рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Особливості розвитку Поліського економічного району

Особливості розвитку Поліського економічного району - Конспект, раздел Философия, ОПОРНИЙ Конспект лекцій з дисципліни Регіональна економіка До Складу Поліського Економічного Району Входять: Вол...

До складу Поліського економічного району входять: Волинська, Житомирська, Рівненська та Чернігівська області. Площа району становить майже 102 тис. км2. Район розташований у зоні Полісся.

В Поліському економічному районі (зосереджено 16,9% території, 10% населення, 9,5% трудових ресурсів і 7,4% виробничого потенціалу України. У Поліському районі зосереджено 10% природно-ресурс­ного потенціалу держави (в грошовому обчисленні), в тому числі: мінеральних ресурсів – 2,3%, водних – 11,7%, земельних – 13,2%, лісових – 28,1%, фауністичних – 15,7% і природно-рекре­аційних – 8,2%.

Природно-ресурсний потенціал. Рельєф і клімат Полісся є задовільним для господарювання. Переважно рівнинний рельєф, висока для України лісистість району, задовільна забезпеченість водними ресурсами створюють сприятливі умови для розвитку інфраструктури, галузей аграрного виробництва та промисловості. Сприятливі природнокліматичні умови для рекреаційної діяльності — лікування і відпочинок на базі річок, озер, лісів, підземних мінеральних вод.

Мінерально-сировинні ресурси представлені паливно-енергетичними, рудними і нерудними корисними копалинами (кам'яне й буре вугілля, природний газ, нафта, торф, поліметалеві та мідні руди, золоторудні поклади, хімічна і будівельна сировина).

Земельні ресурси. Порівняно з Україною Полісся характеризується нижчим рівнем сільськогосподарського освоєння земель, високою питомою вагою пасовищ і природних кормових угідь. З усієї площі земель 56 % — належить до сільськогосподарських угідь, з яких 72 % забруднені радіонуклідами. Осушені болотні й перезволожені землі втратили природний стан і швидко деградують.

Водні ресурси. Основною складовою водних ресурсів Полісся є ресурси річкового стоку, а також ресурси штучних водоймищ (ставків), боліт і озер, серед яких — Шацькі озера, Біле озеро.

Демографічний потенціал. Чисельність населення. З початку 1990-х рр. в районі спостерігається значне скорочення чисельності населення. Так, за період 1995—2010 рр. чисельність наявного населення району зменшилася на 9,4 %. Частка населення району в загальній чисельності населення України складає 9,2 %.

Густота населення району порівняно із загальноукраїнською є меншою в 1,7 раза (45 чол. на 1 км2 проти 77).

Відтворення населення. Показники народжуваності населення Поліського економічного району перевищують середні показники в Україні (у 2010 р. коефіцієнт народжуваності дорівнював 11,6 %о при середньоукраїнському значенні 10,2 %0). Смертність тут перевищує середні показники в Україні (відповідно 17,7 і 16,4 %о). У результаті коефіцієнт природного скорочення населення в районі складає 6,1 %о.

Трудовий потенціал. Частка трудових ресурсів у структурі населення Полісся є нижчою за середньоукраїнський показник через вищу питому вагу населення непрацездатного віку. Кількість зайнятого населення в районі становить 42,5 % загальної кількості населення району. У структурі зайнятості більшу, ніж в Україні частку складають працюючі у сфері аграрного виробництва, а чисельність зайнятих у галузях сільського госпо-дарства перевищує 5 млн чол. Рівень безробіття в районі сягає 13 % від працездатного населення.

Виробничий потенціал. Головними умовами, які визначають специфічні риси виробничого потенціалу Поліського економічного району, виступають, по-перше, особлива структура природно-ресурсного потенціалу, в якому домінує частка сільськогосподарських ресурсів, і по-друге, стала аграрно-переробна спеціалізація господарства регіону. У багатьох галузях уповільнилися, а подекуди і припинилися нарощування та оновлення основних виробничих потужностей. Порівняння структури основних виробничих фондів галузей економіки району з відповідними показниками по Україні доводить, що нижчою, ніж в Україні в районі є частка основних виробничих фондів промисловості і вищою — частка основних фондів сільського господарства.

Освітній людський потенціал Полісся характеризується високим рівнем: тут зосереджено 66 навчальних закладів першого—другого рівнів акредитації, 17 вищих навчальних закладів третього—четвертого рівнів акредитації, понад 70 науково-дослідних та проектно-конструкторських організацій.

Галузева і територіальна структура господарства району Галузева структура господарства району характеризується підвищеною часткою сільського господарства і значно нижчою питомою вагою промисловості, транспорту і зв'язку, будівництва, житлово-комунального господарства, галузей сфери обігу та послуг.

Спеціалізація промислового комплексу району характеризується значною часткою продукції переробних галузей АПК. Галузями спеціалізації Поліського економічного району є де-ревообробна й целюлозно-паперова промисловість, будівельна галузь та легка промисловість.

Галузі агропромислового комплексу переважно визначають спеціалізацію Поліського економічного району. В структурі АПК району виділяються сільське господарство та харчова промисловість. Сільське господарство району спеціалізується на скотарстві молочно-м'ясного напряму, свинарстві, вирощуванні цукрових буряків, картоплі, льону-довгунця, зерна, зернобобових, плодів, овочів, ягід, культурних грибів та консервів з них. У районі добре розвинуто птахівництво, а навколо міст і промислових центрів — приміські АПК з потужними переробними галузями АПК: м'ясо-молочною, борошномельною, консервною, цукровою, маслосироробною, спиртовою, кондитерською, тютюновою промисловістю. Експортне значення мають крохмальна, комбікормова, виноробна, плодо-овочева галузі, виробництво горілчаних, слабоалкогольних та безалкогольних напоїв, мінеральні води.

Транспортний комплекс Поліського економічного району досить розвинутий і вигідно відрізняється від інших регіонів країни. Через район проходять важливі залізниці та автомобільні шляхи, в тому числі транспортні коридори міжнародного значення: Росія — Україна — Польща; Україна — Білорусь. Вузлові транспортні центри — Чернігів, Житомир, Рівне, Коростень, Луцьк. Головним водним шляхом району є р. Десна, а також Остер, Горинь, Дніпро.

Розвиток соціальної сфери району помітно відстає від середньоукраїнського рівня: низькі доходи населення, у тому числі заробітна плата працівників усіх сфер економіки, обсяги роздрібного товарообігу на душу населення є меншими, ніж в Україні в цілому. Скорочується кількість дошкільних закладів, проте сфера освіти характеризується позитивними показниками: зростає кількість вищих навчальних закладів і відповідно студентів у них, науково-дослідних інститутів, наукових кадрів. Низькі в районі і показники місткості амбулаторно-поліклінічних закла-дів порівняно із середньоукраїнськими показниками, не вистачає лікарів.

Територіальна структура господарства району Висока концентрація промислового виробництва спостерігається у м. Луцьку (Луцький промисловий вузол), який спеціалізується на хімічній, легкій, харчовій промисловостях, машинобудуванні, промисловості будівельних матеріалів.

На території Волинської області утворюються АПК рослинницького (бурякоцукровий, плодоовочеконсервний та льонопромисловий) і тваринницького напрямів (молоко-, м'ясо- та птахопромисловий).

У Житомирській області сформувався Житомирсько-Бердичівський промисловий вузол, основою галузевої спеціалізації якого є машинобудування, легка і харчова промисловості.

Рівненська область спеціалізується на виробництві продукції хімічної та нафтохімічної промисловостях, машинобудуванні, промисловості будівельних матеріалів, харчовій і легкій промисловостях.

Основні напрями соціально-економічного розвитку Поліського економічного району Для досягнення високого економічного й соціального розвитку необхідними складовими реформування економіки району мають стати: реструктуризація господарства в напрямі інтенсифікації розвитку промисловості, особливо галузей широкого вжитку; збільшення виробництва сільськогосподарської техніки, необхідної для фермерського господарства. За умов збереження агропромислової орієнтації економіки району частка промисловості повинна зрости за рахунок інтенсифікації виробництва як на основі власної ресурсної бази, так і з залученням ресурсів з-за меж району, в тому числі в харчовій і легкій промисловості, машинобудуванні, будівельній індустрії, лісопромисловому ком-плексі, в хімічній та нафтохімічній промисловості. Структурними зрушеннями в економіці району мають стати ринкові перетворення, зокрема впровадження приватної власності, колективних форм власності, розвиток фермерських господарств. Залучення у виробництво передових технологій значно поліпшить екологічну ситуацію в районі, сприятиме зростанню якості і конкурентоспроможності продукції, що збільшить економічний потенціал не лише району, але й України в цілому.

 


11.6. Особливості розвитку Подільського економічного району

Подільський район — край високого рівня господарського освоєння і розвитку. Він характеризується динамічним розвитком індустрії, потужним агропромисловим комплексом та розвинутою транспортною системою.

До його складу входять Вінницька, Хмельницька і Тернопільська області загальною площею 60,9 тис. км (10,1 % території України) та чисельністю наявного населення понад 4,1 млн осіб (майже 9 % населення країни). Тут зосереджено 8,4% природно-ресурсного потенціалу (в грошовому еквіваленті), зокрема: мінеральні ресурси – 0,7, водні – 7,7, земельні (ґрунтові) – 14,3, лісові – 7,8 і рекреаційні ресурси – 4,8% країни. Виробничий потенціал території за вартістю основних фондів становить 5,7% загального обсягу їх в Україні, а трудоресурсний потенціал – 8,4% при такій же концентрації населення.

Природно-ресурсний потенціал. Переважання різних типів чорноземів і сірих лісових ґрунтів зумовило високий рівень використання земельних ресурсів: майже 81 % земельного фонду району становлять сільськогосподарські угіддя.

Мінеральні ресурси є основою розвитку промисловості будівельних матеріалів міжнародного значення (цементна промисловість, видобуток гранітів та гнейсів, каолінів і вогнетривких глин тощо).

Особливе місце за своїм функціональним призначенням належить рекреаційним ресурсам. У районі відомі 20 родовищ мінеральних вод: радонові води Хмельника (Вінницька область), сульфідні с. Конопківки, хлоридні с. Гусятина (Тернопільська область) та радонові води типу «Нафтуся» Збручанського, Сата-нівського родовищ (Хмельницька область).

Демографічний потенціал. Чисельність населення. Подільський район є одним з найменш населених районів України. Станом на 1 січня 2010 р. на його території проживало 4121,1 тис. чол. (8,9 % усього населення України). За період 995—2010 рр. чисельністя наявного населення району скоротилася майже на 10 %.

Густота населення району є меншою за середню густоту населення в Україні і складає 68 чол. на 1 км2.

Відтворення населення. Народжуваність у Подільському економічному районі відповідає середнім значенням в Україні. Її коефіцієнт становить 10,2 %о. Смертність у районі перевищує середні показники в Україні (відповідно 16,6 і 16,4 %0). Коефіцієнт природного скорочення населення внаслідок таких тен-денцій теж перевищує середньоукраїнські значення і складає мінус 6,4 %о (в Україні — 6,2 %о

Трудовий потенціал. Район є трудонадлишковим і характеризується значною еміграцією населення, особливо молоді, яка зумовлена обмеженістю місць прикладання робочої сили на селі. У районі є великі надлишки працездатного населення, особливо це стосується Тернопільської області, де рівень безробіття, за методологією МОП, та рівень зареєстрованого безробіття є най-вищими в Україні.

Виробничий та науково-технічний потенціал. Обсяги основних засобів району складають 5,1 % їх обсягів по Україні. Найбільша частина основних фондів у районі припадає на Вінницьку (41,4%), Хмельницьку (37,4%) і найменша — на Тернопільську область (21,2 %). Ступінь зносу основних фондів у районі — майже 48 %, у тому числі у Вінницькій — 53 %, Хмельницькій — 41 і Тернопільській області — 48 %.

