Ризик - це кількісна оцінка небезпеки, яка визначається як добуток ймовірності негативної події на величину можливого збитку (шкоди) від неї.

Кожен вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад: кількість загиблих, поранених або хворих; площа зараженої території; вартість зруйнованих будівель тощо.

Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди – це вартісний, тобто у грошовому еквіваленті.

Другою характеристикою можливої небезпеки є частота з якою вона може проявитись.

Ризик (Д) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n), до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = n : N,де:

R- загальний ризик;

n- кількість подій з небажаними наслідками;

N- максимально можлива кількість подій з небажаними наслідками.

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику - максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, у групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу також можуть складати транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.

Для більш повної характеристики впливу небезпеки на життєдіяльність людини використовують коефіцієнт частоти травмованих чи загиблих на 1000 чоловік.

Він розраховується за формулою:

Кч = R х 1000 ,де:

Кч - коефіцієнт травмованих чи загиблих;

R - загальний ризик.

 

Для прикладу візьмемо статистичні дані за 2001 рік, коли в Україні у невиробничій сфері загинуло 74151 людина (n). Однак загинути за цей період теоретично міг кожний із 48457000 осіб, що проживали в Україні в цьому році (N). Виходячи з цього, загальний ризик загибелі у невиробничій сфері в 2001 році становив: R = 74151 : 48457000 = 0.001530 х 10^-3 = 1530 х10^-6

Тобто, із кожного мільйона громадян України, у 2001 році в невиробничій сфері загинуло 1530 осіб, або на кожних 1000 громадян - 1,53 особи :

Кч = 1530 х 10^-6 х 1000 = 1530 х 10^-3 = 1,530.

Об'єктивна оцінка небезпеки й ступеню ризику при виконанні відповідних робіт, вияв схильності до ризикових способів поведінки має надзвичайно важливе значення для забезпечення безпеки життєдіяльності.

Таким чином, поняття про ризик включає в себе комбінацію двох компонентів: наслідки небажаних подій до частоти виникнення цих подій.

Ризик пов’язаний з небезпекою, стає індивідуальним регулятором поведінки в момент небезпеки, тобто коли можливість отримати травму диктує ризиковість дій. Установлено, що схильність до пияцтва різко збільшує ризик, а груповий вплив середовища збільшує його на порядок. Виникає так званий ефект зсуву ризику, суть якого полягає в тому, що груповий вплив суттєво збільшує схильність до ризику.

2. Індивідуальний і соціальний ризик.Ризик буває індивідуальним і соціальним.

Індивідуальний – це відповідна небезпека для окремого індивіда.

Соціальний ризик - це залежність між частотою подій і числом уражених при цьому людей. Це ризик для групи людей.

Суспільство сприймає ризик і небезпеку суто індивідуально, суб’єктивно. Пересічну людину більш вражає те, що в одній аварії гине 30-50 чоловік, ніж те, що на виробництві щоденно гине 40-50 людей.

У структурі предметної діяльності ризик може виконувати різноманітні психологічні функції.

Ризик може бути метою діяльності людини. Це такий ризик, коли людина хоче самоутвердитися, створити про себе бажану думку, показати, що вона не боїться фізичної небезпеки.

Ризик може виступати у ролі мотиву. Це буває в тих випадках коли без особливої необхідності людина вибирає небезпечні способи діяльності. Ризикує заради ризику, щоб отримати гострі відчуття, ризикує, щоб отримати радість.

Існують різні прояви ризикових дій:

- навмисні і ненавмисні;

- мотивовані і немотивовані;

- реальні й уявні.

Деякі психологи вважають, що в тій чи іншій мірі потреба до ризику є у кожної людини. Вона може бути природною чи розвинутою в процесі діяльності. Є думка про те, що в організмі людини є особливий фізіологічний апарат, який формує емоції задоволення й страждання. Цей апарат має дві системи, які породжують позитивні емоції.

1. Система підвищення задоволення;

2. Система мінімізації страждання.

Коли виникають небезпечні ситуації вважається, що власне друга система є джерелом позитивних емоцій (покалічили трохи, могло б бути гірше). Психологи вважають, що коли система довгий час була бездіяльною, тоді у людини виникає потреба до небезпеки, що дає вихід енергії, яка накопичилася в другій системі і викличе у неї позитивні емоції, якусь насолоду за рахунок “лоскотання нервів” .

У небезпечних ситуаціях дуже важливою якістю людини є стратегія її поведінки. Поведінка людини у цих умовах має більше значення, ніж здатність людини до самозбереження, яка проявляється в умовах безпосередньої фізичної небезпеки.

Ризикована поведінка вважається виправданою, коли вона направлена на досягнення суспільно значимої мети. В усіх інших випадках поняття ризику є невиправданим.

 

3. Види ризику.Існує низка ознак ризиків природних, соціальних, фінансових, бізнесових та інших, за якими їх можна класифікувати на окремі види. Нижче наведені види ризиків, які стосуються сфери безпеки життєдіяльності:

1. За масштабами розповсюдження розрізняють: ризики стосовно окремої людини; групи людей; населеного пункту; населення регіону; нації; усього людства.

2. З позиції доцільності: необґрунтованим (безглуздим); обґрунтованим (для досягнення суспільно значимої мети);

3. За волевиявленням: добровільний; вимушений;

4. По відношенню до сфери людської діяльності: економічний; побутовий; виробничий; політичний; соціальний; екологічний.

5. За ступенем припустимості: знехтуваний; прийнятний; гранично допустимий; надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він знаходиться в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватися, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик — характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику неможливо. Знехтуваний ризик у теперішній час теж неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятого ризику.

4. Концепція прийнятного (допустимого) ризику.Сутність концепції прийнятого (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки й техніки.

Говорячи про ризик, слід розділяти ризик, на той час, що пов’язаний з виробничою обстановкою — системний ризик і ризик, пов’язаний зі станом організму - особистий ризик.

Статистика свідчить про те, що число нещасних випадків і ступінь їх тяжкості різний для відповідних галузей промисловості та виробництв. Очевидно, що робота на одних підприємствах небезпечніша ніж на інших.

Системний ризик — це ступінь небезпеки виробничої системи, це міра схильності системи до виникнення небезпечних ситуацій. Системний ризик — це властивість системи. Елементами системи є: машини, інструменти, сировина, люди й ін. Вихід із ладу чи неправильне функціонування одного елемента системи може мати вплив і ускладнювати інші елементи.

Наявність системного ризику не свідчить про те, що кожна людина, яка задіяна в даній системі, підлягає однаковій небезпеці, тому що ризик для людини визначається з однієї сторони системним ризиком, з іншої сторони - її особою.

Небезпеку в цілому, як і весь ступінь ризику, неможливо повністю усунути. Ступінь ризику існуючих небезпек може бути зниженим оптимальними програмами по забезпеченню безпеки, але ніколи не може бути зведеним до нуля.

Оскільки всі види небезпеки не можуть бути повністю усунені, тому виникає необхідність знижувати ступінь ризику, пов’язаний з будь-якими існуючими видами небезпек до прийнятого рівня. Прийнятий ризик може бути визначений як реальний ризик, пов’язаний з даним видом небезпеки. Ступінь реального ризику не є таким, який би утримував обізнану людину від відповідних дій, пов’язаних із даним видом небезпеки.

Наприклад, індивідуальний ризик загибелі при користуванні автомобілем складає приблизно 1: 4000 у рік, однак багато людей їздять на автомобілях, адже абсолютної безпеки для усіх обставин та умов не існує. Для того щоб визначити серйозність небезпеки, існують різні критерії. Вони наведені у таблиці 1.

Таблиця 1