Хімічна промисловість – галузь важкої промисловості, що включає виробництво продукції з углеводородної, мінеральної та іншої сировини шляхом її хімічної переробки.
Розміщення хімічної промисловості має свої особливості, і це у зв'язку з тим, що на нього впливають чинники, про які йтиметься нижче:
Екологічний чинник. Хімічна промисловість - одне з основних джерел техногенної небезпеки й забруднювачів навколишнього середовища.
Невисока трудомісткість – підприємства можна розмістити у малозаселених районах. Виняток становлять виробництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість.
Споживчий чинник визначає переважно розміщення підприємств основної хімії (виробництва мінеральних добрив, крім калійних, сірчаної кислоти тощо) і виробництв, що переробляють напівфабрикати хімії органічного синтезу (виробництво хімічних волокон, гумово-технічні вироби тощо).
У міжнародному поділі праці наша країна посідає одне з провідних місць у галузі хімічних виробництв, володіючи потужною сировинною базою для хімічної промисловості. У надрах України є запаси майже всіх видів мінеральної хімічної сировини: вугілля, природного газу, нафти, сірки, карбонатної сировини, кухонної і калійної солей, титанових руд тощо, хоча рівень і якість освоєння родовищ часто залишає бажати кращого. Хімічний комплекс використовує в значних обсягах як сировину, так і промислові відходи. Вони створюються у великих обсягах у деяких галузях промисловості (насамперед, у чорній і кольоровій металургії, нафтопереробці, тепловій електроенерегетиці, лісовій промисловості тощо).
При класифікації її підгалузей можна виділити найбільші: гірничу хімію, власне хімічну промисловість (включає неорганічний і органічний синтез), промисловість мінеральних добрив, нафтохімічну промисловість та інші виробництва.
Призначення хімічної промисловості:
1) забезпечує народне господарство новими матеріалами (пластмасами, хімічними волокнами, содою, фарбами, способами боротьби з шкідниками сільського господарства й іншими видами сировини і матеріалів);
2) визначає НТП інших галузей народного господарства (як машинобудування).
3) дозволяє утилізувати виробничі відходи. Впровадження прогресивних хімічних технологій дає можливість звести до мінімуму промислові відходи, забезпечити максимальне очищення стічних вод і викидів у атмосферу.
Більшість підприємств хімічної промисловості зосереджено в трьох районах: Придніпров'ї, Донбасі, Прикарпатті. Сучасне екологічне становище цих районів потребує впровадження нових безвідходних технологій, широкого розвитку ефективних очисних споруд тощо.
Гірничохімія займається видобутком природної хімічної сировини, як-то: калійні солі (Калуш, Стебник), кухонні солі (Слов'янськ, Артемівськ, Солотвина, Сиваш), сірка (Яворів, Новий Розділ), фосфорити (Середнє Придністров'я), озокерит (Борислав).
Тому можна виділити три райони гірничої хімії: Донбас, Прикарпаття, Присивашшя.
Хімія органічного синтезу розвивається на основі переробки нафти, газу, вугілля; орієнтується на сировину, електроенергію, воду: пластмаси (Донецьк, Запоріжжя, Луцьк), хімічні волокна (Київ, Черкаси, Чернігів), лаки і фарби (Київ, Львів, Одеса, Харків, Чернівці, Дніпропетровськ). Фармацевтична (ліки) і мікробіологічна (вітаміни, добавки) промисловості орієнтуються на споживача, вони розміщені в таких містах: Київ, Харків, Горлівка, Одеса, Львів. Хімволокно виробляють у Києві, Черкасах, Житомирі. Виробництво кінофотоплівки зосереджено у Шостці.
Хімія неорганічного синтезу – виробництво соди, кальцію та хімічних реактивів. Так, виробництво соди тяжіє до сировини (до кухонної солі) (Донбас, Крим).
Промисловість мінеральних добрив виробляє кислоти та мінеральні добрива:
У цілому хімічна промисловість набула розвитку в усіх економічних районах України. Значного ступеню територіальної концентрації її підприємства набули у Донецькому, Придніпровському й Карпатському економічні районах. Найпотужнішим з них є Донецький район (Луганська область із найбільшим у країні Лисичансько-Рубіжанським промисловим вузлом хімічної спеціалізації).
Протягом тривалого періоду хімічні галузі разом із промисловим виробництвом, пов'язаним з добуванням і обробкою деревини, об'єднувалися в один лісохімічний комплекс. Ураховуючи те, що сировина для цієї галузі належить до складу живої природи й цілеспрямовано вирощується людиною як й інша продукція сільського господарства, останнім часом вирощування лісової сировинні для галузей промисловості віднесене до аграрно-промислового комплексу, що з наукової точки зору є цілком обґрунтованим.
Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловістьУкраїни є специфічним промисловим підкомплексом, який становить сукупність галузей і виробництв, підприємства яких здійснюють заготівлю деревини, її комплексну механічну, хіміко-механічну й хімічну обробку та переробку. У її галузевій структурі виділяють лісозаготівельну, целюлозно-паперову, лісохімічну, гідролізну промисловість, виробництво деревно-стружкових плит, картонно-паперової тари, а також меблеву промисловість.
Основними районами лісозаготівель є Карпатський (Івано-Франківська і Закарпатська області) і Поліський (Волинська, Житомирська, Київська, Чернігівська області). Традиційно там же розвинене лісопильне виробництво, а також розміщуються підприємства деревообробної промисловості.
Виробництво меблів є галуззю спеціалізації Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей. Із відходів лісової й деревообробної промисловості України виробляють деревностружкові і деревоволокнисті плити (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Свалява, Дрогобич, Малин, Чернігів, Ковель, Сарни й ін.).
Целюлозно-паперова промисловість України об'єднує 25 великих підприємств, серед яких варто відзначити Малинську і Дніпропетровську паперові фабрики, Понінківський паперовий комбінат, Херсонський целюлозно-паперовий та Ізмаїльський целюлозний заводи, Жидачівський картонно-паперовий комбінат, Корюківську фабрику технічного паперу.
Лісохімічна промисловість розташована в Києві, Коростені (Житомирська область), Великому Бичкові, Сваляві (Івано-Франківська область).
Гідролізна промисловість представлена Верхньодніпровським гідролізно-фурфуроловим заводом, цехом із виробництва гідролізних кормових дріжджів із нехарчової сировини на Белгород-Дністровській картонній фабриці. Функціонують Запорізький гідролізно-дріжджовий завод, Вознесенський (Миколаївська область), Вінницький, Слов'янський (Донецька область) та Васильківський (Київська область) дріжджові заводи.