Дисципліни “БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ

ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

Тернопільський національний економічний університет

Кафедра психологічних і педагогічних дисциплін

Секція безпека життєдіяльності людини

Кафедра безпеки

життєдіяльності людини

Текстові матеріали

Лекцій і практичних занять

Дисципліни

“БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”

Для студентів економічних спеціальностей

Усіх форм навчання

(навчально-методичний посібник)

“Затверджено”

кафедри

(протокол № 12 від 26.05.2008 р.)

Тернопіль 2012

 

 

Укладачі: О.Й. Бакалюк, С.В. Лукащук-Федик, Я.Г. Русенко,

Н.М. Олійник З.І. Луй, Л.Й., Цетнар Л.Й.

Відповідальний за випуск: зав. секції БЖДЛ кафедри психологічних та педагогічних дисциплін д. м .н., професор О.Й. Бакалюк.

І. ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ ДО ЛЕКЦІЙ

Лекція 1

“Правові, нормативно-технічні, організаційні основи забезпечення безпеки життєдіяльності. Середовище життєдіяльності людини”.

Основні питання для висвітлення на лекції:

Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності.

Правові основи безпеки життєдіяльності.

3. Середовище проживання людини:

Поняття про навколишнє середовище (атмосфера, гідросфера, літосфера).

Екологічні проблеми біосфери.

Основні визначення здоров’я і вплив на нього навколишнього середовища.

Особливості формування здоров’я молоді в Україні перехідного періоду.

Незважаючи на те, що поняття життєдіяльності існувало від початку існування людства, але сам термін “життєдіяльність” є порівняно новим. Сучасний… “Життєдіяльність” складається з двох слів – “життя” і “діяльність”, розглянемо… Життя – це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної…

Правові основи безпеки життєдіяльності.

Законодавство стосовно безпеки життєдіяльності включає в себе законодавства України щодо: охорони здоров’я, охорони праці, дорожного руху, цивільної… Законодавство України про охорону здоров’я грунтується на засадах Конституції… - визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямком діяльності суспільства;

Середовище проживання людини

Поняття про навколишнє середовище (атмосфера, гідросфера, літосфера).

Під терміном “Навколишнє середовище” розуміють сукупність природних,природно-антропогенних і соціальних факторів життя людини. З цього випливає, що основними складовими навколишнього середовища є природне та соціальне середовища.

Природне середовище включає в себе всю сукупність оточуючих людину об’єктів живої та неживої природи. У ньому розрізняють атмосферу, гідросферу, літосферу і біосферу. Біосфера - це земна оболонка, яка включає частину атмосфери, гідросфери та літосфери, в якій існує активне життя.

Соціальне середовище складається з різноманітних підсистем соціальної інфраструктури суспільства: виробнича сфера, побутова сфера, освіта і культура, охорона здоров’я тощо.

Можна погодитися, що навколишнє середовище - це також сукупність абіотичного, біотичного і соціального середовищ, які тісно взаємопов’язані між собою і людиною.

Єдиний природний комплекс, утворений живими організмами і неорганічними компонентами, які взаємопов’язані кругообігом речовин називається екосистемою. Екосистеми - основні одиниці природи на поверхні Землі, які можуть охоплювати простір будь-якого розміру (від краплі води до усієї поверхні Землі - біосферна екосистема). Вона може бути і штучно створена (космічний корабель) і до її складу може входити людина.

3.2. Екологічні проблеми біосфери.Екологія - це наука про відносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує. Якщо ж конкретніше, то екологія - це вивчення згубного впливу сучасної цивілізації на довкілля з перспективою запобігання чи відвернення цього впливу шляхом охорони навколишнього середовища.

Багато поколінь наших предків жили в тісному контакті з природою, не завдаючи їй помітної шкоди. Але у міру збільшення чисельності людства та науково-технічного прогресу (НТП) людина починає не тільки відбирати у природи все більше ресурсів (харчові продукти, кисень, ліси, корисні копалини), але й забруднювати навколишнє середовище відходами промислового виробництва, сільського господарства, причому у таких кількостях, які перевищують його можливості щодо самоочищення. Тому в сучасній проблемі “людина і біосфера” є два основних аспекти:

- виснаження природних ресурсів;

- забруднення навколишнього середовища.

Обидва цих аспекти тісно пов’язані з процесом урбанізації. Урбанізація означає процес зростання міст і міського населення та підвищення його ролі у соціально-економічному та культурному житті суспільства. Уже сьогодні у багатьох країнах світу частка міського населення складає 85-90 % від його загальної численності. Незважаючи на певні переваги сучасного міста (наявність постійної роботи та можливість зміни місця роботи, зосередження закладів науки та культури, наявність кваліфікованої медичної допомоги, кращі умови проживання) міське середовище є штучним і відірваним від природного. Це штучне середовище погано впливає на здоров’я населення через забруднене повітря, вплив шуму, вібрації, електромагнітних, іонізаційних полів різної інтенсивності, дефіцит сонячного світла, чистої води, напружений ритм життя, транспортні проблеми, стресові ситуації, проблеми з утилізацією відходів життя та виробництва, зменшення “вільного” та “зеленого” життєвого простору внаслідок будівництва багатоповерхових будівель та ін).

Для мешканців міста шум (транспорт, робота підприємства, холодильники, пральні машини, ліфти) є настільки звичайним фоном, що його просто не помічають, однак його руйнівна дія на організм людини суттєва і більш шкідлива, ніж хімічне забруднення. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років; частота серцево-судинних захворювань у людей, які проживають у районах з високим рівнем шуму, у кілька разів вища, а зниження слуху у них наступає вже у 30 років (в нормі – у 55-60 років). Шум має й інші можливості впливу. Так, при постійній дії шуму гинуть квіти й уповільнюється ріст рослин та дерев.

Вібрація – інший негативний чинник при проживанні у містах. Джерелами вібрації у містах є рейковий та автомобільний транспорт, авіація, будівельна техніка, промислові установки. Найбільший рівень вібрації спостерігається на залізничному транспорті – коливання грунту поблизу залізничної колії при проходженні поїзда перевищують землетрус силою 6-7 балів за шкалою Pіхтера, а у метро інтенсивна вібрація грунту поширюється на відстань 50-70 м від рейок.

Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні випромінювання від різних побутових пристроїв – телевізорів, мікрохвильових печей, холодильників, комп’ютерів, музичних центрів, мобільних телефонів, пристроїв для їх зарядки, електронних будильників, “баз” для радіотелефонів.

Не можна не вказати й на інші негативні фактори проживання у містах. Це забруднення міських приміщень, причинами якого є: залишки від спалювання деревини, вугілля у камінах, непровентильовані гази від нагрівальних колонок та газових плит, аерозолі, очисники з хлором та аміаком, лакові покриття підлоги, зволожувачі повітря та кондиціонери, розпилювачі від комах, дим від цигарок.

Особливої гостроти у другій половині ХХ ст. набула проблема охорони атмосферного повітря. Основними джерелами забруднення атмосфери та інтенсивного споживання кисню є транспорт, енергетичні системи міста та промисловість. Автотранспорт дає 70 % шкідливих викидів в атмосферу. Серед них – вуглекислий газ, сполуки свинцю та сірки, чадний газ, оксид азоту, гумовий пил. Місто широко використовує кам’яне вугілля, нафтопродукти та природний газ, що вже само по собі визначає забруднення повітря міст продуктами їх згорання.

Однак кисень є вкрай необхідним для збереження життя людей і тварин. Тому проблема збереження кисню в атмосфері заслуговує місце у центрі уваги людства. Важливим процесом відновлення нормального вмісту кисню є фотосинтез. 80 % наявного в атмосфері кисню продукує фітопланктон (водорості), а 20 % - рослинний покрив поверхні ґрунту. Але масове вирубання лісів, забруднення поверхні океану нафтою утруднюють відновлення нормального вмісту кисню в атмосфері.

Останнім часом виникла також проблема парникового ефекту, пов’язаного з надходженням в атмосферу великої кількості вуглекислого газу. Оскільки вуглекислота пропускає сонячну радіацію, але затримує теплове випромінювання Землі, то це може спричинити потепління клімату, посилене танення арктичної криги і, як наслідок - гігантські повені, цунамі. До цього ж ефекту причетні метан і оксиди азоту.

Велику загрозу становить забруднення атмосфери промисловими викидами. Нині щороку в атмосферу попадає понад 500 млн. тонн шкідливих речовин, які не тільки погіршують здоров’я людей, але й збільшують хмарність, затримують сонячну енергію, що може, навпаки, призвести до зниження температури повітря земної атмосфери, і навіть нового льодовикового періоду.

Викиди в атмосферу сажі, попелу, газів в результаті згорання великої кількості палива, призводять до появи над великими промисловими містами смогу (димки) у вигляді жовтуватої завіси. Усім відомий так званий “лисячий хвіст” – хмара жовтуватого кольору з різким запахом, яка періодично виникає над Запоріжжям в результаті роботи металургійних підприємств.

В результаті нагромадження сірчистого газу, азотних сполук, хлору та інших сполук можуть випадати кислотні дощі, які згубно діють на зелені насадження.

Одним із найбільш серйозних наслідків забруднення атмосфери є зменшення загального вмісту озону, що спричиняє стоншення його шару і появу озонових дір (над полюсами, Австралією, Сибіром, Гренландією). Оскільки озон захищає планету від ультрафіолетового опромінення, то з його зменшенням створюється реальна загроза існуванню життя на Землі. Причинами цього явища вважають:

1. Посилений викид у повітря галогеноорганічних сполук, що містяться в аерозольних балончиках, холодильниках, кондиціонерах, у повітрі, очищувальних речовин, пінопластах, які розпадаються з виділенням хлору, брому, фтору, Ці сполуки і є каталізаторами руйнування озонового шару. Так, один атом хлору може зруйнувати сотні тисяч, а атом брому - десятки тисяч атомів озону;

2. Реактивні літаки, які забруднюють атмосферу оксидами азоту.

3. Запуски ракет у космос.

Вчені вбачають вихід із цієї ситуації в збільшенні площі лісових насаджень, удосконаленні технології виробництва і спалювання палива, у будівництві очисних, фільтровентиляційних установок, упровадженні безкисневої енергетики тощо.

НТП негативно впливає і на літосферу, яка є центральною ланкою кругообігу речовин. Неграмотне ведення рільництва, нерегульоване випасання худоби, надмірна розорюваність ґрунтів та осушення боліт, безконтрольне вирубування лісів призвели до руйнування рослинного покриву, дернини, в результаті чого оголена земля стала доступною для дії вітру, дощів і, як результат – поява водної та вітрової ерозії, що негативно позначається на родючості ґрунту. Щороку на планеті винищується до 15 млн га лісів. В результаті третині поверхні Землі загрожує спустелення. Щороку площа пустель зростає на 60 тис. км².

Особливо небезпечне забруднення ґрунту пестицидами, агрохімікатами, які уражають печінку людей, викликають алергічні хвороби, діють канцерогенно. Пряме отруєння лише пестицидами щорічно вражає більше 2 млн. чол. і приносить 50 тис. смертей. Не можна не згадати і про радіонуклідне забруднення Землі після Чорнобильської катастрофи. На третині площі України значно підвищився радіаційний фон. На площі 3,4 тис. км² відмічається сильне забруднення радіоактивним цезієм і стронцієм, 640 км² території України непридатні для життя взагалі.

Суттєве значення має і бактеріальне забруднення ґрунтів, особливо в місцях скупчення тваринництва.

Великою проблемою є і засолення ґрунтів, забруднення їх нітратами, солями важких металів, твердими відходами. Попередити виснаження і забруднення ґрунтів можна удосконаленням технологічних процесів у виробництві і запровадженням раціональної технології обробітку ґрунту.

Науково – технічний прогрес вплинув і на гідросферу. Близько половини людства відчуває нестачу питної води. Потреби питної води на добу на одну людину в середньому становлять 400-600 л, а її запаси обраховуються в 30,5 млн. км³ (2 % від загальної кількості), причому 97 % з них припадає на гірські льодовики і полярну кригу. Незважаючи на обмежені запаси води, люди продовжують її забруднювати недостатньо очищеними промисловими і господарськими стічними водами, нафтопродуктами. Лише атомна та хімічна промисловості щорічно скидають в море та океани біля 500 млрд. тонн стічних вод, щорічно у світовий океан скидається біля 10 млн. тонн нафтопродуктів. Останні негативно впливають на всі групи морських організмів, розлита нафта порушує кругообіг води, її газообмін. Атлантичний океан перетворюється в кладовище радіоактивних відходів. В ґрунтових водах басейну Дніпра концентрація радіонуклідів за останні роки зросла у 300 разів. Має місце значне забруднення океану важкими металами - ртуттю, свинцем, кадмієм, основним чином через атмосферу і з річковими стоками. Швидко зростає забруднення гідросфери твердим сміттям (металеві, пластмасові, скляні предмети). Значну небезпеку для океану становить теплове забруднення, пов’язане зі спуском теплої води (АЕС), що веде до різкої активації життєдіяльності бактерій. Свідченням забруднення води є її цвітіння (синьо-зелені водорості) та наявність шару піни на річках (до 1 м). Забруднення питної води неочищеними, фекальними стічними водами є однією з основних причин спалахів дизентерії, холери, черевного тифу, гепатиту А. Тому населенню рекомендується обов’язково кип’ятити водопровідну воду перед вживанням, користуватися побутовими фільтрами.

Основні визначення здоров’я і вплив на нього навколишнього середовища.

Розрізняють три взаємопов’язані рівні здоров’я: суспільне (здоров’я населення), групове (здоров’я сім’ї, трудового колективу) та індивідуальне… Суспільне здоров’я, характеризується комплексом демографічних показників:… Індивідуальне здоров’я розглядається як життєдіяльність організму конкретної людини і включає три компоненти:…

Особливості формування здоров’я молоді в Україні перехідного періоду.

Перехідні суспільства звичайно характеризуються порушенням нормального ходу розвитку особистості (закон гетерохронності): розвитку інтелекту,… Основними рисами молоді на сучасному етапі можна вважати фізичну активність і…

Основна література

1. Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.10-21.

2.Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності – К.: Каравела, 2004.-С. 56-120.

3. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. Суми: Університетська книга, 2003.- С. 24-55.

4. Лукащук-Федик С.В., Заячківський А.Г., Якобчук М.В., Кашуба П.В. Безпека життєдіяльності. Навчально-методичний посібник. Тернопіль: ТДЕУ, 2005.- С 5-12.

5. Русенко Я.Г. Терміни і поняття з безпеки життєдіяльності людини з основами медичних знань. Довідник-словник. – Тернопіль, 2006.- 158 с.

 

Додаткова література

1. Баб’як І.П., Біленчук О.Г. Екологічне право України.- К.:Атіка,2000.

2. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери.- Львів, 1997.

3. Конституція України.- К.:Юрінком, 1996.

4. Науменко І.М., Кітніс Л.І. Вступ до соціоекології (екології людського суспільства). Навчальний посібник.- К.: КМУЦА, 1995.

5. Шишков В.З., Тарадай В.И. Психология безопасности. Учебное пособие.- К.: НИНЦОП, 1996.

6. Царенко О.М. Злобін Ю.А. Навколишнє середовище та економіка природокористування. Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 1999.

Лекція 2

“Виробничий, побутовий і дорожньо - транспортний травматизм”

Основні питання для висвітлення на лекції:

Поняття про травму і травматизм.

Ускладнення травм.

Відкриті ушкодження, допомога.

Закриті ушкодження, допомога.

Переломи, види, допомога.

Травматичний токсикоз, клініка, допомога.

Дорожньо-транспортний травматизм (ДТТ) , основні причини ДТТ, заходи щодо зменшення важкості травм при ДТТ.

8. Найбільш типові ушкодження при ДТП, порядок надання першої допомоги при:

а) черепно-мозкових травмах;

б) травмах грудної клітки і органів грудної порожнини;

в) травмах органів черевної порожнини;

г) травмах кісток і органів тазу;

Д) переломах хребта.

Аварії на інших видах транспорту, їх особливості.

1. Поняття про травму і травматизм. Травмою або ушкодженням називається порушення анатомічної цілісності тканин або зміни фізіологічних процесів, що відбуваються в них під дією різноманітних чинників зовнішнього середовища. Травми бувають механічні, фізичні, хімічні і психічні. За характером ушкодження травми поділяються на закриті, відкриті, поодинокі, множинні, комбіновані.

Ушкодження, які повторюються серед окремих груп населення, складають поняття “травматизм”. Розрізняють травматизм промисловий, сільськогосподарський, побутовий, вуличний, транспортний, спортивний, дитячий, військовий тощо.

Ускладнення травм.

Кровотечеюназивається витікання крові з кровоносних судин в результаті порушення цілості їх стінки. Розрізняють артеріальні, венозні, капілярні і… Артеріальна кровотеча – найбільш небезпечна і характеризується швидким, у… Венозна кровотеча характеризується витіканням крові темного кольору безперервною повільною струминою.

Основна література

1. Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.50-59.

2. Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності – К.: Каравела, 2004.-С. 196-199.

3. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. Суми: Університетська книга, 2003.- С. 242-247.

4. Русенко Я.Г. Терміни і поняття з безпеки життєдіяльності людини з основами медичних знань. Довідник-словник. – Тернопіль, 2006.- 158 с.

5. Лукащук-Федик С.В., Заячківський А.Г., Якобчук М.В., Кашуба П.В. Безпека життєдіяльності. Навчально-методичний посібник. Тернопіль: ТДЕУ, 2005.- С 54-60.

 

Додаткова література:

1.Клебельсберг Дитер.Транспортная психология.- М.: 1989.

2.Мишурин В.М., Романов Л.Н. Надежность водителя и безопасность движения.- М.:, 2004.

3. Хенлі Е. Дж., Кумамото Х. Надійне проектування технічних систем і оцінка ризику.- К.: 2006.

Лекція 3

“Небезпечні та шкідливі фізичні фактори зовнішнього середовища проживання, їх вплив на людину”

Основні питання для висвітлення на лекції:

Класифікація шкідливих та небезпечних факторів навколишнього середовища.

Вплив аномальних температур на організм людини.

Грози і ураження блискавкою.

5. Безпека експлуатації користувачів комп’ютерно-дисплейної техніки. 6. Мобільні телефони і здоров’я людини. 1. Класифікація шкідливих та небезпечних факторів навколишнього середовища.До небезпечних та шкідливих факторів,…

Лекція 4

“Небезпечні та шкідливі хімічні фактори зовнішнього середовища, їх вплив на людину”

Основні питання для висвітлення на лекції:

 

Отруєння солями важких металів (ртуть, свинець та його сполуки).

Отруєння чадним газом.

Отруєння нітратами.

Отруєння пестицидами та агрохімікатами, які застосовуються у сільському господарстві.

Вплив на організм людини забруднювачів повітря приміщень

Вплив на організм синтетичних миючих засобів.

В останні десятиріччя у багатьох країнах постала проблема сполук ртуті, як хімічного забруднювача довкілля. Причини – надзвичайно широка сфера… Гранично допустима концентрація ртуті у повітрі – 0,0003 мг/м3 . При кімнатній… При наданні першої допомоги слід промити шлунок теплою водою з наступним прийманням 1-2 столових ложок активованого…

Основна література

1. Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.41-47.

2. Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності - К.: Каравела, 2004.-С. 150- 155, 239-243.

3. Лукащук-Федик С.В., Заячківський А.Г., Якобчук М.В., Кашуба П.В. Безпека життєдіяльності. Навчально-методичний посібник. Тернопіль: ТДЕУ, 2005.- С 12-33.

4. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. Суми: Університетська книга, 2003.- С. 148-166.

5. Русенко Я.Г. Терміни і поняття з безпеки життєдіяльності людини з основами медичних знань. Довідник-словник. – Тернопіль, 2006.- 158 с.

Додаткова література

1. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров”я людини та екологія.- К.: Здоров”я, 1995.

2. Экология города. Учебник для вузов / Под ред. Ф.В.Стольберга.- К.: Знання, 2000.

3. Vincoli J.W. Basic guide to system safety.- New York: Van Nostrand Reinhold, 1993.

Лекція 5

“Небезпечні та шкідливі біологічні фактори зовнішнього середовища, їх вплив на людину”

Основні питання для висвітлення на лекції:

Загальна характеристика біологічних шкідливих та небезпечних факторів довкілля.

Отруйні рослини і тварини.

Отруєння грибами, ознаки, перша допомога, профілактика.

Поняття про інфекційний та епідемічний процеси.

Характеристика основних груп інфекційних захворювань, клінічні прояви поширених інфекційних захворювань (грип, дифтерія, туберкульоз, лептоспіроз, гепатити, ботулізм, харчові токсикоінфекції, група венеричних захворювань). Догляд за хворими, профілактика захворювань.

Біоетика та біобезпека - основні поняття.

2. Отруйні рослини і тварини.Одним із видів небезпеки людини у соціальному середовищі є біологічні структури, до яких відносять макроорганізми… Отруєння організму можуть викликати понад 700 видів рослин. Їхні токсичні… За ступенем токсичності рослини поділяють на:

Основна література

1. Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.81-94.

2. Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності - К.: Каравела, 2004.-С. 159- 165, 211-215.

3. Конвенция о защите прав и достоинства человека в связи с использованием достижений биологии и медицины. Овьедо, 1997.

4. Лукащук-Федик С.В., Заячківський А.Г., Якобчук М.В., Кашуба П.В. Безпека життєдіяльності. Навчально-методичний посібник. Тернопіль: ТДЕУ, 2005.- С 28-47.

5. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. Суми: Університетська книга, 2003.- С. 89-103.

6. Поттер В.Р. Биоэтика. Мост в будущее. К.: 2002. - 215 с.

7.Біологічні чинники середовища проживання людини (навчально-методичний матеріал для самостійної роботи студентів з дисципліни “Безпека життєдіяльності”.- Тернопіль, 2007.- 30 с.

8.Биоэтика: проблемы, трудности, перспективы: Материалы "Круглого стола"//Вопросы философии. 1992. №6.

Додаткова література

1.Агацци Э. Моральное измерение науки и техники. М., 2007. – 358 c.

2.Андрейчин М.А. Новые этиологические формы инфекционных болезней // Инфекционные болезни .- 2005.- № 1.- С. 59-68.

3.Воробьев А.А., Боев Б.В., Бондаренко В.М. Проблема биотерроризма в современных условиях // Ж. Микробиол., эпидемиол. и иммунобиол.- 2002.- № 3.- С. 3-12.

4.Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. М., 1990. - 435 с.

5.. Кисельов М.М. Біологічна етика в системі практичної філософії // Практична філософія. - 2001. №

6.Лишук В.А., Мосткова Е.В. Основы здоровья.- М,: РАМН, 2004.

7.Мавров И.И., Бухарович М.Н. Глухенький Б.Т. Контактные инфекции, передающиеся половим путем.- К.: Здоров’я, 2002.

8.Маркин В.А., Махлай А.А., Ющук Н.Д. Вирусные геморрагические лихорадки: проблемы и размышления // Эпидемиология и инфекционные болезни .- 1999.- № 6.- С. 5-8.

9.Супотницкий М.В. Микроорганизмы, токсины, эпидемии. М., 2005.- 376 с.

10.Русенко Я.Г. Терміни і поняття з безпеки життєдіяльності людини з основами медичних знань. Довідник-словник. – Тернопіль, 2006.- 158 с.

11.Федоров Л. Война из пробирки // Новое время.- 1998.- август.- С. 34-39.

12. Чешко В.Ф. Генетика, біоетика, політика: коеволюція культурно-психологічних парадигм сучасної цивілізації // Практична філософія. –2001. – №3. – С. 44-71.

13. Alibek K. Biohazard.- New York: Random House, 1999.- 386 p.

 

 

Лекція 6

“Небезпечні та шкідливі психофізіологічні фактори зовнішнього середовища, їх вплив на людину”

Основні питання для висвітлення на лекції:

Основи фізіології праці.

Фактори забезпечення високої продуктивності праці.

Вплив нервово-психічних перевантажень, гіподинамії і гіпокінезії на організм людини.

Синдром хронічної втоми, критерії діагностики, профілактика.

Конфлікти: види, наслідки.

У виробничій діяльності розрізняють фізичну і розумову працю. При фізичній праці, яка може бути динамічною чи статичною, переважає м’язова… При розумовій праці основним працюючим органом є мозок, у якому знаходяться… До особливостей фізіології розумової праці слід віднести:

Основна література

1.Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.33-36, 172-183

2. Бакалюк О.Й., Русенко Я.Г., Олійник Н.М. Глобалізація економіки, інформаційна революція в системі освіти та психічне здоров’я молоді // Психологія і суспільство.-2010.- № 3.- С. 140-149.

3. Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності - К.: Каравела, 2004.-С. 159- 165, 211-215.

4. Лукащук-Федик С.В., Заячківський А.Г., Якобчук М.В., Кашуба П.В. Безпека життєдіяльності. Навчально-методичний посібник. Тернопіль: ТДЕУ, 2005.- С 28-47.

5. Опанасенко В.В. Властивості психофізичних реакцій людини в умовах переробки інформації різного ступеня складності та їх роль в успішності оперативної діяльності. Автореферат дис… к.м.н. К., 2004.- 24 с.

6. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. Суми: Університетська книга, 2003.- С. 89-103.

7. Селье Г. Стресс без дистресса - М.: «Прогресс», 1993. -123 с.

Додаткова література

1. Алиев Х.М., Михайловская С.М. К проблеме психофизиологического регулирования // Психологический журнал. - 2001. -№3.- С.24-26.

2. Бергман П., Лукман Т. Социальное конструирование личности. Трактат по социологии знания.- М.: «Медиум», 1995.- 323 с.

3. Русенко Я.Г. Терміни і поняття з безпеки життєдіяльності людини з основами медичних знань. Довідник-словник. – Тернопіль, 2006.- 158 с.

 

Лекція 7

“Безпека харчування ”

Основні питання для висвітлення на лекції:

Основи та принципи раціонального харчування.

Основні компоненти харчових продуктів, їх характеристика.

Основи та принципи безпечного харчування.

Ксенобіотики та їх вплив на здоров’я людини.

Поняття про харчові добавки.

Генетично модифіковані організми у продуктах харчування, історія питання, користь чи шкода для людини?

Контроль за безпекою продуктів харчування.

1. Основи та принципи раціонального харчування. Із визначення поняття “життя”слід зрозуміти, що обмін речовинами і енергією організму з зовнішнім… До складу клітин організму входить понад 70 хімічних елементів із 104 відомих… Під раціональним харчуванням розуміють фізіологічно повноцінне харчування людей з урахуванням їх статі, віку,…

Максимально допустимі рівні вмісту пестицидів у харчових продуктах

Вміст радіонуклідів визначається радіоактивністю об’єктів навколишнього середовища, яка вимірюється числом розкладених ядер за одиницю часу. Одиниця… З метою зменшення опромінення населення для цих радіонуклідів (137CS і 90Sr)…  

Контроль за безпекою продуктів харчування.

В Україні на державному рівні про безпеку харчування турбуються недостатньо. Як зазначають експерти, ситуація в Україні із маркуванням продуктів… Нині в усьому світі все більш популярним стає вживання органічних продуктів.… 9. Контроль за безпекою продуктів харчування. Нещодавно у Львові на базі державного науково-дослідного контрольного…

Основна література

1. Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.109-127.

2. Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності – К.: Каравела, 2004.-С. 116-123.

3 Якобе Б. Безопасность продуктов питания в ЕС //Продукты и ингредиенты.-К. -2005. -№7(16).-С. 64-66.

4. Матеріали міжнародного інституту природничих наук (ILSI). Оценка безопасного для эдоровья содержания химических соединений в продуктах питания // Пищевые ингредиенты, сырье и добавки. -2005.-№1.С– 68-72.

Додаткова література

1. Дікон Б. Глобальна соціальна політика. -К: Основи.-1999.- С-52-64.

2. Гойчук О.І. Продовольча безпека та її забезпечення в країні // Вісник аграрної науки Причорномор’я. —Вип.4. — Миколаїв, 2001. — С 205-211.

3. Пароля О.Б. Качество пищевой продукции как элемент государственной политики в сфере повышения уровня здоровья нации // 'Международный научно-теоретический журнал “Эпизоотология, иммунобиология, фармакология, санитария.—2004.—№3.—С 68-70.

4. Русенко Я.Г. Терміни і поняття з безпеки життєдіяльності людини з основами медичних знань. Довідник-словник. – Тернопіль, 2006.- 158 с.

5. Public Health in Europe // Eur.Com.-1997.-189 р.

 

Лекція 8

“Надзвичайні ситуації (НС) природного і техногенного характеру ”

Основні питання для висвітлення на лекції:

Класифікація та рівні надзвичайних ситуацій (НС).

НС природного характеру (урагани, торнадо, землетруси, повені) та правила поведінки і дії населення при них.

НС на хімічно небезпечних об’єктах з викидом аміаку і хлору.

Іонізуючі випромінювання, природні та штучні джерела іонізуючих випромінювань.

Біологічна дія іонізуючих випромінювань.

Аварії на атомних електростанціях.

Профілактика радіаційних уражень та їх наслідків, радіозахисне харчування.

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, розрізняють: НС техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі,… НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні, морські та прісноводні явища,…

Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання, енергії, щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючого випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об’єкт однієї і тієї ж дози різних видів випромінювань неоднаковий. Щоб врахувати цей ефект, введено поняття еквівалентної дози.

Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання на конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовле­ним іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози прийнятий зіверт (Зв). Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського та альфа - і бета - випромінювань). Позасистемною одиницею служить бер (біологічний еквівалент рада). 1 бер = 0,01 Зв.

5. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Під впливом іонізуючого випромінювання атоми і молекули жи­вих клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяль­ності людини На причини цих процесів існують різні точки зору.

Згідно з одними поглядами, іонізація атомів і молекул, що виникає під дією випромінювання, веде до розривання зв’язків у білкових моле­кулах, що призводить до загибелі клітин і ушкодження всього організму. Згідно з іншими уявленнями, у формуванні біологічних наслідків іон­ізуючих випромінювань провідну відіграють роль --продукти радіолізу води, яка, як відомо, становить до 70 % маси організму людини. При іонізації води утворюються вільні радикали Н⁺ та ОН^- , а уприсутності кисню — пероксидні сполуки (перекисі), що є сильними окислювачами. Останні вступають у хімічну взаємодію з молекулами білків та ферментів, руйнуючи їх, в результаті чого утворюються сполуки, не властиві живому організму. Це призводить до порушення обмінних процесів, пригноблення фермент­них і окремих функціональних систем, тобто порушення життєдіяль­ності всього організму.

Вплив радіоактивного випромінювання на організм людини можна уявити в дуже спрощеному вигляді наступним чином. Припустімо, що в організмі людини відбу­вається нормальний процес травлення. Їжа, яка надходить, розкладається на більш прості сполуки, які потім проникають через мембрану усередину кожної клітини і будуть використані як будівельний матеріал для відтворення собі подібних, відшкодування енергетичних витрат на транспортування речовин і їхню перероб­ку. Під час потрапляння випромінювання на клітинну мембрану відразу ж порушуються молекулярні зв’язки, атоми перетворюються на іони. Крізь зруйновану мембрану в клітину починають надходити сторонні (токсичні) речовини, робота її порушуєть­ся. Якщо доза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів, тобто повернення їх на свої місця. Молекулярні зв’язки відновлюються, і клітина продов­жує виконувати свої функції. Якщо ж доза опромінення висока або дуже багато разів повторюється, то електрони не встигають рекомбінувати; молекулярні зв’язки не відновлюються; виходить з ладу велика кількість клітин; робота органів порушується, нормальна життєдіяльність організму стає неможливою.

Специфічність дії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, індукованих вільними радикалами, підвищується, й у них втягуються багато сотень і тисячі молекул, не порушених опроміненням. Таким чином, ефект дії іонізуючого випро­мінювання зумовлений не кількістю поглинутої об'єктом, що опромінюєть­ся, енергії, а формою, в якій ця енергія передається.Ніякий інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об’єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричиняє іонізу­юче випромінювання.

Слід також відзначити деякі особливості дії іонізуючого ви­промінювання на організм людини:

- органи чуття не реагують на випромінювання;

- малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);

- випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його спадкоємців (генетичний ефект);

різні органи організму мають різну чутливість до випромінювання.

При оцінці біологічної дії радіації слід враховувати існування критичних органів, тобто органів, опромінення яких даною дозою спричинює найбільше ушкодження живого організму. У порядку зменшення радіочутливості встановлено 3 групи критичних органів:

І група - усе тіло, гонади, червоний кістковий мозок;

ІІ група –м’язи, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталикока;

ІІІ група - шкіра, кісткова тканина, кисті, передпліччя, гомілка і стопа.

При одній і тій самій дозі випромінювання у дітей уражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що у дітей всі клітини перебувають у стадії активного поділу.

Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначається спроможністю організму їх поглинати і накопичувати.

Радіоактивні ізотопи надходять всередину організму з пилом, по­вітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному: деякі ізотопи роз­поділяються рівномірно в організмі людини (тритій, вуглець, залізо, полоній), деякі накопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій), інші залишаються у м’язах (калій, рубідій, цезій), накопичуються у щитовидній залозі (йод), печінці, нирках, селезінці (рутеній, полоній, ніобій) тощо.

Ефекти, викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації), систе­матизуються за видами ушкоджень і часом прояву.

За видами ушкод­женьїх поділяють на три групи: соматичні, соматико-стохатичні (ви­падкові, ймовірні), генетичні.

За часом проявувиділяють дві групи — ранні (або гострі) і пізні.

Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це при­зводить до смерті або променевої хвороби. Постачальником таких часток є в основному ізотопи, що мають коротку тривалість життя, гамма - випром­інювання, потік нейтронів.

Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. При дозах порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим.

За одномоментного (до 4-х днів) загальному опроміненні дозою в 1-10 Гр виникає кістково-мозкова форма гострої променевої хвороби. Існує пряма залежність між поглиненою дозою та ступенем важкості захворю­вання. Так, при дозі опромінення в 1-2 Гр спостерігається легкий (І), 2-4-Гр – середньої важкості (ІІ), 4-6 Гр - важкий (ІІІ), 6-10 Гр - вкрай важкий (ІУ) ступінь гострої променевої хвороби. Сучасні методи і засоби лікування дозволяють в окремих випадках зберегти життя людині при дозі опромінення 6-10 Гр, але цього не вдається зробити, якщо поглинена доза перевищила 10 Гр (1000 рад).

У перебігу захворювання спостерігаються 4 фази (періоди):

І - первинної загальної реакції на опромінення, яка може тривати до 4-х днів і супроводжуєтьсятакими проявами, як головний біль, сонливість, втрата апетиту, нудота, блювання, пронос;

ІІ - гаданого клінічного благополуччя (прихований період) тривалістю від декількох годин до 1 місяця;

ІІІ - виражених клінічних проявів тривалістю до 1 місяця. Відмічається важкий загальний стан, сильний головний біль, блювання, втрата апетиту і ваги, проноси, нерідко з кров’янистими випорожненнями, крововиливи у слизові оболонки, шкіру і внутрішні органи, зниження кількості лейкоцитів у крові, що веде до різкого зниження опірності організму і приєднання різних інфекційних ускладнень, підвищення температури тіла, наступного зменшення еритроцитів і тромбоцитів. Смерть настає найчастіше від інфекційних ускладнень або кровотеч. Смертність при ІІІ ступені важкості сягає 20-70 % випадків, а при ІУ ступені - майже у всіх випадках максимум протягом 2-х тижнів;

ІУ - фаза відновлення. Починається з нормалізації температури, поліпшення апетиту,самопочуття, збільшення маси тіла, нормалізації кількості формених елементів крові.

При тривалому опроміненні відносно малими дозами (0,1-0,5 рад на добу) може розвинутись хронічна променева хвороба (ХПХ), якщо сумарна доза опромінення сягне 70-100 рад. У її перебігу можуть спостерігатися 3 періоди: формування, відновлення і наслідків. Формування і прояви клінічної картини можуть тривати 1-3 роки. Клінічна картина хвороби залежить від величини поглиненої дози і способу опромінення (загальне, місцеве, зовнішнє, внутрішнє). Вона може бути легкого, середнього, тяжкого і вкрай тяжкого ступенів захворювання. ХПХ може проявлятись такими ознаками: загальна слаб­кість, головний біль, порушення сну, апетиту, крововиливи, кровотечі, порушення функції травного тракту, лейкопенія, зниження АТ.

Своєчасне лікування, усунення дії шкідливих чинників, відпочинок, переведення на іншу роботу дозволяють запобігти подальшому розвиткові захворювання і забезпечити повне відновлення здоров’я і працездатності.

До віддалених наслідків перенесеної гострої і хронічної промене­вої хвороби, які можуть проявлятися і через 10-20 років, слід від­нести: злоякісні пухлини (рак, саркома), захворювання крові (лейкози), скорочення тривалості життя (100 рад забирає 1 рік життя), прискорене постаріння, променеві катаракти, порушення функцій нервової системи, схильність до психічних захворю­вань, захворювань, пов’язаних зі змінами генетичного апарату (самоаборти, мертвонародження, лейкемії і злоякісні пухлини у дітей, природжені виродливості, патологія органів зору).

До генетичних наслідків опромінення слід віднести і порушення репродуктивної функції. Так, опромінення дозою 100-200 Р (1-2 Гр) спричиняє тимчасову неплідність, а 400 Р (4 Гр) - постійну, причому чоловіки більш чутливі до дії радіації.

6. Аварії на атомних електростанціях.Радіоактивне зараження місцевості (приземного шару атмосфери, води, ґрунту та різних об’єктів) може виникати внаслідок випадання радіоактивних речовин з радіоактивної хмари, що утворюється при ядерному чи тепловому вибуху внаслідок аварії на атомних енергетичних установках (АЕС).

До особливостей радіоактивного зараження при аваріях на АЕС (на прикладі ЧАЕС) слід віднести:

-на відміну від хмари, що утворюється при ядерному вибуху, де основна маса радіоактивних продуктів конденсується на частинках ґрунту, втягується в зону вибуху і осідає за 8-10 год., утворюючи чіткий слід хмари, при аварії на АЕС хмара газоаерозольного викиду значно довше знаходиться в атмосфері і значно довше випадає на землю;

перенесення радіоактивних речовин на великі відстані;

дрібнодисперсний склад парогазової радіоактивної хмари (розмір часточок до 0,5 мк) спричиняє за рахунок іонного обміну проникання радіоактивних речовин в різні матеріали (в дерево - на 3 мм, цеглу і бетон - до 2 мм, в метал - до 0,05 мм), що затрудняє їх дезактивацію;

спад радіації відбувається значно повільніше ніж при ядерному вибуху (рівні радіації за 7-кратний проміжок часу зменшуються приблизно в 2 рази, а не у 10, як при ядерному вибуху).

Зони радіоактивного зараження при аваріях на АЕС повністю визначаються метеорологічними умовами протягом всього часу викиду і мають віялоподібну форму.

Вони умовно позначаються буквами М, А, Б, В, Г:

- зона радіаційної небезпеки (М) - рівень радіації через одну годину на зовнішній її межі становить - 0,014 Р / год., доза опромінення за рік – 5 бер;

- зона помірного зараження (А) - рівень радіації через одну годину на зовнішній її межі становить - 0,14 Р / год., доза опромінення за рік – 50 бер;

- зона сильного зараження (Б) - рівень радіації через одну годину на зовнішній її межі становить - 1,4 Р / год., доза опромінення за рік – 500 бер;

- зона небезпечного зараження (В) - рівень радіації через одну годину на зовнішній її межі становить - 4,2 Р / год., доза опромінення за рік – 1500 бер;

- зона вкрай небезпечного зараження (Г) - рівень радіації через одну годину на зовнішній її межі становить – 14 Р / год., доза опромінення за рік – 5000 бер.

У відповідності з питомою вагою найбільш значимих у біологічному відношенні радіонуклідів, в розвитку аварійної радіаційної обстановки можна виділити 2 основних періоди: “йодної небезпеки”, тривалістю до 2 міс., і “цезієвий”, який буде тривати багато років.

27 лютого 1991 р. Верховною Радою України прийнята постанова “Про концепцію проживання населення на території України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно з якою виділено 4 зони забруднення: І зона - відчуження - з щільністю радіоактивного забруднення по цезію більше 40 Кі/км² (!) ІІ зона безумовного (обов’язкового) відселення, з щільністю радіоактивного забруднення по цезію 15-40 Кі/км²; ІІІ зона - гарантованого добровільного відселення з щільністю радіоактивного забруднення по цезію 5-15 Кі/км²; ІV зона посиленого радіоекологічного контролю з щільністю радіоактивного забруднення по цезію 1-5 Кі/км^2. .

7. Профілактика радіаційних уражень та їх наслідків, радіозахисне харчування.Для вирішення питань радіаційної безпеки населення передусім ви­кликають інтерес ефекти, що спостерігаються при малих дозах опромінення — порядку декілька сантизиверів на годину, що реально трапляються при практичному використанні атомної енергії. У нормах радіаційної безпеки НРБУ-97, введених у 1998 p., як одиниця часу використовується рік або поняття річної дози опромінення. Це викликано, як зазначалося раніше, ефектом накопичення “малих” доз і їхнього сумарного впливу на організм людини.

Існують різноманітні норми радіоактивного зараження: разові, су­марні, гранично допустимі та ін. Усі вони описані в спеціальних до­відниках.

Питання захисту людини від негативного впливу іон­ізуючого випромінювання постали майже одночасно з відкриттям рентгенівського випромінювання і радіо­активного розпаду. Це зумовлено, по-перше, надзвичайно швидким прогресом застосування відкритих випромінювань в науці й практиці, і, по-друге, виявленням негативного впливу випромінювання на організм.

Заходи радіаційної безпеки використовуються на підприємствах і, як правило, потребують проведення цілого комплексу різноманітних захисних заходів, що залежать від конкретних умов роботи з джерела­ми іонізуючих випромінювань і, передусім, від типу джерела випромі­нювання.

Закритими називаються будь-які джерела іонізуючого випромі­нювання, устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу. Це — гамма-установки різноманітного призначення; нейтронні, бета-і гамма-випромінювачі; рентгенівські апарати і прискорювачі заряджених часток. При роботі з закритими джерелами іонізуючого випромінювання персонал може зазнавати тільки зовнішнього опромінення.

Захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної безпе­ки при застосуванні закритих джерел, грунтуються на знанні законів поши­рення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною.

Головні з них такі:

- доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випроміню­вання і часу впливу;

- інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і обернено пропорційна квадрату відстані;

- інтенсивність випромінювання може бути зменшена за допомогою екранів.

З цих закономірностей випливають основні принципи забезпечення радіаційної безпеки:

- зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів (“захист кількістю”);

- скорочення часу роботи з джерелом (“захист часом”);

- збільшення відстані від джерел до людей (“захист відстанню”);

- екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання (“захист екраном”).

Найкращими для захисту від рентгенівського і гамма-випромінюван­ня є свинець. Проте з огляду на високу вартість свинцю можуть застосовуватися екрани з більш легких матеріалів - просвинцьованого скла, заліза, бетону, залізобетону і навіть води. У цьому ви­падку, природно, еквівалентна товща екрану значно збільшується.

Для захисту від бета-потоків доцільно застосовувати екрани, які ви­готовлені з матеріалів з малим атомним числом. У цьому випадку вихід гальмівного випромінювання невеликий. Звичайно, як екрани для захис­ту від бета-випромінювань використовують органічне скло, пластмасу, алюміній.

Відкритими називаються такі джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище. При цьому може відбуватися не тільки зовнішнє, але і додаткове внутрішнє опромінення персоналу. Це може відбутися при надходженні радіоактивних ізотопів у навколишнє робоче середовище у вигляді газів, аерозолів, а також твердих і рідких радіоактивних відходів. Джерелами аерозолів можуть бути не тільки виконувані виробничі операції, але і забруднені радіоактивними речовинами робочі поверхні, спецодяг і взуття.

Основні принципи захисту:

- використання принципів захисту, які застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому виді;

- герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, які можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

- заходи планувального характеру;

- застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, викорис­тання спеціальних захисних матеріалів;

- використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки персоналу;

- дотримання правил особистої гігієни;

- очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту;

- використання радіопротекторів (біологічний захист).

Радіоактивне забруднення спецодягу, засобів індивідуального захисту та шкіри персоналу не повинно перевищувати припустимих рівнів, пе­редбачених Нормами радіаційної безпеки НРБУ-97.

У випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг і взуття повинні пройти дезактивацію під кон­тролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації їх слід поховати як радіоактивні відходи.

Рентгенорадіологічні процедуриналежать до найбільш ефективних методів діагностики захворювань людини. Це визначає подальше зро­стання застосування рентгено - і радіологічних процедур або вико­ристання їх і з лікувальною метою. Проте інтереси безпеки пацієнтів зобов’язують прагнути до максимально можливого зниження рівнів опромінення, оскільки вплив іонізуючого випромінювання в будь-якій дозі поєднаний з додатковим, відмінним від нуля ризиком ви­никнення віддалених стохастичних ефектів.

У даний час з метою зниження індивідуальних і колективних доз опромінення населен­ня за рахунок діагностики широко застосовуються організаційні і технічні заходи:

- виключення з діагностичних систем необгрунтованих процедур;

- зміна структури досліджень на користь тих, що дають менше дозоване навантаження;

- упровадження нової апаратури з технікою посиленого візуального зображення;

- застосування екранів для захисту ділянок тіла, що підлягають дос­лідженню, тощо.

Ці заходи, проте, не вичерпують проблеми забезпечення максималь­ної безпеки пацієнтів і оптимального використання цих діагностичних методів. Система забезпечення радіаційної безпеки пацієнтів лише тоді може бути повною й ефективною, якщо вона буде доповнена й іншими гігієнічними регла­ментами припустимих доз опромінення.

Оскільки головним джерелом надходження радіонуклідів в людський організм є харчові продукти, то актуальною стає проблема радіозахисного харчування, особливо на заражених територіях.

Основними складовими її можна вважати:

- вживання “чистих” продуктів;

- кулінарна обробка продуктів (механічна очистка сировини зменшує радіонуклідну забрудненість на 30-40 %, вимочування протягом 2 год. – на 20 %, варіння - на 60-85 %);

- споживання продуктів, які мають радіопротекторну (антирадіаційну) дію.

Радіопротекторну діюмають:

- білок молока, яєць, сиру, кролячого і телячого м’яса, вівсяної і гречаної крупи, пшона, бобових (сприяють виведенню радіоактивного цезію);

- рослинна олія, добовамінімальна норма споживання якої повинная становити не менше 20-25 г;

- вуглевод пектин, профілактична доза якого 2 гна добу (сприяє виведенню з організму радіоактивного стронцію, цезію). Наводимо кількість пектину (у грамах) на 100 г сировини: буряк столовий, порічки - 1,1; яблука - 1,0;сливи - 0,9; абрикоси, полуниці, аґрус - 0,7;морква, виноград, малина -0,6; картопля, лимон, кавун - 0,5; огірки, перець, цибуля— 0,4; помідори - 0,3; горох і квасоля відповідно 3,0 і 3,7;

- продукти харчування і лікарські рослини з високимвмістом вітамінівА, Е,С, В, Р, РР;

- мікроелементи кальцій, калій, фосфор, фтор, залізо, магній. Картоплю, яка багата на калій і вітамін С, рекомендується споживати щодня (краще у запеченому вигляді);

- фітонциди - цибуля, часник, петрушка, селера, кріп, хрін;

- антоціани - барвники жовтого, оранжевого, червоного, синього, фіолетового кольору, яких багато у винограді, чорній смородині, глоді, горобині, помідорах, столовому буряку, абрикосах та інші.

- лікарські рослини, які мають сечогінну, проносну, потогінну, загальнозміцнюючу, кровоочисну дію, покращують кровотворення і склад крові.

Основна література

1. Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С. 37-38, 172-182, 215-221.

2. Цивільна оборона як основа цивільного захисту. Навчальний посібник за ред.. А.Г Заячковського.- Тернопіль: ТНЕУ, 2008.- 135 с.

3. Стеблюк М.С. Цивільна оборона. Київ: Знання-Прес, 2003- С.25-196.

4. Лукащук-Федик С.В., Заячківський А.Г., Якобчук М.В., Стручок В.С. Цивільна оборона як основа цивільного захисту та безпеки життєдіяльності людини. Навчально-методичні матеріали. Тернопіль: ТДЕУ, 2005. – 72 с.

5. Положення про Цивільну оборону України: Постанова КМУ № 299. К., 1994.

6. Закон України “Про внесення змін до закону України про Цивільну оборону України”. ВРУ № 555-ХІУ.- К., 1999.

7. Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій: Постанова КМУ № 1099.- К., 1998.

8. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. Указ Президента України.- К., 1999.

 

Додаткова література

1.Стеблюк М.І. Цивільна оборона - К.: Урожай, 1994.- 396 с.

 

 

Лекція 9

“Електробезпека. Пожежна безпека ”

Основні питання для висвітлення на лекції:

1.Загальна та місцева дія електричного струму на організм людини .

2. Електробезпека приміщень.

3. Основні методи захисту електроустаткування.

4. Електробезпека у побуті.

5. Надання допомоги при ураженні струмом та ударі блискавки.

6. Фізико-хімічні основи горіння та пожежонебезпечність речовин.

Пожежі, причини виникнення та шляхи розповсюдження.

Оцінка пожежної небезпеки виробництв та вогнестійкість конструкцій.

Протипожежні вимоги до улаштування устаткування і технологічних процесів, обладнання виробничих приміщень, електроустаткування, систем опалення і вентиляції.

Пожежонебезпека опалювальних систем.

Правила користування побутовим газовим обладнанням.

Протипожежний зв’язок і сигналізація, види та принципи дії.

Методи гасіння пожеж та основні вогнегасні речовини.

Зобов’язання власників та працівників підприємств щодо забезпечення пожежої безпеки.

1862 року француз Леруа описав перший випадок смертельного ураження людини електричним струмом. Опис декількох таких випадків спонукав навіть уряд… Розрізняють наступні види дії електричного струму на людину: біологічна дія,… Біологічна дія струму – це подразнення і порушення внутрішніх біоенергетичних процесів у нашому організмі і які…

Фізико-хімічні основи горіння та пожежонебезпечність речовин.Горіння - це хімічна реакція з’єднання речовини з киснем повітря, яке супроводжується виділеннями тепла, світла, диму. Процес горіння поділяється на декілька фаз.

Спалах- швидке горіння горючої суміші, яке не супроводжується утворенням стиснутих газів.

Загоряння - виникнення горіння під дією джерела запалювання.

Запалення- згоряння, що супроводжується появою полум’я.

Самозагоряння - різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що призводить до виникнення горіння речовини при відсутності джерела запалювання.

Самозапалення - самозагоряння, що супроводжується появою полум’я.

Вибух - надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу.

До основних показників пожежної небезпеки відносять: температуру спалаху; температуру запалення; температуру межі запалення; температуру самонагрівання та інше.

Температура спалаху- це найнижча температура горючої речовини, при якій над поверхнею утворюються пари та гази, здатні спалахувати в повітрі від джерела запалювання (але горіння при цьому ще неможливе).

Температура запалення- температура горючої речовини, при якій вона виділяє горючі пари та гази з такою швидкістю, що після запалення їх від джерела запалювання утворюється стійке горіння.

Температурні межі запалення- температури, при яких насичені пари речовини утворюють в даному окисному середовищі концентрації, рівні відповідно нижньому і верхньому концентраційним граничним рівням запалення рідин.

Концентраційні межі запалення речовини виражають в процентах відносно кисню повітря. У повітря знаходиться близько 21 % кисню. Зменшення його до 16-18 % призводить до того, що більшість речовин і газів горіти не можуть. Всі речовини мають нижні і верхні концентраційні граничні рівні.

Мінімальну концентрацію пилу чи газу в повітрі, при якій відбувається їх загоряння, називають нижнім граничним концентраційним рівнем запалення.Верхнім граничним концентраційним рівнем запалення називають максимальну концентрацію пилу чи газу в повітрі, при якій ще відбувається їх загоряння. Горіння спостерігається в інтервалах між нижнім і верхнім граничним концентраційним рівнем. Зменшення або збільшення концентрації речовини або газу призводить до того, що горіння не буде, оскільки в першому випадку кількість речовини недостатня, у другому - кількість її надмірна ( недостатньо кисню).

Горючі рідиниза пожежонебезпекою ділять на два класи: до першого відносять рідини з температурою спалаху до 6⁰С (бензин, етиловий спирт, ацетон, нітроемалі тощо), вони мають назву легкозаймистих рідин (ЛЗР); до другої - рідини з температурою спалаху понад 6⁰С (мастильні матеріали, мазут, трансформаторне масло тощо), вони мають назву горючих рідин (ГР).

Ці речовини характеризуються масовою швидкістю горіння, г/с.

Тверді речовини поділяються на:

- горючі, які запалюються від стороннього джерела полум’я і продовжують горіння після його віддалення;

- важкозаймисті - які не здатні розповсюджувати полум’я, але горять в місці контакту з тепловим імпульсом;

- негорючі - речовини, що не запалюються навіть від достатньо потужних теплових імпульсів.

Горіння твердих речовин характеризується лінійною швидкістю (см/с), а деяких - вибуховою швидкістю (м/с).

7. Пожежі, причини виникнення та шляхи розповсюдження. Пожежа – це неконтрольоване горіння поза межею спеціального вогнища, що поширюється в часі і просторі і створює загрозу для життя і здоров’я людей і матеріальної шкоди. Щороку в Україні виникає біля 60 тис. пожеж, у яких гинуть та отримують опіки понад 5 тис. осіб.

При виникнення пожежі на людину діє декілька шкідливих факторів одночасно. До них відносять:

- токсичні продукти згоряння

- власне вогонь, температура якого може досягати 1200-1400⁰С;

- підвищена температура середовища;

- наявність диму у приміщенні;

- недостатність кисню у повітрі;

- руйнування будівельних конструкцій;

- вибухи (наприклад, побутового газу, кисневого балона, балона з пропаном);

- витікання небезпечних речовин;

- паніка.

Слід звернути увагу саме на паніку. Вона здебільшого виникає внаслідок швидкої зміни психічного стану людини (стрес). При цьому вона втрачає розсудливість, її дії стають неконтрольованими, неадекватними ситуації, що виникла. Це може призвести до масової загибелі людей.

Правила поведінки у приміщенні, яке загорілося:

-слід пересуватися повзучи, тому що внизу менше диму;

- вдихати потрібно лише через мокру, щільну тканину;

- виходячи з приміщення, яке горить, потрібно щільно закрити за собою двері, припинивши доступ кисню до місця загоряння;

- за неможливості покинути приміщення головним виходом, постаратися вийти через запасний;

- якщо це неможливо, не слід стрибати з вікон, розміщений вище першого поверху, слід спускатися на линвах, кабелях, інших засобах для спуску, які є під рукою;

Певну цікавість щодо причин виникнення пожеж на виробництві можуть становити дані офіційної статистики, які грунтуються на проведених у США дослідженнях 25 тис. пожеж та вибухів:

- несправність електрообладнання (23 %);

- куріння у неналежному місці (18 %);

- перегрів внаслідок тертя у несправних вузлах машин (10 %);

- перегрів паливних матеріалів (8 %);

- контакти з паливними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів ( 7 %);

- контакти з полум’ям, запаленим від полум’я горілки (7 %);

- запалення часточками (іскри) від установок та устаткування для спалювання (5 %);

- самозапалювання паливних матеріалів (4 %);

- запалювання матеріалів при різанні та зварюванні металу (4 %).

Найбільш характерні причини виникнення пожеж у промислових будівлях (за статистичними даними):

- електротехнічні (порушення правил експлуатації машин і приладів) - 27,6 %;

- необережне поводження з вогнем (сірниками, свічками, а також при розігріванні двигунів) - 22,3 %;

- порушення технологічних процесів (руйнування промислового обладнання, від статичної електрики) – 9 %;

- порушення правил пожежної безпеки при проведенні газоелектрозварювальних робіт - 10,8 %;

- несправність печей, неправильне їх облаштування, порушення правил пожежної безпеки при їх експлуатації - 5,4 %;

- іскри від паровозів, котельних машин, устаткування - 2,1 %;

- навмисні підпали -3,1 %;

- дитячі пустощі з вогнем - 2,2 %;

- неустановлені та інші причини (розряди блискавки та інше) - 17,6 %.

Слід виокремити часті види пожежі на електрообладнанні:

- пожежі в генераторах та синхронних компенсаторах (загоряння водню внаслідок витоку через нещільності); перегрівання обмоток струмом перевантажень або струмом міжвиткового замикання;

- на розподільних установках (короткі замикання, вибухи масляних вимикачів, необережне проведення зварювальних робіт);

- пожежі маслонаповнених трансформаторів і реакторів (викиди масла при коротких замиканнях або його пари);

- пожежі у кабельних тунелях внаслідок загоряння ізоляції при коротких замиканнях, перегріву кабелю, проведення робіт з відкритим полум'ям.

При пожежах на енергетичних підприємствах, крім небезпеки вогню, велику небезпеку викликає електричний струм, наявність масел, ізоляції. На цих підприємствах слід розробляти комплекс заходів з протипожежного захисту. Цей комплекс повинен включати заходи профілактичного характеру і улаштування систем пожежогасіння і вибухозахисту відповідно до вимог ГОСТу 12.1.004-91 "Пожарная безопасность. Общие требования".

Щодо шляхів розповсюдження пожеж, звичайно, їх неможливо перелічити, але найнебезпечнішими вважають підлоги і дахи будинків; вентиляційні канали, кабельні тунелі.

З метою зменшення небезпеки розповсюдження пожеж на цих об’єктах передбачають відповідні заходи, про які буде сказано далі.

8. Оцінка пожежної небезпеки виробництв та вогнестійкість конструкцій.Класифікацію підприємства з вибухопожежної небезпеки (А,Б,В,Г,Д) дає СниП 2.09.02-85 “Производственные здания промышленных предприятий. Нормы проектирования”:

А- вибухопожежонебезпечні. У таких приміщеннях використовують горючі гази або легкозаймисті рідини з температурою спалаху до 28⁰ С у такій кількості, що можуть утворювати горючі суміші з повітрям, і при згорянні (вибуху) яких у приміщенні утворюється надлишковий тиск понад 5 кПа.

Б – вибухопожежонебезпечні. У таких приміщеннях використовують легкозаймисті рідини з температурою спалаху від 28 ⁰ С до 61⁰С або горючі пили та волокна у такій кількості, що можуть утворювати горючі суміші з повітрям, при згорянні (вибуху) яких у приміщення утворюється надлишковий тиск до 5 кПа.

В – пожежонебезпечні. У таких приміщеннях використовують або горючі рідини (температура спалаху понад 61⁰С) або тверді горючі матеріали, або пил і волокна (нижня концентраційна границя розповсюдження полум’я їх суміші з повітрям вища 65 г/м³ ).

Г і Д– пожежонебезпечні. У таких приміщеннях знаходяться негорючі речовини і матеріали.

Категорії А, Б відносяться до хімічних підприємств; В, Г, Д -машинобудівних (табл. 1)

Таблиця 1

Категорія машинобудівних підприємств з тоски зору вибухопожежної небезпеки

У СниП 2.01.02-85 «Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений» наведено дані про вогнестійкість конструкцій будівель і споруд та з… Будівельні матеріали за здатністю до загоряння поділяють на три групи: - здатні горіти - конструкції, що виконані з органічних матеріалів (деревина, тканина, пластмаса);

ІІ. ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Текстовий матеріал

  1. Поняття про ризик.Небезпека в будь-якій сфері діяльності має кількісну… Ризик дії чи без дії у тій чи іншій формі присутній e 90 % причин аварій та травм на виробництві.

Ризик - це кількісна оцінка небезпеки, яка визначається як добуток ймовірності негативної події на величину можливого збитку (шкоди) від неї.

Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди – це вартісний, тобто у грошовому еквіваленті. Другою характеристикою можливої небезпеки є частота з якою вона може… Ризик (Д) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n), до максимально можливої їх кількості…

Категорії серйозності небезпек

Вид	Категорія	Опис нещасного випадку
Катастрофічна	І	Смерть або руйнування системи.
Критична	ІІ	Серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пошкодження в системі.
Гранична	ІІІ	Незначна травма, короткочасне захворювання, пошкодження в системі.
Незначна	IV	Менш значні, ніж у категорії ІІІ, травми захворювання, пошкодження в системі.

 

Рівні ймовірності небезпеки, як видно з нижченаведеної таблиці 2, є кількісним відображенням відносної ймовірності того, що небажана подія відбудеться.

Таблиця 2

Рівень імовірності небезпек

Використавши буквенно-цифрову оцінку ризику для кожної категорії серйозності та кожного рівня імовірності, можна класифікувати та оцінювати ризик за… Таблиця 3

Матриця оцінки ризику

Частота з якою відбувається подія	Категорія небезпеки
І Катастрофічна	ІІ Критична	ІІІ Гранична	IV Незначна
А Часто	І А	ІІ А	ІІІ А	IV A
В Вірогідно	І В	ІІ В	ІІІ В	IV B
С Час від часу	І С	ІІ С	ІІІ С	IV C
Д Віддалено	І Д	ІІ Д	ІІІ Д	IV Д
Е Неймовірно	І Е	ІІ Е	ІІІ Е	IV Е

 

 

Таблиця 4

Індекс ризику небезпеки

  Сучасний світ відсунув концепцію абсолютної безпеки і перейшов до концепції… Таким чином, прийнятий (допустимий) ризик – це компроміс між рівнем безпеки й можливостями для її досягнення. Він…

Найбільші небезпеки загибелі людей у США

  5. Причини ризикової поведінки.В останні роки з’явилася велика кількість… Дослідним шляхом визначено, що властивості людини, соціальні обставини і виробничі умови праці формують 12…

Основна література по темі практичного заняття

Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.22-31.

2.. Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності – К.: Каравела, 2004.-С. 37-50.

3.. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. Суми: Університетська книга, 2003.- С. 4-13.

 

Додаткова література по темі практичного заняття

1.Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? Человек. Общество. Природа. - К.: Наукова думка, 1997.

2.Амосов Н. М. Разум, человек, общество, будущее. – К.: Байда, 1994.

3.Барабаш В. И., Шкрабак В. С. Психология безопасности труда. - С-Пб., 1996.

4.Безопасность жизнедеятельности. Под общ. ред. С.В. Белова. – М.: Высшая школа, 1999.

6.Гайченко В.А, Коваль Г.М. Основи безпеки життєдіяльності людини. - К.: МАУП, 2002.

7.Психология безопасности: Учебное пособие / Сост. В.З. Шишков, В.И. Тарадай. - К.: НИНЦОП, 1996.

8.Vincoli J.W. Basic guide to system safety.- N.-Y.: Van Nostrand Reinhold, 1993.

 

Текстовий матеріал

Наркоманія і токсикоманія - це хвороби, які проявляються непереборним потягом до вживання деяких токсичних речовин, причому кожного разу у все… Загалом досвід вживання наркотиків людьми нараховує тисячі років. Найчастіше… Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії (!). За офіційними даними, кількість людей,…

Паління тютюну - найбільш поширена з усіх шкідливих звичок. Наведемо окремі цифри та факти: за оцінками ВООЗ курить 1/3 дорослого населення планети, серд них 200 млн – жінки; кожного року від наслідків паління помирає 3,5 млн людей, тобто 1000 - щодня, і ця глобальна тютюнова апідемія “забере” життя 250 млн дітей та підлітків. В Україні курять 12 млн жителів - це 40 % населення працездатного віку, з них - 3,6 млн жінок дітородного віку (20-39 років), і ця шкідлива звичка призводить до щорічної смерті 100-110 тис чоловік (!). Небезпека цього виду наркоманії полягає у прихованості дії - наслідки проявляються лише через декілька (десятки) років, однак вони є незворотними (!).

Тютюновий дим містить понад 400 хімічних речовин, шкідливих для здоров’я. Це - нікотин, синильна кислота, аміак, бензантрацен, 3,4-бензпірен, сірководень, чадний газ, радіоактивний свинець і полоній та інші. Нікотин перешкоджає засвоєнню організмом вітамінів С та Е, руйнує їх, сприяє розвитку склерозу судин. Нікотин - це одна з основних отрут сигарети, власне його наркотична дія створює потяг до куріння, який переходить в нікотинову наркоманію. Смертельна доза нікотину - 0,1 г, вона міститься у 20 цигарках. Синильна кислота підсилює кисневе голодування тканин, порушує обмін в мозковій, серцевій і м’язовій тканинах, а радіоактивні полоній, свинець, калій спричинюють появу злоякісних пухлин дихальних шляхів.

У курців нікотин викликає збудження, приємні відчуття, але цей стан оманливий, оскільки після короткочасного розширення мозкових судин (через 2-3 хвилини) та своєрідного періоду збудження у вигляді припливу сил настає їх звуження. І щоб знову відчути це збудження і “заспокоєння”, як кажуть курці, знову потрібна сигарета. В результаті такого “танцю” судин знижується пам’ять, виникають дратівливість, головокружіння, головний біль.

При палінні уражаються нервова, серцево-судинна і дихальна системи, що сприяє розвитку таких захворювань як хронічний бронхіт, бронхіальна астма, емфізема легень, рак гортані та легень (у 10 разів частіше, ніж у некурящих), рак стравоходу (у 6 раз частіше у курців), ішемічна хвороба серця, стенокардія, гіпертонія, ендартеріїт, аритмія, радикуліт, імпотенція, непліддя, рак сечового міхура.

Паління обмежує й фізичні можливості людини, знижує її силу, витривалість, пам’ять, спричиняє головокружіння, головний біль, статеву слабкість, підвищення АТ, передчасне постаріння, зниження імунітету, згубно впливає на зовнішність (у жінок - шкіра обличчя зморшкувата, землистого кольору, хриплий голос).

Паління негативно впливає і на потомство. Особливо воно небезпечне у період вагітності, оскільки звуження судин плаценти, отруєння оксидом вуглецю ведуть до кисневого голодування плода. В результаті маємо фізичні вади розвитку дітей (заяча губа, шестипалість, вади серця), затримку психічного розвитку, судоми, часті простудні захворювання.

Останнім часом доведено, що куріння завдає великої шкоди здоров’ю тих, кого обкурюють (так зване "пасивне" куріння). Люди, які постійно перебувають в накуреному приміщенні, вдихають протягом однієї години стільки ж нікотину, скільки його отримує курець, випалюючи 2-3 цигарки.

Профілактика паління реалізується на державному (попередження про шкоду куріння на пачках з сигаретами, заборона реклами тютюнових виробів по радіо та на телебаченні, заборона паління у громадських місцях) та особистістному рівнях (виховання у молоді навичок здорового способу життя). Слід відзначити вкрай негативний вплив на набуття навичок здорового способу життя молоддю, який спричиняють сучасні фільми та окремі телепрограми, де панує секс, садизм, де головні герої постійно палять і вживають алкоголь.

Основна література по темі практичного заняття

Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.94-101

2. Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності - К.: Каравела, 2004.-С. 159- 165, 211-215.

3. Лукащук-Федик С.В., Заячківський А.Г., Якобчук М.В., Кашуба П.В. Безпека життєдіяльності. Навчально-методичний посібник. Тернопіль: ТДЕУ, 2005.- С 28-47.

4. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. Суми: Університетська книга, 2003.- С. 89-103.

5. Біологічні чинники середовища проживання людини (навчально-методичний матеріал для самостійної роботи студентів з дисципліни “Безпека життєдіяльності”.- Тернопіль, 2007.- 30 с.

6. Русенко Я.Г. Терміни і поняття з безпеки життєдіяльності людини з основами медичних знань. Довідник-словник. – Тернопіль, 2006.- 158 с.

Москвичев В.Г. Лечение и профилактика употребления летучих наркотически действующих веществ несовершеннолетними // Новости медицины и фармации.- № 21-22, декабрь.- 2007.- С. 16-17.

 

Текстовий матеріал

  І. Медико-соціальні аспекти статевого виховання молоді на сучасному… Головним чинником одруження в наш час є почуття людей. Економічні питан­ня і питання іміджу сьогодні приймаються до…

Додаткова література по темі практичного заняття

1. Гері Чаплин. П’ять мов любови у підлітків. Львів:”Свічадо”, 2006.- 308 с.

2. Кравець В.П.Психологія сімейного життя.- Тернопіль, 1995.- ч.1.- С. 147-251.

3. Кравець В.П., Говорун Т.В. Він та вона: різні від природи чи від виховання? // Методичні рекомендації.- Тернопіль: Навчальна книга.- “Богдан”, 2000.- 28 с.

Текстовий матеріал

1. Причини зростання злочинності.Злочинність – актуальна соціальна проблема сучасності в усьому світі, хоча своїми коренями вона простягається в… Основними причинами зростання злочинності є: - економічна нестабільність суспільства;

Основна література по темі практичного заняття

Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.136-140.

Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності – К.: Каравела, 2004.-С. 196-199.

3. Федоров Л. Война из пробирки // Новое время.- 1998, 2 августа.- С. 34-39.

4. Alibek K. Biohazard.- New York: Random House, 1999.- 386 p.

 

Додаткова література по темі практичного заняття

1. Андрейчин М.А. Новые этиологические формы инфекционных болезней // Инфекционные болезни .- 2005.- № 1.- С. 59-68.

2. Маркин В.А., Махлай А.А., Ющук Н.Д. Вирусные геморрагические лихорадки: проблемы и размышления // Эпидемиология и инфекционные болезни .- 1999.- № 6.- С. 5-8.

3. Супотницкий М.В. Микроорганизмы, токсины, эпидемии. М., 2005.- 376 с.

4. Altman L.R. Experts assess official on anthrax outbreak // The New York Times.- 2001.- Dec.14: Available from: URL: http:// www. nytimes.com

5. Centers for Disease Control and Prevention. Update: Investigation of Antrax // Ibid.- 2001.- V.50, No 43.- P. 941-948.