Ісв, кДж м2 | DРф, КПа | R зони | |||||||
"П" | "Н" | "П" | "Н" | "П", км | "Н", км | ||||
Зона пожеж в завалах | |||||||||
Зона суцільних пожеж | |||||||||
Зона окремих пожеж | 7,5 | 9,0 |
Примітки: 1. Ісв – потужність світлового імпульсу.
2. DРф – надмірний тиск у фронті ударної хвилі на зовнішній межі зони.
3. Індекс "1" - потужність Ісв при Q = 100 кТ і менше, Індекс "2" - потужність Ісв при Q = 1000 кТ і більше.
4. "П" – повітряний, "Н" – наземний вибух ядерного боєприпасу.
5. Q – потужність ядерного боєприпасу, кТ.
4.3. Зони радіоактивного зараження
Поміж уражаючих факторів ядерного вибуху радіоактивне зараження місцевості займає особливе місце, так, як його вплив охоплює не тільки район вибуху але і місцевість, яка може знаходитись на відстані в декілька десятків і навіть сотень кілометрів.
Радіоактивне зараження – це зараження поверхні землі, атмосфери, водоймищ і різних предметів радіоактивними речовинами, що випали із хмари ядерного вибуху.
Джерелом радіоактивного зараження є: продукти ланцюгової реакції ділення, частка ядерного заряду, що не вступила в реакцію, наведена радіоактивність в ґрунті під впливом нейтронів.
Радіоактивне зараження місцевості приземного шару повітря, води та інших об'єктів виникає внаслідок випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху. Відомо, що в районі ядерного вибуху виникають великої потужності потоки повітря, спрямовані в гору і до його центру.
Хмара ядерного вибуху з великою швидкістю підіймається на висоту, яка залежить від потужності вибуху. Об’єм (розмір) хмари ядерного вибуху внаслідок різниці температур зовнішнього і внутрішнього повітря збільшується. При підніманні на висоту температури стають рівними і піднімання хмари припинеться. В таблиці №8 наведені дані про розміри і висоти піднімання радіоактивної хмари в залежності від потужності вибуху.