Оборотні активи підприємства є сукупністю предметів і продуктів праці, грошових коштів та їх еквівалентів, різних видів дебіторської заборгованості
та інших оборотних активів. У цілому оборотні активи класифікуються
за такими ознаками, табл. 15.1.
Таблиця 15.1 – Класифікація оборотних активів підприємств
Основні ознаки класифікації | Види оборотних активів |
1. За формами | - матеріальні оборотні активи; - фінансові оборотні активи. |
2. За характером участі в операційному процесі | - оборотні активи сфери виробництва; - оборотні активи сфери обігу. |
3. За ступенем нормування | - нормовані оборотні активи; - ненормовані оборотні активи. |
4. За видами | - запаси сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, запасних частин тощо; |
Продовження табл. 15.1
4. За видами | - поточна дебіторська заборгованість; - поточні фінансові інвестиції; - грошові кошти. |
5. За ступенем ліквідності | - швидколіквідні; - середньоліквідні; -малоліквідні. |
6. За ризиком вкладених оборотних активів | - оборотні активи з високим ризиком вкладення; - оборотні активи з середнім ризиком вкладення; - оборотні активи з мінімальним ризиком вкладення. |
Ми розпочнемо розгляд основ обліку оборотних активів з організації обліку виробничих запасів.
Своєчасне забезпечення підприємства необхідними предметами праці (сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, паливом й іншими,
з яких (або за допомогою яких) здійснюється виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг), – є однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва. З моменту придбання виробничих запасів розпочинається операційний цикл діяльності підприємства (див. рис. 12.2).
Відмінною рисою усіх видів виробничих запасів (матеріально-сировинних ресурсів) є їхнє однократне використання в процесі виробництва, в результаті чого відбувається одноразове перенесення всієї їхньої вартості на собівартість продукції (робіт, послуг), що виготовляється з них (за допомогою яких виконуються роботи чи надаються послуги).
Як бачимо (див. табл. 15.1), виробничі запаси – це матеріальні оборотні активи, які належать до сфери виробництва та підлягають нормуванню, крім того, – є найменш ліквідними з усіх активів у складі оборотних активів та можуть оцінюватись за різним ризиком вкладання. Отже, з погляду обґрунтування економічної сутності виробничих запасів, можна зробити загальний висновок про те, що до них слід віднести усі матеріально-сировинні ресурси, які надходять на підприємство, з метою забезпечення його сталої виробничо-господарської діяльності.
На рис. 15.1 нами наведений комплекс передумов щодо правильної організації обліку виробничих запасів на підприємстві.
Виробничі запаси | Напівфабрикати власного виробництва | Готова продукція | Товари | ||||||||||||
Сировина | Паливо | ||||||||||||||
МШП | |||||||||||||||
Основні і допоміжні матеріали | |||||||||||||||
Запасні частини | |||||||||||||||
Тара и тарні матеріали | |||||||||||||||
Комплектуючі вироби і покупні напівфабрикати | Незавершене виробництво | ||||||||||||||
Матеріали, передані у переробку | |||||||||||||||
Рис. 15.2 – Класифікація запасів для облікових цілей за П(С)БО 9
Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» до складу виробничих запасів можуть бути віднесені:
- сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючи вироби й інші матеріальні ресурси, які призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й для адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою
й збиранням деталей, вузлів, виробів і незавершених виробничих процесів;
- малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП), які використовуються строком не більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше одного року.
При подальшій класифікації, окремі групи виробничих запасів підрозділяють на підгрупи, потім, – на види, сорти, марки, типорозміри й таке інше.
Класифікація виробничих запасів оформлюється розробкою відповідного номенклатури-цінника, − систематизованого переліку використовуваних
на підприємстві запасів, − у якому кожному найменуванню, розміру й сорту привласнюється номенклатурний номер (шифр), а також зазначається одиниця виміру й ціна. Надалі, привласнений запасам номенклатурний номер показується у всіх первинних документах, якими оформляється їхній рух. Це полегшує якість обліку виробничих запасів, а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації з обліку наявності, надходження, витрати запасів.
Важливе значення для правильного обліку має порядок оцінки виробничих запасів. Згідно з П(С)БО 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю, рис. 15.2.
Ефективність використання конкретного методу оцінки запасів залежить від сформованих на підприємстві договірних зв’язків із постачальниками, своєчасності й ритмічності забезпечення виробництва необхідними матеріалами та інших факторів, які впливають на показники діяльності суб’єкта господарювання тощо.
Первинна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, окрім випадків, передбачених П(С)БО 9.
Не включаються до первинної вартості виробничих запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):
- понаднормативні втрати і недостачі запасів;
- відсотки за користування позиками;
- витрати на збут;
- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо
не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.
Одним з основних методів бухгалтерського обліку, що широко застосовується відносно обліку виробничих запасів є інвентаризація
(див. тему 9, п. 9.2).