Лекція 16. Право приватної власності

Тема 14.Право приватної власності

1. Право приватної власності громадян.

2. Право приватної власності юридичних осіб.

1-2. Право приватної власності громадян.

Право приватної власності юридичних осіб

Конституція України передбачає три економічні форми вла­сності: приватну, державну, комунальну. Ці економічні відно­сини опосередковуються правом приватної власності, правом державної власності, правом комунальної власності.

У чинному законодавстві України приватна власність пе­редбачена ст. 41 Конституції України, право на неї є однією з неодмінних умов вільного існування індивіда.

Стаття 325 ЦК України визначає особливості суб'єктного та об'єктного складу правовідносин приватної власності. Згідно означеної статті суб'єктами права приватної власності є фізич­ні та юридичні особи. Таким чином право приватної власності замінює право колективної власності недержавних юридичних осіб, яке існувало до набрання чинності новим ЦК України.

Власність фізичних та юридичних осіб створюється і при­множується за рахунок їхніх прибутків від участі у суспільно­му виробництві, від власного господарювання і прибутків від коштів, вкладених в кредитні установи, акції та інші цінні па­пери, придбання майна при спадкуванні та на інших підставах, передбачених законом. Ця власність ґрунтується на свободі особистості щодо розпорядження власними здібностями щодо виробничої і творчої праці, виборі її форм і засобів звернення результатів на задоволення суспільних та особистих потреб.

Право приватної власності може бути визначене як вища влада, що належить приватній особі (фізичній і юридичній) над речами, яка може бути реалізована ним у відносинах з усіма іншими особами шляхом володіння, користування і роз­порядження цими речами особистими діями або через спеці­ально уповноважених ним осіб.

Об'єктами права приватної власності можуть бути будь-які об'єкти споживчого і виробничого призначення, результати інтелектуальної праці, якщо інше не передбачене законом. Це майно може бути використане власником як у повсякденному житті, так і у підприємницькій діяльності. Однак в останньому випадку це можливе тільки при дотриманні спеціальних пра­вил про підприємництво.

За чинним законодавством склад, вартість і кількість май­на, яке знаходиться у приватній власності громадян, може бути обмежене тільки законом. А за загальним правилом фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Так, стаття 324 ЦК України визначає об'єкти права винятко­вої власності народу України (крім об'єктів права державної власності) - земля, її надра, повітряний простір; водні і інші природні ресурси її континентального шельфу і виняткової (морський) економічної зони. Як зазначалося вище, такі речі, фактично вилучені з цивільного обігу, мають розцінюватися швидше як об'єкти публічного, а не приватного права.

Крім того, «Перелік видів майна, яке не може знаходитися у власності громадян, громадських організацій, міжнародних ор­ганізацій і юридичних осіб інших держав на території Украї­ни» дає вичерпний перелік такого майна - це зброя, боєприпа­си, наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікувальні речовини і т.д.

Для певних категорій речей законодавством встановлені обмеження в їх цивільному обігу як об'єктів приватного права (вогнепальна мисливська зброя, пам'ятники історії і культу­ри). Для здійснення права приватної власності щодо цих видів майна необхідні дозволи відповідних органів і ускладнений порядок його придбання.

Відповідно до правового режиму, встановленого статтею 328 ЦК України, володіння майном вважається правомірним до тих пір, доки інше не буде встановлене судом. На практиці це означає, що суб'єкт права приватної власності не зобов’язаний доводити законність свого володіння у разі виникнення сумні­ву в цьому у інших осіб. Разом з тим це не виключає вимоги підтвердження у разі спору права власності на окремі об'єкти спеціальними документами (що підтверджують право власнос­ті на жилий будинок, право приватної власності на землю тощо).

Що стосується виникнення і припинення права приватної власності,то вони є загальними для усіх форм власності. Це випливає із принципу рівності усіх форм власності. Загальною умовою визнання громадянина власником майна є правомір­ність його придбання. Діють загальні правила про первісні та похідні підстави виникнення права власності і т.п.