Якісна оцінка частоти реалізації небезпеки.

Категорія й частота реалізації небезпеки визначаються відповідно за таблицями 1.1 та 1.2.

Таблиця 1.1

Шкала для встановлення категорії небезпеки за викликаними наслідками
Категорія	Характеристика наслідків реалізації небезпеки
IV	Небезпека, реалізація якої може швидко й з високою ймовірністю спричинити значний збиток для підприємства і (або) навколишнього середовища, а також масову загибель або травми людей
III	Небезпека, реалізація якої може швидко та з високою ймовірністю спричинити значний збиток для підприємства і (або) навколишнього середовища й можливу загибель або травми хоча б однієї людини
II	Небезпека, реалізація якої може спричинити затримку виконання завдання підприємством, привести до зниження працездатності людей, а при тривалому впливі – до захворювань
I	Небезпека, при реалізації якої значення її параметрів не виходять за межі припустимих

Таблиця 1.2

Якісні оцінки частоти реалізації небезпеки
Частота реалізації небезпеки	Якісний опис
Часта реалізація	Небезпека спостерігається постійно
Ймовірна реалізація	Ймовірно часте виникнення небезпеки
Можлива реалізація	Небезпека спостерігається кілька разів за період роботи
Рідка реалізація	Цілком можливе виникнення небезпеки хоча б раз
Практично неймовірна реалізація	Виникнення небезпеки малоймовірне, але можливе хоча б раз

 

Як ризик при виконанні якісного аналізу використовується ранг небезпеки.

Ранг може приймати п'ять значень, що визначаються за таблицею 1.3.

 

Таблиця 1.3

Матриця визначення рангу небезпеки
Частота виникнення небезпеки	Категорія небезпеки
IV	III	II	I
Часта реалізація	АА	АА	С	С
Ймовірна реалізація	АА	А	С	С
Можлива реалізація	А	А	С	D
Рідка реалізація	А	В	D	D
Практично неймовірна реалізація	В	В	D	D

 

Ранги небезпек:

АА– обов’язкові заходи для зниження рангу шляхом внесення змін у проект;

А– обов’язковий кількісний аналіз безпеки і проведення всього комплексу заходів для забезпечення безпеки;

В– бажане проведення кількісного аналізу, обов'язкове застосування заходів для забезпечення безпеки;

С– рекомендується проведення якісного аналізу, при необхідності – використання систем життєзабезпечення і проведення захисних заходів;

D– застосування заходів для забезпечення безпеки не потрібно.

ІІ етап: кількісний аналіз ризику.

Мета кількісного аналізу ризику – вибір найбільш ефективної системи захисту від небезпеки.

Рішення про проведення кількісного аналізу тієї чи іншої небезпеки приймають на етапі якісного аналізу. Для обраної небезпеки визначають такі кількісні характеристики:

1) імовірність виникнення небезпеки - Р;

2) очікувані втрати при реалізації небезпеки - Е (найчастіше цю

величину вимірюють у грошах);

3) ступінь ризику - R:

R = Р х Е (1.1)

Після цього обирають кілька варіантів захисних заходів (альтернатив). Для кожної альтернативи визначають нові значення імовірності й міри критичності. Аналізуючи величину зниження міри критичності з урахуванням витрат на впровадження захисного заходу, роблять висновок про ефективність тієї чи іншої альтернативи.

2 Побудова «Дерева відмов»

Для визначення ймовірності виникнення небезпеки, а також вибору більш діючих методів захисту від неї, при виконанні кількісного аналізу використовують методику побудови «дерева відмов».

Дерево відмов – структурно–логічна схема, яка пов'язує небезпечну подію (головну) з основними (вихідними) подіями, які спричинили появу головної події.

Основні події знаходяться в основі дерева відмов і ймовірності їхньої появи відомі. Дерево відмов будують, застосовуючи «зворотню» логіку, тобто відповідають на питання: в результаті чого відбулася подія?

При побудові дерева відмов застосовують два види символів:

1) логічні символи

 

	«І» – вихідна подія відбувається, якщо усі вхідні події трапляються одночасно
	«АБО» – вихідна подія відбувається, якщо трапляється будь–яка з вхідних подій

 

 

2) символи подій

 

	Найбільш розповсюджений тип подій, на який накладені додаткові характеристики (головна подія)
	Основна (вихідна) подія, забезпечена достатніми даними

 

Після побудови дерева відмов визначають ймовірність реалізації головної події. Для цього складають логічне вираження, що пов'язує ймовірність головної події з ймовірностями основних подій. З цією метою використовують наступні залежності.

 

Для логічного символу «І»

 

Вираження для визначення ймовірності настання головної події: РI = РII х РIII

 

Для логічного символу «АБО»

 

Вираження для визначення ймовірності настання головної події: РI = 1– (1–РII) х (1–РIII)