РНД щитоподібної залози.

Показаннярадіонуклідного дослідження функції щитоподібної залози є як підвищення так і зниження функції щитоподібної залози, а також підозра на об’ємний процес.

В звичайних умовах людина вживає з харчуванням, водою, вдихає з повітрям біля 150 мікрограм йоду щодобово і приблизно таку ж кількість йоду виводиться з організму з потом, сечею, калом.

Мінімальна кількість йоду, необхідна дорослій людині для забезпечення нормальної функції щитоподібної залози складає 75 мкгр., яке достатнє для синтезу 300 мкгр. тироксину.

Щитоподібна залоза виконує 3 функціі :

1. поглинання неорганічного йоду з плазми крові

2. синтез йодовмісних гормонів

3. виділення гормонів в кров

Йод концентрується в паренхімі щитоподібної залози - в епітеліальних клітинах, які вистеляють стінки фолікулів, де проходить його окислення в елементарний йод. Елементарний йод включається в синтез органічних сполук моно - і дійодтирозину, які в свою чергу під дією ферментів переходять в кінцевий продукт синтезу - гормони щитоподібної залози - трийодтирозин і тироксин. Біля 95% гормонів щитоподібної залози перетворюються в тіреоглобулін-колоїд , решта проникають в кров.

При підвищеній функціональній активності залози відбувається протеоліз тіреоглобулін-колоїду, від якого відщеплюються тироксин і трийодтироксин, які проникають через стінку фолікула в кров.

Вміст білковозв’язаного гормонального йоду в плазмі складає в нормі від 3,5 до 7,5 мкгр. на 100 мл. плазми. Концентрація сполуки вище або нижче вказаного рівня свідчить про недостатність або надлишок гормонів

Всі дослідження метаболізму йоду в організмі можна виконати за допомогою ¹³¹І.

Повне обстеження обміну йоду в організмі включає:

1. Вивчення динаміки накопичення йоду щитоподібною залозою з одночасним контролем кліренсу крові.

2. Вимірювання активності І¹³¹ в сечі .

3. Визначення концентрації білковозв’язаного йоду в крові.

4. Сканування щитоподібної залози.

Підготовка хворого до обстеження щитоподібної залози:

1. виключити прийом брому, йоду, антитиреоїдних препаратів та ін. протягом місяця (а також резерпін, барбітурати, антабус, кофеїн на протязі декількох днів).

2. ознайомлення лікаря-радіолога з функцією нирок, ШКТ і клінікою захворювання даного хворого для визначення об’єму дослідження.

Методики дослідження:

Пряме вимірювання накопичення радіонукліду в щитоподібній залозі виконують за допомогою радіометричної апаратури – радіометра, радіографа (ДСУ-2, ДСУ-68, ГАМА і ін). Це метод сумарної оцінки внутрішньотиреоідного обміну йоду по йоднакопичувальній функції щитоподібної залози. Датчик розташовують на відстані 25-30 см від щитоподібної залози для виключення залежності результатів вимірювання від глибини залягання залози . Хворий натщесерце випиває 0,037 МБк, а в ряді випадків від 4 до 15 кБк І¹³¹ в 20-30 мл води. Готують так званий стандарт - таку ж кількість йоду, яку випив хворий вміщують у флакон або на алюмінієву підложку (мішень) і виконують радіометрію для визначення активності стандарту. Принципову схему дослідження щитоподібної залози див. мал..3.2.

Вимірювання проводять через 2, 4, 24 г., а іноді через 48 годин. Процент накопичення радіонукліду в щитоподібній залозі розраховується по формулі :

де В - активність щитоподібної залози в імп/хв, С - активність стандарту в імп/хв., Ф - радіоактивний фон.

Результати дослідження порівнюються з нормальними показниками функції щитоподібної залози див. табл..3.2.

Таблиця 3.2. Показники функції щитоподібної залози.

Час дослідження, через:	Норма	Гіперфункція	Гіпофункція
2 години	13+0,6	34,6+4,4	4,4+2,7
4 години	19+1,5	50+4,9	6,8+2,7
24 години	27+1,2	56+3,3	9,4+2,1

 

Зустрічаються 2 типи накопичення І¹³¹: при першому - максимальне накопичення наступає через 4 години після прийому радіонукліду, а при другому - активність залози поступово збільшується на протязі доби.

На радіографі ДСУ-2 можна отримати графічний запис накопичення радіонукліда на протязі 2 годин після в/в введення І¹³¹. Результати також виражаються в процентах по відношенню до введеного І¹³¹.

Одним з допоміжних тестів функції щитоподібної залози є визначення І¹³¹ виділеного з сечею. Збирають добову сечу і визначають процентне співвідношення виведеного з сечею йоду по відношенню до введеного в організм напередодні.

При нормальній функції щитоподібної залози в першу добу з сечею виводиться біля 20-40% І¹³¹. Так як є прямий зв’язок між виведенням І¹³¹ з сечею і функцією щитоподібної залози, то при тиреотоксикозі виводиться з сечею всього 1-17%, при гіпотиреозі - 60-90%.

Визначення транспортно-органічного етапу обміну йоду. Це співвідношення концентрації білково-зв’язаного і загального йоду плазми крові. Коефіцієнт відношення білковозв’язаного і загального йоду плазми крові розраховують по формулі: , де ЗвБ - активність зв’язаного з білком І¹³¹; ЗА - загальна активність І¹³¹ плазми. В нормі цей показник складає 10-20%, при гіпертиреозі до 65%, а при гіпотиреозі - до 6%.

Сканування та сцинтиграфія щитоподібної залози проводиться для визначення топографоанатомічної будови щитоподібної залози та її зв’язку з оточуючими тканинами, визначення ектопічно розташованої паренхіми залози, діагностики об’ємних утворів та ін.. Хворий випиває 0,74 – 1,5 МБк І¹³¹ і через добу проводять сканування. Сцинтиграфію і сканування щитоподібної залози можна виконати ^99мТс – пертехнатом через 30 – 60 хв. після в/в введення РФП активністю 37 МБк. В нормі на скано- та сцинтиграмах зображення залози рівномірне, чітко визначаються дві частки і перешийок. Накопичення РФП може бути нормальним, підвищеним чи зниженим, осередковим або дифузним. При патологічних процесах можуть бути виявлені «гарячі» вузли з підвищеною активністю або «холодні» - із зниженою активністю радіонукліда. Скенограму та сцинтиграми щитоподібної залози див. мал..3.16.

Мал..3.16. Сканограма а) та сцинтиграми б, в, г, д) щитоподібної залози з використанням ^99mТс-пертехнату:

а) сканограма — норма; б) сцинтиграма — норма; в) дифузний токсичний зоб; г) вузловий зоб („гарячий” вузол — стрілка); д) рак лівої частки щитоподібної залози („холодний” вузол — стрілка).

При ектопічному зобі виявляється зміни топографії залози. При дифузному токсичному зобі визначається збільшення розмірів залози (див. мал..3.16 в), може спостерігатись асиметрія часток залози та підвищене накопичення РФП.

При вузловому зобі накопичення РФП може бути відсутнє („холодні” вузли див.мал..3.16. д), або підвищене („гарячі” вузли див. мал..3.16 г). Холодні вузли необхідно диференціювати з пухлинним процесом.

Рак щитоподібної залози не дає специфічного зображення, у більшості випадків не відрізняється від доброякісних холодних вузлів і характеризується нечіткістю контурів і відсутністю накопичення РФП (див. мал..3.16 г). В пізніх стадіях захворювання виявляється збільшення розмірів, зміна форми та нечіткість контурів органа.