Серія "Вища освіта в Україні" *s't
Є. П. Желібо, Н. М. Заверуха, В. В. Зацарний
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
За редакцією доктора хімічних наук, професора Є. П, Желібо
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник
для студентів вищих навчальних закладів
Третє видання
Київ "Каравела" 2004
УДК 574.2:57.03(477)(07>Гриф надано
ББК Е0*80(4УКР)Я73Міністерством освіт і науки України
Ж516(лист №2/1869 від 27.11.2000р.)
Рецензенти:
Яремко 3. М.,
доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри безпеки життєдіяльності
Львівського національного університету ім. і,Франка
Коржик Б. М.,
заслужений діяч народної освіти України, кандидат технічних наук, професор,
завідувач кафедри безпеки життєдіяльності
Харківської державної академії міського господарства
Мухін В. В.,
кандидат військових наук, доцент кафедри забезпечення життєдіяльності Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут"
Ж516 Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В.
Безпека життєдіяльності:Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. 3-є вид. / За ред. Є. П. Желібо. - К.: Каравела, 2004. - 328 с
ISBN 966-96076-0-4 ISBN 966 95596-4-2
У посібнику розглядаються основи безпеки життєдіяльності як комплекс взаємозв'язків у системі "людина - життєве середовище" різного рівня. Значна увага приділена людині, її фізіологічним та психологічним особливостям, медико-біолопчним та соціальним проблемам здоров'я. Висвітлюються основні аспекти взаємодії в системі "людина - життєве середовище", джерела небезпеки та породжені ними фактори, що призводять до порушення життєдіяльності людей у повсякденних умовах виробництва й побуту та спричиняють надзвичайні ситуації. Наведена характеристика природних, техногенних, соціально-політичних та комбінованих небезпек. Особливу увагу приділено питанням запобігання надзвичайним ситуаціям, організації дій для усунення їхніх негативних наслідків, наданню першої долікарської допомоги потерпілим, питанням організації та управління безпекою життєдіяльності. Весь матеріал, викладений у навчальному посібнику, носить, головним чином, світоглядний характер, а конкретні види небезпек розглядаються, в основному, з точки зору їх фізичної суті та механізму дії. Кількісні характеристики техногенних небезпек, ступінь їх впливу, конкретні методи та способи попередження або зниження їх негативних наслідків подані в загальному вигляді. Пояснюється такий підхід тим, що ці питання опрацьовані при наступному (за "безпекою життєдіяльності") вивченні навчальних дисциплін: "Охорона праці", "Охорона праці в галузі", "Цивільна оборона".
Посібник відповідає навчальній програмі нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" для вищих закладів освіти І—IV рівнів акредитації, затвердженої Міністерством освіти і науки України 4 грудня 1998 р. Розрахований на студентів та викладачів. Може бути використаний як підручник на курсах підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, представництв галузевих міністерств.
УДК 574.2:57.03(477}(07) ББК Е0.80(4УКР)Я73
ISBN 966-96076-0-4 ISBN 966-95596-4-2 |
© Желібо £ П, Заверуха Н. М„ Зацарний В. В, 2004 © Піча Ю. В., 2004 © "Каравела", 2004
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА............................................................................................................................... 6
ВСТУП........................................................................................................................................ 8
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ........................................... 14
1.1. Безпека життєдіяльності як категорія........................................................................ 16
1.1.1. Наукові засади безпеки життєдіяльності............................................................... 16
1.1.2. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності............................. 17
1.1.3. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів........... 20
1.2. Системний аналізу безпеці життєдіяльності............................................................ 27
1.2.1. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа
безпеки життєдіяльності............................................................................................. 27
1.2.2. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти................................................ 31
1.2.3. Рівні системи «людина - життєве середовище»................................................... 36
1.3. Ризик як оцінка небезпеки........................................................................................... 37
1.3.1. Загальна оцінка та характеристика небезпек...................................................................... 37
1.3.2. Оцінка ризику небезпеки.................................................................................................. 40
1.3.3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику.................................................... 43
1.3.4. Управління ризиком........................................................................................................ 45
1.3.5. Якісний аналіз небезпек................................................................................................... 50
Завдання для самостійного опрацювання..................................................................................... 54
Питання для обговорення на семінарських заняттях.................................................................... 54
Теми для доповідей, рефератів і контрольних робіт....................................................................... 55
ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»....... 56
2.1. Людина як біологічний та соціальний суб'єкт 58
2.1.1. Людина та її біологічні і соціальні ознаки............................................................ 58
2.1.2. Діяльність людини.................................................................................................... 60
2.2. Середовище життєдіяльності..................................................................................... 63
2.2.1.Природне середовище.................................................................................................... 63
2.2.2. Техносфера..................................................................................................................... 69
2.2.3. Ноосфера......................................................................................................................... 71
2.2.4. Соціально-політичне середовище..................................................................................... 74
2.3. Фізіологічні особливості організму людини............................................................ 76
2.3.1. Будова і властивості аналізаторів...................................................................................... 77
2.3.2. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності........................................ 81
2.3.3. Загальні уявлення про обмін речовин та енергію.............................................................. 85
2.4. Психологічні особливості людини....................................................................................... 92
2.4.1. Значення нервової системи в життєдіяльності людини...................................................... 92
2.4.2. Психіка людини і безпека життєдіяльності............................................................. 95
2.4.3. Атрибути людини ........................................................................................................... 98
2.4.4. Риси людини.............................................................................................................. 102
24.5. Якості людини................................................................................................................ 104
24.6. Емоційні якості людини............................................................................................ 109
2.5. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини 110
26. Основні положення ергономіки................................................................................. 114
2-7. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я............................................. 116
2-7.1. Основні визначення здоров'я................................................................................ 116
'•7.2. Вплив негативних факторів на здоров'я людини................................................. 120
Завдання для самостійного опрацювання....................................................................... 123
Питання для обговорення на семінарських заняттях.................................................................. 124
Теми для доповідей, рефератів і контрольних робіт..................................................... 124
НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ.
ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ....................................................................................... 126
3.1. Дія шуму і вібрації на організм людини.................................................................. 128
3.2. Іонізуючі випромінювання, радіаційна безпека.................................................. 131
3.2.1. Основні характеристики іонізуючих випромінювань...................................... 131
3.2.2 Природні іонізуючі випромінювання .................................................................. 132
3.2.3. Штучні джерела іонізуючих випромінювань...................................................... 133
3.2.4. Одиниці вимірювання радіоактивних випромінювань.................................. 134
3.2.5. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.......................................................... 135
3.2.6. Радіаційна безпека................................................................................................. 138
3.3. Електромагнітні поля (ЕМП) і випромінювання.................................................. 141
3.3.1. Загальна характеристика електромагнітних полів........................................... 141
3.3.2. Вплив ЕМП на організм людини........................................................................... 142
3.4. Небезпека електричного струму....................................................................................... 145
3.4.1. Загальна характеристика електричної енергії................................................... 145
3.4.2. Особливості впливу електричного струму на організм людини................... 147
3.5. Хімічні і біологічні фактори небезпеки.................................................................. 150
3.5.1. Хімічні фактори небезпеки.................................................................................... 150
3.5.2. Біологічні фактори небезпеки............................................................................... 155
3.6. Психофізіологічні фактори небезпеки................................................................... 159
3.6.1. Фізична діяльність людини..................................................................................... 159
3.6.2. Розумова діяльність людини................................................................................. 161
3.6.3. Загальна характеристика трудової діяльності................................................... 162
3.6.4. Психофізіологічні фактори небезпек................................................................... 164
3.6.5. Фактори, які впливають на продуктивність праці.............................................. 166
Завдання для самостійного опрацювання...................................................................... 768
Питання для обговорення на семінарських заняттях................................................................. 168
Теми для доповідей, рефератів і контрольних робіт.................................................... 169
4. НЕБЕЗПЕКИ, ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ,
ТАЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ................................................................ 170
4.1. Природні небезпеки................................................................................................... 172
4.1.1. Літосферні стихійні лиха....................................................................................... 172
4.1.2. Гідросферні стихійні лиха..................................................................................... 180
4.1.3. Атмосферні стихійні лиха...................................................................................... 183
4.2. Небезпеки техногенного характеру......................................................................... 188
4.2.1. Антропогенний вплив на навколишнє середовище......................................... 189
4.2.2. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище........... 191
4.2.3. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин........................................... 194
4.2.4. Аварії на транспорті............................................................................................... 196
4.2.5. Пожежі та вибухи..................................................................................................... 199
4.3. Соціально-політичні небезпеки............................................................................. 200
4.3.1. Війни.......................................................................................................................... 201
4.3.2. Тероризм....................................................................................................................... 204
4.3.3. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення 208
4.3.4. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння............................................. 211
4.4.Комбіновані небезпеки............................................................................................... 216
4.4.1.Природно-техногенні небезпеки.......................................................................... 216
4.4.2. Природно-соціальні небезпеки............................................................................ 219
4.5. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі.......................................................... 239
4.5.1. Забруднення атмосфери міст................................................................................ 241
4.5.2. Забруднення міських приміщень.......................................................................... 242
4.5.3. Забруднення питної води в містах....................................................................... 243
4.5.4. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст............................. 245
Завдання для самостійного опрацювання....................................................................... 247
Питання для обговорення на семінарських заняттях.................................................. 248
Теми для доповідей, рефератів і контрольних робіт..................................................... 249
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ......... 250
5.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація усунення їх негативних наслідків 252
5.1.1. Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій..................... 252
5.1.2. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій............................................ 256
5.1.3. Визначення рівня надзвичайних ситуацій, регламент подання
інформації про їх загрозу або виникнення......................................................... 262
5.1.4. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях........ 266
5.1.5. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій....................................................... 269
5.2. Надання першої долікарської допомоги потерпілому........................................ 271
5.2.1. Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання 271
5.2.2. Надання першої допомоги при враженні діяльності мозку, зупинці дихання
та серцевої діяльності.............................................................................................. 273
5.2.3. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м'яких тканин .................. 278
5.2.4. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв'язок
та при переломах кісток.......................................................................................... 281
5.2.5. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках................. 285
5.2.6. Допомога при отруєннях........................................................................................ 288
5.2.7. Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою...................... 290
5.2.8. Надання першої допомоги при утопленні.......................................................... 291
Завдання для самостійного опрацювання....................................................................... 293
Питання для обговорення на семінарських заняттях.................................................. 293
Теми для доповідей, рефератів і контрольних робіт.................................................... 293
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ...................... 294
6.1. Правові основи безпеки життєдіяльності............................................................... 295
6.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності............................................. 306
Завдання для самостійного опрацювання....................................................................... 311
Питання для обговорення на семінарських заняттях.................................................. 311
Теми для доповідей, рефератів і контрольних робіт.................................................... 311
Словник основних термінів і понять з безпеки життєдіяльності...................................... 312
Додаток 1.............................................................................................................................. 320
Додаток 2 (до розділу 5.1).............................................................................................. 323
Література ............................................................................................................................ 324
ВСТУП
системи. Результати робіт, виконаних в рамках Римського клубу, показали, шо необхідно переглянути систему загальноприйнятих цінностей і цілей і переходити від вузьконаціональних, регіональних цілей до оцінки глобальної світової рівноваги, шо забезпечить безпеку життєдіяльності всього людства.
38-ма сесія Генеральної Асамблеї ООН 1983 p. створила Міжнародну комісію по навколишньому середовищу та розвитку, яка покликана аналізувати стан навколишнього середовища в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок авторитетних експертів у 1987 р. ця комісія підготувала фундаментальне дослідження «Наше спільне майбутнє». На сучасному рівні об'єктивних знань у ньому відображено розуміння світовим співтовариством гостроти соціоекологічної проблематики, необхідність глобальної переорієнтації соціально-політичного, економічного, технічного, технологічного та культурного розвитку, здійснення для цього відповідних національних і загально-планетарних проектів.
У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, присвячена Концепції сталого розвитку світового співтовариства. Конференція прийняла документ «Порядок денний XXIстоліття» та зробила висновок про необхідність глобального партнерства держав для досягнення стабільного соціального, економічного та екологічного розвитку суспільства.
Наша країна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий людський розвиток. Одним із ключових завдань державної політики України на найближчу перспективу, визначених в Посланні Президента до Верховної Ради "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та політичного розвитку на 2000-2004 роки", в Указі Президента від 09.02.2001 р. №80/2001 "Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", у Програмі діяльності Кабінету Міністрів "Реформи заради добробуту", є зниження рівня техногенно-екологічних ризиків та захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Законодавчою базою для реалізації цих завдань є низка нових законів, що стосуються захисту населення від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, прийнятих Верховною Радою, проект Закону "Про Концепцію сталого розвитку в Україні".
Зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій є для України першорядним завданням, оскільки економіка її десятиліттями формувалась без урахування об'єктивних потреб та інтересів народу, належної оцінки екологічних
ВСТУП
можливостей окремих регіонів. Сьогоднішня структура економіки України не відповідає потребам людини, не забезпечує нормальних умов життя. Висока матеріалоємкість і енергоємкість виробництва призвели до надлишкового видобування корисних копалин, їх переробки і спалювання, породили додаткові обсяги відвалів пустої породи, золи та шлаків, шкідливих викидів у воду і атмосферу. Все це, підсилене радіоактивним забрудненням територій в результаті найбільшої на планеті техногенної катастрофи — аварії на Чорнобильській АЕС, призвело до створення не лише в багатьох містах, а й на цілих територіях нашої країни несприятливих умов проживання людей.
Статистика свідчить про те, що рівень смертності, травматизму, аварій і катастроф в Україні набагато перевищує аналогічні показники розвинутих країн.
Незважаючи на те, що в останні роки спостерігається чітке зниження рівня травматизму та загибелі людей на виробництві, загальний рівень каліцтва та смертності людей працездатного віку залишається надзвичайно високим. За темпами вимирання людей Україна входить в першу десятку країн світу, а дитяча смертність в ній найвища в Європі. За результатами Всеукраїнського перепису населення, що відбувся у грудні 2001 p.,чисельність співвітчизників скоротилася майже на 4 млн.
У такій ситуації зрозумілим є те, що кожна людина і безперечно людина з вищою освітою повинна усвідомлювати важливість питань безпеки життєдіяльності.
Як нормативна навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» — це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.
Професійна освіта покликана забезпечити майбутнього спеціаліста знаннями, уміннями і навичками безпечної професійної діяльності, зокрема під час виконання управлінських дій, при проектуванні чи розробці нових процесів, виконанні конкретних виробничих дій, технологічних операцій тощо. Відомо, що знання, навички, досвід, набуті в одній ситуації, можна з успіхом застосовувати в інших обставинах. Такий перенос зветься позитивним проекціюванням. Безпека життєдіяльності, як навчальна дисципліна, дає широкі можливості для реалізації цього принципу тому, що вона вирішує двоєдину задачу. З одного боку, вона підвищує гуманітарну складову при підготовці майбутніх спеціалістів
ВСТУП
технічного напрямку, а з іншого — дає студентам гуманітарних закладів освіти необхідний для подальшої діяльності мінімум технічних знань.
Підготовка студентів в рамках цієї навчальної дисципліни містить теоретичні питання, спрямовані передусім на формування світогляду, вироблення ідеології поведінки, і забезпечує майбутніх спеціалістів важливим інструментом не лише щоденного безпечного контактування з навколишнім світом, а й готує до майстерного виконання різної складності технологічних процесів. Завдяки цій дисципліні майбутній фахівець має опанувати філософію безпеки локальних екосоціосистем, знати, як будується логічне дерево подій, визначати існуючі проблеми безпеки.
Безпека життєдіяльності, як навчальна дисципліна, не вирішує спеціальних проблем безпеки. Це справа спеціальних дисциплін — охорони праці, цивільної оборони, промислової екології, комунальної гігієни тощо. Але безпека життєдіяльності забезпечує загальну освіту в галузі безпеки, що є науково-методичним фундаментом для всіх без винятку спеціальних дисциплін з безпеки.
Безпека життєдіяльності не засіб особистого захисту, а дисципліна, що навчає основам захисту особистості, суспільства, держави, людства. Спеціаліст, що досконало засвоїв предмет «Безпека життєдіяльності», здатний вміло діяти в умовах небезпеки, захищаючи таким чином як своє життя та здоров'я, так і життя та здоров'я інших людей.
ВСТУП
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
1 БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
В результаті вивчення цього розділу та матеріалу, що міститься у вступі, Ви повинні знати:
Ь про зв'язок курсу «Безпека життєдіяльності» з навчальними дисциплінами
та практикою життєвого досвіду; ч> мету та основні завдання курсу «Безпека життєдіяльності»; ч> основні етапи розвитку проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності
людини; Ъ основні поняття, визначення та терміни безпеки життєдіяльності; Ь загальні положення теорії управління ризиком; <Ь основні положення концепції прийнятного (допустимого) ризику; Ь характеристики системи «людина - життєве середовище»; ч> об'єкти та цілі безпеки життєдіяльності в системі «людина — життєве
середовище» різного рівня; Ч> класифікацію джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів.
На основі набутих теоретичних знань Ви повинні вміти:
Ь визначати рівень безпеки системи «людина — життєве середовище»;
ч> ідентифікувати небезпеку;
ч> складати номенклатуру небезпек;
и> визначати зону небезпеки;
Ч> визначати причини та можливі наслідки небезпек;
ч> класифікувати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори;
ч> оцінювати рівень небезпеки;
ч> моделювати умови виникнення небезпечних ситуацій.
І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
О План
(логіка викладу і засвоєння матеріалу)
Безпека життєдіяльності як категорія.................................................................. 16
1.1.1. Наукові засади безпеки життєдіяльності............................................................ 16
1.1.2. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності........................... 17
1.1.3. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих
факторів...................................................................................................................... 20
Системний аналіз у безпеці життєдіяльності....................................................... 27
1.2.1. Системно-структурний підхід та системний аналіз — методологічна основа безпеки життєдіяльності 27
1.2.2. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти........................ 31
1.2.3. Рівні системи «людина - життєве середовище».............................................. 36
Ризик як оцінка небезпеки.................................................................................... 37
1.3.1. Загальна оцінка та характеристика небезпек................................................... 37
1.3.2. Оцінка ризику небезпеки......................................................................................... 40
1.3.3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику................................................. 43
1.3.4. Управління ризиком................................................................................................ 45
1.3.5. Якісний аналіз небезпек........................................................................................ 50
Тб
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими — фізичною, хімічною, енергетичною тощо.
"& Життя — це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів.
ТЕОРЄТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
2?
Системний аналіз у безпеці життєдіяльності
1.2.1. Системно-структурний підхід та
системний аналіз — методологічна основа безпеки життєдіяльності
Безпека життєдіяльності як порівняно нова галузь науки, що створюється в наш час на стику природничих, гуманітарних і технічних наук, використовує методи цих наук, водночас розробляючи свої власні методи. Отримавши розвиток на основі досягнень наук про людину, суспільство, природу, БЖД почала створювати свої методи, використо-
Зо
Ризик як оцінка небезпеки
1.3.1. Загальна оцінка та характеристика небезпек
Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Квантифікаціянебезпеки, або кількісна оцінка збитків, заподіяних нею, залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
З а
1.3.2. Оцінка ризику небезпеки
Для того щоб пояснити, що будь-яка система, яка надає деякий рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових переваг, містить необхідний, навіть обов'язковий елемент ризику, зробимо невеличкий відступ.
Наприклад, безпечні леза не є зовсім безпечними, вони тільки безпечніші, німе їхні аналоги. Вони забезпечують допустимий рівень ризику поряд зі збереженням переваг менш безпечних пристроїв, які вони замінюють. Жоден літак не зміг би піднятися у небо, жодна машина не змогла б рушити, жоден корабель не зміг би вийти у море, якщо б виникла необхідність перед цим виключити усі ризики та усі небезпеки. Подібним чином неможливо було б працювати на свердлильному верстаті, керувати автомобілем, йти по вулиці, пірнати у воду, готувати обід тощо без деякого елементу функціонального ризику.
Існує ризиковий баланс між відомими перевагами та недоліками консервантів, шо використовуються у харчовій промисловості, між відомими перевагами використання радіації для медичної діагностики і лікування (напр., рентгенівська діагностика, радіаційна терапія) та відомими загрозами людському здоров'ю від впливу радіації. Завжди можна навести декілька прикладів, коли відносно безпечний матеріал або частина обладнання можуть за певних умов ставати небезпечними. Навіть така дія, як пиття води, але у великій кількості, може стати причиною серйозних проблем з нирками.
Отже, безпека є насправді відносним поняттям. Абсолютної безпеки для всіх обставин та умов не існує. Просте запитання: «Яка безпека є достатньою?» не має простої відповіді. Вираз «безпека на 99,9%», що використовується для означення високого рівня гарантії або низького рівня ризику, особливо в рекламі, не може вважатися коректним.
Для того щоб визначити серйозність небезпеки, існують різні критерії.
Категорії серйозності небезпеки, представлені у табл. 1.3, встановлюють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов. Використання категорій серйозності небезпеки дуже корисно для визначення відносної важливості використання профілактичних заходів для забезпечення безпеки життєдіяльності, коли вона застосовується для певних умов чи пошкоджень системи. Наприклад, ситуації, які належать до категорії І (катастрофічні небезпеки), потребують більшої уваги, ніж віднесені до категорії IV (незначні небезпеки).
і. теоретичні основи безпеки життєдіяльності
Категорії серйозності небезпек
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятим чи неприйнятим — вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.
4 6
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Деякі небезпеки, шо мають відносно низький рівень ризику, вважаються неприпустимими, тому що їх досить легко контролювати та ліквідувати.
Наприклад, хоча ризик удару блискавкою, ймовірність якого І на 14 млн, може вважатися відносно низьким, люди рідко знаходяться на вулиці під час грози. В даному разі, незважаючи на те, що ризик невеликий, необхідність ліквідації його базується на тому, що ціна повного нехтування такою небезпекою дуже висока (смерть або серйозні фізичні пошкодження), а ціна контролю чи ліквідації цього ризику, навпаки, незначна (наприклад треба просто залишитись у приміщенні). Проте, якщо головні будівельні операції повинні здійснюватися за щільним графіком, вартість зменшення можливості враження людини блискавкою розглядається з точки зору різних перспектив.
Навпаки, існують інші небезпеки, які вважаються допустимими, хоча мають великий потенціал ризику, через те, що їх важко або практично неможливо усунути.
Як приклад, можна навести дії з запуску космічного човника. З точки зору експлуатації цілої системи рівень ризику, пов 'язаний із запуском і посадкою човника, на декілька порядків перевищує ризик польоту на авіалінії, а ризики, які містить у собі політ на авіалінії, — ризик пілотування легкого одномоторного літака. Але в даному разі такий ризик приймається тому, що, по-перше, його практично неможливо усунути на даному рівні розвитку космонавтики, а по-друге, кожен політ космічного човника відкриває нові перспективи для розвитку багатьох галузей науки, техніки, оборони, народного господарства.
"& Отже, вартість не є єдиним та головним критерієм встановлення прийнятного ризику. Важливу роль, як показано вище, відіграє оцінка процесу, пов 'язана з визначенням та контролем ризику.
Для того щоб чіткіше уявити собі, як на практиці використовується методика управління ризиком, розглянемо приклад, пов'язаний з ризиком небезпеки лише однієї технологічної операції — операції покриття меблів кількома шарами лаку в процесі їх виготовлення. Цей приклад покаже не лише, як потрібно використовувати методику управління ризиком, а й те, коли і як використовуються засади окремих напрямів безпеки життєдіяльності, а саме охорони праці, захисту навколишнього середовища та цивільної оборони.
Уявімо, що підприємець бажає побудувати невелику фабрику з виробництва меблів. Кінцевий процес виготовлення меблів передбачає стадію покриття їх кількома шарами лаку. Основні небезпеки сучасних лакувальних матеріалів — токсичність, горючість, здатність до вибуху. Вже на стадії проектування виробництва, а саме при виборі конкретного виду та марки лаку, ці небезпечні властивості матеріалу слід враховувати поряд з іншими його характеристиками — вартістю, технологічністю, якістю тощо.
'• теоретичні основи Безпеки життєдіяльності
Вибір технології нанесення лаку на меблі також пав 'язаний з вибором більш безпечного варіанта, а також відповідних засобів індивідуального та колективного захисту працівників. Якщо власник підприємства побажає взагалі уникнути небезпеки шкідливого впливу парів лаку на працівникіх в процесі лакування, то він зможе скористатись автоматичною фарбувальною лінією. Однак таке обладнання досить дороге, і тому для невеликого підприємства, яке лише починає промислову діяльність, установка його практично неможлива, особливо в умовах жорсткої конкуренції. Крім того, слід пам 'ятати, що використання автоматичної лінії не виключає повністю всі небезпеки, а навпаки, може призвести до появи нових небезпек, наприклад, до небезпеки враження електричним струмом при наладці та профілактичних роботах на ній.
Скоріш за все нанесення лаку буде здійснювати оператор за допомогою пульверизатора у фарбувальній камері. Для захисту оператора передусім необхідно вибрати відповідний засіб захисту органів дихання. Респіратор — найдешевший з можливих засобів — в даному разі не може бути запропонований, оскільки він не захищає обличчя та очі. Мож^швість використання фільтруючого протигаза буде визначатись характеристиками парів лаку, але скоріш за все такий протигаз у даному випадку буде малоефективним, — потрібен буде ізолюючий протигаз. Ізолюючі протигази бувають шлангові та автономні. Отже, необхідно вирішувати, чи встановлювати стаціонарну систему забезпечення оператора повітрям за допомогою шлангового протигаза, чи використати автономний дихальний апарат.
Не слід забувати, що існують і інші працівники фабрики, які прямо не мають відношення до процесу лакування, але змушені працювати у безпосередній близькості до фарбувальної камери. Вони також можуть зазнавати впливу токсичних випарувань. Щоб виключити можливість негативного впливу парів лаку на інших працівників, фарбувальна камера повинна мати ефективну систему вентиляції та відповідне обладнання, яке запобігає проникненню іншого виробничого персоналу у небезпечну зону під час проведення лакувальних операцій. Таким обладнанням можуть, серед іншого, бути: 1) попереджувальні знаки, розташовані у зоні робіт, які нагадують персоналу про небезпеку та/або потребують використання індивідуальних засобів захисту; 2) сигнальні або попереджувальні вогні, які будуть вмикатися кожен раз, коли відбувається лакування, для того, щоб перешкодити решті співробітників проникнути у зону робіт; 3) оголошення по всій фабриці, яке інформує працівників про початок і кінець небезпечної операції.
З метою зменшення ризику вибуху та пожежі електричне та вентиляційне обладнання, яке знаходиться у фарбувальній камері та поряд з нею, повинно мати відповідне вибухопожежозахисне виконання. Слід зазначити, що вартість, наприклад, двох електричних двигунів, що мають однакові технологічні параметри, але один має відкрите виконання, а другий — особливе вибухозахисне, може різнитися у кілька десятків разів.
Запровадження наведених вище технічних заходів забезпечення безпеки працівників не виключає необхідності здійснення спеціальних організаційних та санітарно-гігієнічних заходів: а) розробки і запровадження технологічних карт та інструкцій з техніки безпеки; б) навчання та інструктажу персоналу; в) контролю
•18
S2
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
S3
від одного рівня до наступного аналітик повинен постійно ставити фундаментальне запитання: «Що могло б призвести до здійснення цієї події?» Як тільки причинні події ідентифіковані, вони розміщуються у відповідній позиції на дереві помилок.
При побудові основного дерева помилок використовуються спеціальні символи, які забезпечують аналітика ілюстрованим зображенням події і того, як вона взаємодіє з іншими подіями на дереві. Спеціальна форма символів дає наочність і значно полегшує побудову дерева помилок.
Виконання аналізу дерева помилок можливе лише після детального вивчення робочих функцій усіх компонентів системи, що розглядається. При цьому слід враховувати, що на роботу системи впливає людський фактор, тому всі можливі «відмови оператора» теж необхідно вводити у склад дерева. Оскільки дерево помилок показує статичний характер подій, розвиток подій у часі можна розглянути, побудувавши кілька дерев помилок.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ
1. Вивчити класифікацію небезпечних та шкідливих факторів згідно з ГОСТІ 2.0.003-74
2. Опрацювати тему «Якісний аналіз небезпек»
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ НА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТТЯХ
1. Структура наук про безпеку.
2. Безпека життєдіяльності як наука і навчальна дисципліна.
3. Генеалогічне дерево наук, що займаються питаннями безпеки життєдіяльності.
4. Характеристика та аналіз основних понять в безпеці життєдіяльності.
5. В чому полягає сутність безпеки життєдіяльності?
6. Джерела небезпеки та їх класифікація.
7. Небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори.
8. Небезпечні зони.
9. Системний аналіз та його застосування у безпеці життєдіяльності.
10. Система «людина — життєве середовище» та її компоненти.
11. Людина як компонент системи «людина — життєве середовище».
12. Рівні системи «людина — життєве середовище».
13. Загальна характеристика окремих елементів життєвого середовища людини — природного, техногенного та соціального.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
14. Ризиковий баланс та оцінка ризику.
15. Серйозність небезпек.
16. Ймовірність небезпек.
17. Матриця оцінки ризику.
18. Концепція прийнятного (допустимого) ризику.
19. Управління ризиком.
20. Якісний аналіз небезпек, його різновиди.
21. Попередній аналіз небезпек.
22. Аналіз дерева небезпек.
Людина як біологічний та соціальний суб'єкт............................................... 58
2.1.1. Людина та її біологічні і соціальні ознаки.............................................................. 58
2.1.2. Діяльність людини...................................................................................................... 60
Середовище життєдіяльності........................................................................... 63
2.2.1. Природне середовище.............................................................................................. 63
2.2.2. Техносфера................................................................................................................. 69
2.2.3. Ноосфера...................................................................................................................... 71
2.2.4. Соціально-політичне середовище........................................................................ 74
Фізіологічні особливості організму людини.................................................... 76
2.3.1. Будова і властивості аналізаторів........................................................................... 77
2.3.2. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності.................... 81
2.3.3.Загальні уявлення про обмін речовин та енергію.............................................. 85
Психологічні особливості людини..................................................................... 92
2.4.1. Значення нервової системи в життєдіяльності людини.................................... 92
2.4.2. Психіка людини і безпека життєдіяльності........................................................... 95
2.4.3. Атрибути людини....................................................................................................... 98
2.4.4. Риси людини............................................................................................................. 102
2.4.5. Якості людини........................................................................................................... 104
2.4.6. Емоційні якості людини.......................................................................................... 109
Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини....................... 110
Основні положення ергономіки.......................................................................... 114
Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я..................................... 116
2.7.1. Основні визначення здоров'я................................................................................. 116
2.7.2. Вплив негативних факторів на здоров'я людини............................................... 120
Ші---------------------------------------------
* біологічні ознаки людини * соціальні ознаки людини * природне середовище * соціальне-політичне середовище * обмін речовин * здоров'я населення * здоров 'я людини * біоритми * психіка людини * властивості людини * якості людини * потреби людини * гомеостаз |
* людина
* життя
* діяльність
* праця
* навколишнє середовище
* атмосфера
* літосфера
* гідросфера
* біосфера
* аналізатори БЖД
* ноосфера
* техносфера
* ергономіка ^зовнішнє середовище
2- ЛЮДИНА ЯК ЕЛЄМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
2.1. Людина як біологічний та соціальний
суб'єкт2.1.1. Людина та її біологічні і соціальні ознаки
Курс «Безпека життєдіяльності» призначений не тільки для вивчення різних видів небезпек, визначення ступеня ризику, наслідків впливу небезпечних і шкідливих факторів на здоров'я людини, уміння грамотно діяти у складних умовах, надзвичайних ситуаціях, але передусім, розуміння сенсу життя самої людини, її природи і призначення, з'ясування основних закономірностей життєвих процесів. Це необхідно для забезпечення умов стійкого комфортного існування. Лейтмотивом дис-ціпліни «БЖД» є людина, її здоров'я, життя та діяльність. Тому необхідно знати ці основні поняття безпеки життєдіяльності, оскільки іще Р. Декарт говорив: «визначайте значення слів, і ви позбавите людство безлічі оман». Поняття життя було розглянуто в розділі 1.
Значення терміна «людина» багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають людину.
Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі передусім як суб'єкта пізнання і творчості.
Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових властивостей тощо, тобто психологія шукає стабільні характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи.
Якщо економічна наука припускає, що людина здатна на раціональний вибір, то психологія виходить з того, що мотиви людської поведінки здебільшого ірраціональні і незбагненні.
Історики, навпаки, проявляють інтерес до того, як під впливом культурно-історичних факторів змінюється людська істота.
Соціологія досліджує людину насамперед як особистість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи і канали зворотного впливу особистості на соцішіьний стан.
У найзагальнішому розумінні термін «людина» вказує на належність до людського роду — вишої сходинки живої природи на нашій планеті. Вона є найрозумнішою істотою на Землі і тому несе відповідальність за свої вчинки та дії.
Людина як частина природи є біологічним суб'єктом. За своєю тілесною будовою й фізіологічними функціями людина належить до тварин-
S8
2. людина як елемент системи «людина - життєве середовище»
ного світу. Характерно, що з погляду біології принципової різниці між людиною і тваринним світом немає.
Подібність, схожість людини і тварини визначається,
us- по-перше, складом речовини, будовою та поведінкою організмів;
аж по-друге, у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй.
Але людина — виша сходинка розвитку живої природи на нашій планеті. Це поняття вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, притаманні всім людям якості й особливості, що знаходять свій вияв у терміні «Homo sapiens» — «людина розумна». Людина як біологічний вид має:
♦ характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки пристосовані до праці тощо);
♦ високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів;
♦ свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи;
♦ мислення та мову, які з 'явились в результаті трудової суспільної діяльності.
Найхарактернішою ознакою людини є свідомість. Свідомість не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання навколишньої дійсності — такий рівень свідомості властивий навіть тваринному світу, — а з погляду здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв'язками з ними й з іншими людьми, заглиблюватись в себе, щоб досягти злагоди з собою, з метою усвідомлення сенсу власного буття у світі.
Людська здатність самозаглиблення має діяльний суспільний характер. Про людський характер життєдіяльності можна говорити з того моменту, коли людиноподібна істота виготовила перше знаряддя праці. Саме з цього почалася розбудова людиною власного світу — соціального.
/ |
Зміст і характер людського життя визначається способом людської діяльності, головними чинниками якого Щ є засоби виробництва та спілкування.
Якщо тварина живе в природі, то людина — в соціумі. Соціум — це особливий спосіб життя особливих істот — людей.
Таким чином ми підходимо до людини з трьома різними вимірюваннями її суті: біологічним, психічним і соціальним. Під психічним уявляється внутрішній духовний світ людини — її волю, переживання, пам'ять, характер, темперамент тощо.
' ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Соціальне і біологічне існують у нерозривній єдності. Біологічне, природне, можна спрощено назвати системою, «що живе», а соціальне — «як живе». Але і «що живе» і «як живе» злилися в єдине ціле, в соціальну істоту на ім'я Людина. Природне функціонування її організму соціально зумовлене, залежить від тих об'єктивних умов, в яких вона живе і які нею ж створені шляхом перетворення навколишнього середовища.
Отже, Людина являє собою цілісну єдність біологічного, психічного і соціального рівня. При цьому людський індивід — це не проста арифметична сума біологічного, психічного і соціального, а їх інтегральна єдність, яка є основою до виникнення нового якісного ступеня — особистості.
Особистість — це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов'язаних характеристик і елементів.
Головною підсумковою властивістю особистості виступає світогляд. Особливим компонентом особистості є її моральність.
2.1.2. Діяльність людини
Найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя. Тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування, людське — суспільним, соціальним, як життєдіяльність. Все що є в суспільстві, як і саме суспільство, — результат людської діяльності.
Діяльність — це специфічний людський спосіб ставлення людини до світу. Вона поєднує біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність людини. Діяльність постає як засіб перетворення природи на предмети споживання, творіння культури.
Характерні ознаки діяльності людини:
> вона діє під впливом тих чи інших мотивів для задоволення певної потреби;
> вона існує завдяки взаємодії з навколишнім середовищем (інші люди, предмети, природа тощо);
> обмінюється інформацією з іншими людьми, тобто бере участь у спілкуванні;
> з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі — працює;
> саме завдяки діям, взаємодіям набуває певного досвіду;
> відчуває вплив умов життя як на рівні оточення (мікросередови-ще), так і на рівні суспільства (макросередовище);
> діяльність має цілеусвідомлений і цілеспрямований характер.
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
На основі того що людська діяльність являє собою систему усвідомлених цілеспрямованих дій, що передбачає зміну або перетворення навколишнього світу, можна сформулювати таке визначення:
ftДіяльність — це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.
І |
ft Потреби — це необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення.
Потреби поділяються на групи:
• фізіологічні і сексуальні (у відтворенні людей, в їжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку);
• екзистенціальні (існування; це потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);
• соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);
• престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні і високому статусі у суспільстві);
• особистісні (у самовираженні, у самореалізації (або самоактуалізації), тобто в діяльному прояві себе як самостійної, оригінальної, творчої особистості;
• духовні (потреби в нових знаннях про навколишній світ, в самопізнанні, залученні до наук, мистецтв тощо).
Перші дві групи потреб є первинними і вродженими, чотири інші — набутими.
Діяльність людини має предметний і духовний характер. Діяльність є предметною, тому що її результатом є матеріальні предмети. В цих предметах людина втілює своє розуміння світу, свій розум, властивості, інтереси, потреби, почуття.
Види діяльності забезпечують існування людини та її формування як особистості. До типів діяльності належать такі, що будуються за ознаками суспільних відносин, потреб та предметів (рис. 2.1):
Але жодний тип діяльності не реалізується у чистому вигляді. Наприклад, праця — це і пізнання, і оцінка, і спілкування.
2 "ЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Кожна людина має свою ієрархію видів і типів діяльності. Загалом, ієрархія видів і типів діяльності — це, до певної міри, програма життя людини.
Однією зі специфічних форм діяльності є праця. Праця — це процес, що відбувається між людиною і природою. Перетворюючи природу, людина перетворює і себе. У процесі праці розвиваються здібності людини, а також мислення, чуттєве сприйняття світу.
А Праця — це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.
Людська праця докорінно відрізняється від «праці» тварин. Найголовнішою відмінністю є те, що людина використовує знаряддя праці, які виготовлені знаряддями праці. Тварина цього робити не вміє.
Праця — це не тільки процес, в якому люди вступають між собою в певні виробничі відносини. Вона проявляється в конкретній історичній формі, має особливий характер і свою організацію. З фізіологічної точки зору, праця — це витрати фізичної і розумової енергії людини, але вона необхідна і корисна для людини. І тільки у шкідливих умовах праці або при надмірному напруженні сил людини, в тій чи іншій формі можуть проявлятися негативні наслідки праці, які становлять загрозу її життю і здоров'ю.
Мета життя людини розвивається в різноманітних видах діяльності — в праці, вихованні, сімейному житті, захопленні наукою, літературою і мистецтвом, в активній суспільній діяльності тощо. При цьому праця —
D/
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛШСНТ СИСТЄМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЄ СЄРЄДОВИЩЕ»
не самоціль, а реальна основа створення об'єктивних умов для того, щоб кожна людина могла проявити себе, розгорнути свої здібності, виявити таланти.
Коли ми говоримо про життя, то необхідно розглянути і протилежне йому поняття — смерть. Смерть — це кінець біологічного існування живої істоти, припинення її життєдіяльності. Вона є одним із суттєвих відображень життя.
Розуміння сутності смерті, усвідомлення, що людське особисте життя є єдиним і має кінець, сприяє осмисленню його морального сенсу і цінності, дає можливість зрозуміти ціль життя і пізнати призначення людини.
Усвідомлення неповторності кожної миті життя, а в деяких випадках і непоправності здійснених вчинків, здатне прояснити міру відповідальності людини за свої дії.
Справжня ціль людського життя — це одержання задоволення від будь-якої діяльності. Але пізнання істини, за Арістотелем, є най-привабливішою з усіх видів діяльності. Пізнавальна діяльність розуму відрізняється значимістю і цінністю заради самої себе. Вона не прагне до будь-якого зовнішнього прояву і вміщує в собі притаманну тільки їй одній насолоду, яка посилює енергію. Саме до такого життя повинна прагнути людина.
Середовище життєдіяльності
Розглядаючи безпеку людини як поняття, що стосується сутності людського життя, сфери її діяльності і взаємозв'язків з навколишнім середовищем, ми повинні розглянути таке поняття, як «середовище», в якому живе і діє людина (загальне поняття «середовище» було розглянуто У розділі 1.2.2).
2.2.1. Природне середовище
"& Навколишнє природне середовище в ширшому розумінні — космічний простір, а у вужчому — біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.
Земля — одна з планет Сонячної системи, найбільша з планет земної групи (Меркурій, Венера, Марс, Земля), середній радіус — 6371 км,
2- ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
В З
відстань до Сонця — 150 млн км, маса Землі стновить 1/330000 маси Сонця.
Сонце — це найголовніша зірка Сонячної системи, температура поверхні близько 6000 °С. Земля отримує всього одну двомільярдну частину сонячного випромінювання. Цього досить, щоб обігріти Землю та постачати необхідною енергією весь рослинний та тваринний світ.
■ Атмосфера — це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею.
Дуже своєрідні кліматичні умови в атмосфері. Атмосфера поділяється на шари, в яких з висотою змінюється температура. На висоті 8-Ю км температура становить 40-50°С нижче нуля, а на висоті біля 60-70 км знаходиться повітряний шар з досить помірною температурою, близькою до 0°С. Причини виникнення цього теплого шару атмосфери пояснюються явищем абсорбції (поглинання) молекулами озону і кисню ультрафіолетового випромінювання Сонця.
Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого для всього живого випромінювання Сонця. Енергія радіації, що абсорбується, перетворюється у теплову енергію газових молекул. Сонячна радіація, яка проходить до земної поверхні, має зовсім безпечні границі, а всі ультрафіолетові промені з меншою довжиною хвилі в'язнуть у цьому невидимому, легкому, але непроникному шарі повітряного океану.
З віддаленням від Землі змінюється не тільки густина повітря, а й його склад. Склад повітря залишається порівняно постійним на висотах до 100 км. До складу атмосфери входять азот — 78,08%, кисень — 20,95% і аргон — 0,93%. На частку вуглекислого газу, неону, гелію і всіх інших газів, які присутні у повітрі в мікрокількості, припадає лише трохи більше 0,04%.
У придонних шарах атмосфери, особливо в містах, склад повітря змінюється. Важливою змінною складової атмосфери є вуглекислий газ. Ще 100 років тому вміст вуглекислого газу в повітрі був 0,0298%, а тепер — 0,0318%, а в містах ще вищий. Цікаво, що акселерацію — прискорений і посилений ріст дітей, особливо в містах, — деякі вчені пояснюють підвищеним вмістом вуглекислого газу в повітрі. Навіть незначне збільшення вмісту вуглекислого газу в повітрі значно посилює дихальний процес, починається швидкий ріст грудної клітини і відповідно всього організму.
Приблизно до висоти 400-600 км зберігається переважно киснево-азотний склад атмосфери. Істотна зміна складу повітря спостерігається лише з висоти близько 600 км. Тут починає переважати гелій. «Гелієва корона Землі»,як назвав гелієвий пояс В.І.Вернадський,простягається приблизно до висоти 1600 км від поверхні Землі, а далі вище 2-3 тис.км переважає водень. Так поступово газова оболонка Землі перетворюється у міжзоряний газ, який складається на 76% (за масою) з водню і на 23%) з гелію.
64 2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Цікаво, що наша земна атмосфера за складом різко відрізняється від атмосфер інших планет Сонячної системи. Наші близькі сусіди — Венераі Марс— мають в основному вуглекислу атмосферу, а дальні — Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун — оточені гелієво-водневою атмосферою, порівняно багато в їхніх атмосферах і метану.
За характером зміни різних параметрів атмосферу Землі розділяють на такі шари: тропосфера (9-18км), стратосфера (50-55 км), мезосфера(80-90 км), термосфера(вище 90 км до 800-1000 км) і екзосфера(вище 800-1000 км).
За складом повітря виділяють також озоносферу, яка приблизно збігається зі стратосфероюі має максимальну концентрацію озону на висотах 20-25 км. Основна маса озону сконцентрована на висотах 10-15 км, але озон присутній також: у приземному шарі повітря (де він відіграє важливу роль у фотохімічних перетвореннях продуктів антропогенних забруднень атмосфери) і на висотах 50-80 км, де відбуваються основні процеси природного утворення і руйнування озону.
ш Атмосферне повітря — один з найважливіших природних ресурсів, без якого життя на Землі було б абсолютно неможливим. Атмосферний кисень 02, необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і мікроорганізмів. Організму людини і тварин необхідний постійний притік кисню. Основне джерело утворення кисню — це фотосинтез зелених рослин. Підраховано, що рослини за рік виділяють в атмосферу близько 70 млрд т кисню. Близько 80% всього кисню в атмосферу постачає морський фітопланктон, 20% виробляє наземна рослинність.
■ Вуглекислий газ — обов'язковий компонент фотосинтезу рослин.
Він надходить в атмосферу внаслідок виверження вулканів, розпаду органічних речовин, дихання живих організмів, виділення з поверхні теплих океанів, а витрачається атмосферою на фотосинтез рослин, розчинення в холодній воді океанів, перетворення силікатів вивітрюваних гірських порід у карбонати. Рослини за рік поглинають близько 100 млрд т оксиду вуглецю, тобто близько 6% усього наявного вмісту його в атмосфері. Важливим фактором стабілізації вмісту оксиду вуглецю є світовий океан, у водах якого розчинено принаймні в сто разів більше оксиду вуглецю, ніж: його є у всій атмосфері.
З основних компонентів атмосфери найбільше змінюється вміст у повітрі водяної пари. Вміст водяної пари в атмосфері визначається співвідношенням процесів випарювання, конденсації і горизонтального перенесення.
■ Водяна пара — це джерело утворення хмар, туманів, опадів. Наявні
в атмосфері водяна пара і діоксид вуглецю захищають земну поверхню
від надмірного охолодження, створюючи так званий парниковий ефект:
якби не було атмосфери, то середня температура поверхні земної кулі
була б не +15, а -23 °С.
О 8
г. людина як елемент системи «людина - життєве середовище»
з вивержених магматичних порід (95%), серед яких на континентах переважають граніти, а в океані — Оазальти.
Літосфера є середовищем усіх мінеральних ресурсів, одним з основних суб'єктів антропогенної діяльності людини. У верхній частині континентальної земної кори розвинені грунти, значення яких для людини важко переоцінити.
Ґрунт - органічно-мінеральний продукт багаторічної (сотні та тисяч років) спільної діяльності живих І організмів, води, повітря, сонячного тепла та світла — J є одним з найважливіших природних ресурсів. Залеж-но від кліматичних і геолого-географічних умов ґрунти мають товщину від 15-25 см до 2-3 м.
Ґрунти виникли разом із живою речовиною і розвивалися під впливом діяльності рослин, тварин і мікроорганізмів, доки не стали дуже цінним для людини родючим субстрактом. Сучасні грунти складаються із суміші мінеральних часток (продукти руйнування гірських порід) та органічних речовин (продукти життєдіяльності біоти та мікроорганізми і гриби). Ґрунти відіграють величезну роль у кругообігу води, речовин і вуглекислого газу. Ґрунти мають велике значення для життя. Без грунту не можливе життя рослин і тварин на суші. Він є джерелом мінеральних, органічних і органічно-мінеральних речовин і унікальною лабораторією, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу органічних речовин, а також фотохімічні процеси. Ґрунт є основним джерелом отримання продуктів харчування людей. Він впливає на формування здоров 'я людини, є основним фактором, що формує геохімічні процеси, від яких залежить хімічний комплекс організму людини. Грунт є також джерелом мінеральних речовин необхідних для циклу обміну речовин, для росту рослин, які вживають люди, і тварин.
З різними породами земної кори, як і з її тектонічними структурами, пов 'я-зані різні корисні копалини: горючі, металічні, будівельні, а також такі, які є сировиною для хімічної та харчової промисловості.
У межах літосфери періодично відбуваються сучасні фізико-географічні процеси (зсуви, селі, обвали, ерозія), які мають величезне значення для формування екологічних ситуацій у різних регіонах планети.
2.2.2. Техносфера
Людина давно живе не в «природі», а мешкає в середовиші, антропогенно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему «людина — довкілля».
^Довкінля — навколишнє середовище людини, зумовлене в даний мо-: мент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на людину, її здоров 'я і життя.
/2
2. ЛЮДИНА ЯК СЛЄМСНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
З точки зору історичного часу, життя людського індивіда ми можемо говорити лише про те, шо ноосфера є своєрідним «світлим майбутнім» для людства, єдиною альтернативою вмиранню природи внаслідок людської діяльності по її перетворенню, а також смерті самої людини як біологічної істоти, що буде позбавлена природних умов свого існування. Тому «переведення» біосфери в її якісно новий стан — ноосферу, є одним із найважливіших завдань, які стоять перед людством сьогодні.
Чому ж перед людством виникає питання про перебудову біосфери? Проблема полягає в тому, що в силу специфіки свого способу існування людина, ставши істотою соціальною, перестає пристосовуватись до навколишнього природного середовища, як інші живі організми, а пристосовує його до своїх цілей і потреб.
Освоєння природного простору людиною призводить до того, що людина, втручаючись у кругообіги речовини та енергії в біосфері, порушує функціонування механізмів підтримки динамічної рівноваги між її складовими частинами. Якщо на ранніх етапах існування суспільства природа була здатною справлятись з цими порушеннями за допомогою своїх традиційних методів встановлення рівноваги, то з наростанням обсягу знань людства, а разом з тим і сукупної продуктивної сили, їй стає все тяжче робити це без серйозних наслідків для існування самої біосфери. Біосфера почала швидко втрачати здатність до відтворення своїх основних функцій, вона «не встигає» переробляти результати людської діяльності. Людина створила багато таких речовин, які не існували в природі до неї і для яких вона не виробила способів та механізмів утилізації.
Перед людством постала реально загроза деструкції механізмів підтримки та відновлення основних функціональних характеристик біосфери, знищення природи як сукупності умов існування біологічного людського організму, самознищення людства. Локальні екологічні катастрофи зливаються в єдине ціле. Глобальна екологічна криза, викликана людською діяльністю, загрожує перерости у глобальну екологічну катастрофу, коли процеси руйнування природи матимуть не-зворотний характер.
Збереження умов біологічного існування людини залежить саме від того, що й породило їй загрозу — від особливості людського способу буття.
В.І.Вернадський вірив у людський розум, гуманізм творчої діяльності, перемогу добра та краси.
ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ» 73
2.2.4. Соціально-політичне середовище
Виділяють такі сфери суспільного життя:
н
H
О
U О
Іл .5 'Е
и >
U
S
а а»
Є-u
матеріаііьна — охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання;
соціально-політична — включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві — класові, національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революція, реформа, еволюція, війна, класова боротьба. В цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава, громадські організації; духовна — це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр виробництва свідомості, трансформації її. від однієї інстанції до іншої (засоби масової інформації), перетворення на індивідуальний духовний світ людини; культурно-побутова — це такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім "і, побутові проблеми (організація відпочинку, вільного часу), освіта, виховання тощо.
Усі сфери суспільного життя взаємопов'язані. Важливу роль у суспільстві відіграють соціальні відносини. Соціальні відносини виникають між людьми у процесі їхньої діяльності та спілкування.
Вони характеризують життєдіяльність людини і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні та інші.
В основі суспільних відносин лежать індивідуально-суспільні інтереси і потреби людей. В суспільстві постійно виникають і вирішуються різноманітні суперечності, зіткнення інтересів, суспільних цінностей, відносин. Завершальним етапом механізму вирішення суперечностей у системі суспільних відносин є конфлікт.
74 2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Таблиця 2.1 Основні типи конфліктів між людьми
Соціальні конфлікти | ||
за учасниками | за сферами | за характером |
* внутрішньособистісні | * економічні | * справжні |
* міжособистісні | * політичні | * випадкові |
* між особою і суспільством | * ідеологічні | * давні |
* між групами | * міжнаціонал ьні | |
* міждержавні | * релігійні * побутові тощо |
Усе історичне суспільство постає перед нами як конфліктне. У цьому зв'язку конфлікт виявляється не відхиленням від норми, а нормою співіснування людей у соціумі, формою встановлення пріоритетів у системі інтересів, потреб, суспільних відносин взагалі. Люди конфліктують з різних причин — економічних, політичних, соціальних, екологічних, моральних, релігійних, ідеологічних тощо. Конфлікти бувають різними: між країнами і народами, соціальними верствами й націями, підприємствами та установами, робітниками й адміністрацією, підприємцями та екологами, студентами й викладачами, чоловіками та жінками, молодшим і старшим поколінням.
Своєчасне нерозв'язання конфліктів може призвести до соціальної напруги у суспільстві, викликати появу гострих суперечностей, надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру, надзвичайних подій, що загрожуватимуть безпеці суспільства.
Людське суспільство протягом усієї своєї історії існує, створюючи різного роду колективи — спільноти. Це зумовлено біологічною взаємозалежністю людей, перевагами співробітництва і розподілу праці, а також винятковою здатністю встановлювати взаємини через символічні комунікації. Спільна діяльність людей породжує складну систему соціальних зв'язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле — соціальну спільноту і через неї у соціальну систему.
У сучасному суспільстві кожна людина належить до безлічі різних соціальних інститутів, тобто форм закріплення і способів здійснення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин. Людина є членом сім'ї, навчається в школі, працює на виробництві, користується громадським транспортом тощо. Кожного разу вона є членом окремої соціальної спільноти.
' ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
/5
■&■ Соціальна спільнота — форма соціальної взаємодії; реально існуюча сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, умови і спосіб життя, риси свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цільності.
Здавна такі соціальні спільноти, як рід, сім'я, плем'я тощо, забезпечували людям засоби до існування, репродукцію людини, спільну протидію силам природи, іншим племенам тощо. Все це допомогло людству не тільки вціліти, а й закласти основи подальшого прогресу, розвитку цивілізації.
Соціальні спільноти відзначаються великим різноманіттям видів, форм. За кількісним складом вони змінюються від союзу двох людей (діади), до таких, які налічують десятки і сотні мільйонів, а перед загрозою знищення життя на Землі найбільшою соціальною спільнотою можна розглядати все людство, яке налічує понад 6 млрд людей.
Функціонально соціальні спільноти спрямовують дії своїх членів на досягнення групової мети. Ця мета може маслитися досить широко — від призначення, що має виконувати військовий колектив, до необхідності певної кількості людей проживати на спільній території (соціально-територіальна спільнота). Соціальні спільноти можуть виникати спонтанно (мимовільно) чи інституціо-налізовано (організовано), бути формальними чи неформальними.
Будь-яка соціальна група може розглядатися як суб'єкт системи «людина — життєве середовище* і визначати рівень цієї системи.
7 7
З позицій безпеки життєдіяльності особливо важливим є те, що органи чуття сприймають і сигналізують про різноманітні види і рівні небезпеки. Наприклад: людина бачить на своєму шляху автомобіль, що рухається, і відходить убік; шум грому, що наближається, змушує людину сховатися, — і таких прикладів можна навести безліч. Отримана інформація передається в мозок людини; він її аналізує, синтезує і видає відповідні команди виконавчим органам. Залежно від характеру одержуваної інформації, її цінності буде визначатися наступна дія людини. Водночас, для з 'ясування засобів відображення у свідомості людини об'єктів і процесів, що відбуваються в зовнішньому середовищі, необхідно знати, яким чином улаштовані органи чуття, і мати уявлення про їх взаємодію.
Історія науки про закономірності і механізми формування органів чуття пройшла довгий шлях свого розвитку й зумовлена складним, комплексним характером цих знань. Комплексний підхід до вирішення цих проблем пояснюється тим, шо для розуміння засобів відображення зовнішнього світу необхідно мати знання з різних наук: анатомії, фізіології, психології, біофізики, біохімії і навіть таких фундаментальних наук, як фізика, хімія і математика.
Сучасний етап розвитку фізіології органів чуття пов'язаний з іменами таких учених, як І.М. Сеченов (1829-1905) та /. П.Павлов (1849-1936). І.П.Павлов розвинув працю І.М.Сеченова про рефлекси головного мозку, створив вчення про аналізатори як сукупність нервово-рецепторних структур, шо забезпечують сприйняття зовнішніх подразників, трансформацію їхньої енергії у процес нервового збудження і проведення його в центральну нервову систему. На думку І.П.Павлова, будь-який аналізатор складається з трьох частин: периферичної (або рецепторної), провідникової і центральної, де завершуються аналітично-синтетичні процеси за оцінкою біологічної значимості подразника.
Сучасна наука про відчуття використовує декілька термінів, дуже близьких за значенням: «органи чуття», «аналізатори», «аферентні системи», «сенсорні системи», що часто розглядаються як рівнозначні.
У сучасній фізіології, враховуючи анатомічну єдність і спільність функцій, розрізняють вісім аналізаторів. Проте в системі взаємодії людини з об єктами навколишнього середовища головними або домінуючими при виявленні небезпеки все ж таки виступають * зоровий, * слуховий та * шкірний аналізатори. Інші виконують допоміжну, або доповнюючу, функцію. Водночас необхідно враховувати також: і ту обставину, що в сучасних умовах є ціла низка небезпечних чинників, що створюють надзвичайно важливу біологічну дію на людський організм, але для їхнього сприйняття немає відповідних природних аналізаторів. Це насамперед стосується іонізуючих випромінювань і електромагнітних полів надвисоких діапазонів частот (так звані НВЧ-випромінювання). Людина не спро-
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
руховий можна їх відчути безпосередньо, а по-
зоровий чинає відчувати лише їх опосередковані
Т}идц ф с і уховий (переважно дуже небезпечні для здоро-
- ,.,„,.„ ,.,:, в Ю наслідки. Для усунення цієї прога-
—• смак овии ' i~r j j і г
аналізаторів . лини розроблені різноманітні технічні
г —* нюховий /і -а ■ •
засоби, що дозволяють відчувати юні-
у ЛЮОІІНа —• шкірний зуюце випром-шювання> «чути» радіох-
""• вестиоулярнии emj ma уЛьтразвуКі «бачити» інфра-
• вісцеральний червоне випромінювання тощо.
"& Аналізатори — це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.
Усі аналізатори в принциповому структурному відношенні однотипні. Вони мають на своїй периферії апарати, що сприймають подразники, — рецептори, в яких і відбувається перетворення енергії подразника в процес збудження. Від рецепторів по сенсорним (чуттєвим) нейронам і синапсам (контактам між нервовими клітинами) імпульси надходять у центральну нервову систему.
Розрізняють такі основні види ==> «ешорецсптори рЄЦЄПТОрів: + механорецептори, що
Основні ^ кечортептори сприймають механічну енергію: до
-j них належать рецептори слухової,
е=> терморецепторы вестибулярної, рухової, частково
рецепторів вісцеральної чутливості; * хемо-
j=> фоторецептори рецептори — нюховий, смаковий;
* терморецептори, що мають
шкірний аналізатор; * фоторецептори — зоровий аналізатор та інші
види. Кожен рецептор виділяє з множини подразників зовнішнього і
внутрішнього середовища свій адекватний подразник. Цим і пояснюється
Дуже висока чутливість рецепторів.
Усі аналізатори завдяки своїй однотипній будові мають загальні психофізіологічні властивості.
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Q надзвичайна висока чутливість до адекватних подразників О наявність абсолютної диференційної та оперативної межі
Властивості аналізаторів |
чутливості до подразника О спроможність до адаптації
□ спроможність тренування
□ спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника
Q перебування у наступній взаємодій один за одим
Чутливість аналізаторів близька до теоретичної межі й у сучасній техніці поки що не досягнута. Кількісною мірою чутливості є гранична інтенсивність, тобто найменша інтенсивність подразника, вплив якої дає відчуття.
Абсолютна межа чутливості має верхній та нижній рівні. Нижня абсолютна межа чутливості — це мінімальна величина подразника, що викликає чутливість. Верхня абсолютна межа — максимально допустима величина подразника, що не викликає в людини біль. Диференцій-на чутливість визначається найменшою величиною подразника, яка дає можливість відчути його зміну. Це положення вперше було введено німецьким фізіологом А.Вебером і кількісно описано німецьким фізиком Г. Фехнером.
Основний психофізичний закон фізіології Вебера-Фехнера: інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника.
У математичний формі закон Вебера-Фехнера виражається так:
S=C*lgI
де S — інтенсивність (або сила) відчуття; І — розмір чинного подразника; С — коефіцієнт пропорційності.
Спроможність до адаптації — це можливість пристосовувати рівень своєї чутливості до подразників. При високих інтенсивностях подразників чутливість знижується, і навпаки, при низьких — підвищується. Спроможність тренуватися виражається як у підвищенні чутливості, так і в прискоренні адаптації (наприклад, часто говорять про музичний слух, чуттєві органи дегустаторів і тощо). Спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника полягає в тому, що людина може відновити у своїй свідомості на коротку мить побачену характеристику або почуті звукові інтонації. Така «інерція» відчуттів визначається як наслідок. Тривалість послідовного образу сильно залежить від інтенсивності подразника і навіть у деяких випадках обмежує можливість аналізатора. Відомо, що навколишній світ багатогранний і лише завдяки властивості аналізаторів взаємодіяти один з одним відбувається повне сприйняття людиною об'єктів і явищ зовнішнього середовища.
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
2.3.2. Характеристика основних
аналізаторів безпеки життєдіяльності
Отже, ми з'ясували загальні властивості аналізаторів, а тепер коротко розглянемо деякі характеристики чотирьох аналізаторів, що мають найбільше значення у забезпеченні безпеки життєдіяльності.
♦ Зоровий аналізатор. У житті людини зір відіграє головну роль. Достатньо сказати, що більше 90% інформації про зовнішній світ ми одержуємо через зоровий аналізатор. Відчуття світла виникає у результаті впливу електромагнітних хвиль довжиною 380-780 нанометрів (нм) на рецепторні структури зорового аналізатора, тобто першим етапом у формуванні світловідчуття є трансформація енергії подразника у процес нервового збудження. Це відбувається у сітчастій оболонці ока. Характерною рисою зорового аналізатора є відчуття світла, тобто спектрального складу світлового (сонячного) випромінювання.
Хвилі, шо перебувають всередині зазначеного діапазону (380-780 нм) і відрізняються довжиною, створюють, своєю чергою, відчуття різного кольору (табл.2.2).
Таблиця 2.2 Зв'язок між зоровим сприйняттям довгих хвиль і суб'єктивним відчуттям світла
Довжина хвилі, нм | Відчуття кольору | |
380-450 | Фіолетовий | |
480 | Синій | |
521 | Зелений | |
573 | Жовтий | |
600-650 | Жовтогарячий | |
650-780 | Червоний |
Людина розрізняє приблизно 150 відтінків кольорів. У техніці, відповідно до Держстандарту 12.04.026-76, встановлено чотири сигнальних кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Червоний колір сигналізує про безпосередню небезпеку; жовтий застосовується для попередження небезпеки; зелений застосовується для знаків, що наказують робити саме так; синій — для вказівних знаків. Для транспорту — зелене світло дозволяє рух. Фарбування у визначені різноманітні кольори для сприятливого (повноцінного) відчуття сприймання образу дуже часто використовується при оформленні будинків, квартир, офісів. Особливо велике значення має колір при доборі одягу. Психологи підтверджують, що колір одягу може впливати не тільки на настрій, але і на самопочуття людини: зеле-ний діє заспокійливо на нервову систему, знімає головний біль, втому, дратів-
'■■ ЛЮДИНА ЯК ІЛСМСНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
ливість; червоний — збільшує вміст адреналіну в крові, підвищує працездатність; жовтий — стимулює мозкову діяльність; фіолетовий — покращує роботу серця, судин, легень, цей колір збільшує витривалість організму, жовтогарячий підвищує настрій і тому незамінний у стресових ситуаціях.
Для гігієнічної оцінки умов праці використовуються світлотехнічні одиниці, що застосовуються у фізиці: світловий потік, освітленість, яскравість поверхні. (Детальну інформацію про світлотехнічні розміри можна одержати в курсі «Охорона праці»). Зоровий аналізатор має найбільшу адаптацію, вона триває 8-Ю хвилин. За сприйняттям об'єктів у тривимірному просторі розрізняють поняття «гострота зору», «глибина зору», «поле зору». Бінокулярне поле зору по горизонталі 120...160", по вертикалі вверх — 55...60", вниз 65... 72". Зона оптимальної видимості становить: вгору 25 °, униз — 35 °, вправо і вліво по 32 ". Помилка оцінки віддаленості об 'єктів (на відстані до ЗО м) становить приблизно 12% відстані.
Слід зазначити, що зоровий аналізатор має деякі своєрідні характеристики, такі як * інерція зору, * зорове відображення (міражі, гало, ілюзії), * видимість. Останнє свідчить про складність процесів, щ відбуваються в зоровій системі по сприйняттю реальної дійсності безумовної участі в цій діяльності нашого мислення.
♦ Слуховий аналізатор — є другим за значенням для сприйнятт людиною навколишнього середовища і безпеки життєдіяльності. У то" час як око чутливе до електромагнітної енергії, вухо реагує на механічні впливи, пов'язані з періодичними змінами атмосферного тиску у відповідному діапазоні. Коливання повітря, що діють із визначе ною частотою і періодичною появою областей високого і низьког тиску, сприймаються нами як звуки.
У середовищі, що оточує людину, постійно відбуваються різно манітні механічні процеси, що викликають коливання повітря. Більшіст таких коливань мають велике сигнальне значення, тобто несуть інформацію про явища, походження яких послужили причиною цих коливань. Завдяки слуховому аналізатору людина сприймає (відчуває) коливання повітря.
Слуховий аналізатор являє собою спеціальну систему для сприйняття звукових коливань, формування слухових відчуттів і впізнавання звукових образів. Допоміжний апарат периферичної частини аналізатора — вухо. Розрізняють зовнішнє вухо (вушна раковина, зовнішня слухова і барабанна перетинки), середнє вухо (молоточок, ковадло і стремені) і внутрішнє вухо (де розташовані рецептори, що сприймають звукові коливання). Трансформація енергії механічних коливань у процес нервового збудження досить складна і ми її тут не розглядаємо.
8 2
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Фізична одиниця, за допомогою якої оцінюється частота коливань повітря в секунду — герц (Гц), чисельно рівна одному повному коливанню, що здійснюється за одну секунду. Чим більша частота коливань тиску, тим вищий за висотою звук, що сприймається. Людина може чути звуки, при яких частота коливань тиску повітря перебуває в діапазоні від 16 до 20 тис. Гц. Діапазон коливання повітря, що сприймається різними живими істотами, різноманітний. Наприклад, кажани і собаки здатні сприймати значно вищі звуки, ніж: людина, тобто їм доступний діапазон хвиль звукового порядку, частота яких набагато вища. Висота звука, що суб 'єктивно сприймається, залежить не тільки від частоти коливань тиску повітря. На неї впливає і сила звука, або його інтенсивність, тобто діапазон, амплітуда або різниця тиску між: найвищою і найнижчою точками.
Для оцінки суб'єктивної гучності сприйманого звуку запропонована спеціальна шкала, одиницею виміру якої є децибел. Більш докладно про дію різноманітних видів звуку на організм людини буде розглянуто у наступному розділі.
♦ Шкірний, або тактильний, аналізатор відіграє безумовно виняткову роль у житті людини, особливо при його взаємодії із зоровим і слуховим аналізаторами при формуванні в людини цілісного сприйняття навколишнього світу. Передусім це стосується трудової діяльності людини. При втраті зору і слуху людина за допомогою тактильного аналізатора за рахунок тренування і різноманітних технічних пристосувань може «чути», «читати», тобто діяти і бути корисним суспільству. Тактильною чутливістю людина зобов'язана функціонуванню механо-рецепторів шкірного аналізатора. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску.
У шкірі розрізняють три прошарки: зовнішній (епідерміс), з'єднувально-тканинний (власне шкіра — дерма) і підшкірна жирова клітковина. У шкірі дуже багато нервових волокон і нервових закінчень, що розподілені вкрай нерівномірно і забезпечують різним ділянкам тіла різну чутливість. Наявність на шкірі волосяного покриву значно підвищує чутливість тактильного аналізатора.
Механізм дії тактильного аналізатора можна описати в такий спосіб. Механічна дія на шкіру викликає деформацію нервового закінчення, у результаті якого виникає рецепторний потенціал і нервовий імпульс. Цей імпульс (або порушення нервового імпульсу), що несе інформацію подразника, передається до центральної нервової системи, у її вищий відділ — кору головного мозку, де і формуються відчуття. Відмінна риса цього аналізатора полягає в тому, що рецепторна площа дотику більша, ніж у інших органів чуття. Це забезпечує шкірному оиалізатору високу чутливість. Закономірності в будові провідних шляхів є такими ж, як і для інших аналізаторів.
У цьому поділі ми розглядаємо шкірний аналізатор як один із представників сенсорної системи, проте шкіра виконує ще низку важливих функцій у забезпе-
'■ ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
ченні життєдіяльності людського організму. По-перше, шкіра охороняє людину від шкідливих зовнішніх впливів: механічних ушкоджень, сонячних променів, мікроорганізмів і хімічних речовин. По-друге, шкіра виконує секреторну, обмінну й інші функції, бере участь у підтримці постійної температури тіла, тобто в процесах терморегуляції. Секреторна функція забезпечується сальними і потовими залозами. Обмінна функція шкіри полягає в процесах регуляції загального обміну речовин в організмі, особливо водяного, мінерального і вуглеводів.
Температурно-сенсорну систему звичайно розглядають як частину шкірного аналізатора, завдяки збігу, розташуванню рецепторів і провідникових шляхів. Оскільки людина є теплокровною істотою, то всі біохімічні процеси в її організмі можуть протікати з необхідною швидкістю і напрямком при визначеному діапазоні температур. На підтримку цього діапазону температур і спрямовані теплорегуляційні процеси (теплопродукція і тепловіддача). При високій температурі зовнішнього середовища судини шкіри розширюються і тепловіддача посилюється, при низькій температурі — судини звужуються і тепловіддача зменшується. Температурна чутливість має особливості при аналізі зовнішнього середовища: добре виражена адаптація і наявність температурного контрасту.
♦ Аналізатор внутрішніх органів, або вісцеральний аналізатор, відіграє надзвичайно важливу роль у здоров'ї і житті людини. Якщо зовнішні аналізатори попереджають людини про явну небезпеку, то цей аналізатор визначає небезпеки прихованого, неявного характеру. Проте ці небезпеки серйозно впливають на життєдіяльність людського організму. Для розуміння біологічної значущості внутрішнього аналізатора необхідно визначити поняття «внутрішнє середовище організму». Коли ми говоримо про поганий стан здоров'я, то це стосується передусім порушення рівноваги внутрішнього середовища організму.
Людина є складовою частиною природного середовища, й протягом тривалого періоду еволюції її організм адаптувався до будь-яких змін цього середовища і перебуває в стані стійкої динамічної рівноваги. Не виражається у * сталоспг температури тіла (36,5-37°С), * атмосферного тиску (приблизно ІбОммрт.ст.), * вмісту води в організмі, * складі повітря, * чергуванні біоритмів тощо.
Уявлення про існування двох середовищ (зовнішнього і внутрішнього) та про найважливіше значення сталості внутрішнього середовища (при очевидній мінливості зовнішнього) були сформульовані французьким фізіологом К.Бернаром(1813-1878). Як відомо, параметри зовнішнього середовища існування людини мають різноманітні і часто значні коливання, що створюють загрозу для здоров 'я і .життя людини. Наприклад, добові, сезонні коливання температури, тиску, вологості повітря, освітленості, звукового тиску, електромагнітних характеристик тощо. Ці показники неоднакові на різноманітних висотах і широтах. До цього варто додати зміни у зовнішньому середовищі, викликані урбанізацією та антропогенним впливом на зміну хімічного складу води, повітря, грунту, бактеріально-вірусного оточення і т.д., а також перебування людини в екстремальних ситуаціях.
2. ЛЮДИНА ЯК СЛСМСНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина, з якими контактує кожна клітина живого організму), незважаючи на всі зміни зовнішнього середовища, зберігає відносну сталість. «Сталість середовища припускає таку досконалість організму, щоб зовнішні зміни в кожну мить компенсувалися і врівноважувалися»,— писав К.Бернар. Американський фізіолог У.Кеннон (1871-1945) цю властивість назвав гомеостазом.
ft Отже, у сучасному розумінні гомеостаз — стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням основних її структур, матеріально-енергетичного складу і постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках.
Слід зазначити, що це досить складне визначення свідчить про те, що дотепер ще не зрозумілі закономірності існування внутрішнього середовища і його мінливості.
Зовнішнє і внутрішнє середовища діалектично єдині. Коли на організм діють надзвичайні подразники, він сам активно формує таке внутрішнє середовище, яке дозволяє оптимізувати фізіологічні процеси в нових умовах існування.
Д/їя стабілізації внутрішнього середовища існує спеціальний регуляторний апарат, що вирівнює, компенсує всі зміни внутрішнього середовища. Однією із складових такого апарата є інтероцептивний аналізатор, що сприймає і передає в центральну нервову систему сигнали не тільки про стан внутрішнього середовища, але і про діяльність внутрішніх органів людини. Цей апарат координує діяльність внутрішніх органів і приводить їх у відповідність з потребами всього організму. В даний час відомо, що внутрішні органи мають величезну кількість різноманітних рецепторів. Вони знаходяться на внутрішній поверхні судин, у слизистих оболонках майже у всіх порожнинах внутрішніх органів, у товщині їхніх стінок і на їхній поверхні.
Необхідно відзначити, що механізм дії інтероцептивного аналізатора ще розкритий далеко не повністю і пояснюється складністю і непевністю відчуттів, проте це не зменшує значення аналізаторів внутрішніх органів для життєдіяльності всього організму людини.
2.3.3. Загальні уявлення про обмін речовин та енергію
Фізіологічні особливості організму людини необхідно розглядати з урахуванням його взаємодії з навколишнім середовищем. У цьому випадку можливе більш повне уявлення про джерела небезпекдля здоров'я та життя людини. Така взаємодія здійснюється шляхом обміну речовин і енергії.
Життєві процеси організму пов'язані з постійним поглинанням речовин з навколишнього середовища і виділенням кінцевих продуктів розпаду в це середовище. Сукупність цих двох процесів складає обмін речовин. Саме обмін
'■ ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
8 5
речовин створює те єднання, котре існує між живими організмами та навколишнім середовищем.
Обмін речовин властивий як живій, так і неживій природі. Однак між: ними існує принципова різниця. Внаслідок обміну речовин неживих тіл останні незворотно руйнуються, тоді як обмін речовин живих організмів з навколишнім середовищем є основною умовою його існування.
Обмін речовин складається з двох процесів: асиміляції, або анаболізму — пластичний обмін (засвоєння речовин та синтезу специфічних для кожної тканини сполук), і дисиміляції, або катаболізму — енергетичний обмін (ферментативного розщеплення органічних речовин та виведення з організму продуктів розпаду).
Внаслідок процесів дисиміляції харчових речовин утворюються продукти розпаду та енергія, які забезпечують хід процесів асиміляції. Взаємозв 'язок цих процесів забезпечує існування тваринного організму.
В основі обміну речовин лежить велика кількість хімічних реакцій, які відбуваються в певній послідовності і тісно пов 'язані одна з одною. Ці реакції каталізуються ферментами і знаходяться під контролем нервової системи.
Обмін речовин можна умовно розділити на зовнішній обмін, який включає надходження харчових речовин в організм та видалення кінцевих продуктів розпаду, і внутрішній, який охоплює всі перетворення харчових речовин у клітинах організму.
Харчові речовини, які потрапили в організм, витрачаються на енергетичні та будівельні процеси, які протікають одночасно. При розпаді харчових речовин виділяється енергія, яка витрачається на синтез специфічних для даного організму сполук, на підтримку постійної температури тіла, проведення нервових імпульсів та ін.
/ J |
Основним методом дослідження обміну речовин є метод визначення балансу речовин, які потрапили в організм та видалились зовні, а також їх енергетичної цінності. Баланс енергії визначається на основі даних про калорійність харчових речовин, які вживаються, а також кінцевих продуктів, котрі виводяться з організму.
Потреба людини в енергії визначається дослідним шляхом і виражається в калоріях. Кількість калорій, які надходять в організм з будь-якими продуктами, називається калорійністю їжі. Енергозабезпеченість
2. ЛЮДИНА Ч', ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
їжі повинна відповідати енерговитратам організму, тобто енергетичні потреби людини повинні повністю покриватися за рахунок енергетичної цінності харчових продуктів, які входять у раціон людини.
♦ Основні види харчових речовин
Для нормального функціонування організму щоденний раціон повинен включати шість основних складових: білки, жири, вуг.іеводи, вітаміни,мінеральні речовини та воду. Харчові речовини, які люди отримують разом з їжею, можна умовно розділити на дві групи: ті, котрі необхідні їм у великих кількостях, або макрокомпоненти(вода, білки, жири, вуглеводи), та ті, котрі необхідні в менших кіаькостях, або мікрокомпоненти(вітаміни та мінеральні компоненти).
* Білки.Білки належать до життєво необхідних речовин, без яких
неможливе життя, ріст і розвиток організму. Це пластичний матеріал
для формування клітин і міжклітинної речовини. Всі складові частини
людського організму складаються з білків (м 'язи, серце, мозок і навіть
кістки містять значну кількість білків). Білки входять до складу гормонів,
ферментів, антитіл, які забезпечують імунітет. Вони беруть участь в
обміні вітамінів, мінеральних речовин, в доставці кров 'ю кисню, жирів,
вуглеводів, вітамінів, гормонів. Значення білків визначається не тільки
різноманітністю їх функцій, але й незамінністю їх іншими речовинами.
Якщо жири і вуглеводи тією чи іншою мірою взаємозамінні, то білки
будь-чим компенсувати неможливо. Тому білки вважаються найбільш
цінними компонентами їжі.
ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ» 91
Неправильне харчування суттєво знижує захисні сили організму і працездатність, порушує процеси обміну речовин, призводить до передчасного старіння і може спричиняти виникнення багатьох захворювань, зокре-ма інфекційного характеру.
Надмірне харчування, особливо в сполученні з нервово-психічною напругою, малорухливим способом життя, вживанням алкогольних напоїв і курінням, може призвести до виникнення багатьох захворювань. Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) до захворювань, пов'язаних з надмірною вагою, віднесені * атеросклероз, * серцево-судинні порушення, * гіпертонія, * ожиріння, * жовчнокам'яна хвороба, * цукровий діабет та інші. Переїдання досить часто буває причиною захворювань органів кровообігу.
Раціональним вважається таке харчування, яке забезпечує нормальну життєдіяльність організму, високий рівень працездатності і опору впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, максимальну тривалість активного життя.
Психологічні особливості людини
2.4.1. Значення нервової системи в життєдіяльності людини
Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку.
Організм як біофізіологічну систему ми розглянули раніше.
Психіка — це властивість нервової системи.
Нервова система — це сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.
сприймає зовнішнє і внутршнє подразнення аналізує, відбирає і -перетворює сприйняту інформацію ■ координує функції організму
Фактично люди мають дві нервові системи: центральну і вегетативну. Центральна нервова система керує відносинами людини із зовнішнім світом. Вона включає: спинний мозок, великі півкулі головного мозку,
Gt;
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
які звязані з проміжним мозком, середній мозок, задній мозок, довгастий мозок, мозочок. Вегетативна нервова система керує діяльністю внутрішніх органів.
* Головний мозок людини— найдосконаліший орган живої природи. Він містить 20млрд клітин і 300млрд міжклітинних з'єднань. Головний мозок керує діяльністю всього організму людини, це центр нервової системи мислення, волі і почуттів. Середня його вага — 1360 г.
Специфіка і взаємозв 'язокрізних психічних процесів невід'ємні від структурної організації головного мозку людини. Серед багатьох ознак його структури (передній, проміжний, середній, довгастий) суттєву роль відіграють великі півкулі, особливо їх функціональна асиметрія. На поверхні великих півкуль знаходиться тонкий шар сірої речовини, яка переважно складається з нервових клітин. Це кора головного мозку. Кожна ділянка головного мозку є відповідальною за життєдіяльність якогось органу або системи.
У центральній частині черепної коробки розташований маленький мозок, який с частиною центральної нервової системи. Він контролює рівновагу тіла і рух м 'язів. При отруєнні клітин маленького мозку (наприклад алкоголем) людині стає важко координувати положення свого тіла.
Встановлено, що функція лівої півкулі — оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок, тимчасом як функція правої півкулі — це оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів, розпізнавання складних предметів, продукування сновидінь.
Для лівопівкульно мислячих (логічний тип) людей характерна оптимістичність та самостійність. Вони легко вступають у контакт з іншими людьми, в роботі вони ) більше покладаються на розрахунки, ніж на інтуїцію, / інформації з офіційних джерел довіряють більше, ніж J власним враженням. Для цих людей краще працювати там, де є потреба в логічному мисленні: викладачем, конструктором, організатором виробництва, програмістом, пілотом, водієм тощо.
У людей з ушкодженням лівої півкулі головного мозку порушується мова, страждає або відсутня логіка в судженнях.
Правопівкульно мислячих (художній тип) людей характеризує нахил до певного песимізму: вони більше покладаються на власні почуття, ніж на логічний аналіз ? подій, що не завжди приносить користь справі. Ці люди не дуже товариські, але вони можуть продуктивно пра-_J цювати навіть у несприятливих умовах (шум, розмови, гуркіт тощо). їх чекає успіх у галузях діяльності, де переважає образне мислення (художник, актор, архітектор, лікар, вихователь тощо).
2- людина як елемент системи «людина - життєве сєрєдовище»
При порушенні цілісності правої півкулі різко збіднюється емоційна сторона життєдіяльності. Якщо порушена лобна частина головного мозку, то страждає рухальний механізм мови, регуляції форм поведінки, мислення. Якщо уражена височна частина головного мозку, то порушується сприйняття слухових, смакових якостей, аналіз і синтез звуків, пам'ять.
Якщо у людей однаково виявляються обидва типи мислення, то відкривається широкий спектр діяльності: поєднання послідовності у роботі і, водночас, образне, цілісне, швидке сприйняття подій, ретельне обміркування своїх вчинків, особливо в екстремальних ситуаціях.
Домінуючим у процесі формування особистості є розвиток лівопів-кульних компонентів мислення. Правопівкульне, образно-творче мислення поступово пригнічується при хибах виховання і навчання, і талановиті діти стають звичайними «стандартними» дорослими.
На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію — стрес.
Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів і пов'язана з центральною системою.
Наявність мозку, нервових систем, ендокринних залоз дає можливість організму реагувати на внутрішні або зовнішні ситуації таким чином, щоб бути готовим до можливих змін. Поведінка людини дає певне уявлення про інформацію, яку вона отримала із зовнішнього світу або від свого організму за допомогою органів чуття. Зв 'язок між: відчуттям і поведінкою встановлюється переважно в певних ділянках кори головного мозку і, залежно від подразника, відбувається адекватна дія організму — рефлекс. Рефлекси можуть бути двох видів — безумовні і умовні.
"& Безумовні рефлекси — це стереотипи поведінки, набуті людиною у постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються у спадковість.
■& Умовні рефлекси — це поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються, особливо якщо послідовність їх виконання довго залишається незмінною. Це дозволяє виконувати ці дії в напівавтоматичному режимі. Такі дії називають динамічним стереотипом.
Однією з фундаментальних властивостей центральної нервової системи є її здатність створювати осередки гальмування і осередки активності (домінанти). Здатність до довготривалої активної праці і протидії
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
втомі залежить від індивідуальної витривалості нервової системи по відношенню до збуджувального та гальмівного процесів, тобто від її сили. Від сили нервової системи залежить також * здатність до екстреної мобілізації в аварійній ситуації * здатність успішно діяти, не зважаючи на відволікаючі фактори. Від рухомості і лабільності нервової системи, від урівноваженості нервових процесів залежить така важлива якість безпеки, як здатність до переключення уваги і до швидкого реагування на небезпечні сигнали.
Функції нервової системи здійснюються шляхом урівноваження збуджувальних і гальмівних процесів: порушення в одних пунктах супроводжується гальмуванням в інші. При цьому в ділянках гальмування відновлюється працездатність нервової тканини.
Мала рухливість при розумовій роботі й одноманітність при фізичній праці призводять до стомлення нервової системи. Стомлення нервової системи послаблює її регулюючу функцію і може спровокувати виникнення ряду хвороб: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних і т.д.
Найбільш сприятливі умови для нормальної діяльності нервової системи створюються при правильному чергуванні праці, активного відпочинку і сну. Усунення фізичної утоми і нервової перевтоми настають при чергуванні одного виду діяльності з іншим, при цьому навантаження будуть відчувати по черзі різні групи нервових кліток. В умовах високої автоматизації виробництва профілактика перевтоми досягається особистою активністю працівника, його творчою зацікавленістю, регулярним чергуванням моментів праці і відпочинку.
Великої шкоди нервовій системі завдають вживання алкоголю і па-ліня, про що буде сказано в наступних розділах.
2.4.2. Психіка людини і безпека життєдіяльності
Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з людьми, які жили 20-30 тис. років тому, то можна було б помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні якості людини, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, не стало колишньої сили, витривалості. 1 незважаючи на все це, людина за минулий період пройшла шлях від першої кам'яної сокири до польоту в космос.
Усе це пояснюється специфікою еволюційного розвитку людини: він відбувався головним чином у психіці. Розвиток психіки — це результат еволюції нервової системи: під впливом навколишнього середовища Ускладнюється нервова система.
2- ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
ft Психіка — це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.
*& Психічні процеси — це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад відчуття, сприйняття, па-м 'ять і мислення, елюції, воля тощо).
ft Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).
ft Психічні властивості — сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).
Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини.
Дослідами встановлено, що у 70% нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.
Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причини, як показує досвід, залежать від безлічі різноманітних факторів і їх комбінацій.
Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.
Всім живим істотам притаманна перша сигнальна система — реакція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Та тільки людина має другу сигнальну систему, таку як реакцію на слова, словосполучення, які вона чує, бачить або промовляє.
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Для людини слово — це не тільки поєднання звуків чи зображення букв, але і насамперед форма відображення матеріальних явищ і предметів навколишнього світу в поняттях і думках. За допомогою слова утворюються загальні поняття. За допомогою слова передаються сигнали про конкетні подразники, і в цьому випадку слово служить принциповим подразником сигналом сигналів.У деяких випадках слово може бути негативним подразником і викликати негативні емоції, стресові ситуації, розлади нервової системи, що призводить до порушення функціонування всьго організму.
Рівні розвитку нервової системи визначають типи поведінки людини. Людині притаманні такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка.
"иг Інстинктивна поведінка — це дії, вчинки, які успадковуються видом «Homo sapiens». На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у ході еволюції людства. До відомих дій та вчинків інстинктивної поведінки людини належать ті, які пов 'язані із самозбереженням, продовженням роду тощо.
& Поведінка за навичками — це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без нього (спроби і помилки).
"& Свідома поведінка — найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах.
Розрізняють свідомість конкретної людини і її самосвідомість. Результат першої — це знання конкретної людини про світ, а другої — знання людини про саму себе, свої реальні та потенційні можливості. Індивідуальна свідомість спрямовується як на зовнішній, так і на внутрішній світ. Такі показники самосвідомості, як самопізнання, самоконтроль і самовдосконалення, є вершиною розвитку особистості.
Інстинкти і навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але остання, безперечно, може керувати і навичками, і гальмувати інстинкти. Отже, поведінка, дії, вчинки людини є похідними від її психіки.
Властивості людини
До властивостей людини як особистості належить все те, що: > зумовлює її відмінність від інших (стать, темперамент, риси);
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
> виявляється у взаємодіях з іншими суб'єктами або предметами навколишнього середовища (особливості поведінки, спілкування, поведінка в конфліктних ситуаціях).
Властивостей людини безліч, та всі вони характеризуються умовами появи, ступенем прояву та можливостями вимірювання. їх можна класифікувати за трьома основними ознаками:
О атрибути — це невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров'я, мова, спрямованість).
© риси — це стійкі властивості, що проявляються постійно, їх дуже багато (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо).
© якості — це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов, ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення тощо).
Властивості людини становлять неперервну єдність з внутрішнім і зовнішнім середовищем.
2.4.3. Атрибути людини
^г Стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, яка забезпечує продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості організмів жіночі і чоловічі особливості. Відмінності статей: генетичні, морфологічні, фізіологічні, психологічні. Це можна довести такими ознаками:
і*-дівчата переважають хлопців щодо вербальних здібностей (від лат. verbalis — словесний);
т- хлопці відрізняються більшою агресивністю, наочно-просторовими здібностями;
т- міжпівкульні зв'язки у жінок більш численні, і тому вони краще синтезують інформацію обох півкуль; саме цей факт пояснює феномен жіночої інтуїції;
і*- жінки мають вищі показники лінгвістичних функцій, пам'яті, аналітичних здібностей, які пов'язують з більшою активністю лівої півкулі мозку;
т- перевага правої півкулі у чоловіків вирізняє їхні творчі, художні здібності, дає можливість краще орієнтуватись у просторі;
w «жіноче» має забезпечити незмінність нащадків від покоління до покоління, тобто воно орієнтоване на збереження вже існуючих ознак; саме це пояснює більшу психічну стійкість жінок;
ш- «чоловіче» пов'язане з необхідністю адаптації до нових невідомих
2. ЛЮДИНА ЯК СЛСМІНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
умов, що пояснює їхню більшу психологічну індивідуальність: серед чоловіків частіше трапляються не лише талановиті, а й психічно хворі особи;
*- жінки легко пристосовуються на індивідуальному рівні до зовнішнього світу;
w у чоловіків значно менші здібності до виживання у несприятливих умовах.
"& Вік — поняття, яке характеризує період (тривалість) життя людини, а також: стадії її життя. Відлік віку ведеться від народження до фізичної смерті. Можна виділити чотири підвиди віку: хронологічний, біологічний, соціальний і психологічний.
Психологічний вік тісно пов'язаний з поняттям психологічного часу, а саме з тим, як людина сама оцінює у внутрішньому світі свій вік. Так, молоді люди (від 20 до 40 років) оцінюють себе старшими, ніж вони є, і так само — інших. Після 40 років спостерігається зворотна тенденція — люди сприймають себе молодшими, ніж вони є. 1 чим старшими вони стають, тим більше «молодшають», і лише біологічний вік нагадує про справжні роки.
Головна особливість психологічного віку — це взаємний вплив минулого, сьогодення та майбутнього на сприйняття сучасного, а через нього — і на поведінку людини. Людина сприймає сучасність через вплив минулого. Зв'язок між майбутнім і сучасним може змінювати поведінку людини сьогодні. Так, молоді люди легше задовольняються тимчасовою роботою, ніж люди у пізній зрілості, оскільки вони здебільшого орієнтуються на майбутнє: «ще встигнеться».
Дуже важливо, шоб люди сприймали як минуле, так і майбутнє у певній гармонії. Наприклад, якщо людина зосередиться на минулому і безперервно обмірковуватиме, як склалося б її життя, якби вона обрала інший шлях (освіта, професія, сім'я), то це призведе до деформації її поведінки у сьогоденні. Людина-мрійник може повністю зосередитися на своїх планах на майбутнє, що провокує її до зниження відповідальності за сьогодення.
Вікова психологія визначає, що дорослою людина стає після 25 років (розуміння повної відповідальності за своє життя, за свої рішення, за свої дії).
Розрізняють такі періоди розвитку дорослої людини:
— рання зрілість (25-35 років) — включення до всіх сфер людської діяльності, соціальна та професійна адаптація, перша психологічна криза переоцінки життєвого шляху;
2- ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
0 0
—середня зрілість (35-45 років) — пошуки відповіді на основні питання: що таке життя? Про що мріяв? Що досягнуто? Переоцінка цілей і досягнень, криза середини життя — усвідомлення того, що не все реалізоване, цілі не досягнуті;
—пізня зрілість (45-60 років) — глибинне оновлення особистості, відбувається концентрація інтересів на собі, з'являється надмірна турбота про себе;
—в 50-60 років — спостерігається висока продуктивність, наявність другого піку творчості;
—похилий вік (60-70 років);
—старість (70-90 років);
—довгожитель (після 90 років).
Знання психологічних особливостей кожного вікового періоду (нестійкість і максималізм молоді; висока працездатність і професіоналізм дорослої людини; підвищена образливість, інтерес до спілкування, втомлюваність людей старшого віку) - необхідна умова для забезпечення ефективної праці й результативної поведінки.
| "ftТемперамент — це риса, яка визначає нашу індивідуальність. Якщо спостерігати за людьми, то можна побачити, що вони відрізняються один від одного своєю поведінкою: по-різному проявляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовнішнього середовища. Так, одні відзначаються врівноваженістю поведінки, діють обмірковано, не показують зовні свої почуття, інші в тих же обставинах нервують, емоційно збуджуються та вибухають вулканом почуттів з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакти з оточенням, життєрадісні, а інші — навпаки, замкнуті та стримані. І це стосується суто зовнішніх проявів, незалежно від того, наскільки ця людина розумна, працелюбна, смілива, які її прагнення та інтереси. Є люди, які легко переходять від одних життєвих умов до інших, легко пристосовуються до змінених умов життя; інші ж цю зміну життєвих умов переживають дуже гостро і з великими труднощами пристосовуються до нових умов. Різним буває і індивідуальний темп перебігу психічної діяльності: швидкий, повільний, млявий. Ці особливості проявляються в розумовій та практичній діяльності. У деяких видах діяльності від типу темпераменту (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік) може залежати не тільки хід виконання, але й кінцевий результат. Деякі види діяльності висувають жорсткі вимоги до темпу та інтенсивності дій, а тому вимагають спеціального добору за цими якостями.
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Отже, в нормальних умовах темперамент має прояв лише в особливостях індивідуального стилю. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності суттєво підсилюється, бо попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективними і необхідна додаткова мобілізація організму, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильними впливами — подразниками.
При визначенні типу темпераменту доцільно користуватися такими формулами:
О «Довіряй, але перевіряй», тому що сангвінік має:
►плюси — життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість;
►мінуси — схшгьність до зазнайства, незібраність, легковажність, поверховість, надтовариськість, ненадійність; схильність до обіцянок, але не завжди їх виконання, вимагає контролю.
© «Ніхвилини спокою», тому що холерик має:
►плюси — енергійність, захопленість, пристрасність, рухливість, цілеспрямованість;
►мінуси — запальність, агресивність, невитриманість, нетертячість, конфліктність, здатність спрямовувати свою активність на колектив і розкладати його зсередини.
© «Не підганяй», тому що для флегматика характерні:
►плюси — стійкість, постійність, активність, терплячість, само-володіння, надійність;
►мінуси — загальмованість, байдужість, «товстошкірість», сухість, неможливість працювати в режимі дефіциту часу; його не треба підганяти, він сам розрахує свій час і зробить справу.
О «Не нашкодь», тому що у меланхоліка:
►плюси — висока чутливість, м 'якість, людяність, доброзичливість, здатність до співчуття;
►мінуси — низька працездатність, підозрілість, вразливість, замкненість, соромливість; на нього не можна кричати, надто тиснути, давати різкі та жорсткі вказівки, оскільки він надто чутливий до інтонації і дуже вразливий.
При організації робочих пар враховують, що найбільш ефективна робота у парах: холерик — сангвінік; сангвінік — меланхолік; меланхолік — флегматик.
Від типу темпераменту залежить як сама людина реалі-
/ |
зує свої дії. Темперамент виявляється в особливостях психічних процесів, впливає на швидкість відтворення Щ і міцність запам'ятовування, рухливість розумових операцій, стійкість і переключення уваги тощо.
На базі темпераменту в людини формуються і риси її якості, і багато в чому — життя.
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
К
S
Го с
S 2 a. о
-8-
Медико-біологічніта
Не
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Здоров'я людини визначається комплексом біололгічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров'я або в появі і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано:
«Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». Таке визначення поняття «здоров'я» є найбільш чітким, зрозумілим і повним і охопоює насамперед біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні аспекти даної проблеми. В системі «людина — здоров'я — середовище» визначається три взаємопов'язані рівні здоров'я — суспільний, груповий та індивідуальний.
Перший рівень — суспільний — характеризує стан здоров'я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві. Другий —групове здоров'я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени. Третій — індивідуальний рівень здоров 'я, який сформовано як в умовах всього суспільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.
Індивідуальне здоров'я - абсолютна і непересічна
цінність, яка перебуває на найвищому щаблі ієрархіч
ної шкали цінностей, а також у системі таких філо
софських категорій людського буття, як інтереси та
ідеали, гармонія, зміст і щастя життя, творча праця,
J програма та ритм життєдіяльності. Кожен фахівець,
' кожен член суспільства повинен мати знання про здо-
ров'я як біологічну, духовну, соціальну категорію з метою можливого проведення оцінки та аналізу свого стану здоров'я, з одного боку, та вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та зміцнення суспільного здоров'я, з іншого.
Здоров'я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовнішнього середовища. У цьому відношенні заслуговує на увагу висловлювання: здоров'я визначає процес адаптації. Це не результат інстинкту, але автономна і культурно окреслена реакція на соціально створену реальність. Адаптація створює можливість пристосуватися до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старіння, до лікування при порушеннях, стражданнях і мирного очікування смерті.
2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ» 117
Виділяють три рівні опису цінності «здоров 'я»:
& Біологічний — початкове здоров'я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації.
ft Соціальний — здоров'я є мірою соціальної активності, діяльності ставлення людського індивіда до світу.
& Особливий психологічний — здоров'я є відсутністю хвороби, але швидше запереченням її, в значенні подолання (здоров'я не тільки стан організму, але і стратегія життя людини).
Поняття «здоров'я» містить біологічні ознаки і розглядається як природний стан. Перші елементи здоров'я передаються дитині від батьків. З розвитком людини до певного ступеня змінюється і її здоров'я. Біологічні ознаки здоров'я передбачають фізіологічно нормальний стан і функціонування організму, тобто такий стан, за якого поточність формотворчих, фізіологічних і біологічних процесів в організмі підпорядковується доцільним біологічним процесам.
Усі механізми пристосування людини до навколишнього середовища характеризують адаптацію, яка включає:
Ч> генетичний рівень — генетичний природний вибір, що забезпечує збереження популяції;
Ъ фенотиповий рівень — індивідуаііьне пристосування до нових умов існування за рахунок ієрархічної системи адаптивних механізмів:
+ зміни обміну речовин (метаболізму), збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу);
+ імунітету, тобто неспри йняття організму до інфекційних та не-інфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників;
+ регенерації, тобто відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання ран тощо);
+ адаптивних безумовних та умовно-рефлекторних реакцій (адаптивна поведінка).
Здоров'я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом впливу природ-/них, антропогенних та соціальних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації за певних соц-J іальних умов можуть призвести до порушення екологічної рівноваги і викликати деградацію не тільки середовища, а й здоров'я людей.
118 2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИШ '
І
нормальна функція організму на всіх рівнях його організації, органів, організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних струкп нормальна поточність типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню
к Ъ о а оel т S (С IО |
здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільнокорисній праці
динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища
здатність організму пристосовуватися до умов існування в навколишньому середовищі, що постійно змінюється (адаптація), здатність підтримувати нормальну і різнобічну життєдіяльність п зберігати живу основу в організмі
відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення
повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, саморегулювання і гармонійної взаємодії всіх органів
Що ж може служити показниками здоров 'я населення? На думку вчених, цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров'я населення такі демографічні показники, як * смертність, * дитяча смертність і * середня очікувана тривалість життя, тому що демографічні показники — це ще і дуже місткі інтегратори, що характеризують процес розвитку.
Виробляючи критерії оцінки здоров'я населення і визначаючи спрямування дії низки відомих медико-біологічних, медико-демографічних і ме-дико-соціальних чинників, слід враховувати, шо всі вони склалися в конкретних умовах суспільно-історичного розвитку.
Нині медицина має багатий досвід боротьби з хворобами, але немає такого досвіду стосовно зміцнення здоров 'я здорових. Не розроблені етичні, психологічні та правові принципи взаємовідносин лікаря і здорової людини. Є епідеміологія хвороб, але немає епідеміології здоров'я. Ми не міємо визначати та вимірювати рівень здоров 'я, кількісно виявляти його Динаміку. Необхідно озброїти медицину методикою діагностичного контролю за здоров'ям здорових.
у світі сучасних наукових уявлень здоров'я як соціальне явище, яке є ОІ°логічну основу, є складною багатофакторною проблемою і визна-ТЬся комплексом різних за своїм характером чинників, надзвичайно ^адно переплетених.
на як елемент системи «людина - життєве середовище» 119
2.7.2. Вплив негативних факторів на здоров'я людини
Здоров'я людини залежить від багатьох факторів: * кліматичних умов, •• стану навколишнього середовища, * забезпечення продуктами харчування і їх цінності, * соціально-економічних умов, а також стану * медицини.
Доведено, що приблизно на 50% здоров'я людини визначає спосіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансо-ване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім'ї, самотність, низький освітній та культурний півень тощо.
Негативно позначається на формуванні здоров'я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, грунту, а також складні природно-кліматичні умови (частка цих чинників — до 20%).
Істотне значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20%, які визначають сучасний рівень здоров'я населення.
Безпосередньо на охорону здоров'я з її низькою якістю медичної допомоги припадає всього 10% «внеску» в той рівень здоров'я населення, що ми його сьогодні маємо.
Причинами порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні (властивості неживої природи) чинники навколишнього середовища. Очевидний зв'язок географічного розподілу низки захворювань з клімато-географічни-ми зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском,.вологістю повітря тощо.
На здоров'я людини впливає біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.
120 2- ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Патологічні стани людини можуть бути пов'язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, фунт, вода, продукти промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, що пов'язана з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики тощо).
Суттєво на стан здоров'я населення впливають чинники соціального середовища: * демографічна та медична ситуації, * духовний та культурний рівень, * матеріальний стан, * соціальні відносини, * засоби масової інформації, * урбанізація, * конфлікти тощо.
Початок XXI cm. ознаменувався тим, що внаслідок науково-технічної революції і урбанізації нашої планети навколишнє середовище неухильно погіршується і люди вже неспроможні адаптуватися до цих швидких і глобальних змін. Крім того, постала проблема демографічного вибуху і обмеженості природних ресурсів та життєвого простору земної кулі. Щорічно чисельність людей на Землі зростає на 75-80млн осіб. Це потребує щорічного зростання виробництва продовольства на 24-30 млн т. У багатьох районах світу, особливо в економічно слабороз-винених країнах, виробництво продуктів харчування більше не в змозі задовольнити потребу населення, в результаті чого голодування стало постійним явищем. Загальне якісне і кількісне недоїдання сприяє виникненню епідемій, гострих інфекційних захворювань, паразитарних захворювань.
Не меншу загрозу для людства становить антропогенне забруднення природного середовища. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруднення повітря, води, грунту, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання тощо викликають в організмах людей тяжкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни. Це призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння й смерті, народження неповноцінних дітей.
На фоні дії негативних факторів навколишнього середовища на організм людини виникають такі захворювання, як онкологічні, серцево-судинні хвороби, дистрофічні зміни, алергія, діабет, гормональні дисфункції, порушення у розвитку плоду, пошкодження спадкового апарату клітини.
Людина, яка має міцне здоров 'я, справедливо вважає, що їй пощастило. Але коли мова йде про захворюваність і смертність населення, то справа тут в іншому. Соціальні та економічні умови, які не забезпечують людей нормальним харчуванням, чистою водою і задовільними санітарно-гігієнічними нормами, в кінцевому Результаті позначається на стані здоров 'я населення. Не менший вплив учиняють на нього виробничі процеси, в яких ігноруються факти забруднення робочих місць на підприємствах чи місцевості, де вони розташовані, різноманітними небезпечними відходами. Неправильне харчування, вживання спиртних напоїв, куріння, недостатнє фізичне навантаження лежать в основі багатьох поширених хвороб. -4 це, у свою чергу, нов 'язане з економічними умовами і політикою держави.
2 ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕГ'ЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»
Перелічені вище умови середовища визначають стан здоров'я населення. Там, де домінують голодування і бруд, інфекційні хвороби і висока дитяча смертність — явище звичайне. Переїдання, сидячий спосіб життя і куріння позначаються на здоров'ї середнього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи і пухлин. Там, де виробничий процес не контролюється, у шахтах, на заводах і у полі робітників чекають професійні захворювання і рання смерть.
/ J |
Внаслідок катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища загальний рівень здоров"я населення України в останні роки різко знизився. Значно збільшилась кількість серцево-судинних захворювань, особливо інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, судинних захворювань мозку, бронхіальної астми, діабету, алергічних захворювань та захворювань органів травлення, захворювань на рак. Порушилися генетичні процеси, народження дітей з різними спадковими хворобами збільшилось у два-чотири рази. Смертність перевищила народжуваність. За останні п'ять років тривалість життя чоловіків зменшилась з 64 до 57 років, жінок - з 74 до 70 років.
Звичайно, дуже важко створити абсолютно ідеальні умови для здоров'я. З розвитком людського суспільства розвиваються хвороботворні агенти, а біологічні, геологічні і хімічні умови навколишнього середовища змінюються значно швидше там, де порушується природна рівновага.
Виявити небезпеки, які криються в навколишньому середовищі, зрозуміло, значно легше, ніж усунути їх. Ключ до вирішення питань про вплив навколишнього середовища на здоров'я — в надрах економіки, політики, у способі життя і взаємовідносин людей з їхним природним оточенням. Здоров'я населення, як дзеркало, відображає обличчя суспільства.
Для вирішення проблеми
санітарно-профілактичні с ,
ґ ґ ^ збереження здоров я та працез-
лікувально-профілактичні датності людини, продовження
фізкультурно-оздоровчі її життя в масштабах держави
санітарно-курортні створена система охорони здо-
ров'я (СОЗ).
науково-медичні Аде буш чи не буги здоро,
санітарно-епідеміологічні вому - це насамперед залежить
122 2. ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ"
від самої людини: від п активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, становлення до інших людей.
На основі сказаного раніше можна зробити висновок, який оснований на твердженні римського філософа Сенеки (4 до н.е. — 65 н.е.): «Уміння продовжити життя — в умінні не скорочувати його».
З
НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
В результаті вивчення цього розділу Ви повинні знати:
Ч> джерела небезпек у виробничій сфері і побуті;
<Ь негатівні наспідкі дії шуму і вібрації на організм людини;
ч> основні характеристики іонізуючих випромінювань;
ч> біологічну дію іонізуючих випромінювань;
Ь дію електромагнітного поля і електричного струму на організм людини;
Ч» хімічні, біологічні і психофізіологічні фактори небезпек;
ч> як впливають небезпеки техногенного характеру на природне
середовище.
gp5?-i На основі набутих знань Ви повинні вміти:
Ь визначати стратегію і принципи забезпечення безпеки в умовах,
де виникають техногенні небезпеки; <Ь аналізувати вплив техногенних небезпек на організм людини; Ь застосовувати засоби зменшення впливу шуму та вібрації на людину; Ч> порівнювати природні і штучні джерела іонізуючих випромінювань; Ч> визначати фактори електричного струму на організм людини; ч> уникати негативних наслідків техногенних небезпек; ч> вдало і надійно застосовувати засоби захисту від променевих вражень,
дії отруйних речовин.
н» |
НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕНІ
D План
(логіка викладу і засвоєння матеріалу)
Дія шуму і вібрації на організм людини............................................................. 128
Іонізуючі випромінювання, радіаційна безпека.............................................. 131
3.2.1. Основні характеристики іонізуючих випромінювань........................................ 131
3.2.2. Природні іонізуючі випромінювання................................................................... 132
3.2.3. Штучні джерела іонізуючих випромінювань....................................................... 133
3.2.4. Одиниці вимірювання радіоактивних випромінювань..................................... 134
3.2.5. Біологічна дія іонізуючих випромінювань........................................................... 135
3.2.6. Радіаційна безпека................................................................................................... 138
Електромагнітні поля (ЕМП) і випромінювання........................................... 141
3.3.1. Загальна характеристика електромагнітних полів............................................. 141
3.3.2. Вплив ЕМП на організм людини........................................................................... 142
Небезпека електричного струму...................................................................... 145
3.4.1. Загальна характеристика електричної енергії.................................................... 145
3.4.2. Особливості впливу електричного струму на організм людини.................... 147
Хімічні і біологічні фактори небезпеки............................................................ 750
3.5.1. Хімічні фактори небезпеки..................................................................................... 150
3.5.2. Біологічні фактори небезпеки.............................................................................. 155
Психофізіологічні небезпеки............................................................................... 159
3.6.1. Фізична діяльність людини..................................................................................... 159
3.6.2.Розумова діяльність людини................................................................................... 161
3.6.3.Загальна характеристика трудової діяльності.................................................... 162
3.6.4. Психофізіологічні фактори небезпек.................................................................. 164
3.6.5. Фактори, які впливають на продуктивність праці............................................. 166
* шум * джерела іонізуючих випромінювань
* поріг чутливості * вібрація
* поріг болісного відчуття * гранично допустима концентрація
* іонізуюче випромінювання * електромагнітне поле
* корпускулярне випромінювання * електромагнітне випромінювання
* хімічні фактори небезпек * радіаційний фон
* біологічні фактори небезпек * хімічні речовини
* психофізіологічні фактори небезпек * отруйні речовини
* фотонне випромінювання * патогенні організми
* іонізуюча спроможність * біологічна зброя
* проникаюча спроможність * хімічна зброя
З- НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ 127
НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ 129
них величин, і тоді не буде виникати помилок при порівнянні різноманітних звуків за їх інтенсивністю (рівнем). Наприклад, якщо тихий шелест листя оцінюється в 1 дБ, а голосна розмова в 6,5 дБ, то звідси не випливає, що промова перевищує за гучністю шелест листя у 6,5 разів. Відповідно до Бела одержуємо, що промова «голосніша» за шелест листя у 316 000разів (10і-5/ 10і = Ш-5 = 316000). Останнє є наочною ілюстрацією закону Вебера-Фехнера.
Використання логарифмічної шкали для вимірювання шуму дозволяє вкладати великий діапазон значень — /і Рв порівняно невеликий інтервал розмірів від 0 до 140 дБ. У табл. 3.1 наведено різноманітні «виробники шуму».
М.2.
3. НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
в ділянці серця. З'являються роздратування, втрата уваги, продовжується тривалість мовно-рухової та зорово-моторної реакцій, збільшується межа нюхової чутливості. Виникає низка симптомів, що свідчать про порушення роботи окремих органів — шлунка, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічуються харчові та статеві рефлекси, порушується діяльність серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обміну, змінюється склад крові, фіксуються порушення на клітинному рівні.
У цьому діапазоні працюють радіомовні станції, судові радіостанції та аеродромна радіослужба, радіомовні та телевізійні станції, розташовані, як правило, у місцях великої концентрації населення.
Активність впливу ЕМПрізних діапазонів частот значно зростає зі збільшенням частоти і дуже серйозно впливає у НВЧ-діапазоні. У зв'язку зі зниженням рівня перешкод застосування ЕМП у НВЧ-діапазоні забезпечує вищу якість пере-дання інформації, ніж: в УВЧ-діапазоні. Усі ділянки НВЧ-діапазону використовуються для радіозв 'язку, в тому числі радіорелейного та супутникового. Тут працюють практично всі радіолокатори.
Вплив НВЧ на біологічні об'єкти залежить від інтенсивності опромінення. Теплова дія характеризується загальним підвищенням температури тіла або локалізованим нагрівом тканини. Впливаючи на живу тканину організму, ЕМП викликає зміну поляризації молекул і атомів, які складають клітини, внаслідок чого відбувається небезпечне нагрівання. Надмірне тепло може завдати шкоди окремим органам і всьому організму людини. Особливо шкідливе перегрівання таких органів, як очі, мозок, нирки тощо. Зростання інтенсивності впливає на нервову систему, умовно-рефлекторну діяльність, на клітини печінки, підвищує тиск, приводить до змін у корі головного мозку, до втрати зору.
ЕМП низькочастотного діапазону (конкретно промислової частоти 50 Гц) викликають у людей порушення функціонального стану центральної нервової системи, серцево-судинної системи, спостерігається підвищена втомлюваність, млявість, зниження точності робочих рухів, зміна кров'яного тиску і пульсу, аритмія, головний біль.
Для запобігання професійним захворюванням, шо викликані впливом ЕМП, встановлені допустимі норми опромінення.
Інфрачервоне (14) випромінювання — частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 700 нм — 1000 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект. Джерела випромінювання поділяються на природні і штучні. До природних джерел інфрачервоного випромінювання належать природна інфрачервона радіація Сонця. Штучними джерелами інфрачервоного випромінювання є будь-які поверхні, температура яких вища за температуру поверхні, яка підлягає опроміненню (для людини всі поверхні з температурою вищою від температури тіла людини: 36-37 °С).
Ефект дії інфрачервоного випромінювання залежить від довжини хвилі, яка зумовлює глибину проникнення. Дія інфрачервоних випромінювань зводиться до нагрівання шкіри, очей, до порушення діяльності центральної нервової системи, серцево-судинної системи, органів травлення. При інтенсивній дії на непокриту голову може виникнути так званий сонячний удар — *головний біль, ^запаморочення, * прискорення дихання, *втрата свідомості, *порушення координації рухів, *тяжкі ураження мозкових тканин аж до вираженого мінінгіту та енцефаліту.
Засоби захисту від дії ІЧ-випромінювання такі: © теплоізоляція гарячих поверхонь, © охолодження тепловипромінюючих поверхонь, © екранування джерел випромінювання, © застосування засобів індивідуального захисту, © організація раціонального режиму праці і відпочинку.
Ультрафіолетове (УФ) випромінювання — спектр електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200-400 нм. Особливістю ультрафіолетового випромінюваня є висока сорбційність — їх поглинає більшість тіл.
Ультрафіолетове випромінювання, яке становить близько 5% щільності потоку сонячного випромінювання, є життєво необхідним фактором, який сприятливо впливає на організм, знижує чутливість організму до деяких негативних впливів; оптимальні дози ультрафіолетового випромінювання активізують дію серця, обмін речовин, підвищують активність ферментів, поліпшують кровотворення, чинять антирахітичну і бактерицидну дію.
Ультрафіолетове випромінювання довжиною хвилі 10-20 нм (дальній діапазон) має дуже велику енергію і є згубним для людини, але у природних умовах ці хвилі поглинаються озоновим шаром атмосфери і на поверхні Землі вони відсутні.
144 3. НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
УФ-випромінювання штучних джерел може стати причиною гострих і хронічних професійних захворювань. Найбільш уразливі очі, шкіра. Дія УФ-випромінювань на шкіру викликає дерматити, екзему, «старіння» шкіри, злоякісні пухлини. Внаслідок впливу УФ-випромінювання виникають загальнотоксичні симптоми — головний біль, запаморочення, підвищення температури тіла, підвищена втома, нервове збудження.
Зниження інтенсивності опромінення УФ-випромінюванням і захист від його впливу досягаються відстанню, екрануванням джерел випромінювання, екрануванням робочих місць, засобами індивідуального захисту, спеціальним фарбуванням приміщень і раціональним розташуванням робочих місць.
Одним з найбільш фундаментальних наукових досягнень XX ст. є лазер. Висока потужність лазерного випромінювання в поєднанні з високою направленістю дозволяє одержати за допомогою фокусування світлові потоки величезної потужності. Водночас лазерне випромінювання може негативно впливати на живий організм. Найбільш чутливими до лазерного випромінювання є очі, шкіра. їх пошкодження мають характер опіків. Опромінення шкіри лазерною енергією може також призвести до утворення пухлин. Під впливом лазерного випромінювання в організмі людини відчуваються функціональні зміни центральної нервової і серцево-судинної систем, ендокринних залоз, зростає фізична втомлюваність, коливається тиск, з'являється головний біль, роздратованість, збудженість, порушується сон.
Для захисту від лазерного випромінювання застосовують: телевізійні системи спостереження за ходом процесу, захисні екрани (кожухи), огородження лазерної зони, засоби індивідуального захисту — спеціальні протилазерні окуляри, щітки, маски, халати, рукавиці.
Небезпека електричного струму
3.4.1. Загальна характеристика електричної енергії
Електрична енергія широко використовується в промисловості, на транспорті, в сільському господарстві, побуті.
Широке і різноманітне застосування електричної енергії пояснюється її такими ознаками:
> електричну енергію можна отримати з інших видів енергії: механічної, теплової, ядерної, хімічної, променевої;
> велика кількість електричної енергії зі швидкістю світла за відносно малих втрат передається на величезні відстані. У наш час діють лінії електропередачі довжиною більше тисячі кшометрів;
> електрична енергія легко розподіляється між приймачами практично будь-якими порціями. У техніці зв язку, автоматиці і вимірювальній техніці викорис-
НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕНН
з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються і внааіідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні иіляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться ізоляцією хворих, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки.
І
J
При зараженні кров'яними інфекціями, що передаються в момент укусу комахами, необхідно використовувати такі засоби, як ізоляцію інфікованих людей, їх лікування, захист неінфікованих людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворювань тощо.
Хворих, уражених інфекцією зовнішніх покривів, необхідно повністю ізолювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні щеплення.
Розглянемо характеристику цих представників.
Збудник | Хвороба | Вплив на організм людини |
Бактерії | Чума | Морозить, підвищується температура, сильні головні болі, втрата свідомості |
Сибірка | Підвищення температури, специфічні курбункули на шкірі та слизових оболонках, сепсис, смерть | |
Холера | Дія на клітини слизової оболонки, втрата води та солей призводить до шоку | |
Ботулізм | Зниження температури, нудота, блювота, в очах двоїться, порушується мова та дихання | |
Віруси | Натуральна віспа | Підвищення температури, сильний головний біль, блювота, набухання слизової оболонки очей та ротової порожнини, висип, гнійні пухирці |
Жовта лихоманка | Підвищення температури, сильний головний біль, бьіь у м'язах та кістках, біль у печінці, жовте забарвлення шкіри, кровотеча з носа, блювота, кривавий пронос | |
Рикетсії | Висипний тиф | Підвищення температури, сшіьний головний біль, морозить, втрата свідомості, лихоманка |
Грибки | Бластомікоз | Ураження шкіри та легень, кісток, внутрішніх органів, мозкової оболонки |
Кокцидіодомікоз | Нагадує грип, розповсюдження по всьому тЬіу, сухоти, вражає центральну нервову систему |
* Біологічна зброя. Цей дуже небезпечний вид зброї призначений для масового ураження живих організмів (людей, тварин, рослин), а також для пошкодження військових об'єктів. Основу такого виду зброї становлять патогенні організми (бактерії, віруси, грибки, рикетсії) та токсини, шо виробляють бактерії.
^Біологічна (або бактеріологічна) зброя — це спеціальний вид зброї, зарядженої біологічними засобами.
Особливих методів захисту від негативної дії отруйних рослин і тварин не існує. Лише необхідно досконало знати їх, знати симптоми їхньої дії,
'■ НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ 157
вміти вирізняти їх серед інших і якомога рідше з ними «зустрічатися».
Одним з найефективніших методів боротьби з інфекційними захворюваннями є їх специфічна профілактика. Вона заснована на створюванні штучного імунітету шляхом попереджувальних щеплень. У наш час широкого вжитку набули щеплення проти чуми, туляремії, бруцельозу, туберкульозу, сибірки, правця, дифтерії, черевного тифу, висипного тифу, натуральної віспи, коклюшу тощо. Проти деяких захворювань попереджувальні щеплення проводяться за певним розробленим планом (проти віспи, дифтерії, туберкульозу). Проти інших інфекцій щеплення проводять лише в тих випадках, коли виникає загроза їх поширення.
Для успішної боротьби з інфекційними захворюваннями навіть в умовах мирного часу у багатьох випадках необхідно здійснювати масові щеплення в дуже короткі терміни.
У наш час існує велика кількість захворювань, збудники яких можуть бути використані ворогом як бактеріальні засоби. Зробити щеплення проти всіх цих захворювань неможливо, тому що жодна людина не витримає такої кількості щеплень. У цих випадках, особливо для встановлення виду застосованого збудника, вдаються до антибіотиківта інших спеціальних препаратів. Вони забезпечують загибель вірусу у незахищеному щепленням організмі, а також допомагають організму, якому зроблено щеплення, легше справитись із збудниками захворювання. Також для лікування використовуються бактеріофаги та лікувальні сироватки.
Бактеріофаги викликають в організмі людини розчинення хвороботворних мікробів та упереджують розвиток хвороби або забезпечують лікувальний ефект. Сироваткам властиве швидке створення в організмі штучного несприйняття того чи іншого інфекційного захворювання.
Для захисту від проникнення в організм людини інфекції використовують такі ж засоби, як і для захисту від радіоактивних та хімічних отруйних речовин. Ці засоби захисту поділяють на:
♦ індивідуальні (^протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри,);
♦ колективні ^спеціально обладнані інженерні споруди/
У комплексі заходів, спрямованих на протибіологічний захист, обов'язковими складовими є дезінфекція, дезінсекція і дератизація.
■& Дезінфекція — це знищення або вилучення хвороботворних мікробів із зовнішнього середовища. Поряд з дегазацією та дезактивацією дезінфекція входить у поняття спеціальної обробки різних об'єктів з метою ліквідації наслідків застосування бактеріологічної зброї.
НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
"& Дезінсекція проводиться для знищення шкідливих для людини комах та кліщів — збудників інфекційних захворювань.
^Дератизація проводиться для боротьби з гризунами, що можуть бути джерелом або переносниками інфекцій.
Фізична діяльність людини
Фізичну роботу (роботу м'язів) можна поділити за її характером на два види — статичну і динамічну.
При статичній роботі підвищується обмін речовин, збільшується витрата енергетичних ресурсів, але меншою мірою, ніж при динамічній. Особливістю такого виду праці є її виражена втомлювальна дія, що зумовлена Довготривалим скороченням і напруженням м'язів, відсутністю умов для
НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
3.6.2.
НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ. ЗАСОБИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ 167
Відомо, що неспокійні ночі, неприємні сновидіння з переживанням жахів, небезпек, страху, коли життя ніби висить на волоску, а сили немає щоб дати відпір — все це негативно позначається на стані людини, а відповідно на активності її життєдіяльності.
На працездатність людини впливають і пори року. Наприклад, зниження працездатності спостерігається весною, особливо у працівників з нервово-емоційним перенапруженням.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ НА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТТЯХ
1. Вплив шуму і вібрації на організм людини.
2. Основні характеристики іонізуючих випромінювань.
НЕБЕЗПЕКИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ІХ НАСЛІДКІВ
D План
(логіка викладу і засвоєння матеріалу)
Природні небезпеки......................................................................................... 172
4.1.1. Літосферні стихійні лиха.................................................................................. 172
4.1.2. Гідросферні стихійні лиха............................................................................... 180
4.1.3. Атмосферні стихійні лиха............................................................................... 183
Небезпеки техногенного характеру...................................................... 188
4.2.1. Антропогенний вплив на навколишнє середовище................................ 189
4.2.2. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище 191
4.2.3. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин................................... 194
4.2.4. Аварії на транспорті......................................................................................... 196
4.2.5. Пожежі та вибухи.............................................................................................. 199
Соціально-політичні небезпеки............................................................... 200
4.3.1. Війни...................................................................................................................... 201
4.3.2. Тероризм............................................................................................................ 204
4.3.3. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи
їх уникнення................................................................................................................ 208
4.3.4. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння................................... 211
Комбіновані небезпеки.................................................................................. 216
4.4.1. Природно-техногенні небезпеки................................................................. 216
4.4.2. Природно-соціальні небезпеки................................................................... 219
Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі...................... 239
4.5.1. Забруднення атмосфери міст....................................................................... 241
4.5.2. Забруднення міських приміщень................................................................. 242
4.5.3. Забруднення питної води в містах.............................................................. 243
4.5.4. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст............... 245
ІКа --------- '—'—'--- '-------- '------- '----- 1---- :---------------------
* природні небезпеки * наркоманія
* тероризм * урбанізоване середовище
* війна * стихійні лиха
* сильнодіючі отруйні речовини * літосферні стихійні лиха
* техногенні небезпеки * гідросферні стихійні лиха
* антропогенне забруднення * атмосферні стихійні лиха
* випромінювання * соціальні хвороби
* екстремальна криміногенна * епідемія
ситуація * глобальна економічна криза
* природно-соціальні небезпеки * комбіновані небезпеки
* соціально-політичні небезпеки * електромагнітне забруднення
1. НЕБЕЗПЕКИ, ШО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ 171
4.1. Природні небезпеки
У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про інші планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не підкорені. В наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.
Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють
/ |
повені (40%), на другому місці — тропічні циклони (20%), на третьому і четвертому місцях (по 15%) — ™ землетруси та посухи.
І |
& Стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.
За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на:
ш літосферні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі);
■ гідросферні (повені, снігові лавини, шторми);
■ атмосферні (урагани, зливи, ожеледі, блискавки).
Іноді в учбовій літературі використовується поділ стихійних лих на: тектонічні, топологічні та метеорологічні.
4.1.1. Літосферні стихійні лиха
* Виверження вулканів. За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечні-ших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста.
Найбільш відоме виверження вулкану — це виверження Везувія. Поряд з Везувієм процвітали такі стародавні міста, як Помпея, Геркуланум та Стабія. Протягом сторіч Везу вій мовчав. 24 серпня 79 р. раптово в голубе небо над Неаполітанською затокою злетів
лавовий корок, який тисячоліттями щільно закупорював жерло кратера Везу-вію. Високо в гору на декілька кілометрів злетіли уламки гірських порід, зі страшним гуркотом розверзлась вершина гори. Чорна хмара попелу затьмарила сонце й три дні висіла над місцем катастрофи. Тільки 27 серпня, через три доби після початку виверження, вперше проглянуло сонце, яке освітило три мертвих міста
Gt;. НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ 215
НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ 225
'/,8
Дуже небезпечний безсимптомний перебіг захворювання, коли хворий не має ніяких суб'єктивних відчуттів. Це створює великий резервуар інфекції. В зв'язку з малосимптомним та безсимптомним перебігом процесу хворі продовжують статеві зв'язки, своєчасно не звертаються за медичною допомогою, що сприяє розповсюдженню інфекції.
Гонорею виліковують. І чим швидше розпочато лікування, тим кращі наслідки. Уберегти себе від зараження можна. Для цього потрібно пам Щ тати про небезпеку випадкових статевих контактів. Також: уберегтись від гонореї можна, застосовуючи презервативи.
* Онкологічні захворювання. В останні роки збільшилась кількість хворих на рак як в Україні, так і в усьому світі. Кожна четверта людина в світі має шанс захворіти на рак, котрий посідає друге місце серед причин смертності. Щорічно в Україні фіксується 160 тисяч нових випадків, на обліку перебуває більше 700 тисяч онкохворих.
Сутність природи раку полягає в тому, що клітини тканини перероджуються і можуть розповсюджуватись на інші органи. Звичайно, клітини завжди ростуть, діляться і відмирають.
^V Ракова клітина — це така клітина, яка виходить з-під контролю власного організму: її ростом організм не керує.
Зараз відомі деякі механізми переродження клітин, і тому лікарі впевнені, що 60- 70% всіх ракових захворювань можна запобігти, якщо уникати тих факторів, які провокують клітини до ненормального росту. Такі причини, як куріння та забруднення довкілля, відомі давно. З 'ясували також, що вплив ультрафіолетового випромінювання на шкіру збільшує ризик виникнення раку шкіри. їжа людини містить багато мутагенів та канцерогенів — речовин, які викликають рак. Нещодавно встановили зв 'язок між харчуванням з великою кількістю жирів і раком молочної залози. Відомо, що харчування з великою кількістю клітковини суттєво знижує вірогідність раку кишечнику. Деякі види раку — спадкові, в своїй основі мають ген, який відповідає за схильність до раку в майбутньому житті. Серед них і такі розповсюджені, як рак молочної залози, поліпоз кишечнику, рак легень та інші. Серед тих, хто належить до так званих ракових родин, це захворювання трапляється в 2-3 рази частіше. Але не слід вважати, що хвороба неминуча. Велике значення мають профілактика, спосіб життя. Таке важке захворювання, як сімейний поліпоз, передається майже в 100% випадків. В таких випадках необхідно регулярно перевірятися у лікаря. Раннє діагностування захворювання дозволяє ефективніше його лікувати.
Основний критерій ефективності в онкології — так зване п 'ятирічне виживання. Якщо за цей період часу хвороба не рецидивує, рак рахується вилікуваним, тому що після 5років рецидиви бувають у дуже небагатьох пацієнтів онкологічних лікарень.
НШЗПЕКИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ 229
'/2+8
Незважаючи на те, що зловживання наркотиками стало однією з найгостріших світових проблем XX ст., досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями. Початково вживання наркотиків було пов'язане з релігійними та побутовими звичаями. Багато тисяч років тому наркотики почали використовуватись служителями різних релігій для досягнення стану містичного екстазу при виконанні культових обрядів та ритуалів.
Першою рослиною з психоактивными властивостями, про яку є згадка в історії, був мак. Ще п 'ять тисяч років тому його використовували шумери, які жили на землях Нижньої Месопотамії (сучасний Ірак). На глиняних табличках, які були знайдені через століття в Ниппурі, залишились рекомендації щодо приготування та вживання опіуму.
Про гашиш як ліки від кашлю та проносу говориться в 2737р. до н.е. в лікувальнику китайського імператора Шен-Нуна, складеному ще в стародавньому Китаї. Гашиш використовувався як знеболювальний засіб при хірургічних операціях, в Індії він також: використовувався як ліки.
Стародавні культури використовували в релігійних цілях галюциногенні гриби. Ще з XVI cm. іспанські хронікери повідомляють про наркотичні гриби з Мексики.
Праіндіянці століттями, а то й тисячоліттями просувались через джунглі Центральної Америки у землі Мачу-Юнга (тепер Болівія) — це і є батьківщина страшного зілля коки. Кущ цей вічнозелений, 2-2,5 м заввишки. Після жування листочків коки знесилена людина без відпочинку може подолати десятки кілометрів, не відчуваючи спраги і голоду. Правда, потім настає втома, знехіть до всього, байдужість і розумова тупість.
Окрім поодиноких географічних осередків вживання різноманітних речовин, які мають психоактивні властивості, Європа не знала більшості сильних наркотиків до кінця XII ст., коли хрестоносці привезли з Ближнього Сходу опіум. Перші препарати опіуму мали назву «лаудан». На початку минулого століття, в 1805 p., аптекар Зертюрнер виділив перший алкалоїд опіуму і дав йому назву «морфін» на честь грецького бога сну Морфея. Трохи пізніше, 1832 p., Робіке виділив кодеїн, а 1848 р. Мерк виділив із опіуму папаверин.
Масове вживання наркотиків в Європі почалось в XIX ст., коли група інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над атасною свідомістю, вживаючи наркотики, які привезли з Єгипту та Індії (гашиш, опіум).
1938 рік став дуже важливим в історії наркоманії. Цього року швейцарському хіміку Альберту Хофману вдалося синтезувати лізергінову кислоту (ЛСД-25), що стало початком розвитку масового вживання наркотиків в обсягах, які до цього не мали прецеденту в історії людства.
Небезпеки в сучасному
Забруднення міських приміщень
Специфіка проживання в місті призводить до того, що люди 80-95% свого часу проводять в приміщеннях (житлові будинки, метро, службові приміщення). Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень. Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, повітря всередині міських приміщень забруднено в 100 разів більше ніж зовні.
Інші токсичні матеріали — олійні фарби і розчинники, килимовий клей, меблевий лак, із яких виділяються бензол, толуол та інші речовини.
Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:
• ефективний засіб проти токсинів — домашні рослини;
• замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в тарілку і поставивши на 1-2
НЕБЕЗПЕКИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ
години в кімнаті; в закритих невеликих приміщення (холодильники, туалет) поставити відкриту коробочку з харчовою содою; внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни;
• замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;
• робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;
• обладнати кухню витяжною шафою;
• не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.
НЕБЕЗПЕКИ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ 247
2. В чому полягає привабливість міського способу життя?
3. Порівняйте якість повітря в приміщенні та зовні. Де повітря чистіше? Аргументуйте свою точку зору.
4. Що є основними джерелами забруднення атмосфери міста?
5. Порівняйте переваги та недоліки проживання в місті та селі.
6. Визначте основні шляхи поліпшення екологічного стану міст.
НЕБЕЗПЕКИ. ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ
Тема «Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі»
1. Урбанізація та її негативні наслідки.
2. Екологічне середовище в містах.
3. Джерела забруднення атмосфери міст. Наслідки забруднення.
4. Забруднення міських приміщень.
5. Якість питної води в містах. Очищення питної води.
6. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст.
7. Людина та її здоров'я в урбанізованому середовищі.
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
D План
(логіка викладу і засвоєння матеріалу)
Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація усунення їх негативних наслідків................................................................................................. 252
5.1.1. Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій................. 252
5.1.2. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій......................................... 256
5.1.3. Визначення рівня надзвичайних ситуацій, регламент
подання інформації про їх загрозу або виникнення............................................. 262
5.1.4. Організація життєзабезпечення населення
в надзвичайних ситуаціях............................................................................................. 266
5.1.5. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій.................................................... 269
Надання першої долікарської допомоги потерпілому............................ 271
5.2.1. Призначення першої долікарської допомоги та загальні
принципи її надання......................................................................................................... 271
5.2.2. Надання першої допомоги при враженні діяльності мозку,
зупинці дихання та серцевої діяльності................................................................... 273
5.2.3. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях
м'яких тканин.................................................................................................................... 278
5.2.4. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах
зв'язок та при переломах кісток................................................................................... 281
5.2.5. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних
опіках................................................................................................................................... 285
5.2.6. Допомога при отруєннях...................................................................................... 288
5.2.7. Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою................. 290
5.2.8. Надання першої допомоги при утопленні....................................................... 291
КІП; ' ' ~ ~~г~_ ~ ~
І,....„,.,.,.і І.'., .'•■'■.,..; ;;.,,... -з»,- =<■-,'..-.... -■ . ■ .,,..' , . • ■•-•; .-.■<; Аг
* надзвичайні ситуації (НС) * сили постійної готовності
* небезпечні природні явища * режими функціонування ЄДСЗР*
* стихійне лихо * надзвичайний стан
* рівні НС * мобілізація
* НС за характером походження * класифікатор НС
* моніторинг НС * евакуація
* завдання ЄДСЗР* * перша долікарська допомога
* рівні ЄДСЗР* * клінічна смерть
* координуючі органи ЄДСЗР*______ * допомога при опіках та отруєннях
ЄДСЗР — Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
Фікації надзвичайних ситуацій» затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій». Згідно з цим положенням залежно від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій.
+ Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також, у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
+ Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації .необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
+ Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і
2Ьй
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
►здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;
►інформування органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення населення та надання йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися;
Загроза виникнення надзвичайної ситуації будь якого класу чи рівня — цереальна загроза для життя і здоров'я людей, загроза порушення нормальних умов їх життя і діяльності або ж значних матеріальних втрат.
Завданням безпеки життєдіяльності як галузі науково-практичної діяльності є * захист здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також * розробка і реалізація відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини. Виконання цього завдання особливо гостро стоїть під час загрози виникнення та при виникненні надзвичайних ситуацій.
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
Удодатку 2 наведено приклади деяких кваліфікаційних карток, які можуть бути використані при проведенні семінарських та практичних занять з теми.
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
Установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру».
Головною функцією органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання у разі виникнення НС є захист населення та організація його життєзабезпечення.
Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. Водночас характер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов з урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об'єкти — за категоріями стосовно засобів захисту населення у разі надзвичайної ситуації. Цей розподіл здійснює Кабінет Міністрів України.
Для міст встановлені наступні групи:
►особливої важливості;
►першої групи;
►другої групи;
►третьої групи.
Для підприємств та організацій встановлені наступні категорії:
►особливої важливості;
►першої категорії;
►другої категорії.
Основні заходи щодо захисту населення плануються та здійснюються завчасно і мають випереджувальний характер. Це стосується насамперед підготовки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних засобів захисту, їх накопичення, а також підготовки до проведення евакуації населення із зон підвищеного ризику.
Для організації життєзабезпечення населення в умовах НС та організації робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих створюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій — ДКНС. ДКНС діютьпри Кабінеті Міністрів України, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій входить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятувальних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів з попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі у максимально короткі строки.
Передусім вирішуються завдання щодо термінового захисту населення, запобігання розвитку чи зменшення впливу надзвичайної ситуації і завдання з підготовки та виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.
S. ВЄЗПСКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
26 7
I |
ft Організація життєзабезпечення населення в умовах НС — це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей.
Цей комплекс включає:
■ управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС;
■ захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;
■ забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;
■ захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);
■ житлове забезпечення і працевлаштування;
■ комунально-побутове обслуговування;
■ медичне обслуговування;
■ навчання населення способам захисту і діям в умовах НС;
■ розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;
■ санітарну обробку;
■ знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;
■ підготовку сил та засобів і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження;
■ забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки; морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;
■ заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи.
Усі ці заходи організовують державна виконавча влада, органи управління цивільної оборони при чіткому погодженні між собою заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та після виникнення НС.
З метою недопущення загибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності у НС передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, організовано евакуацію.
Сповіщення населення здійснюється усіма доступними способами: * через телебачення, * радіомережу, * радіотрансляційну провідну мережу, * спеціальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.
ft Евакуація — це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.
5. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
Евакуація працюючого населення здійснюється за * виробничим принципом, а населення, яке не пов'язане з виробництвом, — за * територіальним принципом через домоуправління, ЖЕУ, ЖЕКтощо. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.
Для проведення евакуації використовуються всі види транспорту: залізничний, автомобільний, водний та індивідуальний. Автотранспорт використовується для вивезення на короткі відстані. В деяких випадках частина населення може виводитися пішки колонами по шляхах, які не зайняті перевезеннями.
Евакуація населення здійснюється через збірні евакуаційні пункти, які розташовують поблизу місць посадки на транспорт або на вихідних пунктах пішого руху, в школах, клубах, кінотеатрах та інших громадських закладах.
Про початок та порядок евакуації населення сповіщається по мережі сповіщення. Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхідно взяти документи, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуаційний пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.
Для організації приймання, розташування населення, а також забезпечення його всім необхідним створюються евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункти, які вирішують проблему розташування, забезпечення та обслуговування прибулого населення.
Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційно або хімічно небезпечних об'єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів проживання. В місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (за необхідності) колективні засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, в тому числі евакуйовані.
Виключно велике значення має забезпечення в місцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медичного обслуговування.
Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою торгівлі і харчування цивільної оборони сільського або іншого району, який прийняв евакуйованих.
Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезеними з собою. В разі їх відсутності харчування здійснюється через мережу громадського харчування або в сім'ях, в яких вони підселені.
5.1.5. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
Внаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших непередбачуваних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідні заходи з рятування людей, надання їм
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
IV — клінічна смерть.
Електричний удар, навіть якщо він не закінчився смертю, може призвести до значного розладу організму, який виявляється одразу ж після удару або через декілька годин, днів і навіть місяців.
Так, внаслідок електричного удару можуть виникнути або загостритися серцево-судинні захворювання (аритмія серця, стенокардія, підвищення або пониження артеріального тиску), а також нервові захворювання (невроз), ендокринні порушення тощо. Можливі послаблення пам'яті та уваги. Вважається, що електричні удари послаблюють стійкість організму до захворювань.
Для того щоб звільнити потерпілого від дії електричного струму, необхідно швидко вимкнути ділянку електричної мережі або електрообладнання, до якого дотикається людина. Якщо вимкнення здійснити неможливо, звільнити людину від дії електричного струму можна, відтягнувши її від джерела струму або ж відкинувши дріт від людини (якщо людина торкається дроту). При цьому
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
ШШ3 ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ
Вивчити класифікацію надзвичайних ситуацій, встановлену Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 та їх кодування
План
(логіка викладу і засвоєння матеріалу)
Правові основи безпеки життєдіяльності....................................... 295
Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності................ 306
'^__ 1 | ||
Ш] | ||
* конституція | * | управління охороною здоров'я |
* нормативні акти | * | пожежна безпека |
* життєдіяльність | * безпека дорожнього руху | |
* здоровий спосіб життя | * | правові основи БЖД |
* основні принципи охорони здоров'я | * | екологічна безпека |
* санітарно-епідеміологічне | * | екологізаціяматеріального виробництва |
благополуччя населення | * | екологічні права людини |
* здоров'я населення | * | екологічний моніторінг |
* медико-санітарна допомога | * | екологічна експертиза |
* безпека праці | * | державна політика охорони здоров'я |
* охорона праці | * | санітарно -епідем іологі чи а служба |
* управління охороною праці | * | право на охорону здоров'я |
* учасники дорожнього руху | * | природоохоронне законодавство |
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Управління та нагляд
Особисту відповідальність за неї несе Президент України. Президент України у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я. Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади, впроваджує у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.
Кабінет Міністрів України
• організовує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм;
• створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров'я;
• забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я;
• укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я, а також в межах своєї компетенції;
• здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в галузі охорони здоров'я, визначають єдині науково обгрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я насе-
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Війна- збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переноскому розумінні слова - крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.
Вік- поняття, що характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії її життя. ВІЛ- вірус імунодефіциту людини.
Вірус- збудник хвороб рослин, тварин і людини, за розмірами менший за бактерій (внутрішньоклітинний паразит).
Вісцеральний аналізатор- аналізатор внутрішніх органів. ВООЗ- Всесвітня організація охорони здоров'я.
Вражаючий фактор- чинник життєвого середовища, який за певних умов завдає шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, приводить до матеріальних збитків.
Гармонія- відповідність розмірів частин і цілого, злиття різноманітних компонентів об'єкта в єдине органічне ціле.
Ген- молекулярний носій спадкових властивостей організму.
Генетичний код- система запису спадкової інформації в молекулі дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) живих істот (людей, тварин, рослин, бактерій, вірусів).
Геохімічні процеси- процеси зміни хімічного складу гірських порід і мінералів, а також розплавів і розчинів, із яких вони утворилися.
Гіпотеза- виражене у формі судження припущення або передбачення чого-небудь. Гістологія- наука про тканини тварин і людини.
Глікоген- тваринний крохмаль, основний запасний вуглевод тварин і людини, особливо великий його вміст в печінці і м'язах.
Гомеостаз- відносна динамічна сталість складу і властивостей внутрішнього середовища й сталість основних фізіологічних функцій організму людини, тварин і рослин.
Гормони- біологічні активні речовини, вироблені ендокринними залозами або залозами внутрішньої секреції; служать для гормональної діяльності окремих органів, систем і всього організму в цілому. Гравітація- тяжіння, універсальна взаємодія між будь-якими видами матерії.
Граничнодопустима концентрація (ГДК)- максимальна кількість небезпечної хімічної речовини в одиниці об'єму (повітря, води тощо) чи ваги (харчових продуктів), яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних змін у нащадків. Грибки- одно- та багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження.
Демографічний вибух- різке прискорення темпів росту населення (переважно в країнах Азії, Африки, Латинської Америки).
Деструкція- порушення або руйнування нормальної структури чого-небудь. Деформація- зміна відносного положення часток тіла, пов'язана з їхнім переміщенням. Джерело небезпеки- природні процеси і явища, техногенне середовище та людські дії, що несуть в собі загрозу небезпеки.
Дисгармонія- відсутність або порушення гармонії, немилозвучність, розлад.
Дисиміляція (катаболізм)- ферментативне розщеплення органічних речовин та виведення з організму продуктів розпаду.
Дискретність- переривчастість; протиставляється безперервності.
Дистрофія- дегенерація, переродження, патологічний процес, що виникає у зв'язку з порушенням обміну речовин і характеризується появою в тканинах продуктів обміну речовин, змінених кількісно і якісно. Діяльність- активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. ДНК- дезоксирибонуклеїнова кислота, носій спадкової, генетичної, інформації.
Довкілля- навколишнє середовище людини, обумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на діяльність людини, її здоров'я і життя. Евакуація- організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Ейфорія- відчуття задоволення від дії наркотику.
Еквівалентна доза— міра біологічної дії іонізуючого випромінювання на людину. Експозиційна доза- іонізуюча спроможність іонізуючого випромінювання в повітрі. Електрика- сукупність явищ, обумовлених існуванням, рухом і взаємодією електрично заряджених тіл або часток. Електричний струм- упорядкований (направлений) рух електрично заряджених часток. Електричний удар- див. загальна електротравма.
Електричні знаки (мітки)- чітко окреслені плями найчастіше сіро-синього або блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка потрапила під дію струму.
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Електроліз- сукупність процесів електрохімічного окислення-відновлення на опущених в електроліт електродах при проходженні через них електричного струму. Електролітична дисоціація- розпад речовини на іони при розчиненні.
Електромагнітне поле- особлива форма матерії, за допомогою якої здійснюється взаємодія між електрично зарядженими частинками.
Електроофтальмія- запалення зовнішньої оболонки ока — рогівки і кон'юнктиви — внаслідок впливу потужного потоку ультрафіолетового випромінювання від електричної дуги.
Електротравма-- пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного струму, електричною дугою або блискавкою
Емерджентнкть- здатність систем мати властивості, яких немає і навіть не може бути у елементів, що складають її.
Емоції- психічні процеси, які відображають особисту значимість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання.
Епідемія- 1) масове розповсюдження інфекційної хвороби людей у часі та просторі у межах певного регіону, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності, який реєструється на цій території; 2) поширення, у принципі тимчасове, якоїсь хвороби серед людності на більш-менш значній території. Епізоотія- одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на певній території. Епілепсія- падуча хвороба, хронічне захворювання головного мозку людини, що характеризується головним чином повторними припадками, а також поступовим розвитком змін особистості. Епіфітотія- масове інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності.
Ергономіка(від грець, ergon - робота і nomos - закон) - наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві. Ерготична система- система, одним з елементів якої є людина. Етнос- історично сформоване стійке угруповання людей - плем'я, народність, нація. Єдина державна система запобігання НС і реагування на них- центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат. Життєве середовище- частина Всесвіту, де знаходиться або може знаходитися в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення.
Життєдіяльність- 1) властивість людини не просто діяти в оточуючому її життєвому середовищі, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства в цілому в єдності їх життєвих потреб і можливостей; 2) складний біологічний процес, що відбувається в організмі людини і дозволяє їй зберігати здоров'я та працездатність.
Життя- одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.
Життя- (по КМСитніку) особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломерантів.
Життя- (по Ф.Енгельсу) спосіб існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін з оточуючим їх зовнішнім середовищем.
Загальна електротравма (електричний удар)- враження центральної нервової системи або загроза ураження всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем під впливом електричного струму або електричної дуги.
Закон- нормативно-правовий акт, що приймається з ключових питань суспільного, державного життя і має вищу юридичну силу.
Здібності- психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки; відчуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага).
Здоров'я- «стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад» (за визначенням ВООЗ).
Землетрус- сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж, людських жертв.
Зовнішній (непрямий) масаж серця- комплекс заходів, спрямованих на відновлення роботи серця в разі його зупинки.
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Зона небезпеки- визначена просторова область, в якій проявляється дія небезпечних та шкідливих факторів, що мають місце в системі.
Зсув- сковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Ієрархія- розташування частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого. Ізотопи- різновиди атомів одного і того самого елементу, які мають однакові заряди ядер, але різні масові числа. Імунізація- створення штучного імунітету - активного (при введенні вакцини) або пасивного (при введенні сироваток).
Імунітет- 1) несприйнятність організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють до організму ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників; 2) стан стійкості організму людини до дії патогенних мікробів.
Імунодепресанти- лікарські препарати, які пригнічують імунні реакції організму.
Інкубаційний період- період між часом входження мікробу в організм і часом прояву перших симптомів хвороби. Інстинктивна поведінка- дії, вчинки, які успадковуються людиною у ході еволюції людства. Інтелект (розсудок, розуміння)- розумові здібності людини; здатність людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку, вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти.
Інтуїція- спроможність розуміння істини шляхом прямого їх розсуду без обґрунтування за допомогою доказів. Інфразвук- звук, частотою до 16 Гц.
Інфрачервоне випромінювання (14)- частина електромагнітного спектру з довжиною хвилі 700 нм -1000 мкм, енергія якого при поглинанні у речовині викликає тепловий ефект.
Іонізуюча спроможність випромінювання- питома іонізація, тобто число пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху.
Іонізуюче випромінювання- будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків.
Ірраціональне- те, що знаходиться за межами розуму, непов'язане з раціональним мисленням або суперечне йому.
Ймовірність небезпеки— відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливого їх числа за конкретний період часу. Катаболізм- див. дисиміляція.
Канцерогенні речовини, канцерогени- речовини, що викликають, як правило, злоякісні новоутворення - пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).
Катастрофа- великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.
Кваліфікаційна картка надзвичайної ситуації- документ, за допомогою якого аварійна подія, що сталася або може статися у прогнозований термін, оцінюється, обґрунтовано відноситься до рангу надзвичайних ситуацій та визначається рівень реагування, що відповідає масштабу цієї події.
Клас надзвичайної ситуації- характеристика надзвичайної ситуації, яка визначається походженням подій, що зумовлюють її виникнення.
Клінічна смерть- стан організму, при якому відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльність та дихання), згасають функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні процеси у тканинах. Компенсація- відновлення порушеної рівноваги несприятливими внутрішніми або зовнішніми впливами. Компоненти життєвого середовища- природне, соціальне та техногенне середовища. Комунікація- спілкування.
Комфорт- сукупність побутових зручностей: упорядженість і затишок житла, суспільних закладів, засобів повідомлення та інше.
Конфлікт- зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.
Концепція прийнятного ризику- прагнення створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час; компроміс між рівнем безпеки й можливостями її досягнення.
Кореляція- взаємозалежність будови і функцій клітин, тканин, органів і систем організму, що виявляється в процесі його розвитку і життєдіяльності.
Корпускулярне іонізуюче випромінювання- потік елементарних частинок із масою спокою, відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях або генеруються на прискорювачах. Креаціонізм- концепція, що трактує різноманіття форм органічного світу як результат створення їх Богом. Кровотеча- витік крові з кровоносних судин через порушення їхньої цілісності. Лабільність- час, у плині якого тканина відновлює працездатність після чергового циклу збудження. Локальний- віднесений до визначеного місця, обмежений тісними кордонами, територіальними межами
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Людина- вища сходинка живої природи на нашій планеті, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури, цілісна єдність біологічного, психічного і соціального начал. Матеріально-культурне середовище- див. техногенне середовище.
Металізація шкіри- проникнення у верхні шари шкіри дрібних частинок металу, що розтопився або випарився під впливом електричної дуги.
Мислення - найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між явищами.
Мікроелементи- група хімічних елементів, присутніх в організмі людини і тварин в малих концентраціях. Місцева електротравма- чітко окреслені місцеві порушення цілісності окремих ділянок та тканин тіла під впливом електричного струму або електричної дуги
Мораль(моральність) - один з основних засобів нормативної регуляції дії людини в суспільстві; особлива форма суспільної свідомості і вид суспільних відносин. Мотивація- дії, спрямовані на задоволення своїх потреб. МСК- максимальне споживання кисню.
Мутагенні речовини- призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Мутагенні фактори, мутагени- фізичні явища та хімічні речовини, що діють на спадковий апарат організмів, викликаючи мутації в їх потомстві.
Мутація- 1) зміна властивостей чи ознак виду під впливом мутагенних факторів; 2) раптово виникаючі природні (спонтанні) або викликані штучно стійкі зміни спадкових структур живої матерії, відповідальні за збереження і передачу генетичної інформації.
Надзвичайна ситуація- подія, при якій відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і яка може призвести або призводить до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Надзвичайний стан- особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом «Про надзвичайний стан» обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.
Наркотик- речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної чи фізичної залежності. Настрій- найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає загальне ставлення щодо сприйняття або несприйняття людиною світу. Настрій може бути похідним від темпераменту. Наукова гіпотеза- судження про закономірний зв'язок явищ.
Небезпека- негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту.
Небезпечна ситуація- подія, при якій створюється реальна можливість прояву небезпеки або небезпека проявляється. Небезпечне природне явище- подія природного походження або результат діяльносл природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Небезпечний фактор- чинник життєвого середовища, який призводить до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.
Непритомність- стан організму, при якому людина втрачає: усвідомлений контакт з оточуючим середовищем, але рефлекторно реагує на зовнішні подразники.
Нервова система- сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем. Ноосфера- сфера людського розуму, частина Всесвіту, де людська свідома діяльність стає визначальним фактором існування та розвитку.
Нуклеїнові кислоти (ДНК, РНК)- органічні кислоти, основна складова частина (разом з білками) живої матерії. Обмін речовин- постійне поглинання речовин з навколишнього середовища і виділення кінцевих продуктів розпаду в це середовище.
Онтогенез- індивідуальний розвиток організму, сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних і біохімічних перетворень, що відбуваються в організмі від моменту його зародження до кінця життя. Опік- пошкодження тканин організму, викликане дією високих температур, хімічних речовин або електричного струму.
Опромінення - вплив на живий організм будь-якими видами випромінювань.
Організм людини- сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної, опорно-рухової та ін.
Особистість- стійка система соціально значимих рис, що характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства або спільності.
316 СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
■ :
Отруєння- група захворювань, викликаних дісю на організм отрут різноманітного походження. Памороки- перехщний стан до непритомності через раптову недостатність кровонаповнення мозку. Пам'ять- здатність людини фіксувати, зберігати і відтворювати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички).
Пандемія- масове одночасне розповсюдження інфекційної хвороби людей з досить значним рівнем захворюваності на величезній території, яка охоплює цілі регіони, групи країн та континенти. Паразитарні захворювання- захворювання, що викликаються паразитами. Партія- група людей, об'єднаних спільністю ідей, інтересів
Патогенні мікроорганізми- мікроорганізми, які викликають захворювання людини. Патогенність- хвороботворність, спроможність мікроорганізмів викликати появу інфекційних хвороб. Перегрівання - порушення процесів терморегуляції при дії на організм високих температур. Передпатологічний стан- стан неповного здоров'я. Перелом- порушення цілісності кістки.
Переохолодження- порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур. Перша долікарська допомога- комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.
Побутове середовище- середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Поведінка за навичками- дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань.
Повінь- значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі. Поглинена доза- енерпя іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Подразнюючі речовини- викликають подразнення слизистих оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри. Пожежа- неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей, знищення матеріальних цінностей. Попередній аналіз небезпек— аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю; перший етап у визначенні та класифікації небезпек, які мають місце в системі. Порог болісного відчуття- максимальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати біль. Порог чутливості- мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває.
Почуття— стійкі емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення.
Пошкодження м'яких тканин тіла- удари, стискування, порізи та інші травми шкіри, м'язів, внутрішніх органів.
Праця- цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.
Природа- у широкому розумінні все існуюче, весь світ у різноманітті його форм, всесвіт; у найбільше вживаному тлумаченні сукупність природних умов існування людського суспільства.
Природне середовище- компонент життєвого середовища, утворений об'єктами природного походження і створеними ними екологічними системами.
Проникаюча спроможність випромінювань- величина пробігу, тобто шлях, пройдений часткою в речовині до її повного припинення, обумовленого якою-небудь взаємодією. Професіографічна оцінка- опис характеру праці.
Психіка- здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу. Проявляється у трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.
Психічні властивості- сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).
Психічні процеси- короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад, відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо).
Психічний стан- відображення порівняно тривалих душевних переживаннь, ідо впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).
Психомоторні здібності- дії, спрямовані на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами. Психофармакологія — комплексний поділ теоретичної і клінічної медицини, що використовує методи фармакології, біохімії, нейрофізіології і розробляє методи лікарського лікування психічних хвороб. Радіонукліди- радіоактивні елементи, продукти поділу інших радіоактивних елементів (урану, торію тощо). Радіопротектори- речовини, які підвищують стійкість організму до дії іонізуючих випромінювань. Регенерація- відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму.
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Режим функціонування ЄДСЗР- характер діяльності ЄДСЗР в залежності від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла. Ремісія- тимчасове ослаблення або зникнення проявів хвороби. Рецидив- повернення клінічних проявів хвороби після ремісії.
Ризик- 1) частота проявлення небезпеки, ймовірність небезпеки; 2) усвідомлена можливість небезпеки. Риси- стійкі властивості, що проявляються постійно (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо). Рівень надзвичайної ситуації- масштаб (величина) надзвичайної ситуації, що визначається її територіальним поширенням, обсягами заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількістю людей, які загинули або отримали травми.
Рівень системи «людина - життєве середовище»- сходинка в ієрархії систем «Л - ЖС», місце якої в цій ієрархії визначається соціальною спільнотою, що є елементом цієї системи. Нижчий рівень системи «Л - ЖС» - система з однієї особою.
РНК- рибонуклеїнова кислота, у клітині вона передає генетичну інформацію.
Рятувальні та інші невідкладні роботи- комплекс робіт та заходів, що виконуються з метою порятунку людей, надання допомоги ураженим, локалізації аварій, усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт.
Свідома поведінка- найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах.
Сель- бурхливий руйнівний потік (у руслах гірських річок) води, насиченої глиною, піском, валунами. Сенсибілізатори- речовини, що діють як алергени.
Серйозність небезпеки- величина реальної чи потенційної шкоди, яку може спричинити небезпека. Синдром- поєднання симптомів та ознак, які можуть служити спільним знаменником деяких хвороб. Система- сукупність взаємопов'язаних компонентів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета).
Система «людина - життєве середовище»- один з різновидів ерготичних систем, елементами якої є людина або соціальна спільнота та оточуюче її життєве середовище.
Системний аналіз- сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань.
Системно-структурний підхід- методологічний принцип, який полягає в тому, що вивчення окремих елементів системи здійснюється без відриву від екологічних, економічних, технологічних, соціальних, організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять.
Системотехніка- науково-технічна дисципліна, що охоплює питання проектування, створення, випробовування й експлуатації складних систем (систем великого масштабу). СЛМС- система «людина - машина - середовище». СНІД- синдром набутого імунодефіциту людини
СОЗ- система охорони здоров'я, сукупність взаємопов'язаних підсистем: санітарно-профілактичних, лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих, санітарно-курортних, аптечних, санітарно-епідеміологічних. Соціальна спільнота- сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками і відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності.
Соціальне середовище- компонент життєвого середовища, який утворюють інші люди (ті, що не входять до елемента «людина» системи «Л - ЖС»), їхня діяльність та взаємовідносини.
Соціальні хвороби- захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов'язано головним чином з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та інші). Соціально-політичне середовище— створений людством духовний світ, що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством протягом всієї історії духовно-культурні цінності, які впливають на людей, формують їхній світогляд, зокрема, обумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин з навколишнім середовищем.
Соціум- система підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія котрих забезпечує цілісність суспільства, і навпаки - дисгармонія її призводить до суттєвих конфліктів і деформацій. Сприйняття- відображення у свідомості людини предметів як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи чуття.
Сталий людський розвиток- розвиток суспільства, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.
Стать- сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості організмів жіночі і чоловічі особливості.
Стихійні лиха- природні явища, які носять надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, знищення матеріальних цінностей.
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Стрес- 1) неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; 2) стан особливої хворобливої напруженості організму, викликаний надміру сильними захисними фізіолопчними реакціями. Суспільство- у широкому розумінні сукупність історично сформованих форм суспільної діяльності; у вузькому розумінні історично конкретний тип соціальної системи, певний соціальний організм, що належить до такого типу, або певна форма соціальних відношень. Темперамент- риса, яка визначає нашу індивідуальність.
Температурно-сенсорна система- частина шкіряного аналізатора, спрямована на підтримання терморегуляційних процесів в організмі.
Тероризм- політика залякування, пригнічення супротивника силовими засобами.
Техногенне середовище(матеріально-культурне середовище, техносфера) - компонент життєвого середовища, утворений людиною, сукупність досягнень суспільства в результаті матеріального і духового розвитку. Техносфера- регіон біосфери, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам. Токсичні речовини- речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, кровотворення, ЦНС). Токсичність- отруйність.
Толерантність (щодо наркоманії)- стійкість організму людини до певної дози наркотиків. Травма- пошкодження тканин організму з порушенням їхньої цілісності і функцій, викликане зовнішнім чинником. Трансформація- перетворення.
Увага- спрямованість та зосередженість у свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності. Ультразвук- звук, частота якого перевищує 20 кГц.
Ультрафіолетове випромінювання (УФ)- спектр електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200-400 нм. Умовні рефлекси- поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються, особливо якщо послідовність їх виконання довго залишається незмінною.
Управління ризиком- такий підхід до зменшення ризику небезпеки, який полягає у порівнянні витрат на заходи та засоби, що забезпечують прийнятний рівень небезпеки, з рівнем зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження і виборі оптимального варіанту.
Урагани- вітри, що мають велику швидкість (тропічні циклони, торнадо, тайфуни тощо). Утоплення- порушення діяльності організму або окремих його органів в результаті занурення під воду. Фізіологія- наука про життєдіяльність організмів, їхніх окремих систем, органів і тканин. фотонне іонізуюче випромінювання- потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с.
Фотосинтез— утворення вищими рослинами, водоростями, фотосинтезуючими бактеріями складних органічних сполук необхідних для життєдіяльності як для самих рослин, так і всіх інших організмів із простих з'єднань (наприклад, вуглекислого газу і води) за рахунок енергії світла.
Фотохімія- розділ хімії, у якому вивчаються хімічні реакції, що відбуваються під дією світла. Характер - сталі риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки.
Хромосома- частина ядра клітини, що містить генетичний матеріал. Хромосфера- один із прошарків атмосфери Сонця.
Хромосферні спалахи- сонячні спалахи, яскраві утворення, що спостерігаються в активних областях хромосфери Сонця.
Цунамі- гігантські морські хвилі, що виникають внаслідок підводних землетрусів.
Шкідливий фактор- чинник життєвого середовища, який призводить до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як результату захворювання. Шкода- якісна або кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою.
Шок- загрозливий для людини стан її організму, який виникає в результаті реакції на біль, травму, опік, порушення серцевої діяльності, втрату крові і характеризується слабкістю, зниженням артеріального тиску, пригніченням центральної нервової системи, порушенням обміну речовин.
Штучне дихання- комплекс заходів, спрямованих на відновлення дихання у людини, що втратила його. Шум- сукупність звуків різноманітної частоти й інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних).
Якісний аналіз небезпек- методики, що дозволяють визначити джерела небезпек, потенційно небезпечні ситуації, ситуацїнніціатори небезпеки, послідовність розвитку подій, шляхи запобігання небезпечним ситуаціям та зменшення шкоди
Якості- властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення тощо).
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Додаток 1 Таблиця 1 Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів
Речовина | Максима,ьна разова, мг/м' | Середньодобова, мг/м1 |
Нітробензол | 0,008 | 0,008 |
Оксид сірки SOj | 0,5 | 0,05 |
Сірководень Н S | 0,008 | 0,008 |
Чадний газ CO | 3,0 | 1,0 |
Аміак NH, | 0,2 | 0,004 |
Оксиди азоту | - | 0,04 |
Пт нетоксичний | 0,5 | 0,15 |
Кіптява (сажа) | 0,15 | 0,05 |
Сірчана кислота (пари) | 0,3 | 0,1 |
Фтороводень (пари) | 0,02 | 0,005 |
Пари свинцю, ртуті | - | 0,0003 |
Хіороформ СНС13 | - | 0,03 |
Xjiop СІ | 0,1 | 0,03 |
Оцтова кислота СН^СООН (пари) | 0,2 | 0,06 |
Ацетон | 0,35 | 0,35 |
Таблиця 2 Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у питній воді
Речовина | Максимальна разова, мг/л | Середньодобова, мг/м' |
Кадмій | 0.001 | |
Кобальт, манган, вісмут, барій | 0,1 | |
Бензол, бор | 0,5 | |
Діоксин | 5*10" | Норми країн Зх. Європи, що в 700 тис. разів перевищують наші |
Діоксин | з,5*іа' | ГОСТ 4630-88 |
Нітрати (за - NO.J | 45,0 | |
Нітрити (за - NOJ | 3,3 | |
Срібло | 0,005 | |
Ртуть | 0,0005 | |
Свинець | 0,03 | |
Стронцій (стабільний) | 7,0 | |
Бензин, гас, цинк, кобальт, залізо | 0,1 | |
Хром, нікель, мідь, молібден, вольфрам | 0,01 |
320 додаток
Таблиця З Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у ґрунтах (ГОСТ 3034-84, 3210-S5, 42-128-4433-87)
Речовина | мг/кг | Речовина | мг/кг |
Бензпірен | 0.02 | Бромофос, метшіспірал | 0,4 |
Свинець РЬ | 20,0 | Сірководень H,S, поліхлорп'їлен | 0,5 |
Хром шестивалентний СҐ* | 0,05 | Фтор F | 10,0 |
Ртуть | 2,1 | Хлорофос | 0,5 |
Бензол С Н, Толуол С.Н.СН, 6 6' J 6 13 | 0,3 | Карбофос | 2,0 |
Нітрати | 130,0 | Хлорамін | 2,0 |
Мідь Си | 3,0 | Метафос | 0,1 |
Нікель Ni | 4,0 | Гексахлоран | 1,0 |
Цинк Zn | 23,0 | Бромофос, метилстирол | 0,4 |
Манган Мп | 1500,0 | Гетерофос | 0,005 |
Ванадій V | 150,0 | Атразин | 0,01 |
Кобальт Co | 5,0 | Сірка S | 160,0 |
Кадмій Cd, | 1,0 | Кадмій Cd | 1,0 |
ДОДАТОК
Таблиця 5 Ефективність лікування онкологічних захворювань
Вид раку | 5-річне виживання, % | Фактори ризику |
Легень Товстої та прямої кишки Молочних залоз Передміхурової залози Підшлункової залози Лімфатичної системи Крові Яйників Нирки Сечового міхура Матки Горла Шкіри (меланома) | ІЗ 52-78 55 55 67-83 | Куріння, азбест, хімічні речовини, радіація, радон Сімейна схильність, їжа з надлишком жирів та недостатньою кількістю рослинних волокон Вік, сімейна схильність, відсутність вагітності, ранні менструації, пізня менопауза Вік, сімейна схильність, можливо, надлишок жирів у раціоні Вік, куріння, вживання жирів Послаблення імунітету, гербіциди, розчинники, вінілхлорид Генетичні порушення, іонізуюча радіація, хімічні речовини, віруси Вік, сімейна схильність, генетичні порушення, відсутність вагітності Куріння Куріння Раннє статеве життя, часта зміна сексуальних партнерів, куріння, відсутність вагітності Куріння, зловживання алкоголем Сонячне опромінення, світла шкіра, кам яно-вугільна смола, дьоготь, креозот, миш'як, радій |
ЛІТЕРАТУРА
Серія "Вища освіта в Україні" Засновано 1999 р.
Навчальне видання
ЖЕЛІБО Євген Петрович,
ЗАВЕРУХА Нелі Михайлівна,
ЗАЦАРНИИ Віктор Васильович
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Керівник видавничих проектів Ю. В. Піча
Літературний редактор А. І. Ґедзь
Редактор-коректор Н. М. Денисенко
Комп'ютерна верстка B.C. Гарвона
Здано на складання 05.03.2001 р. Підписано до друку 15.03.2003 р.
Формат 60x84/16. Папір офсетний. Гарнітура Times. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 21,0. Обл.- вид. арк. 19,1. Тираж 1 000 прим. Зам. 4-414.
Видавництво «Каравела»
а/с № «В 474», м.Київ-1, 01001, Україна.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи:
ДК№56, від 19.05.2000 р.
Віддруковано з готових діапозитивів
на ВАТ "Білоцерківська книжкова фабрика",
вул. Леся Курбаса, 4, м. Біла Церква, 09117, Україна.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи:
ДК №567, від 14.08.2001 р.