Таблиця відображення файлів

Одним з варіантів попереднього способу є зберігання покажчиків не в дискових блоках, а в індексній таблиці в пам'яті, яка називається таблицею відображення файлів (FAT - file allocation table) (див. мал. 12.3). Цієї схеми дотримуються багато ОС (MS-DOS, OS/2, MS Windows і ін.)

Як і раніше істотно, що запис в директорії містить тільки посилання на перший блок. Далі за допомогою таблиці FAT можна локалізувати блоки файлу незалежно від його розміру. У тих рядках таблиці, які відповідають останнім блокам файлів, зазвичай записується деяке граничне значення, наприклад EOF.

Головне достоїнство даного підходу полягає в тому, що по таблиці відображення можна судити про фізичне сусідство блоків, розташованих на диску, і при виділенні нового блоку можна легко знайти вільний блок диска, що знаходиться поблизу від інших блоків даного файлу. Мінусом даної схеми може бути необхідність зберігання в пам'яті цієї досить великої таблиці.

Рис. 14.3. Метод зв'язного списку з використанням таблиці в оперативній пам'яті