Заняття 2.

1. Основні вимоги до будівель і споруд.

2. Вплив соціально – економічних умов розвитку суспільства на рхітектуру. Засоби архітектури.

Галузь людської діяльності спрямована на створення будівель і споруд та їхніх комплексів для задоволення соціально-побутових та духовно-естетичних потреб суспільства, називають архітектурою. Таким чином, архітектура визначаться як мистецтво проектувати і будувати. Разом з тим, як частина матеріальної культури суспільства, споруди архітектури можуть бути й творами мистецтва. У зв'язку з цим архітектуру не можна повністю ототожнювати з утилітарним будівництвом, яке, звичайно, відіграє провідну роль. Проте не можна розглядати архітектуру виключно як мистецтво.

Де б не знаходилася людина, її всюди оточує не лише природне середовище, але і створені самою людиною будинки, заводи, міста, селища. Саме це штучне середовище, створене в процесі будівництва, і є архітектурою.

Архітектура — досить складне й багатогранне явище, яке не підлягає короткому визначенню.

Можна сказати, що архітектура — це мистецтво проектування і спорудження будівель та архітектурних ансамблів, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей ; і разом з тим архітектура — це велике мистецтво, що відображає ідеологію і естетику суспільства. Архітектурний ансамбль— це гармонійне поєднання групи споруд між собою і навколишнім середовищем.

Саме слово «архітектура» походить від старогрецького слова «архітектор», що в перекладі означає «головний будівничий». Раніше архітектор, проектуючи будівлю, споруду чи їх комплекс, брав також участь і в їх будівництві. В наш час архітектор посідає провідне місце при проектуванні, але в процесі створення проекту беруть участь також фахівці багатьох профілів, кожний із яких вирішує свої питання і вносить конкретні пропозиції щодо змісту проекту.

Давньоримський теоретик архітектури Вітрувій у своїй роботі «Десять книг про архітектуру» висвітлив інженерно-технічні й художньо-естетичні питання містобудування, узагальнив теоретичний і практичний досвід архітекторів Греції й Риму. Вітрувій наголошував, що основними вимогами до архітектурної споруди мають бути «корисність, міцність і краса».

Ця тріада Вітрувія і сьогодні визначає специфіку архітектури та характер роботи архітектора. Архітектор повинен знати, що і для чого він будує («тип будинку — корисність»), як треба будувати («конструкції — міцність»), те, що він створює, має бути красивим («форми — краса»).

На першому місці тріади Вітрувія — слово корисність. Це першооснова архітектури, бо, як правило, ніяка споруда не будується без необхідності: житловий будинок — для того, щоб у ньому жити, завод — щоб на ньому працювати. Навіть у таких спорудах, як монументи чи тріумфальні арки, є

певна громадська необхідність: виховувати у людей почуття патріотизму, гордості за своє минуле. Отже, архітектура задовольняє не тільки матеріальні, але й духовні потреби людей. Головне і першорядне завдання архітектури полягає в тому, щоб створити споруду, яка б найкраще відповідала своєму призначенню.

Друга вимога архітектури — міцність, тобто конструкція споруди або ще ширше — засоби і можливості будівництва, куди входять і наявність певних будівельних матеріалів та механізмів, і технічні знання будівельників, і матеріальні кошти.

І нарешті — краса, тобто властивість викликати у людей задоволення, насолоду, захоплення. Щодо третьої сторони архітектури — її форм, тобто краси, то архітектор Альберті ще в XV столітті писав, що «привабливість форми ніколи не буває відокремлена або відчужена заради корисності».

Всі три сторони архітектури, які б не були різні, знаходяться в діалектичному взаємозв'язку. У різні періоди історії архітектури питома вага кожної з її сторін мала свої відмінності.

Функціональна, конструктивна і естетична особливості архітектури змінювалися в ході історичного процесу і втілювалися в архітектурних стилях.

Архітектурним стилем прийнято називати сукупність технологічних, конструктивних та художніх ознак (тобто всіх трьох основних сторін архітектури, за тріадою Вітрувія), притаманних тому чи іншому історичному відрізку. Отже, стиль — поняття історичне. Безумовно, стиль складається за вимогами часу і сама архітектура є своєрідним дзеркалом часу: будується те, що потрібне людству в той чи інший період його життя. Один із засновників сучасної архітектури академік І. В. Жолтовський писав: «Стиль складається так само, як складається обличчя, жест, почерк людини. В той же час стиль створюється в результаті творчої роботи художника, що базується на глибокому знанні природи та історії архітектури, на живому сприйманні оточуючої дійсності та її потреб, на відчутті нового».

Стиль змінюється із зміною історичних умов.

Історія архітектури розглядає архітектуру як наслідок багатосторонньої людської діяльності, яка розвивається у тісному зв'язку з розвитком суспільства в залежності від соціально-історичних періодів: первісного, рабовласницького, феодального, капіталістичного і сучасного.

У своєму розвитку архітектура завжди була і є під впливом розвитку суспільства, рівня розвитку продуктивних сил. характеру виробничих відносин, потреб суспільства певної доби, соціально-політичного ладу, рівня розвитку науки, техніки, культури.

Споруди різних типів неначе розповідають про ті завдання, які ставила перед архітектурою певна епоха,

Ті споруди, які справді є витвором мистецтва, належать до пам'яток архітектури.

Пам'яткою архітектури називають такі будівлі і споруди, які мають наукове, історичне, художнє значення і володіють імунітетом недоторканності.

Важливими засобами архітектури є симетрія й асиметрія, ритм, пропорції, масштаб, масштабність, колір, фактура, синтез образотворчих мистецтв та ін.

Симетрією називається закономірне розташування окремих елементів будівлі щодо осі або площини, що проходить через центр. Якщо симетрія стосується об'єму будівлі в цілому, то її називають центричною. У більшості будівель розташування архітектурно-конструктивних елементів (вікон, дверей, простінків) визначається відносно осі з додержанням законів симетрії. Велике значення симетрія має при створенні архітектурних ансамблів.

Асиметрична композиція характерна для будівель із складним функціональним процесом. При цьому додержуються гармонічної й закономірної побудови архітектурних форм.

Ритм в архітектурі означає закономірне чергування однакових й однохарактерних архітектурних форм і членувань або інтервалів між ними. Прикладом ритмічних побудов є розміщення вікон і простінків у житловому будинку, що однаково повторюються по горизонталі й вертикалі.

Пропорціями в архітектурі називають співвідношення геометричних розмірів (довжини, ширини й висоти) елементів і членувань архітектурних форм між собою і з цілим.

Серед численних пропорційних систем виділяють цілочислові пропорції, «золотий переріз» і геометричну подібність.

Цілочислові пропорції ґрунтуються на співвідношеннях простих чисел (1:2, 1:3, 2:5 і т. д.). У практиці застосування цілочислових пропорцій за одиницю беруть відрізок, пропорційний величині якого-небудь, що повторюється в будівлі, будівельного елемента або деталі. Цей відрізок називається пропорційним модулем. Раніше за модуль брали розмір обтесаного каменя, тепер модуль збігається з величиною будівельного модуля.

Друга пропорційна система ґрунтується на геометричній побудові, що дістала назву «золотий переріз» (рис. 3.1.1). При цьому ціле ділять на дві частини, з яких менша так відноситься до більшої; як більша частина — до цілого. Коли взяти ціле за 1, то більша частина наближено дорівнюватиме 0,618, а менша —0,382: 0,382:0,618=0,618:1.