Практичне заняття 5. Форми колективного обговорення професійних проблем

План:

1. Наради, збори, перемовини як форми колективного обговорення.

2. Дискусія.

3. «Мозковий штурм» як евристична форма активізації потенціалу співрозмовників. Технологія проведення.

4. Морфологічні норми:

· особливості перекладу російських дієприкметників українською мовою;

· виконання вправ.

Література:

v Зубенко Л.Г Культура ділового спілкування : Навч.посібник / Л.Г.Зубенко, В.Д.Нємцов. – К. : «ЕксОб», 2000. – С.82-107.

v Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкування. Модульний курс: Навч.посібник / В.І.Мозговий. – К.: Центр учбової літ., 2010. – С.133-136.

v Середницька А.Я. Українська мова за професійним спрямуванням : Навч.посібник / А.Я.Середницька, З.Й.Куньч. – К. : Знання, 2010. – С.1129-132.

v Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.238-258.

Завдання 39. Прочитайте текст.

Важливу роль у діловому житті людей відіграють різні форми спільного обговорення проблем. Завдяки ним людина проявляє активність у їх розв’язанні, впливає на прийняття та реалізацію рішень. Висока культура колективного обговорення безпосередньо сприяє духовному збагаченню членів суспільства, а отже, і прискоренню демократичних процесів у країні, підвищенню матеріального добробуту людей.

До форм колективного обговорення професійних проблем відносять наради, збори, перемовини, дискусії.

Нарада – спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя, форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників, дієва форма залучення членів трудового колективу до розв’язання завдань.

Спеціалісти виділяють такі типи нарад:

■ навчальна (конференція), мета якої — дати учасникам необхідні знання І підвищити їхню кваліфікацію;

■ інформаційна, необхідна для узагальнення даних і вивчення різних точок зору на конкретні проблеми;

■ пояснювальна, в ході якої керівництво прагне переконати працівників у правильності прийнятих відповідних рішень і необхідності відповідних дій;

■ проблемна, яка проводиться для того, щоб виробити метод, знайти шлях вирішення існуючих проблем.

Щоб нарада пройшла результативно, необхідно:

· чітко й однозначно визначити (сформулювати) тему наради. Крім цього, визначити, на який результат ви очікуєте (прийняти рішення, виробити рекомендації, переконати присутніх у правильності зроблених дій);

· детально розробити порядок денний. Вибрати найбільш доцільну послідовність розгляду питань, виходячи із психологічних критеріїв, тобто починати розгляд із питання, яке найлегше вирішити. Перший успіх стане фундаментом для вирішення складних питань. Завчасно продумайте, як залучити до обговорення навіть дуже інертних та небагатослівних працівників;

· надати учасникам наради можливість ознайомитися з фактами, документами, які будуть обговорюватися ще до наради;

· передати запрошення особам, які повинні брати участь у нараді, завчасно разом із порядком денним;

· вибирати зал засідань, враховуючи мету наради. Приміщення повинно бути з хорошою звукоізоляцією та вентиляцією, нормальною температурою повітря (+19С), умебльоване не дуже розкішно, але і не по-спартанськи;

· чітко дотримуватися запланованого регламенту часу і вказувати його на запрошеннях.

Результати наради необхідно зафіксувати в протоколі та розіслати його всім особам, які повинні бути проінформовані. Якщо ж були прийняті певні рішення, то необхідно обов'язково встановити, хто, що і як повинен зробити для виконання цих рішень.

Ділові наради та засідання є засобом колективного вирішення проблем. Нарада — один із найефективніших способів обговорення важливих питань і прийняття рішень в усіх сферах виробничого, громадського й політичного життя. Вона дає змогу аналізувати важливі питання і висловлювати свої думки і пропозиції, приймати найоптимальніші рішення.

Якщо учасники обмінюються думками, обговорюють проблеми і спільними зусиллями доходять висновків, ефект від такої наради буде великим. Якщо ж нарада не дає очікуваних наслідків, вона перетворюється на колективне марнування часу1.

