Приставні крокви – це крокви, основні елементи (кроквяні ноги) яких працюють як нахилені балки.
Конструкція крокв визначається з урахуванням:
Найпростішим типом несучої конструкції скатних дахів малоповерхових дахів є дерев’яні приставні крокви. Їх виконують з колод, брусів, дошок для перекриття прольотів до 14 м при наявності в будівлі однієї опори, або до 18 м - при двох опорах. Відстань між опорами L не повинна перевищувати 5-8 м. Довжина кроквини приймається не більше 6,5 м (максимальна довжина стандартної деревини).
Переріз кроквини і відстань між ними приймають за розрахунком в залежності від:
Найбільше розповсюджений переріз для кроквин:
Крок між кроквинами встановлюють не менше 0,8- 1,4 м.
Відстань в осях між кроквами приймають:
При значному сніговому навантаженні на пологих дахах крок кроквин зменшують до 0,6-0,8 м, на дахах з ухилом більше 45° крок збільшують до 1,2-1,4 м.
Конструкція крокв залежить від кількості внутрішніх опор (одна чи дві).
Приставні крокви спирають нижнім кінцем на мауерлат, а верхнім – на горизонтальний брус, який має назву прогін. Мауерлати укладають по верхньому обрізу стін і служать для рівномірного розподілу навантаження кроквин на кам’яну стіну, а також для запобігання загнивання нижніх кінців крокв. Нижня поверхня мауерлату відстоїть від верху горищного перекриття не менше ніж на 400мм. Брусся антисептують , між ними та кам’яною кладкою стіни кладуть ізоляцію з рулонного матеріалу.
Мауерлати використовують з:
· колоди діаметром 160-200 мм,
· або з брусів – перерізом 140х160,160х180,180х180,200х200 мм.
Якщо крокви розміщені часто, то мауерлат укладають по всьому периметру стін. При рідкому розташуванні крокв (1,5-2 м) – укладають окремі оцупки (коротиш) довжиною 600-800 мм.
Кінці кроквин через одну необхідно кріпити до стіни ( для попередження відриву даху вітром) скрутками з проволоки діаметром 3-4 мм, які прив’язують до вбитих у стіну костилям.
Верхній прогін підтримується стійками, які встановлені на лежень , розміщений на внутрішніх опорах (опори або стіни у будівлі виводять в межи горища на відстань 150-200 мм від горищного перекриття). Лежень антисептують і ізолюють від кам’яних стін прокладкою з рулонного гідроізоляційного матеріалу. Відстань між стійками приймається 3 – 5 м.
Стійки приймають з:
· колоди діаметром 130-180 мм, відстань між ними 3-6 м;
· брусів – перерізом 120х140мм, відстань між ними 3-4,5 м;
· дошок – 2 (40…50х160…180) мм, відстань між ними 3-4,5 м
Для улаштування лат на карнизних звисах використовують дошки b=20…40 мм, довжиною 600-800 мм, які мають назву кобилки. Кобилки закладають у кладку карнизу або укладають поверх карнизної частини. Довжина звису приймається не менше 550 мм, але краще 700 мм. Довжину кобилок приймають з урахуванням звису плюс 0,5—0,6 м для стику із кроквою.
Якщо довжини крокв перевищує 6 м, для запобігання їх прогину установлюють підкоси. Кут між підкосом і стояком ≤ 40-45 %.
Для зменшення вільного прольоту кроквин (довжина кроквини більше 4,8 м) установлюють поперечні підкоси, які спирають на лежень.
Якщо в будівлі 2 ряди внутрішніх стовпів або поздовжніх стін, укладають 2 верхніх прогонів. Крокви по довжині можуть бути складеними. Для збільшення жорсткості необхідно улаштувати ригель ( затяжку або бантину).
Бантину виконують з дощок і розміщують нижче верхнього прогону.
Сполучення окремих елементів виконують за допомогою врубок та металевих кріплень ( скоб, болтів, цвяхів, хомутів).
Сполучення крокв між собою виконують для елементів з:
· брусів та колод – на врубках, шипах, скобах;
· дошок – на цвяхах, металевих накладках, нагелях.
Для улаштування покрівлі використовують лати (обрешітка).. Лати – це безпосередньо основа для кріплення покрівлі. Улаштовуються по кроквинам у вигляді суцільного або розрідженого настилу з дощок або брусів в залежності від типу покрівельного матеріалу.
Характер настилу залежить від покрівельного матеріалу:
Всі розміри крокв, лат, підкосів та ін. визначаються розрахунками.
Карнизні звиси
Існують декілька форм карнизних звисів:
· крокви обрізають заподлицо із зовнішніми стінами (рис.А);
· дахи з карнизними виносами за допомогою кобилок (рис.Б).