Функція плануванняпередбачає розв'язання двох глобальних питань: якою має бути реальна мета організації і що слід робити членам організації, щоб досягти її.
Передумовою планування є прогнозування. Воно являє собою виявлення об'єктивних (реальних) тенденцій, станів розвитку бізнесу в майбутньому, а також альтернативних шляхів розвитку і термінів здійснення їх.
Прогнози будуються відповідно до мети фірми, яка використовується як базис в операціях планування. Прогноз має дати бізнесмену уявлення про напрям розвитку, про способи досягнення мети, про результат його дій.
Планування є головною функцією управління, від якої певною мірою залежать усі інші функції. Менеджер, займаючись управлінням, намічає мету організації та прагне визначити найкращі способи її досягнення. Він аналізує бюджети, розклади, інформацію про стан галузі та економіки в цілому, ресурси, що є в розпорядженні підприємства, і ресурси, які воно спроможне придбати.
Плануванняпередбачає вибір мети, розробку шляху по її досягненню та просування цим шляхом.
Планування як цілеспрямована спеціалізована управлінська діяльність здійснюється на принципах:
- об'єктивності,
- реалістичності,
- системності,
- комплексності,
- оптимальності;
- пріоритетності
- єдності інтересів фірми, її персоналу і споживачів;
- збалансованості;
- обґрунтованості планів, програм, проектів, моделей розвитку;
- гнучкості шляхів соціально-економічного розвитку.
План — це система заходів, спрямованих на досягнення мети і завдань. Плани, як і мета, поділяються на кілька взаємопов'язаних рівнів. Кожному рівню мети відповідає свій рівень планів, у яких виробляються (намічаються) конкретні шляхи досягнення відповідної мети.
Наприклад, стратегічні плани передбачають дії, спрямовані на досягнення стратегічної мети. Стратегічні плани, як правило, є довгостроковими і визначають дії на період 5 років. Вони розробляються менеджерами вищого рівня після консультацій з менеджерами нижчої ланки управління.
Тактичні плани передбачають дії, спрямовані на досягнення тактичної мети і на підтримку стратегічних планів. Вони розробляються менеджерами середньої ланки, які обговорюють плани з менеджерами нижчої ланки, а потім подають їх вищому керівництву.
Оперативні плани передбачають дії, спрямовані на виконання оперативної мети і підтримку тактичних планів. Оперативні плани, як правило, охоплюють період часу менше року. Вони розробляються менеджерами нижчої ланки при консультуванні з менеджерами середньої ланки.
Зв'язок між трьома рівнями управління, метою та завданнями, які визначаються на кожному рівні, і відповідними планами можна показати див. табл 1.1
Таблиця 1.1
Зв'язок між рівнями управління, метою та завданнями
| Рівень мети і завдань | Рівень управління | Рівень планів |
| Стратегічна мета (завоювати 25% нац. ринку) | Інституційний рівень | Стратегічний план (залучення нових покупців, зорієнтований на моду і здоровий образ життя) |
| Тактична мета (залучити спортсменів-любителів) | Адміністративний рівень | Тактичні плани (провести опитування спортсменів і з’ясувати їхні потреби) |
| Оперативна мета (забезпечити спортсменів-любителів годинниками, що відповідають їхнім потребам) | Технічний рівень | Оперативний план (випускати годинники для підводного спорту) |
Стратегічне планування – це набір дій та рішень, які використовуються керівництвом і сприяють розробці специфічних стратегій для досягнення цілей організації.
Пітер Лоранж виділяє чотири основних види управлінської діяльності в межах функції планування :
- розподіл ресурсів;
- адаптація до зовнішнього середовища;
- внутрішня координація;
- організаційно-стратегічне передбачення.
Розподіл організаційних ресурсів проводиться в таких галузях: фінанси, кадри, матеріали.
Адаптація до зовнішнього середовища поєднує всі діє стратегічного характеру, які покращують стосунки підприємства з його зовнішнім середовищем.
Загальна мета внутрішньої координації діяльності підприємства – скласти уяву про дійсний стан справ на підприємстві, визначити власні сильні та слабкі сторони і досягти ефективної інтеграції внутріфірмових господарських операцій.
Передбачення – це вміння враховуючи власний досвід та минулі помилки, навчатися на цьому досвіді і досягти професіоналізму в оцінці умов господарювання, аналізі їх динаміка та тенденцій змін.
Стратегія – це детальний, комплексний план, який розробляється на перспективу і повинен сприяти досягненню місії організації та цілей, що її конкретизують.
Стратегія розробляється вищим керівництвом, але її реалізація передбачає участь усіх рівнів управління, а інформаційне забезпечення для затвердження стратегії створюють виробники продукції чи працівники, що виконують роботи чи надають послуги.
Від стратегічного плану організації залежить її специфіка, індивідуальність, організаційна структура, персонал тощо.
Процес стратегічного планування включає декілька етапів:
1. Визначення поточної місії, цілей і стратегії організації
2. Аналіз зовнішнього середовища
Визначення можливостей та небезпек
3. Аналіз ресурсів організації
Визначення сильних і слабких місць
4. (на основі 2 и3) Переоцінка місії та цілей організації
5. Формулювання стратегії
6. Впровадження стратегії
7. Оцінка результатів