Оскільки 20—30 % робочого часу працівники витрачають на наради, то ефективність їх залежить від організації і підготовки проведення. Перевагою ділових нарад є те, що тут, як правило, присутні майже всі виконавці рішень. Крім того, протягом порівняно короткого часу колектив може висунути значно більшу кількість ідей, ніж окремий працівник.

Наради не повинні бути ширмою, за яку ховаються від персональної відповідальності.

Успіх будь-якого колективного зібрання залежить від ступеня підготовки і від рівня розумового, психічного та морального розвитку керівника, оскільки наради, як правило, проводять керівники.

Нарада будь-якого профілю включає основні підготовчі етапи:

1. Визначення тематики порядку денного.

2. Приблизний склад учасників (у процесі підготовки список учасників уточнюється).

3. Дата, година початку і місце проведення.

4. Підготовка доповіді.

5. Проект рішення.

6. Регламент, процедура проведення і технічні засоби.

На думку вчених, позитивний ефект від наради буде досягнуто лише тоді, коли її учасники за рівнем професійних знань і практичного досвіду відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми. Крім того, сама проблема має бути важливою для всіх присутніх.

Для підсилення ефекту доцільно заздалегідь підготуватися і надіслати тези доповіді і список виступаючих у дебатах.

Техніка проведення наради, у якій беруть участь не більше 10-12 осіб, залежить від ділових якостей головуючого. Процедурно з кожного питання підбиваються підсумки із застосуванням авторитарної чи демократичної форми ведення наради. Ефективність наради залежить від часу проведення. Не рекомендується проводити наради перед початком робочого дня. Найкращий час — з 9 до 12 або з 16 до 18 год. Краще збирати дві наради на тиждень по півгодини, ніж одну на годину. Рішення наради протоколюються і документально оформляються.

Успіх наради, її ефективність багато в чому залежать від головуючого. Керівник наради повинен мати організаторський хист, уміти зосереджувати увагу й зусилля на головному, постійно стежити за перебігом дискусій, добирати слушні запитання, систематизувати різні погляди, робити правильні висновки, прислухатися до кожного, самому не брати участі в дискусії, створити доброзичливу атмосферу, по-дружньому ставитися до всіх учасників, нікого не обділяючи увагою, проявляти повагу до особистості кожного учасника, не переносити роздратування на учасників. На нараду потрібно запрошувати фахівців, рівень професійних знань і практичний досвід яких відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми.

Т.Чмут і Г.Чайка вказують на етичні підходи до забезпечення наради як форми колективного обговорення проблем:

• результат обговорення на нараді залежить від моральної та психологічної атмосфери, яку на ній створено;

• моральні та психологічні якості керівника як головуючого на нараді безпосередньо впливають на поведінку присутніх і їхню участь у обговоренні;

• учасники наради за професійними якостями та досвідом роботи мають бути спроможними розв'язати поставлену проблему, а поставлена проблема має відповідати інтелектуальному та професійному рівню її учасників;

• усі висловлені на нараді думки мають бути ретельно проаналізовані та враховані;

• завдання для колективного вирішення треба формулювати так, щоб його виконання могло змінити ситуацію;

• обговорення має бути вільним, щоб думки проголошувалися невимушено, без тиску з боку керівника;

• рішення, яке прийнято колегіально, але, як з'ясувалося потім, є помилковим, коригується шляхом нового колективного розгляду без пошуку винного за невдало винесену пропозицію.

Нарада — це важлива форма ділового спілкування, ефективність якої досягається за умови, коли її учасники дотримуються етичних, моральних норм, знайомі з правилами спілкування і дотримуються їх.

Збори. Збори — це форма колективного обговорення ділових проблем, які хвилюють громадськість. їх проводять з метою спільного осмислення певного питання. Розрізняють партійні збори, збори акціонерів, виборців, жителів мікрорайону тощо.

Збори можна розділити на декілька етапів:

— підготовка зборів;

— висвітлення проблеми та її обґрунтування;

— обговорення проблеми;

— ухвалення рішення.

Збори потрібно готувати. їх підготовкою займається робоча група, члени якої найбільш зацікавлені в результаті.

Під час підготовки до зборів потрібно визначити проблему для розгляду і список працівників, які братимуть участь в обговоренні. Готують збори фахівці, доповідачем призначають кваліфіковану людину.

Готуючись до висвітлення проблеми, потрібно дібрати цікавий матеріал, факти, проаналізувати матеріал, зробити схеми порівняння видів роботи тощо.

Доповідач, готуючи доповідь має врахувати склад аудиторії, її вік, освіту, кваліфікацію, обставини. Потрібно написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його. Після такої попередньої підготовки можна лише зрідка заглядати в рукопис. Досвідченому лекторові рекомендують приготувати нотатки доповіді.

Початок виступу має дуже велике значення, від нього залежить:

— чи подолає промовець хвилювання, заспокоїться і набуде впевненості у своїх силах;

— чи зуміє встановити контакт зі слухачами;

— чи зацікавить слухачів і приверне їхню увагу;

— чи зуміє стисло висвітлити тему виступу, визначивши основні питання.

Іржі Томан стверджує, що промовець може розвинути думку в своєму виступі по-різному, а саме:

— пояснити;

— списати;

— розповісти;

— довести.

Найменш цікавою формою викладу, на його думку, є опис, найцікавішою — розповідь.

Закінчення виступу може складатися з двох частин: узагальнення головних думок і підбиття висновків.

Рекомендують пам'ятати про регламент: для вступу виділити 10- 12 % часу, висновків — 1-5 %, для основної частини—решту часу.

На зборах обирають президію.

Після доповіді проводять її обговорення. Бажано, щоб виступаючі готувалися заздалегідь, тоді обговорення буде більш предметним. В обговоренні можуть брати участь усі бажаючі (але їх кількість і регламент виступу встановлюють учасники зборів).

Для кожного оратора на першому місці мають бути слухачі, тоді його доповідь матиме успіх. Потрібно намагатися донести свої думки до слухачів. Для цього потрібно вживати метафори, афоризми, прислів'я, цитати. Незнайомі для слухачів терміни, абстрактні поняття потрібно пояснити. Бажано користуватися діаграмами, графіками. Одним із найдійовіших засобів пожвавлення уваги слухачів є риторичні запитання під час виступу.

Не радять:

— уживати надто довгі речення, бо їх важко зрозуміти;

— переобтяжувати мову словами іншомовного походження;

— зловживати деякими подробицями.

Обговорення можна припинити тоді, коли немає пропозицій з обговорюваної проблеми.

Президія (а інколи — робоча група) виносить на обговорення проект рішення, який ухвалюється учасниками зборів, пропозиції, які додаються до проекту.

Потім проект виносять на голосування. Якщо за нього проголосує більшість учасників зборів, приймається як ухвала. Рішення має бути чітко оформленим, конкретним, указано виконавців і дату виконання.

Потрібно контролювати, як виконується прийняте рішення. Учасників зборів повідомляють про виконання прийнятого рішення.

Дискусія. Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити . Організація дискусії має три основні етапи: підготовчий, основний, заключний.

Підготовчий етап передбачає такі завдання:

— сформулювати тему дискусії;

— визначити основні питання, які обговорюватимуться;

— підготувати основну літературу з проблеми, яка виноситься на дискусію;

— визначити місце та час проведення дискусії.

На другому етапі — основному — обговорюються питання, які внесені до порядку денного. Якщо в процесі обговорення або ж осмислення деяких моментів дискусії виникає невелика пауза, то головуючому не рекомендується її переривати, даючи можливість учасникам дискусії трохи поміркувати, оскільки це може сприяти новому повороту дискусії.

Третій етап — заключний — це підбиття підсумків. Як правило, це робить ведучий — головуючий, проте можна доручити цю справу одному із спеціалістів — учасників дискусії.

За нормами етикету дискусія не повинна тривати більше, ніж 3год, оскільки зловживання часом призводить до втоми учасників дискусії, до їхнього роздратування і неприйняття всього, що відбувається довкола. Дуже важливим у дискусії є дотримання часового регламенту: повідомлення — 15—20 хв., виступ — 3—5 хв.

Наше життя містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії, результатом яких може стати успішна угода і прибуток, але лише за умови правильного ведення дискусії, яка полягає в урахуванні багатьох факторів (психології ведення дискусії, логічній та мовній культурі дискусії та ін.).

Основні правила ведення дискусії:

1. Відверто висловлювати думки.

2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.

3. Слухати інших, не перебиваючи.

4. Не говорити занадто довго та занадто часто.

5. Водночас має говорити лише одна особа.

6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.

7. Не критикувати себе та інших.

8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

Існує багато форм організації дискусії: «дерево рішень», дискусія в стилі телевізійного ток-шоу та ін... Відома форма проведення дискусії — "мозковий штурм". Вона полягає в тому, що збирається велика кількість учасників дискусії, які вільно висловлюють свої думки з приводу розв'язання певної задачі. Ніхто при цьому не може обговорювати, критикувати чи підтримувати ідеї інших. У процесі такої дискусії можна вислухати велику кількість пропозицій з вирішення певної проблеми і в кінцевому варіанті вибрати найоптимальніше рішення.

Технологія проведення. Мозковий штурм (або мозкова атака) використовується, коли потрібно запропонувати якомога більше варіантів вирішення проблеми, відповідей на питання. Як відомо, «одна голова – добре, а дві – краще». А якщо голів набагато більше, ніж дві? Кожен бачить проблему зі своєї точки зору. Тому можна спробувати «атакувати» її різних сторін. Мозковий штурм (МШ) – тільки перший крок в вирішенні завдання, він не передбачає суперечок і дискусій, а то замість «мозкового штурму» виходить «мозковий шторм». Щоб цього не вийшло, важливо дотримувати послідовність кроків і правила проведення мозкового штурму.

1. Заздалегідь визначите тему МШ: сформулюйте проблему у вигляді питання (наприклад, «Які професійні якості психолога?», «Як привернути клієнтів в суспільну приймальню?» і тому подібне)

2. Приготуйте плакат і фломастери або дошку і крейду для запису пропозицій, запишіть формулювання питання

3. Коротко обговоріть саму проблему: чим викликана така постановка питання, чи хвилює ця проблема учасників, чи мають бути зроблені зусилля по її вирішенню.

4. Виберіть ведучого для проведення мозкового штурму

5. Виберіть секретаря, який записуватиме всі пропозиції на плакаті або на дошці.

6. Нагадаєте правила першого етапу мозкового штурму:

• Мета мозкового штурму – зібрати якомога більше пропозицій

• Кожен може вільно висловлювати пропозиції

• Приймаються будь-які пропозиції, зокрема смішні, фантастичні

• Всі пропозиції схвалюються ведучим і учасниками

• Не можна критикувати і коментувати пропозиції

• Можна розвивати попередні ідеї

• Учасники висловлюються по черзі, прагнучи бути точними і короткими

• Ведучий і секретар також мають право висувати пропозиції

• Ведучий може попросити уточнити формулювання пропозиції для того, щоб записати його в простіший короткій формі.

(Якщо ви проводите мозковий штурм вперше або після довгої перерви, то для перевірки розуміння правил можна провести коротку (3-5 хвилин) розминку у вигляді першого етапу МШ з якоїсь не дуже серйозної проблеми, наприклад, «Як можна пояснити вчителеві запізнення на заняття?» або «Як можна використовувати підручник по праву в домашньому господарстві?»)

7. Ведучий повторює питання, просить вносити пропозиції і стежить за дотриманням правив

8. Секретар записує всі пропозиції (на дошці, плакаті) так, щоб всі учасники могли ясно розібрати написане

9. Ведучий стежить за часом (не варто проводити перший етап МШ довше 10-15 хвилин).

На другому етапі мозкового штурму обговоріть висунуті пропозиції. Об'єднайте схожі ідеї. Проведіть класифікацію. Розставте вибрані пропозиції в порядку пріоритету (можна ранжирувати пропозиції шляхом голосування). Виберіть найбільш реалістичні і перспективні ідеї для подальшого обговорення, для рекомендацій або для використання на практиці.

Дискусію як форму колективного обговорення слід відрізняти від полеміки, яка виступає як конфронтація ідей, поглядів та думок і основна мета якої - - перемога над опонентом, та від диспуту, який використовується, як правило, для публічного захисту тієї чи іншої позиції.

Нині дуже популярною формою дискусії є дебати, в яких є можливість переконати інших у тому, що цей підхід до вирішення проблеми правильний. Ця форма найчастіше використовується ведучими сучасних політичних теле- та радіопрограм.

 

Завдання 40. Дайте відповіді на запитання:

1) Схарактеризуйте дискусію як вид публічного ділового спілкування.

2) Які три стадії передбачають переговори як форма колективного обговорення?

3) Що треба зробити, щоб зберегти добрі стосунки є важливішим, аніж результат переговорів?

4) Назвіть, які є підходи до забезпечення ефективності наради як форми колективного обговорення проблем?

5) Чим відрізняються дебати від дискусії та які методи дебатування використовуються?

6) Що таке зустрічні дебати?

7) Які виділяють способи дебатування?

 

Завдання 41. Розкажіть про організацію ділової наради, спираючись на дану схему:

Завдання 42. Підготуйтесь до групової дискусії за однією з тем:

«Традиції: кому і навіщо вони потрібні?»;

«Патріотизм – чи потрібен він сьогодні?»;

«Цинізм – маска чи стан душі?»;

«Електронна книга і традиційні: плюси і мінуси».

Для проведення дискусії потрібні:

1. Ведучий – вирішує всі задачі організації обговорення питання, залучає до обговорення студентів групи;

2. Аналітик – ставить питання учасникам під час обговорення проблеми, висловлює сумнів щодо висловлених пропозицій, ідей, думок;

3. Протоколіст – фіксує все, що відбувається під час обговорення;

4. Спостерігач – оцінює участь кожного студента в дискусії;

5. Охоронець часу – стежить за регламентом.

6. Учасники дискусії – студенти групи.

 

Завдання 43. Ознайомтесь з особливостями перекладу російських дієприкметників українською мовою.

Активні дієприкметники теперішнього часу	Пасивні дієприкметники теперішнього часу
Утворюються від незначної кількості дієслів за доп. суф. –уч-,-юч-, -ач-, -яч- Форма не продуктивна! (В російській мові суф. -ущ-,-ющ-,-ащ-, -ящ-: ведущий, лежащий, летящий, следующий). Наприклад: Правлячі кола, підростаюче покоління, мобілізуючий чинник.	___________________ В українській мові відсутні ! (В рос. мові суф. -ом-, -ем-, -им-: управляемый, применяемый, вменяемый, выпускаемый, любимый, несомый)
Активні дієприкметники минулого часу	Пасивні дієприкметники минулого часу
Утворюються за допомогою суф.-Л-. Утворюються не від усіх дієслів! (В рос. мові: суф.-вш-:потерпевший, поседевший, устаревший). Наприклад: Потерпілий громадянин, застаріле обладнання.	Утворюються за доп. суф. –н-, -ен-,-т-. Найуживаніша форма! (В рос. мові: суф. -енн-,-анн-,-т-: данный, расчитанный, согретый). Наприклад: Осудна особа, обіймана посада, даний час, зазначений документ.

 

І. При перекладі з російської мови активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються:

А) іменниками : заведующий (рос. чем? складом, кафедрой, канцелярией) – завідувач(чого? складу, кафедри, канцелярії), командующий – командувач, учащийся – учень, служащий – службовець, красящее вещество – барвник;

Б) словосполученнями з іменником: запрещающий сигнал – сигнал заборони, питающая сеть – мережа живлення, митингующий – учасник мітингу, воздействующий фактор –чинник впливу;

В) описовим зворотом: развивающиеся страны – країни, що розвиваються; движущийся автомобиль – автомобіль, що рухається;

Г) прикметниками та віддієслівними прикметниками: следующий – наступний (для передачі значення, яке потім уточнюється, доповнюється, вживається займенник такий: на таких умовах, домовлятися про таке, випливають такі висновки тощо), ведущий – провідний, присутствующий – присутній, неимущий – незаможний, обезболивающее – знеболювальне.

ІІ. При перекладі активних дієприкметників минулого часу користуються:

А) описовою формою: развившийся – який розвинувся, купивший – який придбав (купив), создавшееся положение – становище, що склалося;

Б) іменником: купивший –покупець, победивший – переможець.

В) прикметником та віддієслівним прикметником: бывший –колишній, зарубцевавшееся – зарубцьоване, неприсоединившаяся страна – позаблокова країна, осложнившийся – ускладнений.

ІІІ. Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі замінюються описовими конструкціями: регулируемый – який регулюється, избираемый – який обирається або дієприкметниками минулого часу: регульований, обраний.

Завдання 44. Відредагуйте речення, уникаючи пасивних конструкцій.

Нами будується Україна. Це питання буде розглянуте деканатом на слідкуючій неділі. Поема була написана автором ще в 19 століття. Це завдання достроково виконане нашим колективом. В цьому році нами побудовані три нових завода. На слідкуючій неділі нами буде проведена пара міроприємств. Відомість була віднесена викладачем у деканат. За перший учбовий семестр нами пройдено більшу частину матеріала. Протоколи зборів підписуються головуючим і секретарем зборів.

 

Завдання 45. Перекладіть словосполучення:

1. Окружающая среда, соответствующий пример, неотапливаемое помещение, связующее звено, выполняемая работа, разрешающий сигнал, измеряемые величины, взымаемая плата, невменяемое лицо, неопровержимое доказательство, неохраняемые объекты, предполагаемый результат, обвиняемый, неисчерпаемые ресурсы, отравляющее вещество, исследуемый.

2. Преобладающее большинство, вышестоящие органы, дейстующее законодательство, удостоверяющая подпись, голодающий, работающий, заведующий отделением, легковоспламеняющаяся жидкость, движущаяся цель, имеющие детей, пользующиеся льготами, наболевший вопрос, почерневший предмет, потерпевший, умерший, прибывший.

Завдання 46.Перекладіть текст. Поясніть своєрідність перекладу дієприкметників у тексті.

Банкротство как одно из юридических оснований ликвидации предприятий регулируется Законом Украины "О предприятиях в Украине" (статьи 24 и 34). Порядок и условия признания субъектов предпринимательской деятельности банкротами с целью удовлетворить претензии кредиторов регулирует специальный Закон Украины "О банкротстве" от 14 мая 1992 г., что ныне действует в редакции от 30 июня 1999 г. и называется "О восстановлении платежеспособности должника или признание его банкротом". Этот Закон устанавливает условия и порядок восстановления платежеспособности субъекта предпринимательской деятельности – должника или признание его банкротом и применение ликвидационной процедуры, полного или частичного удовлетворения требований кредиторов.

Положения этого Закона применяются также и к юридическим лицам, которые действуют в форме потребительского общества, благотворительного или другого фонда (т.е. не являются субъектами предпринимательской деятельности).

Вместе с тем, положения этого Закона не применяются к юридическим лицам – казенных предприятий, а также к юридическим лицам – предприятий, которые являються объектами права коммунальной собственности, если относительно них исключительно на пленарном заседании соответствующего совета органов местного самоуправления принято решение относительно этого.

Отдельные отношения относительно проведения в делах о банкротстве регулируются также Арбитражным процессуальным кодексом Украины, о чем в Законе есть специальные предостережения (Учебник).

 

Завдання 47. Дайте точні українські відповідники до слів і словосполучень. Зверніть увагу на наголос і правопис.

1. Следующий день, на следующий год, повестка дня следующая, пусть войдет следующий, пришли к следующим выводам, следующая остановка, следующий за мной человек, сказал следующее, написано следующее, на следующем километре, в следующий раз, на следующей неделе, он предложил следующее, следующий номер газеты, я жду следующих учеников, поступим следующим образом, в последующем надо.

2. Текущий ремонт, текущий счет, текущая политика, в текущем году, на текущей неделе, текущие дела, текущий ручей, быстротекущий (быстротечный), текущие по небу облака, текущий поток людей.

3. Ведущий программы, ведущий инженер, ведущий ученый, ведущий ребенка домой, ведущий концерта, ведущая отрасль промышленности.

4. Действующий актер, действующие лица, действующая армия, действующая Конституция, действующие правила, действующее лазерное излучение.