рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ІV. Методи контролю та аналізу ефективності виховання

ІV. Методи контролю та аналізу ефективності виховання - раздел Философия, Конспект лекцій Змістовий модуль 1. Психологія і педагогіка як наука про людину, її світ і діяльність. Лекція 1 Тема І. Теоретичні основи психології та педагогіки O Педагогічне Спостереження. O Бесіда. O Опитування (Анкетн...

o Педагогічне спостереження.

o Бесіда.

o Опитування (анкетне, усне).

o Аналіз результатів суспільно-корисної роботи.

o Виконання доручень.

o Створення ситуацій для вивчення поведінки учнів.

 

ОСВІТА. Етимологія поняття

“Слово “освіта” походить від слова “світло”, яке об’єднує й просвічує навколо себе всіх довкруги.

Для початку, у староукраїнській мові наука і освіта позначалась словом цвіченє (цвічоний — освічений),

І, наприклад, наше слово освіта має аналог в білоруській мові (асвета) саме у значенні просвітлення, а не як навчання.

Професори Києво-Могилянської академії розвивали ідею про здобування істинного знання шляхом одномоментного осяяння з допомогою природного розуму, тобто Божих ідей.

Варто звернути увагу на переклад слова "освіта", російською (яка є також слов'янською) мовою: освіта - образование; освічений -образованный; освітній - образовательный. В. Даль тлумачить "образование" як: надавати чомусь образ, вид, змушувати, вимушено передавати культурні цінності та звичаї від покоління до покоління.

Поняття "освіта" використовується у педагогіці у трьох основних значеннях: процес, результат і система.

- Освіта як процес - це організація спеціальних видів діяльності, спрямованих на засвоєння певної суми знань, умінь, навичок, досвіду діяльності і відносин.

- Освіта як результат - це досягнутий рівень у зас­воєнні знань і досвіду діяльності і відносин.

- Освіта як система - це сукупність державних і не­державних установ і органів управління освітою, в рамках яких здійснюється процес виховання людини.

Отже, освіта завжди передбачає одночасне функціону­вання процесів виховання і навчання.

Серед головних завдань розбудови вітчизняної сис­теми освіти є постійне збагачення змісту освіти знаннями, оволодіння якими сприяло б усебічному і гармонійному розвитку підростаючого покоління.

Сутність змісту освіти.Зміст освіти покликаний за­безпечити передавання, засвоєння підростаючим поколін­ням досвіду старших поколінь та його подальший розви­ток. Цей досвід складається із:

— знань про природу, суспільство, техніку і способи мислення;

— способів діяльності, що втілюються разом зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід;

— творчої, пошукової діяльності з вирішення нових проблем, які виникають перед суспільством;

— ціннісного ставлення до об'єктів або засобів діяльності людини, до інших людей та світу загалом.

Зміст освіти система наукових знань, умінь і навичок, оволодін­ня якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних зді­бностей учнів, формування їх світогляду, моральної поведінки, під­готовку до суспільного життя.

Розробляючи зміст освіти, передусім зважають на те, щоб він відповідав потребам суспільства щодо формуван­ня всебічно розвиненої особистості. Навчальний матеріал, який включають до змісту освіти, повинен мати високу наукову і практичну значущість. При цьому слід врахо­вувати реальні можливості процесу навчання (закономір­ності, принципи, методи, організаційні форми, рівень зага­льного розвитку учнів, стан навчально-методичної і мате­ріальної бази) і забезпечувати соціально детерміновану єдність усіх навчальних предметів.

НАВЧАННЯ - це цілеспрямований процес взаємодії вчи­теля і учнів, у ході якого відбувається засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Навчання є одним з основних чинників розвитку людського індивіда. Водночас, його ефективність залежить від таких педагогічних чинників як: тип, характер, фор­ми, методи навчання, його зміст, методика викладання, ма­теріально-технічна база, професійна майстерність педагогів та ін.

Наприклад, ефективність навчання вища за умов ви­користання різноманітних форм і методів навчання, наяв­ності сучасних підручників, високої кваліфікації викладачів тощо.

Виховні та освітні завдання реалізуються за допомогою системи форм, методів та прийомів навчання і виховання. До загальних методів виховання належать: переконання; приклад; заохочення і покарання; контроль і педагогічна вимога; привчання (формування звичок); громадська дум­ка класу, групи; самоконтроль і самооцінка діяльності.

Основними формами виховання є: бесіди, лекції, диспу­ти, зустрічі, ігри, вечори, ритуали тощо...

Основні форми навчання це: урок, лекція, семінар, прак­тичне заняття, лабораторна робота, навчальна екскурсія, дис­кусія, дидактична гра, консультація та ін.

Основними засобами навчання є: підручники, посібни­ки, карти, атласи, таблиці, схеми, лабораторне обладнання, навчальні кабінети і майстерні, комп'ютерні класи, навчаль­не телебачення, відео, аудіо, кіно-матеріали, дидактичні те­сти з різних дисциплін тощо.

ОСНОВНІ ГРУПИ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ:

 

І. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності

1. Словесні методи:

· Пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів;

· Розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу;

· Лекція – усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу;

· Бесіда– метод навчання, що передбачає запитання-відповіді;

· Робота з підручником – організація самостійної роботи учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

2. Наочні методи навчання:

· Ілюстрування – оснащення ілюстраціями статистичної наочності, плакатів, карт, рисунків на дошці, картин;

· Демонстрування використання приладів, дослідів, технічних установок;

· Самостійне спостереженнябезпосереднє сприймання явищ дійсності;

3. Практичні методи навчання:

· Вправи багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням;

· Лабораторні роботи – вивчення у шкільних умовах явищ за допомогою спеціального обладнання;

· Практичні роботи – за характером діяльності учнів близькі до лабораторних робіт;

· Графічні роботи – роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю учнів, креслення і схеми, замальовки з натури або змальовування, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм;

· Дослідні роботи – пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань.

ІІ. Методи стимулювання навчальної діяльності

1. Методи формування пізнавальних інтересів:

· Метод навчальної дискусії – суперечка, обговорення будь-якого питання навчального матеріалу;

· Метод забезпечення успіху в навчанні – метод, який передбачає допомогу вчителя відстаючому учневі, розвиток у нього інтересу до знань, прагнення закріпити успіх;

· Метод пізнавальних ігор – спеціально створена захоплююча розважальна діяльність, яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття умінь і навичок;

· Метод створення ситуації інтересу в процесі викладання навчального матеріалу – використання цікавих пригод, гумористичних уривків тощо, якими легко привернути увагу слухачів;

· Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу – передбачає, що у процесі викладання вчитель прагне на кожному уроці окреслити нові знання, якими збагатилися учні, створює таку морально-психологічну атмосферу, в якій вони отримують моральне задоволення від того, що інтелектуально зросли хоча б на йоту;

· Метод опори на життєвий досвід – полягає в тому, що у повсякденному житті за межами навчального закладу вихованці щодня спостерігають найрізноманітніші факти, явища, процеси, події, які можуть базуватися на певних закономірностях, з якими вони знайомляться під час вивчення навчальних предметів.

2. Методи стимулювання обов’язку і відповідальності в навчанні:

· Пояснення суспільної та особистої значущості учіння;

· Висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов’язку;

· Заохочення до сумлінного виконання ними свого обов’язків;

· Оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби – вказівки на недоліки, зауваження.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Конспект лекцій Змістовий модуль 1. Психологія і педагогіка як наука про людину, її світ і діяльність. Лекція 1 Тема І. Теоретичні основи психології та педагогіки

Змістовий модуль Психологія і педагогіка як наука про людину її світ і діяльність... Лекція...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ІV. Методи контролю та аналізу ефективності виховання

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Психологія як наука про людину, її світ і діяльність.
Якщо проаналізувати всі сучасні наукові знання про живу та нежи­ву природу, то виявиться, що найменше ми знаємо про людину. Питання "Хто ми, звідки і куди йдемо?" й сьогодні залишається б

Пит. Етапи історичного розвитку та основні напрямки вивчення психології.
Протягом багатьох століть психологія була галуззю опи­сових знань. Психологічні знання були побічним продук­том діяльності лікарів, педагогів, філософів, фізіологів тощо. Лише у 19

Галузі і методи психологічних досліджень.
Сучасна наукова психологія являє собою досить роз­маїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю ді­яльності психологів на пізнання, дослідження або перетво­рення психіки доцільно виділяти тр

Пит. Педагогіка як наука про навчання і виховання людини. Становлення і розвиток педагогіки.
  Педагогіка є комплексною наукою, яка об'єднує, синте­зує дані природничих і суспільних наук, що стосуються процесів виховання, навчання і розвитку особистості.

Становлення і розвиток педагогіки
У процесі розвитку педагогіки виокремилися такі її галузі, як народна педагогіка, духовна педагогіка і світсь­ка педагогіка. 1. Народна педагогіка.Термін «народна педагогі

ІІІ. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
1. Метод усного контролю. 2. Метод письмового контролю. 3. Метод графічного контролю. 4. Метод програмованого контролю. 5. Метод практичної перевірки. 6

ІІІ. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
1. Метод усного контролю. 2. Метод письмового контролю. 3. Метод графічного контролю. 4. Метод програмованого контролю. 5. Метод практичної перевірки. 6

Вікові та сензитивні періоди розвитку людини
Розвиток особистості – це постійний перехід від одного вікового періоду до іншого, що пов’язано із якісною психічною і соціальною зміною новоутворень особистості. У процесі свого формування дитина

Вплив спадковості, середовища і виховання на розвиток особистості.
Людина народжується як індивід, як суспільний су­б'єкт, із притаманними їй природними задатками і розви­вається як особистість у системі суспільних відносин за­вдяки цілеспрямованому вихованню.

Сенс життя, життєвий шлях і вчинки особистості
СЕНС ЖИТТЯ –сутнісний, фундаментальний атрибут суб’єкта життя, що свідомо та цілеспрямовано вибудовує свій життєвий шлях і розгортає власне покликання та призначення.

Життєвий шлях людини
Послідовність фаз життєвого шляху становить його часову струк­туру. Кожна фаза — якісно новий рівень розвитку особистості. Вона ускладнюється багатовимірністю життєвого шляху, переплетенням у ньому

Ментальність та менталітет нації
Ментальність – це колективне несвідоме, явище критичного осмислення, нерефлексоване етнічним загалом, який здебільшого вчинково діє й соціально утверджується за звичками, канонізованими віруваннями

Кодекс цінностей сучасного виховання в Україні
Системуцінностей поділяють на абсолютно вічні, національні, гро­мадянські, сімейні та цінності особистого життя. Абсолютно вічні цінності. Мают

Ціннісні засади української родини
У педагогічній науці репрезентовано чимало книг і статей про сімейне виховання, наприклад, англійське, німецьке, французьке. І, на превеликий жаль, до цього часу не створено жодної наукової праці п

Самосвідомість — усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця і ролі в суспільстві).
Самосвідомість дає змогу осмислити свої дії, почуття, ду­мки, мотиви поведінки, своє місце в суспільстві. її об'єктом є сама особистість. У ній вона постає і як суб'єкт, і як об'єкт пізнання. Завдя

Структурні компоненти Я-концепції
Я-концепція є активним джерелом самовпливу, діючи у трьох функціонально-ролевих аспектах: 1) внутрішньої узгодженості: людина завжди йде шляхом досягнення максимальної самозлагоди, адже уя

Самооцінка особистості та її види.
Внаслідок повсякденної діяльності та взаємодії з ін­шими людьми в особистості виникає множина образів Я, кожен із яких домінує залежно від ситуації. Так, розріз­няють Я-минуле, Я-реальне, Я-ідеальн

Рівень домагань — прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.
Залежно від самооцінки він теж може бути адекват­ним можливостям людини, заниженим або завищеним. Людина із заниженим рівнем, зустрівшись із новими завданнями, переживає невпевненість, тривогу, бої

Механізми психологічного захисту
У ситуаціях можливого чи реального неуспіху в діяльності задля реалізації потреби бути повноцінною особистістю часто вдаються до психо­логічного захисту. Психологічний захист

Психічні процеси особистості, їх види та розвиток.
Психічні процеси – це психічні явища, що забезпечують первинне відображення і усвідомлення людиною впливів навколишньої дійсності. Як правило, вони мають чіткий початок, певне протікання і я

Сприймання.
Сприйманням називається відображення в свідомості людини предметів і явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття. Сприйняття – складна діяльність, у процесі якої людина глибо

Характеристика психічних властивостей особистості
Психічні властивості особистості– це найбільш стійкі особливості особистості, що постійно проявляються і забезпечують певний якісно-кількісний рівень поведінки і діяльності, типови

Характеристика психічних станів людини.
У жодній сфері психічної діяльності так часто й так доречно не вживається термін «стан», як в емоційному житті. В емоціях яскраво виявляється тенденція специфічно забарвлювати переживання і діяльні

Форми вияву афективної сфери особистості.
Настрої, афекти, пристрасті розглядаються як форми ви­яву афективної сфери, афективних процесів, що розрізня­ються за тривалістю: від короткочасного афекту до настрою як поточного, тривалого стану

Види станів.
Психічні стани можуть бути класифіковані як вияви пси­хічних процесів: стани емоційні — настрої, афекти, тривога та ін.; стани вольові — рішучість, розгубленість тощ

Соціальна неповторність особистості у ролях, позиціях, статусах і установках
Соціально-психологічна сторона особистості відображає її основні якості та характеристики, які дозволяють їй відігравати певні ролі в суспільстві, займати певне положення серед інших людей

Сутність і структура світогляду людини
Світогляд – це система переконань, і поглядів на природу, оточуючий світ і уявлення свого місця в цьому світі. Світогляд складає основу відносин особистості, проявляється у

Поняття соціалізації особистості
Соціалізація (від лат. sosialis – громадський, суспільний) – процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому функціонувати в яко

Фактори, ефекти, механізми та засоби соціалізації.
Фактори соціалізації. Макрофактори – це соціальні і природні детермінанти соціалізації та розвитку особистості, зум

Механізми і засоби соціалізації.
Соціалізація особистості здійснюється за допомогою таких механізмів: Традиційний механізм соціалізації – це засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, які характерні для її сім'

Функції, види, рівні і сторони спілкування.
СПІЛКУВАННЯ – складний, багатогранний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, спричинений потребами спільної діяльності. Він включає в себе обмін інформацією, вироблен

Види спілкування.
Спілкування — це багатовимірний, поліфункціональний, різновидовий процес. У психології існує кілька класифікацій видів спілкування. Вони подають цей феномен різнопланово, збагачуючи палітру його ха

Комунікація
Характер обміну інформацією – активний процес, який визначається тим, що за допомогою системи знаків ініціатор та адресат діяння впливають один на одного задля зміни поведінки, поглядів, стану тощо

Спілкування як взаємодія(інтеракція).
Спілкування — це активна взаємодія його суб'єктів. Вони по черзі діють одне на одного, оцінюють дії, сприймають або не сприймають спрямовані на них думки, оцінки, почуття. Якщо один із суб'єктів ви

Спілкування як сприймання та розуміння одне одного(перцепція).
Взаємодія між учасниками спілкування, як правило, супроводжує сприйманням і розумінням одне одного. Деякі психологи вважають, відбувається пізнання однієї людини іншою. У загальному плані можна ска

Функції спілкування.
Функції спілкування дуже різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації. Так, за однією з них виокремлюють три основних класи таких функцій: інформаційно-комунікативний, регулятивно-кому

Функції спілкування.
Функції спілкування дуже різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації. Так, за однією з них виокремлюють три основних класи таких функцій: інформаційно-комунікативний, регулятивно-кому

Маніпуляції у діловому спілкуванні.
З маніпулятивним впливом люди зустрічаються дуже часто, майже щоденно, але не завжди його можуть помітити і тим більше захиститися від нього. Особливо високого рівня розвитку, на мою думку, маніпул

Активний маніпулятор
намагається керувати іншими за допомогою активних методів. Він використовує своє соціальне становище (бос, батько, старший брат, учитель, начальник). Активний маніпулятор досягає

Особливості маніпулятивної поведінки.
На противагу маніпуляторові актуалізатор (цей термін запозичений автором у А. Маслоу) — це людина, яка виявляє свої внутрішні потенції активніше, ніж середній індивід, і тому живе більш повним і ба

Невербальна комунікація та її види
Поряд із словесними засобами мовленнєвими на культуру спілкування впливають жести співрозмовників, інтонація, паузи, рухи тіла тощо. Якщо раніше як у теоретичному, так і в практичному аспекті невер

Джерела активності людини
Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму з середовищем. Джерелом активнос­ті живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій, д

Мотиви та мотивація в діяльності людини
Мета - це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти в своїй діяльності. Без мети не мо­же бути свідомої діяльності. Цілі людської діяльності виникл

Інтереси і прагнення соціально зрілої особистості
Під інтересами розуміються мотиви, які для особистості мають конкретне емоційне забарвлення й спрямовані на пізнання чогось. Інтерес проявляється як інтелектуальна вибірковість і виникає тоді, коли

Здатність до професійної діяльності.
Професіографія- це технологія вивчення вимог, які висуваються професією до особистісних якостей, психологічних здібностей, психолого-фізичних можливостей людини. Застосовується до

Професіограма та психограма спеціаліста
Професіограма- це детальний опис певної професії через систему вимог, які висуваються нею до працівника, - охоплюючи якості особистості, особливості мисленнєвих процесів, знання, в

Професіограма та психограма спеціаліста
Професіограма- це детальний опис певної професії через систему вимог, які висуваються нею до працівника, - охоплюючи якості особистості, особливості мисленнєвих процесів, знання, в

Рівень домагань особистості у досягненні успіху
Кожна особистість має свій рівень домагань. Рівень домагань визначається: а) досягненням тих цілей і того ступеня складності, які особистість, на її думку, здатна подолати; б) співвідношенням двох

Лідерство як психологічний феномен. Теорії лідерства
Типологія лідерства у психологічній літературі досконало не розроблена. Справді, як диференціювати лідерів на основі теорії характерних рис, коли співвідношення лише одних зовнішніх ознак у різних

Теорії лідерства
1. ТЕОРІЯ ЛІДЕРСЬКИХ РОЛЕЙ (Р.Бейліс) розглядає ролі "професіонала" лідера, орієнтованого на вирішення ділових проблем, і "соціально- емоційного фахівця", який вирішує п

Складові творення привабливого іміджу ділової людини
Імідж ділової людини– це зовнiшнiй вигляд, вмiння триматись на людях в дiловій i неформальній обстановці, оформлення кабiнету, службових паперiв, дiловий стиль роботи, рівень органiзованостi, вiд ч

Інтелект, моральність та творчість у професійній діяльності
Життя доводить, що в складних умовах, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового

Характеристика самоактуалізованої особистості
  Прагнення особистості до самоактуалізації є свідченням того, що людина бажає самовдосконалитись, і робить якнайкраще те, на що вона здатна. Видатний представник гуманістичної психол

Історіогенез поглядів на природу конфліктів
Проблема конфлікту почала досліджуватися в психології у 30-х роках цього сторіччя (К. Левін). В наш час загальноприйнятими під­ходами до проблем детермінації конфлікту є: 1.Особистісно-

Історія розвитку конфліктологічних ідей
Виникнення конфліктології як відносно самостійної теорії і практики в кінці 50-тих років ХХ століття передував тривалий період формування, накопичення і розвитку конфліктологічних ідей і поглядів,

Типологія конфліктів та причини їх виникнення
В науці ще не склалося єдиної думки з приводу поняття “конфлікти” і систематизації конфліктів. При аналізі наявної літератури з даного питання прослідковується відмова від єдиної типології

Основні види внутрішньоособистісних конфліктів
В більшості теоретичних концепцій представлений один або декілька видів внутрішньоособистісних конфліктів. В психоаналізі, наприклад, центральне місце займають конфлікти між потребами і соціальними

Анатомія та динаміка конфлікту
В цілому динаміка розвитку конфлікту передбачає такі стадії. Виникнення конфліктної ситуації (передконфліктна стадія) Конфлікт не виникає миттєво, йому пер

Стилі виходу із конфліктних ситуацій. Управління конфліктом
Проблема способу реагування на конфліктну ситуацію уже була предметом розгляду. Тут ми поговоримо про дії учасників конфлікту – стратегії і тактики взаємодії. Нагадаємо, щ

Кожна із зазначених стратегій може бути оптимальною і забезпечити найкращий ефект в залежності від конкретних умов виникнення і розвитку конфлікту.
Згідно з теорією М. Фоллет, тільки інтеграція є ефективною стратегією поведінки в конфліктних ситуаціях, оскільки при даному типу поведінки знаходиться таке рішення, при якому виконуються бажання к

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги