Для менеджера доступними є два типи комунікацій: формальні та неформальні.
Формальні комунікації – передбачені організаційною структурою. Формальні комунікації поділяються на вертикальні та горизонтальні та діагональні.
До вертикальних комунікацій належать комунікації зверху вниз і знизу вгору.
Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які знаходяться на одному рівні ієрархії. Такий обмін інформацією забезпечує координацію діяльності (наприклад між віце-президентами з маркетингу, фінансів, виробництва).
Діагональні комунікації здійснюються між особами, які перебувають на різних рівнях ієрархії.
Неформальні комунікації – не передбачені організаційною структурою. Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незапланованих керівництвом способів.
Позитивні характеристики системи неформальних комунікацій:
- швидкість передавання інформації;
- потенційна можливість доповнювати формальні канали комунікацій;
- передбачливий характер неформальних комунікацій;
- оперування, як правило, останніми новинами тощо.
Л. А. Жданова всю інформацію (офіційну і неофіційну) розподіляє на три групи:
1. комунікації між двома індивідами;
2. комунікації між індивідом та групою;
3. комунікації всередині групи.
Також комунікації поділяються на два великих класи: письмові (виступають у формі планової та звітної документації, пам’ятних записок, доповідей, оголошень, довідників, фірмових газет тощо) та усні (телефонні розмови, публічні виступи, наради безпосереднє спілкування тощо).