Кожне підприємство перед цим, як розпочати своє виробництво, визначає, який прибуток воно зможе отримати. Прибуток підприємства залежить в основному від ціни продукції та витрат на її виготовлення.
Ціна продукції на ринку залежить від співвідношення попиту та пропозиції. В умовах вільної конкуренції на ціну не може вплинути ні виробник, ні споживач – вона вирівнюється автоматично.
Витрати же, які формують собівартість продукції, можуть збільшуватися або зменшуватися у залежності від дій виробника. Тому велике значення має управління процесом формування собівартості продукції, і, перш за все, строгий облік усіх здійснених витрат.
На комерційних підприємствах облік витрат можна організувати різними методами. Всю їх сукупність можна класифікувати за трьома ознаками;
- спосіб оцінки витрат;
- відношення витрат до технологічного процесу виробництва;
- повнота включення витрат у собівартість продукції.
За способом оцінки витрати виділяють методи обліку витрат за фактичною, нормативною та планованою (прогнозованою) собівартістю.
При використання методу обліку витрат за фактичною собівартістю величина фактичних витрат звітного періоду визначається за формулою:
Зф = Кф * Цф ,
де Зф – фактичні витрати;
Кф – фактична кількість використаного ресурсу;
Цф - фактична ціна використаного ресурсу.
Перевага методу: простота.
Недоліки: неможливість контролювати; неможливість виявляти винуватців відхилень; неможливість розрахунку витрат у ході технологічного процесу )це можливо зробити лише у кінці звітного періоду).