Заробітна плата – це одна з найскладніших економічних категорій і одне
з найважливіших соціально-економічних явищ. Оскільки, з одного боку, вона
є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а, з іншого боку, – є суттєвою частиною витрат виробництва й ефективним засобом мотивації працівників
до досягнення цілей підприємства для роботодавців.
Питання організації заробітної плати і формування її рівня разом
з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.
Правове визначення заробітної плати міститься у ст. 1 Закону України «Про оплату праці»: заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.
В Україні облік оплати праці врегульований на законодавчому рівні достатньо.
Про це свідчать такі наявні нормативні документи, табл. 19.1.