Калькуляція (від англ. calculation) – розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). По суті це розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи за встановленою номенклатурою витрат з урахуванням місця їх виникнення та призначення.
Суть калькуляції як елементу методу бухгалтерського обліку полягає
в обчисленні у грошовому вираженні витрат підприємства на придбання окремого виду матеріальних цінностей, виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг) і витрат на реалізацію (збут). Тобто, процес калькулювання є нічим іншим, ніж процесом оцінювання результатів господарських процесів: постачання, виробництва, реалізації.
Залежно від тієї ролі, яку відіграє калькулювання собівартості
у діяльності підприємств і організацій, зокрема їх економічної ролі, наявності різних показників і видів собівартості та їх призначення у системі економічної інформації розрізняють й різноманітні види калькуляцій. В економічній літературі донині немає єдиної думки щодо складу класифікаційних ознак, згідно з якими можна було б їх вивчати. На практиці застосовуються так
і найбільш поширені ознаки, згідно з якими вони класифікуються, табл. 6.1.
Таблиця 6.1. – Класифікація видів калькуляцій [27]
| Ознака класифікації | Види калькуляцій |
| За призначенням і часом складання | Попередні (проектні, планові, кошторисні), виконавчі (звітні, нормативно-звітні) |
| За охопленням витрат або місцем здійснення | Галузеві, повні, виробничі, внутрішньогосподарські, змінних витрат |
| За характером виробництва | Масові (періодичні), проміжні, індивідуальні |
| За властивостями калькуляційного об’єкта | Загальні, параметричні |
| За характером вихідних даних | Технічні, планові, нормативні, фактичні |
| За методами калькулювання | Позамовні, попередільні, попроцесні, нормативні |