Стадія оцінки - раздел Философия, ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ Більшість Учасників – “Генераторів” Залишає Нараду.
Стадія Оцінки Пр...
Більшість учасників – “генераторів” залишає нараду.
Стадія оцінки проводитися групою “аналітиків” або комітетом з оцінки. Їх завдання: розвинути висунуті на стадії пошуку ідеї для їх експертизи.
Ціль оцінки полягає в тому, щоб усі ідеї розбити на три групи:
1. Відібрати ідеї для негайного використання (відразу придатні).
2. Виявити ідеї, які можуть використовуватися після обробки.
3. Відібрати ідеї, які явно непридатні.
До двох перших груп потрапляє 10 – 15% усіх пропозицій. З їх числа “аналітики”, як правило, можуть відібрати не тільки варіанти рішення конкретної проблеми, а й деякі цінні ідеї для подальшої роботи. Після цього експертна група “аналітиків” обирає конкретне раціональне рішення.
Повна тривалість мозкового штурму становить не більш ніж півтори-дві години з наступним регламентом:
– представлення учасників і ознайомлення їх із правилами, розподіл по групах “генераторів” і “аналітиків” – 5 – 10 хв.;
– постановка проблеми ведучім і інструктаж з відповідями на запитання – 10 – 15 хв.;
– генерація ідей – 15 – 25 хв.;
– перерва – 10 – 15 хв.;
– повторна генерація ідей – 10 –15 хв.;
– складання відредагованого списку ідей – 10 – 15 хв.
Мозковий штурм – це корисний метод вибору раціонального варіанта рішення складної й нової управлінської проблеми. Він взаємозбагачує ідеями учасників процесу штурму й позбавляє мислення за схемою. Його потрібно ретельно планувати й проводити, а також правильно робити наступну оцінку.
Мозковий штурм застосовують вибірково, коли здається, що є достатній простір для різних ідей. Це не вирішить усіх проблем, але може допомогти прорватися через заслін традиційних підходів.
Пам’ятайте, що якою б творчою людиною ви не були, однак рішення, яке ви приймаєте, має працювати. Мозковий штурм допоможе вам вирішити нову проблему, але в остаточному підсумку вам доведеться за допомогою чіткого й аналітичного мислення оцінити всі “ за” і “ проти” обраного рішення, перш ніж ви на ньому зупинитеся.
2.1.4. Методика визначення стилю прийняття рішень з використанням «дерева» рішень Врума – Яго
Однієї з найпоширеніших сучасних ситуаційних моделей прийняття рішення з управлінської проблеми є модель, запропонована Вігором Врумом і Пилипом Йеттоном, яка пізніше суттєво доповнена за участю Артура Яго [7, с. 511]. Ця модель орієнтована на залучення підлеглих до участі в прийнятті рішення. На рис. 2.8 показаний ступінь участі командира й підлеглих у прийнятті рішень залежно від стилю його прийняття.
Рис. 2.8. Ступінь участі командира й підлеглих у прийнятті рішень
У моделі «дерево» рішень Врума - Яго розглядаються п’ять стилів прийняття рішень (рис.2.8) і вісім аспектів проблеми (рис.2.9).
П’ять стилів прийняття рішень (рис. 2.8):
А1 – перший автократичний: при ньому командир приймає рішення одноосібно згідно з наявною у нього інформацією, підлеглі не залучаються до цього процесу;
А2 – другий автократичний – командир приймає рішення одноосібно, підлеглі залучаються на етапі збору інформації для прийняття рішення;
К1 – перший консультаційний – командир індивідуально розмовляє з кожним підлеглим з метою одержання пропозицій щодо варіантів вирішення проблеми, не збираючи їх у групу. Потім військовий менеджер приймає рішення, яке може ґрунтуватися на внеску підлеглих, а може й ні;
К2 – другий консультаційний – командир збирає підлеглих у групу, ставить проблему й збирає пропозиції щодо варіантів вирішення. Потім військовий менеджер приймає рішення, яке може ґрунтуватися на внеску підлеглих, а може й ні;
Г – груповий – командир збирає підлеглих у групу, ставить проблему, підлеглі висувають пропозиції щодо варіантів вирішення проблеми. Потім військовий менеджер приймає рішення, яке підтримується всією групою або простою більшістю учасників.
Вісім аспектів проблеми, які показані зверху рис.2.9 «дерева» рішень:
(ВМ) – Який рівень вимог до методу прийняття рішень?
(ВО) – Який рівень зобов’язань підлеглих у передбачуваному рішенні?
(ІнК) – Якою мірою командир володіє необхідною інформацією для прийняття рішення?
(СП) – Який рівень структурованості проблеми?
(ІмП) – З якою ймовірністю можна оцінити те, що підлеглі візьмуть на себе зобов’язання по виконанню одноособового рішення?
(СЦ) – Якою мірою підлеглі згодні з тим, що вирішення даної проблеми в інтересах усієї групи або військової організації?
(ІмК) – Яка існує ймовірність конфлікту між підлеглими у випадку прийняття даного рішення?
(ІнП) – Чи підлеглі мають необхідну інформацію для прийняття рішення?
Аспекти проблеми можуть носити два значення: В – високе й Н – низьке. Ці значення визначає командир, виходячи з:
– складності й сутності проблеми;
– професіоналізму командира;
– досвіду вирішення подібних проблем;
– ступеня знань підлеглих, їх згуртованості як єдиної команди;
– ступеня знань морально-психологічного клімату в колективі;
– рівня підготовленості підлеглих для вирішення проблеми;
можливості виникнення конфлікту тощо.
У цих умовах командирові пропонується зосереджувати увагу на проблемі, яка повинна бути вирішена, і на ситуації, у якій проблема виникла.
Розглянемо приклад. Командир визначив наступні значення аспектів проблеми: ВМ – високе, ВО – високе, ІнК – низьке, СП – високе, ІмП – низьке, СЦ – високе, ІмК – низьке, ІмП – низьке.
Для визначення стилю прийняття рішення командиром, при даних значеннях аспектів проблеми, необхідно скористатися «деревом» Врума – Яго (рис. 2.9).
Для цього, починаючи ліворуч, рухатися праворуч по восьми значеннях аспектів проблеми до стилю прийняття рішення. Для розглянутого прикладу виходимо на стиль прийняття рішення К2, тобто при рішенні управлінської проблеми, яка описується заданими значеннями восьми аспектів, командир повинен застосувати другий консультаційний стиль.
Визначення стилю прийняття рішення командиром підрозділу військової організації з використанням ситуаційної моделі «дерева» рішень наведене в роботах [32, с.72 – 75; 34, с. 23 – 26].
ББК Ц УКР Я... Поляков С Ю Куртов А І Полікашин В С Полікашин О В Зміївський Г А Потіхенський А І...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Стадія оцінки
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ
Навчальний посібник
За загальною редакцією кандидата юридичних наук
доцента С. Ю. Полякова
УДК 355/359.07 (075.8) Рекомендова
З М І С Т
ВСТУП..................................................................................................................….
Розділ 1. Т
В С Т У П
Військове управління включає три аспекти (складових):
1) управління військовослужбовцями;
2) управління бойовими засобами (зброєю);
3) управління військами (силами).
Введення у військове управління
1.1.1.1. Основні визначення й поняття менеджменту й військового управління
Організація й військова організація.Найголовнішим поняттям військового управління є війсь
Соціально - технічна система
1.1.2.1. Військові організації і їх класифікація
Визначення військової організації дано в п. 1.1.1.1.
Сучасний світ нерідко розглядається як світ найрізнома
Структури військової організації
У військовій організації є організаційні структури й структури управління.
1.1.3.1. Визначення, елементи й класифікація організаційних структур і
структур управління вій
Принципи й підходи до управління військовою організацією
У п. 1.1.1.2 було наведено таке визначення: «Принципи військового управління – являють собою загальні рекомендації щодо дій і прийняття рішень, при дотриманні яких забезпечується еф
Одномірних» теорій (шкіл) менеджменту
У п. 1.1.1.4. усі теорії менеджменту розбиті на дві групи: «одномірні» і «багатомірні». До «одномірних» теорій були віднесені школи наукового, адміністративного менеджменту й школа
Назвемо ці принципи.
1. Наявність чітко поставлених цілей або ідеалів як головна передумова ефективної роботи.
2. Присутність здорового глузду у всякій роботі.
3. Можливість одержання кваліфікованої п
Багатомірних теорій (шкіл) менеджменту
1.2.2.1. Принципи військового управління на основі
поведінкових теорій «Х» і «У»
Приблизно з кінця 50-х років школа людських стосунків трансформувала
Принципи військового управління видатних полководців
В історії війн було багато полководців, але видатних обмежена кількість. Військові дослідники й теоретики зазвичай до числа таких полководців зараховують Олександра Македонського, Ганнібала, Гай Юл
Зосередження сил на вирішальному напрямку.
4. Різноманітність тактичних прийомів ведення бою. Він розвив тактику наступу колонами й розсипним строєм, що дозволяло концентрувати значні сили на головних напрямках.
Полководець (командир) повинен бути завжди великим психологом
Наведемо навчальну історію, що доводить унікальність психологічних знахідок полководця.
Молодий, необстріляний солдат Кузьма Шапкін під час бою у ріки Римнік злякався, і весь день просидів
Ціна часу.
Коли до Суворова приїжджали з візитами імениті чиновники, полководець іноді виходив з будинку, сідав у карету візитера, кілька хвилин розмовляв з ним і відпускав з Богом. Так він заощаджував час на
Неповторна особистість полководця
Про «дивацтва» полководця.Слава «дивака» супроводжувала Суворова з юнацтва й до останніх днів його насиченого подіями життя.
Спочатку він вражав близьких своїми примхами щ
Самовладання і звичка у разі небезпеки вести гру на загострення
За весь несприятливий час Сталін ніде не сказав про Жукова жодного поганого слова. І Жуков, звичайно, був вдячний йому за таку об’єктивність».
Не виявлене висловлювань Жукова, які можна бу
Зарозумілість.
7. Мужність Жукова. Жуков був, безумовно, дуже сміливою людиною. В атмосфері страху перед репресіями армійське командування було паралізовано. Щоб не потрапити під молот НКВД, «не
Системні моделі
Завдяки системному підходу вчені й практики менеджменту розробили моделі організацій і їх частин (підрозділів). Нижченаведені моделі є демонстрацією застосування теорії соціальних систем.
Упралінська діяльність командира
У пункті 1.1.1.2 розглядаючи систему управління військовою організацією, було зазначено, що суб’єктом управління є командир. Без нього не може функціонувати жодна система військового управління.
Вимоги, які висуваються до нього
Командир ‑це член військової організації, що здійснює управлінську діяльність і вирішує управлінські завдання. Специфіка таких завдань визначає переважно розумовий, творчий х
Стилі управління командира
1.3.3.1. Визначення й класифікація основних стилів управління
Стиль управління – характерні риси поведінки, прийомів, дій, які використовує командир у процесі управ
Влада командира
Як було зазначено в п. 1.2.4.1, керівництво (лідерство) розглядається як самостійна діяльність, яка припускає можливість впливу на окремих військовослужбовців і військові колективи таким чином, щоб
Лідерство командира
Військові організації, що домагаються успіху, відрізняються від протилежних їм головним чином тим, що застосовують більш динамічне й ефективне керівництво й лідерство. Синонімами сл
Комунікація як єднальна функція управління військовою організацією
Майже неможливо переоцінити важливість комунікації в управлінні. Все, що роблять командири, щоб забезпечити досягнення військовою організацією цілей, вимагає ефективного обміну інформацією. Якщо лю
Військовою організацією
Управлінське рішення становить основу процесів управління. Процес виробки й прийняття рішення носить творчий характер і становить саму суть управлінської діяльності командирів усіх рівнів управлінн
Рішення – це вибір альтернативи.
Жодна людина, коли дорослішає, не може не пізнати на практиці процесу прийняття рішень. Як здатність до комунікацій, так і здатність приймати рішення – це вміння розвивається з досвідом. Кожен з на
Перший етап - аналіз проблеми
Проблемною вважається ситуація, коли поставлених цілей не досягнуто. Інакше, ви довідаєтеся про проблему у силу того, що не відбувається те, що повинно було відбутися. Однак занадто часто командири
Процес реалізації.
Процес прийняття рішення не закінчується вибором єдиного варіанта вирішення проблеми. Простий вибір напрямку дій мало цінний для військової організації. Для вирішення проблеми або отримання вигоди
Методи прийняття колективних управлінських рішень
У п. 2.2.1 – 2.2.4 ми дали визначення, розглянули класифікацію й навели методику прийняття й реалізації управлінських рішень. У цьому пункті ми розглянемо найпоширеніші методи прийняття колективних
Стадія пошуку
Стадія пошуку включає п’ять етапів:
– представлення й аналіз проблеми ведучим;
– висловлення спонтанних пропозицій за рішенням з боку учасників;
– розвиток ідей;
Планування як функція управління військовою організацією
Військова організація раніше була визначена як група військовослужбовців, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальних цілей. Функція планування передбачає прийняття рішення про т
Делегування, відповідальність і повноваження
Функція організація – це дія по досягненню раціональної комбінації людських і матеріальних ресурсів виконання завдання в просторі й часі.
Організація як функція управління військовою орган
Мотивація як функція управління військовою організацією
Командир знайшов удале рішення складної управлінської проблеми, розробив план його реалізації, має необхідні ресурси, перед усіма підлеглими поставив конкретні завдання. Здавалося б, успіх справи з
Контроль як функція управління військовою організацією
Контроль – діяльність командирів по виміру й оцінці результату діяльності військової організації. Контроль необхідний для підбиття підсумків дій військової організації, виявлення й попередження кри
Військовою організацією
Під управлінською інформацієюрозуміється сукупність відомостей про процеси, що протікають усередині організації й у її оточенні. Їх використання дозволяє знизити невизначеність при
Технічні засоби управління, обробки й передачі інформації.
З появою нових засобів управління змінюються погляди, смаки й мода на технічне оснащення роботи командирів вищого рівня управління.
Зовсім недавно високий начальник повинен був мати велики
Управлінської культури
2.2.1.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної культури
Військова організація живе завдяки двом основним потенціалам: організаційна структура й організаційна культура
Взаємини співробітництва у військовій організації
Взаємини співробітництва– це вид спільних дій, при якому військовослужбовці об’єднують свої зусилля добровільно.
Взаємини співробітництва між військовослужбовцями у війсь
Об’єктивна військова організаційна культура
Військова організаційна культура має два аспекти: суб’єктивний і об’єктивний (див. п. 2.2.1). Суб’єктивний аспект відбиває духовний бік життя військової організації, а об’єктивний ‑ матеріаль
Обладнання робочого місця
Робочі місця командирів можуть бути оснащені засобами адміністративного зв’язку й сигналізації, складання, копіювання, зберігання й пошуку текстових документів, виконання креслень і відображення ау
Новости и инфо для студентов