Модуль IV. Розділ VI. Особисті немайнові права

Лекція 22. Поняття і види особистих немайнових прав в цивільному праві.

Тема 19.Поняття і види особистих немайнових прав в цивільному праві.

1. Поняття особистих немайнових прав.

2. Види особистих немайнових прав.

3. Здійснення і захист особистих немайнових прав.

 

 

ЦК України містить окрему книгу «Особисті немайнові права фізичної особи», яка відкриває особливу частину цивільного права. Цим, по-перше, підкреслюється важливість особистих немайнових прав у порівнянні з іншими правами, що регулюються ЦК і, по-друге, законодавчо закріплюється положення про те, що особисті немайнові права не тільки захищаються цивільним законодавством, а й регулюються ним.

На перше місце в цивільному законодавстві висуваються не майнові інтереси громадян, а особисті - честь, гідність, ділова репутація - головні чинники сутності особистості. У «правах особистості» знаходить втілення в життя категорія особливих абсолютних прав, пов'язаних з людиною і громадянином, прав, які є невідчужуваними, тому, що у своїй більшості вони є невід'ємними від особи, виникають з моменту її народження.

Особисті немайнові права (особисті немайнові правовідносини) досить неоднорідні та є предметом регулювання різних галузей права. Так, право на свободу зборів, друку, право на участь у виборах, право бути обраним та деякі інші регулюються конституційним правом. Право на вибір прізвища подружжя при реєстрації шлюбу, право на вибір місця проживання, виду занять кожним із подружжя, право на виховання дітей та інші регулюються сімейним правом.

Є особлива група немайнових прав, які здебільшого виникають непомітно, діють постійно, не можуть бути припиненими на підставі правочинів або інших юридичних дій. Це права на життя, на особисту недоторканість, честь, гідність, ділову репутацію, на ім'я тощо. їх відносять до предмета цивільного права.

Стаття 269 ЦК зазначає, що особисті немайнові права:

- належать кожній фізичній особі від народження або за законом;

- не мають економічного змісту;

- тісно пов'язані з особою, яка не може відмовитись від них і не може бути позбавлена цих прав;

- фізична особа володіє ними довічно.

Оцінюючи перелік ознак особистих немайнових прав, можна зробити висновок, що законодавець сформулював основні засади виникнення, здійснення і припинення цих прав, поклавши в основу класичні положення теорії природного права. Зазначені в ст. 269 ЦК ознаки особистих немайнових прав випливають із оцінки сутності людини як особистості, виступають її загальними характеристиками. Але перелік таких ознак не є вичерпним.

Крім зазначених у ст. 269 ЦК ознак, особисті немайнові права характеризуються спрямованістю на індивідуалізацію особи (право на ім'я, місце проживання, свободу пересування та ін.).

Особисті немайнові права мають специфіку об'єкта правового регулювання. їх об'єктом є немайнові блага: життя, здоров'я, безпечне для життя і здоров'я довкілля, свобода та особиста недоторканість, недоторканість особистого і сімейного життя, гідність та честь, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, недоторканість житла, вибір місця проживання, вільне пересування та ін. (ст. 270 ЦК).

Зазначені права характеризуються специфікою виникнення і припинення. Більшість особистих немайнових прав виникають з настанням певних подій'. Так, з моментом народження пов'язується право на життя, здоров'я, безпечне для життя і здоров'я довкілля та інші права. З досягненням 16 років особа має право змінити своє прізвище та ім'я.

Окремі особисті права виникають у зв'язку з укладанням правочинів, наприклад право на таємницю кореспонденції - із договору про надання послуг зв'язку.

Особисті немайнові права можуть виникати безпосередньо з майнових прав. Наприклад, охорона честі, гідності, ділової репутації тісно пов'язані із захистом майнових прав підприємця, його фірми, комерційної репутації.

У випадках, передбачених законодавством, особисті немайнові права можуть бути обмежені. Так, особа може бути заарештована або триматися під вартою не інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в порядку, встановленому законом.

Більшість особистих немайнових прав припиняється зі смертю громадянина, хоча деякі з них можуть здійснюватися правонаступниками померлого. Наприклад, використання імені особи, яка померла, у літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається за згодою ЇЇ дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає - батьків, братів та сестер.

Таким чином, характерними ознаками особистих немайнових прав, що регулюються нормами цивільного права, є:

1) вони утворюються в духовній сфері життя суспільства і не мають економічного змісту;

2) носять особистий характер і є невід'ємними від особи;

3) спрямовані на індивідуалізацію особи;

4) є абсолютними правами;

5) виникають і припиняються, як правило, з настанням події - народженням людини і її смертю.

Особисті немайнові права - це суб'єктивні цивільні права громадян. Вони виражають не потенційну, а реальну можливість особи бути їх носієм. Розриву між можливостями набуття і реальною наявністю в особи майнових прав не існує.

Суб'єктивне особисте немайнове право за своїм змістом характеризується певними ознаками. Його носій може:

- використовувати його на свій розсуд без застосування будь-яких додаткових юридичних актів (правочинів, дозволів та ін.);

- вимагати від інших осіб припинення дій, спрямованих на обмеження його особистих немайнових прав;

- мати свободу поведінки, вчинків у межах, встановлених законом;

- звертатись до компетентних державних органів за захистом порушеного його особистого права.

Громадянин не може бути позбавлений більшості особистих немайнових прав.

Особисті немайнові права громадянин здійснює самостійно. В інтересах малолітніх і неповнолітніх, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті црава, їх права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни або піклувальники.

Кожний громадянин має право вимагати від службових (посадових) осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення своїх особистих немайнових прав.

Будь-яке рішення, дія чи бездіяльність органу державної влади, місцевого самоврядування, службових і посадових осіб, якими порушені особисті немайнові права, є незаконними.

Ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» закріплює право громадян на охорону здоров'я. Стаття 9 дає перелік випадків обмеження особистих немайнових прав громадян, пов'язаних із станом їх здоров'я. Стаття 78 встановлює обов'язки медичних і фармацевтичних працівників щодо дотримання особистих немайнових прав громадян. Зокрема медичні працівники зобов'язані дотримуватися вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю. Стаття 80 передбачає встановлення цивільно-правової відповідальності за порушення законодавства про охорону здоров'я.

Найважливіші особисті немайнові права врегульовані Конституцією України. Зокрема ст. 27-33 закріплюють права людини на життя, повагу до її гідності, свободу та особисту недоторканість, недоторканість житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Закріплення в Конституції особистих немайнових прав має важливе значення для розвитку законності в Україні, але не вирішує всіх проблем їх захисту. Підтвердженням цієї думки є ЦК України, в якому особистим немайновим правам фізичних осіб присвячується окрема книга (друга), яка складається з трьох глав (20, 21, 22), що вміщують 47 статей. Глава 20 визначає загальні положення щодо особистих немайнових прав фізичних осіб. Глава 21 закріплює особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи, а глава 22 - права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.