Реферат Курсовая Конспект
Тема 1 Страхові послуги та особливості їх реалізації - раздел Философия, ...
|
ЗМІСТ
Вступ......................................................................................................... | |
Тема 1 Страхові послуги та особливості їх реалізації..................... | |
Тема 2 Порядок укладання і ведення страхової угоди................... | |
Тема 3 Страхування життя і пенсій................................................... | |
Тема 4 Страхування від нещасних випадків.................................... | |
Тема 5 Медичне страхування.............................................................. | |
Тема 6 Страхування майна та відповідальності підприємств | |
Тема 7 Сільськогосподарське страхування...................................... | |
Тема 8 Страхування технічних ризиків............................................ | |
Тема 9 Страхування фінансово-кредитних ризиків....................... | |
Тема 10 Автотранспортне страхування............................................ | |
Тема 11 Морське страхування................................................................ | |
Тема 12 Авіаційне страхування.......................................................... | |
Тема 13 Страхування майна та відповідальності громадян | |
Список рекомендованої літератури................................................... | |
Додатки..................................................................................................... |
ВСТУП
Навчальна дисципліна «Страхові послуги» є нормативною з переліку дисциплін професійної підготовки бакалаврів з напряму підготовки «Фінанси і кредит». Навчальну програму дисципліни «Страхові послуги» розроблено згідно з навчальним планом та Освітньо-професійною програмою підготовки бакалаврів, затвердженою наказом МОН України № 444 від 07.06.2006 р.
Мета дисципліни - формування знань щодо змісту та організації роботи страховиків, забезпечення потреб юридичних осіб і громадян у страхових послугах.
Предметом навчальної дисципліни є організація роботи страховиків щодо забезпечення та реалізації юридичних осіб і громадян у страхових послугах.
Завданням навчальної дисципліни є з’ясування необхідності і сутності страхових послуг, що надаються юридичним особам; засвоєння методів організації роботи страховика щодо реалізації страхових послуг; вивчення умов надання страхових послуг з основних видів особистого, майнового страхування і страхування відповідальності.
Вивчення дисципліни «Страхові послуги» базується на фундаментальній підготовці студентів з таких дисциплін: «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Менеджмент», «Маркетинг», «Фінанси», «Національна економіка», «Регіональна економіка», «Економіка підприємства», «Страхування».
Одночасно дисципліна забезпечує вивчення такої дисципліни, як: «Соціальнестрахування».
Освоєння дисципліни «Страхові послуги» дає можливість сформувати у студентів знання з основних питань теорії та практики надання страхових послуг, розвивати навички використання методів та способів продажу страхових продуктів, їх удосконалення та адаптація до потреб клієнта, вивчення попиту ринку страхування.
Проблеми надання страхових послуг досліджували видатні українські економісти М.М. Александрова, В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, С.С. Внукова, Л.В. Временко, Л.М. Горбач, М.С. Клапків, Н.І. Машина, С.С. Осадець, В.Й. Плиса, А.О. Таркуцяк, В.М. Фурман, В.Я. Цуканова та багато інших, роботи яких використовувалися при розробці курсу лекцій.
Тема 1 Страхові послуги та особливості їх реалізації
Рис. 1.1. Склад брутто-премії страхової компанії
Також страховий внесок поділяють на ризикову премію, накопичувальний внесок та достатній внесок.
Ризикова премія – чиста нетто-премія. Частина страхового внеску у грошовій формі, призначеного для покриття ризику. Величина ризикової премії залежить від ступеня ймовірності настання страхового випадку.
Накопичувальний внесок призначений для покриття платежів страхування у разі закінчення терміну страхування. під час дії договору страхування розмір накопичувального внеску змінюється.
Нетто-премія – частина страхового внеску, яка потрібна для покриття страхових платежів за певний проміжок часу за певним видом страхування. Величина нетто-премій прямо залежить від розвитку ризику. Нетто-премія дорівнює ризиковій премії у випадках, якщо простежується планомірний розвиток ризику.
Достатній внесок дорівнює сумі нетто-премії та навантаження, введених до витрат страховика. Достатній внесок можна розглядати як брутто-премію або тарифну ставку.
Брутто-премія – тарифна ставка страховика. Складається з достатнього внеску та надбавок на покриття витрат, пов’язаних із проведенням попереджувальних заходів, реклами, витрат на покриття збиткових видів страхування тощо. Кожний елемент, введений до брутто-премії приводить до збільшення всієї тарифної ставки.
