с.

6. Говорушко Т.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

7. Заруба О. Д. Основи страхування: Навч. посібник / О. Д. Заруба. − К.: УФІМБ, 1995. − 180 с. (с. 85− 98)

8. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. 2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 392 с.

9. Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Колдмина, В.В. Шахова − М.: Финансы и статистика, 1991. − 336 с. (с. 267−321)

10. Страхування: Підручник/Керівник авт. кол. інаук.ред. С.С.Осадець. -К.: КНЕУ, -2002.-599с.

11. Страхування: Підручник // Кер. авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. – К.: КНЕУ, 1998. – 528 с. (с. 52)

12. Ткаченко Н.В. Страхування. Навч. посібник. – К.: Ліра-К, 2007. – 376 с.

 

Питання для самоконтролю

 

1. У чому особливість страхування майна юридичних осіб?

2. На яку вартість може бути застраховане майно?

3. На яке майно юридичних осіб поширюється страхування?

4. Що є об’єктом та предметом майнового страхування?

5. Назвіть специфічні ознаки майнового страхування?

6. Що не підлягає майновому страхуванню юридичних осіб?

7. Дайте класифікацію майнового страхування?

8. Що вважається збитком при страхуванні майна юридичних осіб?

9. Що є об'єктом страхування будівельно-монтажних ризиків?

10. У чому особливість страхування майна громадян?

Лекція №13

Тема лекції: «СТРАХУВАННЯ МАЙНА І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ГРОМАДЯН»

План лекції

1. Поняття страхування відповідальності та його види

2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

3. Страхування професійної відповідальності

4. Страхування відповідальності виробника

5. Екологічне страхування

 

 

Поняття страхування відповідальності та його види

Специфічним об'єктом страхування є відповідальність, під якою ро­зуміють відповідальність перед третіми (юридичними або фізичними) осо­бами, яким… Безпосередньою метою страхування відповідальності є страховий за­хист… Страхування відповідальності - це самостійна сфера страхової діяльності. Об'єктом страхування виступає…

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Метою страхування цивільної відповідальності власників транспорт­них засобів є надання гарантій відшкодування збитків страхувальника — власника… Страхування відповідальностівласників транспортних засобів прово­дитьсяв… Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів здійснюється з метою…

Страхування професійної відповідальності

Страхування професійної відповідальності об'єднує види страхування майнових інтересів різних категорій осіб, які при виконанні професійної… Страхування професійної відповідальності поширюється на страхуван­ня… Об'єктом страхування професійної відповідальності є можливість пред'явлення претензій до осіб і підприємств, які…

Страхування відповідальності виробника

Виробник може застрахува­ти себе на випадок нанесення шкоди життю чи здоров'ю споживачу його продукції. Розмір страхової суми виробник, як правило,… Підприємець може додатково застрахувати себе на суму юридичних затрат на… Страхування відповідальності за якість продукції - пов'язано з обставинами по відшкодуванню потерпілому збитку в…

Екологічне страхування

Екологічне страхування — це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв — джерел підвищеної небезпеки для довкілля за за­подіяну… На сьогодні існує низка законодавчих актів, які регулюють окремі питання, що… Право на здійснення обов'язкового екологічного страхування надаєть­ся національним страховикам, які отримали ліцензію…

Література

 

1. Абалкина И. Л. Страхование экологических рисков ( из практики США). / И. Л. Абалкин. − М.: ИНФА, 1998. − 88 с.

2. Борисова В.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – Суми: Довкілля, 2004. – 408 с.

3. Борисова В.А., Огаренко О.В. Організаційно-економічний механізм страхування. – Суми: Довкілля, 2001. – 194 с.

4. Василишин Р.Д., Кашенко О.Л., Борисова В.А. Економічні основи страхування // За ред. д.е.н., проф. А.В. Чупіса. – Суми: Довкілля, 2001. – 412 с.

5. Воблий Г.К. Основы экономики страхования / Г. К. Воблий. − М.: Анкил, 1995. − 226 с. (с. 111-126)

6. Вовчак О.Д. Страхування: Навч. пособник. 2-ге вид. – Львів: Новий світ, 2005. – 480 с.

7. Гаманкова О.О. Страхування: Навч.-метод.посіб./ О.О.Гаманкова, Т.М.Артюх, С.В.Горянська.-К.: КНЕУ, 2000.-120с.

8. Гинзбург А. И. Страхование. 2-е узд / А. И. Гинзбург. − СПб.: Питер, 2006. − 208 с.: ил. − (Серия «Краткий курс»).

9. Говорушко Т.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

10. Заруба О. Д. Основи страхування: Навч. посібник / О. Д. Заруба. − К.: УФІМБ, 1995. − 180 с. (39-67)

11. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. 2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 392 с.

12. Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Колдмина, В.В. Шахова − М.: Финансы и статистика, 1991. − 336 с. (с. 322−330)

13. Страхування: Підручник/Керівник авт. кол. інаук.ред. С.С.Осадець. -К.: КНЕУ, -2002.-599с.

14. Ткаченко Н.В. Страхування. Навч. посібник. – К.: Ліра-К, 2007. – 376 с.

15. Шинкаренко И. Э. Страхование ответ­ственности: Справочник. — М.: Финансы и статистика, 1999. — (С. 82—85).

 

 

Питання для самоконтролю

 

1. Необхідність і розвиток страхування відповідальності. Його основні види.

2. Характеристика об’єктів і суб’єктів страхування відповідальності.

3. Обсяг і ліміт відповідальності страховика за договорами страхування відповідальності.

4. Особливості страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Міжнародна система “Зелена картка ”.

5. Що є об’єктом страхування відповідальності суб’єкта перевезення небезпечних вантажів ?

6. Перерахувати відповідальність страховика щодо діяльності суб’єкта перевезення небезпечних вантажів.

7. Які види страхових виплат за договором обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів ?

8. Перелік документів які повинний подати страхувальник для отримання страхового відшкодування.

9. Особливості страхування специфічних видів страхування.

10. Що є об’єктом страхування в договорі професійної відповідальності ?

11. Яка правова основа страхування відповідальності?

12. Назвіть типи договорів страхування відповідальності.

13. Охарактеризуйте поліси страхування загальної цивільної відповідальності.

14. Які особливості страхування професійної відповідальності?

15. Охарактеризуйте обставини, що зумовлюють віднесення страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів до обов’язкових видів страхування.

16. Які умови страхування відповідальності за екологічне забруднення?

Лекція №14

Тема лекції: «ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ»

План лекції

 

1. Особливості грошового обігу страхової компанії

2. Показники фінансових результатів діяльності страхової організації

3. Фінансова діяльність страховика та засади її організації

4. Фінансові результати діяльності страхових організацій

 

Особливості грошового обігу страхової компанії

Фінанси, якими володіє і розпоряджається страховик, забезпечують його підприємницьку діяльність із надання страхових послуг. Страховик формує і… Грошовий обіг страховика містить два таких самостійних грошових потоки: · оборот коштів, що забезпечує страховий захист;

Витрати страховика

Витрати страхової компанії, так само як і доходи, поділяються на:

• витрати на проведення страхових операцій;

• витрати на проведення інших операцій.

Основною статтею витрат страховика є виплати страхових сум та страхових відшкодувань. Страхові виплати - це ті кошти, які страхова компанія виплатила своїм клієнтам за реальними страховими випадками.

Закон України "Про страхування" до витрат страховика від страхової діяльності відносить:

1) виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

2) відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

3) відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

4) витрати на проведення страхування, (тобто звичайні витрати на ут­римання фірми;

5) інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Визначення прибутку страховика

Балансовий прибуток страховика складається з: — прибутку від страхової діяльності, — прибутку від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів прибутку від інших операцій.

Оподаткування страхової компанії

a. податок з власників транспортних засобів; b. земельний податок (плата за землю); c. комунальний податок;

Показники фінансових результатів діяльності страхової організації

Фінанси страхових організаційяк економічна категорія – цеекономічні відносини, що пов’язані з рухом грошових потоків, фор­муванням, розподілом і… Об’єктами фінансів страхових компаній є: грошові відноси­ни, що пов’язані з… Суб’єкти фінансових відносин страховиків:

Фінансова діяльність страховика та засади її організації

Завдання фінансової діяльності страхових компаній: 1. Фінансове забезпечення всіх напрямів діяльності страховика і на­самперед… 2. Досягнення необхідного розміру результативних показників діяль­ності страхової організації.

Фінансові ресурси страхових організацій

Особливості формування фінансових ресурсів страховика: û жорстке державне регулювання розміру та механізму формування… û специфічний порядок визначення чистого прибутку, доходів від страхової діяльності та страхових виплат;

Фінансові результати діяльності страхових організацій

1. Доходів від страхової діяльності. 2. Доходів від інвестиційної та фінансової діяльності. 3. Інших доходів.

Банкрутство, реорганізація та ліквідація страхових компаній

Видами банкрутства страхових організацій є: ü реальне (просте) банкрутство – пов’язане з реальною втратою акти­вів у… ü фіктивне (навмисне) банкрутство є результатом навмисних дій ке­рівництва страхової організації і (або) її…

Література

 

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа.-К.: Знання,1997.-216с. (с. 210-215).

2. Безугла В. О. Страхування: Навч. посібник / В. О. Безугла, І. І. Постіл, Л.П. Шаповал. − К.:Центр учбової літератури, 2008. − 582 с

3. Воблый К.Г. Основы экономии страхования. - М.: Анкил, 1995, - 228 с. с. 456−472)

4. Гинзбург А. И. Страхование. 2-е узд / А. И. Гинзбург. − СПб.: Питер, 2006. − 208 с.: ил. − (Серия «Краткий курс»). (с. 203-220)

5. Денисова И.П. Финансовый анализ деятельности страховой компании. - М.: "Экспертное бюро-М", 1998. -138 с.

6. Залєтов О.М. Страхування/За редакцією д.е.н. О.О.Слюсаренко. – К.:Міжнародна агенція “BеeZoon”, 2003. – 320с.

7. Заруба О. Д. Основи страхування: Навч. посібник / О. Д. Заруба. − К.: УФІМБ, 1995. − 180 с. (с. 150-160)

8. Кутуков В.Б. Основы финансовой и страховой математики: Методы расчета кредитных, инвестиционных, пенсионных и страховых схем. - М.: Дело, 1998. - 304с.

9. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – К.: “Каравела”, Львів: “Новий світ-2000”, 2002. – 304с.

10. Орланюк-Малицкая Л.А. Платежеспособность страховой организации. — М.: Анкил, 1994. — 152 с.

11. Основы страховой деятельности: Учебник/Отв. ред. проф. Т.А. Федоровой. - М.:БЕК, 2001. - 768с.

12. Приходько В.С. Бухгалтерський облік страхової діяльності: Навчальний посібник. – 2-ге видання, доповнене й перероблене – К.: Лібра, 2002. – 216с.

13. Про затвердження вимог до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003р. № 1640

14. Про затвердження форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та порядку її складання. Наказ Державної податкової адміністрації України від 04.02.2003 №53. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 6 лютого 2003 р. за №103/7424

15. Про перевірку відповідності формування розміру статутних фондів страховиків вимогам чинного законодавства. Розпорядження Державної комісія з регулювання ринків фінансових послуг України від 16 вересня 2003 р. № 56. Зареєстроване в міністерстві юстиції України від 2 жовтня 2003 р. за № 888/8209.

16. Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 28 серпня 2001 № 1124.

17. Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посібник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. - 400с.

18. Самойловський А. Зарядка для страхових умів, або обличчям до страхувальника//Страховий ринок України. - 2002. - с.96-100

19. Саркисов С. Э. Личное страхование / С. Э. Саркисов. − М.: Финансы и статистика, 1996. − 94 с.

20. Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Колдмина, В.В. Шахова − М.: Финансы и статистика, 1991. − 336 с (с. 331−360)

21. Страхування: Підручник /Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С.Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп.- К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

22. Ткаченко Н. В. Страхування. Практикум: Навч. посіб / Н. В. Ткаченко. − К.: Ліра-К, 2007. − 270 с. (с. 166-170)

23. Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом" від 19 липня 2001 № 532.

24. Указ Президента України "Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 10 грудня 2001 № 1199.

25. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги: Навч.-метод. посіб. - К.: ІЕУГП, 2000. - 268 с.

 

 

Питання для самоконтролю

 

1. Як визначається фінансова надійність страховика та які напрямки її досягнення?

2. Наведіть визначення платоспроможності страхової компанії. Які основні вимоги до платоспроможності вітчизняного страховика?

3. З чого складаються власні кошти страховика і основні вимоги до них чинного законодавства?

4. З чого складаються і яке призначення страхових резервів?

5. Що таке технічні резерви страхової компанії?

6. Обґрунтуйте основні принципи розміщення страхових резервів.

7. Які категорії активів визначають склад страхових резервів та які обмеження встановлені на їх обсяг?

8. Як визначається умова перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним?

9. Активи страхової компанії та особливості грошового обігу страхової компанії.

10. Перерахуйте різновиди доходів від страхової діяльності.

11. З чого складаються доходи від інвестиційної та іншої діяльності?

12. Дайте визначення витрат страховика і розкрийте їхній зміст.

13. Що є джерелом прибутку страховика?

14. Як здійснюється оподатковування страхової діяльності в Україні?

15. За якою ставкою оподатковується страхування життя?

16. Охарактеризуйте оподатковування результатів нестрахової діяльності страховика.

17. Що входить до складу активів страхової компанії ?

18. Охарактеризувати особливості грошового обороту страхової компанії.

19. Доходи страхової компанії. Склад доходів від страхової діяльності.

20. Витрати страхової компанії. Склад витрат на проведення страхування.

21. Відмінності у визначенні доходів від страхової діяльності згідно Закону України “Про страхування ” і Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

 

1. Автострахование: теория, практика и за зарубежный опыт: Специальное приложение к журналу «Финансы». − М.: Финансы, 1995. − 225 с.

2. Артамонов А. П. Практика непропорционального перестрахования / А. П. Арматова. − М.: Изд. дом “Страховое ревю”, 2000. − 140 с.

3. Архипов Ф. П, О формировании и управлении коллективом страховой компании / Ф. П. Архипов // Финансы. − 1997. − № 11. − С. 34 − 39.

4. Базилевич В. Д. Базилевич К. С. Страхова справа / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. − К.: Знання, 1997. − 216 с.

5. Безугла В. О. Страхування: Навч. посібник / В. О. Безугла, І. І. Постіл, Л.П. Шаповал. − К.:Центр учбової літератури, 2008. − 582 с.

6. Бирюков Б. М. Страхование автомобіля / Б. М. Бирюков. − М.: ПРИОР, 1999. − 128 с.

7. Боков В. В. Предпринимательские риски и хеджирование в отечественной и зарубежной экономике: Учеб. Пособие / В. В. Боков, П. В. Забелин, В. Г. Федцов. − М.: ПРИОР, 1999. − 128 с.

8. Вимоги до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та пере страховиків-нерезидентів. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1640 // Україна –Business. – 2003 р. - № 46, 21-28 жовтня.

9. Воблий Г.К. Основы экономики страхования / Г. К. Воблий. − М.: Анкил, 1995. − 226 с.

10. Галагуза Н. Ф. Страховые посредники / Н. Ф. Галагуза. − М.: Юринформ, 1998. − 208 с.

11. Гинзбург А. И. Страхование. 2-е узд / А. И. Гинзбург. − СПб.: Питер, 2006. − 208 с.: ил. − (Серия «Краткий курс»).

12. Горбач Л.М. Страхова справа: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2003

13. Господарський кодекс України. – К.: Парламентське видавництво. 2003. – 192с.

14. Ефимов С. Л. Деловая практика страхового агента и брокера / С. Л. Ефимов. − М: Страховой полис, 1996. − 416 с.

15. Журавлев Ю. М. Страхование и перестрахование (Теория и практика) / Ю. М. Журавлев, И. Г. Секерж . − М.: Анкил, 1993. . − 115 с.

16. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» // Урядовий кур’єр. − 2001. − 7 листопада.

17. Законодавство України про страхування // Збірник нормативних актів. − К.: Атіка, 199. − 464 с.

18. Законодавство України про страхування. − К.: Юрінкон, 1997. − 250 с.

19. Заруба О. Д. Основи страхування: Навч. посібник / О. Д. Заруба. − К.: УФІМБ, 1995. − 180 с.

20. Заруба О. Д. Страхова справа: Підручник / О. Д. Заруба. − К.: Товариство «Знання», КОО, 1998 . − 147 с.

