Методологія та методи соціальних досліджень

ББК 60.5я73

 

Рецензенти: В.А.Полторак, доктор філософських наук, професор

В.І.Судаков, доктор соціологічних наук, професор

 

 

Борисова Ю.В. Методологія та методи соціальних досліджень. – Київ: Державний Центр соціальних служб для молоді, 2003. – ___ с.

У навчальному посібнику викладені питання методологічного забезпечення дослідницької діяльності у мережі центрів соціальних служб для молоді; розглянуто види, етапи організації та проведення соціальних досліджень, компоненти і принципи розробки програми дослідження, засоби забезпечення достовірності соціальної інформації; конкретизована специфіка провідних методів отримання, опрацювання, аналізу та представлення емпіричних даних; висвітлюються можливості та основні напрямки застосування результатів соціальних досліджень у практичній діяльності центрів соціальних служб для молоді.

Видання призначене для працівників центрів соціальних служб для молоді, інших органів та установ, що здійснюють практичну соціальну роботу з різними категоріями населення, а також для всіх, хто цікавиться питаннями організації та проведення соціальних досліджень.

 

ISBN ã Ю.В.Борисова, 2003

ã Державний Центр соціальних служб для молоді

ЗМІСТ

 

Вступ

РОЗДІЛ І. МЕТОДОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

1.1. Методологічні засади соціального пізнання

1.2. Методологія, методи, техніка, процедура соціальних досліджень

 

Література

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ МОЛОДІ

2.2. Програма соціального дослідження 2.3. Планування соціального дослідження 2.4. Побудова вибірки досліджень з молодіжної проблематики

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОГО ПІЗНАННЯ

 

Поняття методу та методології

Метод – це систематизований спосіб досягнення теоретичного чи практичного результату на основі конкретних принципів пізнання та діяльності. Обрати… Методи, поряд з найбільш загальними принципами, формами та способами наукового… Протягом свого розвитку, мабуть, жодна наука (особливо це стосується наук соціально-гуманітарного напрямку) не…

Роль загальнонаукових методів у соціальному пізнанні

Особливий статус у арсеналі загальнофілософських пізнавальних методів має діалектичний метод. В його основу покладено зв’язок теорії та практики,… Сутність принципу єдності логічного та історичного полягає у аналізі… Принцип сходження від абстрактного до конкретного відображає спрямованість процесу пізнання як рух від попередніх…

Питання до теми

1. Надайте визначення поняттям “метод” та “методологія”.

2. Яку роль відіграють загальнонаукові методи у соціальному пізнанні?

3. В чому полягає специфіка методології соціального пізнання?

4. Назвіть основні компоненти системи соціального знання.

5. Які групи категорій можна виділити у теорії соціальної роботи за рівнем узагальнення?

6. Чому соціальні науки можна вважати мультипарадигмальними?

7. Яким чином відрізняються дослідження у сфері соціальної роботи, що здійснюються в межах кількісного та якісного методологічних підходів?

МЕТОДОЛОГІЯ, МЕТОДИ, ТЕХНІКА, ПРОЦЕДУРА

СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

 

Методологія та методи конкретного соціального дослідження у сфері соціальної роботи

Методологія конкретного соціального дослідження – стратегія наукового пошуку, яка спирається на усвідомлення завдань, методів його проведення, програмних установок, нормативів теорії предметної області. Методологія дослідження включає всю сукупність процедур, спрямованих на одержання необхідної інформації, її опрацювання та аналіз (методи, методику, техніку), підкоряючи їх загальним пізнавальним та прагматичним цілям.

Вище було розкрито зміст такої складової методології дослідження, як метод. Які ж саме методи застосовуються у дослідженнях, що проводять фахівці ЦССМ з метою розв’язання тих чи інших теоретичних та практичних завдань соціальної роботи з молоддю? У таблиці 1 наводиться класифікація методів досліджень у сфері соціальної роботи, побудована за основними критеріями їх диференціації.

Таблиця 1

Класифікація методів досліджень у сфері соціальної роботи

В залежності від того, на що спрямований процес дослідження, тобто що виступає його об’єктом – окремий індивід, група людей, верства населення чи… В зв’язку з тим, що об’єктом соціального експерименту чи спостереження не… Методи соціальних досліджень, зокрема, тестове та анкетне опитування, інтерв’ю, спостереження, експеримент, є…

Методика, техніка, процедури соціального дослідження

Техніка – система операцій, пов’язаних з реалізацією конкретного методу. Наприклад, якщо методом одержання соціальної інформації обране опитування,… Процедура – це послідовність операцій під час організації та проведення… Ефективність будь-якого соціального дослідження суттєво залежіть від ступеню досконалості його методологічного базису.…

Питання та завдання до теми

1. Які чинники визначають методологічний рівень конкретного соціального дослідження?

2. Що впливає на вибір методів одержання інформації при організації дослідження у сфері соціальної роботи?

3. Які методи одержання емпіричної інформації доцільно застосувати для вивчення

- умов життя різних категорій сімей;

- професійних орієнтацій учнівської молоді;

- діяльності Центрів соціальних служб для молоді у сучасних умовах.

4. Що таке процедура та техніка соціального дослідження? Наведіть приклади технік дослідження, якщо провідним методом збирання даних при вивченні ефективності групових форм навчання обране включене спостереження.

 

Список літератури

1. Бутенко И.А. Социальное познание и мир повседневности. - М., 1987. 2. Голенкова З.Т., Филиппов Ф.Р. Социологическая теория и социальная практика… 3. Голофаст В.Б. Методологический анализ в социальном познании. - Л., 1981.

Поняття, специфіка, функції соціального дослідження

Пізнавальна функція полягає в одержанні нових наукових знань про соціальні, соціально-економічні, соціально-психологічні, соціально-демографічні,… Соціальні дослідження дозволяють визначити найнагальніші проблеми… Соціальне дослідження не є простим відстеженням тих процесів, які відбуваються у молодіжному середовищі, на рівні…

Етапи соціального дослідження

Етап підготовки охоплює широке коло теоретичних та емпіричних питань, пов’язаних з вибором методологічних орієнтирів, методичної платформи… На підготовчому етапі здійснюється розробка, випробування (пілотаж) та… Польовий етап передбачає отримання первинної соціальної інформації, яка фіксується за допомогою відповідного…

Питання до теми

1. Розкрийте сутність поняття “соціальне дослідження”. В чому полягають характерні особливості соціального дослідження у порівнянні з іншими видами наукового пошуку?

2. Назвіть основні функції соціальних досліджень.

3. З яких етапів складається процес соціального дослідження та які види діяльності виконуються на кожному з етапів?

4. Якими є основні види порівняльних соціальних досліджень?

5. Розкрийте призначення пошукових, пілотажних, описових, експериментальних та проектно-конструкторських соціальних досліджень.

ПРОГРАМА СОЦІАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

 

 

Поняття, функції, структура програми соціально дослідження

Програма соціального дослідження (у перекладі з грецьк. - "план наміченої діяльності, розпорядження") - науково змістовний документ, що… Програма виконує функції методологічного і методичного обґрунтування… На структурні особливості програмного документа впливають професіоналізм та досвідченість дослідника, його світогляд,…

Етапи розробки програми соціального дослідження

Проблемау соціальному дослідженні (у перекладі з грецьк.–перешкода на шляху досягнення мети; труднощі, завдання)-протиріччя, яке викликане… Таким чином, без визначення проблеми не є доцільною реалізація будь-якого… Як правило, проблема дослідження у загальних рисах окреслюється замовником, надалі ж вона детального обговорюється з…

Питання та завдання до теми

2. Чому якість програми впливає на змістовність результатів соціального дослідження? 3. Розкрийте зміст початкового етапу розробки програми дослідження. 4. Яким чином здійснюється конкретизація об’єкта та предмета соціального дослідження?

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Сутність та складові організації соціального дослідження

Під організацією соціального дослідження розуміють забезпечення його підготовки та проведення у відповідності до наукових та програмних вимог.… Теоретико-методологічний аспект організації соціального дослідження передбачає… Фінансово-матеріальна складова організації дослідження пов’язана з вирішенням проблеми джерел та обсягів фінансування…

Елементи планування соціального дослідження. Види планів

В дослідницькій практиці можуть використовуватися стратегічний план, якій схематично відображає принципові аспекти усього циклу дослідницьких… Таблиця 2.

Структура плану соціального дослідження

  * У теоретичному дослідженні підготовчий етап є тривалішим, аніж у…  

Питання та завдання до теми

1. Виділіть складові організації соціального дослідження та розкрийте їх зміст.

2. Опишіть структуру робочого плану дослідження.

3. Назвіть основні види планів соціальних досліджень. В чому полягають передумови застосування кожного з них?

4. Порівняйте особливості планування теоретико-прикладного та прикладного досліджень.

5. Складіть кошторис моніторингового дослідження проблем бідності у вашому регіоні.

 

 

ПОБУДОВА ВИБІРКИ У СОЦІАЛЬНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ

З МОЛОДІЖНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ

 

 

Визначення, витоки та основні категорії вибіркової процедури

Крім обсягу та однорідності генеральної сукупності на обсяг вибірки також впливає й необхідна досліднику точність прогнозу, яка визначається… Як можна бачити з таблиці 3, відповідність вибірки генеральній сукупності… Таблиця 3

Характеристики випадкової вибірки різного обсягу

Треба зазначити, що вищезгадані статистичні закони не зажди застосовувалися при проведенні соціальних досліджень. Довгий час дослідники вважали, що… Розглянемо деякі ключові категорії вибіркової процедури. Вибіркова сукупність - частина генеральної сукупності чи об'єкта дослідження, в якій відображуються їх основні…

Формули для розрахунку обсягу простої випадкової вибірки

Якщо для характеристики розподілення кількісних ознак застосовується показник дисперсії, то для якісних ознак це величина pq. Наприклад, обсяг…   pq = 400/900 Х (1 – 400/900) » 0,45 Х 0,55 » 0,25

Таблиця для визначення члена сім’ї, якій підлягатиме опитуванню

Якщо відібрана сім’я недоступна під час всього періоду опитування, або нікого з її членів не вдається застати вдома протягом трьох відвідувань,… Крім випадкових, у практиці соціальних досліджень, які проводять ЦССМ, активно… Застосування квотної вибірки передбачає наявність даних щодо розшарування генеральної сукупності (одночасно чи окремо)…

Деякі принципи розрахунку обсягу вибірки

На рішення дослідника відносно обсягу вибірки суттєво впливають міркування фінансового характеру, бажання застосувати матеріальні ресурси якомога… Як було зазначено вище, обсяг вибірки напряму залежіть від ступеню… Звичайно ж, немає необхідності відображати у вибірці з метою подальшого вивчення всі властивості досліджуваного…

Питання та завдання до теми

1. В чому полягає призначення вибіркової процедури у дослідженні з молодіжної проблематики? 2. Розкрийте сутність понять “генеральна та вибіркова сукупності”,… 3. Назвіть основні різновиди простого імовірнісного відбору.

Список літератури

2. Бутенко И.А. Организация прикладного социологического исследования. - М.: Тривола, 1998. - 224с. 3. Гарипов Я.З., Рысков И.Н. Построение типологии… 4. Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований: Учебное пособие. - М.: МГУ, 1988. -…

Сутність процедури вимірювання

На відміну від вимірювання у природничих та точних науках, присвоєння чисел тим чи іншим сторонам соціального об’єкту не дозволяє створити його… Набір властивостей об’єкта та чисел, які їм приписуються, називають шкалою…

Види шкал та припустимі математичні операції з ними

Першу групу створюють номінальні шкали, які за своїми вимірювальними здатностями є найслабкішими. Номінальні шкали дозволяють здійснювати якісну… Незважаючи на вузькі математико-статистичні можливості, номінальні шкали…  

Обґрунтованість вимірювання

Засобом встановлення обґрунтованості вимірювання можуть бути логічні міркування дослідника (обґрунтованість за змістом) чи використання певних…   Наприклад, логічної помилки можна припуститися при спробах встановити час, який респондент затрачує на перегляд…

Стійкість вимірювання

Збіги та розходження результатів двох замірів можна побачити, заносячи їх у відповідну таблицю, де збіги фіксуються знаком “+”, розбіжності –… Таблиця 7

Таблиця перевірки відповідності результатів замірів

Досліджуваних характеристик

  Нехай на стійкість перевіряються декілька шкал з загальною кількістю пунктів,…  

Точність та правильність вимірювання

Іншим чинником, що впливає на точність та правильність вимірювання, є дрібність шкали. Очевидно, що чим більшою буде кількість градацій шкали, тим… Водночас, шкала з занадто великою кількістю пунктів дає нестійкі дані, тобто… Оптимальна дрібність шкали визначається наступним чином: кількість пунктів шкали поступово збільшується та паралельно…

Питання та завдання до теми

 

1. Що таке надійність вимірювання ? Назвіть складові критерію надійності вимірювальних процедур.

2. Чому необхідно здійснювати перевірку шкал на надійність на етапі конструювання інструментарію?

3. Розкрийте зміст основних процедур перевірки надійності вимірювань.

 

Список літератури

1. Белоконный П.Г. Модели и методы социальных измерений и устойчивость децентрализованной производственной системы. - К., 1991. 2. Білосвіт К.Д., Паниотто В.І. Вимірювання у конкретно-соціологічному… 3. Волович В.И. Надежность информации в социологическом исследовании. Проблемы методологии и методики. - К., 1974. …

АНАЛІЗ ДОКУМЕНТІВ У ДІЯЛЬНОСТІ

ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ МОЛОДІ

Сутність та пізнавальні можливості методу аналізу документів

Сьогодні документи супроводжують людину протягом всього її життя: факти її народження, вступу до того чи іншого закладу або установи, зміни… Аналіз документів – метод отримання даних у соціальному дослідження за… Особливого значення для організації та проведення досліджень у сфері соціальної роботи з молоддю набувають документи…

Види документів

Документи, які застосовуються у діяльності ЦССМ, можна класифікувати за різними ознаками. Залежно від способу фіксації інформації їх поділяють на… За своїм статусом документальні джерела інформації поділяють на офіційні та…  

Відбір документів для вивчення

На відміну від побудови вибірки для деяких інших способів збору інформації (наприклад, опитування), процес відбору документів не підкоряється… Припущення про схожість документів, що входять до генеральної сукупності,… У випадку суттєвих розбіжностей між елементами генеральної сукупності доцільно використати стратифіковану вибірку,…

Види аналізу документів

Традиційний (змістовний) аналіз документів спрямований на вивчення сутності, логіки документального матеріалу, пізнання його основних ідей з… Осягнення контексту розгортання відображених у документах фактів дозволяє…  

Таблиця 8

Зразок класифікатора контент-аналіза публікацій з молодіжної проблематики   Жанр матеріалу Спрямованість інформації Знак інформації Часова орієнтація …

Сутність, переваги та недоліки методу спостереження

Спостереження – це візуальне сприйняття і реєстрація значимих щодо цілей дослідження соціальних явищ. На відміну від спостереження у повсякденному… Спостереження у порівнянні з іншими методами дослідження демонструє цілу низку… 1. Можливість сприймати та фіксувати події безпосередньо в момент їхнього прояву, а іноді – й брати в них участь. Така…

Види спостережень та їх особливості

У першому випадку включеність спостерігача в групу виявляється фактором взаємовпливу суб'єкта та об'єкта: вони реагують один на одного. Повідомлення… Результативність відкритого включеного спостереження безпосередньо… В другому випадку суб'єкт (спостерігач) також не позбавлений впливу з боку об'єкта, у той час як останній, не будучи…

Специфіка реалізації стандартизованого спостереження

  Кодування елементів ситуації (засідання трудового колективу): а - виступ…  

Зразок протоколу спостереження

  На відміну від протоколів спостереження, картки можуть готуватися окремо для… Щоденник спостереження - документ, що дозволяє зафіксувати результати спостережень в описовому вигляді. Інформація,…

Схема дослідження поведінки учнів у шкільному колективі

Методом спостереження

Дослідник може мати за мету фіксувати під час спостереження одночасно різні параметри досліджуваних явищ. Наприклад, якщо предметом дослідження є… Часто розробці системи ознак ситуації передує самостійне дослідження, яке…

Схема дослідження процесів групової динаміки методом спостереження

Область позитивних соціальних емоцій	А	1. Устремління до солідарності, підбадьорювання, підтримка інших членів групи 2. Зняття напруги, жарт, сміх, виявлення задоволення 3. Схвалення дій, спокійне сприйняття, розуміння, спільна дія, поступка
Область проблем	В	4. Пропозиція, вказівка, що передбачають незалежність інших членів групи 5. Висловлювання думки, побажання, оцінка 6. Орієнтування інших членів групи, інформування, повторення, роз’яснення, підтвердження
Емоційно-нейтральна область	С	7. Прохання у роз’ясненні, орієнтуванні, інформуванні, повторенні, підтвердженні 8. Прохання висловити думку, надати оцінку, демонстрування почуттів, бажань 9. Прохання висловити пропозицію, вказати можливі способи дії
Область негативних соціальних емоцій	Д	10. Несхвалення, пасивне неприйняття, відмова у допомозі 11. Виявлення напруги, стурбованості, прохання по допомогу, відмова від участі 12. Виявлення антагонізму, неповаги щодо інших членів групи, самозахист

 

Означені типи поведінки були виділені по результатах лабораторного спостереження під час участі членів досліджуваної групи у вирішенні проблемного завдання. На думку Р.Ф.Бейлза, саме така діяльність складає основу формування інтерперсональних відносин у групі.

Як можна бачити з наведеної таблиці, типи поведінки, що належать до області А, можна характеризувати як однозначно позитивні, в той час як поведінкові акти зони Д є в різному ступені негативно спрямованими. Фіксуючи ступінь представленості у груповій взаємодії різних типів поведінки, можна одержати “профілі” групи. Наприклад, 25% всіх поведінкових актів – позитивні, 12% – негативні і т.д.

Якщо принципового значення для дослідника набуває інтенсивність вираженості тих чи інших ознак досліджуваного явища, кожна ознака розташовується на шкалі, отримуючи відповідне числове значення. В такий спосіб властивості об’єкту набувають не тільки якісного, але й кількісного змісту. Ця процедура певним чином уніфікує одержані дані, полегшує їх опрацювання та аналіз, надає можливість порівнювати характеристики різних об’єктів та явищ.

Бажано, щоб інструментарій спостереження був апробований ще до початку етапу збирання інформації. Це дозволить уточнити як його форму, так і зміст.

Спостерігач вносить у завчасно підготовлені протоколи спостереження не все, а тільки те, що безпосередньо або опосередковано сприяє проясненню проблеми. При цьому записуються тільки реальні факти, які віддзеркалюють ситуацію, що спостерігається. Не слід робити завчасних висновків та підміняти ними об’єктивні дані: інтерпретація інформації слідує тільки після її отримання в якомога найбільш повному обсязі.

Перевага процедури стандартизації спостереження полягає у тому, що вона полегшує інтерпретацію поведінки досліджуваних у термінах логіки дослідження, його концептуальної схеми.

Вагому допомогу у здійсненні спостереження можуть надати досліднику технічні засоби – пристрої для ведення аудіо- та відеозапису, які, по-перше, без суттєвих спотворень відбивають хід подій, що відстежуються, дозволяючи фіксувати їх систематично та безперервно, і по-друге, надають можливість в будь-який момент повернутися до отриманого матеріалу з метою його більш глибокого аналізу. Водночас, необхідно враховувати, що технічні засоби не можуть повністю замінити безпосередніх вражень від побаченого під час спостереження. Особиста участь дослідника у спостереженні робить його начебто частиною досліджуваного об’єкта, а сам процес перетворює на дійсно творчу діяльність. Тому у дослідницькій діяльності доцільно сполучати різні засоби одержання інформації.

Крім пристроїв для ведення аудіо- та відеозапису, в тому числі й прихованим від спостерігаємих чином, в спеціально оснащених та пристосованих для потреб дослідницької діяльності лабораторіях можуть використовуватися такі засоби, як дзеркальна стіна, система мікрофонів, хронограф для фіксації тривалості тих чи інших процедур, швидкості виконання певних операцій.

Іноді в пізнавальній діяльності метод спостереження застосовується як складова більш масштабного експериментального дослідження; в даному випадку воно перестає бути пасивною реєстрацію подій та передбачає певні зміни у досліджуваній ситуації. Так, відомі експерименти, під час яких встановлювалася наявність у досліджуваних установок на порушення соціальних норм. Спеціально для цього створювалася ситуація, в який індивід діяв відповідно до сформованих установок (наприклад, під впливом асоціальної поведінки когось з оточуючих), що дозволяло отримати уявлення щодо ступеню їх відхилення від соціального нормативу.

Важливим критерієм якості матеріалів спостереження є рівень компетентності спостерігачів. Як й будь-яка дослідницька діяльність, спостереження вимагає серйозної підготовки виконавців. Бажано, щоб вони були знайомі не тільки з теоретичними питаннями організації та проведення спостереження, але й мали досвід участі у його практичному здійсненні. Основні процедури підготовки виконавців включають їх ознайомлення з метою дослідження, предметом аналізу та його елементами, що підлягають безпосередній реєстрації. Можливим засобом набуття навичок проведення спостереження у конкретній ситуації є її відтворення, тобто створення умов, максимально наближених до умов дослідження, з метою відпрацювання можливих дій спостерігача в умовах реального спостереження.

Коли до спостереження залучаються декілька спостерігачів (у разі дослідження комплексних явищ та швидкоплинних процесів), кожен з них отримує та виконує чітко визначене завдання, узгоджуючи при цьому свої дії з іншими учасниками польового етапу дослідження.

В процесі соціального дослідження спостереження може застосовуватися на різних його етапах. На підготовчому етапі функція методу полягає в конкретизації основних рис досліджуваного об’єкту, що дозволяє більші чітко сформулювати завдання дослідження, висунути гіпотези. Отримання попереднього матеріалу шляхом спостереження дозволяє окреслити напрямки запланованого дослідження. До того ж цей метод розширює межи традиційного бачення певних проблем та ситуацій, дозволяє роздивитися невідомих, прихованих рис оточуючої дійсності.

В ряді випадків метод спостереження застосовується як самостійний засіб вивчення процесів та явищ у молодіжному середовищі, у професійних колективах чи неформальних соціальних групах. В більшому ступені це стосується довготермінового спостереження: воно дозволяє отримати значну кількість фактів, що не тільки допомагають скласти загальну картину досліджуваного явища, але й відображують його динаміку, наприклад, формування колективних відносин, становлення особистості дитини під впливом педагогічної діяльності і т.і. У разі застосування спостереження у комплексі з іншими методами, його матеріали помітно “пожвавлюють” результати масових обстежень представників молодіжної когорти, різних категорій сімей, роблять ці результати більш наближеними до повсякденної реальності.

Основні обмеження застосування спостереження як методу досліджень у сфері соціальної роботи з молоддю пов’язані з тим, що далеко не всі соціальні явища є доступними для вивчення саме таким шляхом. Як правило, об’єкти спостереження є вузькоплановими, специфічними (наприклад, шкільний клас, неформальне молодіжне угрупування, невеличкий за чисельністю трудовий колектив і.т.п.). Отримані дані не завжди правомірно розповсюджувати на великий клас об’єктів та явищ. Це обмежує можливості застосування спостереження у соціологічних дослідженнях, та, одночасно, робить його досить важливим методологічним знаряддям психологічних та педагогічних пошуків.

 

Питання та завдання до теми

2. Які чинники визначають якість інформації, одержуваної за допомогою включеного спостереження “інкогніто”? 3. Охарактеризуйте процедурні особливості неструктурованого спостереження.… 4. Що таке елементи (ознаки) ситуації? Який інструментарій використовують для збирання інформації методом…

Зміст, функції та вимоги до проведення соціального експерименту

Експеримент (від лат. experimentum – “досвід, випробування”) – загальнонауковий метод отримання нових знань у створених відповідно з цілями дослідження умовах. Його сутність полягає у досвідному виявленні впливу окремого фактора (факторів) на характеристику об’єкта, яка цікавить дослідника. Об’єктом соціального експерименту є індивіди, соціальні групи, професійні колективи; під час експериментального дослідження у їх поведінці та діяльності під впливом введених дослідником факторів відбуваються зміни, характер та глибина яких оцінюються експериментатором.

Інформація, яка одержується за допомогою експерименту, є найкращим наближенням до моделі статистичного висновку про наявність причинного взаємозв’язку між впливом та “відгуком”, тобто між незалежною та залежною змінними. Наприклад, можна припустити, що чинником, якій впливає на ефективність праці колективу структурного підрозділу ЦССМ, є стиль керівництва колективом. Для перевірки цього припущення шляхом введення експериментального фактора, тобто зміни стилю керівництва, відстежується рівень ефективності праці. Якщо цей рівень змінюється внаслідок експериментального втручання, констатується зв’язок між досліджуваними характеристиками.

Експеримент демонструє регулярний характер появи події-відгуку після передуючої їй події-впливу; при цьому виключаються альтернативні пояснення появи відгуку шляхом застосування прийомів експериментальної ізоляції та контролю. В вищенаведеному прикладі на залежну змінну можуть чинити вплив й інші чинники, зокрема, рівень заробітної плати, морально-психологічний клімат у колективі і т.д. Для встановлення залежності між двома конкретними змінними вплив інших на об’єкт треба обмежити з метою забезпечення “чистоти” експерименту.

Неекспериментальні, суто статистичні методи аналізу зв’язку між змінними мають порівняно з експериментальними більш вузькі можливості (мають місце випадки хибної залежності між змінними; не завжди є можливість упорядкувати змінні, що вивчаються, у часі, та внаслідок цього – завдати напрямок причинного зв’язку). Модель статистичного висновку, яка базується на експерименті, в основному позбавлена цих недоліків, хоча її застосування у соціальних науках супроводжується суттєвими технічними, етичними та іншими обмеженнями.

У порівнянні з природознавчим, у соціальному експерименті виявляються більш чисельні причинні залежності між змінними, більша інтенсивність цих залежностей. Простір детермінації соціального експерименту є багатовимірним: на досліджуваний об’єкт впливає велика кількість факторів. Забезпечення контролю та керування цими факторами є дуже складним завданням. До того ж соціальним об’єктам притаманна пам’ять, яка дозволяє акумулювати дію причинних змінних за тривалий період часу. Наприклад, під час Хотторнських експериментів (Western Electric Company, поблизу Чикаго), що були спрямовані на дослідження організаційних та соціально-психологічних чинників підвищення ефективності праці, позитивний ефект введених дослідниками факторів зберігався навіть після припинення експериментального впливу: по закінченні експерименту працівники продовжували демонструвати високі показники ефективності праці, можливо, під впливом такого прихованого чинника, як зростання групової самосвідомості членів досліджуваного колективу.

Крім того, багатоетапне експериментування може супроводжуватися так званим “ефектом заміру”, коли після першого етапу дослідження у членів експериментальної групи виникає психологічна установка щодо наступних процедур: дехто намагається “допомогти” експериментатору, інші демонструють скепсис і т.д. Така ситуація негативно позначається на достовірності експериментальних даних, тому що досліджувані не поводяться природно, а симулюють чи диссимулюють певні якості. Звичайно ж, відсутність у досліджуваних інформації щодо цілей чи самого факту проведення експерименту дозволяє цей ефект зняти.

Дуже часто соціальний експеримент охоплює специфічні за своїми ознаками об’єкти: представників певної вікової когорти, працівників того чи іншого підприємства чи його структурного підрозділу і т.і. Не завжди одержана інформацію може бути поширена на більшу сукупність людей. Водночас, коли досліджувана група є мікромоделлю генеральної сукупності, репрезентує її за основними параметрами, таке поширення є виправданим.

Соціальне експериментування пов’язане з низкою етичних проблем: воно певним чином “порушує” звичайний хід подій, спричиняє зміни умов життєдіяльності людей, їх поведінки та навіть свідомості. Саме тому за морально виправдане можна вважати застосування експерименту лише у тих випадках, коли у дослідників є впевненість, що його позитивний ефект переважить негативний, а також коли він є ретельно спланованим та до кінця продуманим.

Експеримент як метод досліджень у сфері соціальної роботи з молоддю може бути спрямованим на вирішення наступних завдань:

1. перевірка гіпотези, що встановлює наявність, інтенсивність та спрямованість причинних зв’язків між досліджуваними явищами (наприклад: “збільшення у загальному обсязі телевізійної продукції частки телепередач навчального спрямування сприятиме підвищенню успішності навчання школярів”;

2. досягнення конкретного ефекту в результаті практично-перетворюючого (управлінського) впливу на об’єкт (зміна концепції молодіжних телепрограм з метою підвищення загального рівня культури та освіченості молоді).

В зв’язку з тим, що підготовка та проведення соціального експерименту є достатньо трудомісткою та затратною процедурою, використання цього методу з пізнавальною метою є доцільним тільки у тих випадках, коли інші методи не будуть достатньо ефективними.

Експериментальний метод прийшов у соціальні науки з природознавства, де приблизно з 17 століття стає основним способом перевірки наукових теорій. Це відбулося завдяки удосконаленню технічних прийомів, що були запозичені з донаукової традиції алхіміків. Формуванню логічного підґрунтя експериментальних досліджень сприяли ідеї та принципи, сформульовані англійським філософом Ф.Беконом. Логіка експериментального аналіза, яка засновується на правилах індуктивного висновку, була запропонована Дж.С.Міллем в роботі “Система логіки” у 1843 р.

Активного розвитку соціальне експериментування зазнає у 20-ті роки ХХст. в зв’язку з дослідженнями у галузі промислової соціології, психології праці, соціального менеджменту, соціальної педагогіки. Набутий дослідниками досвід дозволив удосконалити та вточнити техніку та процедури соціального експерименту.

Незалежно від того, які процеси потрапляють до сфери уваги дослідника – педагогічні, психологічні, економічні чи інші – експериментальна система незмінно включатиме обов’язкові складові.

Незалежна змінна – визначений дослідником фактор, вплив якого змінює характеристики експериментального об’єкту. Незалежна змінна може бути притаманна експериментальному об’єкту, а може вводитися експериментатором. Наприклад, стиль керівництва - це невід’ємна складова системи управління персоналом будь-якої організації; для того, щоб відстежити її вплив на залежну змінну - ефективність праці – стиль керівництва змінюється у експериментальних цілях, набуваючи характеру експериментального фактору. Інтенсивність впливу незалежної змінної на об’єкт задає дослідник.

Залежна змінна–характеристика об’єкта, яка підлягає впливу експериментального фактору та змінюється під цим впливом.

Експериментальна ситуація – умови, що формуються під час експерименту у відповідності до завдань та гіпотез дослідження.

Постановка соціального експерименту повинна відповідати наступним вимогам:

1. Побудова системи пояснювальних гіпотез щодо причинно-наслідкових зв’язків між змінними з подальшою їх перевіркою емпіричним шляхом (“Демократизація стилю керівництва колективом сприятиме підвищенню ефективності праці”);

2. Описання об’єкту дослідження (кількість працівників, їх соціально-демографічні, статусно-кваліфікаційні характеристики і т.д.) та умов, в яких відбувається його функціонування (сфера діяльності, форма власності та ін.);

3. Представлення експериментального об’єкту у системі індикаторів, які відображують його поведінку та дозволяють фіксувати якісні та кількісні зміни у його стані під час експерименту. Наприклад, показниками ефективності праці, на які гіпотетично вплине зміна стилю керівництва колективом, можуть бути відповідність обсягів роботи, що виконується, очікуваному, якість та своєчасність виконання посадових обов’язків та завдань і т.і.

3. Можливість вимірювання сили впливу експериментальних факторів на об’єкт, а також керування та контролю стану об’єкта, факторів та умов проведення експерименту. Під час експерименту слід забезпечувати незмінність всіх характеристик об’єкта, які не виступають у ролі залежних змінних (якщо вивчаються фактори ефективності праці, характеристики членів досліджуваних груп повинні бути максимально ідентичними). Необхідним є контроль умов діяльності об’єкта – економічних, морально-психологічних, фізичних і т.д.

4. Наявність можливості для здійснення повторного експерименту.

Умови експерименту можуть чинити вплив на досліджуваний об’єкт. Цей вплив є безпосереднім, коли умови виступають у ролі незалежної змінної або так чи інакше взаємодіють з нею. Наприклад, освітленість, температура у приміщенні, розміщення обладнання впливають на рівень задоволеності працею. Вплив умов експерименту є опосередкованим, коли вони не виконують ролі незалежної змінної та не пов’язані з нею, але все ж таки впливають на залежну змінну. Наприклад, при вивченні впливу характеру праці на рівень задоволеності працівників своєю професійною діяльністю треба враховувати також й вплив на залежну змінну таких чинників, як раціональність розміщення обладнання, наявність вентиляції приміщення та ін.

Реакція учасників експерименту на дію незалежної змінної фіксується у спеціальних картках; також можуть застосовуватися й інші види інструментарію (анкети, бланки інтерв’ю, тест-опитувальники). Деякі процедури фіксації експериментальної інформації здійснюються за допомогою технічних пристроїв – спеціальної апаратури, відеокамери, магнітофону. З метою встановлення швидкості виконання тих чи інших операцій використовується хронометраж.

Види соціального експериментування та їх особливості

За сферою, до якої належить об’єкт дослідження, соціальні експерименти можуть бути охарактеризовані як соціологічні, соціально-педагогічні,…   Прикладом такого дослідження було вивчення впливу стилів лідерства на різні аспекти діяльності дитячого колективу, для…

Логічна схема реалізації паралельного експерименту

З однією контрольною групою

Як зазначалося вище, під час дослідження об’єкт може демонструвати реактивну поведінку, тобто змінюватися під впливом власної обізнаності щодо…    

Логічна схема реалізації паралельного експерименту

З двома контрольними групами

  Внаслідок того, що у контрольній групі-2 попереднього заміру не робилося, його… Крім означеного ефекту заміру, загрозу валідності (чистоті) експерименту створюють й інші чинники – зовнішні умови,…

Структура соціального експерименту

На підготовчому етапі обґрунтовується необхідність проведення експерименту, яка може бути пов’язана з потребою одержання нового наукового знання чи… Методологічний розділ програми соціального експерименту включає наступні… - аналіз проблемної ситуації;

Питання та завдання до теми

1. Охарактеризуйте сутність та призначення експериментального методу. В чому полягають особливості соціального експериментування?

2. Виділіть складові експериментальної системи та назвіть вимоги, яким повинен відповідати експериментальний аналіз.

3. Назвіть різновиди соціального експерименту та охарактеризуйте їх особливості.

4. Опишіть структуру соціального експерименту.

5. Назвіть відомі Вам методи формування експериментальних груп.

6. Розробіть схему експериментального дослідження ефективності нової форми чи напрямку діяльності Вашої установи чи її окремого структурного підрозділу. Які методи можна в даному випадку застосувати для вимірювання попереднього стану об’єкта та фіксації змін у ньому під впливом експериментального фактора?

ОПИТУВАННЯ ЯК МЕТОД ОТРИМАННЯ

ПЕРВИННОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Поняття, генезис, основні види опитування

Важливою перевагою методу є те, що він дозволяє виявити особливості сприйняття людиною фактів та подій минулого й сьогодення, а також отримати… У вивченні проблем молоді та різних категорій сімей опитування виступає… Перші спроби застосування опитувань з різними цілями сягають коренями у епоху рабовласництва. Прообразом опитування…

Види опитувань у соціальних дослідженнях в мережі ЦССМ

Усні опитування. Вимоги до інтерв’юерів

До інструментарію інтерв’ю входить також інструкція інтерв’юеру, в якій у чіткій формі описується алгоритм його дій під час опитування – від початку…   Наприклад, при вивченні проблем безробіття серед молоді частина питань анкети, (скажімо, питання №№11-16) спрямовані…

Анкетне опитування

Незважаючи на домінуючу у масовій свідомості думку про те, що складання анкети є справою не дуже складною, ця процедура потребує не тільки значних… 1 завдання – питання №№_____ 2 завдання – питання №№_____

Структура опитувальника. Види питань анкети

Логіка побудови процесу опитування полягає у послідовному розгортанні декількох його етапів. Відповідно, й структура анкети складатиметься з… 1. Вступ. В цій структурній частині опитувальника містяться відомості щодо… 2. Основна частина починається з так званих контактних питань, чи питань-криголамів, призначення яких – пробудити…

Скажіть, будь ласка, як Ви ставитеся до наступних форм поведінки

  В даному випадку при заповненні таблиці у респондента може виникнути своєрідна… Взаємовплив питань виявляє себе не тільки в таблицях, він властивий й нетабличним питанням (так званий “ефект…

Питання та завдання до теми

2. Які чинники визначають якість усних форм опитування? 3. Для вирішення яких завдань використовують вільні та глибинні інтерв’ю? 4. Яким чином здійснюється підготовка інтерв’юерів та контроль за їх роботою?

МЕТОД ФОКУС–ГРУП У ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ

СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ МОЛОДІ

 

Сутність, генезис та характерні особливості метода фокус-груп

На формування фокус-груп як методу одержання наукової інформації вплинули дослідження у галузі експериментальної психології, зокрема, розробки… Метод фокус-груп має цілий ряд безсумнівних переваг, які пов’язані із його… 1. Можливість не тільки з’ясувати думки людей, їх особисті позиції (“Що вони думають?”), але й мотиви, цінності,…

Підготовка та проведення фокусованого групового інтерв’ю

В зв’язку з тим, що основним джерелом інформації під час фокусованого інтерв’ю виступають висловлювання його учасників за проблемою дослідження, принципової важливості набуває питання формування фокус-групи. Її склад визначається метою дослідження, та, відповідно, тими питаннями, які виносяться на обговорення. Виходячи з цього, групи можуть бути:

- гомогенними, тобто однорідними за певною чи одночасно декількома ознаками – демографічними, професійними і.т.п., наприклад, студентська молодь, фахівці установ соціального захисту, представники органів влади;

- цільовими; характеристики їх членів значно різняться між собою, але певна ознака є спільною для всіх – наприклад, вони є читачами якогось видання, споживачами певної соціальної послуги;

- стихійними (наприклад, індивіди, які були учасниками або свідками тієї чи іншої події);

- змішаними.

В будь-якому випадку, до групи відбираються ті, хто, на думку дослідника, здатний надати найбільш корисну інформацію [85, с.57].

Після того, як визначений склад учасників, кожного з них слід повідомити про його участь у процедурі. Залучення до фокус-групи бажано починати якомога раніше, щоб мати час на заміну тих респондентів, які з різних причин не зможуть приймати участь у дискусії. Організатори повинні надати учасникам інформацію щодо причин їх залучення, можливої кількості членів групи, місця та часу проведення обговорення, його тривалості, а також можливого заохочення участі в ньому.

Фокусоване інтерв’ю проводиться із застосуванням заздалегідь розробленого переліку тем та запитань – так званого гайду. Гайд складається на основі розробленої програми дослідження, в якій визначаються проблема, об’єкт та предмет, цілі, завдання, очікувані результати. Гіпотетично важливі елементи, а також характер та загальна структура проблемної ситуації попередньо підлягають аналізу з боку дослідника, що виступає підґрунтям для висунення гіпотез та розробки плану проведення інтерв’ю. В результаті сам процес опитування виявляється сфокусованим на суб’єктивних реакціях осіб з приводу заздалегідь проаналізованої ситуації.

Також на підготовчому етапі уточнюються склад та кількість фокус-груп, складається план дослідження, де вказуються місце і дата проведення кожної дискусії, необхідні ресурси – людські та матеріально-технічні, загальна вартість процедури.

Проводить фокусоване інтерв’ю модератор, до особистості якого висуваються особливі вимоги. Він організує та підтримує протягом всієї процедури дискусію щодо досліджуваної проблеми, одночасно спрямовуючи її у конструктивне русло. Важливою є здатність модератора зводити до мінімуму несуттєві розмови (робити це необхідно у коректній формі) та заохочуючи ті, що безпосередньо стосуються справи. Він також слідкує за тим, щоб одна чи декілька осіб не домінували у фокус-групі, залучає до дискусії членів групи, які займають пасивну позицію та не беруть участь у розмові: важливо створити такі умови, щоб всі учасники мали можливість висловити свою точку зору. Метою процедури є не досягнення консенсусу, але виявлення різноманітних поглядів на проблему.

Бажано, щоб у роботі модератору допомагав помічник чи фасилітатор: вони здатні помітити, які саме аспекти проблеми були модератором упущені. На відміну від модератора, який структурує бесіду, фасилітатор активізує діалог. Можливим засобом підготовки спостерігача та фасилітатора є тренінг, який проводиться до початку роботи з фокус-групою.

В залежності від рівня включення модератора у дискусію розрізняють два типи фокус-груп. У першому випадку роль модератора обмежується постановкою проблеми перед учасниками дискусії та спостеріганням за її ходом. Другий тип відзначається більш активною участю модератора у дискусії, періодичному її фокусуванні на певних аспектах досліджуваної проблеми. І в одному, і іншому випадку модератор заохочує обговорення будь-яких питань, що стосуються теми дискусії, навіть якщо вони не містяться у тематичному опитувальнику.

При підготовці та проведенні фокусованих групових інтерв’ю бажано додержуватися наступних вимог:

1. Чисельність фокус-групи не повинна перевищувати 10-11 осіб; саме ця кількість є оптимальною з точки зору забезпечення ефективної роботи групи (у більшій за чисельністю групі дискусія може перетворитися на важко котролюєму полеміку, у занадто малій її може зовсім не виникати).

2. Учасники дискусії не повинні бути знайомі друг з другом, а членам різних фокус-груп, що включені у дослідження, слід уникати обговорення досліджуваної проблеми. Ця вимога, а також нерозголошення основної мети дискусії до її початку, спрямовані на те, щоб отримати під час обговорення “живу” реакцію людей на порушені питання, аніж заздалегідь продумані відповіді.

3. Процес обговорення фіксується на аудіо- чи відеоплівці, що пізніше дозволяє досліднику більш детально проаналізувати інформацію, одержану у вигляді відповідей та висловлювань, а також особливості поведінки кожного учасника дискусії, включаючи їх жести, міміку, емоційні реакції і т.і.

Приміщення, у якому відбувається дискусія, слід готувати таким чином, щоб члени групи сиділи незамкненим колом: це дозволить модератору та кожному з них бачити та чути один одного. Модератор знаходиться серед учасників, хоча й дещо окремо від них, фасилітатори та спостерігачі – в будь-якому місці ззовні кола учасників.

На початку процедури модератор представляє себе та помічників, після цього представляють себе й запрошені до участі у фокус-групі. Їм повідомляється мета проведення фокусованого інтерв’ю, режим роботи групи, порядок звертання учасників один до одного (рекомендується робити це за ім’ям, яке вказано та табличці перед кожним з присутніх). Учасникам гарантується анонімність висловлювань та пропонується надавати відверті відповіді на запитання.

По закінченні певного етапу дискусії модератор може робити попередні узагальнення - в усній, письмовій формах, із застосуванням великих листів паперу для фіксації основних ідей, що були згенеровані під час дискусії.

Завершується фокусоване групове інтерв’ю підведенням підсумків. Модератор узагальнює думки, що були висловлені під час дискусії, та виражає подяку її учасникам.

Узагальнення результатів фокусованого інтерв’ю та можливості їх застосування у дослідницькій діяльності та практичній соціальній роботі

Таким чином, метод фокус-груп є ефективним засобом одержання цікавої та змістовної інформації з досліджуваної проблеми. Можливими напрямками її… 1. розробка соціальних технологій, програм з питань соціальної роботи з… 2. підбір персоналу установ, організацій;

Питання та завдання до теми

 

1. В чому полягає сутність методу фокус-груп? Які переваги та недоліки притаманні цьому методу одержання соціальної інформації?

2. Яких вимог слід додержуватися при підготовці та проведенні фокусованих групових інтерв’ю? За якими критеріями здійснюється відбір їх учасників?

3. Назвіть функції, які виконують модератор та фасилітатор під час групової дискусії.

4. Окресліть галузь застосування результатів фокусованих інтерв’ю.

5. Складіть гайд фокусованого інтерв’ю, спрямованого на вивчення проблем зайнятості та безробіття серед молоді.

4.6 ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ТЕСТІВ

У СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Виникнення, розвиток та сутність тестів

Спроби застосування прототестологічних процедур, які мали за мету встановлення наявності у людини тих чи інших якостей, здатностей до певного виду… Свого подальшого розвитку процедури тестування набули в зв’язку з необхідністю… Термін “розумовий тест” вперше з’явився в науковій літературі у статті американського психолога Дж.Кєттелла у 1890 р.…

Основні групи тестів

1.“Об’єктивні” тести, до яких відносять, перш за все, апаратурні вимірювання (тестування із застосуванням спеціальних приладів) психофізіологічних… 2. Нестандартизовані тест-опитувальникиз питаннями відкритого характеру… 3. Проективні техніки– спрямовані на виявлення якостей та властивостей, що не усвідомлюються індивідом та знаходять…

Критерії надійності та складові тестових методик

1. Стійкість – здатність результатів тестування за допомогою конкретної методики відтворюватися під час наступних випробувань; тобто повторне… 2. Внутрішня узгодженість пунктів тесту, тобто зіставимість результатів,… 3. Валідність – здатність теста вимірювати саме ту властивість чи якість, яку й планувалося вимірювати. Наприклад,…

Процедурні особливості застосування деяких тестових методик

Для отримання кінцевого результату порівнюються вибори, що зроблені респондентом як реакція на поняття-стимули по кожній з шкал. Такими стимулами…   Наприклад, респондентам пропонують відзначити, з якими поняттями у кожного з них асоціюється стиль керівництва…

D2-3=16+9+9=34.

Для розрахунку показника диференціалу сприйняття зазначених понять конкретним респондентом добуваємо корінь із кожного з трьох значень та в результаті отримуємо:

D_1-2 =1,0;

D_1-3 = 5,4;

D_2-3 = 6,0.

Як інтерпретувати подібну інформацію? Очевидно, що стиль керівництва колективом, в якому працює респондент, оцінюється ним скоріше як демократичний (це можна бачити вже з попередніх оцінок, що відображені у таблиці). Але подальші розрахунки дозволили встановити, як саме розуміє демократію даний респондент: найменшим є диференціал його сприйняття демократії та свободи (суб’єкт розглядає їх як взаємопов’язані явища), та одночасно зв’язки “демократія-контроль” (1-3) та “свобода-контроль” (2-3) є достатньо слабкими.

 

На відміну від шкальних технік, у проективних тестах стимульним матеріалом, як правило, виступають зображення певних об’єктів, людей, ситуацій. Наприклад, у тесті Роршаха це картки (5 кольорових та 5 чорно-білих) з нечіткими зображеннями, схожими на чорнильні плями. Особа, яка тестується, на прохання дослідника говорить, з чим у неї асоціюється кожне з зображень. При цьому принципового значення набуває те, чи бачить індивід пляму як деяке ціле чи акцентує увагу на її деталях; чи сприймає він форму, колір чи зображення руху; враховується також ступінь оригінальності/ банальності відповідей. У фрустраційному тесті Розенцвейга стимульним матеріалом є картки, які містять зображення людей, що опинилися у тих чи інших скрутних ситуаціях (наприклад, студент, якому бібліотекар відмовляє у видачі книг). Тематичний апперцептивний тест (ТАТ) передбачає застосування зображень різних сюжетів. Відповідаючи на запитання (наприклад, “Хто ця людина?”, “Що вона робить?”, “Що вона буде робити через певний проміжок часу?”) опитуваний складає повідомлення за зображеними сюжетами. Інтерпретації підлягають такі реакції індивіда, як зміна тону та коливання голосу, зміст історії, яку він складає за сюжетами (теми, проекції досліджуваного, зв’язок з його оточенням та ін.).

У випадку застосування методу незакінчених речень стимулом для одержання особистісних значень є та частина речення, яку необхідно завершити.

 

Наприклад, у дослідженні ставлення учнів до вчителів й відповідності ідеального та реального образів вчителя у анкеті учнів застосовувалися наступні незакінчені речення:

“Якщо у мене буде можливість стати вчителем ... “

“Якби вчителем був Я ...”

“Вчитель у моєму уявленні ...”

“Я поважаю вчителя, який ...”

Ставлення дітей до реальних, працюючих вчителів з’ясовувалося за допомогою таких речень:

“У моєму житті є вчитель ...”

“Думка вчителя для мене ...”

“Вчителі часто ...”

“Іноді я думаю, що вчителі ... ”

“Рідко зустрінеш вчителя ...”

Процедура інтерпретації одержаної інформації полягала у виявленні домінуючих позицій відповідей та у з’ясуванні їх характеру (конкретні/загальні), спрямованості (позитивні, негативні, нейтральні), що дозволило визначити, яким учні бачать ідеального вчителя та наскільки цей образ розходиться з реальністю.

 

Одержали поширення проективні техніки й у соціологічних дослідженнях. Запитання проективного характеру включаються у опитувальники для проведення неструктурованих та напівструктурованих інтерв’ю. Наприклад: “Які п’ять подій у Вашому житті Ви б назвали найбільш значущими?”; “Назвіть п’ять осіб, які найбільшим чином вплинули на формування Вашої особистості”, “Вкажіть п’ять понять, з якими у вас асоціюється ваше майбутнє життя” і т.п..

Застосування різних модифікацій тестових методик є невід’ємною складовою сучасної дослідницької діяльності у мережі ЦССМ та у сфері соціальної роботи в цілому. Але безсумнівно вагомим є їх значення практично у будь-якій іншій сфері життєдіяльності людини. Так, у практиці соціального управління тести використовують для визначення ступеня професійної придатності працівників, сфери перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу, власно при підборі кадрів, а також у профорієнтаційній діяльності. У освітній сфері тестування є засобом перевірки ефективності тих чи інших навчальних методик, а також визначення рівня інтелектуальних здібностей, знань та вмінь учнів, їх підготовленості до певних видів діяльності (наприклад, навчання в вузі). Діагностування фахівцями психологічних якостей та психічних станів індивіда дозволяє сформулювати конкретні рекомендації з подолання життєвих негараздів, сприяння більш оптимальному виконанню певних соціальних, в тому числі й професійних функцій. Таким чином, тестові процедури за умов їх компетентного застосування є потужним засобом пізнання та вдосконалення людської природи та характеру взаємин між людьми у всіх сферах життєдіяльності.

Питання та завдання до теми

2. Назвіть основні групи тестових процедур. 3. Виділіть компоненти стандартизованих тестових процедур. 4. В чому полягає призначення процедури адаптації тестових опитувальників?

Сутність, специфіка, сфера застосування експертних опитувань

Експертне опитування (від лат. expertus – “досвідчений”) – метод отримання первинної соціальної інформації шляхом опитування експертів –… За всіх часів люди зверталися до найбільш досвідчених та мудрих за… Протягом тривалого часу процедура експертних опитувань зазнавала певних вдосконалень; поряд з такими властивостями…

Підготовка та проведення експертного опитування

В зв’язку з тим, що експерти є носіями інформації у її “концентрованому” вигляді, чисельність та склад групи експертів визначаються скоріше якісними, ніж статистичними показниками. На відміну від масового опитування, де достовірність інформації напряму залежіть від кількості опитаних, у експертних опитуваннях в зв’язку з високім рівнем компетентності опитуваних вагомою та обґрунтованою буде думка й одного, а тим більш групи експертів. При відборі експертів слід враховувати форму, у якій буде проводитися опитування, а також техніку опрацювання його результатів. Особливо підкреслюється важливість думки кожного експерта, тому необхідним є створення мотивації участі фахівця у дослідженні, зацікавленості у практичних результатах діяльності.

Відбір членів експертної групи зазвичай спирається на використання наступних критеріїв:

1. відповідність роду діяльності експерта завданням, що розв’язуються під час дослідження;

2. характер та рівень освіти; стаж роботи у відповідній сфері; посада, науковий ступінь та звання; досвід дослідницької та наукової діяльності у тої галузі соціальної роботи, до якої належіть розв’язувана проблема, та продуктивність експерта, яка виражається у кількості опублікованих робіт, винаходів, розробок та їх впроваджень;

3. рівень авторитетності фахівця серед колег чи у більш широких колах.

Бажано забезпечувати представництво у експертній групі як досвідчених фахівців із великим стажем роботи, так й більш молодих. Узагальнення досвіду проведення експертиз дозволило встановити, що, наприклад, молодь до 30-33 років сміливо береться за розв’язання проблем, однак може упускати деталі, що відображується на якості проробки проблеми. Приблизно до 45 років досягаються достатньо глибокі знання, але у вузькоспеціальних питаннях; зниження комплексності підходу щодо досліджуваної проблеми дещо компенсується детальністю її проробки. Після 45 знов формується здатність бачити проблему у широкий перспективі. Таким чином, формування змішаної в соціально-демографічному плані групи дозволяє поєднати енергійність молодих з професіоналізмом більш досвідчених спеціалістів.

Основними методами відбору експертів є метод самооцінки, колективної оцінки, аналітичний, експериментальний.

Процедура одержання самооцінок, як правило, здійснюється за декількома напрямками, що в результаті дозволяє розрахувати сукупний індекс компетентності експертів (І_к). Його складовими можуть бути:

 

I₁ – самооцінка рівня теоретичних знань експерта;

I₂ - самооцінка рівня практичних навичок;

I₃ - самооцінка прогностичних здібностей

 

I_к = I₁ + I₂ + I₃ / 3

 

Оцінювання експертами своїх знань, досвіду та здібностей здійснюються за ранговою шкалою з позиціями “високий”, “середній”, “низький”. Цим позиціям приписуються числові значення в залежності від меж коливань індексу, які задаються дослідником. Наприклад, якщо значення індексу будуть знаходитися у межах від “0” до “1”, першій позиції приписується значення “1”, другій – “0,5”, третій – “0”.

Наприклад, експерт оцінив рівень своїх теоретичних знань як “високий”, практичних навичок - як “середній”, прогностичні здібності як “середні”. Розрахуємо індекс його компетентності:

 

І_к = 1+0,5+0,5 /3 = 2/3 » 0,7

Можна зробити висновок, що одержане значення індексу є вищим за середнє.

Застосування методу самооцінок порушує проблему їх завищення. Однак, як відзначають спеціалісти “досвід чисельних експертиз у нас та за кордоном показує, що групи з високою самооцінкою, як правило, помиляються в своїх судженнях при проведенні експертизи менш за інші” [16, с.35].

Метод колективної оцінки може застосовуватися за умови, якщо експерти знайомі друг з другом, тобто мають підстави виносити оціночні судження щодо професійних якостей колег. Найбільш зручним засобом одержання колективних оцінок є соціометричне опитування, коли кожен з опитуваних вибирає з запропонованого списку прізвища найбільш компетентних, на його погляд, колег (як правило, кількість можливих виборів обмежується). Фахівці, які одержали найбільшу кількість голосів, зараховуються до експертної групи.

Аналітичний метод дозволяє сформувати групу експертів за результатами ознайомлення з тією інформацію, що стосується їх професійної діяльності, соціальних та демографічних характеристик.

Експериментальний метод надає можливість оцінити компетентність експертів під час виконання конкретного завдання, що відповідає профілю їх діяльності, тобто на практиці.

Означені методи спираються на врахування, переважно, професійних, іноді – суто формальних ознак здатності до експертної діяльності. Водночас, участь у проведенні експертизи передбачає наявність у фахівців й цілої низки особистісних якостей, які, з одного боку, визначають ефективність виконання дорученого завдання, а з іншого – забезпечують злагодженість роботи у групі. Важливими для експертів якостями є оригінальність мислення, допитливість, самокритичність, здатність до генерування нових ідей – конструктивних та нетривіальних. Бажано, щоб експерт демонстрував незалежність своїх суджень, був спроможним відстоювати, за необхідністю, власну точку зору. Водночас, це не виключає готовності йти на компроміс, визнавати правоту інших, якщо вона є достатнім чином аргументованою.

Після розробки програми дослідження та підбору експертів їх ознайомлюють з проблемною ситуацією, метою та завданнями дослідження, забезпечують необхідною для проведення експертизи первинною та додатковою інформацією. Дуже важливим аспектом підготовки експертного опитування є створення сприятливих умов для ефективної роботи членів експертної групи. Атмосфера, в якій відбувається процедура опитування, повинна бути діловою, але водночас невимушеною, такою, що забезпечує дійсно творчу та плідну діяльність експертів.

Наступним етапом опитування експертів є безпосередньо генерування експертних оцінок, з послідуючим їх узгодженням (якщо необхідно дійти єдиного рішення). Основний інструментарій експертних опитувань – анкета чи бланк інтерв’ю, які матимуть свою специфіку. По-перше, в опитувальник традиційно вводяться групи питань стосовно досліджуваної проблеми та характеристик експертів, але втрачає смисл контроль наданої інформації за допомогою спеціальних питань, як це робиться у масових опитуваннях (оцінки експертів апріорі вважаються обґрунтованими). У більшості випадків для одержання якомога більш повної інформації застосовуються відкриті питання, які не обмежують свободу висловлювання думки експертом. “Закриття” питання можливими позиціями відповідей є доцільним, коли дослідник має достатньо інформації для формулювання гіпотез, тобто певних припущень щодо специфіки досліджуваного об’єкта. Ці припущення дозволяють формалізувати опитувальник експерта (див. додаток 3).

Сутність етапу опрацювання та аналізу результатів експертного опитування полягає в інтегруванні (узгодженні) одержаних експертних оцінок. Ця процедура може здійснюватися в декілька способів.

1. Шкалювання виявлених оцінок, тобто їх співставлення за номінальною, порядковою чи метричною шкалами. Так, якщо застосовується порядкова п’ятипунктова шкала, кожна думка експертів (А, В, С і т.д.) набуває певного числового значення (від 1 до 5) у залежності від позиції, яка їй присвоюється за шкалою кожним експертом:

 

1 2 3 4 5

 

А В С

 

2. Ранжування наданих експертами варіантів вирішення досліджуваної проблеми, тобто їх упорядкування за певними критеріями. Цими критеріями можуть бути: представленість позиції у колективній думці експертів; ступінь реалістичності, тобто можливості практичної реалізації; ефективності; економічної доцільності та інші. В зв’язку з тим, що соціальні проблеми є за своїм характером багатокритеріальними (їх не можна оцінювати за якимось одним параметром, наприклад, економічним чи морально-психологічним), висловлені пропозиції, як правило, “пропускаються” через свого роду “батарею” критеріїв. В даному випадку ранг кожної пропозиції чи думки можна розрахувати як середнє сукупності присвоєних їй рангів.

3. Парних, послідовних та множинних порівнянь. Зокрема, метод парних порівнянь полягає у тому, що всі об’єкти (думки експертів) об’єднуються у пари, а респондент надає перевагу певному об’єкту у кожній парі. Наприклад, якщо об’єктів три (А, В, С), одержуємо три пари сполучень А-В, А-С, В-С, в кожній з яких вибирається один об’єкт. Нехай у першому випадку це В, у другому – С, у третьому – С; таким чином найбільшого значення за результатами ранжування набуває об’єкт С.

4. Узгодження оцінок у груповій дискусії (ця процедура буде описана нижче).

Основні різновиди методу та їх процедурні особливості

1. В залежності від кількості осіб, які одночасно задіяні у опитуванні: індивідуальне та колективне. 2. За формою одержання експертних оцінок: очне та заочне; усне та письмове;… 3. В залежності від типу процедури прийняття рішення: консенсус та більшість.

Питання та завдання до теми

2. Перелічіть критерії відбору кандидатів у експертну групу. Які психологічні якості є особливо важливими для ефективної роботи експертів? 3. Назвіть основні методи формування експертної групи. 4. Зробіть порівняльний аналіз процедурних особливостей “мозкового штурму” та “дельфійської техніки”.

СОЦІОМЕТРИЧНІ МЕТОДИ

 

 

Сутність, призначення, основні поняття соціометричного опитування

Соціометрія (від лат. “socius” – компаньйон, співучасник, “metrum” – вимірювання) – метод дослідження внутрішньогрупових відносин у групі. Провідним… Про важливість методу соціометрії у практиці соціальної роботи свідчать… - одержання знання щодо внутрішньогрупової структури відносин у навчальних та професійних колективах;

Етапи, процедури, інструментарій соціометричного опитування

На підготовчому етапі з’ясовується дослідницька проблема, визначається об’єкт дослідження, розробляється та підлягає випробовуванню інструментарій,… Інструментарієм соціометричного опитування є соціометричні анкети (картки),… До основних типів соціометричних критеріїв відносять наступні:

Опрацювання та наочне представлення результатів соціометричного опитування

Опрацювання та наочне представлення одержаної за допомогою соціометричного опитування інформації полягає у побудові соціоматриць, соціограм, а також у розрахунках соціометричних індексів.

Соціоматриця – спеціальна таблиця, в якій узагальнено одержану під час соціометричного опитування інформацію. У кожному рядку соціоматриці відображені вибори, що були зроблені тим чи іншим респондентом, а також загальна їх кількість, у стовпчиках вказуються вибори, які адресовані конкретному респонденту. У таблиці 15 наведений зразок соціоматриці непараметричного соціометричного опитування членів групи чисельністю у 6 осіб; кожен з респонлентів позначений відповідним номером.

Таблиця 15

Зразок соціоматриці

* Як правило, соціометричне опитування не передбачає здійснення самовиборів, тому діагональ залишається порожньою. Соціограма – це засіб графічного представлення результатів соціометричного…  

Питання та завдання до теми

2. Що таке соціометричний критерій? Якою повинна бути оптимальна кількість критеріїв у соціометричній анкеті? 3. Охарактеризуйте процедури соціометрії та основні вимоги щодо організації та… 4. Назвіть способи наочного представлення соціометричної інформації.

Поняття та види класифікації емпіричних даних

Класифікацією називають розподілення об’єктів на класи за загальною для кожного класу ознакою. Найбільш розповсюдженим способом класифікації фактів… Одномірним називають розподілення за однією ознакою, багатомірним – за… Таблиця 16

Таблиця одномірного розподілення

  Всього 600. Відповіли 600 (100%)     Частота % щодо всіх % кумулятивний щодо всіх % щодо тих, хто…

Способи графічного представлення емпіричної інформації

    Якщо по осі Х відкласти межі інтервалів значень ознаки та побудувати стовпці, висота кожного з яких дорівнює частоті… Нижче наведена гістограма, яка відображує ієрархію базових цінностей молоді,… Іноді для того, щоб показати коливання значень ознаки щодо певної норми, чи нульової відмітки, які представлені…

1 2 3 4 5

 

Область коливанні індексу задоволеності – від –1 до +1.

Рис. 4. Гістограма задоволеності різними аспектами професійної діяльності

 

Поєднуючи середини інтервалів значень ознаки за допомогою кривої, одержимо полігон розподілення ознаки. Якщо по осі Y відкласти накопичені (кумулятивні) частоти значень ознаки, можна побудувати кумуляту. На відміну від попередніх, цей графік застосовується для зображення розподілень виключно кількісних ознак (вік, стаж, доход і т.д.). Висота останнього стовпчика кумуляти дорівнюватиме сумі висот стовпців гістограми, тобто не перевищуватиме 100%. Кумулята, зокрема, дозволяє встановити медіанне значення ознаки без математичних розрахунків (див. 3.1).

На одному графіку можна відобразити декілька гістограм, полігонів чи кумулят, наприклад, представивши ієрархію цінностей одночасно декількох груп респондентів. Це дозволяє не тільки аналізувати загальну картину розподілень, але й виявляти розбіжності між досліджуваними групами.

Крім гістограми застосовують також й інші види діаграм, зокрема, секторну, чи кругову. У секторній діаграмі частка кожного значення ознаки представлена у вигляді сектору кола, а все коло означає 100%. Це накладає на застосування секторних діаграм певні обмеження: якщо сукупна частота значень ознаки перевищує 100% (як у вищенаведеному прикладі), для представлення даних слід обрати інший вид діаграми.

Недоцільно застосовувати графіки для представлення одномірного розподілення за дихотомічною ознакою (наприклад, за ознакою “стать”). Така інформація буде показовою й у звичайному числовому вигляді, а, навпаки, секторна, наприклад, діаграма у вигляді поділеного на дві частини кола не буде нести скільки-небудь змістовної інформації.

Кореляційні таблиці та міри зв’язку для номінальних і порядкових змінних

Якщо дослідник має за мету не тільки просте описання та узагальнення одержаних фактів, але й їх пояснення, він звертається до побудови багатомірних розподілень. Їх табличний аналог має назву кореляційної таблиці, найбільш простою формою яких є таблиці спряженості двох ознак (двомірні таблиці). При їх побудові бажано групи явищ, які виділяються як причинний фактор, поміщати у лівій частині таблиці (по рядках); явища ж, які трактуються як наслідок дії фактору, – у верхній частині таблиці (по стовпцях). У таблиці 17 наведені розподілення частот двох ознак – задоволеність навчанням та показники успішності навчання. Це так звана таблиця 2х2 (обидві ознаки є дихотомічними, тому що поділяють сукупність об’єктів на два класи).

Таблиця 17

Таблиця 2х2

Вже з попередніх даних, які наводяться в таблиці (частоти сумісної появи ознак), можна бачити, що існує залежність між ознаками “задоволеність… Позначимо символами a, b, c, d частоти у клітинках таблиці та розрахуємо…  

Розрахунок коефіцієнту Спірмена

У таблиці | di | є різницею між рангами і-ї пари; так, для першої пари рангів ця різниця складає 1-1=0; 02=0. Позначимо кількість пар рангів L та… L r = 1- 6 S di2 / L (L2 – 1)

Міри зв’язку для інтервальних змінних

                …  

Кластерний та факторний види статистичного аналізу даних

Множина близько розташованих одна щодо одної точок називається таксоном (кластером) та при інтерпретації розглядається як деякій соціальний тип [87,… Мірами схожості об’єктів у кластерному аналізі виступають:

Комп’ютерні програми опрацювання даних соціального дослідження

Найбільш доцільно вводити анкетні дані у таблиці МS Excel таким чином: під кожну анкету відводити рядок таблиці, фіксуючи у відповідних стовпчиках…   Наприклад, нам необхідно ввести у таблицю відповіді чотирьох респондентів на три питання анкети; перше питання містить…

Зміст процедури інтерпретації емпіричних даних

Процедури опрацювання даних, які дозволяють здійснювати спеціальні комп’ютерні програми, завжди підпорядковуються необхідності розв’язання за допомогою цих даних завдань дослідження, доведення висунутих гіпотез. Тому важливого значення на етапі аналізу та послідуючої інтерпретації даних набуває здатність прив’язати всі процедури до загальної логіки дослідження, його основної мети. Тлумачення одержаних під час дослідження результатів у термінах його логіки створює зміст процедури інтерпретації даних.

Наприклад, якщо дослідник намагається описати структуру досліджуваного об’єкту, скажімо, виділити різні підгрупи молоді в залежності від ставлення до алкоголю та наркотиків, з’ясувати соціально-демографічні характеристики респондентів різних підгруп, їх навчальну успішність, вплив соціального статусу батьків на схильність до вживання психоактивних речовин та ін., очевидно, необхідно встановити зв’язки між відповідями респондентів на ті питання анкети, які характеризують окреслені залежності. При бажанні можна одержати велику кількість кореляційних таблиць; так, якщо кількість ознак, між якими встановлюються попарні зв’язки, дорівнює, скажімо, двадцяти, то в результаті одержуємо ½ 20 (20-1) =190 таблиць парної кореляції! З метою запобігання подібній ситуації слід спрямовувати здійснювані математико-статистичні процедури виключно на вирішення дослідницьких завдань та перевірку висунутих гіпотез, чи формулювання нових.

 

При інтерпретації одержаних даних слід враховувати обмеження, викликані наявністю статистичної погрішності будь-яких вибіркових оцінок, наводячи, де це необхідно, величину цієї погрішності та рівень значимості даних (як зазначалося вище, достатнім для даних соціального дослідження вважається рівень значимості 0,05, високим – 0,01). Це стосується ситуацій, коли вибіркові дані екстраполюються на всю генеральну сукупність, коли порівнюються підгрупи вибіркової сукупності (різні групи респондентів) за певною ознакою, а також при з’ясуванні суттєвості розрахованих мір зв’язку між ознаками та порівнянні показників зв’язку між собою, - наприклад, двох показників коефіцієнту кореляції r, розрахованих за максимально схожими підгрупами, скажімо, експериментальною та контрольною при проведенні експерименту, чи за однією підгрупою у різні інтервали часу.

На етапі опрацювання даних необхідно використовувати тільки ті методи та процедури, які є математично виправданими для даного рівня вимірювання. Наприклад, якщо планується застосування показників мір зв’язку, розрахованих на порядковий рівень, слід впевнитися в тому, що в результаті вимірювання одержано саме порядкові дані. При інтерпретації встановлених між ознаками зв’язків необхідно виключити можливість альтернативних пояснень цих зв’язків.

 

Наприклад, під час дослідження встановлено залежність між рівнем задоволеності молодих працівників обраною професією та ефективністю їх праці (див. таблицю 20). Припустимо, що для розрахунку зв’язку між цими ознаками застосовувався коефіцієнт Q, який дорівнює 0,6. Але розглядати рівень задоволеності як єдину можливу причину високої ефективності праці буде занадто передчасно; слід перевірити можливі альтернативні гіпотези, які пояснюють цю залежність.

Таблиця 20

Залежність між рівнем задоволеності молодих працівників обраною професією

Та ефективністю їх праці

Рівень задоволеності професією	Ефективність праці
Кількість	%
висока	низька	Всього	висока	низька	Всього
Високий				65,0	35,0	100,0
Низький				34,0	66,0	100,0
Всього				48,0	52,0	100,0

 

Q=0,6

Таблиця 21

Зв’язок між рівнем задоволеності молодих працівників обраною професією

Та ефективністю їх праці в залежності від характеру праці

Підключення” до аналізу третьої змінної – “характер праці” (“творча” чи “рутинна, малоцікава”) - дозволяє виявити зв’язок між цією змінною та обома…   Наведений приклад ілюструє переваги багатовимірного аналізу (хоча б на рівні трьох змінних) у порівнянні з…

Оформлення результатів дослідження

Інформаційна (аналітична) записка, як правило, адресована зацікавленим у результатах дослідження органам та установам. Відомості, які в ній… Звіт за результатами дослідження є ґрунтовним відображенням його підсумків.… Структура звіту складається з наступних частин: титульна сторінка, назва організації, яка проводила дослідження,…