До комунікаційних бар’єрів належать:
1. Конкуренція між повідомленнями. У ситуаціях, коли на отримувача одночасно діє кілька джерел інформації, адресат надає перевагу тому повідомленню, яке в даний момент є для нього найбільш важливим. Тому відправник інформації повинен пам’ятати про необхідність забезпечення уваги адресата та використовувати найефективніші канали і засоби комунікацій.
2. Сприйняття повідомлення адресатом.Сприйняття в теорії комунікації розглядається як погляд індивідуума на реальність. Управлінська практика свідчить, що проблеми комунікацій найчастіше пов’язані із сприйняттям. Немає двох однакових людей, які б сприймали речі ідентично. Те, що надсилається окремими позиціями і не повинно збігатися. Відправник повинен досягти розуміння адресатом суті повідомлення; з точки зору відправника розуміння повідомлення адресатом повинно бути достатнім. Для керівних менеджерів це значить що підлеглі повинні „приблизно орієнтуватися”, інші вважають, що вони повинні „діяти так, як би діяв я в даній ситуації”.
3. Мова, логіка, абстракція.Мова є основою для більшості комунікацій. Практика управління підтверджує, що менеджер повинен пристосовувати свої повідомлення до рівня аудиторії, вміло добирати словник, конструкцію своїх повідомлень і пропозицій.
4. Статус особи, яка надсилає повідомлення. Статус – це сукупність ознак, які рангують і співвідносять членів організації. Управлінська практика підтверджує, що статус особи – відправника інформації впливає на сприйняття повідомлення адресатом. Багаторічний досвід діяльності менеджера різних рівнів свідчить, що особа, яка має вищий статус порівняно з адресатом, оцінюється останнім як така, що заслуговує довіри. З іншого боку, повідомлення осіб з нижчим статусом вважається менш достовірним.
5. Опір змінам.Практикою доведено, що люди, як правило, чинять опір змінам. Персонал організації може різними шляхами протидіяти змінам, боячись реорганізації, звільнення (ухилення та відмова від виконання вказівок, свідоме перекручення повідомлення тощо). Менеджери повинні знати, що опір змінам неминучий, і завданням кожного керівника є його подолання шляхом пояснення працівникам організації доцільно запланованих змін. Розриви комунікацій посилюються при просуванні інформації (повідомлення) зверху вниз по ієрархії: проблеми комунікацій існують між керівництвом фірми та керівниками середньої ланки та робітниками. Тому одна з найбільш поширених рекомендацій менеджерам передбачає завчасність підготовки змін в організації. Чим більша, масштабніша зміна передбачається в організації, тим завчаснішими повинні бути підготовчі дії керівника.
Вдосконалити між особисті комунікації можна на основі:
1. Розумінні потреб і настроїв підлеглих.
2. Вдосконалення персональних стосунків.
3. Використання зрозумілої мови та повторів.
4. Правильний вибір засобів комунікації.
5. Забезпечення довіри у підлеглих.
6. Розвиток вміння слухати.
7. Забезпечення активності слухача.
Вдосконалення організаційних комунікацій можливе шляхом реалізації таких кроків:
1. Об’єктивна оцінка трудомісткості кожної управлінської функції.
2. Вдосконалення інформаційних потоків і діловодства.
3. Перегляд організаційної структури управління.
4. Застосування сучасних інформаційних технологій.