Особливості розвитку Придніпровського економічного району.

Придніпровський економічний район (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області) – це промислово-аграрний район, де промисловість значно переважає над сільським господарством (6:1).

Придніпровський економічний район займає частину центральної та південно-східної території України. До його складу входять Дніпропетровська, Запорізька і Кіровоградська області. Район має вигідне економіко-географічне положення: межує з високорозвинутими районами України (Донецьким, Центральним та ін.); має вихід до Азовського моря, його територію перетинають важливі транспортні магістралі, тут знаходиться нижня течія судноплавного Дніпра. Площа району становить 83,7 тис. км (13,9 % території України), де проживає майже 6,3 млн чол. (13,5 % загальної чисельності населення).

Природно-ресурсний потенціал. У Придніпровському економічному районі нині зосереджена п'ята частина природно-ресурсного потенціалу, з них третина — мінерально-сировинні ресурси країни. За рівнем концентрації і різно-манітності природних ресурсів район посідає перше місце в Україні. Тут знаходяться близько 300 родовищ корисних копалин, майже 80 % загальних запасів бурого вугілля (Дніпровський буровугільний басейн), чверть запасів кам'яного вугілля (Західний Донбас), 80 % залізної руди (Криворізький залізорудний басейн і Білозерський залізорудний район), значні запаси руд кольорових металів, каоліну, вогнетривких глин, рідкісних металів.

Демографічний потенціал. Чисельність населення Придніпровського економічного району на початок 2010 р. становила 6271,0 тис. осіб (13,5 % загальної чисельності населення України, займаючи 13,9 % площі території держави).

Густота населення району на початок 2010 р. становила 75,9 тис. осіб на 1 км2 (в Україні — 77 осіб на 1 км2).

Відтворення населення. Показники народжуваності, смертності й природного приросту населення Придніпровського економічного району є гіршими за середньоукраїнські і складають відповідно 9,9 %о, 17,5 та мінус 7,6 %о. Показник дитячої смертності тут дорівнює 11,8 %о і є вищим, ніж у середньому в Україні.

Вікова структура. Спостерігається процес постаріння населення Придніпровського економічного району. Питома вага на селення старше працездатного віку в загальній чисельності зросла з 23,6 % у 1990 році до 25,2 % у 2010 р.

Трудовий потенціал. Чисельність економічно активного населення віком 15—70 років у Придніпровському економічному районі в І півріччі 2011 р. становила 3090,5 тис. осіб (або 13,8 % зайнятого населення України): у Дніпропетровській області — 1678 тис. осіб (63,6 % всього населення відповідного віку), у Запорізькій — 909,5 тис. (63,6 %), у Кіровоградській — 503 тис. осіб (64,1 %). У структурі зайнятості регіон має одну з найбільших у державі питому вагу зайнятих у сфері матеріального виробництва й у галузі, промисловості, зокрема.

Виробничий та науково-технічний потенціал. Район має потужний виробничий потенціал. На його долю припадає майже 18 % основних фондів України, в тому числі близько чверті основних фондів промисловості, 12 % — сільського господарства, майже 13 % — транспорту і зв'язку. У Придніпровському економічному районі зосереджений по-тужний науково-технічний потенціал, який включає понад 160 організацій, у тому числі понад 80 вищих навчальних закладів.

Галузева і територіальна структура господарства району Галузева структура економіки Придніпровського економічного району має низку особливостей. Тут сформувався господарський комплекс зі значною перевагою промисловості над сільським господарством. У структурі господарського комплексу району на долю промисловості припадає понад 60 %, сільського господарства — близько 10 %, будівництва — більше 3 %, транспорту і зв'язку — майже 7 % загального виробництва товарів та послуг.

Основною галуззю господарського комплексу району залишається промисловість. В галузевій структурі промисловості району провідне місце належить чорній металургії, машинобудуванню та харчовій промисловості.