Нижня межа ціни визначається умовами рівноваги між находженнями платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкодування і страхових сум, верхня – потребами страховика. Вплив на ціну страхової послуги, таким чином, може здійснюватися через навантаження, оскільки нетто-премія є величиною об’єктивною.
Таким чином, специфіка страхової послуги як товару полягає в тому, що за готівкові гроші отримані страховою компанією від страхувальників, страховик надає послугу, зміст якої полягає в забезпеченні грошових виплат при настанні подій, обумовлених в договорі страхування. Тобто, можливою є ситуація, коли компанія не поверне страхувальнику сплачених грошей, що і обумовлює складність продажу страхових послуг.
Рис. 1.2. Складові функції формування попиту на страхові послуги
Із закінченням терміну страхування договір утрачає свою чинність і реалізація страхової послуги завершується. Проте є ситуації, коли ризик стає подією, що відбулася, тобто страховим випадком. Тоді настає третій етап реалізації страхової послуги, пов'язаний з урегулюванням питань щодо завданих збитків та виплатою страхового відшкодування. Він передбачає використання послуг професійних оцінювачів збитків, якими є аварійні комісари.
Аварійні комісари – особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких установлюються актами чинного законодавства.
Професійна компетентність аварійного комісара, максимальна сумлінність страхової компанії у виконанні своїх обов’язків, пов’язаних зі страховим випадком, визначають ступінь бажання страхувальника до подальшої співпраці, створюють ділову репутацію страховика та формують його конкурентні переваги на ринку.
Тема 2 Порядок укладання та ведення
Страхової угоди
Рисунок 2.1 – Структура страхового тарифу
Згідно із законом страхувальник, укладаючи договір, зобов'язаний поінформувати страховика про всі відомі йому обставини, які мають значення для оцінки страхового ризику, а також про всі укладені й такі, що укладаються, договори страхування, пов'язані з даним об'єктом страхування.
Окрім того, обов'язок страхувальника – вжити заходів, щоб запобігти (зменшити) збиткам застрахованого майна в разі настання страхового випадку та повідомити про це страховика в строки, які встановлено договором страхування.
Практичне значення цього обов'язку полягає в тому, щоб своєчасно встановити факт та обставини страхового випадку. Наявність страхового випадку та його причини важливі не лише для страховика, його економічних інтересів, а й для дієвого захисту майнових прав самих страхувальників.
Договором страхування можуть бути передбачені також й інші обов'язки. Згідно із загальними нормами цивільного законодавства, якщо в період дії договору страхування страхувальника за вироком суду визнано недієздатним або обмеженим у дієздатності, його права та обов'язки виконує опікун.
Виняток становить договір страхування відповідальності. Такий договір повинен закінчувати свою дію з моменту, коли страхувальника визнано недієздатним або обмеженим у дієздатності.
При реорганізації страхувальника, якщо він є юридичною особою, у період дії договору страхування його права та обов'язки за згодою страховика переходять до правонаступника.
Законодавство України передбачає норму, згідно з якою при настанні зазначеної в договорі події (страхового випадку) страховик зобов'язується відшкодувати збитки страхувальникові або іншій особі частково в межах обумовленої договором суми.
Важливим елементом страхових правовідносин є страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законом, з настанням якої виникає зобов'язання страховика зробити страхову виплату страхувальникові або застрахованій особі, на користь якої укладено договір страхування.
Рис. 2.1. Порядок проведення виплат страхового відшкодування
Тема 3 Страхування життя та пенсій
Тема 4 Страхування від нещасних випадків
ТЕМА 5 МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ
Рис. 5.1. Структура добровільного медичного страхування в Україні
Страхувальниками при безперервному страхуванні здоров’я можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Не підлягають страхуванню особи, які мають інвалідність 1 або 2 групи, та особи, яким виповнилося 75 років. Страховий тариф визначається виходячи з віку застрахованої особи і має наступну градацію (табл. 5.1.).
Страхова сума визначається в залежності від програми медичного страхування.
Таблиця 5.1.
Тема 6 Страхування МАЙНА ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
Рис. 6.1. Форми страхового захисту підприємств
В значній мірі витрати підприємств на захист від ризиків залежать від галузі, в якій підприємство здійснює свою діяльність. Найбільші витрати на захист від ризику здійснюють гірничі підприємства і лікувальні заклади.
В Україні поки страхування підприємницьких ризиків не набрало достатнього поширення через ряд об’єктивних причин (фінансова нестабільність, високий рівень збиткових підприємств). Отже, очікувати реального зростання страхування від підприємницьких ризиків в Україні можна лише після остаточного здолання кризи у виробничому секторі і особливо таких її проявів як значна заборгованість за платежами і збиткова робота багатьох підприємств.
За договором страхування майна підприємства мають право обрати обсяг власної участі у відшкодуванні витрат (франшизу). Сума платежів відповідно зменшується на розмір установленої договором франшизи.
Головний принцип такого страхування – принцип відшкодування збитку. Його суть полягає в тому, що після настання страхового випадку і появи збитку, страхувальник повинен знаходитися у тому ж фінансовому стані, в якому він був до настання страхової події. Загальна формула розрахунку збитку має такий вигляд:
З = В – Из + Р – З’
де З – сума збитку;
В – вартість майна за страховою оцінкою;
Из – сума зношення;
Р – витрати для рятування ат приведення майна в належний стан;
З’ – вартість залишків майна, придатних для подальшого використання (у залишковій вартості).
Дана формула при різних варіантах збитку може бути відповідно змінена. Якщо майно пошкоджене частково, то збиток визначається таким чином:
З = ВВ – Из + Р
де ВВ – вартість відновлення (ремонту) пошкодженого об’єкту;
Из – сума зношення пошкодженого об’єкту;
Р - витрати для рятування ат приведення майна в належний стан.
Страхова сума. Основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на дату настання страхового випадку. За кожним застрахованим об'єктом страхова сума має відповідати його дійсній вартості.
В організації страхового забезпечення, яке визначає обсяг відповідальності страховика, розрізняють декілька систем страхування:
- пропорційної відповідальності;
- першого ризику;
- «дробної частки»;
- за відновною вартістю;
- граничного страхового забезпечення.
Страхування за системою пропорційної відповідальності - організаційна форма страхового забезпечення, за якою передбачається виплата страхового відшкодування в наперед фіксованій частці (пропорції). В основі цієї системи лежить математична ознака – пропорція: страхове відшкодування так відноситься до збитку страхувальника, як страхова сума – до вартості застрахованого майна.
Зазначену пропорцію можна виразити наступною формулою:
Q / Z = S / WабоQ / Z = S / Zmax
де Q – страхове відшкодування;
Z – страховий збиток;
S – страхова сума;
W – вартісна оцінка майна;
Zmax – максимально можливий збиток.
Виходячи із зазначеної пропорції, розмір страхового відшкодування може бути визначений за формулою:
Q = | Z * S |
W |
або
Q = | Z * S |
Zmax |
Страхове відшкодування = Збиток * Страхова сума / Вартість майна
При страхуванні за системою першого ризику (система страхування перших збитків) збиток при настанні страхового випадку відшкодовується повністю тільки в межах страхової суми, що зазначена в договорі страхування. Збиток в межах страхової суми називається в страховій практиці «першим ризиком».
Алгоритм розрахунку страхового відшкодування за цією системою можна представити наступним чином:
Q = Z = S.
Якщо збиток перевищує страхову суму, то витрати по його компенсації та ліквідації наслідків несе сам страхувальник. Різниця між страховою вартістю і страховою сумою називається «другим ризиком».
Страхування за системою дрібної частки (дробової частини) передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показаною вартістю. За цією системою страхове відшкодування встановлюється в розмірі дробу чи відсотку від показаної вартості об’єкту страхування. Тобто відповідальність страховика обмежується встановленим дробом або відсотком. Проте завжди витримується умова: страхове відшкодування дорівнює збиткам, але в межах страхової суми.
Можливі два варіанти встановлення показаної вартості:
- показана вартість дорівнює дійсній вартості об’єкта;
- показана вартість менша від дійсної вартості об’єкта.
Якщо показана вартість застрахованого об’єкта дорівнює його дійсній вартості, то система страхування дрібної частки тотожна страхуванню за системою першого ризику. Якщо показана вартість об’єкта менша за його дійсну вартість, то страхове відшкодування розраховується аналогічно, як за системою пропорційної відповідальності.
Страхування за системою граничного страхового забезпечення передбачає встановлення завчасно певної межі відповідальності страховика у сумі страхового відшкодування у вигляді коефіцієнта (чи відсотка) покриття збитку. Розмір страхового відшкодування визначається множенням встановленої межі (коефіцієнта чи відсотку) на різницю між заздалегідь встановленим рівнем та реально отриманим страхувальником доходом. Система граничного страхового забезпечення (граничної страхової відповідальності) використовується при страхуванні сільськогосподарських ризиків, фінансових, кредитних, інвестиційних тощо.
Розглянуті системи та методи страхування вказували на участь страховика у покритті збитків при настанні страхового випадку. А особисту участь страхувальника в покритті збитків при настанні страхового випадку виражає франшиза.
Розмір франшизи задається або у відсотках по відношенню до страхової суми, або в абсолютній величині (гривнях). Проте зустрічаються варіанти, коли франшиза встановлюється і як частка від страхової вартості об’єкта страхування або від розміру реально отриманого збитку.
Розрізняють безумовну (що вираховується) франшизу та умовну (що не вираховується). В особливих випадках в договорі страхування може бути передбачена сукупна франшиза, яка найчастіше застосовується при перестрахуванні.
За безумовною франшизою збиток у всякому разі відшкодовується страхувальнику за вирахуванням із розміру збитків встановленої франшизи. Таке страхування називається страхуванням за принципом «все і всякий» (адже відшкодовується все і кожний збиток за вирахуванням франшизи) найчастіше застосовується при страхуванні автотранспорту та деяких інших об’єктів. Це дає змогу страховикам уникати розрахунків за дрібними ризиками, що суттєво зменшує витрати на ведення страхової справи.
При страхуванні за умовною франшизою страховик звільняється від компенсації збитку, якщо понесені збитки менше розміру франшизи. А якщо збитки більше франшизи, то страховик виплачує її повністю. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, правилами страхування може бути встановлена певна кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги. А якщо хвороба застрахованого тривала довше, то допомога виплачується за всі дні непрацездатності.
При застосуванні сукупної франшизи всі понесені страхувальником збитки додаються за певний період часу, а із сумарного збитку вираховується франшиза.
Страхування підприємств від втрати прибутку є відносно новим і дуже складним видом страхування. Як правило, воно виступає додатковим видом страхування до страхування майна підприємств від вогню та інших ризиків. Втрата прибутку в основному договорі визначається наступними ризиками:
- пожежами та іншими випадками, які приводять до втрати майна,;
- аваріями та технічними неполадками;
- стихійними лихами;
- несприятливими змінами на ринках збуту продукції;
- зривом поставок матеріалів, комплектуючих і енергоносіїв.
Відшкодуванню підлягають наступні втрати:
- втрати прибутку;
- втрати як здійснені постійні витрати;
- втрати як здійснені додаткові витрати, необхідні для виконання виробничої програми на момент закінчення перерви.
Тарифні ставки (частка від страхової суми, %) з добровільного страхування затрат на вирощування сільськогосподарських культур залежно від виду страхової події
Сільськогосподарські культури | Вимерзання | Град, злива, буря, затоплення | Пожежа | Загальний тариф |
Озимі | 4,0 | 2,5 | 0,5 | 7,0 |
Ярі зернові | - | 4,5 | 0,5 | 5,0 |
Зернобобові | - | 5,0 | 0,3 | 5,3 |
Кукурудза | - | 4,5 | 0,2 | 4,7 |
Цукрові буряки | - | 5,0 | 5,0 | |
Соняшник | - | 4,5 | 0,5 | 5,0 |
Інші технічні | - | 5,0 | 0,3 | 5,3 |
Овочеві та баштанні культури | - | 5,5 | 5,5 | |
Насінники овочевих та інших культур | - | 5,5 | 0,5 | 6,0 |
Однорічні сіяні трави | - | 4,0 | 4,0 | |
Багаторічні сіяні трави | 3,5 | 2,5 | 6,0 |
Договір може бути укладений на все майно або на окремий його вид. При цьому не допускається вибіркове страхування окремих ділянок, зайнятих під сільськогосподарськими культурами, чи окремих тварин та інших матеріальних цінностей. Страхуванню підлягає все наявне в господарстві майно певного виду чи групи (окремі сільськогосподарські культури, види тварин тощо).
Договір зі страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається не пізніше визначеного агрономічними службами оптимального строку посіву (посадки) для даного регіону, а за багаторічними насадженнями – до припинення їх вегетації. Якщо після укладення договору страхувальник змінює розмір посівної площі в бік її збільшення, йому надається право укласти додатковий договір.
Визначення збитку і страхового відшкодування. Розмір збитку в разі загибелі (пошкодження) сільськогосподарських культур визначається після збирання врожаю згідно з вартістю втраченої внаслідок страхової події продукції за певною культурою або групою культур (залежно від того, як вони були прийняті на страхування) і розраховується множенням на всю площу посіву різниці між вартістю прийнятого на страхування врожаю з 1 га, прийнятого на страхування та вартістю фактично одержаної продукції в поточному році з 1 га. Якщо на всій площі або її частині, де загинула (була пошкоджена) основна культура, або на частині такої площі здійснено пересів (підсів), збиток визначається з урахуванням вартості фактично одержаного валового врожаю цієї культури (за цінами, про які досягнуто домовленості під час укладання договору страхування), а також фактичної вартості врожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації відповідної продукції.
У разі, якщо будь-яку культуру посіяно на площі, більшій за ту, яку було взято в розрахунок під час страхування, розмір збитку при її загибелі (пошкодженні) визначається з розрахунку всієї фактичної площі посіву даної культури.
Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається так: установлюють середню страхову суму за одну голову тварини за договором страхування і множать її на кількість загиблих голів. Що ж до вимушено забитих тварин, то слід враховувати ще вартість реалізованого м'яса, придатного для харчових цілей, і шкурок хутрових тварин.
У разі знищення майна, яке входить до складу основних засобів, розмір збитку визначають з огляду на повну балансову вартість (з урахуванням зносу) і витрат на рятування й упорядкування майна після страхового випадку за відкиданням вартості залишків. Якщо йдеться про пошкодження майна, збиток визначають, виходячи з вартості його відновлення за цінами, що встановилися на момент укладення договору страхування.
Збиток у разі пошкодження (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на підставі облікових даних про рух цих цінностей.
Зауважимо, що страхове відшкодування за загибле або пошкоджене майно виплачується щоразу в розмірі завданих збитків, але в межах страхової суми, зазначеної у договорі.
З поліпшенням фінансового становища сільськогосподарських підприємств почнуть, напевно, створюватися й товариства взаємного страхування. Проте нині цілком обґрунтовано вирішується питання про відновлення обов'язкового страхування врожаю, зернових культур і цукрових буряків для всіх товаровиробників за відчутної фінансової підтримки їх з боку держави. Йдеться про те, що не менше як 50 % платежів за страхування таких культур здійснюватиметься за рахунок бюджету.
Обов’язкове страхування сільськогосподарських культур
Найбільш поширеним об’єктом страхування сільськогосподарських підприємств є страхування врожаю. Страховими випадками є пошкодження або загибель врожаю з наступних причин: посуха, вимерзання, град, злива, сель, повінь, пожежа, землетрус, знищення шкідливими комахами, інші випадки за домовленістю сторін.
В обов’язковому страхуванні страхову суму обраховують множенням площі посіву на середню врожайність за останні п’ять років і на ціну центнеру основної продукції. Відповідальність страховика встановлюється на рівні 70% від обраної середньої вартості врожаю. Страховий тариф залежить від культури і області, в якій розташоване господарство.
Вп = ВР * Ц * П
де Вп – вартість пшениці до страхового випадку;
ВР – врожайність пшениці в середньому за 5 років;
Ц – ціна пшениці за 1 центнер;
П – загальна площа посіву.
В страхуванні врожаю застосовуються знижувальні (0,5 – 1) та підвищені (1 – 5) коефіцієнти щодо ступенів ризику, які залежать від місцевих умов і встановлюються за згодою страховика і страхувальника.
Страхові платежі мають бути сплачені у повному обсязі або в розмірі не менше, як 25% річної суми зі страхування врожаю сільськогосподарських культур і не менш, як 50% зі страхування майна не пізніше, як через 30 днів з дня підписання договору.
Відповідальність страховика припиняється з моменту зібрання врожаю, але не пізніше ніж термін збирання врожаю у даній місцевості у поточному році.
Рішення про виплату страхового відшкодування або про його відмову страховик повинен прийняти протягом 10 днів від дати отримання всіх необхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті відшкодування страховик у триденний термін із дати його прийняття повідомляє заявникові в письмовій формі із обґрунтуванням причин відмови.
Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 днів із моменту прийняття рішення про його виплату за системою пропорційної відповідальності.
Тема 8 Страхування технічних ризиків
Необхідність і значення страхування технічних ризиків
Страхування технічних ризиків є порівняно молодою галуззю страхування, яка виникла і відокремилась від майнового страхування внаслідок розвитку науково-технічного прогресу, техніки і технологій. Впровадження в діяльність підприємств досягнень науково-технічного прогресу часто супроводжується ризиком виникнення аварій, катастроф, нещасних випадків, які разом загрожують суспільству.
Страхування технічних ризиків – це комплекс видів страхування, що включає страховий захист на випадок будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поламки, страхування електронного і пересувного обладнання, страхування інженерних споруд.
Найбільш відомими видами страхування технічних ризиків є такі (табл. 8.1.):
Таблиця 8.1
Міжнародна класифікація страхування технічних ризиків
Назва виду страхування | Міжнародне позначення |
Будівельно-монтажне страхування (страхування будівельного підприємця від усіх ризиків) | CAR |
Страхування усіх монтажних ризиків | EAR |
Страхування машин | M |
Страхування електронних пристроїв | EE |
Страхування запасів на випадок порчі | DOS |
Страхування інженерних споруд | CECR |
Страхування на випадок втрати прибутку в результаті поламки машинного обладнання | MLOP |
Тема 9 Страхування фінансово - кредитних ризиків
Сутність та економічний зміст страхування кредитів
Страхування кредитів базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування. У сучасному світі страхування кредитних операцій швидко поширюється, оскільки постійно відбувається зростання їх кількості.
Розрізняють три механізми кредитного страхування:
- делькредере страхування;
- гарантійне страхування;
- страхування довіри.
За делькредерного страхування кредитори відіграють роль страхувальників і застрахованих одночасно, а тому страхові відносини обмежуються лише стосунками між двома сторонами. делькредере страхування передбачає страхування товарних кредитів і страхування фінансових кредитів.
Майновий інтерес кредитора може бути захищений посередньо – шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. За цієї форми страхових відносин страхувальником є позичальник. Шляхом здійснення страхового внеску до компанії позичальник посередньо захищає інтереси свого кредитора. Ця операція за сутністю є наданням страхової гарантії кредитору за третю особу – позичальника. Тому механізм подібних операцій має назву гарантійного страхування.
При страхуванні кредитів застосовують два способи надання страхового захисту:
- одноразовий – застосування щодо окремої кредитної операції, яка однозначно потребує страхового захисту;
- багаторазовий, оборотний – щодо загальної кількості операцій, які можуть бути здійснені одним боржником протягом часу дії угоди про гарантійне страхування.
При цьому кредитним установам вигідніше використовувати одноразовий спосіб страхування, а страховим компаніям – багаторазовий. При одноразовому способі кредитна установа передає на страхування найбільш небезпечні ризики, тому не відбувається розсіювання ризику, що, звісно, не влаштовує страхову компанію. При багаторазовому способі компанія отримує у страхування портфель кредитів, в якому суміщаються безпечні і небезпечні ризики, що сприяє досягненню їх розсіювання.
Серед розмаїття кредитних відносин, які здійснюються на сучасному кредитному ринку, особливого значення набувають кредитні послуги, відомі як кредит довіри. Прикладом такого кредиту є добрі, довірчі відносини між працедавцем (кредитором) та найнятим працівником (боржником). такі відносини можуть набувати реального змісту в передачі працедавцем працівникові у тимчасове користування засобів транспорту або інших цінностей. Отже, виникає ризик не виправдання довіри працедавця. На випадок завдання йому збитків працівником працедавець може застрахуватися. Цей вид страхування з одного боку має характер делькредерного, бо страхувальником є кредитор, а з другого – набирає форми страхової гарантії, оскільки страховий поліс становить предмет застави. Саме тому немає підстав страхування довіри однозначно відносити до делькредерної чи заставної групи.
Отже, кредитне страхування можна визначити як господарський механізм, мета якого – задовольнити випадкові майнові потреби, які виникають з ризику неповернення кредиту, перерозподіливши втрати між суб’єктами кредитно-страхових відносин.
Документами
|
|
Подання розрахункових
Документів
Страхова Оплата продукції з Страхове
Сутність та економічний зміст страхування фінансових ризиків
Поняття фінансового ризику є досить складним і ще досі відсутня одностайна думка серед фахівців щодо того, які ризики можна віднести до складу фінансових. З метою практичного управління всю сукупність фінансових ризиків можна розподілити на дві великі категорії:
1. Ризик для підприємства, пов'язаний з використанням позикових коштів:
- ризик фінансування – неотримання вчасно коштів для фінансування інвестиційних проектів;
- процентний ризик – ризик зміни процентної ставки у невигідному для підприємства напрямку;
- ризик неспроможності повернути позикові кошти.
2. Ризики інших фінансових втрат, а саме:
- ризик, пов'язаний з фінансовими інвестиціями (ризик знецінення коштів, вкладених в різні цінні папери або ризик їх непогашення емітентом);
- ризик засновника (ризик зниження курсу акцій внаслідок проблем у фінансово-господарській діяльності);
- ризик контрагента (порушення розрахунково-платіжної дисципліни, кон’юнктурні коливання по збуту та постачанню, які викликають додаткові втрати фінансових ресурсів або недоотримання прибутку);
- валютний ризик (ризик зміни валютного курсу у несприятливому для підприємства напрямку);
- ризик, пов'язаний з реальними інвестиціями (наприклад, витрачання коштів на обладнання, яке не надало очікуваного економічного ефекту);
- ризики, пов’язані зі зміною купівельної спроможності грошей;
- податковий ризик, який дуже поширений і має істотний вплив на результати фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Цей вид фінансового ризику має ряд конкретних аспектів: ризик введення нових податкових платежів, ризик збільшення ставок діючих податкових платежів, ризик зміни умов і термінів сплати податкових платежів, ризик скасування податкових пільг тощо;
- інші ризики.
Усю сукупність фінансових ризиків можна поділити за способом їх фінансування на ті, що підлягають страхуванню і ті, що не підлягають. До тих, що підлягають страхуванню належать наступні:
- страхування договорів поставок;
- страхування несплати за виготовлену та реалізовану продукцію;
- страхування неповернення кредитів;
- страхування виконання зобов’язань по обслуговуванню облігацій;
- страхування інвестиційних ризиків;
- страхування ризику засновника.
До останнього часу не підлягали страхуванню ризики, пов’язані зі зміною валютних курсів і ризики з придбання і продажу цінних паперів. Для таких операцій в фінансовій діяльності підприємств передбачені нестрахові методи фінансування ризику (хеджування, опціони, ф’ючерси, податкові поручительства). Зараз страхові компанії почали розробляти послуги за страхування валютних ризиків попри те, що ці ризики мають спекулятивний характер.
Отже, зважаючи на велику кількість фінансових ризиків, можна визначити, що процес управління ними є надзвичайно складним. Завдання персоналу підприємства в управлінні фінансовими ризиками полягає в комплексному поєднанні самострахування, страхового і не страхового захисту і знаходженні оптимальних співвідношень між цими видами захисту.
Тема 10 Автотранспортне страхування
Рис. 10.1. Процес аквізаційної роботи страховика при автотранспортному страхуванні
Страхові компанії охоче займаються страхуванням всіх видів автотранспортних ризиків незважаючи на високий рівень збитковості в цьому сегменті страхового ринку (інколи він складає 70% та вище). Причиною цього є ситуація, за якою страхування ризиків автотранспорту виступає локомотивом для продажу інших страхових послуг, що схематично представлено на рис. 10.1.
Тема 11 Морське страхування
Тема 13 Страхування майна і відповідальності громадян
Література
Основна:
1. Александрова М.М. Страхування: Навч. метод. посіб. – К.: ЦУЛ, 2002. – 208 c.
2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа: Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К.: Т-во «Знання» КОО, 2002. – 203 с.
3. Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. Страхування: Навч.-метод. посіб. – Х.: Бурун Книга, 2004. – 376 с.
4. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посіб. – 2-ге вид., виправл. – К.: Кондор, 2003. – 252 с.
5. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. – К.: Знання, 1998. – 321 с.
6. Литвин А.Ю. Страхування: Навч. посіб. – Донецьк: ДонУЕП, 2006. – 322 с.
7. Машина Н.І. Міжнародне страхування: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 504 с.
8. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2006. – 392 с.
9. Страхування: Підручник / За ред. С.С. Осадеця. – К.: КНЕУ, 2002. – 599 с.
10. Такруцяк А.О. Страхові послуги: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 584 с.
11. Такруцяк А.О. Страхування: питання та відповіді: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 253 с.
12. Закон України «Про страхування» із змінами, внесеними згідно із Законами: № 306/97-ВР від 4.06.97; № 589/97-ВР від 21.10.97; № 684/97-ВР від 3.12.97 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 18 квітня. – С. 7-10.
13. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – С. 1403-1425.
14. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» // Голос України. – 1992. – 14 січня. – С. 1462-1465.
15. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» // Голос України. – 1992. – 20 березня. – С.10-11.
16. Закон України «Про заставу» // Голос України. – 1992. – 11 листопада. – С. 6-7.
17. Закон України «Про транспорт» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – 20 грудня (№ 51). – С. 1303-1319.
18. Закон України «Про охорону навколишнього середовища» // Голос України. – 1991. – 20 березня. – С. 3-8.
19. Постанова Кабінету міністрів України «Про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» // Україна – Бізнес. – 1996. – 24 жовтня. – С. 6-7.
20. Постанова Кабінету міністрів України «Положення про Моторне (транспортне) страхове бюро» // Україна – Бізнес. – 1996. – 24 жовтня. – С. 147-149.
21. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками» // Урядовий кур’єр. – 1997. – 21 січня. – С. 6-7.
22. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Положення про організацію діяльності аварійних комісарів» // Україна – Бізнес. – 1997. – 18 лютого. – С. 15-16.
23. Постанова Кабінету міністрів України «Про порядок утворення та державної реєстрації Авіаційного страхового бюро і Морського страхового бюро» // Україна – Бізнес. – 1998. – 13 травня – С. 6.
24. Постанова Кабінету міністрів України «Про порядок і умови проведення обов’язкового авіаційного страхування» // Україна – Бізнес. – 1998. – 22 липня – С. 3.
25. Постанова Кабінету міністрів України «Про створення мережі закладів з організації надання медичної допомоги» «Асистанс-Україна» // Україна – Бізнес. – 1998. – 23 грудня – С. 5.
26. Цивільний кодекс України // Голос України. – 1998. – 17 червня.
27. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – 22 червня (№ 25) – С. 623-649.
28. Кодекс торгівельного мореплавства України // Голос України. – 1995. – № 127-128. – С. 5-11.
Додаткова:
1. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: (Монографія). – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 570 с.
2. Кравченко О.В. Аналіз показників діяльності страховиків // Страховий ринок України. – 2005. – № 12. – С. 15-17.
3. Криворучко А. Рівень розвитку страхування в сільському господарстві // Финансовые услуги. – 1998. – № 1. – С. 28-30.
4. Литвин А.Ю. Взаємозв’язок морально-етичних основ та інформаційного середовища страхування // «Вісник ДонУЕП»: Зб. наук. пр. – Донецьк: ДонУЭП, 2004. – № 1. – С. 147-154.
5. Литвин А.Ю. Маркетингова стратегія взаємодії страхових компаній та банків // «Маркетинг ХХІ століття: інтеграція науки та бізнесу»: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Донецьк – Святогірськ, 2006 р. – Донецьк: ДонУЭП, 2006 – С. 119-121.
6. Литвин А.Ю. Перспективи розвитку соціального медичного страхування в Україні // Вісник Донецького університету економіки та права. – № 1 – 2005 р. – С. 178-183.
7. Литвин А.Ю. Страхові послуги: Дидактичне забезпечення самостійної роботи студентів. – Донецьк: ДонУЕП, 2006. – 50 с.
8. Литвин А.Ю. Соціальна допомога літнім громадянам в Донецькій області // Економіка та право. – 2007. – № 1 (17) – С. 13-16.
9. Рікардо Джуччі, Фолькер Хекне. Значення ринку страхування для економічного розвитку України: аналіз та рекомендації для економічної політики // Страхова справа. – 2004. – № 1. – С. 70.
10. Цуканова В.Я. Страхование: Учеб. пособ. по самост. изуч. дисципл. – 2-е изд., испр. и доп. – Х.: ИД «Инжек», 2003. – 128 с.
11. Фурман В.М. Страхові послуги для населення // Фінанси України. – 2005. – № 14. –– С. 139-145.
ДОДАТКИ
Додаток 1
КОНЦЕПЦІЯ
– Конец работы –
Используемые теги: Тема, Страхові, послуги, Особливості, реалізації0.084
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Тема 1 Страхові послуги та особливості їх реалізації
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов