Пит. Етапи історичного розвитку та основні напрямки вивчення психології.
Пит. Етапи історичного розвитку та основні напрямки вивчення психології. - раздел Философия, Конспект лекцій Змістовий модуль 1. Психологія і педагогіка як наука про людину, її світ і діяльність. Лекція 1 Тема І. Теоретичні основи психології та педагогіки Протягом Багатьох Століть Психологія Була Галуззю Описових Знань. Психологіч...
Протягом багатьох століть психологія була галуззю описових знань. Психологічні знання були побічним продуктом діяльності лікарів, педагогів, філософів, фізіологів тощо. Лише у 19 столітті психологія поступово набуває статусу окремої науки із своїм специфічним предметом.
Михайло Семенович Роговін вважає, що розвиток психологічної думки має бути розподілений на три етапи:
1-й етап - донаукової (міфологічної) психології(у стародавньому, античному світі) - коли панували анімістичні уявлення про душу; Існуванням душі пояснювались такі явища як сновидіння, смерть, народження, страх, натхнення та ін.
2-й етап - філософської психології - коли психологія становила собою частину філософії, об'єднана з нею спільним методом (цей період протягся від античності до XIX ст.);
Платон (V-ІV ст. до н.е.) вважав, що "дух", "душа" - безсмертні, протягом усього життя душа спрямовує людину, а після смерті залишає її і вступає у світ "ідей".
Аристотель (IV ст. до н.е.), якому належить перший психологічний трактат "Про душу", навпаки, вважав, що "душа" не існує окремо від тіла, душа - це функція тіла. Центр душі - серце, куди надходять враження від органів чуття. Ці враження утворюють джерело ідей, які, поєднуючись між собою в результаті мислення, підпорядковують собі поведінку людини.
В період середньовіччя, який у Європі тривав більше тисячі років, панували релігійні погляди на сутність людини, згідно з якими вона осягається не через розум і пізнання, а через вищу істоту, яка є таємницею, що не доступна смертним.
Завдяки розвитку природничих наук склалися більш близькі до наукових уявлення про людину. Вони засновані на розумі, а не на вірі. Р.Декарт (ХУІ-ХУІІ ст.) одним з перших зробив спробу розкрити механізми поведінки людини. Душа, за Декартом, - це свідомість, тобто здатність індивіда шляхом самоспостереження пізнавати власні психічні явища. Отже, на цьому етапі психологія була вченням про свідомість. Свідомістю називали здатність думати, відчувати, бажати.
3-й етап - власне наукової психології(кінець 19 - поч. 20 ст.) пов'язаний з остаточним формуванням психології як окремої науки; розробкою і впровадженням методу психологічного експерименту. У цей час психологія все більше зосереджувалась на дослідженнях поведінки людини.
У другій половині XIX століття (1879 рік) німецький вчений Вільгельм Вундт у Лейпцігському університеті створив лабораторію і започаткував психологічні дослідження, названі "експериментальною інтроспекцією (самоспостереженням)". Цим самим ознаменувалося наукове відмежування психології від філософії.
Видатною подією в розвитку психології було створення І.М.Сєченовим (1829-1905) і І.П.Павловим (1849-1936) вчення про рефлекторну природу психіки, про дві сигнальні системи. З точки зору цієї теорії, психіка - це суб'єктивний образ об'єктивного світу, відображення дійсності в мозку.
У 20 ст. психологія значно розширила свої можливості: виникли нові напрямки, школи теоретичної та практичної психології: психоаналіз, індивідуальна психологія, аналітична психологія, гештальтпсихологія, когнітивна психологія, гуманістична психологія, культурно-історична психологія та ін.
Дослідження в галузі психопатології та психіатрії зумовили потребу вивчення ролі і дій неусвідомлюваних чинників, що визначають потреби й потяги особистості, її поведінку. Так утворився психоаналітичний напрям у психології (3. Фройд).
Психоаналіз (фрейдизм) - це напрямок у психології XX ст., згідно з яким основна роль у поведінці людини належить підсвідомим потягам та інстинктам. Провідна роль свідомості недооцінюється. Засновник - австрійський психіатр Зігмунд Фройд (1856-1939).
Психоаналіз тісно пов'язаний з теорією 3. Фройда про переважання в психічній діяльності особистості підсвідомих, інстинктивних потягів.
У структурі особистості 3. Фройд виокремлює три компоненти:
1) ід (воно) — осередок сліпих інстинктів, сексуальних або агресивних потягів, що мусять негайно вдовольнитися, незалежно від відношення людини з оточенням. Ці прагнення, проникаючи з підсвідомого у свідомість, стають джерелом активності людини, своєрідно спрямовують її вчинки та поведінку. Особливого значення психоаналітики надають сексуальним потягам;
2)его (я) — регулятор, який сприймає інформацію оточення і стан власного організму, зберігає її в пам'яті і організує дії в інтересах самозбереження;
3)супер-его (над-я) — сукупність моральних стандартів, заборон і заохочень, засвоєних особистістю здебільшого неусвідомлено, впродовж виховання.
На думку 3. Фройда, всередині людини постійно відбувається таємнича війна між прихованими в глибинах свідомості неусвідомленими психічними силами і необхідністю вижити у ворожому людині соціальному середовищі.
Заборони з боку соціального середовища — «цензура» свідомості, стикаючись з неусвідомлюваними потягами, призводять до душевних травм, придушують енергію прагнень. Вимоги до его з боку ід, супер-его і соціуму, до якого індивід мусить пристосуватися, спричинюють величезне внутрішнє напруження.
Внаслідок таємничої війни всередині особистості (головним її рушієм є сексуальні потяги — лібідо) вона неминуче постійно перебуває в стані конфлікту із собою і соціальним оточенням.
Але ця енергія нікуди не зникає і змушена відшукувати шляхи виходу назовні. Внаслідок зіткнень і боротьби компонентів особистості виникають невротичні симптоми, сновидіння, помилкові дії (обмовки, описки тощо), забування неприємного.
Біхевіоризм -виник у США на початку XX ст. Засновник - Джон Уотсон (1875-1958). На думку біхевіористів предметом психології є поведінка людини, яка визначається виключно зовнішніми впливами (стимулами). Такі явища психіки як "переживання", "свідомість" та ін. вважались ненауковими. В подальшому на основі ідей біхевіоризму Б.Скіннер висунув ідею програмованого навчання.
За вченням біхевіористів, поведінка людини у своїй основі визначається не внутрішніми психічними процесами, а механічними впливами зовнішнього середовища за принципом «стимул—реакція».
Під реакціями біхевіористи розуміють рухи людини, чинені при виконанні тієї або іншої дії; під стимулами — доступні зовнішньому спостереженню подразнення зовнішнього світу, що викликають у людини ті чи інші реакції. Оскільки між стимулами і реакціями існує закономірний зв'язок, то, знаючи причини цього зв'язку і вивчивши, які стимули викликають ті чи інші реакції, можна, стверджують біхевіористи, безпомилково домагатися від людини потрібної поведінки, зовсім не звертаючись до її внутрішнього психічного переживання.
У своєму широко відомому дослідженні Павлов дзвенів дзвіночком кожен раз, коли давав собаці їжу. Паща собаки наповнювалася слиною, коли тварина відчувала запах їжі. Після того, як Павлов повторював цю процедуру багато разів, у собаки починала виділятися слина, коли тварина чуло звук дзвіночка, навіть якщо їй не давали їжі. Цей експеримент показав, що рефлекс, наприклад, наповнення слиною, може почати асоціюватися з яким-небудь стимулом, відмінним від того, що викликав його спочатку, в даному випадку, зі звуком дзвіночка замість запаху їжі. Процес навчання, за допомогою якого реакція починає асоціюватися з новим стимулом, називається психологічною обробкою з використанням умовних рефлексів.
Уотсон і інші біхевіористи усвідомлювали, що поведінка людини також може бути зміненою за допомогою умовних рефлексів. Більш того, Уотсон вважав, що у людини можна викликати майже будь-яку реакцію шляхом зміни навколишнього середовища.
Біхевіоризм поступово розчинився в інших психологічних школах (НЛП, когнітивний підхід) і перетворився в набір прикладних прийомів і технік, які широко використовуються у найрізноманітніших сферах людської діяльності. Сьогодні, наприклад, з їх допомогою рекламісти та маркетологи примушують нас купувати масу безглуздих і далеко не завжди потрібних товарів, політологи - голосувати за свого кандидата, представники індустрії спа-салонів - нескінченно пересідати з однієї омолоджуючої методики на іншу.
Гуманістична психологія(А.Маслоу (1908-1970), К. Роджерс (1902-1987), Г.Олпорт (1897-1967), Е.Еріксон ( 1902-1994) та ін.). Гуманістична психологія як самостійний напрямок відокремилася на початку 60-х років XX ст., як протест проти домінування біхевіоризму і психоаналізу в США, одержала назву третьої сили.
Основний предмет гуманістичної психології - психічно здорова особистість. Гуманістична психологія стверджує, що людина за своєю природою є позитивною або нейтральною: агресія виникає у результаті впливу середовища. Найвищою потребою людини є потреба у самоактуалізації.
Центральною ланкою особистості, за К. Роджерсом, є самооцінка, уявлення людини про себе, «Я-концегщія», що породжується у взаємодії з іншими людьми. Однак формування самооцінки не проходить без конфліктів, вона часто не Ібігасться з оцінкою людини оточуючими, і тоді виникає дилема — чи прийняти оцінку інших, чи залишитися зі своєю. Неправильне уявлення про себе призводить іноді до крайнощів у перекручуванні самооцінки. Такі випадки можуть викликати невротичні конфлікти і потребують допомоги психолога у створенні гнучкої самооцінки. Здатність до гнучкої самооцінки, вміння під тиском досвіду переоцінювати систему цінностей, що виникла раніше, — все це визначається К. Роджерсом як важлива умова психічної цілісності особистості та її психічного здоров'я в різних життєвих ситуаціях. Завдяки К. Роджерсу явища самосвідомості та самооцінки, їхні функції в поведінці й розвиткові суб'єкта стали важливим предметом подальших психологічних досліджень.
Інший представник гуманістичної психології США — Г. Олпорт (1887—1967) — вважав особистість відкритою системою: розвиток особистості завжди здійснюється у взаємозв'язку з іншими людьми. Особистість, за його визначенням, — це динамічна організація особливих мотиваційних систем, звичок, установок і особистісних рис індивіда, які визначають унікальність його взаємодії з середовищем, передусім соціальним. Однак у цих стосунках немає рівноваги між довкіллям і людиною. Людина повинна увесь час встановлювати нові стосунки і розвивати наявні, тобто постійно «розривати» гомеостаз. Отже, постійний розвиток особистості є основною формою її існування. Соціальні відносини конституюють, за Г. Олпортом, особистість, «відв'язуючи» її від біологічних потреб.
П'ять основних положень даного напрямку психології:
1. Людина як цілісна істота перевершує суму своїх складових (інакше кажучи, людина не може бути пояснена в результаті наукового вивчення її часткових функцій).
2. Людське буття розгортається в контексті міжлюдських відносин (інакше кажучи, людина не може бути пояснена своїми частковими функціями, в яких не приймається в розрахунок міжособистісний досвід).
3. Людина усвідомлює себе (і не може бути зрозумілою психологією, бо та не враховує її безперервну, багаторівневу самосвідомість).
4. Людина має вибір (людина не є пасивним спостерігачем процесу свого існування: вона творить свій власний досвід).
5. Людина інтенціальна (людина звернена у майбутнє, в її житті є мета, цінності та сенс).
Гештальтпсихологія- одна з шкіл сучасної зарубіжної психології, яка використовує для пояснення складних психічних явищ принцип цілісності ("гештальти"). Засновники - М.Вертгеймер (1880-1943); К.Коффка (1886-1941), В.Келер (1887-1967).
Когнітивна психологія - виникла у 60-х рр. XX ст. (Ж.Піаже (1896-1980), Дж.Келлі (1905-1967) та ін.) утверджує ідею про вирішальну роль знань у психічному розвитку людини. Зосереджує свою увагу на вивченні когні-тивних (пізнавальних) процесів.
Індивідуальна психологія - розвиток ідей фрейдизму. Центральне положення - про безсвідоме прагнення людини до досконалості, яке пов'язане з переживанням почуття недосконалості і необхідністю його компенсації. Засновник -Альфред Адлер (1870-1937).
Основним положенням аналітичної психології є ідея колективного несвідомого (архетипи), яке в цілому визначає психічний розвиток особистості. Засновник - Карл Густав Юнг (1875-1961).
Культурно-історична концепція психічного розвитку(Л.С.Виготський (1896-1934) та ін.) розглядає механізми формування вищих психічних функцій (абстрактного мислення, логічної пам'яті, мови) у процесі засвоєння людиною культури.
Представники діяльпісного підходу у психології (О.Н.Леонтьєв, П.Я.Гальперін, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк та ін.) вивчали будову і функціонування психіки у процесі діяльності (навчання, гра, спілкування, самопізнання та ін.).
Сучасна українська психологія(О.В.Киричук, В.А.Роменець та ін.) прагне об'єднати філософський, культурологічний, психологічний підходи до вивчення сутності психологічних явищ життя людини. Активно розвиваються такі прикладні галузі психології як психологічна служба у системі освіти, соціально-психологічна служба допомоги сім'ї, різні напрямки психотерапії та ін.
Психологія як наука про людину, її світ і діяльність.
Якщо проаналізувати всі сучасні наукові знання про живу та неживу природу, то виявиться, що найменше ми знаємо про людину. Питання "Хто ми, звідки і куди йдемо?" й сьогодні залишається б
Галузі і методи психологічних досліджень.
Сучасна наукова психологія являє собою досить розмаїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю діяльності психологів на пізнання, дослідження або перетворення психіки доцільно виділяти тр
Становлення і розвиток педагогіки
У процесі розвитку педагогіки виокремилися такі її галузі, як народна педагогіка, духовна педагогіка і світська педагогіка.
1. Народна педагогіка.Термін «народна педагогі
ІІІ. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
1. Метод усного контролю.
2. Метод письмового контролю.
3. Метод графічного контролю.
4. Метод програмованого контролю.
5. Метод практичної перевірки.
6
ІІІ. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
1. Метод усного контролю.
2. Метод письмового контролю.
3. Метод графічного контролю.
4. Метод програмованого контролю.
5. Метод практичної перевірки.
6
Вікові та сензитивні періоди розвитку людини
Розвиток особистості – це постійний перехід від одного вікового періоду до іншого, що пов’язано із якісною психічною і соціальною зміною новоутворень особистості. У процесі свого формування дитина
Сенс життя, життєвий шлях і вчинки особистості
СЕНС ЖИТТЯ –сутнісний, фундаментальний атрибут суб’єкта життя, що свідомо та цілеспрямовано вибудовує свій життєвий шлях і розгортає власне покликання та призначення.
Життєвий шлях людини
Послідовність фаз життєвого шляху становить його часову структуру. Кожна фаза — якісно новий рівень розвитку особистості. Вона ускладнюється багатовимірністю життєвого шляху, переплетенням у ньому
Ментальність та менталітет нації
Ментальність – це колективне несвідоме, явище критичного осмислення, нерефлексоване етнічним загалом, який здебільшого вчинково діє й соціально утверджується за звичками, канонізованими віруваннями
Кодекс цінностей сучасного виховання в Україні
Системуцінностей поділяють на абсолютно вічні, національні, громадянські, сімейні та цінності особистого життя.
Абсолютно вічні цінності. Мают
Ціннісні засади української родини
У педагогічній науці репрезентовано чимало книг і статей про сімейне виховання, наприклад, англійське, німецьке, французьке. І, на превеликий жаль, до цього часу не створено жодної наукової праці п
Структурні компоненти Я-концепції
Я-концепція є активним джерелом самовпливу, діючи у трьох функціонально-ролевих аспектах:
1) внутрішньої узгодженості: людина завжди йде шляхом досягнення максимальної самозлагоди, адже уя
Самооцінка особистості та її види.
Внаслідок повсякденної діяльності та взаємодії з іншими людьми в особистості виникає множина образів Я, кожен із яких домінує залежно від ситуації. Так, розрізняють Я-минуле, Я-реальне, Я-ідеальн
Механізми психологічного захисту
У ситуаціях можливого чи реального неуспіху в діяльності задля реалізації потреби бути повноцінною особистістю часто вдаються до психологічного захисту.
Психологічний захист
Психічні процеси особистості, їх види та розвиток.
Психічні процеси – це психічні явища, що забезпечують первинне відображення і усвідомлення людиною впливів навколишньої дійсності. Як правило, вони мають чіткий початок, певне протікання і я
Сприймання.
Сприйманням називається відображення в свідомості людини предметів і явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття.
Сприйняття – складна діяльність, у процесі якої людина глибо
Характеристика психічних властивостей особистості
Психічні властивості особистості– це найбільш стійкі особливості особистості, що постійно проявляються і забезпечують певний якісно-кількісний рівень поведінки і діяльності, типови
Характеристика психічних станів людини.
У жодній сфері психічної діяльності так часто й так доречно не вживається термін «стан», як в емоційному житті. В емоціях яскраво виявляється тенденція специфічно забарвлювати переживання і діяльні
Форми вияву афективної сфери особистості.
Настрої, афекти, пристрасті розглядаються як форми вияву афективної сфери, афективних процесів, що розрізняються за тривалістю: від короткочасного афекту до настрою як поточного, тривалого стану
Види станів.
Психічні стани можуть бути класифіковані як вияви психічних процесів:
стани емоційні — настрої, афекти, тривога та ін.;
стани вольові — рішучість, розгубленість тощ
Сутність і структура світогляду людини
Світогляд – це система переконань, і поглядів на природу, оточуючий світ і уявлення свого місця в цьому світі. Світогляд складає основу відносин особистості, проявляється у
Поняття соціалізації особистості
Соціалізація (від лат. sosialis – громадський, суспільний) – процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому функціонувати в яко
Механізми і засоби соціалізації.
Соціалізація особистості здійснюється за допомогою таких механізмів:
Традиційний механізм соціалізації – це засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, які характерні для її сім'
Функції, види, рівні і сторони спілкування.
СПІЛКУВАННЯ – складний, багатогранний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, спричинений потребами спільної діяльності. Він включає в себе обмін інформацією, вироблен
Види спілкування.
Спілкування — це багатовимірний, поліфункціональний, різновидовий процес. У психології існує кілька класифікацій видів спілкування. Вони подають цей феномен різнопланово, збагачуючи палітру його ха
Комунікація
Характер обміну інформацією – активний процес, який визначається тим, що за допомогою системи знаків ініціатор та адресат діяння впливають один на одного задля зміни поведінки, поглядів, стану тощо
Спілкування як взаємодія(інтеракція).
Спілкування — це активна взаємодія його суб'єктів. Вони по черзі діють одне на одного, оцінюють дії, сприймають або не сприймають спрямовані на них думки, оцінки, почуття. Якщо один із суб'єктів ви
Спілкування як сприймання та розуміння одне одного(перцепція).
Взаємодія між учасниками спілкування, як правило, супроводжує сприйманням і розумінням одне одного. Деякі психологи вважають, відбувається пізнання однієї людини іншою. У загальному плані можна ска
Функції спілкування.
Функції спілкування дуже різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації. Так, за однією з них виокремлюють три основних класи таких функцій: інформаційно-комунікативний, регулятивно-кому
Функції спілкування.
Функції спілкування дуже різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації. Так, за однією з них виокремлюють три основних класи таких функцій: інформаційно-комунікативний, регулятивно-кому
Маніпуляції у діловому спілкуванні.
З маніпулятивним впливом люди зустрічаються дуже часто, майже щоденно, але не завжди його можуть помітити і тим більше захиститися від нього. Особливо високого рівня розвитку, на мою думку, маніпул
Активний маніпулятор
намагається керувати іншими за допомогою активних методів.
Він використовує своє соціальне становище (бос, батько, старший брат, учитель, начальник).
Активний маніпулятор досягає
Особливості маніпулятивної поведінки.
На противагу маніпуляторові актуалізатор (цей термін запозичений автором у А. Маслоу) — це людина, яка виявляє свої внутрішні потенції активніше, ніж середній індивід, і тому живе більш повним і ба
Невербальна комунікація та її види
Поряд із словесними засобами мовленнєвими на культуру спілкування впливають жести співрозмовників, інтонація, паузи, рухи тіла тощо. Якщо раніше як у теоретичному, так і в практичному аспекті невер
Джерела активності людини
Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму з середовищем. Джерелом активності живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій, д
Мотиви та мотивація в діяльності людини
Мета - це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти в своїй діяльності. Без мети не може бути свідомої діяльності.
Цілі людської діяльності виникл
Інтереси і прагнення соціально зрілої особистості
Під інтересами розуміються мотиви, які для особистості мають конкретне емоційне забарвлення й спрямовані на пізнання чогось. Інтерес проявляється як інтелектуальна вибірковість і виникає тоді, коли
Здатність до професійної діяльності.
Професіографія- це технологія вивчення вимог, які висуваються професією до особистісних якостей, психологічних здібностей, психолого-фізичних можливостей людини. Застосовується до
Професіограма та психограма спеціаліста
Професіограма- це детальний опис певної професії через систему вимог, які висуваються нею до працівника, - охоплюючи якості особистості, особливості мисленнєвих процесів, знання, в
Професіограма та психограма спеціаліста
Професіограма- це детальний опис певної професії через систему вимог, які висуваються нею до працівника, - охоплюючи якості особистості, особливості мисленнєвих процесів, знання, в
Рівень домагань особистості у досягненні успіху
Кожна особистість має свій рівень домагань. Рівень домагань визначається: а) досягненням тих цілей і того ступеня складності, які особистість, на її думку, здатна подолати; б) співвідношенням двох
Лідерство як психологічний феномен. Теорії лідерства
Типологія лідерства у психологічній літературі досконало не розроблена. Справді, як диференціювати лідерів на основі теорії характерних рис, коли співвідношення лише одних зовнішніх ознак у різних
Теорії лідерства
1. ТЕОРІЯ ЛІДЕРСЬКИХ РОЛЕЙ (Р.Бейліс) розглядає ролі "професіонала" лідера, орієнтованого на вирішення ділових проблем, і "соціально- емоційного фахівця", який вирішує п
Складові творення привабливого іміджу ділової людини
Імідж ділової людини– це зовнiшнiй вигляд, вмiння триматись на людях в дiловій i неформальній обстановці, оформлення кабiнету, службових паперiв, дiловий стиль роботи, рівень органiзованостi, вiд ч
Інтелект, моральність та творчість у професійній діяльності
Життя доводить, що в складних умовах, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового
Характеристика самоактуалізованої особистості
Прагнення особистості до самоактуалізації є свідченням того, що людина бажає самовдосконалитись, і робить якнайкраще те, на що вона здатна. Видатний представник гуманістичної психол
Історіогенез поглядів на природу конфліктів
Проблема конфлікту почала досліджуватися в психології у 30-х роках цього сторіччя (К. Левін). В наш час загальноприйнятими підходами до проблем детермінації конфлікту є:
1.Особистісно-
Історія розвитку конфліктологічних ідей
Виникнення конфліктології як відносно самостійної теорії і практики в кінці 50-тих років ХХ століття передував тривалий період формування, накопичення і розвитку конфліктологічних ідей і поглядів,
Типологія конфліктів та причини їх виникнення
В науці ще не склалося єдиної думки з приводу поняття “конфлікти” і систематизації конфліктів.
При аналізі наявної літератури з даного питання прослідковується відмова від єдиної типології
Основні види внутрішньоособистісних конфліктів
В більшості теоретичних концепцій представлений один або декілька видів внутрішньоособистісних конфліктів. В психоаналізі, наприклад, центральне місце займають конфлікти між потребами і соціальними
Анатомія та динаміка конфлікту
В цілому динаміка розвитку конфлікту передбачає такі стадії.
Виникнення конфліктної ситуації (передконфліктна стадія)
Конфлікт не виникає миттєво, йому пер
Новости и инфо для студентов