Таблиця №8

Розміри радіоактивної хмари і висота її піднімання в залежності від потужності ядерного вибуху.

Примітки: Н - максимальна висота піднімання хмари.

Радіоактивне зараження місцевості може бути небезпечним протягом декількох діб, тижнів і місяців після ядерного вибуху. На місцевості, яка потрапляє під радіаційне зараження при ядерному вибуху, виникають дві ділянки: вибуху і сліду хмари.

Випадання радіоактивних опадів із хмари ядерного вибуху на поверхню ґрунту є наслідком двох одночасних процесів: розповсюдження радіоактивної хмари на висоті її підняття за напрямком вітру і осідання радіоактивних частинок під дією сили тяжіння. За час свого осідання кожна окрема частинка під дією вітру буде віднесена від центру вибуху в горизонтальному напрямку на відстань:

L = t ∙ V км, де

t – час осідання радіоактивних частинок в годинах.

V – швидкість середнього вітру, км/год.

Для визначення значення t керуватись формулою:

, де

Н – висота піднімання хмари, див. таблиця №8.

V’ – швидкість перенесення радіоактивних частинок, км/год, (швидкість середнього вітру).

Об'єм повітряного простору, який займають радіоактивні частинки, що випадають із хмари ядерного вибуху називається шлейфом хмари, див. схему № 4.

Спочатку з хмари випадають крупніші частинки, які мають високий ступень активності. Активність – це кількість радіоактивних розпадів ядер атомів за одиницю часу.

Із збільшенням відстані від місця вибуху випадають дрібніші частинки з меншим ступенем активності.

Більша частина радіоактивних опадів, які викликають радіоактивне зараження місцевості, випадають із хмари за 10...20 хвилин після вибуху. Але на тій чи іншій ділянці місцевості над якою рухається хмара, випадання опадів триває від декількох хвилин до 2 годин і більше.

Внаслідок випадання радіоактивних речовин на місцевості виникають небезпечні зони. їх умовно поділено на чотири, див. схему №5. На схемі: 1 – напрямок середнього вітру, 2 – вісь сліду; L – довжина сліду (довжина зони), b – ширина сліду (ширина зони), А-Б-В-Г – зони радіоактивного забруднення місцевості з указаними рівнями радіації через одну годину після вибуху на зовнішній межі кожної зони.

Частина радіоактивних речовин опадає на поверхню землі в районі вибуху, а більша частина опадає на значній площі, створюючи радіоактивний слід з розмірами, що залежать від потужності вибуху, характеру метеоумов та місцевості. Район вибуху теж має свої розміри, див. таблиця №9.

Таблиця №9
Радіуси зон зараження в районі (епіцентрі) вибуху.

Зона А – зона помірного радіоактивного зараження. Рівень радіації на її зовнішній межі через одну годину після ядерного вибуху (Р₁) – 8 Р/год, а на внутрішній – 80 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин (Д) на зовнішній межі – 40 Р, на внутрішній межі – 400 Р. Площа зони А становить 70% від загальної площі радіоактивного зараження.

Зона Б – зона сильного радіоактивного зараження. Р₁ на зовнішній межі – 80 Р/год, на внутрішній – 240 Р/год. Доза відповідно 400 Р і 1200 Р. Площа – 10%.

Зона В - зона небезпечного радіоактивного зараження. Р₁ – 240 Р/год на зовнішній межі зони і 800 Р/год – на внутрішній. Відповідно доза випромінювання: 1200 Р і 4000 Р. Площа – 13% від загальної площі радіоактивного забруднення.

Зона Г — зона надзвичайно небезпечного радіоактивного зараження. Р₁ – на зовнішній межі 800 Р/год, Д – на зовнішній межі – 4000 Р. Площа – 7%.

З плином часу внаслідок природного розпаду радіоактивних речовин спостерігається спад рівнів радіації протягом певного часу. Особливо різко зменшується рівень радіації в першу годину після ядерного вибуху. Зміна радіації на зараженій місцевості розраховується за формулою:

Р_t = Р₁ • t ^-1,2, Р/год, де

Р_t – рівень радіації на певний час після вибуху.

Р₁ – відомий рівень радіації через одну годину після вибуху.

t – час, що пройшов після ядерного вибуху.

Розміри зон (довжина і ширина) визначаються по таблицям, див. Справочник по поражающему действию ядерного оружия. Часть П, Москва, 1975, стр. 49 - 53.

Наслідком зовнішнього гамма-випромінювання може бути променева хвороба див таблицю №4.

Примітка: Одиницею виміру рівнів радіації і дози випромінення може бути і Рад. Тоді: Р_t – Рад/год, а Д – Рад.

Радіоактивні речовини, які випадають із хмари радіоактивного вибуху на землю утворюють радіоактивний слід. З рухом радіоактивної хмари і випаданням радіоактивних речовин, розмір забрудненої території збільшується. Ці зміни залежать як від потужності ядерного вибуху, так і від метеоумов (в першу чергу від швидкості вітру). Розміри зон (L та b) подано в таблиці №10.