Науково-технічний потенціал району зосереджений у 55 науково-дослідних та проектно-конструкторських організаціях.

Галузева і територіальна структура господарства району Провідне місце в економіці району посідає промисловість. У сукупній вартості товарної продукції району на долю промисловості припадає понад 44 %. Подільський економічний район спеціалізується переважно на виробництві сільськогосподарської продукції. Тому в галузевій структурі його промисловості превалює комплекс переробних галузей АПК. Поряд з ними розвиваються енергетична, паливна, хімічна і нафтохімічна галузі, машинобудування, лісова і деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка та інші галузі.

Паливно-енергетичний комплекс Поділля включає електроенергетичну й паливну промисловість. Електроенергетика району представлена крупною Ладижинською ДРЕС (Вінницька область) і Хмельницькою АЕС та кількома невеликими гідроелектростан-ціями на Південному Бузі, які щорічно виробляють близько 7 % електроенергії України.

Машинобудівний комплекс району має сучасну структуру виробництва і створений у післявоєнні роки. В районі виробляють тракторні деталі, вузли та запасні частини до тракторів і комбайнів (Вінниця і Хмельницький); устаткування для цукрових заводів (Калинівка Вінницької області); бурякозбиральні комбайни (Тернопіль); трансформаторні підстанції, ковальсько-пресове устаткування (Хмельницький); сільськогосподарські ма-шини та деревообробні верстати (Кам'янець-Подільський); електроапаратуру (Тернопіль); технологічне устаткування для харчової промисловості (Красилів); автобуси незначної потужності (Староконстантинів).

В структурі промислового виробництва Поділля важливе місце займає легка промисловість, яка сторіччями є галуззю спеціалізації району і включає текстильну, швейну, взуттєву і трикотажну галузі. В текстильній промисловості виділяється бавовняна

(Тернопіль, Кам'янець-Подільський), вовняна (Дунаєвці й Славута), виробництво текстильно-художніх виробів (Заліщики Тернопільської області). Нині район випускає майже 16 % тканин країни.

Швейна промисловість району представлена крупними швейними фабриками у Вінниці, Хмельницьку, Тернополі, Кам'янець-Подільському, Могильов-Подільському, Гайсині, Козятині та ін.

Взуттєва промисловість розвинута у Вінниці, Хмельницьку, Тернополі, Тульчині; галантерейна — у Тернополі, Вінниці, Хмельницьку; хутрове виробництво — у Жмеринці; трикотажна промисловість — у Вінниці, Хмельницьку, Тернополі та Кам'я-нець-Подільському.

Велике значення в економіці Подільського економічного району має харчова промисловість, яка об'єднує 15 великих галузей, до складу яких входять понад 3 тис. підприємств. Основною галуззю харчової промисловості району залишається цукрова промисловість. Досить розвинута в районі консервна промисловість, яка виробляє плодо-овочеві консерви (Вінниця, Могильов-Подільський, Бар, Гайсин, Тульчин у Вінницькій області; Кам'янець-Подільський, Нова Ушиця, Меджибож, Сатанов у Хмельницькій області; Підгайці, Заліщики у Тернопільській області). М'ясна промисловість представлена крупними м'ясокомбінатами у Вінниці, Гайсині, Тульчині (Вінницької області), Кам'янець-Подільському, Шепетівці (Хмельницької), Тернополі, Чорткові (Тернопільської області).

В Подільському економічному районі важливу роль відіграє промисловість будівельних матеріалів, яка працює переважно на місцевій сировині. Серед її галузей найбільше значення має цементна промисловість (Кам'янець-Подільський), видобуток гра-нітів (Гніваньський і Губниківський гранітні кар'єри), каолінів (Глухівці, Турбів).

Хімічна промисловість району представлена виробництвом мінеральних добрив, сірчаної кислоти та миючих засобів (Вінниця).

Деревообробна промисловість району частково працює на власній сировині і виділяється переважно меблевою промисловістю (Вінниця, Тернопіль, Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Хмельник, Гайсин, Шепетівка, Летичів, Дунаївці, Славута, Кременець, Козотава та ін.).

Подільський економічний район має високорозвинутий агропромисловий комплекс, який базується на інтенсивному багатогалузевому сільському господарстві і харчовій промисловості. Основною галуззю сільського господарства району залишається рослинництво, яке базується на родючих ґрунтах (чорноземах та сірих лісових). Основу рослинництва району складає зернове господарство (район дає понад 15 % виробництва зернових у країні). Головними зерновими культурами є озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза, зернобобові, а також овес, просо і гречка. З технічних культур найбільші площі займають цукрові буряки і соняшник. Велика увага приділяється картоплярству та садівництву. У тваринництві переважає молочно-м'ясне скотарство і свинарство.

Транспортний комплекс. Подільський економічний район має досить густу мережу залізничних і автомобільних шляхів сполучення. Протяжність залізниць тут складає майже 2,5 тис. км, основні їх лінії проходять у напрямі Київ—Одеса, Київ—Львів, Вапнярка—Знам'янка, Козятин—Бердичів, Київ—Чернівці тощо. Майже 21 тис. км автомобільних шляхів мають тверде покриття. Основні автомобільні шляхи — це Луцьк—Тернопіль—Чернівці, Львів—Хмельницький—Київ. Через територію району проходять два трансєвропейські газопроводи: Оренбург-Західний кордон («Союз») та Уренгой—Помари—Ужгород.

Розвиток соціальної сфери Подільського економічного району за роки незалежності характеризувався негативними тенденціями поступової її деградації. Значне зниження рів-ня розвитку соціального комплексу мало місце в торгівлі і громадському харчуванні, побутовому обслуговуванні. Зменшилися обсяги житлового будівництва і введення в експлуатацію середніх закладів освіти й закладів охорони здоров'я, зокрема в сільській місцевості. Скоротилася кількість місць у рекреаційних закладах, частота відвідувань театрів та кінозалів. В галузях медичного обслуговування та охорони здоров'я район відстає від середніх показників в Україні. Особливо це стосується амбулаторно-поліклінічних закладів, кількість яких у районі помітно недостатня.

Територіальна структура господарства району. Подільський економічний район має внутрішні відмінності щодо територіальної організації продуктивних сил. Так, у Вінницькій області виділяється три спеціалізованих господарських підрайони: Північний промислово-аграрний, Півден­но-східний аграрно-промисловий, Південний (Придністровський) аграрно-промисловий; в Тернопільській: Центральний промислово-аграрний, Південний і Північний аграрно-промис­лові; в Хмельницькій – Центральний і Північний промислові та Південний аграрно-промисловий підрайон.

Основні напрями соціально-економічного розвитку Подільського економічного району Район має значні потенційні можливості для свого подальшого розвитку. Останнім часом тут загострилися проблеми комплексного характеру: зазнала значних змін галузева структура економіки району, згорнули виробничу діяльність (у деяких випадках до закриття) підприємства радіо- й електротехнічної промисловості, помітно знизили обсяг виробництва підприємства паливно-енергетичного комплексу, хімічної промисловості та сільського господарства. Головними завданнями району нині є завантаження виробничих потужностей і зниження безробіття, рівень якого надто високий. Великою господарською проблемою в районі залишається збереження та збільшення родючості сіль-ськогосподарських угідь. У промисловості району, як і раніше, спостерігаються: висока частка застарілих технологій і устатку-вання, низькі темпи модернізації та оновлення виробництва, впровадження нових енерго- та ресурсозберігаючих технологій, розвиток екологічно орієнтованої енергетики, зокрема викорис-тання гідроресурсів малих річок. Невирішеними залишаються демографічні проблеми: продовжують зменшуватися рівень народжуваності і збільшуватися показники смертності, особливо в сільській місцевості.

Головними напрямами соціально-економічного розвитку Подільського економічного району повинні стати:

• чітко виражена соціальна орієнтація, підвищення рівня життя населення, докорінне поліпшення екологічної ситуації району та розширення самофінансування;

• підвищення техніко-технологічного рівня виробництва в господарському комплексі району, в базових галузях (машинобудуванні, електроенергетичній і хімічній промисловості);

• докорінне оновлення виробничого апарату, основних фондів у харчовій індустрії та легкій промисловості;

• зростання конкурентоспроможності економіки району та реалізація інноваційної стратегії її розвитку, зниження енергомісткості виробництва;

• подолання збитковості та зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств;

• удосконалення розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва в умовах реформування економіки;

• збереження й поліпшення родючості сільськогосподарських угідь;

• активізація господарської діяльності малих міст і селищ міського типу;

• формування приміських АПК для забезпечення міського населення свіжою сільськогосподарською продукцією;

• вдосконалення інфраструктури АПК Поділля та збалансування її з основними сферами АПК;

• стимулювання інвестиційної діяльності, зокрема прямих іноземних інвестицій у базові галузі промисловості і сільського господарства;

• поліпшення демографічної ситуації в районі шляхом підвищення рівня народжуваності та скорочення рівня смертності.

 

11.7. Особливості розвитку Карпатського економічного району

Карпатський економічний район включає чотири області: Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську і Чернівецьку. Він розташований на крайньому заході України, охоплює більшу частину історичної Галичини, Закарпаття та Буковини і межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Карпатський економічний район займає площу 56,6 тис. км2 (9,4 % території України). Він має вигідне економіко-географічне положення як в Україні, так і в Європі: знаходиться на перехресті історичних комунікаційних шляхів з портів Чорного та Балтійсь-кого морів, з Києва, Центральної та Західної Європи.

Карпатський район зосереджує 12% населення. Виробничий потенціал території за вартістю основних фондів становить 9,6% загального обсягу їх в Україні, а трудоресурсний потенціал – 12,1% відповідно. Тут зосереджено 9,7% природно-ресурсного потенціалу держави (в грошовому обчисленні), зокрема: мінеральних ресурсів – 4,1%, водних – 20%, земельних – 6,2%, лісових – 33,7%, рекреаційних – 18,9% і фауністичних – 3%.

Карпатський економічний район має комплекс природно-економічних передумов, що найбільш сприятливі для розвитку рекреаційного господарства, агропромислового виробництва, особливо плодоовочевого і виноградарськопромислового напрямів, а також деревообробної, гірничовидобувної та хімічної промисловостях, деяких галузей машинобудування.

Природно-ресурсний потенціал. Природні умови Карпатського економічного району різноманітні: Передкарпаття, Високі Карпати, Закарпатська низовина. Значна кількість природних об'єктів, пам'яток культури і бальнеологічні ресурси Карпат зу-мовлюють високу туристичну привабливість та розвиток курортного господарства району.

Мінеральні ресурси району представлені 25 видами корисних копалин. В межах району розташовані основні вугленосні площі Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Нафтогазові родовища Карпатського басейну продовжують експлуатуватися, хоч потенційні можливості їх уже майже вичерпані. На території району знаходяться родовища руд кольорових металів, сірчаних руд, калійних солей, цементної сировини, вапняків.

Земельний фонд району має найнижчі показники рівня сільськогосподарської освоєності, розораності та родючості ґрунтів. Питома вага сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель становить близько 46 %, орних земель — 31 % (в Україні — відповідно 70 і 57 %). Забезпеченість ріллею в 2,5 разу менша за середньоукраїнську і становить 0,27 га на одного жителя.

Величина місцевого річкового стоку тут найвища в Україні. Водозабезпеченість одного жителя — 2,9 тис. м3/рік (середній показник в Україні — 1 тис. м3/рік на одного жителя).

Площа лісового фонду становить понад 700 тис. та, середня лісистість території — 35 %, загальні запаси деревини — понад 350 млн м3.

Особливу цінність мають лікувальні мінеральні води — їх налічується тут більше 800 джерел та свердловин.

Демографічний потенціал. Чисельність населення. Станом на 1 січня 2010 р. на території Карпатського економічного району мешкало 6089,5 тис. осіб, або 13,1 % від загальної чисельності наявного населення України.

Густота населення району перевищує показник густоти населення в Україні і складає 108 чол. на 1 км2, що на 40 % вище за середньоукраїнські показники.

Відтворення населення. Карпатський район має найвищі показники народжуваності та природного приросту серед інших економічних районів. Останнім часом у деяких областях району спостерігаються навіть додатні показники природного приросту населення. У 2010 р. коефіцієнт народжуваності в районі перевищував середньоукраїнський показник і становив 11,8 %о. Смертність тут є найнижчою в Україні — 13,1 %о. Коефіцієнт природного скорочення населення є значно кращим за середнє значення і складає мінус 1,3 %о (в Україні — 6,2 %о).

Трудовий потенціал. Район є трудонадлишковим і характеризується значною еміг-рацією населення, особливо молоді, яка зумовлена обмеженістю місць прикладання робочої сили. Карпатський економічний район відноситься до трудозабезпечених районів України. Разом з тим, його гострою проблемою за-лишається безробіття, темпи якого найвищі в Україні, а максимум досягає в Закарпатті. За навантаженням на одне вільне робоче місце регіон є першим в Україні.

Виробничий та науково-технічний потенціал. Науково-технічний потенціал району представляють понад 140 наукових і науково-технічних організацій, що становить близько 10 % їх загальної кількості в Україні. Матеріально-технічна база та фінансове забезпечення в районі є близькими до середніх у державі.

Галузева і територіальна структура господарства району Територіально-господарський комплекс Карпатського району має складну галузеву й функціонально-компонентну структуру. Він складається з кількох пов'язаних між собою міжгалузевих комплексів: паливно-енергетичного, машинобудів-ного, хімічного, лісопромислового, будівельного, агропромислового, транспортного, рекреаційного.

Провідні галузі промисловості регіону — це галузі лісової та лісозаготівельної, деревообробної і целюлозно-паперової (понад ЗО % товарної продукції України), хімічної і нафтохімічної (13 %), машинобудівної та металообробної, промисловості будівельних матеріалів, легкої і харчової промисловості (по 10 %).

Серед галузей паливно-енергетичного комплексу району найбільш розвинуті вугільна промисловість (Львівсько — Волинсь-кий басейн), нафтова і газова (Карпатський нафтогазоносний ра-йон).

Машинобудування представлене неметаломісткими, але трудомісткими та наукомісткими галузями й орієнтується на кваліфіковані кадри. Провідними галузями є автомобілебудування (Львів та с. Соломоново Закарпатської області), приладобудування, верстатобудування, електротехніка, радіотехніка, сільськогосподарське машинобудування. Підприємства цих галузей зосереджені у Львові, Чернівцях, Івано-Франківську, Ужгороді й інших містах.

У галузевій структурі хімічної промисловості переважають галузі гірничовидобувної хімії — видобуток природної сірки (Новий Роздол і Новояворівськ), калійних і кухонних солей (Калуш, Стебник, Солотвине). До основної хімії, що базується на місцевій та довізній сировині, належить виробництво сірчаної кислоти (Новий Роздол), калійних добрив (Калуш і Стебник). Розвивається хімія органічного синтезу, а саме: виробництво штучних волокон (Сокаль), тонкого органічного синтезу (Івано-Франківськ), поліетилену (Калуш), технічного вуглецю (Дашава). Підприємства хіміко-фармацевтичної промисловості працюють у Львові, а лакофарбової — у Львові та Бориславі.

Карпатський лісопромисловий комплекс включає лісозаготівельну деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну галузі. Лісозаготівельна промисловість розвивається в усіх областях району, деревообробна — в багатьох центрах. Найкрупнішою галуззю деревообробної промисловості в районі є меблева промисловість, підприємства якої розміщені в Ужгороді, Мукачевому, Львові, Чернівцях, Івано-Франківську та ін.. Центри целюлозно-паперової промисловості — Жидачів, Рахів, а лісохімії — Свалява, Великий Бичків, Перечин.

З галузей будівельного комплексу найбільше значення має цементна промисловість (Миколаїв Львівської та Ямниця Івано-Франківської областей).

Легка промисловість набула розвитку в усіх обласних центрах, а також у Коломиї, Мукачеві, Тисмениці, Стрию. Галузь випускає тканини, трикотаж, хутрові, швейні вироби, взуття.

Частка агропромислового комплексу в структурі господарства району останнім часом постійно зростає, зокрема збільшується виробництво сільськогосподарської продукції.

У Передкарпатті розвинуто молочно-м'ясне скотарство й свинарство. Тут вирощують озиму пшеницю, кукурудзу, льон-довгунець, цукровий буряк. У гірських районах переважають вівчарство, м'ясне і м'ясо-молочне скотарство, картоплярство та льонарство.

Закарпаття спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, свинарстві, садівництві, виноградарстві, тютюнництві.

Серед галузей харчової промисловості галузями спеціалізації Карпатського економічного району є виноробна і плодоовочеконсервна промисловість.

Основні напрями соціально-економічного розвитку Карпатського району. Беручи до уваги сучасний рівень розвитку господарства, наявність природно-ресурсного потенціалу і враховуючи конкурентні переваги та дотримуючись державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р., затвердженої Кабінетом Міні-стрів України в 2006 р., розроблено основні напрями розвитку району, а саме:

• включення району до будівництва трансєвропейських і гло-бальних транспортних телекомунікаційних систем;

• пріоритетний розвиток районного рекреаційного комплексу, реконструкція й оновлення санаторно-курортних об'єктів і баз відпочинку, формування ринкової інфраструктури рекреаційного бізнесу та підвищення якості послуг;

• структурну перебудову промислового комплексу шляхом підвищення питомої ваги наукомістких інноваційних галузей;

• обмеження розвитку гірничодобувних галузей реальними потребами внутрішнього ринку та екологічною місткістю території;

• прискорений розвиток наукомістких галузей машинобудування, автомобілебудування;

• реконструкцію підприємств хімічної промисловості;

• збільшення обсягів виробництва товарів народного споживання;

• підвищення обсягів виробництва й реалізації, підвищення якості рослинницької і тваринницької продукції;

• використання сусідства Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії для розвитку зовнішньоторгівельних зв'язків та транскордонного співробітництва;

• здійснення природоохоронних заходів з метою зниження рівня техногенної небезпеки.


11.8. Особливості розвитку Причорноморського економічного району

Причорноморський економічний район займає південну частину України, омивається водами Чорного й Азовського морів. До його складу входять Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська і Херсонська області та м. Севастополь. Площа району становить майже 19 % території України, а наявне населення — більше 15 % її населення.

У районі зосереджено 15,5% природно-ресурсного потенціалу країни (в грошовому обчисленні), зокрема мінерально-сировинні ресурси становлять 2,8%, водні – 22,2, земельні – 20, лісові – 4,7, фауністичні – 20,5 і природно-рекреаційні – 27,4%. У їх компонентному складі переважають земельні, водні та природно-рекреаційні ресурси. Виробничий потенціал території становить 10,5% від загального в Україні, а трудоресурсний потенціал – 15,4%.

Південний економічний район – промислово-аграрний район, де співвідношення промисловості й сільського господарства складає 2,1:1,0.

Природно-ресурсний потенціал району — досить значний.

Причорноморський економічний район не виділяється великою різноманітністю та багатством мінерально-сировинних ресурсів. Серед них у районі є залізні руди (Керченський басейн), флюсові вапняки, солі Кримських озер і Сиваша, граніт, мармур (Кримські гори), вапняки, скляні піски (Одеська область). На шельфі Чорного та Азовського морів зосереджені значні запаси нафти і природного газу. Нині експлуатуються родовища нафти та природного газу: Голіцинське, Шмідта, Штормове, Тарханкутське, Дельфін. Відкриті родовища природного газу на шельфі Азовського моря: Керченське, Казантипське, Стрілкове тощо.

Район повністю забезпечений земельними ресурсами — майже 18 % загальної площі земель України, в тому числі, понад 20 % припадає на сільськогосподарські угіддя. Розораність земель тут перевищує 80 %. У ґрунтовому складі переважають опідзолені чорноземи, темно-каштанові та бурі лісові ґрунти.

Природна водозабезпеченість квадратного кілометра територій району у кілька разів нижча за середньореспубліканський показник.

Причорноморський економічний район найкраще в Україні забезпечений рекреаційними ресурсами. Його рекреаційний потенціал представлений орографічними, кліматологічними, гідрологічними, бальнеологічними, ландшафтними та історико-культурними ресурсами.

Важливим чинником просторової організації відпочинку і розміщення закладів рекреаційного господарства є клімат. Середня тривалість комфортного літнього відпочинку становить від 130—145 днів у Криму до 120 днів на Одеському узбережжі, тривалість літнього оздоровчого відпочинку сягає 145—150 днів, купального сезону — 114—130 днів. Цінним видом рекреаційних ресурсів району є морське узбережжя, протяжність якого становить 1641 км.

Для району характерні значні запаси мінеральних вод, лікувальних грязей та прекрасні лісові масиви, заповідники й заказники. Нині в районі створена багатофункціональна система рекреаційного обслуговування. Тут знаходяться 36 % санаторно-курортних закладів України, з них 73 % — в АР Крим.

Демографічний потенціал. Чисельність населення. Причорноморський економічний район належить до найбільших за чисельністю населення районів України. На 1 січня 2010 р. тут проживало 7056,4 тис. осіб, або 15,2 % від кількості наявного на-селення України.

Густота населення району постійно знижується. У 2010 р. вона становила 62 чол. на 1 км2 (лише 80,5 % від середньої густоти населення по Україні) і була однією з найменших з усіх районів України.

Відтворення населення. Причорноморський економічний район має дещо вищі за середньоукраїнські показники народжуваності, смертності та природного приросту, значення яких становлять відповідно 10,6, 16,1 і мінус 5,5 %о.

Трудовий потенціал. Чисельність економічно активного населення в Причорноморському економічному районі в І півріччі 2010 р. становила 3234,5 тис. осіб (або 14,4 % від кількості всього економічно активного населення в Україні). Показники безробіття, за методологією МОП, у І половині 2010 р. в Причорномор'ї в цілому відповідали середньому рівню в Україні.

Виробничий і науково-технічний потенціал. Причорноморський економічний район має досить потужний науково-техніч ний потенціал. На його території зосереджено понад 15 % науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій України.

У структурі основних фондів району виробничі і невиробничі фонди становлять відповідно майже 61 та 39 % проти 63 і 37 % по Україні.

Галузева і територіальна структура господарства району Спеціалізацію та місце Причорноморського економічного району в загальнодержавному й міжнародному поділі праці визначає територіально-галузева структура його валової додаткової вартості, яка характеризується переважанням галузей, що надають послуги, — понад 52 %. Частка галузей матеріального виробництва складає майже 48 %, серед яких вирізняється промисловість, сільське господарство і будівництво.

Провідне значення в районі має промисловість, серед галузей якої найбільшу питому вагу посідає багатогалузева харчова промисловість (29 %), машинобудування і металообробка (близько 20 %) та електроенергетика (майже 12 %).

Надзвичайну роль в економіці району відіграє машинобудування, основними галузями спеціалізації якого є суднобудування (Миколаїв, Херсон, Керч), судноремонт (Одеса, Іллічівськ), сільськогосподарське машинобудування (Херсонський комбайновий завод, виробництво тракторних плугів в Одесі), верстатобудування (Одеса), обладнання для харчової промисловості (Одеса, Сімферополь), приладобудування (Одеса, Миколаїв, Севастополь, Сімферополь), електронна та електротехнічна промисловість (Одеса, Сімферополь, Севастополь, Херсон, Нова Каховка, Первомайськ).

Металургійний комплекс представлений Камиш-Бурунським гірничо-збагачувальним комбінатом поблизу Керчі, глиноземним заводом у Миколаєві, видобутком флюсових вапняків (Балаклава) й заводами переробної металургії (Одеса — сталедротовий завод) і малої металургії великих машинобудівних заводів Одеси, Миколаєва та Херсона.

Хімічна промисловість району має багатогалузеву структуру. Основними галузями залишаються виробництво мінеральних добрив — фосфатних і азотних (Одеса), сірчаної кислоти (Одеса), двоокису титану (Красноперекопськ), соди (Саки), пластмас (Сімферополь), лаків та фарб (Одеса), парфумів (Миколаїв).

Розвинута в районі і нафтопереробна промисловість (Одеса і Херсон).

Промисловість будівельних матеріалів представлена виробництвом залізобетонних виробів (Одеса, Миколаїв, Сімферополь), цементу (Миколаїв, Балаклава), шиферу (Балаклава).

Велика увага приділяється розвитку легкої промисловості, більшість підприємств якої розміщені переважно в обласних центрах. Головна галузь легкої промисловості в районі — бавовняна (Херсон), а також взуттєва (Одеса), трикотажна і швейна галузі (в більшості великих, середніх та малих міст).

Провідним міжгалузевим комплексом Причорноморського економічного району є агропромисловий. В цілому сільське господарство району виробляє понад 14 % ва-лової продукції України і представлене багатогалузевим землеробством і тваринництвом. Питома вага рослинництва в районі значно перевищує тваринництво.

Провідну роль у землеробстві відіграє зернове господарство. Основні зернові культури — озима пшениця, кукурудза, ячмінь, просо та рис. Серед технічних культур провідними культурами є соняшник (ЗО % посівів України), який вирощують переважно в Одеській і Миколаївській областях; ефіроолійні культури (коріандр, троянда, лаванда, шавлія), вирощувані в передгірських і гірських районах Криму; тютюн (Одеська область і АР Крим); цукрові буряки (північні райони Одеської та Миколаївської областей).

Велика увага приділяється розвитку овочівництва і баштанництва. Район спеціалізується на садівництві і виноградарстві. Садівництво найбільш поширено в АР Крим (абрикоси, персики, черешні, сливи, яблуні, груші, грецькі горіхи).

Основними галузями тваринництва району залишаються скотарство м'ясо-молочного напряму, а також свинарство, вівчарство, птахівництво (особливо бройлерне), бджільництво і шовківництво.

Важливою галуззю АПК району є харчова промисловість, на долю якої припадає третина промислової продукції району.Провідна роль належить м'ясній, хлібопекарській, виноробній, рибній, олійно-жировій, молочній та плодоовочеконсервній промисловості.

В Причорноморському економічному районі зосереджений найкрупніший в Україні рибопереробний комплекс. Найбільшими центрами рибної промисловості тут є Одеса, Керч, Севастополь, Очаків, Белгород-Дністровський, Ялта, Кілія та ін.

Крупні плодоовочеві комбінати побудовані в Херсоні, Ізмаїлі, Одесі й Сімферополі.

В районі розміщені великі підприємства виноробної промисловості — в Масандрі, Сімферополі, Алушті, Судаку, Феодосії, Одесі, Херсоні.

Центрами олійно-жирової промисловості є Одеса, Херсон, Миколаїв, Вознесенськ.

Крупні м'ясокомбінати побудо-вані в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Ізмаїлі, Сімферополі, Керчі, Первомайську, Вознесенську.

Центрами ефірної промисловості залишаються Сімферополь, Бахчисарай, Алушта, Судак.

Вигідне географічне положення, специфіка галузевої структури і територіальної організації господарства, природні умови сприяли розвитку всіх видів транспорту, які формують єдину транспортну систему. Найбільше значення має морський транспорт. На морському узбережжі й на Дунаї розташовано 12 основних торгових портів, з яких найбільшими є Іллічівськ, Одеса, Керч, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл. Найбільші пасажирські порти — Севастополь, Ялта, Одеса, Євпаторія.

Важливе значення в районі має і залізничний транспорт. Довжина залізничних магістралей складає 2921 км, а основними залізничними магістралями району є Одеса-Київ, Севастополь-Сімферополь-Київ, Одеса-Львів, Миколаїв-Знам'янка-Харків тощо.

Важливим видом транспорту в районі є автомобільний. Загальна довжина автомобільних шляхів становить 24,5 тис. км, у тому числі 24,1 тис. км мають тверде покриття. Основні автомобільні шляхи державного та міжнародного значення — це Миколаїв—Одеса—Кишинів, Миколаїв—Херсон—Сімферополь, Севастополь—Сімферополь—Харків—Москва. В Криму діє єдина в країні міжміська тролейбусна лінія Сімферополь—Ялта.

Причорноморський економічний район має досить розвинуту соціальну сферу, яка забезпечує відтворення головної продуктивної сили — людини.

Територіальна структура господарства району В АР Крим сформовано шість промислових вузлів, зокрема багатогалузеві: Сімферопольський (машинобудування, харчова, легка, промисловість будівельних матеріалів), Севастопольський (судно- і приладобудування, рибообробна, виноробна, промисловість будівельних матеріалів), а також Керченський (гірничо-металургійна, рибообробна, суднобудування, промисловість будівельних матеріалів) і Красноперекопський (виробництва основної хімії). Крім того, утворюється Джанкойський промисловий вузол (машинобудування, харчова промисловість).

У Миколаївській області функціонує два спеціалізованих господарських підрайони: Північний і Південний промисло­во-аграрний з розвинутим портовим і рекреаційним господарством.

В Одеській області виділяється Одеський промислово-транспортний вузол (Одеса, Іллічівськ, Південний), який має багатогалузеву спеціалізацію (морегосподарський комплекс, машинобудування і металообробка, харчова й легка промисловість).

У Херсонській області сформувався Херсонський промисловий вузол (суднобудування і судноремонт, харчова й текстильна промисловості) та формується Каховсько-Бериславський промисловий вузол (машинобудування і металообробка, харчова промисловість та промисловість будівельних матеріалів). Основні промислові багатогалузеві центри – м. Борислав, Нова Каховка і Каховка.

Основні напрями соціально-економічного розвитку Причорноморського економічного району Враховуючи сучасний рівень розвитку економіки Причорноморського економічного району, особливості природно-ресурсного і соціально-економічного потенціалу та державну стратегію регіонального розвитку на період до 2015 р., затверджену Кабінетом Міністрів України в 2006 р. розроблено такі пріоритетні напрями розвитку господарського комплексу району:

• прискорення розвитку морегосподарського комплексу: суднобудування і судноремонту, рибного та портового господарства, машинобудування для АПК, освоєння нафтогазових родовищ шельфової зони Чорного моря;

• структурну перебудову господарського комплексу на принципах взаємоузгодження регіональних і загальнодержавних інтересів, спрямування значної частини інвестицій на розвиток перспективних галузей економіки й окремих підприємств, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію;

• підвищення конкурентоспроможності економіки району та реалізацію інноваційної стратегії її розвитку, зниження енергомісткості і металомісткості промислового виробництва, подолання збитковості та зміцнення фінансового стану сільськогосподар-

ських підприємств;

• досягнення фінансової стабілізації та зростання ефективності формування і використання регіональних і місцевих бюджетів;

• ефективне використання науково-технічного потенціалу району, збільшення вкладу науки й техніки в розвиток технопарку Причорномор'я, який включає науково-технічний та виробничий потенціал Одеси, Миколаєва і Херсона;

• розширення участі України в організації Чорноморського економічного співробітництва, що сприятиме налагодженню взаємовигідного економічного співробітництва з країнами-учасницями;

• вирішення проблем соціальної сфери і, в першу чергу, підвищення зайнятості населення, піднесення добробуту населення та забезпечення ефективнішого використання й розвитку трудового потенціалу району;

• поліпшення екологічної ситуації в рекреаційних зонах району, передусім, Причорноморського узбережжя.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ОПОРНИЙ Конспект лекцій з дисципліни Регіональна економіка

ОПОРНИЙ Конспект лекцій... з дисципліни Регіональна економіка... Модуль...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Особливості розвитку Поліського економічного району

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Поняття природно-ресурсного потенціалу та його складових
Економічний потенціал регіону і країни в цілому характеризують 3 його основні складові: 1) природно-ресурсний потенціал; 2) населення і трудові ресурси; 3) виробничий пот

Економічна оцінка природних ресурсів
1. Мінеральні ресурси – це сукупність запасів корисних копалин у надрах Землі (району, країни, регіону, планети), придатних для використання в різних галузях господарства. Мінерально-сиров

Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів
Розглянемо коротку характеристику мінерально-ресурсного потенціалу економічних районів. Донецький економічний район — це найбільш багатий і унікальний економічн

Демографічна ситуація в Україні
Населення і трудовий потенціал України е складовими економічного потенціалу держави. їх роль особливо зростає в густозаселених регіонах з недостатніми природними ресурсами. Населення і трудовий пот

Міграція населення і її види
Окрім природного руху населення одним із важливих чинників, які зумовлюють зміну чисельності населення країни та впливають на його перерозподіл по регіонах та населених пунктах, є механічне переміщ

Система розселення України
Для характеристики розміщення населення використовують поняття "розселення". Особливості розміщення населення, рівень розвитку господарства, історичні традиції народу формують си

Трудові ресурси та трудовий потенціал України
Сучасне розуміння поняття „людські ресурси”, яке нерідко ототожнюється з поняттям „трудові ресурси” і „людський капітал”, є багато в чому суперечливим. Щодо цього, то слід, насамперед, чітко визнач

Щодо характерних особливостей формування людського ресурсного потенціалу України потрібно відзначити наступне.
По-перше, людський потенціал України формується за рахунок власних людських резервів. При цьому активна імміграція в країну – як додатковий засіб залучення робочої сили – не спостерігається в таких

Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення
  9.1. Металургійний комплекс України, його розвиток і розміщення. 9.2. Особливості розміщення і розвитку агропромислового комплексу України. 9.3. Транспортний компл

Хімічний і лісопромисловий комплекси України, їх розвиток і розміщення
Хімічна промисловість – галузь важкої промисловості, що включає виробництво продукції з углеводородної, мінеральної та іншої сировини шляхом її хімічної переробки. Розміщення хімічної пром

Реферати
5. Промисловість України і форми її територіальної організації. 6. Виробництво товарів народного споживання, сучасний стан та особливості розміщення. 7. Харчова промисловість Укра

Регіон як соціально-економічна система
Однією з характерних ознак регіону є територія з усіма природно географічними, історико-демографічними, політико-адміністративними особливостями, що формують ознаки етнічної спільності людей, визна

Особливості розвитку Донецького економічного району.
Господарські комплекси економічних районів України характеризуються значними відмінностями. За потужністю виробничого потенціалу вони розміщуються у такій послідовності: Донецький, Придніп

Особливості розвитку Придніпровського економічного району.
Придніпровський економічний район (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області) – це промислово-аграрний район, де промисловість значно переважає над сільським господарством (6:1).

Відсутністю розвинутої зовнішньоторгівельної інфраструктури (інформаційної, законодавчої, маркетингової, біржової тощо).
Перспективи та основні напрями подальшого розвитку зовнішніх економічних зв'язків України передбачають: • гармонізацію економічного законодавства відповідно до ста

Поняття міжнародної економічної інтеграції
Зростання міжнародного руху товарів та факторів виробництва обумовило розвиток інтеграційних процесів як України, так і інших країн світу. Але забезпечити надійність виробничо-збутових зв’язків між

До основних науково- і теоретично обґрунтованих і практично ап­робованих форм міжнародної економічної інтеграції відносять
Зони вільної торгівлі - найпростіші форми інтеграції. У таких зонах діє особливий пільговий торговельний режим для країн учас­ниць за рахунок відміни торгових обмежень,

Проблеми та перспективи інтеграції України до ЄС
Європейська інтеграція - це магістральний напрям розвитку континенту, який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. Європейська інтеграція і членство в Є

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги