рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Текстовий матеріал

Текстовий матеріал - раздел Философия, Дисципліни “БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ” До Практичного Заняття На Тему “ Статеве Виховання Як Основа Формуван...

до практичного заняття на тему “ Статеве виховання як основа формування здорової сім'ї та профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом. Проблеми планування сімї. Формування сексуальної культури в умовах навчального закладу“

 

І. Медико-соціальні аспекти статевого виховання молоді на сучасному етапі.Сьогодні вибір партнера для шлюбу - це виключно справа двох зацікавлених - жінки і чоловіка, а не так, як колись - рішення сім’ї, на яке молоді не мали ніякого впливу. Загальність та доступність освіти, можливість отримати цікаву спеціальність та роботу, що до­сить швидко дає молодій людині стати самостійною, вплинуло на більш раннє, ніж будь-коли, укладання шлюбного союзу.

Головним чинником одруження в наш час є почуття людей. Економічні питан­ня і питання іміджу сьогодні приймаються до уваги не так вже й часто.

Головним в ієрархії людських цінностей є подружнє щастя. Союз, в якому партнери повинні досягнути повного щастя, виконан­ня власних бажань, запитів поставлено на перший план, міцність - на дальній.

Знаменним проявом змін у відносинах подружжя є вирівню­вання у правах. Місце єдиного авторитету - чоловіка як голови сім’ї - замінило партнерство між чоловіком та жінкою. Значною мірою, крім юридичного регулювання, на цей процес вплинула професійна активізація жінки. Вирішення важливих сімейних питань частіше всього відбувається спільно, причому досить часто батьки прийма­ють до уваги думку дітей. Перелік змін у стосунках сім’ї значно ши­рший, проте навіть наведеного вже достатньо, щоб уявити собі скла­дні ситуації, які можуть виникнути у подружжя, і які вимагають, безперечно, втручання третьої сторони.

Поради у таких випадках - не нова справа, вони так само старі, як світ. У складних ситуаціях люди здебільшого звертаються до ін­ших. Частіше всього - до близьких та знайомих (родичів та друзів), рідше - до чужих.

У наш час частіше шукають поради у незнайомих, переважно у спеціалістів. Пояснюється це тим, що існуючі на сього­днішній час моральні норми і поняття не витримують життєвого ек­замену в існуванні окремої особистості. Перед нею стоїть альтерна­тива: приймати старі, відомі їй норми поведінки, що може призвести до невдачі, або виробити власні нові. У другому випадку людина повинна бути готовою до вирішення всіх сумнівів творця: чи гаран­тує новий спосіб життя їй і її близьким щастя? Чи захистить це від поразки? І навіть якщо станеться невдача, то чи будуть її причиною об’єктивні умови, або новий, створений нею спосіб життя? Проте ні в першому, ні в другому випадку порад сім’ї та близьких недостат­ньо. Вони такі ж безпорадні, як і ті, що відчувають необхідність тво­рчого формування свого життя. Саме звідси і йдуть пошуки спеціа­лістів, які, на думку суспільства, є компетентними людьми, щоб да­вати поради іншим.

2. Теоретичні основи статевого виховання. Сьогодні вже стало аксіомою, що до сімейного життя людей потрібно готувати. Тому, визначаючи важливість всебічної підготовки юнаків та дівчат до шлюбу, не можна не сказати про те, що, безпе­речно, жодна зі сторін людських взаємовідносин не оточена такою великою кількістю таємниць, заборон, забобонів і приписань, як сек­суальні стосунки. Проте саме статеве виховання є особливо важ­ливою складовою частиною морального виховання особистості, і будь-які сором’язливі замовчування можуть у подальшому оберну­тися істинною трагедією для сім’ї. А це значить, що навчання мис­тецтву жити разом, у тому числі і сексуальному аспектові цього ми­стецтва, - це є завдання державного рівня, і відноситися до нього потрібно серйозно і відповідально. Поки що ж ми повинні визнати, що стан справ із проведенням статевого виховання і освіти в життя бажає бути кращим.

Статеве виховання - це процес, спрямований на вироблення якостей, рис, властивостей, а також установок особистості, які визначають корисне для суспільства відношення людини до представників протилежної статі.

Сферу статевого виховання складають не тільки специфічні відносини між чоловіком і жінкою, як подружні, але також і будь-які інші їхні стосунки - у суспільному житті, праці, відпочинку, тоб­то будь-які взаємовідносини людей різної статі. Статеве виховання охоплює не лише моральну поведінку дорослих, але і моральні сто­сунки дітей, які повинні бути правильно виховані і у статевому від­ношенні.

Мета і завдання статевого виховання повністю визначаються інтересами суспільства. Невірно було би вважати, що в сфері особи­стого життя людина знаходиться поза суспільством. Адже особливо­сті кожної людини на індивідуальному рівні виражають особливості того суспільства, представником якого він є. Тому той, хто не може знайти себе у суспільному житті, не може досить успішно затверди­ти себе і у сім’ї, у так званому особистому житті.

Мета статевого виховання - оволодіння представниками мо­лодого покоління особливостями моральної культури у сфері взає­мовідносин статі, виховання в них необхідності і бажання керуватися у цих відношеннях нормами суспільної моралі. Це означає, по-перше, розуміння людиною суспільних інтересів, яке полягає в її взаємовідносинах із представником протилежної статі; по-друге, вміння знаходити правильне вирішення конкретних моральних про­блем, які можуть виникнути у сфері цих відносин.

Дотримання норм суспільної моралі у сфері взаємовідносин статі сприяє досягненню таких важливих для суспільства результа­тів, як:

- високий рівень духовного і фізичного рівня громадян (маєть­ся на увазі їх здоров’я);

- повноцінна міцна сім’я, яка успішно здійснює завдання на­родження декількох дітей і виховання їх гідними членами нашого суспільства;

- сприятлива суспільна атмосфера, завдяки знанню громадя­нами специфічних статевих особливостей представників протилеж­ної статі (фізичних, психічних, емоційних), здатності і можливості їх враховувати і поважати у процесі спільної діяльності.

Таким чином, інтереси будь-кого з громадян і суспільства в основному співпадають. І статеве виховання корисне як окремій лю­дині, так і всім разом.

Закономірно постає питання, яку ж конкретну користь мо­же принести статеве виховання?

Розглянемо питання про збереження здоров’я громадян.

Здоровя - це одна із головних цінностей людини, і його збере­ження - важливе суспільне завдання. Тут ми розглянемо лише ті ас­пекти збереження здоровя, які мають безпосереднє відношення до статевого виховання.

Перш за все, - це профілактика захворювань, які передаються статевим шляхом. Саме по собі існування збудників сифілісу і гонореї є перша, необхідна, але ще недостатня умова для розповсюдження цього захворювання. Друга умова - це безвідпові­дальність і нерозбірливість у статевих відносинах. Породжується ця безвідповідальність у тих випадках, коли представник протилежної статі сприймається лише як сексуальний партнер і ніяких інших вимог до нього не предявляється й інші його якості не цікавлять. Звідси і випадковий характер статевих звязків. Нерідко пацієнт, який потрапив на лікування у шкірно-венерологічний диспансер, не в змозі дати конкретну відповідь на запитання: де, коли і з ким.

Роз­повсюдженню венеричних захворювань сприяє також і безвідпові­дальне ставлення до власного здоров’я. Як правило, про здоров’я починають думати лише тоді, коли його вже немає або виникла сер­йозна загроза. Думати про здоров’я і турбуватися про його збере­ження потрібно постійно. Деякі люди вважають, що успіхи сучасної медицини гарантують надію на швидке звільнення від венеричних захворювань. Дійсно, лікувати їх стало значно легше, ніж до винай­дення антибіотиків, проте широке застосування антибіотиків не призвело до зникнення венеричних захворювань. І справа тут не тіль­ки в тому, що існує так звана стійкість збудника до антибіотиків. Головне все-таки - у відсутності статевого виховання, одне із за­вдань якого - попередження венеричних захворювань.

Правильне статеве виховання необхідне і для гармонійних по­дружніх відносин - важливого фактора повноцінної сім’ї, високої працездатності і активності у праці, гарного настрою, тобто всього того, що необхідно для високого рівня духовного здоров’я. І справа тут не лише у любові та повазі. Необхідна також і повноцінність людини саме у подружніх відносинах. Мається на увазі, що сім’я може успішно вирішувати свої проблеми лише у тому випадку, якщо вона заснована на взаємній любові подружжя, які здійснили одру­ження за власною згодою, а не завдяки чужій волі; якщо, вступаючи у шлюб, є повна готовність до взаємодопомоги і рівноправ’я у всіх видах сімейної діяльності, є здатність проявляти взаємну чуйність та піклування, а також терпіння і такт у вирішенні протиріч, які можуть виникнути у сім’ї; якщо ставлення до народження дітей та їх вихо­вання - це ставлення як до суспільного обов’язку.

3. Народжуваність та репродуктивна поведінка. Народжуваність у демографічному контексті - це процес діто­народження у сукупності людей, що складають генерацію, або у су­купності генерацій - населенні. Взаємодіючи зі смертністю, народжуваність зумовлює неперервність процесу відтворення населення. Народжуваність у демографічному розумінні як один із компонентів відтворення населення - це частота дітонародження у тій чи іншій сукупності населення. Тут береться до розрахунку і проміжок часу, до якого ця частота належить, - календарний рік. Отже, народжува­ність - це поняття перш за все статистичне.

Біологічним підґрунтям народжуваності є здатність людини до відтворення потомства: запліднення, зачаття й виношування плоду. Потенційна можливість дітонародження - плідність- реалізується у сукупності жінок у результаті репродуктивної поведінки, яка усуспільстві детермінована системою соціально зумовлених потреб і регульована соціальними й культурними нормами, традиціями, гро­мадською думкою.

Плідність являє собою біологічну здатність жінки, чоловіка (або шлюбної пари) до зачаття й народження живих дітей. Здатність до дітонародження необхідно відрізняти від фактичного дітонаро­дження, яке характеризує кількість народжених дітей. Плідність за­лежить від генетичних особливостей і стану здоров’я членів по­дружжя, від поєднання їхніх властивостей у шлюбі. Жіночу плід­ність характеризує здатність до зачаття, виношування плоду й наро­дження живої дитини, чоловічу плідність - здатність до запліднення. Оскільки через біологічну несумісність подружжя, які поодинці мають нормальну плідність, остання не може бути реалізована, до­цільніше говорити про плідність шлюбу або шлюбної пари.

Індивідуальна плідність може широко варіювати від майже по­вної неплідності до 35 живонароджень за все життя (в одноплідних пологах). Проте її рідко реалізують повністю. Середня плідність лю­дини як біологічного виду становить 10-12 живонароджень за все життя, або 12-15 вагітностей з урахуванням мертвонароджень та спонтанних абортів.

Для характеристики народжуваності на підставі остаточної кі­лькості народжень у шлюбної пари використовують показник про­дуктивностішлюбу, який обчислюють як середню кількість наро­джених дітей на один шлюб у шлюбній когорті - реальній або гіпо­тетичній. Значення продуктивності шлюбу коливаються від 11-12 народжень на один шлюб у ранніх шлюбах за відсутності внутрішньосімейного обмеження дітонародження та низького рівня неплід­ності до дуже низьких величин для пізніх шлюбів. Фактично середні показники продуктивності шлюбу дуже рідко перевищують 8 живо­народжень за все життя в шлюбі від 15 до 50 років. В історичній де­мографії зафіксовані приклади невеликих груп населення, які уніка­льно поєднували добре здоров’я, відносно високий рівень життя і відсутність обмежень дітонародження. У демографічних досліджен­нях плідність вивчають як один із чинників народжуваності й ре­продуктивної поведінки. Її оцінюють не лише за показниками народжуванос­ті у групах населення, які не обмежують дітонародження, й за пока­зниками поширеності неплідності.

4. Що розуміють під поняттям “репродуктивна поведінка”? Підрепродуктивною поведінкою у демографії розуміють сис­тему дій та відносин, які опосередковують народження або відмову від народження дитини у шлюбі або поза шлюбом. Автором цього визначення є російський демограф і соціолог В.О. Борисов, який запропонував його у 1970 році. Деякі дослідники використовують для позначення репродуктивної поведінки та її змісту й інші термі­ни, нариклад, генеративна поведінка.

Репродуктивна поведінка охоплює, з одного боку, дії та відно­сини, повязані із здійсненням повного репродуктивного .циклу й послідовною зміною репродуктивних подій, а з іншого, - дії та від­носини, які перешкоджають настанню кожної ланки репродуктивно­го циклу. Для позначення останніх використовують поняття “регу­лювання народжуваності”, “внутрішньосімейний контроль за наро­джуваністю”, “планування сім'ї”. В теорії репродуктивної поведінки всі вони об'єднані поняттям “контрацептивна поведінка”. Застосу­вання контрацепції та штучного аборту, знижена плідність або не­плідність шлюбної пари є причинами неповноти репродуктивного циклу. За нормальної плідності та відсутності внутрішньосімейного контролю за народжуваністю репродуктивний цикл розгортається послідовно й завершується живонародженням.

Народження дітей у шлюбі пов’язане з чергуванням повних та часткових репродуктивних циклів, при цьому кількість повних цик­лів визначена кількістю живонароджень. Чим нижчий рівень потре­би сім'ї в дітях, тим більша частина її репродуктивного періоду жит­тя жінки (він становить у середньому 25 років - від 18 до 43 років) буде пов’язана з частковими репродуктивними циклами.

Розрізняють три головних типи репродуктивної поведінки - ба­гатодітну (потреба у 5 і більше дітях), середньодітну (потреба у 3-4 дітях) та малодітну (потреба в 1-2 дітях).

Для багатодітної репродуктивної поведінки часткові цикли зумовлені переважно біологічни­ми чинниками - особливостями плідності; для малодітного типу ре­продуктивної поведінки вони пов’язані з попередженням та перери­ванням вагітності.

З точки зору соціально-психологічної зумовлено­сті репродуктивної поведінки усі її три типи мають спільну структу­ру регуляції поведінки. Як головний результат репродуктивної пове­дінки особистості та сім’ї розглядають підсумкову кількість наро­джень наприкінці репродуктивного періоду життя.

Середня кількість дітей у сім’ї як індикатор інтенсивності дітонародження дає можли­вість оцінити рівень народжуваності у країні загалом.

В останні 20 років демографи значно просунулися вперед у розумінні механізму впливу соціально-економічних умов на народжуваність та причин її зниження до надто низького рівня. Важливим досягненням стало усвідомлення того, що соціально-економічні умови впливають на народжуваність не безпосередньо, а через репродуктивну поведі­нку, зміни у структурі потреб, цінностей, норм. І тоді як най­важливіше методологічне завдання постала необхідність емпірично­го дослідження репродуктивних установок.

Репродуктивна установка є не що інше, як психічний регуля­тор поведінки, схильність особистості, яка визначає узгодженість різного роду дій, зумовлених позитивним або негативним ставлен­ням до народження певної кількості дітей. Репродуктивна установка означає готовність до певного результату репродуктивної поведінки, прийнятність для особистості народження тієї чи іншої кількості дітей, у тому числі синів та дочок.

Репродуктивних установок може бути скільки завгодно. Як правило, їх поділяють на дві головні групи: установки дітності, які регулюють досягнення головного результату репродуктивної пове­дінки, та установки, які так чи інакше пов’язані з практикою контраце­пції. Про наявність репродуктивної установки можна говорити, як­що індивід має нормальну плідність. У випадку неплідності збере­жена готовність мати дітей розцінюється як установка до усинов­лення (удочеріння).

Репродуктивна установка складається з трьох компонентів: когнітивного (пізнавального), афективного (емоційного) та поведінкового (спонукального). Сутність репродуктивної установки виявляє себе у взаємодії всіх трьох компонентів і не зводиться до якогось одного з них.

Когнітивний компонентвідображає орієнтації на ту чи іншу кількість дітей, на інтервали між їх народженнями, установку на ба­жану стать дитини, на вагітність та її щасливе завершення.

Емоційний компонент репродуктивної установки складають по­зитивні та негативні почуття, пов’язані з народженням тієї чи іншої кількості дітей.

Поведінковий компонент репродуктивної установки характеризує інтенсивність спонукань до народження, потужність або слабкість репродуктивної установки.

Відомості про репродуктивні установки отримують зазвичай при опитуваннях виключно жінок. Як свідчать більшість літератур­них джерел, у 30-50 % сімей наявний незбіг репродуктивних установок членів подружжя. Крім того, було виявлено, що репроду­ктивні установки формуються, як правило, ще у дитячому віці. Най­більш поширеними у демографії стали показники, що вимірюють когнітивний компонент репродуктивної установки. Серед них - ба­жана кількість дітей, очікувана кількість дітей, планована кіль­кість дітей.

Найнадійніший серед них - показник очікуваної кіль­кості дітей. Емоції вимірюють, як правило, при вивченні репродук­тивної мотивації, яка розкриває якісний бік потреби в дітях, її зміст і виражає спонукальний компонент репродуктивної установки.

Репродуктивна мотивація, або репродуктивні мотиви, або моти­ви народження дітей - це психічний стан особистості, який спонукає її до досягнення особистих цілей економічного, соціального й пси­хологічного характеру через народження певної кількості дітей. Мо­тив народжування характеризує сенс появи дитини будь-якої черго­вості, а також певної статі. Розрізняють економічні, соціальні та психологічні мотиви народження дітей.

Економічні репродуктивні мотиви пов’язані з прагненням особистості зміцнити добробут сім’ї та економічний статус батьків, з різними пільгами, надаваними при народженні певної кількості ді­тей.

Соціальні репродуктивні мотиви сприяють збереженню або підвищенню соціального статусу батьків та їх суспільного авторите­ту й престижу, спадковості роду й сім’ї.

Психологічні репродуктивні мотиви поділяють на три групи:

- перша - мотиви, зумовлені потребою у напо­вненні свого життя сенсом, потребою у синівській або дочірній лю­бові, повазі, прагненням продовжити себе в дітях, відкрити через спілкування з ними раніше незнані аспекти життя;

- друга - потреба у піклуванні про малу дитину та любові до неї, бажання виховати в ній особистість, передати їй свій життєвий досвід;

- третя - умовно об’єднує решту різновидів репроду­ктивних мотивів - бажання уникнути самотності на старість, бажан­ня членів подружжя зміцнити шлюб тощо.

У різні історичні періоди пріоритетними були ті чи інші групи мотивів. Різними можуть виявитися й просторові складники репро­дуктивної мотивації. У минулому, коли в суспільстві переважала потреба у багатодітності й перевагу віддавали синам, пріоритетними були економічні репродуктивні мотиви. Сьогодні ж, за установки на одну дитину, для батьків прийнятні однаковою мірою діти будь-якої статі. За умов малодітності народження однієї дитини або двох дітей пов’язане передусім з психологічними мотивами. Слід також зазна­чити, що мотиви народження дітей значною мірою диференційовані етнічною приналежністю батьків, національною традицією, релігій­ними нормами.

5. Структурно-функціональна модель формування сексуальної культури в умовах навчального закладу. XXI століття змінює світобачення людини не тільки до життя, здоров’я, системи загальнолюдських цінностей, але й до статевого життя і сексуальних цінностей. Щоб виховати сексуально-культурну людину необхідно знати, що таке сексуальна культура.

Сексуальна культура - це аспект культури, який стосується шлюбно-сімейних традицій, вірувань, цінностей, орієнтацій та поведінки статей. Сексуальна культура передусім включає в себе морально-психологічні якості особистості, оцінку різних граней статевого "я". Сюди включають самооцінку, ставлення до власного тіла, ступінь розуміння та саморегуляція сексуального потягу, уміння встановлювати контакти з особами протилежної статі, підтримувати дружні зв’язки і таке інше.

Сексуальна культура - це здатність до вироблення власної лінії поведінки у близьких контактах, контролю власної поведінки у цих ситуаціях, контроль власної сексуальності, переживання радості від відчуття себе сексуальною істотою, здатність дарувати себе коханій людині. Сексуальна культура - це не тільки вміння діставати насолоду самому, а й задовольняти партнера.

Людина сексуальної культури передбачає і те, що юнак або дівчина, спілкуючись, повинні знати, як проявляється сексуальність у неї і у партнера, до чого може призвести вихід на інтимне спілкування, як контролювати свої статеві потяги і що робити в період статевого збудження.

Отже, сексуальна культура - це відносини між юнаком та дівчиною, чоловіком та жінкою в інтимній сфері, побудовані на досягненні сексуальної гармонії, задоволенні індивідуальних потреб кожного з одночасним шануванням та пристосуванням до тонкощів натури партнера; це сукупність знань про функціонування людини як сексуальної істоти.

Сьогодні дуже важливою є підготовка молоді до самостійного статевого життя, формування у них норм сексуальної поведінки та сексуальних орієнтацій, формування усвідомленого вибору певної лінії статевої поведінки, вироблення сталих вмінь орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях. Це є найважливіші завдання навчальних закладів.

Виходячи з цього, формування сексуальної культури молоді в умовах навчального закладу передбачає:

- пропаганду сексуальної культури, що полягає у відповідному ставленні до статевого життя, шлюбу та створення сім’ї;

- виховання соціально - ціннісних мотивів будь-якої діяльності (навчальної, суспільно-корисної, продуктивної), спрямованої на зміцнення та збереження сексуальної культури;

- формування і розвиток навичок самовиховання (самоорга­нізації, самореалізації, самореабілітації, корекції вчинків, визначення своєї позиції в житті);

- формування позитивних моральних якостей як громадянина, працівника, майбутнього сім’янина, тобто постійне прагнення до фізичного і духовного вдосконалення; формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя; формування обізнаності з етичними, психологічними, гігієнічними, фізіологічними аспектами статевого життя, устрою сім’ї та подружнього життя, формування особистості сім’янина.

 

Основна література по темі практичного заняття

1. Лукащук-Федик С.В. Репродуктивна культура особистості: Навчальний посібник.- Тернопіль: Астон, 2004.- С. 10-19.

2. Лукащук-Федик С.В., Поляруш Т.О., Волотовська Н.В. Проблеми сексуальної та репродуктивної поведінки молоді: Навчальний посібник.- Тернопіль:Астон, 2007.- С. 7-19.

3. Оржеховська В.М., Корчова Г.Л. Формування сексуальної культури молоді.- К.:ВПЦ “Експрес”, 2005.- С. 42-87.

4. Страшко С.В., Кривич І.П. Інфекційні хвороби, що набули соціального значення. К.:”Освіта України”, 2006.- 56 с.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Дисципліни “БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”

ТА СПОРТУ УКРАЇНИ... Тернопільський національний економічний університет Кафедра психологічних і педагогічних дисциплін...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Текстовий матеріал

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Особливості формування здоров’я молоді в Україні перехідного періоду.
1. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності.Вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності” розпочинається з назви, яку складають два слова “безпека” і “життєдіяльніст

Правові основи безпеки життєдіяльності.
Створення і розвиток будь-якої держави, у тому числі незалежної України супроводжується і створенням безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини. Основне місце

Основні визначення здоров’я і вплив на нього навколишнього середовища.
Своєрідним дзеркалом соціально-економічного, екологічного, демографічного і соціально-гігієнічного благополуччя країни є здоров’я. Нерідко здоров’я розглядають як відсутність хвороби. Але, згідно С

Особливості формування здоров’я молоді в Україні перехідного періоду.
Характерною рисою суспільства перехідного періоду, що потребує активних позицій і дій, можна вважати підвищення ролі молоді у життєдіяльності суспільства. Великий обсяг інформації, високий ступінь

Ускладнення травм.
Найбільш небезпечні ускладнення травм – це кровотеча, шок і пошкодження внутрішніх органів. Кровотечеюназивається витікання крові з кровоносних судин в результаті порушенн

Грози і ураження блискавкою.
4. Вплив шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань на організм людини. 5. Безпека експлуатації користувачів комп’ютерно-дисплейної техніки. 6. Мобільні телефони і здоров’я лю

Вплив на організм синтетичних миючих засобів.
1. Отруєння солями важких металів.Серед хімічних небезпечних і шкідливих факторів довкілля досить поширеними є важкі метали – ртуть, свинець, цинк, марганець та їхні сполуки. Вони

Біоетика та біобезпека - основні поняття.
1. Загальна характеристика біологічних шкідливих та небезпечних факторів довкілля.Біологічні чинники природного походження створюють значні проблеми для забезпечення нормальної жит

Конфлікти: види, наслідки.
1. Основи фізіології праці.Праця - це цілеспрямована діяльність людини, в результаті якої вона створює матеріальні та інші цінності, необхідні для задоволення її потреб. У

Контроль за безпекою продуктів харчування.
  1. Основи та принципи раціонального харчування. Із визначення поняття “життя”слід зрозуміти, що обмін речовинами і енергією організму з зовнішнім с

Максимально допустимі рівні вмісту пестицидів у харчових продуктах
Назва пестициду Харчові продукти, мг/кг ДДД, мг/кг

Контроль за безпекою продуктів харчування.
За законом України про якість і безпеку харчових продуктів та харчової сировини забороняється реалізація й використання вітчизняних та ввезення в Україну імпортних харчових продуктів без маркування

Профілактика радіаційних уражень та їх наслідків, радіозахисне харчування.
1. Класифікація та рівні надзвичайних ситуацій (НС). Постановою КМУ № 1099 від 15.07.99 року затверджено “Положення про класифікацію НС”. Відповідно до причин походження подій, що можуть з

Зобов’язання власників та працівників підприємств щодо забезпечення пожежої безпеки.
1.Загальна та місцева дія електричного струму на організм людини. Швидке упровадження електричної енергії у побут та промисловість спричини ли виникнення ряду травм, пов’язаних з дією електричного

Категорія машинобудівних підприємств з тоски зору вибухопожежної небезпеки
Характеристика Катего- рія Найменування виробництва Виробництва, пов’язані з переробкою твердих горючих матеріалів, а т

Текстовий матеріал
до практичного заняття на тему “Концепція допустимого ризику. Принципи забезпечення безпечної діяльності”   1. Поняття про ризик.Небезпека в

Ризик - це кількісна оцінка небезпеки, яка визначається як добуток ймовірності негативної події на величину можливого збитку (шкоди) від неї.
Кожен вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад: кількість загиблих, поранених або хворих; площа зараженої території; вартість зруйнованих будівель тощо. Найбільш універсальний кіл

Рівень імовірності небезпек
Вид Рівень Опис наслідків Часта А Велика ймовірність того що подія відбудеться.

Індекс ризику небезпеки
  Класифікація ризику Критерії ризику 1 А, 1 В, 1 С, ІІ А, ІІ Б, ІІІ А Неприпустимий (надмірний)

Найбільші небезпеки загибелі людей у США
  № п/п Небезпека 1. Паління 2. Споживання алкоголю

Текстовий матеріал
до практичного заняття на тему “Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, лудоманія, тютюнопаління” Наркоманія і токсикоманія - це хвороби, які проявляються непереборним потяг

Текстовий матеріал
до практичного заняття на тему “ Безпека в умовах кримінальної злочинності і тероризму “ 1. Причини зростання злочинності.Злочинність – актуальна соціальн

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги