Обсяг роботи (текстової частини) повинен складати 10 – 12 стандартних листків. У літературних і наукових джерелах вказують прізвище, ініціали автора, повну назву книги, місце видання, видавництво, рік видання. Для статей, що опубліковані в періодичній пресі, зазначають прізвище, ініціали автора, назву статті, назву журналу чи газети, рік видання, номер журналу чи дату виходу газети.
Перш ніж переписувати роботу начисто, студент у встановлений термін повинен зустрітися з керівником курсової роботи, доповісти ступінь готовності роботи, текст необхідно відредагувати, намітити місця для розміщення ілюстративного матеріалу, ретельно вивчити правила оформлення курсової роботи
Курсова робота подається викладачу для попередньої перевірки, захищається перед комісією або викладачем, якому надала такі повноваження предметна циклова комісія. За результатами захисту виставляється оцінка в залікову книжку. Без оцінки за курсову роботу складання іспиту з дисципліни не дозволяється.
Курсова робота має бути написана (чи надрукована) чітко, розбірливо, без помилок та виправлень, з одного боку білого паперу формату А4 (210 х 297). Текстова частина має бути одного кольору (чорного, синього, фіолетового) за винятком титульної сторінки, таблиць, графіків, формул, для яких застосовується тільки чорний колір чорнила або туші.
Орієнтовний обсяг курсової роботи – 20 – 40 сторінок комп'ютерного тексту.
При написанні тексту число рядків на кожному листі – 28 – 30, поля зліва 20 мм, зверху, знизу – 15 мм, справа – не менше 10 мм.
Всі сторінки нумеруються від титульної до останньої, цифри проставляють у правій верхній частині листа. Цифри не пишуться на завданні, титульному листку, змісті.
Для нумерації розділів і підрозділів використовують арабські цифри. Вступ, висновки та пропозиції, список літератури не нумеруються.
Кожен розділ роботи розпочинають з нової сторінки, а підрозділи в межах розділу продовжуються на тій же сторінці.
Посилання на літературні джерела слід робити в квадратних дужках за допомогою двох цифр. Наприклад, [6,82], де 6 – порядковий номер літературного джерела в списку використаної літератури, а 82 – сторінка, з якої взята інформація.
Нумеруються таблиці та додатки послідовно арабськими цифрами.
При посиланні в тексті на таблиці чи додатки слова „таблиця”, „Додаток” пишуться повністю.
Формули вписують чітко та розбірливо чорним чорнилом або чорною тушшю і нумерують арабськими цифрами. Порядковий номер вказують у круглих дужках з правого боку напроти нижнього рядка формули, до якої він належить. При посиланні в тексті на формулу необхідно вказати її повний номер в дужках (наприклад: «у формулі (1.3)»). Після формули ставлять кому, з нового рядка пишуть слово «де» і розшифровують позначення словами в такій послідовності, як вони подані у формулі. Після слова «де» двокрапка не ставиться. Наприклад:
А = ВК + З, (1.3)
Де А – активи;
ВК – власний капітал;
З – зобов’язання.
У списку використаної літератури спочатку розміщуються нормативні акти (по роках прийняття), а далі всі інші літературні джерела в алфавітному порядку.