Зростання міжнародного руху товарів та факторів виробництва обумовило розвиток інтеграційних процесів як України, так і інших країн світу. Але забезпечити надійність виробничо-збутових зв’язків між країнами та подолати перепони на шляху міжнародної торгівлі виявилося можливим тільки в межах міждержавних інтеграційних об’єднань на основі багатосторонніх політичних договорів. Саме тому інтеграційні процеси у світовому господарстві стали окремою та достатньо вагомою темою для досліджування сучасних вчених-економістів.
Міжнародна економічна інтеграція – це об’єктивний процес економічної взаємодії країн на основі розвитку стійких взаємозв’язків та поділу праці між національними господарствами, який приводить до зближення господарських механізмів і створення міжнародних господарських комплексів у межах держави та приймає форму міждержавних домовленостей і спільно регулюється міждержавними органами.
Сучасні вчені-економісти виділяють наступні фактори, що впливають на розвиток інтеграційних угруповань:
1. Близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкових відносин у країнах, що інтегруються.
2. Географічна близькість країн, які інтегруються, наявність в більшості випадків спільного кордону та історичних зв’язків.
3. Спільні економічні і інші проблеми, що стоять перед країнами у сфері розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичної співпраці тощо.
4. Оптимальне співвідношення між економічною, соціальною та політичною інтеграцією – реальний розвиток інтеграційного співробітництва, він неможливий без підтримки як політичної еліти держав-членів, так і фірм, і більшості населення.
5. Наявність сприятливих внутрішніх та зовнішніх факторів розвитку економіки як окремих країн-членів, так і усього регіону; в періоди економічних труднощів посилюється тенденція до дезінтеграції – країни-члени намагаються вирішувати свої проблеми окремо.
6. Відносно рівний розподіл прибутків і втрат від участі в інтеграційному процесі між країнами.
Характерною рисою міжнародної інтеграції є процес зближення національних господарств і відповідних механізмів регулювання економіки, соціальних та політичних відносин країн конкретного регіону та загальна зміна структури окремих країн. Тому інтеграція поділяється на кілька головних сфер, в котрих питання інтеграції мають свої особливості: сфера виробництва і послуг, товарні та фінансові ринки країн-учасниць, соціальна й економічна політика. Сукупність цих окремих інтеграцій створює міжнародну регіональну інтеграцію.
Економічні спілки або союзи можуть бути:
‑ реґіональними (Європейський Союз, Латиноамериканська асоціація інтеграції, організація Центральноамериканських держав тощо);
‑ спеціальними (МАГАТЕ);
‑ товарно-виробничими (ОПЕК, Міжнародна спілка електрозв’язку, Всесвітня торгова організація);
‑ інвестиційними (Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку.
‑ військово-політичними (союзи): НАТО, СЕНТО, СЕАТО.