21. Зубец А. Н. Страховой маркетинг / А.Н. Заруба. − М.: Анкил, 1998. − 254 с.

a. И. Л. Абалкин. − М.: ИНФА, 1998. − 88 с.

22. Осадець В. Д. Страхування: Посібник / В.Д. Осадець. − К.: Товариство «Знання», КОО, 1997. − 426 с.

23. Осадець С.С. Страхування: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002

24. Повітряний кодекс України. Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атака, 1999. С. 61-62.

25. Положення про порядок формування і використання страхового фонду безпеки авіації: Спільний наказ Міністерства транспорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та Укрдержстрахнагляду від 30.12.1998 р. №553/273/400/93 // Україна – Business. - 1999. - №7. - С.2.

26. Про внесення змін до Закону України „Про страхування”: Закон України від 4 жовтня 2001 року // Вісті. - Діловий випуск. – 2001. - №6.

27. Про впорядкування діяльності страхових брокерів: Постанова Кабінету Міністрів від 29.04.1999 р. №747 // Урядовий кур’єр. - 1999. – 6 травня.-С.10.

28. Про єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України: Розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 5.12.2003 р. № 155 // Українська Інвестиційна Газета – 2004. - № 6. – С.15.

29. Про затвердження вимог до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів: Постанова КМУ від 15.10.2003 р. № 1640 // Українська Інвестиційна Газета – 2003. - № 50. – С.53 – 54.

30. Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. № 40 // Українська Інвестиційна Газета – 2003. - № 50. – С.40 – 47.

31. Про затвердження Методики формування резервів із страхування життя: Розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3.02.2004 р. № 24 // Українська Інвестиційна Газета – 2004. - № 22. – С.53 – 55.

32. Про затвердження Положення про порядок та умови здійснення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів: Постанова Кабінету Міністрів України № 1175, від 28.09.1996 р. (зі змінами та доповненнями).

33. Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: Закон України від 9 липня 2004 року // www. rada. kiev. ua

34. Про оподаткування прибутку підприємств: Про внесення змін до Закону України // Україна – Business. – 2003. - №3, 21-28 січня.

35. Про перевірку відповідності формування розміру статутних фондів страховиків вимогам чинного законодавства: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.09.2003 р. № 56 // Українська Інвестиційна Газета – 2003. - № 50. – С.51 – 53.

36. Про Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ Президента України від 4.04.2003 р. № 292/2003 // Українська Інвестиційна Газета - № 50. – С.15 – 19.

37. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року // Урядовий кур’єр. - 1996. - №72-73.

38. Саркисов С. Э. Личное страхование / С. Э. Саркисов. − М.: Финансы и статистика, 1996. − 94 с.

39. Словарь страховых терминов / Под ред. Е. В. Колдмина, В.В. Шахова − М.: Финансы и статистика, 1991. − 336 с.

40. Страхування: теорія та практика: навчально-методичних посібник / Н. М. Внукова, В. І. Успаленко, Л. В. Временко. − Харків.: Бурун книга, 2004. − 376 с.

41. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навчальний посібник. – К.: Видавництво Європейського університету, 2003

42. Ткаченко Н. В. Страхування. Практикум: Навч. посіб / Н. В. Ткаченко. − К.: Ліра-К, 2007. − 270 с.

43. Цивільний кодекс України. – К.: Парламентське видавництво. 2003. – 252с.

44. Шахов В.В. Страхование. -М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 2002

45. Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. – К.: Кондор, 2004

ГЛОСАРІЙ

 

 

ü Абандон— відмова страхувальника судна або вантажу від усіх прав власності на застрахований об'єкт на користь страховика за умови отримання від останнього всього належного стра­хового відшкодування. Застосовується в разі пропадання безвісти об'єк­та страхування або економічної недоцільності усунення пошкоджень.

ü Аварійний комісар – особа, яка обов’язково бере участь у розслідуванні страхового випадку, займається визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до якої встановлюються актами чинного законодавства України. За результатами проведення роботи. А. к. складає аварійний сертифікат у формі, що визначається страховиком. Якщо А. к. доручено розглядання претензій страхувальника, то він називається соттлінг-агентом.

ü Аварійний комісар— фахівець, який за до­рученням страховика (іноді із залученням експерта — сюрвсйєра) ви­значає причину, характер і розмір збитків і видає аварійний сертифікат. На нього може покладатись участь у проведенні превентивних заходів, а також ліквідації наслідків страхового випадку. Іноді страховик може доручати А.к. розгляд претензій страхувальника.

ü Аварійний сертифікат — документ, що вида­ється страхувальникові аварійним комісаром, агентом або іншим упов­новаженим представником страховика на підставі наслідків огляду пошкодженого майна. В А. с. фіксуються можливі причини, характер і розмір збитку, зумовленого страховим випадком. А. с. є для страху­вальника підставою для висунення претензії страховикові. Проте А. с. не може розглядатись як безумовний доказ відповідальності страховика.

ü Аварійний сертифікат — документ, що потверджує розмір, причини і характер збитку в застрахованому майні.

ü Аварійні комісари — особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

ü Аварія в морському страхуванні— збиток, завданий судну, вантажу й фрахту під час морсь­ких перевезень. Такі А. поділяються на загальні і часткові. Збитки, за­вдані загальною аварією, поділяються між судном, вантажем і фрах­том. При частковій аварії збитки відносяться на того, хто відпові­дальний за її виникнення, або на потерпілого.

ü Аверсія ризику — негативне ставлення до ризи­ку, що доходить до невизнання його значення і ролі, а також виявля­ється як протидія ризиковій діяльності.

ü Авіаційне страхування— страхування ризиків, пов'язаних із використанням авіаційної та космічної техніки. Іноді страхування космічних ризиків виділяється в окремий вид. До А. с. входить: страхування літаків, вертольотів та іншої авіаційної тех­ніки від пошкодження й знищення: страхування відповідальності пе­ред пасажирами і третіми особами за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та майну; відповідальність власників повітряних суден як роботодавців; страхування деяких інших ризиків.

ü АГЕНТ СТРАХОВИЙ (agent) — фізична або юридична особа, яка діє від імені страховика і в межах наданих ним повноважень.

ü АДЕНДУМ(addendum) — документ, є додатком до страхового до­говору. В А. зазначаються зміни в умовах страхування.

ü Аквізитор – 1) страховий працівник, який займається укладанням нових і відновленням тих, що достроково припинили свою дію, договорів добровільного страхування; 2) агент транспортної організації, що займається залученням до страхування нових вантажів і вантажовідправників, 3)співробітник (агент) страхової компанії, в обов’язки якого входить залучення нових клієнтів й укладення нових або поновлення діючих договорів страхування (здебільшого з фізичними особами).

ü Аквізиція– 1) процес реалізації страхової послуги, розповсюдження страхових полісів; 2) збутова діяльність страховика.

ü Аквізиція — діяльність страховика чи страхового посередника щодо залучення клієнтів і укладення нових договорів страхування.

ü Аквізиція– укладання нових договорів страхування. Вважається, що аквізиційна діяльність нормальна, коли кількість нових договорів страхування перевищує число договорів, за якими за­кінчився термін дії.

ü АКТ ПРО НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК (accident report form) — доку­мент, що складається адміністрацією і комітетом професійної спілки підприємства чи установи, якщо з їхнім працівником стався нещасний випадок, пов'язаний з виконанням службових обов'язків. У випадках із пасажиром відповідний документ складається на транспорті. У разі, якщо потерпілий застрахований від нещасних випадків, акт надсила­ється до страхової організації з метою оформлення страхових виплат.

ü Акт страховий — письмовий документ, що засвідчує подію або випадок, які відбулися. У практиці страхування є офіційним документом про причину, дату, місце пошкодження або втрати майна, розмір нанесеного збитку.

ü Активи матеріальні – майно фізичної чи юридичної особи у вигляді капітальних (нерухомість, устаткування тощо) та фінансових (кредити, цінні папери) засобів.

ü Активи нематеріальні – активи у вигляді прав користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ноу-хау, програмні продукти, монопольні права та привілеї.

ü АКТИВИ СТРАХОВИКА (insurer's assets) — кошти страховика, що інвестовані в цінні папери, придбану нерухомість, інші матеріальні цінності, розміщені на рахунках у банках. Джерелами цих коштів є статутний фонд, страхові резерви та інші пасиви. Від величини й струк­тури А. с. залежить платоспроможність страховика.

ü Актуарій –— офіційно уповноважена особа, фахівець, яка з допомогою методів математичної статистики розраховує страхові тарифи. На А. покладається відповідальність за те, щоб страхові фон­ди були достатніми на той момент, коли компанії доведеться викону­вати свої зобов'язання за виданими полісами.

ü Актуарні розрахунки – розрахунки імовірності настання випадкових подій; в страхуванні під А. р. Передусім розуміється обґрунтування цін на страхові продукти.

ü АКЦЕПТ(acceptance) — згода однієї сторони страхових відносин (страхувальника або страховика) з пропозиціями іншої сторони про укладення договору страхування або перестрахування на умовах, що відповідають цим пропозиціям.

ü Акції– цінні папери без встановленого терміну обігу, що випускаються акціонерними товариствами. А. свідчить про частку її власника в статутному капіталі компанії та надає право на отримання частки прибутку у вигляді дивідендів.

ü АКЦІЯ (stock) — цінний папір без визначеного часу обігу, що сві­дчить про внесення паю до статутного фонду акціонерного товариства, підтверджує членство в цьому товаристві і дає його власникові право на отримання доходу в формі дивіденду, а також на участь в розподілі майна в разі ліквідації товариства. А. можуть бути простими чи приві­лейованими, іменними або на пред'явника.

ü Акціонерна страхова компанія – організація, капітал якої утворений в результаті об’єднання декількох індивідуальних капіталів шляхом випуску і продажу акцій. Прибуток А. с. к. розподіляється між акціонерами у вигляді дивіденду. На випуск і продаж акцій А. с. к. одержує дозвіл Мінфіну України. Капітал А. с. к. складається із власного і запозиченого.

ü Андеррайтер– 1) фахівець високої кваліфікації в галузі страхового бізнесу, який має владні повноваження від керівництва страхової компанії приймати на страхування запропоновані ризики, визначає тарифні ставки і конкретні умови договору страхування цих ризиків, виходячи з норм страхового права та економічної доцільності. А. може виконувати функції сюрвейєра; 2) член страхової корпорації Ллойда, який самостійно або у рамках синдикату підписує страхові поліси Ллойда; 3) будь-яка фізична або юридична особа, яка займається продажем страхових полісів клієнтам і здійснює професійний консалтинг в галузі страхування для зацікавленої сторони.

ü Андеррайтер — висококваліфікований спеціаліст у сфері страхового бізнесу, уповноважений страховою компанією виконувати необхідні процедури з розгляду пропозицій і прийняття ризиків на страхування (перестрахування). А. оцінює ризик, визначає ставки премій та інші умови страхування, оформляє страхові поліси.

ü АНДЕРРАЙТЕР(underwriter) — а) у страхуванні — висококва­ліфікована і відповідальна особа страховика, уповноважена виконати необхідні процедури по розгляду пропозицій і прийняттю ризиків на страхування (перестрахування); А. оформляє страхові поліси, оцінює ризик, визначає ставки премій та інші умови страхування; б) у банківській справі — особа, яка гарантує емітенту розміщення на ринку його облігаційної позики або пакета акцій на узгоджених умовах за спеці­альну винагороду; в) маклер в операціях з цінними паперами.

ü Ануїтет– договір страхування пенсій або ренти, за яким страхувальникові виплачується визначена річна сума доходу протягом життя на умовах попередньої сплати одноразової страхової премії.

ü Асистанс – перелік послуг (у рамках договору страхування), які надаються в потрібний момент через медичне, технічне і фінансове сприяння. Широко використовується в зарубіжних країнах для забез­печення безпеки подорожуючих під час поїздок за кордон (у разі хво­роби, нещасного випадку).

ü АСОРТИМЕНТ СТРАХОВОГО РИНКУ (insurance market assort­ment) — набір видів страхових послуг, що пропонуються страхуваль­никам у даній країні, регіоні.

ü АУДИТ (audit) — незалежна перевірка бухгалтерської звітності та іншої обліково-звітної інформації про діяльність фірми з метою під­твердження їх достовірності і законності. Всі страховики зобов'язані щорічно проходити зовнішній А. Він здійснюється юридичними або фізичними особами, які мають сертифікати й ліцензії, видані Аудитор­ською палатою України.

ü АУТСАЙДЕР (outsider) — страховик або посередник (брокер, агент), який не є членом страхових об'єднань (асоціацій) і не дотриму­ється в своїй діяльності тарифних та інших угод, тобто виступає як кон­курент зазначених об'єднань.

ü Банкрутство – нездатність боржника розраховуватися за своїми зобов’язаннями у зв’язку з відсутністю коштів. Офіційно компанія оголошується банкрутом після рішення відповідного суду щодо неплатоспроможності як боржника.

ü БАРАТРІЯ (barratry) — навмисне завдання шкоди власникові суд­на або вантажу екіпажем судна.

ü БЕНЕФІЦІАР (beneficiary) — особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування, третя сторона — вигодонабувач за страхо­вим полісом.

ü БІЗНЕС-ПЛАН СТРАХОВИКА (business plan of the insurer) — фор­малізована програма діяльності компанії на декілька років, що міс­тить, зокрема, систему заходів, пов'язаних часом і місцем реалізації, узгоджених із стратегією і ресурсами і розрахованих на отримання максимального прибутку, зокрема за рахунок додаткових інвестицій. Основними розділами Б.-п. с. є: характеристика страхових послуг ко­мпанії, оцінка ринку збуту страхових послуг, оцінка конкурентоспро­можності компанії, план маркетингу, організаційний план, ресурси, оцінка ризику виконання плану, фінансовий план.

ü БІНДЕР(binder) — тимчасова форма угоди між страхувальником і страховиком з приводу наступного укладання страхового договору. Б. здебільшого застосовується у зарубіжній практиці в разі, коли укла­дення договору вимагає тривалого часу на опрацювання нестандарт­них умов страхування.

ü БОНУС (bonus) — знижка, що її надає страховик із суми страхової премії за оформлення договору страхування на особливо вигідних умовах. Б. визначається переважно у відсотках або промілле.

ü Бонус-малус –— система підвищень і знижок, що застосовується у страхуванні, здебільшого транспортних засобів.

ü Бордеро – перелік ризиків, прийнятих на страхування у частині, що передається цедентом на перестрахування. Бордеро надсилається цедентом перестраховику у визначені договором перестрахування терміни. Бордеро бувають попередніми і остаточними.

ü БРОКЕР ЛЛОИДА (Lloyd's broker) — страховий брокер, що заре­єстрований на страховому ринку Ллойда (Лондон).

ü Брокер страховий – юридична або фізична особа, що має дозвіл на здійснення посередницької діяльності на страховому ринку. До його завдань входить пошук страхової компанії (компаній), де можна було б розмістити ризик на оптимальних умовах з погляду надійності страховика і розміру страхових премій. У разі страхового випадку Б.с. надає допомогу страхувальникові в отриманні відшкодування, а також залучається до розміщення ризиків, що передаються на перестраху­вання. Оплату за послуги Б. с. здійснює страховик.

ü БРУТТО-ПРЕМІЯ (gross premium) — загальна сума страхових внесків, визначена на підставі страхової суми і брутто-ставки (страхового тарифу).

ü БРУТТО-СТАВКА (gross rate) — сума визначеної нетто-премії і на­вантаження. Ці складові брутто-ставки мають різне призначення. Нет­то-ставка має забезпечити відшкодування витрат на покриття збитків з ризикових видів страхування і на виплати зі страхування життя. Наван­таження призначене для забезпечення фінансування витрат страховика на ведення справи і отримання планового прибутку від страхових опе­рацій.

ü ВАЛОВЕ УТРИМАННЯ (gross line) — сумарний обсяг зобов'язань, узятих страховиком на свій ризик за всіма договорами страхування.

ü ВАЛОВИЙ ЗБИТОК (gross loss) — збиток, що зумовлює потребу виплати всієї страхової суми.

ü ВАЛЮТНИЙ КУРС (currency rate) — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена через грошову одиницю іншої країни або міжнарод­ну грошову одиницю (наприклад, екю). Має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності в стосунках з суб'єктами інших держав. В Україні В. к. визначається Національним банком України.

ü Вантажовідправник (відправник) – фізична чи юридична особа, від імені якої вантаж передається до перевезення та яка зазначена як відправник у договорі про перевезення вантажу.

ü Вантажоодержувач (одержувач) – фізична чи юридична особа, яка має право отримати вантаж у місці призначення.

ü ВЗАЄМНЕ СТРАХУВАННЯ (mutual insurance) — форма страхо­вого захисту, за якої страхувальники, котрі мають споріднені майнові інтереси та ризики, одночасно є членами страхового товариства. В. с. — довготермінова домовленість між групою осіб (юридичних і фізичних) про відшкодування в певних частках збитків один одному в разі нас­тання страхових випадків. Зараз В. с. має значне поширення в зарубі­жних країнах, особливо в особистому страхуванні, страхуванні сільсь­когосподарських, морських ризиків. В. с. в Україні ще не набрало належного розвитку.

ü ВЗАЄМНІСТЬ (reciprocity) — умова, згідно з якою цедент перест­раховує свої договори в компаніях, які, в свою чергу, власні договори страхування передають йому на перестрахування. В. може застосовува­тися за критеріями обсягу премій або наслідків проходження договорів.

ü ВИГОДОНАБУВАЧ (beneficiary) — особа, визначена страхуваль­ником для отримання належних сум страхових виплат у разі, якщо страхувальник (застрахований) не буде здатний скористатися ними са­мостійно.

ü Вид страхування – страхування однорідних об’єктів від характерних для них небезпек.

ü Викупна сума – сума, на яку може претендувати власник полісу зі страхування життя в разі припинення дії полісу.

ü Викупна сума – частина резерву внесків на день припинення страхувальником сплати внесків, яка підлягає виплаті йому за договорами страхування життя в разі припинення дії договору. Розмір викупної суми залежить від тривалості часу, який пройшов від початку дії договору страхування і терміну, на який він був укладений. Розмір викупної суми визначається за спеціальними таблицями, складеними страховиком.

ü ВИНА СТРАХУВАЛЬНИКА (insured's fault) — суб'єктивне став­лення юридичної або фізичної особи до своєї протиправної поведінки і її можливих наслідків, що може спричинитися до завдання шкоди. Роз­різняють вину двох видів: навмисні дії і необережність. Остання, у свою чергу, поділяється на просту і грубу необережність. Наявність навмисної дії або грубої необережності може бути підставою для звільнення стра­ховика від його обов'язків з виплати страхового відшкодування.

ü ВІДКРИТИЙ КОВЕР (open cover) — форма автоматичного страху­вання вантажів на тривалий час без визначення будь-яких загальних лімітів. В. к. діє в межах генерального полісу. Самостійно юридичної сили не має.

ü ВІДНОВЛЕННЯ СТРАХУВАННЯ (renewal of insurance contract) — продовження дії договору страхування на новий термін. На практиці В. с. здійснюється укладанням нового договору або оформленням спе­ціального додатка до діючого договору. Часто страховики надають страхувальникам, які щороку й своєчасно поновлюють поліси, пільги у вигляді знижок зі страхових премій.

ü Відшкодування збитку — повна або часткова компенсація страховиком втрат вартості майна в результаті його загибелі чи пошкодження внаслідок стихійного лиха та інших подій або відновлення втраченого доходу шляхом виплати страхового відшкодування.

ü Відшкодування страхове — грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності у разі настання страхового випадку. До уваги беруться: вартість майна, знищеного страховим випадком повністю; величина збитку від часткового пошкодження майна; витрати на рятування майна і приведення його до належного стану. В. с. не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

ü ВІДШКОДУВАННЯ СТРАХОВЕ (insurance indemnity) — сума, що виплачується страховиком на компенсацію збитку, заподіяного стра­ховим випадком на об'єктах страхування майна і відповідальності. Якщо страхова сума менша від збитку, В. с. здійснюється пропорційно до відношення страхової суми до страхової вартості об'єкта. У разі подвійного страхування В. с. фактичного збитку здійснюється всіма страховиками в межах страхової вартості об'єкта страхування пропор­ційно до частки кожного в загальній страховій сумі. Умовами догово­ру страхування може передбачатись заміна виплати страхового від­шкодування компенсацією збитку в натуральній формі.

ü Галузь, підгалузь, вид страхування – ланки класифікації при класифікації за об’єктами страхування.

ü ГАРАНТІЯ СТРАХОВА (insurance guarantee) — письмове зару­чення страховика за свого клієнта щодо його кредитоспроможності. Це означає, що страхова компанія бере на себе зобов'язання в разі на­стання обумовлених подій сплатити суму неплатежу за свій рахунок.

ü Генеральний поліс – документ страхування вантажів, за яким страховик за згодою зі страхувальником зобов’язується страхувати всі вантажі, що відправляються і одержуються останнім. За Г. п. страховик несе відповідальність за всі вантажі, які підлягають страхуванню, незалежно від того, заявив про це вчасно страхувальник чи ні.

ü ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПОЛІС (general policy) — письмова угода з фік­сованою страховою сумою, розмір якої дозволяє покрити страхуван­ням кілька відправлень вантажів за умови, що про них буде своєчасно декларовано страховику. Г. п. діє доти, доки не буде використаний (задекларований) увесь ліміт установленої страхової суми.

ü ГРРЕИТА(errath) — надпис на страховому документі, що засвідчує виправлення незначної помилки (описки), допущеної при його офор­мленні.

ü ГУДВІЛЛ (Goodwill) — комплекс заходів, спрямованих на збіль­шення прибутку компанії без відповідного збільшення активних опе­рацій, включаючи використання кращих управлінських рішень, домі­нуючу позицію на ринку страхових послуг, нові технології.

ü ГЮЖИТТЄВА СТРАХОВА РЕНТА (annuity (whole iife insurance rent)) — різновид особистого страхування, регулярний дохід, що ви­плачується застрахованій особі до кінця її життя з фонду, нагромад­женого за рахунок страхових внесків.

ü ДЕКЛАРАЦІЯ СТРАХОВА (insurance declaration) — заява страху­вальника про об'єкт страхування і характер ризику. Д. с. містить дані про склад, місцезнаходження, вартість, умови зберігання й використан­ня та іншу інформацію щодо об'єктів, котрі підлягають страхуванню.

ü ДЕПО ПРЕМІЙ (premium deposit) — частина страхової премії, що належить перестраховикові, але тимчасово утримується перестраху­вальником з метою підвищення гарантії своєчасного виконання зо­бов'язань, передбачених договором перестрахування. Д. п. підлягає по­верненню з припиненням дії договору. Д. п. застосовується переважно в договорах із зарубіжними перестраховиками. На кошти, розміщені в Д. п., перестраховикові нараховуються відсотки.

ü Депозит— а) кошти, які надаються фізични­ми чи юридичними особами в управління резидентові, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нере­зидентові на строк та під відсоток. Залежно від терміну зберігання Д. поділяються на три групи: до запитання, строкові та ощадні. Найпри-вабливішими є строкові Д. За зберігання грошей на вкладах банки ви­плачують відсотки. Д. є одним із основних каналів розміщення тимча­сово вільних коштів страхових резервів. До страховиків ставиться вимога, щоб грошові кошти зберігалися на рахунках не менш ніж трьох банків; б) грошові кошти, що вносяться власниками вантажів на спеціальний рахунок у банку для забезпечення сплати ними внеску за загальною аварією. Якщо вантаж застрахований на умовах, що перед­бачають покриття загальної аварії, то на вимогу страхувальника депо­зит має бути внесений страховиком.

ü Державні цінні папери – цінні папери (державні облігації, казначейські білети), емітентом яких є держава. У результаті випуску Д. Ц. П. держава отримує грошові кошти, які спрямовуються на зменшення дефіциту бюджету чи фінансування конкретних проектів.

ü ДЕРЖСТРАХ СРСР (Derzhstrakh SR.SR) — скорочена назва Голов­ного управління державного страхування колишнього СРСР, яке через свої республіканські та місцеві органи здійснювало страхування фізи­чних осіб, а також майна колгоспів та інших кооперативних і громад­ських підприємств та організацій.

ü ДЕРЖСТРАХ УРСР (Derzhstrakh URSR) — до 1958 року був струк­турним підрозділом Держстраху СРСР і виконував його функції на те­риторії України, а пізніше перебував у складі Мінфіну УРСР. Протя­гом багатьох років був єдиним страховиком. З припиненням державної монополії на страхову справу Д. У. був спочатку перетворений в ко­мерційну, а з 1994 року на Національну акціонерну страхову компанію «Оранта». HACK «Оранта» посідає провідне місце на страховому рин­ку України.

ü ДЕТАЛЬНИЙ СЕРТИФІКАТ (detailed certificate) — документ, що містить характеристику кожного випадку перестрахування, прийнято­го перестраховиком від цедента.

ü Диверсифікація– можливості здійснення діяльності поза межами основного бізнесу. У страхуванні диверсифікація означає можливості займатися і іншою діяльністю, ніж страхова, що переважно законодавством не дозволяється. Значною мірою диверсифікація здійснюється через інвестиційні операції страхових компаній.

ü Диверсифікація – у страхуванні здійснюється з метою зменшення ризику і отримання більшого прибутку: а) шляхом одночасного розвитку кількох, не пов’язаних один з одним видів страхування, розширення страховиком спектра страхових послуг; б) поширення активності страховиків за межі основного бізнесу, що досягається розміщенням активів (із додержанням існуючих нормативів) серед різних, не пов’язаних між собою об’єктів (акції, облігації, нерухомість, банківські депозити).

ü ДИВІДЕНДИ(dividend) — 1) частина прибутку акціонерного това­риства, котра щорічно розподіляється серед акціонерів; 2) доходи, от­римані суб'єктом оподаткування за корпоративними правами у вигляді частини прибутку юридичної особи, включаючи доходи, нараховані як відсотки на акції чи на внески до статутних фондів (за винятком дохо­дів, отриманих від інших видів цінних паперів, від їх продажу і дохо­дів від операцій з борговими зобов'язаннями та вимогами).

ü ДИСКЛОУЗ (disclose) — прийнята в багатьох країнах норма стра­хового права, згідно з якою страхувальник зобов'язаний негайно спо­вістити страховика про будь-які чинники, що можуть мати істотне значення стосовно ризику, прийнятого на страхування.

ü ДИСКОНТ (discount) — 1) різниця між сумою, зазначеною в век­селі, і сумою, що виплачується векселетримачу; 2) різниця між цінами на один і той самий товар з різними термінами постачання; 3) різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їх біржовим курсом, як­що останній є нижчим за вартість.

ü Диспаша — спеціальний розрахунок з розподілу витрат при загальній аварії між власником судна, вантажу і фрахтівником. Складається диспашером.

ü ДИСПАША (claims adjustment) — розрахунок витрат, пов'язаних із загальною аварією, який складає диспашер. Д. містить докладний вик­лад причин загальної аварії, а також розподіл їх між учасниками мор­ських перевезень; виконується на підставі заяви зацікавленої особи і висновку диспашера про визнання аварії загальною.

ü Диспашер — спеціаліст у галузі морського страхування, який здійс­нює розрахунки з розподілу витрат при загальній аварії між заінтере-
сованими сторонами.

ü ДИСПАШЕР (ДЖАСТЕР) (average adjuster) — фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за за­гальною аварією між судном, вантажем і фрахтом.

ü Дійсна вартість – вартість основних засобів, що обчислюється як первинна вартість придбання активу за мінусом накопиченого зносу.

ü ДОБРОВІЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ (voluntary insurance) — форма страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного до­говору між страховиком і страхувальником. Д. с. здійснюється згідно з правилами страхування, що їх розробляє страховик і реєструє в Укр-страхнагляді. Договір Д. с. вступає в дію, як правило, після сплати страхової премії.

ü Довічна страхова рента – різновид особистого страхування, регулярний дохід, що виплачується застрахованій особі до кінця її життя з фонду, нагромадженого за рахунок страхових внесків.

ü Договір перестраховування – угода між страховими (перестраховими) компаніями, згідно з якою основна компанія (цедент, перестрахувальник) зобов’язується передати, а інша (перестраховик) зобов’язується прийняти ризики у перестраховування.

ü ДОГОВІР ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (reinsurance treaty) — угода між двома страховими компаніями, з яких одна — перестрахувальник — зобов'язується передати ризики, а друга — перестраховик — прийняти ризики в перестрахування.

ü Договір страхування — письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку сплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток страхувальнику чи іншій особі у межах страхової суми.

ü Договір страхування (поліс, страхове свідоцтво) – письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

ü ДОДАТКОВА КОМІСІЯ (additional commission) — надбавка, що виплачується цеденту на покриття витрат, пов'язаних із залученням нових страхувальників.

ü Додаткова премія – додатковий страховий внесок, що сплачується страхувальником за те, що до умов страхування вносяться додаткові ризики, або за страхування ризиків з підвищеною небезпекою. Д. п. застосовується здебільшого в особистому страхуванні в разі, коли андеррайтер вважає, що застрахувати заявника на звичайних умовах, з урахуванням його віку, стану здоров'я, небез­печної професії, складних кліматичних умов, неможливо.

ü Експертна рада з питань страхування — державний орган влади, створений в 1996 р. при Кабінеті Міністрів України як дорад­чий орган для висновків щодо формування державної політики у сфері страхування, розроблення пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку.

ü Ексцедент – залишок страхової суми, що створюється зверх власного утримання страховика і передається у перестрахування.

ü ЕКСЦЕДЕНТ ЗБИТКОВОСТІ (excess of loss ratio) — договір не­пропорційного перестрахування. Дає змогу страховій компанії захи­щати себе по певних видах страхування на випадок, якщо загальні на­слідки здійснення страхового бізнесу перевищують рівень збитковості, що врахований при визначенні премій за страховими договорами.

ü ЕКСЦЕДЕНТ ЗБИТКУ (excess of loss) — договір непропорційного перестрахування. Застосовується страховиками для захисту від вели­ких і непередбачуваних збитків. Вступає в дію тоді, коли сума збитку внаслідок страхового випадку або серії таких випадків, що спричини­лися до однієї події, перевищить обумовлену договором суму (пріоритет).

ü ЕКСЦЕДЕНТ СУМИ(excess of sum) — ексцедентний договір пе­рестрахування. Згідно з його умовами всі прийняті на страхування ри­зики, страхова сума яких перевищує власне утримання цедента, підля­гають переданню на перестрахування в межах визначеного ліміту або ексцеденту, тобто суми власного утримання цедента (лінія), помноже­ної на обумовлене число раз саму на себе.

ü ЕКСЦЕДЕНТНЕ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (excess of loss reinsurance) — давня і найважливіша форма пропорційного перестрахування. Засто­совується в тих випадках, коли ризики, що приймаються на страхуван­ня, за розміром страхових сум дуже коливаються. Е. п. сприяє досяг­ненню необхідного збалансування страхового портфеля цедента. Е. п. найчастіше застосовується при страхуванні від вогню, стихійного ли­ха, крадіжки, нещасних випадків і при страхуванні життя.

ü ЗАКОН «ПРО СТРАХУВАННЯ» (Eaw «On Insurance») — прийня­тий Верховною Радою України 7 березня 1996 року. Регулює відноси­ни у сфері страхування і спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилення надійності страхового захисту юридичних і фізич­них осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування. Документ містить 5 розділів (загальні положення, дого­вори страхування, забезпечення платоспроможності страховиків, дер­жавний нагляд за страховою діяльністю в Україні, заключні положення). Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

ü ЗАПАС ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ (нетто-активи) (solvency margin) — один із найважливіших показників надійності страховика. Визначаєть­ся відніманням від загальної вартості майна суми нематеріальних ак­тивів і загальної суми зобов'язань. Страхові зобов'язання беруться та­кими, що дорівнюють технічним резервам. На будь-яку дату фактич­ний 3. п. має бути не меншим за нормативний.

ü Зароблена премія – та частина страхової премії, яка припадає на час, що минув після початку страхового періоду.

ü Застрахований — особа, яка бере участь в особистому страхуванні, чиє життя, здоро­в'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водно­час є і страхувальником. За деякими вида­ми особистого страхування ці суб'єкти можуть не збігатися. Наприклад, при страху­ванні дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими — діти.

ü ЗАЯВА ПРО ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ЗАСТРАХО­ВАНОГО МАЙНА (claim) — подається страхувальником своєму стра­ховикові в письмовій формі з метою отримання страхового відшкоду­вання. На підставі цього документа за наявності страхового випадку складається страховий акт.

ü ЗАЯВНИК (proposer) — особа, яка в письмовій або усній формі висловлює намір придбати страховий поліс.

ü Збитки життю і здоров’ю – розлад здоров’я, хвороба, нещасний випадок, внаслідок яких настала смерть, тимчасова або постійна втрата працездатності.

ü Збитки матеріальні – знищення, втрата, пошкодження майна або втрата майнових прав на нього.

ü Збитки моральні – душевні муки, хвилювання і переживання, яких зазнала людина з приводу несприятливих подій.

ü ЗБИТКОВІСТЬ СТРАХОВОЇ СУМИ — показник діяльності стра­ховика, що характеризує відношення страхового відшкодування до страхової суми всіх застрахованих об'єктів у розрізі ризикових видів страхування. 3. с. с. визначається у відсотках, показує ймовірність збит­ку і зіставленням фактичного і тарифного рівнів використовується для оцінювання ризиків.

ü Збиток— у страхуванні термін має кілька значень. Серед них: а) втрата (шкода), що підлягає відшкодуванню страховиком; б) факт настання страхового випадку (реалізації страхового ризику); в) справа, що містить документи страховика з конкретного страхового випадку, які підтверджують обгрунтованість виплати.

ü ЗБИТОК ВІД ЗАГАЛЬНОЇ АВАРІЇ (general average loss) — шкода, завдана застрахованому інтересу внаслідок загальної аварії.

ü ЗБИТОК ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ МАЙНА, ЯКЕ БУЛО ВРЯТОВАНО (solvage loss) здебільшого пов'язаний з морськими перевезеннями, ко­ли врятоване майно продається раніше, ніж прибуде в порт призна­чення. Страхувальник має право на виручку від продажу майна за мі­нусом витрат з його реалізації. Страховик має сплатити страхуваль­никові збиток, що дорівнює різниці між отриманою сумою виручки і страховою сумою.

ü ЗЕЛЕНА КАРТКА (green card) — назва однойменної системи міжнародних договорів і страхового свідоцтва про страхування ци­вільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжд­жають у країни — члени цієї системи. Дістала назву від кольору і фо­рми полісу. Заснована в 1949 році. Нині членами Міжнародної систе­ми З.к. є понад 40 країн Європи, Азії і Африки. У червні 1997 року до складу членів системи 3. к. прийнято Україну.

ü ЗЕМСЬКЕ СТРАХУВАННЯ (zemske insurance) — один із видів страхування майна до 1917 року. Назва походить від органів, що здійснювали таке страхування, — земств. 3. с. було трьох форм: обов'яз­кове, додаткове і добровільне. Здебільшого це було страхування на випадок пожежі, а згодом і від нещасного випадку. Кожне земство мо­гло здійснювати страхові операції лише на території своєї губернії.

ü Змішане страхування життя — вид особистого страхування, в якому передбачається страхове покрит­тя кількох несумісних ризиків. Найчастіше 3. с. ж. включає покриття на випадок смерті з будь-якої причини протягом строку дії договору, при дожитті до закінчення строку договору і при нанесенні шкоди здоров'ю внаслідок нещасного випадку.

ü Інвалідність – постійна чи тривала, повна чи часткова втрата працездатності внаслідок каліцтва або хвороби. Інвалідами визначаються особи, які втратили працездатність на тривалий термін внаслідок стійкого порушення функцій організму. Інвалідність встановлюється лікарняними експертними комісіями.

ü ІНВЕСТИЦІЇ(investments) — 1) довгострокові вкладення капіталу в будь-яке підприємство, справу, різні галузі господарства, переведен­ня грошей в менш ліквідну форму з метою отримання прибутку; 2) гро­шові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти під­приємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; 3) форма диверсифікації діяльнос­ті страховика, яка полягає в виході компанії за традиційні рамки стра­хування. Це пояснюється прагненням вигідно вкласти свої тимчасово вільні кошти в суміжному бізнесі, дочірніх підприємствах, банківській справі з метою отримання прибутку і покращення фінансової надійно­сті компанії.

ü Інвестиційна діяльність – сукупність операцій за придбання довгострокових активів, а також короткострокових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

ü ІНВЕСТОР — юридична або фізична особа, яка здійснює довготер­мінове вкладення капіталу в певну справу з метою отримання прибутку.

ü ІНДОСАМЕНТ (endorsement) — має кілька значень: а) напис, що засвідчує передачу страхового полісу або коносаменту особі, до якої перейшли права на майно; б) документ, що додається до полісу в разі зміни умов договору. І., може бути іменним (на конкретну особу) або бланковим (на пред'явника).

ü ІНСТАЛМЕНТ (installment) — частина річної премії, що виплачу­ється в розстрочку. І, як правило, використовується при непропорцій­ному перестрахуванні.

ü Каско– страхування корпусу та механізмів (без людей та вантажу транспортних засобів).

ü КАФ(caf) — умова поставки вантажу морським транспортом за зовнішньоекономічним договором. Права і обов'язки за договором КАФ подібні з умовами договору СІФ, проте страхування товару не входить в обов'язки продавця.

ü КВАЛІФІКАЦІЯ(qualification) — якісне визначення об'єктів.

ü КВАНТИЛЬ (qiiantile) — одна з числових характеристик випадко­вих величин, що застосовується у математичній статистиці.

ü КВАНТИФІКАЦІЯ (quantification) — кількісне визначення об'єктів.

ü КВОТА У СТРАХУВАННІ (quota in insurance) — а) частка участі страховика в загальній страховій сумі в разі страхування об'єкта на умовах співстрахування; б) частка кожного з учасників у договорі пе­рестрахування.

ü КВОТНЕ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (guota share reinurance) — перес­трахування на базі квоти. Це означає, що страховик передає перестра-ховикові в погодженій частці всі без винятку прийняті на страхування ризики за певним видом (групою видів) страхування. У цій самій про­порції перестраховикові передається отримана цедентом від страху­вальника премія, а перестраховик відшкодовує цедентові сплачені збитки в межах своєї частки страхової суми.

ü Кептивні компанії – страхові компанії, що створюються промисловими і торговельними фірмами для ведення страхового бізнесу материнської компанії та її філій. Одна з причин створення К. к. –можливість одержання премій, які зекономлені при безпосередньому виході на ринок (відсутність брокерської комісії).

ü КЕПТИВНІ СТРАХОВІ КОМПАНІЇ (captive insurance company) — компанії, що створюються промисловими, торговельними, банківсь­кими та іншими структурами з метою задоволення їхніх потреб у страхових послугах. Це дає можливість досягати економії на страхо­вих преміях. К. с. к. можуть обходитися без послуг посередників.

ü КІНЦЕВИЙ ТЕРМІН ДІЇ ПОЛІСУ (expiry date) — дата закінчення покриття полісу. Не поширюється на поліси, що передбачають автома­тичну виплату суми в кінці періоду страхування (страхування на до­життя, довесільне страхування тощо).

ü Класифікація страхування – система поділу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види і класи за певною ознакою (ознакою класифікації). К. с. має за мету сприяння формуванню страхового ринку, впорядкування звітності та державного регулювання страхової діяль­ності, розвитку міжнародної інтеграції в страхуванні.

ü КЛАУЗУЛА (clause) — застереження, що вносяться в договір стра­хування.

ü Ковернота страхова — свідоцтво про страхування, що видається брокером страхувальнику. Є потвердженням укладання договору страхування.

ü КОВЕР-НОТА СТРАХОВА (cover note) — свідоцтво про страхування, яке видається брокером страхувальникові на знак підтвердження укладен­ня договору страхування з переліком списку страховиків. К. с. не має юридичної сили, слугує лише довідковою інформацією. В обумовлений час брокер має вручити страхувальникові поліс. К. с. застосовується і в перестрахуванні, де може мати юридичну силу і замінювати сліп.

ü Коефіцієнт збитків – показник, що розраховується як відношення оплачених претензій і тих, що підлягають оплаті, до величини зароблених премій.

ü КОЛЕКТИВНЕ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ (collective life insurance) — страхування, при якому може укладатися договір на страхування за раху­нок коштів підприємств усіх працівників або їх групи. У К. с. ж. страху­вальником є підприємство, а застрахованим — кожний працівник, пріз­вище якого заноситься до списку, що є невіддільною частиною полісу.

ü КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ (commercial credit) — короткостроковий кредит, що надається одним господарським суб'єктом іншому у формі відстрочки платежу за продані товари (послуги). Звичайно оформля­ється переказним векселем. Відсоток за К. к. входить до ціни товару та суми векселя і здебільшого є нижчим, ніж за банківським кредитом.

ü КОМІСІЯ СТРАХОВА (insurance commission) — винагорода, що виплачується страховиком посередникам (брокерам і агентам) за залу­чення об'єктів на страхування, оформлення документації, інкасацію страхових внесків, а в деяких випадках — і за розгляд страхових пре­тензій. К. с. нараховується у відсотках від страхових премій (внесків). Розмір відсотка залежить від виду страхування та деяких інших фак­торів.

ü Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укр-страхнагляд) — орган державної виконавчої влади, який здійснює державний контроль за страховою діяльністю.

ü КОНВЕРСІЯ (conversion) — переведення полісу з одного виду стра­хування життя в інший.

ü КОНТР АЛІМЕНТ (counteri aliment) — отриманий перестраху-вальний інтерес.

ü Контрибуція– це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним i тим самим конкретним страхувальником, з пропозицію розділити витрати з відшкодування збитків.

ü Контрибуція– вимога однієї страхової компанії до іншої або інших компаній розподілити між собою виплату страхового відшкодування у випадку страхування одного і того ж об’єкта одночасно кількома компаніями однакових ризиків.

ü КОСТ ЕНД ФРЕЙД (cost and freight) — ціна товару в порту від­правлення плюс морський фрахт до порту призначення. Не включає витрат зі страхування.

ü КОТИРУВАННЯ (quotation) — визначення страховиком ставки премії, за якою він готовий застрахувати ризик.

ü КУМУЛЯЦІЯ (cumulation) — а) концентрація страхових ризиків в одній компанії в обсязі, що може призвести до багатьох збитків внас­лідок одного страхового випадку; б) зосередження застрахованих об'єк­тів на одній території, вулиці, будинку, порту, залізничній станції, су­дні, що у разі одночасного страхового випадку (наприклад, землетру­су) може призвести до порушення фінансової стабільності страховика. К. має враховуватися при визначенні частини ризику, що залишається на утриманні страховика.

ü Кумуляція ризиків (збитків) – нагромадження ризиків (збитків). Переважно виникає, коли на одній території знаходиться багато застрахованих об’єктів, котрі можуть бути пошкодженні одним і тим же страховим випадком, в результаті чого виникне значний збиток.

ü Ліга страхових організацій України — некомерційне об’єднання страховиків з метою відстоювання їх інтересів у владних структурах, сприяння розвитку страхового законодавства, підвищення кваліфікації персоналу та інформаційного забезпечення страхових компаній, встановлення контактів з відповідними об’єднаннями інших держав.

ü ЛІКВІДАЦІЯ ЗБИТКІВ (settlement of losses) — термін означає комплекс робіт з визначення і виплати страхового відшкодування.

ü ЛІКВІДНІСТЬ (liquidity)— 1) спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання, передусім сплачувати борги;

ü Лікувально-профілактичні установи – медичні установи, до яких належать лікувальні, лікувально-профілактичні установи особливого типу (лепрозорії), диспансери, поліклінічні установи, установи швидкої і невідкладної медичної допомоги, переливання крові, охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні установи та інші. Медичні послуги становлять необхідний набір медичних та технічних дій, а також маніпуляцій, що мають закінчене змістове навантаження при досягненні мети лікарського призначення.

ü ЛІНІЯ ЕКСЦЕДЕНТА (surplus line) — частка відповідальності в дого­ворі ексцедента суми, що дорівнює розміру власного утримання цедента.

ü Ліцензія на страхову діяльність — документ, що засвідчує право страхової компанії брати на страхування (перестрахування) страхові ризики певного виду. Видається Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, має спеціальну форму і містить такі обов’язкові реквізити: повну і скорочену назву страховика та його юридичну адресу; перелік видів добровільного та обов’яз­кового страхування; назву території, на якій страховик та його філії мають право укладати договори страхування; термін дії, реєстраційний номер і дату видачі ліцензії; підпис керівника (або заступника) Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю. У разі порушення страхового законодавства ліцензія може бути відкликана.

ü ЛЛОЙД (Lloyd's) — 1) міжнародний страховий ринок, розташова­ний у Лондонському Сіті; корпорація (об'єднання) юридичне незале­жних страховиків, кожний з яких самостійно приймає на страхування ризики, виходячи зі своїх фінансових можливостей. Кожний член Л. на забезпечення своєї діяльності має внести вагому суму у вигляді де­позиту. Члени Л. об'єднані в синдикати, що їх очолюють андеррайте-ри. Останні приймають на страхування ризики від імені членів синди­кату. Заснований в 1734 році. Нині є великим страховиком і пере-страховиком, особливо морських, авіаційних, автомобільних нафто­газодобувних ризиків. Багато українських страховиків перестрахову­ють ризики на Ллойдовському ринку.

ü ЛОКАЛІЗАЦІЯ (localisation) — заходи з просторового обмеження поширення ризику.

ü МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ (property insurance) — галузь страху­вання, в якій об'єктом страхування є майно, що належить юридичним або фізичним особам.

ü МАКСИМАЛЬНО МОЖЛИВИЙ ЗБИТОК (possible maximum loss) — верхня межа збитку, імовірність появи якого внаслідок одного страхо­вого випадку досить значна.

ü Маркетинг страховика — діяльність страхової компанії, спрямована на планування, визначення ціни, рекламування і реалізацію страхових послуг. Це — діяльність, що супроводжує рух послуг від страхової компанії до страхувальника.

ü МАРКЕТИНГ У СТРАХУВАННІ (insurance marketing) — система взаємодіючих видів діяльності, спрямована на планування, визначення ціни, а також на рекламування і реалізацію страхових послуг. М. у. с. — це діяльність, що супроводжує рух послуг від страхової компанії до страхувальника.

ü МАТЕРІАЛЬНІ ФАКТИ (material facts) — обставини, що впливають на розрахунки андеррайтера при визначенні умов прийняття ним ризику.

ü МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ (medical insurance) — вид особистого страхування на випадок втрати здоров'я від хвороби або внаслідок нещасного випадку. М. с. застосовується з метою мобілізації та ефективного використання коштів на покриття витрат на медичне обслуго­вування страхувальників. М. с. може мати форми обов'язкового і доб­ровільного страхування. Договори М. с. укладаються в груповому та індивідуальному порядку. Цей документ є гарантією отримання меди­чної допомоги в обсягах і на умовах, визначених чинним законодавст­вом або правилами страхування.

ü МОНОПОЛІЯ СТРАХОВА (insurance monopoly) — може бути: а) повною, якщо існує виключне право держави або державної органі­зації на проведення всіх форм і видів страхування у країні; б) частко­вою, коли страховик користується С. м. за окремими видами страхування.

ü Монтажні роботи – монтаж технологічного обладнання в житлових та нежитлових будинках.

ü Морське страхове бюро – об’єднання страховиків, які мають ліцензію на здійснення морського страхування та обов’язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення. Основними завданнями М. с. б. є: координація діяльності національних страховиків на морському транспорті, сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов морського страхування та форм уніфікованих полісів, розробки програм та методів страхування морських ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам тощо.

ü МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ (marine insurance) — один з найдав­ніших видів страхування. Охоплює страхування суден, вантажів і фра­хту від різних видів небезпеки під час виконання рейсів. Головні ризи­ки: збитки від вогню, блискавки, шторму та іншого стихійного лиха, від зіткнення суден, посадки судна на мілину, зникнення судна безвіс­ти тощо. Крім того, М. с. покриває витрати за загальною аварією, а та­кож втрати, зумовлені крадіжкою і пропажею вантажу. Обсяг відпові­дальності за М. с. визначається спеціальними умовами.

ü Моторне (транспортне) страхове бюро (МТСБУ) – об’єднання страховиків, яким дозволено займатися страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Діяльність МТСБУ спрямована на координацію діяльності своїх членів з урахуванням міжнародних договорів (“Зелена картка”).

ü Моторне (транспортне) страхове бюро України, МТСБУ — фор­ма об’єднання страховиків, що здійснюють страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Створене в 1994 р. Страховики можуть входити до МТСБУ як повні або асоційовані члени. Вищим органом управління МТСБУ є загальні збори страховиків — членів Моторного бюро. Метою МТСБУ є координація діяльності його членів щодо оформлення страхування і покриття шкоди, завданої третім особам внаслідок дорожньо-транспортних пригод на території України, а також за її межами, реалізація договорів, конвенцій і домовленостей з уповноваженими організаціями щодо страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших країн.

ü Навантаження – частка страхового тарифу (брутто-ставки), що відповідає за формування тієї частини премії та, відповідно, тієї частини страхового фонду, що призначена на покриття накладних витрат страховика. Частка навантаження залежить від конкретного виду страхування і не перевищує 50 % страхового тарифу.

ü НАВАНТАЖЕННЯ (loading) — частина страхового тарифу, не пов'язана з формуванням фондів для здійснення страхових виплат. Н. призначене для мобілізації коштів, необхідних для покриття витрат, пов'язаних з веденням страхової справи (оплата праці персоналу стра­ховика, оренда приміщень офісу, витрати на придбання й експлуата­цію обчислювальної техніки, реклама, транспортні витрати, сплата де­яких податків та обов'язкових платежів тощо). Н. є джерелом оплати посередницьких послуг і отримання певної суми прибутку від страхо­вої діяльності.

ü НАДЗВИЧАЙНА СИТУАЦІЯ (extraordinary event) — обставини, що склалися на певній території внаслідок стихійного лиха, катастрофи, аварії або іншої біди, що зумовило людські жертви, шкоду довкіл­лю, порушення нормальних умов життя і діяльності.

ü НАТУРАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ (natural insurance) — форма стра­хування, при якій страхові платежі і виплати здійснюються в натурі. Н. с. було характерним для рабовласницького і феодального суспільс­тва. Тепер елементи Н. с. збереглися в деяких економічно слаборозви­нутих країнах.

ü Незароблена премія – частина премії, що по договору страхування припадає на ще непочатий період страхування.

ü НЕЗАРОБЛЕНА ПРЕМІЯ (unearned premium) — частина премії, що по договору страхування або страховому портфелю припадає на ще не початий або залишок періоду страхування.

ü Непрацездатність – неможливість продовжувати свою професійну діяльність внаслідок медичного (захворювання, травма, допологова та післяпологова відпустка тощо) і спеціальних протипоказань (карантин, догляд за хворим членом сім’ї тощо).

ü НЕПРОПОРЦІЙНЕ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (non-proportional reinsu­rance) — форма організації договорів перестрахування, що передбачає відповідальність перестраховика понад обумовлений розмір збитку або збитковості, тобто відповідальність перестраховика не розрахову­ється залежно від відповідальності страховика.

ü НЕТТО-ПРЕМІЯ (net premium) — брутто-премія за мінусом наван­таження.

ü Нетто-ставка – частка страхового тарифу (брутто-ставки), що відповідає за формування тієї частини премії та, відповідно, тієї частини страхового фонду, яка призначена на страхові виплати.

ü НЕТТО-СТАВКА (net rate) — частина страхового тарифу, що при­значена для формування ресурсів страховика для виплати страхових відшкодувань і страхових сум. Методи розрахунку Н. с. у майновому і особистому страхуванні різні.

ü Нещасний випадок – пожежа, дорожньо-транспортна аварія, катастрофа, отруєння хімічними продуктами чи інша подія, що спричинила смерть або каліцтво застрахованої особи, пошкодження або знищення застрахованого майна.

ü НОРМАТИВНИЙ ЗАПАС ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ (normative solvency margin) — на звітну дату (без договорів зі страхування життя) дорівнює більшій з таких величин: 1) визначеної як добуток суми над­ходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,25 (при цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 90 % стра­хових премій, сплачених перестраховикам); 2) визначеної як добуток суми здійснених виплат протягом звітного періоду за договорами страхування на 0,30 (при цьому сума здійснених виплат зменшується на 90 % суми компенсацій, отриманих від перестраховиків). Страхо­вики, котрі прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, які пе­ревищують можливості їх виконання за рахунок власних активів, ма­ють застрахувати ризик виконання цих зобов'язань у перестраховиків. Перестрахуванню підлягають також усі об'єкти, страхова сума кожно­го за якими перевищує 10 % загальної суми сплаченого статутного фон­ду і сформованих резервів.

ü НОСІЙ РИЗИКУ (risk carrier) — суб'єкт, який бере на себе тягар наслідків ризику.

ü НОТИС (notice or letter of cancellation) — а) стаття договору пере­страхування, яка передбачає у випадках, коли один з учасників договору (перестраховик або цедент) матиме намір змінити умови догово­ру або припинити його на наступний рік, він має надіслати своєму партнерові повідомлення про це не пізніше як за три місяці до закін­чення терміну дії договору; б) повідомлення судновласника фрахтів­нику про час виходу судна в рейс або очікуване прибуття в порт наван­таження (розвантаження).

ü Об’єднання страховиків – спілки, асоціації та інші об’єднання, утворені страховиками для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечать законодавству України. О. с. не можуть займатися страховою діяльністю.

ü Об’єкт страхування – конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи, якому може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією.

ü Об’єкт страхування – майновий інтерес страхувальника, пов’язаний: а) з життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника (особисте страхування); б) володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); в) відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди третій особі (страхування відповідальності).

ü Облігації– цінні папери, що надають власнику право на отримання періодичних виплат (відсотків). Облігація підтверджує право власника на пред’явлення її до сплати організації, що є емітентом. Дана організація повинна відшкодувати номінальну вартість, що вказана на облігації.

ü ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ (compulsory insurance) — форма страхування, що грунтується на принципах обов'язковості як для стра­хувальника, так і для страховика. О. с. має велику перевагу перед доб­ровільним страхуванням у тому, що дозволяє різко знизити тарифи і здешевити страхові послуги. Водночас йому притаманні й недоліки, які полягають у тому, що О. с. не враховує фінансових можливостей кожного страхувальника, особливостей об'єктів страхування і страхо­вих ризиків. Обсяг відповідальності страховика при О. с., як правило, значно нижча за реальну вартість майна. Законодавством України передбачено здійснення О. с. з 27 видів, у тому числі страхування врожаю сільськогосподарських культур та ба­гаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємс­твах. Більшість видів О. с. становить страхування окремих категорій громадян: (народних депутатів України, працівників силових струк­тур, податкової, митної, ветеринарної служби, пасажирів та ін.), ци­вільної відповідальності власників транспортних засобів, урожаю сільськогосподарських культур у державних підприємствах тощо.

ü ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ ПАСАЖИРІВ (compulsoiy passen­gers insurance) — здійснюється від нещасного випадку в дорозі і поши­рюється на пасажирів морського, річкового, повітряного, залізничного та автобусного транспорту. Страхова премія входить у вартість квитка.

ü Ознака класифікації — ознака, покладена в основу поділу страхування на окремі ланки класифікації.

ü ОКЛАДНЕ СТРАХУВАННЯ (salary sacrifice scheme) — форма май­нового страхування, що широко застосовувалася в колишньому СРСР. її головна особливість полягала у визначенні абсолютних норм забез­печення (у рублях на об'єкт). За ними і діючими ставками обчислюва­лася сума обов'язкового платежу-окладу.

ü ОПЦЮН (option) — право продавати і купувати акції за визначе­ною ціною.

ü ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ (personal insurance) — галузь стра­хування, в якій об'єктом страхових відносин є життя, здоров'я і праце­здатність людини. О. с. спрямоване на забезпечення захисту сімейних доходів громадян, а також на нагромадження ними коштів для підви­щення рівня свого фінансового благополуччя.

ü Отримувач страхового відшкодуван­ня, або страхової суми — фізична або юридична особа, яка за умовами страхування має право на отримання відповідних грошових засобів. У майновому страхуванні — це стра­хувальник, в особистому— страхувальник або застрахований (страхування на дожит­тя, втрату здоров'я, від нещасного випадку), а з настанням смерті — особа, котрій запові­дав страхувальник отримати страхову суму на випадок його смерті.

ü ОФЕРЕНТ (offerer) — особа, що подає оферту.

ü ОФЕРТА (offer) — пропозиція певній особі укласти угоду з ураху­ванням викладених умов. Може мати письмову або усну форму. О. вважається прийнятою після її акцепту.

ü ПЕНСІЯ (pension) — гарантована щомісячна виплата грошових сум для забезпечення людей похилого віку, інвалідів, а також тих, хто втратив годувальника.

ü ПЕРЕСТРАХОВИК (reinsurer) — страхова організація, яка прий­має об'єкти в перестрахування. Компанія, яка здійснює виключно опе­рації з перестрахування, називається професійним П.

ü Перестрахувальна комісія – винагорода, яку сплачує перестраховик цеденту за передачу в перестрахування ризиків. За рахунок цих коштів цедент частково компенсує витрати, пов’язані з підготовкою і здійсненням операцій з прийняття ризиків на страхування, а також передачею обумовленої їх частки перестраховикові.

ü Перестрахування– передача однією страховою компанією іншій частини своїх зобов’язань згідно з укладеними договорами. Одночасно із зобов’язаннями передається частина отриманих платежів. При настанні страхової події частину збитків відшкодовує компанія, в котрій перестраховане це зобов’язання.

ü ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (reinsurance) — порівняно нова для Украї­ни сфера страхових відносин. В СРСР П. не застосовувалося. П. — операція між двома страховими компаніями, при якій одна з них (цедент) передає від свого імені за певну плату частину ризику за до­говором, укладеним зі страхувальником, іншій компанії (перестрахо­викові). П. дозволяє розукрупнювати великі ризики, поділяючи їх між двома або кількома страховиками, що сприяє збалансованості страхо­вого портфеля кожного з них. Завдяки П. підвищується фінансова на­дійність страховиків, зростає їхня загальна спроможність нарощувати обсяги страхових послуг. П. буває факультативним (за окремими уго­дами) і договірним (облігаторним). Останнє зобов'язує цедента пере­давати на перестрахування в межах визначеної суми всі ризики, харак­тер і розмір яких визначений умовами договору. Є дві форми П. — пропорційна і непропорційна.

ü ПІЛЬГИ У СТРАХУВАННІ (preferences in insurance) — можуть на­даватися у вигляді повного або часткового звільнення окремих страху­вальників від сплати платежів з обов'язкового страхування. Наприклад, водії-інваліди, які керують автомобілями, обладнаними відповідним знаком, повністю звільняються від страхових платежів з обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засо­бів. П. у. с. можуть полягати також у наданні переваг при укладанні до­говорів добровільного страхування для постійних страхувальників. Мо­жуть бути застосовані знижки зі страхових премій, пільговий місяць (зі збереженням покриття) на поновлення договорів страхування тощо.

ü ПОДВІЙНЕ СТРАХУВАННЯ (double insurance) — одночасне пов­не страхування одного й того самого об'єкта від одних і тих самих ри­зиків у кількох страховиків, через що страхова сума значно перевищує страхову вартість. При виявленні П. с. кожний страховик покриває страхувальникові збиток у межах страхової вартості об'єкта пропор­ційно до своєї частки в загальній страховій сумі.

ü Позовна давність – термін для захисту за позовом особи, права якої порушено. Умовами страхування, як правило, передбачаються конкретні строки, протягом яких страхувальник чи інші зацікавлені особи можуть подати до страхової компанії вимоги, що випливають із договору страхування.

ü ПОЛІС (СТРАХОВИЙ ДОГОВІР, СТРАХОВЕ СВІДОЦТВО) (policy) — письмова угода між страхувальником і страховиком, яка засвідчує, що страховик у разі настання страхового випадку бере на себе зобов'язання виплатити страхову суму або в межах страхової су­ми відшкодувати збиток страхувальникові чи іншій особі, зазначеній у П., за умови сплати страхових платежів у визначені строки П. має міс­тити: назву документа, реквізити страховика, прізвище або назву стра­хувальника, його адресу, перелік об'єктів страхування, розмір страхо­вої суми, перелік страхових випадків, розмір тарифу, а також стра­хових платежів, термін їх сплати, строк дії договору, права й обов'язки сторін, інші умови, підписи сторін.

ü Поліс генеральний — письмова угода між страхувальником і страховиком про те, що протягом обумовленого періоду перший буде передавати, а другий приймати на страхування на погоджених умовах усі об’єкти, які відповідають певним ознакам.

ü Поліс страховий — документ, який видається страховиком страхувальнику і засвідчує факт укладання договору страхування.

ü Політичний ризик виражає ризик узагалі будь-яких втрат, причиною яких є поточна політична ситуація в країні, її зміни, рішення державних органів влади, уряду.

ü ПОРТО (porto) — поштово-телеграфні витрати, що відносяться кре­дитними, торговельними та страховими організаціями, а також приват­ними особами на своїх клієнтів.

ü Портфель відповідальності – загальна сума відповідальності страховика або перестраховика за всіма діючими полісами.

ü Посередник – страховий брокер, або агент, через якого укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.

ü ПРАВИЛА СТРАХУВАННЯ (terms and conditions of insurance) — опрацьовуються страховиком на кожний вид страхування і погоджу­ються з Укрстрахнаглядом. П. с. мають містити: перелік об'єктів стра­хування, порядок визначення страхових сум, перелік страхових ризи­ків, термін і місце дії договору страхування, порядок його укладання, права й обов'язки сторін, дії страхувальника в разі настання страхово­го випадку та перелік документів, що підтверджують ці випадки, по­рядок і умови сплати страхових сум, термін прийняття рішення про виплату або відмову щодо відшкодування, умови припинення дії дого­вору і порядок вирішення суперечок. До П. с. додаються страхові та­рифи. Якщо П. с. не відповідають цим вимогам, Укрстрахнагляд може відмовити страховикові у видачі ліцензії.

ü Превентивні заходи в страхуванні – комплекс заходів, здійснюваних страховиком або за його рахунок, пов’язаних із запобіганням або зниженням руйнівного впливу можливих страхових випадків. Превентивні заходи випливають із сутності страхування, його превентивної функції.

ü ПРЕВЕНТИВНІ ЗАХОДИ У СТРАХУВАННІ (preventive measures in insurance) — сукупність здійснюваних страховиком або за його ра­хунок заходів, пов'язаних з попередженням або зниженням руйнівного впливу можливих страхових випадків. П. з. в. с. випливають із самої сутності страхування, його превентивної функції. Це зумовлює потре­бу всебічного обгрунтування правил страхування і тарифів, а також застосування ефективних форм розрахунків, кваліфікованого оціню­вання ризиків і визначення страхових виплат. Страховики можуть пе­редбачати проведення за рахунок коштів страхових резервів низки за­ходів, спрямованих на запобігання пожежам, повеням, інфекційним хворобам тварин тощо.

ü Превенція — попереджувальна діяльність.

ü Премія страхова — плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховикові згідно з договором страхування.

ü Претензія – вимога платежу страхової суми або страхового відшкодування, яка настає за страховою подією.

ü ПРИБУТОК ВІД СТРАХОВИХ ОПЕРАЦІЙ — різниця між сумою зароблених страхових премій і собівартістю їх надання.

ü Принцип диверсифікації – розподіл інвестиційного ризику повинен здійснюватися на різні групи активів, щоб забезпечити більш високий ступінь стійкості інвестиційного портфеля страховика.

ü Принцип ліквідності – структура вкладень має бути такою, щоб у будь-який час активи могли бути перетворені в грошові кошти в мінімальний термін з мінімальними втратами. Максимальну ліквідність має готівка. При здійсненні ризикових видів страхування до ліквідності висуваються більш високі вимоги.

ü Принцип (прибутковості) рентабельності – прибуток не є домінуючим чинником, однак дає можливість компанії зберегти свої позиції в умовах конкурентного ринку. Таким чином, активи при їхньому розміщенні повинні приносити постійний дохід, за рахунок якого можуть покриватися збитки від страхової діяльності.

ü Принцип безпеки – при розміщенні активів, що забезпечують зворотність засобів у повному обсязі, має бути зведена до мінімуму імовірність інвестиційного ризику.

ü ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ПОЛІСУ (suspension of cover (policy)) — може статися за таких умов: закінчення передбаченого терміну страхування; розірвання страхового договору з ініціативи страхувальника або стра­ховика, смерть страхувальника (фізичної особи); ліквідація страховика або визнання судовими органами договору недійсним.

ü ПРОЛОНГАЦІЯ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ (prolongation of life insu­rance) — продовження дії договору змішаного страхування життя або пожиттєвого страхування понад термін, забезпечений оплаченими внесками.

ü ПРОПОРЦІЙНЕ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ (proportional reinsurance) — включає договори квотного та ексцедентного перестрахування, згідно з якими перестраховик має свою частку в загальній сумі збитків і за­гальній сумі премій.

ü Регрес – право страховика на висунення у межах фактично сплаченої страхувальникові суми відшкодування збитку претензії до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсації за нанесену шкоду.

ü Регресний позов – право вимоги страховика до особи, яка винна за заподіяння шкоди.

ü Редуціювання страхової суми – зменшення початкової страхової суми за договорами страхування життя. Редуціювання страхової суми пов’язане з достроковим припиненням страхувальником сплати страхових внесків і набуттям ним права на одержання викупної суми. Якщо страхувальник не одержав викупної суми, то страхова компанія може здійснити редуціювання страхової суми.

ü РЕЗЕРВ НЕЗАРОБЛЕНИХ ПРЕМІЙ (unearned premium reserve) — частина премій за договорами страхування, що відповідає терміну страхування, який виходить за межі календарного року. У світовій практиці існує кілька методів визначення Р. н. її В Україні Р. н. п. на звітну дату формуються залежно від сум надходження страхових пре­мій за попередні 9 місяців (розрахунковий період). При цьому сума премій, що надійшли за 1 квартал, множиться на 0,25, за наступні 3 мі­сяці — розрахункового періоду — на 0,5, за останні 3 місяці — на 0,75. Знайдені добутки додаються. Так само обчислюється сума частої; перестраховиків у резервах незароблених премій. Зі збільшенням (зменшенням) сум часток перестраховиків у Р. н. п. у звітному періоді відповідно збільшуються або зменшуються зароблені страхові платежі.

ü РЕЗЕРВИ ЗБИТКІВ (claims reserve) — елемент технічних резервів. Р. з. призначений для розрахунків з неоплачених збитків. Формування Р. з. формується па підставі заяв страхувальників на певну дату, що містять віповідні вимоги про відшкодування збитків. Величина Р. з. на звітну дату є сумою зарезервованих несплачених сум страхового від­шкодування на вимогу страхувальника, щодо яких ще не прийнято рі­шення про повну або часткову відмову у виплаті страхових сум. Якщо Р. з. збільшується проти попередньої звітної дати, то різниця (приріст) відноситься до витрат страховика. У разі зменшення Р. з. — різниця відноситься на зростання доходів страховика.

ü РЕЗЕРВИ СТРАХОВІ (insurance reserve) — система фондів стра­ховика, утворюваних залежно від видів страхування з мстою забезпе­чення гарантії майбутніх страхових відшкодувань і виплат страхових сум. Р. с. визначаються по-різному в ризикових видах страхування і у страхуванні життя. У ризикових видах страхування формуються ре­зерв незароблених премій і резерв збитків, а у страхуванні життя — математичні резерви. Тимчасово вільні кошти Р. с. інвестуються в цін­ні папери, нерухомість, розміщуються на депозитних рахунках у бан­ках тощо, що дає можливість страховим компаніям отримувати додат­кові доходи.

ü РЕЗЕРВИ ТЕХНІЧНІ—Див. Технічні резерви.

ü РЕЗЕРВНИЙ ФОНД ПІДПРИЄМСТВА /ФОНД РИЗИКУ/ (reserve fund of enterprise, risk fund) — створюється з метою забезпечення без­перебійності виробництва у разі виникнення ризикових ситуацій. Фо­рмується за рахунок прибутку в розмірі, визначеному статутом під­приємства. Як правило, не перевищує 25 % суми статутного фонду. Р. ф. п. використовується для покриття відносно малих збитків, зумовле­них непередбаченими обставинами. Дає можливість при укладанні страхових договорів передбачати франшизу.

ü Резидент– юридична чи фізична особа, що постійно зареєстрована чи проживає на території даної країни. Резидент зобов’язаний здійснювати діяльність відповідно до законодавства даної країни та сплачувати передбачені законом податки.

ü Рейтинг– місце, яке посідає дана страхова компанія серед інших страховиків, що діють в однакових ринкових умовах, за результатами функціонування.

ü Реклама — платне, спрямоване на певну категорію потенційних споживачів звернення, яке здійснюється через засоби масової інформації та будь-які інші засоби публічного звернення і яке агітує на користь якого-небудь товару, марки, фірми тощо.

ü РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ СТРАХОВИХ ОПЕРАЦІЙ — показник рівня прибутковості страхових операцій: відсоткове відношення суми отри­маного прибутку до загальної суми страхових платежів. Р. с. о. визна­чають також у розрізі видів страхування.

ü Репресивні заходи у страхуванні – боротьба зі стихійним лихом (повінь, пожежа, снігові замети) чи іншим ризиком з метою зменшення розмірів втрат від знищення або пошкодження застрахованих об’єктів.

ü РЕПРЕСІЯ (repression)— придушення випадкової події, явища. РЕПРЕСИВНІ ЗАХОДИ В СТРАХУВАННІ (preventive measures in nisurance) — боротьба зі стихійним лихом (повінь, пожежа, великі сні­гові замети тощо) з метою зменшення розмірів втрат від знищення або пошкодження застрахованих об'єктів.

ü РЕТРОСПЕКТИВНИЙ (loss mitigation) — попередньо передбаче­ний спосіб дій.

ü Ретроцесія– повторний процес передачі частки вже перестрахованого ризику. У цьому випадку компанія, що передає, має назву цесіонарій, компанія, що отримує, ретроцесіонер. Р. досягається дробленням великих ризиків, розподілом відповідальності між дедалі більшою кількістю страховиків. Іноді частина таких ризиків може перейти до первинного страховика, якщо в договорі немає відповідного заперечення.

ü РЕТРОЦЕСІЯ (retrocession) — процес подальшої передачі раніше прийнятих у перестрахування ризиків іншим перестраховикам. Р. до­сягається дробленням великих ризиків, розподілом відповідальності між дедалі більшою кількістю страховиків. Іноді частина таких ризиків може перейти до первинного страховика, якщо в договорі немає від­повідного заперечення.

ü РЕЦИПІЄНТ — одержувач платежу чи субсидії.

ü Ризик загальний – вірогідна подія, настання якої зумовить прямі або непрямі збитки майновим інтересам юридичної або фізичної особи.

ü РИЗИК ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ — небезпека виникнення матері­альних і фінансових втрат, збитків від проведення підприємницької ді­яльності, реалізації угод.

ü Ризик страховий – 1) ймовірна подія або сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування; 2) конкретний об’єкт страхування або вид відповідальності; 3) розподіл між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків у разі настання страхового випадку.

ü РИЗИК СТРАХОВИЙ (risk) — термін, що відповідає кільком по­няттям. Під Р. с. розуміють: а) ймовірну подію чи сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування. Р. с. - можливість загибелі або пошкодження майна від вогню, повені, землетрусу та іншого лиха. В особистому страхуванні Р. с. можуть бути — непрацездатність, смерть, дожиття до певного віку або події.; б) об'єкт страхування; в) вид відповідальності страховика; г) розподіл між страховиком і страху­вальником шкоди, заподіяної страховим випадком.

ü Ризики персоналу – це всі ризики, що зв’язані зі співробітниками компанії, зокрема: а) з некомпетентністю тих або інших осіб, які працюють на визначених позиціях, що відповідають за визначені ділянки роботи, чиї ненавмисні дії, пов’язані з незнанням, ведуть до збитків; б) з нелояльністю, або нечесністю, злим наміром співробітників, коли збиток компанії завдається в результаті прагнення особи отримати власну матеріальну або моральну вигоду.

ü РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ (risk management) — систематичне дослі­дження ризиків, що становлять загрозу для людей, майна й інтересів діяльності, а також розробка й вжиття заходів, спрямованих на вирі­шення проблеми ризиків. Р. м. охоплює ідентифікацію схильності до ризику, аналіз ступеня захищеності від ризику, опрацювання варіантів контролю за ризиком, вжиття заходів щодо фізичного знищення або скорочення ризику, фінансування можливого ризику за рахунок са­мострахування або передачі ризику страховикам. Р. м. має свою спе­цифіку стосовно кожного виду страхування.

ü РИЗИКОВА ПРЕМІЯ (risk (or pure) premiun) — частина страхової премії, яку страховик призначає для створення необхідного резерву з метою виплати страхового відшкодування.

ü РІТОРНО (ritomo) — частина страхової премії, утримувана стра­ховиком у разі розірвання договору.

ü Самострахування — метод створення децентралізованих страхових фондів будь-яким господарюючим суб’єктом з метою забезпечення безперервності виробництва. С. забезпечує покриття невеликих збитків. Щодо середніх та великих збитків с. проявляється в застосуванні страховиком франшизи. С. виступає в грошовій та натурально-речовій формах.

ü САМОСТРАХУВАННЯ (self-insurance) — ризик, який знаходиться на відповідальності самого страхувальника. С. — форма захисту май­нових інтересів створенням децентралізованих резервних фондів (фондів ризику) безпосередньо на підприємствах та в організаціях. Здебільшого С. забезпечує покриття збитків, зумовлених малими ри­зиками. Щодо збитків за середніми та великими ризиками С. виявля­ється в застосуванні франшизи.

ü САНАЦІЯ (sanation) — система заходів, до яких вдається держава з метою поліпшення фінансового стану і запобігання банкрутству або підвищенню конкурентоздатності тієї чи іншої підприємницької струк­тури.

ü Сертифікат у страхуванні– документ, що засвідчує страхування окремих партій вантажів, котрі підпадають під дію генерального полісу страхування вантажів.

ü СЕРТИФІКАТ У СТРАХУВАННІ (sertificate) — документ, що за­свідчує страхування окремих партій вантажів, котрі підпадають під дію генерального полісу страхування вантажів.

ü СИНДИКАТ ЛЛОЙДА (Lloyd's syndicate) — група андеррайтерів Ллойда, які об'єднуються в синдикат з метою збільшити свої фінансо­ві можливості щодо прийому ризиків на страхування. Страхова премія та збитки між членами синдикату розподіляються пропорційно до частки їхньої участі в прийнятій відповідальності за ризик. Будь-який із С.Л. може визначати свої умови страхування або погоджуватися на умови, запропоновані синдикатом, який є лідером зі страхування кон­кретного ризику.

ü СИНЕРГІЗМ (synergism) — економія та інший виграш за рахунок поєднання компаній при злитті.

ü СІФ (від англ. cost, insurance, freight— вартість, страхування, фрахт-CIF) — вид зовнішньоторговельної угоди, згідно з якою продавець зо­бов'язаний доставити вантаж у порт, забезпечити його навантаження на борт судна і за свій рахунок сплатити фрахт та застрахувати вантаж на ім'я покупця від ризиків на час перевезення й здачі в місці призначення.

ü Сліп – страховий документ, що використовується для попереднього розміщення ризику. С. складається брокером і передається андеррайтерам. Останні акцептують С. власноручним підписом і вказують частку участі в прийнятому на страхування ризику. С. найбільш характерний для факультативного перестрахування. У ряді випадків прирівнюється до страхового полісу. Містить дані про цедент, корот­кий опис ризику, страхову суму, умови страхування і перестрахування, ставку премії, власне утримання цедента тощо.

ü СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ — система розподільних відносин, у процесі яких створюються й використовуються фонди для матері­ального забезпечення громадян у старості, у разі інвалідності, при втраті годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

ü СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ (social insurance) — система гаранто­ваного матеріального забезпечення людей у старості, у разі втрати праце­здатності, при вагітності та в інших обумовлених законом випадках за ра­хунок коштів спеціальних фондів, що акумулюються державою з внесків підприємств, організацій і установ згідно з визначеними нормами.

ü СПЕЦІАЛЬНІ УМОВИ СТРАХУВАННЯ (special conditions of insursnce) — умови, застосовувані в разі, коли потрібно змінити, роз­ширити стандартні умови, застосовувані з цього виду страхування.

ü СПІВСТРАХУВАННЯ (co-insurance) — страхування, при якому один і той самий ризик у певних частках страхують два або більше страховики, видаючи при цьому спільний або окремі поліси відповід­но до суми, що становить частку кожного страховика. Якщо ризик роз­міщується серед страховиків не повністю, то одним із страховиків вважається страхувальник. Він несе відповідальність в обсязі незаст-рахованого ризику, не сплачуючи премії.

ü СТРАХОВА ВАРТІСТЬ (insurable value) — вартість, що її встановлює страхувапьник, оцінюючи об'єкт страхування. С. в. не повинна бути вищою за справжню вартість майна на день укладення договору страхування.

ü Страхова відповідальність (страхове покриття) — зобов'язання страховика сплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовами стра­хування сукупності подій або окремої події.

ü Страхова компанія – юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства чи товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право здійснення страхової діяльності. В Україні більшість С. к. мають форму акціонерного товариства.

ü СТРАХОВА ПОДІЯ (loss) — подія, передбачена договором стра­хування або чинним законодавством, з настанням якої виникає обов'я­зок страховика відшкодувати завдані цією подією збитки або виплати­ти страхове забезпечення страхувальникові (застрахованій особі, ви-годонабувачеві).

ü Страхова премія – платіж, що сплачується страхувальником страховику за умовами договору одноразово або частками за весь період страхування.

ü СТРАХОВА ПРЕМІЯ (ВНЕСОК, ПЛАТІЖ) (insurance premium) — плата страхувальника страховикові за те, що той зобов'язався відшко­дувати страхувальникові у разі виникнення матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні пе­вних подій. С. п. сплачується одноразово до вступу в дію договору страхування або періодично в передбачені ним строки. Розмір С. п. за­лежить від страхового тарифу (брутто-ставки) і страхової суми, періо­ду страхування та іноді від деяких інших факторів.

ü СТРАХОВА ПРЕТЕНЗІЯ (insurance claim) — вимога страхуваль­ника (вигодонабувача, іншої третьої особи) про відшкодування стра­ховиком збитку, спричиненого випадком, що передбачає перелік стра­хових подій у договорі страхування.

ü СТРАХОВА СТАТИСТИКА (insurance statistics) — а) спеціальна таблиця показників провадження певного виду страхування або всього портфеля ризиків за конкретним полісом протягом обумовленого пе­ріоду часу; б) збір і систематизація даних з майнового та особистого страхування з метою нагромадження матеріалу, необхідного для прий­няття своєчасних і обгрунтованих управлінських рішень; в) галузь ста­тистики, об'єктом якої є діяльність страховиків і їх взаємовідносини зі страхувальниками.

ü Страхова сума — сума, на яку стра­хується об'єкт за законом (обов'язкове стра­хування) або за договором (добровільне стра­хування). У майновому страхуванні вона визначається, як правило, на одиницю об'єк­ту, що підлягає страхуванню (будівля, спору­да, автомобіль, голова ВРХ тощо), або в ціло­му за конкретним вибором майна (основні фонди, домашнє майно громадян і т. ін.). Страхова сума в майновому страхуванні не може перевищувати вартості об'єкту, що підлягає страхуванню. В особистому страхуванні страхова сума визначається на кожного застрахованого, закон не встановлює для неї верхньої межі, а встановлюється вона за угодою сторін (страховика і страхувальника).

ü СТРАХОВА СУМА (sum insured) — межа грошових зобов'язань страховика щодо компенсації завданих страховою подією збитків страхувальникові (застрахованому). С. с. за майновим страхуванням не повинна перевищувати вартості об'єкта. При добровільному страху­ванні життя С. с. не обмежується.

ü Страхове відшкодування — сума, яку повинен виплатити страховик за майновим страхуванням та страхуванням відповідаль­ності з настанням страхових випадків для покриття збитків.

ü СТРАХОВЕ ВІДШКОДУВАННЯ (benefit) — сума компенсації, що її виплачує страховик страхувальникові за збиток, спричинений заст­рахованому майну страховим випадком.

ü Страхове поле – максимальна кількість об’єктів, котрих можна застрахувати на добровільних засадах. Щодо страхування майна юри­дичних осіб це може бути кількість підприємств, які знаходяться в пев­ному регіоні, а щодо особистого страхування — це кількість населен­ня, яке має самостійні доходи.

ü СТРАХОВЕ ПРАВО (insurance law) — сукупність загальноприйня­тих правил (норм) поведінки страхувальників, страховиків та їх посередників, визначених державою і закріплених у законах і підзаконних актах, які стосуються страхової діяльності.

ü СТРАХОВЕ СВІДОЦТВО (certificate of insurance) — посвідчення про страхування. Воно може бути тимчасовим до заміни його на стра­ховий поліс, або видаватися на термін страхування і прирівнюватися до страхового договору. С. с. мало поширення в органах Держстраху УРСР. Нині застосовується за окремими видами страхування в HACK «Оранта» та деяких інших компаніях.

ü Страхове свідоцтво (страховий поліс) — документ, що засвідчує факт страхування відповідно до правил страхування.

ü Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або чинним законодавством, з настанням якої виникає обов’язок страховика відшкодувати заподіяні цією подією збитки або виплатити страхове забезпечення страхувальнику (застрахованій особі, бенефіціару).

ü Страховий агент – довірена фізична або юридична особа, яка від імені й у межах наданих страховиком повноважень робить пропозиції страхувальнику щодо страхування ризиків, оформляє договори страхування (переважно з фізичними особами), інкасує страхову премію та виконує деякі інші операції з обслуговування договорів страхування. С. а. є представником страховика діє у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

ü СТРАХОВИЙ АКТ (insurance act) — документ, що складається за наслідками огляду застрахованого об'єкта, який постраждав від стра­хового випадку.

ü Страховий випадок — подія, з настан­ням якої страховик зобов'язаний за законом (обов'язкове страхування) або за дого­вором (добровільне страхування) виплати­ти страхове відшкодування (страхову суму).

ü Страховий випадок — стихійне лихо, нещасний випадок або інша подія, при якій виникає зобов’язання страховика сплатити страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) страхове відшкодування або страхову суму. Перелік С. в. перед­бачається правилами страхування, страховим договором або чинним законодавством.

ü Страховий внесок (премія, платіж) – плата за страхування, сума, що її сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки в разі настання страхового випадку.

ü СТРАХОВИЙ ВНЕСОК (ПРЕМІЯ, ПЛАТІЖ) (insurance premium) — сума, що її сплачує страхувальник страховикові за зобов'язання від­шкодувати збитки, завдані застрахованому майну, або сплатити стра­хову суму при настанні зумовлених подій у житті страхувальника (застрахованого). С. в. може сплачуватись одноразово (до вступу дого­вору в дію) і в кілька строків, обумовлених договором страхування.

ü Страховий захист – сукупність економічних розподільчих і перерозподільчих відносин, що склалися у процесі запобігання, подолання і відшкодування збитків, завданих конкретним об’єктам: матеріальним цінностям, юридичним і фізичним особам, життю і здоров’ю громадян.

ü СТРАХОВИЙ ЗАХИСТ (insurance protection) — економічні, перерозподільні відносини, що складаються у процесі запобігання, подо­лання й відшкодування збитків, завданих конкретним об'єктам: мате­ріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров'ю громадян тощо.

ü СТРАХОВИЙ ЗБИТОК (loss) — шкода, нанесена страхувальнику внаслідок страхового випадку.

ü Страховий інтерес – матеріальна заінтересованість у страхуванні об’єктів, до яких страхувальник має відношення як власник, орендар, перевізник тощо. Включає все те, що може бути предметом заподіяння матеріального збитку (шкоди) страхувальнику або у зв’язку з чим може виникнути відповідальність страхувальника перед третіми особами.

ü Страховий інтерес — усвідомлена по­треба в захисті майна, доходів, життя, здоро­в'я, працездатності і т. ін. шляхом страху­вання.

ü СТРАХОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ (insurance management) — а) сис­тема управління у сфері страхової діяльності; б) фах магістра ділової адміністрації, котрий закінчив курс навчання за однойменною програ­мою в КНЕУ.

ü Страховий нагляд — контроль за діяльністю суб’єктів страхового бізнесу, здійснюваний спеціально уповноваженими на це органами. В Україні функції страхового нагляду покладені на Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю та його органи на місцях.

ü СТРАХОВИЙ ПОРТФЕЛЬ (insurance portfolio) — а) фактична кіль­кість застрахованих об'єктів або число договорів страхування; б) сукупна відповідальність сграховика (перестраховика) за всіма діючими полісами.

ü Страховий пул – добровільне об’єднання страхових компаній для спільного страхування певних ризиків. С. п. не є юридичною особою. Він створюється на підставі угоди між зазначеними компаніями з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій на умовах солідарної відповідальності за виконання зобов’язань за договорами страхування. В Україні ствогіено ряд С. п. Найбільший з них — Ядерний страховий пул України. Його засновни­ками є «Оранта-Дніпро», СК «Енергополіс», СК «Алькона», СК «Арма­да». С. п. діє на принципах співстрахування.

ü Страховий ризик — певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості.

ü Страховий ринок — особлива соціально-економічна структура, сфера економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є специфічний товар — страхова послуга, де формується попит і пропозиція на неї.

ü СТРАХОВИЙ РИНОК (insurance market) — 1) економічний прос­тір, в якому взаємодіють страхувальники (формують попит на страхові послуги), різноманітні за формами організації страхові компанії (страховики, котрі задовольняють попит на послуги), страхові посере­дники (агенти і брокери), а також організації страхової інфраструктури (об'єднання) асоціації (страховиків, консалтингові фірми, навчальні центри); 2) сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар — страхова послуга, формується попит і пропози­ція на неї; 3) форма взаємозв'язку між учасниками страхових правові­дносин (страхувальники, страховики та їх посередники).

ü СТРАХОВИЙ ФОНД (insurance fund) — сукупність натуральних запасів і фінансових резервів суспільства, призначений для поперед­ження, локалізації і відшкодування збитків, завданих стихійними ли­хами, нещасними випадками та іншими надзвичайними подіями.

ü Страховий фонд суспільства – сукупність натуральних запасів і грошових коштів для запобігання, локалізації та відшкодування збитків, завданих стихійними лихами, нещасними випадками та іншими надзвичайними подіями.

ü Страховик – фінансова установа, яка створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю, а в окремих випадках і державної організації, що має статус юридичної особи та володіє ліцензією на право здійснення страхової діяльності. Така діяльність дозволяється виключно страховикам – резидентам України

ü Страховик — юридична особа, яка здійснює страхування на підставі отриманої від певних державних органів ліцензії.

ü СТРАХОВИК (insurer) — організація, що за певну плату бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові або вказаним ним особам нанесену страховою подією шкоду, або сплатити страхову суму.

ü Страховики — в Україні: юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, що одержали у встановленому порядку ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

ü Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладення договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

ü Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

ü СТРАХОВІ ОПЕРАЦІЇ (insurance operations) — сукупність видів діяльності страховика, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням обов'яз­кового і добровільного страхування юридичних і фізичних осіб. До С. о. відносяться: оцінювання майна та інших об'єктів, що підлягають стра­хуванню, обчислення страхових платежів, укладання договорів стра­хування, інкасація внесків і виконання безготівкових розрахунків, ве­дення рахунків страхувальників, складання страхових актів тощо.

ü Страхові послуги — діяльність страховика, яка проводиться в інтересах страхувальників для забезпечення їх потреби в страховому захисті. Через С. п. відбувається купівля-продаж страхового захисту.

ü СТРАХУВАЛЬНИК (insured) — юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала договір на страхування (або є С. згідно з чинним за­конодавством), сплатила належні внески і має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.

ü Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. С. можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб, які можуть набувати прав і обов’язків С. згідно з договором страхування. Також С. мають право при укладанні договорів страхування призначити громадян або юридичних осіб для отримання страхового відшкодування (страхових сум).

ü Страхування від поломки машин – вид майнового страхування, котрий активно використовується в індустріально розвинутих країнах для захисту підприємців від небезпеки механічних поломок машин, які здебільшого входять до складових важливих технологічних ліній або є ключовими виробничими агрегатами.

ü Страхування — економічні відносини, за яких страхувальник в результаті сплати грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.

ü СТРАХУВАННЯ ВАНТАЖІВ (cargo insurance) — один з видів майнового страхування, який може здійснюватися в різних варіантах, зокрема: з відповідальністю за всі ризики чи з відповідальністю за час­ткову аварію без відповідальності за пошкодження, крім випадків ка­тастрофи або аварії. При будь-якому варіанті не підлягаюгь страху­ванню ризики, збитки з яких виникають внаслідок неакуратності або навмисних дій страхувальника

ü СТРАХУВАННЯ ВІД БЕЗРОБІТТЯ (unemployment insurance) — поширений у країнах Заходу вид добровільного страхування відпові­дальності перед працівниками С в. б здійснює роботодавець.

ü СТРАХУВАННЯ ВІД ВОГНЮ (fire insurance) — один з найбільш давніх і традиційних видів майнового сграхування. У сучасній практи­ці С. в. в. — забезпечує компенсацію в разі шкоди, нанесеної майну вогнем, ударом блискавки, вибухом та іншими причинами, що призве­ли до пожежі. До обсягу відповідальності за додаткову плату можуть бути включені збитки, що виникли внаслідок землетрусу, бурі, граду та іншого стихійного лиха, пошкодження водопровідною водою і і ін

ü СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ (accident insurane) — вид особистого страхування. Традиційно здійснюється з метою надан­ня допомоги застрахованим особам у разі тимчасової та постійної неп­рацездатності. Страховим випадком є також смерть застрахованого. Тоді страхова сума виплачується вигодонабувачеві, якого зазначено в полісі, а при його відсутності — спадкоємцям за законом.

ü СТРАХУВАННЯ ВІД ПОЛОМКИ МАШИН (machinery breakdown insurance) — вид майнового страхування, котрий активно використовуєть­ся в індустріальне розвинутих країнах для захисту підприємців від небез­пеки механічних поломок машин, які здебільшого входять до складу важ­ливих технологічних ліній або є ключовими виробничими агрегатами.

ü СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (liability insurance) — га­лузь страхування, де об'єктом є відповідальність перед третіми особа­ми в разі, якщо їм внаслідок діяльності або бездіяльності страховика буде завдано шкоди.

ü СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ РОБОТОДАВЦЯ (employer's liability insurance) — за договором С в p. страховики відшкодовують збитки страхувальникові в разі притягнення його до відповідальності за шкоду завдану життю та здоров'ю працівника. Це можуть бути ви­знані страховими тілесні пошкодження, професійні захворювання. У разі смерті застрахованого виплата страхової суми здійснюється виго-донабувачеві або спадкоємцям за законом.

ü СТРАХУВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ (military personnel insurance) — вид обов'язкового особистого страхування на випадок смерті або пошкодження здоров'я, зумовленого виконанням військо­вим персоналом своїх службових обов'язків. С. в. здійснюється за ра­хунок коштів державного бюджету.

ü СТРАХУВАННЯ ДЕПОЗИТІВ (deposit insurance) — здійснюється банками з метою забезпечення вкладчикам, насамперед фізичним осо­бам, гарантії повернення вкладів у разі банкрутства банку.

ü СТРАХУВАННЯ ДІТЕЙ (child insurance) — страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованою — дитина до досягнення нею віку 16 років. Страхова сума виплачується застра­хованому при дожитті до закінчення терміну страхування. За наслідки нещасною випадку із застрахованим під час дії договору С. д. виплати здійснюються страхувальникові.

ü СТРАХУВАННЯ ДОБРОВІЛЬНЕ —Див. добровільне страхування.

ü Страхування електронного обладнання – становить інтерес для банків, телекомунікаційних компаній та інших організацій, що мають “електронні ризики”, і здійснюється на випадок знищення, пошкодження або втрати обладнання. Нерідко страхувальник через пошкодження електронної техніки може зазнати ще більших збитків унаслідок втрати баз даних. Страхуванню витрат на відновлення баз даних відводять окремий поліс.

ü СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ (life insurance) — підгалузь особистого страхування, в якій об'єктом страхування є життя застрахованого. До­говір на С. ж. укладається на термін не менш як 3 роки. Серед видів С. ж. переважає змішане страхування життя, при якому страховими випадками є такі несумісні події, як смерть застрахованого протягом дії договору або дожиття його до закінчення терміну договору.

ü СТРАХУВАННЯ ЗАСОБІВ АВТОТРАНСПОРТУ (motor insurance) — страхування авто-каско, об'єктами якого є вантажні, легкові, спеціаль­ні автомобілі, мотоцикли та деякі інші транспортні засоби, що нале­жать юридичним або фізичним особам. Страхування здійснюється за тарифами, складеними з урахуванням типу транспортного засобу, його віку, вартості, характеру використання, стану зберігання. У С. з. а. бе­руться також до уваги стаж водія, випадки участі в ДТП, тривалість здійснення С. з. а. та деякі інші чинники. Головними ризиками є по­шкодження, знищення, угон транспортного засобу. Застосовуються кілька варіантів С. з. а. Різниця між ними полягає здебільшого у виз­наченні страхової суми і наборі ризиків.

ü СТРАХУВАННЯ КАРГО (cargo insurance) — страхування вартості вантажів на всіх видах транспорту без страхування самого транспорт­ного засобу.

ü СТРАХУВАННЯ КАСКО (hull insurance) — страхування вартості засобів транспорту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без урахування вантажів.

ü СТРАХУВАННЯ КОНТЕЙНЕРІВ (containers' insurance) — звичайно здійснюється на стандартних умовах, як правило, «від усіх ризиків».

ü СТРАХУВАННЯ КОСМІЧНИХ РИЗИКІВ (space risks insurance) — страхування майнових інтересів у космічній діяльності у світовій пра­ктиці розпочато 1965 року. Воно охоплює космічні програми в цілому, розробку і запуск одного або серії супутників, проведення експеримен­тів у космосі, життя і здоров'я космонавтів і наземного персоналу, втрату доходів, відповідальність перед третіми особами.

ü СТРАХУВАННЯ КРЕДИТІВ (credit insurance) — вид страхування, об'єктами якого можуть бути банківські позики (покупцеві і продав­цеві) комерційні позики, зобов'язання й гарантії за кредитом, довгост­рокові інвестиції. С. к. має кілька варіантів, а саме: а) страхування ризику непогашення кредиту. В цьому разі страху­вальником виступає банк-позичальник, який страхує кредити, видані, як правило, усім клієнтам; б) страхування ризику відповідальності за неповернення кредиту. Страхувальником є особа, котра отримує в банку кредит; в) страхування ризику неплатежу, коли страхувальником є прода­вець постачальник, який страхує від ризику неплатежу суму, що її поку­пець має сплатити згідно з контрактом за товари, поставлені в кредит. У зв'язку з активним переходом банків на кредитування під заста­ву матеріальних цінностей (підлягають страхуванню), посиленням контролю за роботою банків і страховиків інтенсивність безпосеред­нього С. к. різко спала.

ü СТРАХУВАННЯ МАЙНА ГРОМАДЯН (personal lines insurance) — комплекс видів майнового страхування фізичних осіб. У вузькому ро­зумінні включає страхування будівель, домашніх тварин, домашнього майна і легкових транспортних засобів, приватних колекцій. Головні ризики — знищення, втрата або пошкодження майна внаслідок сти­хійного лиха, вогню, аварії водо- чи електроопалювальних систем, кра­діжки. У зв'язку з приватизацією об'єктів житлового фонду, розвитком підприємницької діяльності фізичних осіб, вартість майна, що перебуває у власності громадян, різко зросла, виникли нові об'єкти страхування.

ü СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК СМЕРТІ І ВТРАТИ ПРАЦЕ­ЗДАТНОСТІ (whole life and disablement insurance) — вид особистого страхування. Може здійснюватися в обов'язковій формі для категорій працівників визначених чинним законодавством, і в добровільній формі. До традиційних страхових випадків належать тимчасова втрата праце­здатності, постійна втрата працездатності, смерть застрахованої особи.

ü СТРАХУВАННЯ ОБОВ'ЯЗКОВЕ —Див. Обов 'язкове страхування.

ü СТРАХУВАННЯ ПЕНСІЙ (retirement pension insurance) — вид особистого страхування, за яким страхувальник бере на себе зобов'я­зання сплатити одноразово або в розстрочку протягом кількох років страхову премію, а натомість страховик зобов'язується періодично ви­плачувати страхувальникові (застрахованому) пенсію протягом обу­мовленого терміну або пожиттєво.

ü СТРАХУВАННЯ ПЕРСОНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (personal liability insurance) — охоплює фізичних осіб, які своїми діями можуть завдати шкоди здоров'ю або майну третіх осіб. Потреба в С. п. в. ви­никає в тих випадках, коли є ризик можливості висунення до винної сторони претензії матеріального характеру, або претензії, що випливає з чинного законодавства і договірних зобов'язань між сторонами.

ü СТРАХУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ РИЗИКІВ (political risks insuran­ce) — вид страхування, застосовуваний у світовій практиці для захисту насамперед від небезпеки, що пов'язана з подіями політичного харак­теру (конфіскація, націоналізація або експропріація власності, війсь­кові події, соціальні безпорядки, обмеження конвертації національної валюти і заборона вивозу капіталу), які можуть завдати великих збит­ків майновим інтересам власників. С. п. р. користується особливим попитом серед іноземних інвесторів.

ü СТРАХУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ — призначене для покриття збитків, завданих третім особам, внаслідок помилок і упущень таких посадових осіб, як адвокати, архітектори, аудитори, бухгалтери, нотаріуси і т. ін. С. п. в. поширюється на певний період часу, а не на конкретний випадок. За­коном «Про страхування» передбачено перелік професій, щодо яких С. п. в. є обов'язковим.

ü СТРАХУВАННЯ СУДЕН — охоп­лює страхування корпусу судна (включаючи машини і обладнання), фрахту та деяких інших витрат, пов'язаних з ризиками плавання на морях, ріках та озерах.

ü СТРАХУВАННЯ ТВАРИН — охоплює доб­ровільні види майнового страхування вартості тварин на випадок зни­щення, загибелі або вимушеного забою: а) у сільськогосподарських підприємствах, фермерських господарствах; б) у домашньому госпо­дарстві громадян. Страхові випадки — стихійне лихо, інфекційні хво­роби, пожежа тощо.

ü СТРАХУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ РИЗИКІВ — комплекс видів страхування, що включає страховий захист на випадок будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок, стра­хування електронного й пересувного обладнання, страхування інженер­них споруд.

ü СТРАХУВАННЯ ТУРИСТІВ — є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають ліцензію на таке страхування. С. т. передбачає покриття медичних витрат у разі нещасного випадку.

ü СТРАХУВАННЯ УРОЖАЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬ­ТУР — вид майнового страхування. У державних сіль­ськогосподарських підприємствах С. у. с. к. здійснюється в обов'язко­вій формі. У колективних і фермерських господарствах воно добро­вільне. Страхування здійснюється на випадок втрати врожаю сільсько­господарських культур внаслідок, заморозку, граду, зливи, посухи, по­вені, пожежі та низки інших ризиків. С. у. с. к. здійснюється в разі добровільної форми в договірній сумі, але не більше як 70 % згаданої вартості урожаю, при обов'язковому страхуванні — 50 % .

ü СТРАХУВАННЯ ФРАХТУ — його може здійс­нювати судновласник або вантажовласник. Якщо інтерес в С. ф. має судновласник, він реалізує його одночасно з страхуванням судна укла­данням додаткової угоди до полісу страхування судна. Коли в С. ф. більше зацікавлений власник вантажу, то він оформляє це страхування в такому самому порядку, як і страхування вантажу.

ü СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ — страхування, при якому страховик бере на себе зобов'язання сплатити страхувальникові суми, пред'явлені йому у від­повідності з законом і в межах юридичної відповідальності страху­вальника перед третіми особами.

ü СТРАХУВАННЯ ЯДЕРНИХ РИЗИКІВ — вид страхування, який передбачає відшкодування матеріальних збит­ків або шкоди, завданої особі внаслідок радіоактивного впливу, зумо­вленого непередбаченими обставинами при добуванні, виробництві, зберіганні й транспортуванні радіоактивних речовин. У світовій прак­тиці застрахованим вважається майно страхувальника і його відпові­дальність за можливу шкоду третім особам. З огляду на масштаби атомних ризиків велике значення в такому страхуванні має об'єднання зусиль страховиків. З цією метою створено Ядерний страховий пул України (ЯСНУ).

ü Ступінь ризику – ймовірність настання страхового випадку, а також можливий збиток від нього. Відображає обсяг можливої відпо-відальності страховика за укладеними договорами.

ü Суброгація – це передавання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

ü СУБРОГАЦІЯ— перехід до страховика права вимо­ги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право по­ширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування.

ü СУПЕРКОМІСІЯ — комісія, яку отримує цедент від перестраховика в доповнення до основної комісії за витрати з ведення договору перестрахування.

ü Сфера, клас, вид страхування — ланки класифікації за спеціалізацією страховика.

ü Сюрвейєр – експерт, інспектор, агент страховика, який оглядає судна, вантажі та інше майно, що приймається на страхування. На підставі висновку С. страховик розраховує тарифну ставку, приймає рішення про укладання договору страхування.

ü ТАБЛИЦЯ СМЕРТНОСТІ — статистична та­блиця, в якій містяться розрахункові показники, що характеризують смертність населення в різному віці і дожиття при переході від однієї вікової групи до іншої. Т. с. складається в цілому за населенням і щодо чоловічої та жіночої статті. Використовується при проведенні актуар-них розрахунків.

ü Тантьєма – комісія з отриманого прибутку, яку перестраховик щорічно виплачує цеденту за наслідками проходження договорів перестрахування. Застереження про Т. є формою заохочення перестраховиком цедента за надану участь у договорах перестрахування і обережне ведення справи.

ü ТАРИФИ СТРАХОВІ — ставки страхових плате­жів з одиниці страхової суми за певний період. С. т. складається з нет­то-ставки і навантаження. Їх сума дорівнює бутто-ставці.

ü Тарифна ставка — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

ü ТЕНДЕРНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ — вимога в полісах зі страхування суден, яка зобов'язує страхувальника негайно сповіща­ти страховикові про всі аварії судна, що можуть бути об'єктом подан­ня претензій до страховика.

ü Термін страхування – період дії договору страхування. Звичайно починається не раніше від терміну сплати першого внеску страхової премії і закінчується з настанням страхового випадку, за яким виплачена вся страхова сума, припинення дії договору через несплату чергових платежів або з інших причин, а також після закінчення визначеного договором терміну страхування.

ü ТЕХНІЧНІ РЕЗЕРВИ — сукупність резервів не-зароблених премій (по видах страхування) і резервів збитків. Т. р. ут­ворюються страховиками, які здійснюють види страхування, відмінні від страхування життя, з метою забезпечення майбутніх виплат стра­хових сум і страхового відшкодування.

ü Товариство взаємного страхування – форма організації страхування на основі створення страхових фондів шляхом пайової участі членів товариства. Страхувальникам належать усі активи товариства. У багатьох країнах Т. в. с. набули значного поширення в особистому страхуванні, страхуванні урожаю сільськогосподарських культур та інших видах.

ü ТРАНСПОРТНЕ СТРАХУВАННЯ — узагаль­нене поняття при страхуванні всіх видів транспортних ризиків. Т. с. мо­жуть бути охоплені як самі транспортні засоби (див. Страхування кас­ко), страхування вантажів (Страхування карго), а також відповідальності перевізника перед третіми особами, у тому числі й пасажирами.

ü ТРАНСФЕР — переведення, перекладання на когось.

ü Трансфер ризику– у страхуванні – переведення, перекладання наслідків ризику на когось шляхом укладання договору страхування, перестрахування або ретроцесії.

ü ТРЕТЯ СТОРОНА— особа, що не є страховиком або страхувальником за конкретним договором (полісом).

ü УКРСТРАХНАГЛЯД (Ukrainian Supervisory Committee) — скоро­чена назва Комітету в справах нагляду за страховою діяльністю. У. створений в 1993 році. Основні функції: видача страховикам ліцензій на здійснення страхової діяльності, ведення Державного реєстру стра­ховиків, контроль за правилами страхування, обгрунтованістю страхо­вих тарифів та платоспроможністю страховиків, визначення правил формування і розміщення страхових резервів, показників і форм облі­ку та звітності за страховими операціями, опрацювання нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, підготовка про­позицій щодо вдосконалення страхового законодавства, сприяння під­вищенню кваліфікації кадрів страховиків, розвиток міжнародних кон­тактів в галузі страхування. У. має управління і представництва в облас­них центрах.

ü Уповноважений орган – центральний орган виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (нині – Міністерство фінансів України). Має управління та представництва в обласних центрах.

ü Утримання власне – обґрунтований рівень страхової суми, в межах якої страховик залишає на своїй відповідальності частку страхових ризиків, а решту передає на перестрахування.

ü Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, із фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту

ü Факультативне перестрахування – метод перестрахування, при якому страховик не несе ніякої відповідальності перед перестраховиком за передання ризиків у перестрахування. Питання про те, чи передавати ризик у перестрахування і в якому обсязі, вирішує цедент. У свою чергу, перестраховик не має обов’язків перед страховиком щодо прийняття ризиків на свою відповідальність. Головний недолік Ф. п. – відсутність у страховика впевненості у розміщенні ризику в пе- рестрахування, великі витрати часу на оформлення Ф. п.

ü Факультативний договір – договір перестрахування конкретного ризику, укладений на добровільних засадах..

ü Факультативно-облігаторний договір – форма договору перестрахування, згідно з яким цедент не має права вибору щодо того, передавати ризик у перестрахування чи ні. Так само й перестраховик не має права відмовити в перестрахуванні того чи іншого запропонованого ризику.

ü «ФИНАНСОВЬІЕ УСЛУГИ» — всеукраїнський щомісячний науко­во-практичний журнал для професіоналів, що працюють у страховій, банківській та інших сферах фінансових послуг. Заснований у липні 1997 року.

ü ФІКСОВАНА КОМІСІЯ — заздалегідь визначений розмір комісії, що не може переглядатись протягом періоду страхування.

ü Філія страховика – відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність з видів, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика.

ü Фінансова діяльність – діяльність, результатом якої є зміни в обсязі та структурі власного і залученого капіталу компанії.

ü ФІНАНСОВИЙ РИНОК — ринок кредитів і фон­дових цінностей, в тому числі акцій, облігацій та інших цінних папе­рів. Складовою частиною Ф. р. є страховий ринок.

ü ФОБ (Free on Board — FOB) — умова угоди, що застосовується в морській торгівлі. Відповідно до неї покупець зобов'язаний застраху­вати вантаж і сплатити вартість перевезення. На продавця покладаєть­ся своєчасне повідомлення необхідних для страхування даних. У про­тивному разі вантаж залишається на утриманні продавця.

ü Фондовий ринок – організований ринок торгівлі цінними паперами; механізм, що поєднує осіб, які мають вільні кошти, з особами, які мають потребу у вільних коштах.

ü Форма, вид страхування — ланки класифікації за законодавчою визначеністю.

ü Форми страхування – страхування може бути обов’язковим і добровільним. Обов’язкове страхування запроваджується Законами України. Добровільне страхування здійснюється на основі правил, що розробляються страховими компаніями. Нині існує 27 видів обов'язкового страхування. Серед них: медичне страхування, страху­вання військовослужбовців та працівників інших силових структур, митної, податкової служби, пасажирів на транспорті, працівників низ­ки інших ризикових професій, страхування урожаю сільськогосподар­ських культур у державних підприємствах, страхування авіаційних су­ден, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Із загального обсягу страхування понад 3/4 становить добро­вільне страхування. Добровільне страхування здійснюється на основі правил, що розробляються страховими компаніями. Воно здійснюється на підставі договору між страхо­виком і страхувальником. Умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що опрацьовують­ся страховиком.

ü ФОРС-МАЖОР — 1) події, надзвичайні ситуації, які не можуть бути передбачені, попереджені або усунені якими-небудь заходами; 2) обумовлені правилами страхування надзвичайні обставини, на випадок яких страховик звільняється від виконання зо­бов'язань за договором страхування. Більшість страховиків відносять сюди випадки, що зумовлені військовими діями, страйками, запровад­женням надзвичайного стану, радіоактивними викидами тощо.

ü Франшиза – передбачена договором частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком. Франшиза– це визначена договором страхування частка збитку, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком. Вона буває умовною та безумовною. Умовна Ф. засвідчує право звільнення страховика від відповідальності за шкоду, якщо її роз­мір не перевищує розміру Ф., і збиток підлягає відшкодуванню повні­стю, якщо його розмір перевищує Ф. Безумовна Ф. свідчить, що відпо­відальність страховика визначається розміром збитку за мінусом Ф.

ü ФРАХТ— плата власникові транспортного засобу за пе­ревезення вантажів та пасажирів по будь-яких шляхах сполучення. Особливо часто термін застосовується на морському і річковому тран­спорті. Інколи під Ф. розуміють вантаж, включаючи витрати на його навантаження, розвантаження. Розмір Ф. визначається на підставі та­рифів або обумовлюється в договорі.

ü ФРОНТИНГОВА КОМПАНІЯ — страховик, що видає на прохання другої компанії поліс від свого імені за умови, що 100 % прийнятої відповідальності буде перестраховано у другій ком­панії. В цьому разі Ф. к. залишає за собою юридичну відповідальність перед страхувальником. Ф. к. має право на отримання комісійної вина­городи за фронтингування.

ü ФУНКЦІЇ СТРАХУВАННЯ— прояв сутно­сті страхування в дії Страхування виконує такі функції: ризикову, ство­рення і використання страхових резервів, заощадження коштів, превен­тивну.

ü Ф'ЮЧЕРСНИЙ КОНТРАКТ — стандартний документ, який засві­дчує зобов'язання придбати цінні папери, товари або кошти у визна­чений час та на визначених умовах у майбутньому, із фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

ü ХЕДЖУВАННЯ— страхування ціни та прибутку у ф'ючерсних угодах.

ü ХОЛДИНГ— страхова компанія яка спрямовує свою діяльність на придбання контрольних пакетів акцій інших стра­хових компаній, створення холдингових — компаній і здійснення за­гального керівництва ними.

ü Цедент (перестрахувальник) – страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування іншому страховику або професійному перестраховику.

ü Централізовані резервні фонди – фонди, що утворюються Моторним (транспортним) страховим бюро України та іншими подібними організаціями для забезпечення платоспроможності страховиків, що здійснюють деякі види страхування; формуються за рахунок внесків страховиків-членів цих організацій.

ü Цесіонер – особа, якій передається право власності. У страхуванні Ц. – страхова компанія, що приймає ризик у перестрахування.

ü Цесія– процес передання застрахованого ризику в перестрахування.

ü ЦЕСЮНЕР— особа, якій передається право власності. У страхуванні Ц. — страхова компанія, що приймає ризик у перестраху­вання.

ü ЧАРТЕР — вид договору морського та авіаперевезення. Документ, що засвідчує наявність і зміст договору фрахтування між перевізником і фрахтувальником. Залежно від того, який ступінь ризи­ку приймає на себе фрахтувальник, застосовується одна з трьох груп фрахтових угод, кожна з яких оформляється відповідною формою Ч.: рейсовий Ч. фрахтування на час (тайм-чартер), димайз (бербоут)-чартер. Бербоут-чартер — договір фрахтування судна без екіпажу на умовах оренди. Витрати зі страхування несе судновласник.

ü ЧАСТКОВА ВТРАТА ФРАХТУ— може ма­ти місце в тих випадках, коли фрахт повністю або частково підлягає оплаті після прибуття вантажу в порт призначення. Ця частина фрахту підлягає страхуванню.

ü ЧАСТКОВИЙ ЗБИТОК — будь-який збиток у застра­хованому майні, сума якого менша за страхову суму.

ü Частота страхових випадків – показник, що є елементом збитковості страхової суми. Частота страхових випадків визначається відношенням кількості страхових випадків до кількості застрахованих об’єктів або договорів страхування в розрізі видів страхування.

ü ЧИСТИЙ КОНОСАМЕНТ— коносамент, що не містить жодних застережень щодо вантажу і його упаковки. Це ду­же важливо для забезпечення своєчасності здійснення розрахунків. Банки беруть до уваги лише Ч. к. Застереження щодо коносаменту свід­чать про недобросовісність продавця. Нерідко з метою отримання Ч. к. вантажовідправник видає вантажоперевізнику гарантійний лист із зо­бов'язанням сплатити можливі претензії за свій рахунок.

ü ШЕДУЛА — основний розділ полісу страхування повіт­ряних суден. Ш. містить інформацію про учасників договору страху­вання, експлуатантів, вигодонабувачів, екіпажі і повітряні судна, що приймаються на страхування, страхові суми, франшизи, терміни стра­хування тощо. Іноді як шедула може використовуватись складена за стандартною формою заява страхувальника.

ü Шкода – наслідок порушення прав, що охороняються законом, та інтересів суб’єктів цивільних правовідносин (держави, організацій або громадян). Ш. може бути майновою або моральною. Май­нова ш. — це наслідок правопорушень, що мають вартісну форму. Ш. моральна — це моральні та фізичні страждання, спричинені правопо­рушенням. Вона не може бути виражена у грошовій формі.

ü ШОМАЖ — страхування втрати прибутку та інших фі­нансових втрат, зумовлених призупинкою виробництва внаслідок на­стання страхового випадку, наприклад повені, пожежі, осідання грунту.

ü Юридичні витрати — витрати, що їх здійс­нює вантажовласник за згодою страховика в зв'язку з юридичними ді­ями проти перевізника з приводу стягнення з нього збитку. Такі витра­ти підлягають відшкодуванню страховиком.

ü ЮРИСДИКЦІЯ— відправлення правосуддя, підсуд­ність справи. Правильне визначення Ю. має особливе значення у стра­хуванні ризиків, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяль­ності. У полісах зі страхування суден, вантажів та інших об'єктів, де сторони страхових відносин належать до різних країн, має бути обу­мовлено, в якій країні підлягають розгляду судові суперечки, що ви­пливають з договору страхування.