| Найменування укриття та транспортних засобів | Кпосл. | Найменування укриттів та транспортних засобів | Кпосл. |
| Автомобілі | Житлові кам.будинки: багатоповерхові підвал | 20 400 | |
| Пасажирські вагони | |||
| Виробничі одноповерхові будівлі (цехи) | Житлові дерев’яні будинки: одноповерхові підвал | ||
| ПРУ | |||
| Житлові кам`яні будинки: одноповерхові підвал | Сховища | 400-1000 |
Об'єм і характер захисних заходів, як правило, встановлюється рішенням начальників і рекомендаціями територіальних органів управління цивільної оборони, захисту населення і територій. Ними визначаються терміни і порядок проведення захисних заходів у мирний час, в період появи реальної загрози нападу противника і в обстановці, що склалася після ядерного вибуху противника. Але за всіх обставин важлива роль належить самому населенню (персоналу), яке повинно знати і вміти застосовувати способи захисту, строго додержуватись правил і норм поведінки на радіоактивне зараженій місцевості. У першу чергу треба підготувати необхідні засоби захисту та визначити порядок їх використання.
У ряді випадків виникне потреба поповнити захисні споруди, яких не вистачає, за рахунок пристосування під ПРУ щілин, землянок, підвалів, підземних переходів, різних траншей та інших споруд. Всі роботи по дообладнанню укриттів, герметизації приміщень, посиленню перекрить і підвищенню захисних властивостей можуть бути швидко виконані лише за активної участі всього дорослого населення. За відсутності табельних засобів захисту використовуються простіші (протипилові тканинні маски, ватномарлеві пов'язки тощо), що виготовляються своїми силами.
Важко припустити, що завчасно буде відомий час, протягом якого треба буде знаходитись у захисних спорудах. Тому неминуче виникає складна задача забезпечення людей продуктами харчування, водою, медикаментами. Необхідно кожному завчасно запастися ними, надійно укрити або запакувати, щоб запобігти їх зараженню..
Під безпосередньою загрозою слід розуміти імовірність радіоактивного зараження території не пізніше, як за 1 годину після оповіщення. Тому в населених пунктах і районах, де виявленорадіоактивне забруднення, або у напрямку яких рухається радіоактивна хмара, подається сигнал “Радіаційна небезпека”. За цим сигналом всі надягають респіратори (протипилові тканинні маски або ватно-мар-леві пов'язки, а за їх відсутності - протигази), беруть підготовлений запас продуктів харчування і води, медикаменти, предмети першої необхідності і йдуть у сховища або протирадіаційні укриття.
Якщо обставини вимушують укритися у будинку (квартирі) або виробничому приміщенні, то необхідно, не гаючи часу, закрити вікна і двері, завісити їх цупкою тканиною, закрити всі щілини, що маються. У тому випадку, якщо люди вже опинилися в зоні зараження або їм треба буде подолати її, вони повинні прийняти радіозахисні засоби.
При повному з'ясуванні радіаційної обстановки у межах зони А першу добу можна знаходитись у простіших захисних спорудах і у звичайних загерметизованих приміщеннях. Населення тут не отримає доз радіації, які могли б призвести до втрати працездатності. Прийом радіозахисних засобів не обов'язковий.
У зоні Б небезпека радіаційного ураження значно зростає. Тут уберегти людей від опромінення можна лише у спорудах з коефіцієнтом захисту не нижчим, як 20. Перебування людини на відкритій місцевості протягом перших 12 годин після випадіння радіоактивних осадків може вивести її з ладу. У даному випадку виникне потреба приймати радіозахисні засоби.
У зоні В на відкритій місцевості і у дерев'яних будівлях. навіть при короткочасному знаходженні там, люди можуть зазнати важких радіаційних уражень, особливо у першу добу після ядерного вибуху (аварії на АЕС). Тому населення треба укривати у сховищах і ПРУ з коефіцієнтом захисту не нижчим за 50. Дії на зараженій місцевості повинні бути строго регламентовані, причому треба буде застосовувати радіозахисні засоби.
Якщо люди опиняться ще ближче до центру ядерного вибуху (аварії на АЕС), у зоні найбільш небезпечного радіоактивного зараження (зона Г), то від важких уражень і втрат їх можуть зберегти лише сховища з високим коефіцієнтом захисту (не нижче 200). Знадобиться здійснювати весь комплекс медичних заходів з профілактики променевої хвороби.
Однак зони підвищеної радіаційної небезпеки складатимуть невеликий процент на всьому сліді радіоактивної хмари (5-6% при потужності вибуху 50 кт і швидкості вітру 50 км/год). Тому, якщо вжити необхідних заходів захисту, радіаційні втрати населення можна буде звести до мінімуму.
При ядерних вибухах ступінь радіоактивного зараження, а також форма і розмір районів зараження залежать від потужності і виду ядерного вибуху, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, часу, що минув після вибуху, характеру ґрунту і рослинності.
Сховища (укриття) е ефективнимзасобом захисту від радіоактивного забруднення.
Тривалість перебування у сховищах (укриттях) залежить від ступеня радіоактивного зараження місцевості. Якщо сховище (укриття) знаходиться в зоні зараження з рівнем радіації через 1 год. після вибуху від 8 до 80 р/год. то час перебування у ньому переховуваних людей складатиме від декількох годин до однієї доби; у зоні зараження з рівнем радіації від 80 до 240 р/год знаходження людей у захисній споруді збільшується до 3 діб; у зоні зараження з рівнем радіації 240 р/год цей час складатиме 3 діб і більше.
Після закінчення вказаних термінів із сховищ (укриттів) можна перейти до житлових приміщень. Протягом наступних 1-4 діб (в залежності від рівнів радіації у зонах зараження) із таких .приміщень можна періодично виходити назовні, але не більше 3-4 годин на добу. В умовах сухої і вітряної погоди, коли можливе пилоутворення і при виході з приміщені слід використовувати засоби індивідуальної о захисту органів дихання.
При вказаних термінах перебування у сховищах (укриттях) стає зрозумілою необхідність, мати запаси продуктів харчування (не менш як 4 доби), питної води (із розрахунку 3 л на людину на добу), а також предмети першої необхідності і медикаменти.
Якщо у результаті ядерного вибуху сховище (укриття) виявиться пошкодженим, і подальше перебування у ньому буде пов'язане з небезпекою для укриваних, вживають заходів до швидкого виходу з нього, не чекаючи прибуття рятувальних формувань. Попередньо слід негайно надягти засоби захисту органів дихання. За вказівкою коменданта сховища (старшого по укриттю) люди виходять із сховища (укриття), використовуючи виходи, що виявилися вільними: якщо основний вихід завалено, необхідно скористатися запасним або аварійним виходом. У тому випадку, коли ніяким виходом із захисної споруди скористатися неможливо, укривані удаються до розчищення одного з завалених виходів або до пророблення виходу у тому місці, де вкаже комендант сховища (старший по укриттю). Із заваленого укриття взагалі впити не складно, для цього досить розібрати частково перекриття і обвалити земляну обсічку в середину.
Не виключено, що із сховищ, а тим більше із протирадіаційних або простіших укриттів, що опинилися в зоні небезпечного (з рівнем радіації більшим ніж 240 Р/год) радіаційного зараження, буде проводитисьевакуація населення в незаражені або слабо заражені райони. Це викликається тим. що тривале (протягом декількох діб) перебування людей у захисних спорудах пов'язане з серйозними фізичними і психологічними навантаженнями. В цьому випадку необхідно буде швидко і організовано здійснити посадку на транспорт, з тим, щоб менше піддаватися опроміненню.
В усіх випадках перед виходом із сховища (укриття) на заражену територію необхідно надягти засоби індивідуального захисту і уточнити у коменданта (старшого) захисної споруди напрям найбільш безпечного пересування, а також про місцезнаходження медичних формувань і пунктів обмивки поблизу шляху пересування.
При знаходженні населення під час ядерного вибуху поза сховищами (укриттями) з метою захисту слід використовувати природні укриття.
Якщо у місцях, де знаходяться люди, що рухаються до укриття, таких сховищ немає, треба повернутися до вибуху спиною, лягти на землю обличчям донизу, руки заховати під себе; через 5-12 секунд після вибуху, коли мине ударна хвиля, встати і негайно надягти протигаз, респіратор або якийсь інший засіб захисту органів дихання, аж до того, щоб закрити рот і ніс хусткою, шарфом або цупкою матерією з метою виключення потрапляння всередину організму радіоактивних речовин, уражуючи дія яких може бути значною і протягом тривалого часу, оскільки виділення їх з організму відбувається повільно, потім струсити пил, що осів на одяг та взуття, надягти засоби захисту шкіри, що маються, (використати надягнуті одяг і взуття як засоби захисту), і вийти із осередку ураження або укритися у найближчій захисній споруді.
Знаходження людей на зараженій радіоактивними речовинами місцевості поза сховищами (укриттями), не дивлячись на використання засобів індивідуального захисту, пов'язане з можливістю небезпечного опромінення і, як наслідок цього, розвиток променевої хвороби. Щоб попередити важкі наслідки опромінення і послабити прояви променевої хвороби в усіх випадках знаходження на зараженій місцевості необхідно здійснювати медичну профілактику уражень іонізуючими випромінюваннями.
Більшість протирадіаційних препаратів, що маються, вводиться в організм з таким розрахунком, щоб вони встигли потрапити в усі клітини і тканини до можливого опромінення людини. Час прийому препаратів встановлюється в залежності від способу їх введення в організм: таблеткові препарати, наприклад, приймаються за 30-40 хв., препарати, що вводяться шляхом ін'єкцій внутрішньо м'язово - за 5 хв. до початку можливого опромінення. Застосовувати препарати рекомендується і у випадках, якщо людина випроміненню вже піддавалася.
Протирадіаційні препарати маються у спеціальних наборах, що розраховані на індивідуальне користування. Наприклад, в аптечку індивідуальну АІ-2 входять наступні препарати: радіозахисний засіб №1 (гніздо № 4, два пенали рожевого кольору), який приймають при загрозі радіоактивного опромінення по 6 таблеток відразу, запиваючи їх водою, а при опроміненні, що продовжується - через 4-5 годин ще 5 таблеток; радіозахисний засіб № 2 (гніздо № 6, пенал білого кольору) приймається по одній таблетці щоденно протягом 10 днів після випадіння радіоактивних опадів за умови вживання не консервованого молока; проти-блювотний засіб (гніздо № 7, пенал голубого кольору) застосовується по 1 таблетці на прийом при появі первинної реакції на опромінення, а також при появі нудоти після удару голови; протибактеріальний засіб № 2 (гніздо № 3, великий пенал без пофарбування) застосовується після опромінення при виникненні шлунково-кишкових розладів по 7 таблеток за один прийом у першу добу і по чотири таблетки у наступні дві доби.
Засіб, що використовується при отруєнні або загрозі отруєння фосфорорганічними отруйними речовинами, розміщується у гнізді № 2 аптечки; протибольовий засіб, що використовується у цілях профілактики шоку у ураженого або при шоку, розміщується у гнізді № 1 аптечки; протибактеріальний засіб № 1, що використовується при бактеріологічному нападі противника і в цілях попередження інфекції, розміщується у гнізді № 5 аптечки.
З метою зменшення можливості ураження радіоактивними речовинамина території осередку ураження (в зонах зараження) забороняється приймати їжу, пити, палити.
При виході із осередку ураження необхідно враховувати, що в результаті ядерних вибухів виникли руйнування будівель, мереж комунального господарства. При цьому окремі елементи будівель можуть зруйнуватися через деякий час після вибуху, зокрема від струсів при русі важкого транспорту, тому підходити до будівель треба з найменш небезпечної сторони (де немає елементів конструкцій, що загрожують падінням). Просуватися вперед треба посередині вулиці з урахуванням можливого швидкого відходу у безпечне місце. З метою виключення нещасних випадків не можна торкатися електропроводів, оскільки вони можуть виявитися під напругою; треба бути обережним у місцях можливого загазування.
Напрям руху із осередку ураження слід обирати з урахуванням знаків огороджування, що розставлені розвідкою цивільної оборони, - в сторону зниження рівня радіації. Рухаючись по зараженій території, треба намагатися не здіймати пилу, у дощову погоду обминати калюжі і намагатися не здіймати бризок.
По шляху руху від осередку ураження можуть траплятися люди, завалені уламками конструкцій, травмовані. Необхідно надати їм посильну допомогу. Розбираючи уламки, слід звільнити потерпілому перш за все голову і груди. Надання допомоги передбачає наявність навичок і знання певних прийомів в зупинці кровотечі, створенні нерухомості (іммобілізації) при переламах кісток, гасінні одягу, що спалахнув на людині, в захисті рани або опікової поверхні від наступного забруднення.
В населених пунктах велику небезпеку для людей будуть створювати пожежі, що викликані світловим опроміненням ядерного вибуху, вторинними факторами після вибуху, а також у результаті застосування противником запалювальних речовин. Треба вміти вести боротьбу з пожежами, правильно діяти при гасінні їх, щоб не зазнати ушкоджень.
Після виходу із вогнища ядерного ураження (зони радіоактивного зараження) необхідно якомога швидше провести часткову дезактивацію і санітарну обробку, тобто видалити радіоактивний пил: при дезактивації - з одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, при санітарній обробці - з відкритих ділянок тіла і слизових оболонок очей, носа і рота.
Складною проблемою при діях у зоні радіоактивного зараження є організація харчування людей. Готувати їжу на відкритій місцевості можна після випадіння радіоактивних речовин при рівні радіації не більшому за 1 р/год. При рівнях до 5 р/год розгортання кухонь допускається у палатках. На місцевості з більш високими рівнями їжу треба готувати тільки в закритих герметичних і дезактивованих приміщеннях або в закритих спорудах. Ділянку навколо них доцільно дезактивувати або зволожувати у радіусі від 20 до 100м.
Прийом їжі на відкритій місцевості і у відкритих спорудах дозволяється при рівні радіації до 5 р/год. При більш високих рівнях харчуються на дезактивованій зволоженій території у спеціально обладнаних захисних спорудах або у герметизованих спорудах. Продукти і вода доставляються сюди у герметичному посуді.
Для попередження або послаблення дії на організм радіоактивних речовин та можливого уникнення захворювання променевою хворобою:
- максимально обмежте перебування на відкритій території, при виході з приміщення використовуйте засоби індивідуального захисту (респіратор, пов’язку, плащ, гумові чоботи);
- при знаходженні на відкритій території не роздягайтесь, не сідайте на землю, не паліть;
- суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни;
- перед входом в приміщення взуття вимийте водою або витріть мокрою ганчіркою, верхній одяг витрусіть і почистіть вологою щіткою;
- у всіх приміщеннях, що призначені для перебування людей, кожний день робіть вологе вбирання, бажано з використанням миючих засобів;
- приймайте харчі тільки в закритих приміщеннях, ретельно мийте руки з милом перед їжею;
- воду вживайте тільки з перевірених джерел;
- сільськогосподарські продукти з індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень, овочі і фрукти вживайте в їжу тільки за рекомендаціями органів охорони здоров’я;
- виключіть купання в відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного забруднення;
- не збирайте в лісі ягоди, гриби і квіти.
Знання кожним громадянином правил поведінки і дій в умовах радіоактивного забруднення місцевості, постійне використання інформації територіальних органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення щодо правил поведінки та дій в умовах надзвичайних ситуацій збереже життя і здоров’я не тільки самого, але своїх рідних і оточуючих.
Тема 7. Сильнодіючі отруйні речовини,