Заняття 17.

1. Поняття про індустріалізацію будівництва.

2. Поняття про типізацію, уніфікацію, типізацію.

3. Координація розмірів в будівництві.

 

Індустріалізація будівельного виробництва — це ведення будівельно-монтажних робіт методами, властивими методам стаціонарного промислового виробництва (механізація й автоматизація процесів, конвеєризація виробництва, високий ступінь заводської готовності продукції, точність виготовлення та ін.).

Найголовнішими елементами індустріалізації будівельного виробництва є збірність будівель і споруд і на цій основі перетворення будівельного майданчика в монтажний, комплексна механізація та автоматизація будівельних процесів, потоковість виконання робіт.

Коли застосування збірних конструкцій технологічно та економічно не виправдане, використовують монолітні або збірно- монолітні конструкції. При цьому подібні конструкції зводять за допомогою машинної техніки.

Індустріалізація означає перетворення будівельного виробництва в механізований потоковий процес складання і монтажу будівель з великорозмірних конструкцій, їхніх елементів і блоків, що мають максимальну готовність. Такі конструкції називають ' збірними. Застосування збірних конструкцій, деталей і вузлів є вирішальним чинником перетворення будівельного майданчика в монтажний, що

скорочує терміни зведення будівель і споруд, витрати праці, підвищує якість будівництва і його ефективність.

Збірність будівель і споруд призводить до відносного збільшення на будівельному майданчику обсягів монтажних робіт і до зменшення обсягів бетонних, кам'яних, оздоблювальних і інших видів робіт. Таким чином, збірність будівель і споруд впливає на структуру будівельних процесів, здійснюваних на майданчику, і на склад засобів механізації. Передова технологія і механізований монтаж дозволяють зменшити витрати праці і матеріалів, підвищити якість будівництва, скоротити його терміни і знизити вартість.

Найважливішими ознаками індустріалізації будівництва є комплексна механізація і автоматизація будівельно-монтажних робіт, максимальна збірність застосовуваних конструкцій і масовість їх виробництва на заводах збірних залізобетонних виробів, домобудівних комбінатах, заводах металевих конструкцій тощо.

Збірні конструкції виготовляють із різноманітних матеріалів. Найбільше застосування в сучасному будівництві одержав збірний залізобетон. Перспективними є клеєні дерев'яні будівельні конструкції, випуск яких з кожним роком збільшується. Поряд зі сталевими великорозмірними конструкціями в практиці будівництва усе більше поширення одержують збірні конструкції з легких металевих сплавів, пластичних мас та ін.

При масовому будівництві, тобто найбільш поширених і багато разів повторюваних типів будинків (житлові будинки, школи, будинки дитячих установ, торгівлі і обслуговування, виробничі будинки та ін.), яке здійснюється у загальнодержавному масштабі, а також при масовому виготовленні збірних конструкцій і деталей, важливе значення має їхня однотипність. Це передбачає типізацію архітектурно-планувальних рішень будинків, уніфікацію будівельних конструкцій та виробів, створення розвинутої будівельної індустрії.

Типізація — це відбір кращих і ефективніших, із технічної точки зору, з числа найбільш економічних конструкцій і деталей, придатних для їхнього багаторазового використання в будівництві. Таким чином, типізація дозволяє не тільки скоротити число типорозмірів будівельних конструкцій, типи будинків, але і значно спрощує й здешевлює будівництво.

Уніфікація в будівництві — раціональне скорочення кількості об'єктів будівельного виробництва (будинки і споруди, їхні частини і елементи, конструкції, вироби, деталі) однакового призначення, приведення їх до однаковості за рахунок усунення невеликих індивідуальних відмінностей. Уніфікація передбачає вибір оптимальної обмеженої кількості геометричних розмірів та усіх інших параметрів об'єктів, що уніфікуються, на основі модульної координації розмірів, з метою зменшення кількості типорозмірів виробів, що є необхідною умовою розвитку спеціалізації, комплексної механізації і автоматизації будівельного виробництва. Уніфікація параметрів і конструкцій забезпечує можливість розробки каталогів виробів, а також загального їхнього асортименту і виготовлення уніфікованих (стандартних) конструкцій «на склад», без прив'язки до конкретних споруд.

Уніфікація, тобто граничне обмеження типорозмірів і збірних конструкцій і деталей, спрощує технологію заводського виготовлення і прискорює виробництво монтажних робіт. Уніфікація будівельних конструкцій грунтується на зменшенні об'ємно-планувальних параметрів будівлі, тобто розмірів прольотів, кроків і висоти поверхів, розрахункових навантажень, що діють на конструкції. Уніфікація деталей має забезпечувати їх взаємозамінність та універсальність.

Під взаємозамінністю розуміється можливість заміни даного виробу іншим без зміни параметрів будівлі. Наприклад, взаємозамінні плити покриття шириною 3000 і 1500 мм, тому що замість однієї широкої плити можна укласти дві вузькі. Можлива взаємозамінність матеріалу і конструктивного рішення тих чи інших виробів.

Універсальність дозволяє застосовувати той самий типорозмір деталей для різноманітних видів будівель. Найдосконаліші типові деталі і конструкції, запропоновані проектними організаціями і перевірені в практиці будівництва, стандартизують, після чого вони стають

обов'язковими для застосування в проектуванні і для заводського виготовлення.

Стандартизація — це завершальний етап уніфікації і типізації будівельних

конструкцій і деталей. Типові конструкції, що пройшли перевірку в

 

 

Рис. 54. Параметри будинку:

В - крок; В - проліт; Н - висота

 

експлуатації й одержали широке поширення, затверджуються в якості стандартів (зразків). Розміри, форма і якість таких конструкцій встановлюються стандартами. Для будівель масового будівництва розроблений єдиний асортимент конструкцій і деталей, обов'язковий для проектних організацій і підприємств будівельної індустрії. З метою скорочення числа типів збірних виробів конструкції одного типорозміру виготовляються в однакових опалубних формах із різними габаритами. Введення єдиного асортименту сприяє поліпшенню технології виробництва масових виробів, підвищенню їхньої якості і зниженню собівартості.

При розробці проектів будівель використовують конструкції, вироби і деталі, зведені в каталоги, що періодично обновляються з урахуванням зростаючого рівня будівельної науки і техніки. Оскільки головні розміри будівельних конструкцій і деталей визначаються об'ємно- планувальними рішеннями будівель, уніфікація їх базується на уніфікації об'ємно-планувальних параметрів будівель, якими є крок, проліт і висота поверху.

Кроком (рис. 54) при проектуванні плану будівлі є відстань між координаційними осями, що розчленовують будівлю на планувальні елементи і визначають розташування вертикальних несучих конструкцій будівлі (стін, колон, стовпів). У залежності від напрямку в плані будівлі крок може бути поперечний або повздовжній.

Прольотом (рис. 54) у плані називають відстань між координаційними осями несучих стін або окремих опор у напрямку, що відповідає довжині головної несучої конструкції перекриття або покриття.

У більшості випадків крок являє собою меншу відстань між осями, а проліт - більшу. Координаційні осі будівлі для зручності застосування маркують, тобто позначають в одному напрямку (більш протяжному) цифрами, а в іншому - заголовними буквами українського алфавіту.

Висотою поверху (рис. 54) є відстань по вертикалі від рівня підлоги нижчого поверху до рівня підлоги вищого поверху, а у верхніх поверхах і одноповерхових будівлях - до верхньої позначки перекриття; в одноповерхових промислових будівлях - до позначки нижнього поясу ферми або балки.

Висота приміщення - відстань від підлоги до його стелі.