Трудові ресурси та трудовий потенціал України

Часто в наукових дослідженнях та в офіційній статистиці до трудових ресурсів відносять також і категорію людей, які зайняті в галузіх і сферах економічної діяльності поза межами працездатного віку. Проте такий підхід є багато в чому проблематичним, оскільки належність до категорії „працюючий пенсіонер” або „працюючий підліток” дає змогу лише констатувати факт сьогочасної належності цієї особи до категорії зайнятого населення. При цьому припинення нею участі в економічній діяльності автоматично виключає таку людину з категорії „трудові ресурси”. Про це свідчить і факт відсутності понять „безробітний підліток” і „безрбітний пенсіонер за віком”. Разом з тим, працездатна людина у працездатному віці, припиняючи участь в економічній діяльності, з категорії трудових ресурсів не виходить (переходить до категорії безробітних). Тому з цієї точки зору потрібне чітке розмежування у понятийно-термінологічному апараті двох категорій: працездатного населення в працездатному віці та працездатного й економічно активного населення поза межами працездатного віку. Для цього пропонується використовувати таке поняття, як людські ресурси.

До людських ресурсів відносять, крім трудових ресурсів (працездатного населення у працездатному віці), ще й частину населення суспільства (у регіональному розрізі – регіону), яка спрможна обмежено брати участь в еокномічні діяльності, а за певних обставин – досягти необхідного фізичного розвитку, здоров’я, отримати освіту, долучитися до культурних набутків, розвинути здібності, дістати кваліфікацію та професійні знання для суспільно корисної діяльності, а також є працездатною за межами працездатного віку.

Таким чином, окрім власне трудових ресурсів, людські ресурси включають ще й резервні трудові ресурси – „потенційні” трудові ресурси, які можуть бути задіяні в суспільному виробництві або негайно, або ж із високою часткою ймовірності за певний проміж часу. До цієї категорії таким чином належать діти та підлітки, які є зайнятими суспільно корисною працею й через певний час спрможні перейти до категорії трудових ресурсів, пенсіонери за віком, приздатні до суспільно корисної праці, й інваліди, які спроможні обмежено брати участь у суспільному виробництві.

Як видно з наведеного визначення, категорія осіб „людські ресурси” включає категорію осіб „трудові ресурси” і категорію осіб „резервні ресурси трудової діяльності”. При цьому чисельність людських ресурсів визначається фактично чисельністю всіх людей, які будь-яким чином можуть брати участь у суспільно корисній праці. Отже, потенціал людських ресурсів (людський потенціал) є сукупною здатністю до праці всіх (обмежено і цілком працездатних) членів суспільства, потенційною максимальною сукупною працездатністю всього суспільства в конкретний відтинок часу.

У цьому контексті слід уточнити, що безробітні, яких відносять до трудових ресурсів, також певною мірою є людським резервом економічної діяльності. Проте на більш-менш довготривалому відрізку часу вони складають значно ймовірніший резерв ринку праці, тим часом як незайняті люди за межами працездатного віку є менш ймовірними учасниками суспільного виробництва, оскільки в будь-який момент можуть залишити ринок праці та жити на утриманні держави, батьків, дітей тощо, і загалом поступаються за рівнем працездатності особам працездатного віку.

Категорія „людський капітал” бгато в чому близька до категорії „потенціал людських ресурсів”, оскільки у вартісному вимірнику відображається суспільною споживчою вартістю робочої сили, яка в сучасному суспільстві залишається основною продуктивною силою. Головною характеристикою вартості робочої сили є продуктивність суспільної праці. Людський капітал відображає здібності, навички праці, економічну активність, здоров’я населення. В категорії людського капіталу оцінюються не тільки наявні на цьому етапі, а й потенційні працівники – творці матеріальних благ.

Відповідно до вище викладеного людський капітал можна охарактеризувати як „реальний” потенціал людських ресурсів, оцінений у конкретних суспільно-історичних умовах існування людини – носія робочої сили. При цьому такі умови формують і певним чином обмежують „простір” реалізації людського потенціалу.

Отже, для ефективного функціонування людського ресурсного потенціалу необхідною умовою є наявність певної рівноваги, за якої людський капітал якомога більше співвідноситься з потенціалом людських ресурсів.