Основу агропромислового комплексу району складає сільське господарство, де зайнято майже 20 % усіх працюючих. У територіальному поділі праці ця галузь спеціалізується на виробництві зерна (пшениця, кукурудза, ячмінь, просо), вирощуванні технічних (соняшнику, цукрових буряків) та овочевих культур. Основною галуззю спеціалізації тваринництва є молочно-м'ясне скотарство, свинарство і птахівництво. У галузевій структурі харчової промисловості Придніпров'я виділяються олійно-жирова, хлібопекарська, борошномельно-круп'яна, м'ясна й молочна галузі промисловості.

В Придніпровському економічному районі розвинуті всі види транспорту: авіаційний, залізничний, автомобільний, трубопровідний і річковий. Територію району перетинають найважливіші залізниці, які з'єднують найбільші сировинні бази країни — кам'яновугільний Донбас, залізорудне Криворіжжя та Нікопольський марганцеворудний басейн. В Придніпров'ї розвинута мережа автомобільних шляхів, пе-реважна більшість яких мають тверде покриття. Основними автомобільними трасами є: Київ—Дніпропетровськ—Запоріжжя— Сімферополь, Київ—Дніпропетровськ—Донецьк та ін. Водний транспорт району представлений річковим (Дніпро) і морським транспортом (Азовське море).

В галузях соціальної сфери зосереджено понад 30 % основних фондів та трудових ресурсів району. В її складі понад 60 % припадає на матеріально-побутові галузі (торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслугову- вання населення) і близько 40 % — на соціально-культурні галузі (освіту, охорону здоров'я, культуру, мистецтво, науку та ін.).

Територіальна організація продуктивних сил. У Запорізькій області сформований Запорізький промис­ловий вузол (м. Запоріжжя), де переважає виробництво продукції чорної і кольорової металургії, важкого машинобудування та харчової промисловості.

У Кіровоградській області утворено Кіровоградський (м. Кіровоград) і Олександрійський (м. Олександрія) промислові вузли, які характеризуються спеціалізацією на машинобуду­ванні, харчовій і легкій промисловостях. Особливістю Олександрійського вузла є також розвинута паливна промисловість.

У Дніпропетровській області виділяються спеціалізовані господарські підрайони: Центральний промисловий, Південно-Західний промислово-аграр­ний і Північний аграрно-промисловий; у Запорізькій: Північний (Запорізький) індустріальний і Південний промислово-аграрний; у Кіровоградській: Північно-Західний аграрно-промисловий, Центральний промислово-аграрний і Південно-Східний аграрно-промисловий.

Основні напрями соціально-економічного розвитку Придніпровського економічного району

Аналіз сучасного стану економіки Придніпровського економічного району свідчить про наявність диспропорцій в її розвитку: зменшення обсягів видобутку основних корисних копалин; небезпечні еколого-економічні тенденції в землекористуванні; дефіцит паливних, водних і лісових ресурсів; недостатній рівень розвитку соціальної сфери; посилення дезінтеграції економічного простору; недосконалість внутрішньогалузевої структури економіки, окремих її сфер та галузей; необгрунтоване посилення сировинної спрямованості структури господарського комплексу; порушення пропорцій між виробничою і невиробни-чою сферами; розбалансованість пропорції між сферами АПК; загострення екологічних проблем.

Основними напрямками стабілізації виробництва Придніпров'я є:

• підвищення ефективності районного виробництва через структурну перебудову промисловості, зменшення її ресурсомісткості;

• фінансове оздоровлення економіки району за допомогою важелів, які впливають на платоспроможність підприємств і населення;

• підтримка реального сектора економіки через державне фінансування й пільгове кредитування розвитку пріоритетних галузей;

• стимулювання інвестиційної діяльності, зокрема прямих іноземних інвестицій у базові галузі промисловості і сільського господарства;

• послаблення залежності від паливно-енергетичних ресурсів у результаті зниження рівня енергомісткості та матеріаломісткості продукції;

• створення необхідної законодавчої та нормативної бази щодо стимулювання експорту готової високотехнологічної продукції на противагу вивозу гірничо-рудної сировини;

• прискорений розвиток соціальної сфери і суттєве поліпшення життєвого рівня населення (збільшення реальних доходів, підвищення рівня охорони здоров'я населення);

• поліпшення екологічної ситуації за рахунок створення ефективних очисних комплексів, рекультивації порушених природних ландшафтів, впровадження системи екологічного моніторингу;

• використання науково-технічного й виробничого потенціалу району для створення технопарків;

• прискорений розвиток малих і середніх міст та обмеження зростання великих міст.

Придніпровський економічний район збереже своє значення потужного індустріального регіону України і перейде на новий рівень розвитку на основі інноваційного оновлення всіх сфер життєдіяльності.

 

11.3. Особливостір розвитку Східного економічного району

Східний економічний район (Полтавська, Сумська, Харківська області) – це промислово-аграрний район, де співвідношення промисловості й сільського господарства становить 5,4:1,0. Площа району — 84,0 тис. км2, що становить 13,9 % території України.

Природно-ресурсний потенціал. Східний економічний район багатий на корисні копалини. Із паливно-енергетичних ресурсів найбільше значення мають природний газ і нафта, основні запаси яких зосереджені в Харківській області (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичевське, Мелехівське, Сфремівське та інші родовища), Полтавській (Глинсько-Розбишівське, Радченківське, Сагайдацьке, Зачепилівське, Новогригоріївське родовища) і Сумській областях (Качанівське, Рибальське родовища). На території району знайдено кам'яне вугілля (Харківська, Полтавська та Сумська області), а також торф (Полтавська і Сумська області). Регіон має значні запаси високоякісних залізних руд (їх загальні запаси складають 4,5 млрд т), які зосереджені у Кременчуцькому залізорудному районі (Полтавська область), родовища титанових руд (Краснокутське Харківської області) та мідних (Картамиське, Беритянське Харківської області). У Харківській і Сумській областях відкриті родовища фосфоритів. Є поклади кам'яної солі (Сумська область), каоліну, кварцевих та скляних пісків, гіпсу, крейди, мергелю, вапняків та інших будівельних матеріалів. Відомі джерела мінеральних вод у Полтавській (Миргородське, Гоголівське) і Харківській областях (Березівське).

Найбільше водогосподарське значення має Дніпро. Водними ресурсами забезпечена господарська діяльність Полтавської та Сумської областей. У Харківській області запаси води недостатні.

Земельний фонд району визначається великою часткою в його структурі сільськогосподарських угідь та ріллі. Високоякісні чорноземні ґрунти є важливим природним ресурсом району. Ліси в районі займають 10 % території, причому переважають змішані ліси.

Район має значний рекреаційний потенціал, основу якого становлять сприятливі кліматичні умови, мальовничі ландшафти, мінеральні води тощо.

Демографічний потенціал. Чисельність населення. У Східному економічному районі склалася несприятлива демографічна ситуація. В усіх трьох областях району чисельність населення скорочується значними темпами, відповідно зменшується кіль-кість трудових ресурсів. За період 1995—2010 pp. чисельність наявного населення регіону знизилася на 733,4 тис. осіб (на 11,4 %).

Густота населення району поступово зменшується. Якщо на кінець 1995 р. вона становила 74 чол. на 1 км2, то на кінець 2010 р. — 66 чол. на 1 км2 (була нижчою, ніж середня густота населення в Україні).

Відтворення населення. На кінець 2007 р. показники народжуваності, смертності та природного приросту населення Східного економічного району були гіршими за середньоукраїнські й становили відповідно 8,8, 17,2 і мінус 8,4 %о. Показник дитячої смертності у районі складова 9,7 %о і був нижчим, ніж у середньому в Україні.

Вікова структура. Спостерігається значне постаріння населення Східного економічного району. Питома вага населення старше працездатного віку в загальній чисельності зросла з 24,9 % у 1990 р. до 25,7 % у 2010 р.

Трудовий потенціал.У районі сформувався регіональний ринок праці, диференці-йований за основними показниками і тенденціями розвитку. Зокрема, для ринку праці Сумської області характерні певні ознаки трудодепресивності, для ринків праці Харківської і Полтавської областей -— висока мобільність робочої сили, достатній рівень пропозицій робочої сили, достатня місткість ринку.

Виробничий потенціал. У промисловості району зосереджено 44 % основних виробничих фондів, у сільському господарстві — 26,9 %. Вартість основних промислово-виробничих фондів Східного економічного району становить 11,7 % від відповідного показника по Україні.

Науково-технічний потенціал. Серед усіх економічних районів України саме науково-технічний потенціал Східного економічного району вирізняється своєю потужністю та спроможністю виконання великих обсягів науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт.

Галузева і територіальна структура господарства району Східний економічний район має один з найпотужніших індустріально-аграрних господарських комплексів України. Провідне місце в ньому посідає промисловість (75 % валового внутрішнього продукту). Головні галузі спеціалізації — машинобудування, нафтогазова, хімічна, харчова промисловість.

У регіоні є значний комплекс паливних галузей: газо-і нафтовидобувної, а також торф'яної галузі. Обсяг продукції паливної промисловості становить ЗО % від загальноукраїнського. Видобуток природного газу в районі складає понад 80 % від видобутку в Україні. За масштабами видобутку газу вирізняється Харківська область. В Шебелинці працює газопереробний завод. У нафтовидобувній галузі виділяється Сумська область, на ча-стину якої припадає близько 20 % запасів нафти України.

Машинобудування й металообробка є провідними галузями, е зайнято понад 60 % усього промислово-виробничого персоналу району. Місто Харків і область зосереджують близько 20 % машинобудування України.

Транспортне машинобудування розвинуто у Кременчуці (вантажні автомобілі, різні види вагонів), Харкові (велосипеди, мотоцикли), Ромнах (транспортні запчастини). У Харкові виробляють пасажирські і транспортні літаки.

Верстатобудування розвивається у Харкові, де випускають верс-тати загального та спеціального призначення, автоматичні лінії, верстати з програмним управлінням, і в Лубнах.

Прилади, точні машини, інструменти та механізми випускають у Харкові, Сумах, Полтаві. Приладобудування зосереджено також у Лубнах і Червонозаводську.

Хімічна промисловість забезпечує країну мінеральними добривами, дубильними речовинами, пластмасами, хімреактивами. У районі зосереджено практично все виробництво кінофотоматеріалів (Шостка).Технічний вуглець виробляють у Кременчуці. В Сумах здійснюється випуск фосфатних добрив, сірчаної кислоти, отруто-хімікатів, лакофарбової продукції тощо. Шебелинка є центром ви-робництва хімічних реактивів.

В районі є деякі ланки металургійного комплексу. Поблизу міс-та Комсомольська відкритим способом видобувають залізну ру-ду. Тут знаходиться Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат.

Потужна галузь району — будівельна індустрія. Цементна промисловість розвинута в Балаклії (Харківська область). Залізобетонні конструкції випускають у Кременчуці, вироби зі скла — у Полтаві й Мерефі (Харківська область), порцеляно-фаянсові вироби — в Полтаві та Будах (поблизу Харкова).

Східний район має потужний агропромисловий комплекс (АПК). Основу його становить сільське господарство. За вартісними показниками валового випуску продукції сільського господарства район посідає третє місце в країні. Посівні площі сягають 50 % усієї території району. Сільськогосподарські підприємства переважно спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику.

Харчова промисловість за обсягом виробництва посідає друге місце після машинобудування. Найбільш ефективними є цукрова, маслоробна, сироварна й інші галузі харчової промисловості. В районі виробляють п'яту частину цукру в країні.

За вартістю продукції легка промисловість посідає в районі третє місце. Тут виробляють бавовняні та вовняні тканини, роз-винуті конопле-джутова, хутрова, взуттєва галузі. Найбільшим центром легкої промисловості є Харків, де зосереджені швейна, панчішно-шкарпеткова, суконна галузі, знаходяться найкрупніше в Україні хутрове об'єднання, канатний завод тощо.

У районі функціонують усі види транспорту. Основна частина вантажних перевезень припадає на залізничний транспорт, пасажирських -— на автомобільний. Найгустіша мережа всіх видів транспорту, крім річкового, розташована в Харківській області. Найбільшими залізничними вузлами є Харків (найпотужніший у країні), Лозова, Ворожба, Конотоп, Суми, Кременчук, Гребінка, Полтава. Автомобільний транспорт широко використовується для внутрішньообласних перевезень. Район перетинають авто-шляхи загальнодержавного і міжнародного значення. Для транспортних зв'язків використовується Дніпро з його притоками. На ньому розташований великий річковий порт — Кременчук.

исока концентрація промислового виробництва в Полтавській області (містах Полтаві, Кременчуці і Комсомольську) стала основною для формування Полтавського і Кременчуцького промислових вузлів. Полтавський вузол виділяється спеціалізацією на виробництві продукції машинобудування і металообробки, легкої та харчової промисловості, Кременчуцький – на продукції машинобудування, нафтопереробної промисловості, видобутку й збагаченні залізної руди, а також на виробництві продукції галузей легкої і харчової промисловостей.

У Сумській області сформовано два великих промислових вузли – Сумський і Шосткінсько-Глухівський. У внутрішньообласному й республіканському поділі праці Сумський вузол виділяється виробництвом продукції машинобудування і хімічної промисловості, Шосткінсько-Глухівський – продукції хімічної промисловості та машинобудування.

У Харківській області утворено Харківський і Первомайсько-Балаклійський промислові вузли. До першого входить м. Харків і навколишні населені пункти (Дергачі, Буди, Мерефа, Люботин, Пісочин, Чугуїв). Він спеціалізується на виробництві продукції машинобудування, скляної, фарфорової, фаянсової, легкої і харчової промисловостей. Базою Первомайсько-Балаклійського промислового вузла є паливна промисловість (видобуток природного газу), хімічна промисловість і промисловість будівельних матеріалів.

Внутрішні особливості територіальної організації продуктивних сил у спеціалізованих господарських підрайонах на­ступні: у Полтавській області виділяється Східний промислово-аграрний, Західний аграрно-промисловий; в Сумській області – Північний (Полісся) і Південний (Лісостеп) промислово-аграрні комплекси; у Харківській – Центральний промисловий, Південний промислово-аграрний і Східний АПК.

Основні напрями соціально-економічногорозвитку Східного економічного району. Перед економікою Східного економічного району сто-ять складні завдання. Район має всі передумови для налагодження випуску засобів виробництва (машин, обладнання) для різних галузей економіки України та експортних потреб.

Важливим напрямом є розвиток паливно-енергетичного комплексу, оскільки Східний економічний район став домінуючим у видобутку нафти й газу в Україні. Від розвитку цієї галузі залежить нормалізація функціонування паливно-енергетичного комплексу всієї країни.

В галузях АПК необхідно зосередити увагу на забезпеченні виробництва сільськогосподарських культур необхідним облад-нанням, посівним матеріалом, мінеральними добривами, фінансовими ресурсами. Актуальним є збереження і підвищення природної родючості землі.

Головна позитивна передумова розвитку району — багатий людський капітал висококвалікованої робочої сили Харківщини, промислових районів Сумщини та Полтавщини. Високий рівень професійно-кваліфікаційної підготовки фахівців, наявність достатньої кількості різнопрофільних спеціалістів практично в усіх галузях господарства, подальше нарощування чисельності працівників з вищою освітою за умови створення належних умов відтворення робочої сили спроможні стати каталізаторами позитивних зрушень у науково-технічному забезпеченні стійкого зростання виробництва.

Основними пріоритетами розвитку господарства, які сприяти-муть прискореному відродженню економіки регіону та її ефективному функціонуванню, мають бути:

• заходи з попередження структурної кризи, зорієнтовані на подальшу реструктуризацію господарського комплексу району в напрямі зміцнення інвестиційно-інноваційних потоків з матеріало- та енергомістких сировинно-добувних у високотехнологічні й наукомісткі обробні і переробні галузі промисловості, в розвиток багатоукладного сільського господарства, АПК в цілому та виробничої, соціальної і ринкової інфраструктури;

• державна підтримка прискореного відродження або введення в дію найважливіших конкурентоспроможних високотехнологічних виробничих потужностей: радіоелектронної промисловості, приладобудування та оборонного машинобудування. У такому разі економічний ефект поєднується із соціальним, зокрема з продуктивним забезпеченням зайнятості, підвищенням загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників;

• формування міжгалузевих фінансово-промислових груп з міжнародною участю з метою створення кінцевих видів конкурентоспроможної на національному й світових ринках машинобудівної продукції;

• обов'язкове поєднання ресурсовикористання з відповідними природовідновлювальними заходами, що особливо актуально для високоурбанізованих територій із зниженим еколого-економічним потенціалом розвитку;

• впровадження більш досконалих та глибоких технологій переробки сировини (з доведенням глибини нафтопереробки до 80 %), подальше поширення і розвиток технології видобутку, переробка та обробка сировини, що забезпечують комплексне, най-повніше та найефективніше використання її;

• розвиток галузей з виробництва конструкційних (у тому числі будівельних) матеріалів на основі сучасних технологічних циклів (розвиток спецелектрометалургії, порошкової металургії і вироб-ництва композитів) з поліпшеними службовими якостями, комплексними властивостями та гарантованою якістю, а також впровадження високоефективних методів одержання конструкційних з'єднань із заданими властивостями з інтенсифікацією відповідних пошукових розробок у наукомістких виробництвах;

• розробка технологій високоефективної утилізації відходів основного виробництва та житлово-комунального господарства міських агломерацій, залучення в господарський обіг техногенних родовищ;

• створення прогресивних організаційних форм територіальної інтеграції бізнесу, освіти, науки й виробництва технополісного та агрополісного типу. Враховуючи чи не найзначніший в Україні потенціал сфери вищої і середньої освіти Харківщини, в цьому регіоні може бути створена мережа технопарків на базі закладів освіти, науково-дослідних організацій та комерційних структур.

 

11.4. Особливості розвитку Центрального економічного району

Центральний економічний район (Київська, Черкаська області, м. Київ). До складу Центрального економічного району входять Київська й Черкаська області та місто Київ. Його площа становить 49,8 тис. км2 (8,3 % від площі України).

Природно-кліматичні й соціально-економічні передумови Центрального економічного району сприяють розвитку багатогалузевого промислового і сільськогосподарського виробництва. Район займає 18,8% території, тут зосереджено 12,3% населення, 13,2% – трудових ресурсів і 15,6% виробничого потенціалу. В районі зосереджено 7% природно-ресурсного по­тенціалу країни, в тому числі мінеральних ресурсів – 1,1, водних – 6,6, земельних – 9,9, лісових – 8,6, фауністичних – 10,0 і природно-рекреаційних – 9,6%. У регіональній компонентній структурі переважають земельні й природно-рекреаційні ресурси.

Природно-ресурсний потенціал. Клімат і ресурси Центрального економічного району досить сприятливі для розміщення промислових підприємств, розвитку шляхів сполучення, а рівнинний характер рельєфу — для механізованого сільського господарства. Природно-кліматичні умови допомагають і рекреаційній діяльності — лікуванню і відпочинку на базі річок, озер, лісів, підземних мінеральних вод тощо.

В мінерально-сировинній базі район виділяється, насамперед, запасами бентонітових глин, суглинків та каолінів як формовоч-них матеріалів металургії і виробництва стінової кераміки, будівельного каменю, пісків для будівництва тощо.

Водні ресурси (поверхневий стік та підземні джерела) достатні для розвитку різних видів економічної діяльності як виробничої, так і соціально-побутової та транспортної.

Значними є запаси лісових ресурсів, серед яких переважають дуб, береза, сосна і вільха. Вони мають санітарно-гігієнічне й оздоровче призначення, а також вико-ристовуються для захисту ґрунтів від ерозії, поліпшення мікроклі-мату, для рекреаційних та виробничих цілей. У зв'язку з радіаційним забрудненням території району, яке сталося в результаті аварії на ЧАЕС, його природно-ресурсний потенціал знизився.

Демографічний потенціал. Чисельність населення. Центральний економічний район є середнім за чисельністю наявного населення, яка на початок 2010 р. становила 5793,0 тис., (12,4 % загальної кількості населення).

Густота населення. Центральний економічний район є одним з найбільш густо заселених, передусім, за рахунок значної чисельності населення міста Києва (густота населення столиці — 3279 чол. на 1 км2, Київської області — 62, Черкаської області — 63 чол. на 1 км2).

Відтворення населення. Показники народжуваності населення Центрального економічного району майже відповідають показникам народжуваності в цілому в Україні — у 2010 р. коефіцієнт народжуваності дорівнював 10,1 %о. Смертність у районі є нижчою від смертності в Україні (відповідно 15,0 і 16,4 %о), внаслідок чого не такими значними є показники природного скорочення населення (в районі — 4,9 %о, в Україні — 6,2 %о). На показники природ-ного приросту населення району значно впливають показники смертності в Києві, котрі є найнижчими в Україні (11,4 %о).

Вікова структура характеризується відносно стабільними співвідношеннями між основними віковими групами. Питома вага населення старше працездатного віку в загальній чисельності населення Центрального економічного району майже не, причому в Україні цей показник підвищився істотно.

Трудовий потенціал. Ринок праці Центрального економічного району є значно диференційованим за основними тенденціями розвитку. Зокрема, для Київсь-кої й особливо Черкаської областей є характерними ознаки трудодепресивності, для міста Києва, — навпаки, нестача трудових ресурсів, найбільша в країні мобільність робочої сили та місткість ринку

Значним є і зосереджений у районі виробничий потенціал. Основні засоби виробництва складають понад 13 % від їх обсягу в Україні.

Галузева і територіальна структура господарства У загальнонаціональному господарському комплексі Центральний економічний район виділяється машинобудуванням і металообробкою, промисловістю будівельних матеріалів, хар-човою, хімічною й нафтохімічною галузями.

Паливно-енергетичний комплекс характеризується, насамперед, електроенергетикою, частка якої становить понад 23 % у загальному виробництві електроенергії в країні. Вінпредотавленйй Київськими ГЕС та ГАЕС, ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, Трипільською ДРЕС, Чорнобильською АЕС (виведена з експлуатації у 2000 р.), Канів-ською і Кременчуцькою ГЕС.

Хімічна і нафтохімічна галузі промисловості спеціалізуються на випуску пінополіуретану, автомобільних шин, полімерної плівки, виробів з пластмас, біотехнічних (Біла Церква, Бровари, Немішаєво) та хіміко-фармацевтичних препаратів, хімічних реактивів, барвників, побутової хімії (Київ), азотних добрив, хімічних реактивів, фарб (Черкаси).

Провідною галуззю економіки району є також машинобудування і металообробка. Підприємства цієї галузі спеціалізуються на виробництві наукомісткої і високотехнологічної техніки — авіабудування, електротехнічних машин та апаратури, радіоелектроніки, приладобудування (Київ); на виробництві машин для сільського господарства, устаткування і машин для хімічної, харчової промисловості, побутової техніки (Біла Церква, Ставище, Ірпінь, Переяслав-Хмельницький), транспортного машинобудування (тролейбуси, мотоцикли — Київ).

Промисловість будівельних матеріалів представлена виробництвом збірних залізобетонних і бетонних конструкцій (Біла Церква, Бровари, Сквира), будівельної цегли і кераміки, стінових блоків, облицювальних та теплоізоляційних матеріалів (Київ), порошкової металургії (Бровари), асфальтобетону, керамзитового графіту, щебеню, цегли, вогнетривів (Черкаси, Сміла, Тальне, Ватутіне).

Лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість вклю-чають деревообробні та меблеві підприємства, підприємства з виробництва пиломатеріалів, дерев'яної тари, меблів та ін. Зосереджені вони в Києві, Броварах, Білій Церкві, Ірпені, Фастові, Черкасах.

Галузі легкої промисловості спеціалізуються на випуску тканин (Черкаси, Богуслав, Березань), трикотажних (Біла Церква, Сквира, Черкаси) і швейних (Переяслав-Хмельницький, Фастів, Сквира, Сміла, Золотоноша, Шпола) виробів. Важливе місце за-ймає шкіряно-взуттєва промисловість (Біла Церква, Васильків, Баришівка, Умань, Черкаси).

Харчова промисловість за питомою вагою в галузевій структурі промисловості району є однією з провідних. Вона представлена цук-ровою, молочною, маслосироробною, спиртовою, плодоовочевою галузями, виробництвом безалкогольних напоїв.

Агропромисловий комплекс Центрального економічного району займає значне місце. Сільськогосподарська ланка зернопромислового комплексу спеціалізується на вирощуванні озимої та ярої пшениці, жита, ячменю, вівса, проса, кукурудзи.Садівництво традиційно розвиває такі галузі, як вирощування яблук, груш, слив, абрикос, вишень, черешень. У тваринництві основне значення належить молочно-м'ясному скотарству, свинарству та птахівництву.

Транспортний комплекс району включає всі види транспорту — залізничний, трубопровідний, річковий та авіаційний. Залізничний транспорт займає провідне місце за показниками пасажиро- і вантажообігу. Найбільший залізничний вузол району — Київський.

Територіальна структура господарства Промисловий комплекс м. Києва спеціалізується на хімічній і нафтохімічній промисловості, машинобудуванні (зокрема електронній промисловості) і металообробці, виробництві паперової та картонної тари, легкій і харчовій промис­ловості, особливо високий рівень розвитку хіміко-фармацевтичної промисловості. Агрокліматичні умови Київської області сприятливі для розвитку АПК. Сільське господарство області спеціалізується на рослинництві буряківничо-зерново-льонарського напряму, молочно-м'ясному тваринництві та птахівництві. Розвинута багатогалузева харчова промисловість.

У Черкаській області розвинутий Черкаський промисловий вузол, який спеціалізується на хімічній і нафтохімічній промисловості (особливо промисловості хімічних волокон і ниток), приладобудуванні, машинобудуванні для тваринництва й кормовиробництва, виробництві швейних і електронних машин, легкій та харчовій промисловостях. Формується Звенигородсько-Ватутінський промисловий вузол по виробництву вогнетривів, бентонітових глин для чорної металургії, паливній і харчовій промисловості та Смілянський, Кам'янський і Уманський багатогалузеві промислові центри (галузі спеціалізації – машинобудування і металообробка). В області сформувалися такі агропромислові спеціалізо­вані комплекси: бурякоцукровий, плодоовочеконсервний, олійно-жировий, м'ясопромисловий і молокопромисловий, а навколо м. Черкас – сільське господарство приміського типу.

Основні напрями соціально-економічного розвитку Центрального економічного району. Виходячи із сучасного рівня розвитку господарства, наявності природно-ресурсних та соціально-економічних конку-рентних переваг і державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р., затвердженої Кабінетом Міністрів України в

2006 р., основними напрямками розвитку господарства району є:

• підвищення ефективності виробництва і конкурентоспро-можності продукції, що виробляється в районі, на зовнішньому й внутрішньому ринках;

• досягнення фінансової стабілізації та зростання ефективноті формування і використання регіональних і місцевих бюджетів;

• ефективне використання науково-технічного потенціалу району, збільшення вкладу науки й техніки в розвиток промисловості, будівництва, транспорту, соціальної сфери;

• вирішення найважливіших соціальних завдань, у тому числі розширення кількості робочих місць та підвищення зайнятості, зростання рівня оплати праці населення, якості його життя;

• поліпшення екологічної ситуації у великих містах, зокрема у м. Києві, зменшення забруднення його атмосферного повітря автомобільним транспортом. Реалізація заходів щодо зниження негативного впливу радіаційного забруднення території на виробничу діяльність та здоров'я населення;

• подальший розвиток ринкової інфраструктури, зміцнення зв'яз-ку освіти, науки і виробництва, підвищення ролі інформаційно-телекомунікаційних систем у досягненні ефективної інноваційної діяльності і на цій основі зростання конкурентоспроможності району.