рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Мотивація як функція управління військовою організацією

Мотивація як функція управління військовою організацією - раздел Философия, ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ Командир Знайшов Удале Рішення Складної Управлінської Проблеми, Розробив План...

Командир знайшов удале рішення складної управлінської проблеми, розробив план його реалізації, має необхідні ресурси, перед усіма підлеглими поставив конкретні завдання. Здавалося б, успіх справи забезпечений і залишається тільки очікувати результатів запланованих заходів. Однак вони чомусь не поспішають проявити себе та й підлеглі не відчувають особливого захвату від впроваджуваних нововведень. Так у чому ж справа? Відповідь проста й давно відома: для успішного виконання управлінського рішення необхідно включити механізм мотивації.

Мотивація як функція військового управління являє собою процес спонукання себе й підлеглих до діяльності для досягнення особистих цілей або цілей військової організації. Завдання командирів – визначити дійсні спонукання підлеглих для дій з максимальною віддачею й забезпечити умови для реалізації потенціалу підлеглих.

 

2.1.7.1. Визначення, сутність і модель мотивації

 

Люди працюють, врешті-решт, для того, щоб задовольнити свої потреби.

Потреба – це усвідомлення відсутності чого-небудь або нестаток у чому-небудь, що викликає у людини стан дискомфорту або спонукання до дії. Потреби неможливо безпосередньо спостерігати або вимірювати. Про їх існування можна судити лише з поведінки підлеглих.

Однак наявності одних потреб ще недостатньо, щоб людина проявляла свою активність. Крім них активну діяльність людей зумовлюють мотиви й стимули.

Мотив ‑це усвідомлені або неусвідомлені внутрішні спонукання до дій, спрямованих на задоволення потреб. Потреба людини зазвичай визначається не одним мотивом, а їх сукупністю. Співвідношення різних мотивів, що впливають на поведінку людини, утворює її індивідуальну мотиваційну структуру. Ця структура зумовлюється рівнем добробуту, соціальним статусом, кваліфікацією, цінностями тощо. Така структура досить стабільна, але піддається цілеспрямованому формуванню, наприклад, у процесі виховання.

Для успішного керівництва підлеглими командир повинен хоча б у загальному вигляді уявити, чого хочуть і чого не хочуть, до чого прагнуть його підлеглі. Виходячи із цього, він або змінює мотиваційну структуру їх поведінки, розвиваючи бажані мотиви чи послабляючи небажані, або здійснює прямий вплив на поведінку, тобто здійснюючи мотивацію.

Мотивація ‑ це процес впливу на людину з метою спонукання її до певних дій. Мотивація становить серцевину й основу управління людиною. Ефективність управління дуже залежить від того, наскільки успішно здійснюється процес мотивації. Мотивація людей здійснюється шляхом використання різних прийомів і способів (мотиваторів) впливу на людину. Мотиваторами слугують різні типи «заохочення - не заохочення», «покарання - не покарання», «примусу-не примусу». При цьому мотиватор як спосіб впливу може бути застосований до людини до початку й після вчинення дії. Ступінь впливу на людину того самого мотиватора може бути різним, залежно від того, коли відбулося його застосування.

Стимули – блага, за допомогою яких людина може задовольнити свої потреби. Стимули діють не самі по собі, а попередньо піддаються свідомій оцінці (вони можуть інакше вплинути на поведінку, якщо будуть потребувати нереальних дій). Добитися від підлеглих бажаної поведінки можна двома шляхами: обрати людину із певним рівнем внутрішніх настанов або скористатися мотивацією за допомогою стимулів. Процес використання різних стимулів для мотивації людей називається процесом стимулювання.

За змістом стимули бувають економічними й неекономічними. Економічні стимули можуть бути прямими (грошовий дохід) або непрямими, що полегшують одержання прямих (наприклад, вільний час, що дозволяє заробити в іншому місці). У той же час можливості економічних стимулів обмежені, тому принцип максимізації власної вигоди не можна абсолютизувати. Йому протистоять:

1) прагнення до благодійності;

2) байдужність щодо матеріальних благ, зокрема, до грошей (сама багата людина у світі Б. Гейтс чи не все життя ходить в одному піджаці);

3) ефект насичення потреб (навіть престижні блага мотивують до певних меж, а потім приїдаються).

Неекономічні стимулиподіляються на організаційні (створення сприятливих умов праці, здоровий клімат у колективі, високі цілі та ін., наприклад, для військовослужбовців високі цілі – чесне служіння й захист Батьківщини) і моральні (нагородження преміями, подарунками, вираження публічної або особистої подяки).

Таким чином, для військової організації під мотивацією розуміється процес, при якому командир спонукує підлеглих до виконання завдання для досягнення цілей військової організації(можна додати , що цей процес також спонукання себе до діяльності для досягнення особистих цілей).

Модель мотивації.Процес мотивації через потреби включає (рис.2.14):

 

1) установлення незадоволених потреб і формування цілей, спрямованих на задоволення потреб;

2) спонукання до дій (мотив);

3) визначення дій, необхідних для задоволення потреб, і їх здійснення;

4) перевірка: ціль досягнута?: "Так" – припинення виконання завдання, "Ні" – визначення результату задоволення потреб. При неповному задоволенні процес повторюється доти, поки ціль не буде досягнута. На практиці цей процес протікає набагато складніше внаслідок впливу особистісних якостей індивіда: для одного труднощі, що виникли, стають непереборними, інший одержує від цього додатковий заряд життєвих сил і досягає поставленої мети.

Існує багато підходів до мотивації починаючи з примусу і закінчуючи сучасними підходами.

Прихильники політики «батога й пряника» дотримуються думки про те, що людина за своєю природою ледача, хитра, егоїстична, прагне менше дати й більше взяти; отже, необхідно постійно примушувати її до праці й систематично заохочувати за досягнення високих результатів.

Сучасні підходи спираються на теорії мотивації, які поділяються на дві групи: змістовні й процесуальні. Змістовні теорії ґрунтуються на ідентифікації тих внутрішніх потреб, які змушують людей діяти так, а не інакше. Процесуальні ґрунтуються в першу чергу на тому, як поводиться людина з урахуванням її сприйняття й пізнання.

До змістовних теорій мотивації належать: теорія ієрархічних потреб А.Маслоу, теорія К.Альдерфера, теорія придбаних потреб Д. Мак-Клелланда, теорія двох факторів Ф. Герцберга.

До процесуальних теорій відносять: теорію очікувань В.Врума, теорію справедливості (рівності) С. Адамса, модель Портеру – Лоуера та ін.

2.1.7.2. Ієрархічність потреб за Маслоу

Практикуючий фізіолог, психолог і психоаналітик Абрахам Маслоу (1908-1970), спостерігаючи за своїми пацієнтами, дійшов висновку, що багато проблем у них виникає через нездатність задовольнити свої потреби.

Маслоу всі потреби людини поділив на первинні й вторинні (рис. 2.15).

Послідовники А.Маслоу вибудували ієрархію потреб у вигляді піраміди (мал. 2.15).

 

Дамо коротку характеристику цих потреб і практичні рекомендації командирові з управління підлеглими з такими потребами.

Фізіологічні потреби. Поза організацією – це їжа, вода, повітря, можливість реалізації інстинктів. В організації – заробітна плата, тобто потреби, які людина повинна задовольнити, щоб вижити, щоб підтримувати організм у життєздатному стані. Військовослужбовці, які працюють в основному для задоволення цих потреб, мало цікавляться змістом виконуваного завдання, вони концентрують свою увагу на умовах виконання завдання, зручності на робочому місці, можливості уникнути втоми тощо. Для управління підлеглими командирові необхідно забезпечувати їх виживання і створити умови виконання завдання, що не дуже обтяжують їх існування.

Потреби безпеки й упевненості в майбутньому. Поза організацією – це відсутність війн, насильства, чистота природного середовища. В організації – це безпека праці, гарантії зайнятості. Ця група потреб пов’язана із прагненням і бажанням військовослужбовців перебувати в стабільному й безпечному станах, що захищають від страху, болі, хвороб та інших страждань, які може принести життя людині. Військовослужбовці з такими потребами прагнуть уникати хвилюючих ситуацій, люблять порядок, чіткі правила, ясні структури. Вони оцінюють виконуване завдання з позиції забезпечення стабільного існування в майбутньому. Для військовослужбовця, що перебуває під впливом цих потреб, важливі гарантії служби, пенсійне забезпечення, гарантії медичного обслуговування. Люди з такими потребами прагнуть застрахуватися в прямому й переносному сенсі від можливості несприятливих подій і змін, створюючи страховий потенціал, зокрема, за рахунок навчання й освіти. Військовослужбовці із загостреною потребою безпеки прагнуть уникати ризику, внутрішньо противляться змінам і перетворенням. Для управління такого роду підлеглими слід створювати зрозумілу й надійну систему свідомого страхування, застосовувати чіткі й справедливі правила регулювання їх діяльності, не залучати їх до прийняття ризикованих рішень і вчинення дій, пов’язаних з ризиком і змінами.

Потреби приналежності й причетності. Поза організацією – це родина, друзі, суспільні групи. В організації – це приналежність до груп військовослужбовців (відділення, взвод, рота), ставлення клієнтів, колег, менеджерів. Людина з такими потребами прагне участі в спільних діях, вона прагне дружби, любові, бути членом якихось об’єднань, брати участь у суспільних заходах тощо. Якщо для людини дана група потреб є провідною, вона дивиться на свою роботу, по-перше, як на приналежність до колективу й, по-друге, як на можливість установити гарні й дружні стосунки зі своїми колегами. Стосовно таких військовослужбовців управління має носити форму дружнього партнерства, для них треба створювати умови для спілкування на роботі. Гарний результат дає групова форма організації праці, групові заходи, що виходять за межі виконання завдання, а також нагадувати військовослужбовцям про те, що їх цінують колеги по службі.

Потреби визнання й самоствердження. Поза організацією – це схвалення родини, друзів, суспільних груп і суспільства в цілому. В організації – визнання високого професійного статусу, покладання на себе додаткових обов’язків, кредит довіри з боку керівництва. Дана група відкриває бажання військовослужбовців бути компетентними, сильними, здатними, впевненим у собі, щоб навколишні визнавали їх такими й поважали за це. Військовослужбовці з даними потребами прагнуть лідерського положення або положення визнаного авторитету при вирішенні завдань. При управлінні такими підлеглими треба використовувати різні форми виявлення визнання їх заслуг. Для цього корисними можуть бути присвоєння титулів і звань, висвітлення в пресі їх дій, згадування командуванням у публічних виступах їх заслуг, вручення різного роду нагород тощо.

Потреби самовираження. Поза організацією – це освіта, вірування, хобі, особистісний розвиток, прояв творчості. В організації – це можливості для навчання, просування по вертикалі, прояви творчих здібностей. Дана група поєднує потреби, що виражають прагнення військовослужбовця до найбільш повного використання своїх знань, здібностей, умінь і навичок. Дані потреби набагато більше, ніж потреби інших груп, носять індивідуальний характер. Це потреби військовослужбовця у творчості в широкому розумінні цього слова. Військовослужбовці із цією потребою відкриті до сприйняття себе й оточення, творчі й незалежні. При управлінні такими підлеглими треба намагатися давати їм оригінальні завдання, що дозволяють реалізовувати їх здібності, давати загальну волю у виборі засобів рішення завдань і залучати до виконання завдання, що вимагає винахідливості й творення.

Розташовуючи потреби по рівнях (див. рис. 2.15), Маслоу намагався показати, що в першу чергу вимагають задоволення потреби низьких рівнів (первинні потреби), а після того, як вони будуть задоволені, виникає необхідність задоволення потреб більш високого рівня. Однак ця ієрархічна структура не завжди є твердою. В умовах реального життя іноді порушується встановлений порядок переходу з одного рівня до іншого. Людина, внаслідок складності й багатогранності натури, іноді жертвує первинними потребами для досягнення вторинних. Основний довід опонентів Маслоу полягав у тому, що він не враховує індивідуальності людини і досвіду, що накопичується. Наприклад, окремі підлеглі всіма силами прагнуть до влади, самовираження, тоді як багато зовсім байдужі до цих категорій. Немаловажне значення має життєвий досвід: чинник стабільності до кінця життя залишається найважливішим.

Як видно, у природі не існує чіткої п’ятирівневої структури потреб, усе набагато складніше, однак це зовсім не означає, що теорію Маслоу не можна застосовувати на практиці. Командир повинен використовувати ідеї, закладені в класифікацію потреб, з урахуванням конкретних умов, пам’ятаючи, що це не догма, а керівництво до дії.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ

ББК Ц УКР Я... Поляков С Ю Куртов А І Полікашин В С Полікашин О В Зміївський Г А Потіхенський А І...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Мотивація як функція управління військовою організацією

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ
Навчальний посібник За загальною редакцією кандидата юридичних наук доцента С. Ю. Полякова   УДК 355/359.07 (075.8) Рекомендова

З М І С Т
ВСТУП..................................................................................................................…. Розділ 1. Т

В С Т У П
Військове управління включає три аспекти (складових): 1) управління військовослужбовцями; 2) управління бойовими засобами (зброєю); 3) управління військами (силами).

Введення у військове управління
1.1.1.1. Основні визначення й поняття менеджменту й військового управління Організація й військова організація.Найголовнішим поняттям військового управління є війсь

Соціально - технічна система
  1.1.2.1. Військові організації і їх класифікація Визначення військової організації дано в п. 1.1.1.1. Сучасний світ нерідко розглядається як світ найрізнома

Структури військової організації
У військовій організації є організаційні структури й структури управління. 1.1.3.1. Визначення, елементи й класифікація організаційних структур і структур управління вій

Ієрархічні структури управління військовою організацією
До ієрархічних (бюрократичним) структурам належать: лінійна, лінійно-штабна й багатофункціональна.   1.1.4.1. Лінійна структура управління   Це

Принципи й підходи до управління військовою організацією
  У п. 1.1.1.2 було наведено таке визначення: «Принципи військового управління – являють собою загальні рекомендації щодо дій і прийняття рішень, при дотриманні яких забезпечується еф

Одномірних» теорій (шкіл) менеджменту
  У п. 1.1.1.4. усі теорії менеджменту розбиті на дві групи: «одномірні» і «багатомірні». До «одномірних» теорій були віднесені школи наукового, адміністративного менеджменту й школа

Назвемо ці принципи.
1. Наявність чітко поставлених цілей або ідеалів як головна передумова ефективної роботи. 2. Присутність здорового глузду у всякій роботі. 3. Можливість одержання кваліфікованої п

Багатомірних теорій (шкіл) менеджменту
1.2.2.1. Принципи військового управління на основі поведінкових теорій «Х» і «У»   Приблизно з кінця 50-х років школа людських стосунків трансформувала

Принципи військового управління видатних полководців
В історії війн було багато полководців, але видатних обмежена кількість. Військові дослідники й теоретики зазвичай до числа таких полководців зараховують Олександра Македонського, Ганнібала, Гай Юл

Зосередження сил на вирішальному напрямку.
4. Різноманітність тактичних прийомів ведення бою. Він розвив тактику наступу колонами й розсипним строєм, що дозволяло концентрувати значні сили на головних напрямках.

Полководець (командир) повинен бути завжди великим психологом
Наведемо навчальну історію, що доводить унікальність психологічних знахідок полководця. Молодий, необстріляний солдат Кузьма Шапкін під час бою у ріки Римнік злякався, і весь день просидів

Ціна часу.
Коли до Суворова приїжджали з візитами імениті чиновники, полководець іноді виходив з будинку, сідав у карету візитера, кілька хвилин розмовляв з ним і відпускав з Богом. Так він заощаджував час на

Неповторна особистість полководця
Про «дивацтва» полководця.Слава «дивака» супроводжувала Суворова з юнацтва й до останніх днів його насиченого подіями життя. Спочатку він вражав близьких своїми примхами щ

Самовладання і звичка у разі небезпеки вести гру на загострення
За весь несприятливий час Сталін ніде не сказав про Жукова жодного поганого слова. І Жуков, звичайно, був вдячний йому за таку об’єктивність». Не виявлене висловлювань Жукова, які можна бу

Зарозумілість.
7. Мужність Жукова. Жуков був, безумовно, дуже сміливою людиною. В атмосфері страху перед репресіями армійське командування було паралізовано. Щоб не потрапити під молот НКВД, «не

Оскільки військова організація не може діяти без одержання ресурсів із зовнішнього середовища, вона є відкритою системою.
Соціальні системи.Теорія соціальних систем розглядає організацію як відкриту систему, багатофакторне і багатоцільове об’єднання.

Системні моделі
Завдяки системному підходу вчені й практики менеджменту розробили моделі організацій і їх частин (підрозділів). Нижченаведені моделі є демонстрацією застосування теорії соціальних систем.

Упралінська діяльність командира
У пункті 1.1.1.2 розглядаючи систему управління військовою організацією, було зазначено, що суб’єктом управління є командир. Без нього не може функціонувати жодна система військового управління.

Вимоги, які висуваються до нього
Командир ‑це член військової організації, що здійснює управлінську діяльність і вирішує управлінські завдання. Специфіка таких завдань визначає переважно розумовий, творчий х

Стилі управління командира
1.3.3.1. Визначення й класифікація основних стилів управління Стиль управління – характерні риси поведінки, прийомів, дій, які використовує командир у процесі управ

Основні характеристики трьох стилів управління
  №пп Параметри взаємодії командира з підлеглими Стилі керівництва Авторитарний (автократичний)

Влада командира
Як було зазначено в п. 1.2.4.1, керівництво (лідерство) розглядається як самостійна діяльність, яка припускає можливість впливу на окремих військовослужбовців і військові колективи таким чином, щоб

Лідерство командира
  Військові організації, що домагаються успіху, відрізняються від протилежних їм головним чином тим, що застосовують більш динамічне й ефективне керівництво й лідерство. Синонімами сл

Відмінності командира від лідера
Командир Лідер Призначається офіційно Висувається стихійно Має права й обов’язки Мож

Комунікація як єднальна функція управління військовою організацією
Майже неможливо переоцінити важливість комунікації в управлінні. Все, що роблять командири, щоб забезпечити досягнення військовою організацією цілей, вимагає ефективного обміну інформацією. Якщо лю

Військовою організацією
Управлінське рішення становить основу процесів управління. Процес виробки й прийняття рішення носить творчий характер і становить саму суть управлінської діяльності командирів усіх рівнів управлінн

Рішення – це вибір альтернативи.
Жодна людина, коли дорослішає, не може не пізнати на практиці процесу прийняття рішень. Як здатність до комунікацій, так і здатність приймати рішення – це вміння розвивається з досвідом. Кожен з на

Класифікація управлінських рішень
  № Ознаки класифікації Управлінські рішення Керівна інстанція Вищий, середній й

Перший етап - аналіз проблеми
Проблемною вважається ситуація, коли поставлених цілей не досягнуто. Інакше, ви довідаєтеся про проблему у силу того, що не відбувається те, що повинно було відбутися. Однак занадто часто командири

Процес реалізації.
Процес прийняття рішення не закінчується вибором єдиного варіанта вирішення проблеми. Простий вибір напрямку дій мало цінний для військової організації. Для вирішення проблеми або отримання вигоди

Методи прийняття колективних управлінських рішень
У п. 2.2.1 – 2.2.4 ми дали визначення, розглянули класифікацію й навели методику прийняття й реалізації управлінських рішень. У цьому пункті ми розглянемо найпоширеніші методи прийняття колективних

Стадія пошуку
Стадія пошуку включає п’ять етапів: – представлення й аналіз проблеми ведучим; – висловлення спонтанних пропозицій за рішенням з боку учасників; – розвиток ідей;

Стадія оцінки
Більшість учасників – “генераторів” залишає нараду. Стадія оцінки проводитися групою “аналітиків” або комітетом з оцінки. Їх завдання: розвинути висунуті на стадії пошуку ідеї для їх експе

Планування як функція управління військовою організацією
Військова організація раніше була визначена як група військовослужбовців, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальних цілей. Функція планування передбачає прийняття рішення про т

Делегування, відповідальність і повноваження
Функція організація – це дія по досягненню раціональної комбінації людських і матеріальних ресурсів виконання завдання в просторі й часі. Організація як функція управління військовою орган

Контроль як функція управління військовою організацією
Контроль – діяльність командирів по виміру й оцінці результату діяльності військової організації. Контроль необхідний для підбиття підсумків дій військової організації, виявлення й попередження кри

Військовою організацією
Під управлінською інформацієюрозуміється сукупність відомостей про процеси, що протікають усередині організації й у її оточенні. Їх використання дозволяє знизити невизначеність при

Технічні засоби управління, обробки й передачі інформації.
З появою нових засобів управління змінюються погляди, смаки й мода на технічне оснащення роботи командирів вищого рівня управління. Зовсім недавно високий начальник повинен був мати велики

Управлінської культури
2.2.1.1. Поняття, структура й зміст військової організаційної культури Військова організація живе завдяки двом основним потенціалам: організаційна структура й організаційна культура

Методи кейс - технологій для прийняття рішень командиром
по складних управлінських ситуаціях (проблемам)   Ситуація – сукупність взаємозв’язаних чинників і явищ, що характеризують певний етап, період і подію управл

Взаємини співробітництва у військовій організації
Взаємини співробітництва– це вид спільних дій, при якому військовослужбовці об’єднують свої зусилля добровільно. Взаємини співробітництва між військовослужбовцями у війсь

Взаємини співробітництва між колегами можливі, якщо вони будуть проявляти:лояльність,повагу, терпимість, повну довіру.
Коротко розглянемо ці прояви: 1) лояльність: члени військового колективу можуть сваритися й сперечатися один з одним, але для зовнішнього оточення вони ст

Об’єктивна військова організаційна культура
Військова організаційна культура має два аспекти: суб’єктивний і об’єктивний (див. п. 2.2.1). Суб’єктивний аспект відбиває духовний бік життя військової організації, а об’єктивний ‑ матеріаль

Обладнання робочого місця
Робочі місця командирів можуть бути оснащені засобами адміністративного зв’язку й сигналізації, складання, копіювання, зберігання й пошуку текстових документів, виконання креслень і відображення ау

При плануванні робочого часу доцільно дотримуватися такої послідовності.
1. Визначення переліку запланованих справ (завдань). 2. Визначення витрат часу для виконання планованих справ. 3.Зіставлення витрат часу на плановані справи з особистим бюджетом ч

План дня
Завдання (роботи) плану дня № завдання (роботи) Час на виконання завдання (годин) РК – робота в комісії В – приймання з

Остаточний варіант плану на день
Категорії Завдання Час, (годин) Делегування (передоручення) (час у годинах, кому) А РК – робота

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги